Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників
1
(За? п7G) И# є3гдA прибли1жишасz во їеrли1мъ и3 пріид0ша въ виfсфагjю къ горЁ є3леHнстэй, тогдA ї}съ послA двA ўчн7к†,
2
і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене.
2
гlz и4ма: и3ди1та въ вeсь, ћже прsмw вaма: и3 ѓбіе њбрsщета nслS привsзано, и3 жребS съ ни1мъ: tрэши6вша приведи1та ми2:
3
І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх.
3
и3 ѓще вaма кто2 речeтъ что2, речeта, ћкw гDь є3ю2 трeбуетъ: ѓбіе же п0слетъ |.
4
Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
4
Сіe же всE бhсть, да сбyдетсz речeнное прbр0комъ, глаг0лющимъ:
5
скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної.
5
рцhте дщeри сіHновэ: сE, цRь тв0й грzдeтъ тебЁ кр0токъ, и3 всёдъ на nслS и3 жребS, сhна под8zрeмнича.
6
Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус:
6
Шє1дша же ўчн7к† и3 сотвHрша, ћкоже повелЁ и4ма ї}съ,
7
привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
7
привед0ста nслS и3 жребS: и3 возложи1ша верхY є3ю2 ри6зы сво‰, и3 всёде верхY и4хъ.
8
Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі.
8
Мн0жайшіи же нар0ди постилaху ри6зы сво‰ по пути2: друзjи же рёзаху вBтви t дрeвъ и3 постилaху по пути2.
9
Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
9
Нар0ди же предходsщіи (є3мY) и3 вслёдствующіи звaху, глаг0люще: њсaнна сн7у дв7дову: блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне: њсaнна въ вhшнихъ.
10
І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий?
10
И# вшeдшу є3мY во їеrли1мъ, потрzсeсz вeсь грaдъ, глаг0лz: кт0 є3сть сeй;
11
Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.
11
Нар0ди же глаг0лаху: сeй є4сть ї}съ прbр0къ, и4же t назарeта галілeйска.
12
І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів.
12
(За? п7G.) И# вни1де ї}съ въ цeрковь б9ію и3 и3згнA вс‰ продаю1щыz и3 купyющыz въ цeркви, и3 трапє1зы торжникHмъ и3спровeрже и3 сэд†лища продаю1щихъ гHлуби,
13
І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників.
13
и3 гlа и5мъ: пи1сано є4сть: хрaмъ м0й хрaмъ мlтвы наречeтсz: вh же сотвори1сте и5 вертeпъ разб0йникwмъ.
14
І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
14
И# приступи1ша къ немY хр0міи и3 слэпjи въ цeркви: и3 и3сцэли2 и5хъ.
15
А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились
15
Ви1дэвше же ґрхіерeє и3 кни1жницы чудесA, ±же сотвори2, и3 џтроки зовyщz въ цeркви и3 глаг0лющz: њсaнна сн7у дв7дову, негодовaша
16
і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу?
16
и3 рёша є3мY: слhшиши ли, что2 сjи глаг0лютъ; Ї}съ же речE и5мъ: є4й: нёсте ли чли2 николи1же, ћкw и3з8 ќстъ младeнєцъ и3 ссyщихъ соверши1лъ є3си2 хвалY;
17
І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.
17
И# њстaвль и5хъ, и3зhде в0нъ и3з8 грaда въ виfaнію и3 водвори1сz тY.
18
Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів.
18
(За? п7д7.) Ќтру же возврaщьсz во грaдъ, взалкA:
19
Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
19
и3 ўзрёвъ смок0вницу є3ди1ну при пути2, пріи1де къ нeй, и3 ничт0же њбрёте на нeй, т0кмw ли1ствіе є3ди1но, и3 гlа є4й: да николи1же t тебє2 плодA бyдетъ во вёки. И# ѓбіе и4зсше смок0вница.
20
Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця?
20
И# ви1дэвше ўчн7цы2 диви1шасz, глаг0люще: кaкw ѓбіе и4зсше смок0вница;
21
Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде;
21
Tвэщaвъ же ї}съ речE и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ: ѓще и4мате вёру и3 не ўсумнитeсz, не т0кмw смок0вничное сотворитE, но ѓще и3 горЁ сeй речeте: дви1гнисz и3 вeрзисz въ м0ре, бyдетъ:
22
і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
22
и3 вс‰, є3ли6ка ѓще воспр0сите въ моли1твэ вёрующе, пріи1мете.
23
І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу?
23
(За? п7е7.) И# пришeдшу є3мY въ цeрковь, приступи1ша къ немY ўчaщу ґрхіерeє и3 стaрцы людстjи, глаг0люще: к0ею влaстію сі‰ твори1ши; и3 кт0 ти дадE влaсть сію2;
24
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
24
Tвэщaвъ же ї}съ речE и5мъ: вопрошy вы и3 ѓзъ сл0во є3ди1но: є4же ѓще речeте мнЁ, и3 ѓзъ вaмъ рекY, к0ею влaстію сі‰ творю2:
25
Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
25
кRщeніе їwaнново tкyду бЁ; съ нб7сe ли, и3ли2 t человBкъ; Nни1 же помышлsху въ себЁ, глаг0люще: ѓще речeмъ, съ нб7сE: речeтъ нaмъ: почто2 u5бо не вёровасте є3мY;
26
А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка.
26
ѓще ли речeмъ, t человBкъ: бои1мсz нар0да: вси1 бо и4мутъ їwaнна ћкw прbр0ка.
27
І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
27
И# tвэщaвше ї}сови рёша: не вёмы. РечE и5мъ и3 т0й: ни ѓзъ вaмъ гlю, к0ею влaстію сі‰ творю2.
28
А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму.
28
(За? п7ѕ7.) Чт0 же сS вaмъ мни1тъ; Человёкъ нёкій и3мsше двA сы6на, и3 пришeдъ къ пeрвому, речE: чaдо, и3ди2 днeсь, дёлай въ віногрaдэ моeмъ.
29
Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов.
29
Џнъ же tвэщaвъ речE: не хощY: послэди1 же раскazвсz, и4де.
30
І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов.
30
И# пристyпль къ друг0му, речE тaкоже. Џнъ же tвэщaвъ речE: ѓзъ, г0споди (и3дY): и3 не и4де.
31
Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже.
31
Кjй t nбою2 сотвори2 в0лю џтчу; Глаг0лаша є3мY: пeрвый. Гlа и5мъ ї}съ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw мытари6 и3 любодBйцы варsютъ вы2 въ цrтвіи б9іи:
32
Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
32
пріи1де бо къ вaмъ їwaннъ (кrти1тель) путeмъ првdнымъ, и3 не вёровасте є3мY, мытари6 же и3 любодBйцы вёроваша є3мY: вh же ви1дэвше, не раскazстесz послэди2 вёровати є3мY.
33
Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
33
(За? п7з7.) И$ну при1тчу слhшите. Человёкъ нёкій бЁ домови1тъ, и4же насади2 віногрaдъ, и3 њпл0томъ њгради2 є3го2, и3 и3скопA въ нeмъ точи1ло, и3 создA ст0лпъ, и3 вдадE и5 дёлателємъ, и3 tи1де.
34
Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.
34
Е#гдa же прибли1жисz врeмz плодHвъ, послA рабы6 сво‰ къ дёлателємъ пріsти плоды2 є3гw2:
35
Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням.
35
и3 є4мше дёлателє рабHвъ є3гw2, џваго ќбw би1ша, џваго же ўби1ша, џваго же кaменіемъ поби1ша.
36
Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само.
36
Пaки послA и4ны рабы6 мн0жайшz пeрвыхъ: и3 сотвори1ша и5мъ тaкоже.
37
Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
37
Послэди1 же послA къ ни6мъ сhна своего2, глаг0лz: ўсрамsтсz сhна моегw2.
38
Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.
38
Дёлателє же ви1дэвше сhна, рёша въ себЁ: сeй є4сть наслёдникъ: пріиди1те, ўбіeмъ є3го2 и3 ўдержи1мъ достоsніе є3гw2.
39
І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
39
И# є4мше є3го2 и3звед0ша в0нъ и3з8 віногрaда и3 ўби1ша.
40
Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
40
Е#гдA u5бо пріи1детъ господи1нъ віногрaда, что2 сотвори1тъ дёлателємъ тBмъ;
41
Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно.
41
Глаг0лаша є3мY: ѕлhхъ ѕлЁ погуби1тъ и5хъ, и3 віногрaдъ предaстъ и4нымъ дёлателємъ, и5же воздадsтъ є3мY плоды2 во временA сво‰.
42
Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.
42
Гlа и5мъ ї}съ: нёсте ли чли2 николи1же въ писaніихъ: кaмень, є3гHже не въ рzдY сотвори1ша [небрег0ша] зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла; t гDа бhсть сіE, и3 є4сть ди1вно во џчію вaшєю [нaшєю].
43
Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його.
43
(За? п7}.) Сегw2 рaди гlю вaмъ, ћкw tи1метсz t вaсъ цrтвіе б9іе и3 дaстсz kзhку творsщему плоды2 є3гw2:
44
І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
44
и3 падhй на кaмени сeмъ сокруши1тсz: ґ на нeмже падeтъ, сотрhетъ и5.
45
І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.
45
И# слhшавше ґрхіерeє и3 фарісeє при6тчи є3гw2, разумёша, ћкw њ ни1хъ гlетъ:
46
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.
46
и3 и4щуще є3го2 ћти, ўбоsшасz нар0да, понeже ћкw прbр0ка є3го2 и3мёzху.