Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників
1
И егда прибли'жишася въ і^е^рлsи'мъ, и^ прїидошя въ вљ=џ#сфагїю к# горᲇ елеѓ^н#стᲇи” Тогда і^с~ посла` два оу^чн~ка,
2
і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене.
2
гл~я и^ма. и^дњта в# весь ја^же прямо ва'ма. и^ абїе ѓ^бря'щете ѓ^сля привя'ꙁано, и^ жрњбя с нимъ, и^ эTрᲇшивше приведњта м^и.
3
І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх.
3
и^ а^ще вама кто` речетъ чт^о, рече`та, ја^ко г~ь е^ю` требђ'етъ, а'бїе же по'слетᲆ я&”
4
Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
4
Се^ же вс^е бысть, да с#бђ'дется реченое пррoкомъ гл~ющимъ.
5
скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної.
5
рцњте дще'ри сїѓ'новњ. с^е цр~ь твои грядетъ тебњ кро'тоk, всњдъ на ѓ^сля и^ жрњбя, сн~а ја^ре'мнича”
6
Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус:
6
шDеша же оу^чн~ка, и^ сътворша ја%коже повелњ и^ма і^с~.
7
привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
7
приведо'ста ѓ^сля` и^ жрњбя, и^ въꙁложи'шя врьхђ ею` ри'ѕы своа`, и^ всњде врьхђ иX”
8
Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі.
8
Мно'жаишїи же народи постила'хђ ри'ѕы своа по пђти” дрђѕїи же рњꙁахђ вњтви эT дре'въ, и^ постилахђ по пђти”
9
Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
9
Наро'ди же прDеходя'щеи` е^мђ, и^ въслњдъствђющеи зва'хђ гл~юще, ѓ^са'нна сн~ђ дввDђ. блsвенъ грядыи въ и^мя гн~е, ѓ^са'нна в# вышниX”
10
І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий?
10
И$ в#шеDшђ е^мђ въ і^ерsлимъ, потрясе'ся весь гра'дъ гл~я, кто` е^сть се'й;
11
Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.
11
наро'ди же гл~ахђ, се'й е^сть і^с~ пррoкъ, и^же эT назарета галиле'иска”
12
І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів.
12
И/ вни'де в# цр~ковь бж~їю, і^ и^з#гна` вс^я продаю'щая и^ кђпђ'ющая в# цр~кви, и^ трапе'ꙁы тръжнїкомъ и^спровръже, и^ сњда'лищя продаю'щихъ го'лђбы.
13
І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників.
13
и^ гл~а и^мъ. пи'сано е^сть, храM мои, храмъ мл~твы нарече'тся. в^ы же сътвори'сте и& врьтепъ разбо'иником#”
14
І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
14
И$ пристђпи'ша к# немђ хро'ми и^ слњпи в# цр~кви, і^ и^сцњли и^хъ”
15
А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились
15
Видњ'вшеy а^рхїере'е и^ книжницы чюдеса` јаже сᲆтвори, и^ ѓ'троки зовђща в# цр~кви, и^ гл~ющя, ѓ^са'нна сн~ђ двDвђ. негодова'ша,
16
і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу?
16
и^ рњша е^мђ. слы'шиши л^и, чт^о сїи гл~ютъ; і^с~ же рече и^м#, е'й. нњ'сте ли чл^и николи'же; ја^ко и^ꙁъ оу^стъ младе'нецъ, и^ с#сђщихъ съврьши'лъ е^си` хвалђ;
17
І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.
17
и^ ѓ^ставль и^хъ, и^зы'де во'нъ и^ꙁ# гра'да в# вљ=џа'нїю, и^ водвори'ся тђ`”
18
Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів.
18
Оу'трђ же въꙁ#вра'щ#ся въ градъ, в#ꙁалка.
19
Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
19
и^ оу^ꙁрњв# смоковницђ е^ді'нђ при пђти`, прїиде к не'й, и^ ничто'же ѓ^брњте на неи, то'кмо ли'ствїе е^ді'но. и^ гл~а е'й. да николиже эT тебе` плода` бђ'детъ въ вњки. і^ а'бїе и%сше смоко'вница.
20
Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця?
20
и^ видњвше оу^чн~цы диви'шася гл~юще, како а^бїе и'сше смоко'вница;
21
Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде;
21
эTвњщавь же і^с~, рече и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамᲆ. а^ще и%мате вњрђ, и^ не оу^сђмните'ся, не то'кмо смоко'вничное сътворите`. н^о а^ще и^ горњ се'й речете, дви'гнися, и^ врьꙁися в# мо'ре, бђ'детъ.
22
і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
22
И$ вс^я е^ли'ка а^ще въспро'сите въ мл~твњ, вњрђюще, прїимете”
23
І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу?
23
И/ пришеDшђ е^мђ въ цр~ковь, пристђпи'ша к немђ оу^чащђ, а^рхїере'е и^ ста'рцы люд#стїи гл~юще. коею` властїю сїа твориши; и^ кто` т^и дастᲆ ѓ%бласть сїю;
24
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
24
эTвњщавь же і^с~, рече и^м#. въпрошђ в^ы и^ а^ꙁъ слово е^ді'но, е^же а^ще рече'те мн^њ, и^ а^ꙁъ вамъ рекђ, коею` властїю сїа творю.
25
Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
25
крsщенїе і^ѓа'нново эTкђ'дђ б^њ, с# нб~се ли, и^л^и эT человњкъ; ѓ^ни' же помышляхђ в себњ гл~юще. а^ще речемъ с# нб~се, речетъ наM, почто` оу^бо не вњровасте е^мђ;
26
А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка.
26
а^ще ли речемъ эT чл~къ. бои'мся наро'да. вс^и б^о и^мђтᲆ і^ѓ^а'нна ја^ко пррoка.
27
І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
27
и^ эTвњщавше і^с~ови, рњшя, не вњмы. рече и^мъ и^ то'и, ни а^ꙁъ вамъ гл~ю, коею` вла'стїю сїа творю”
28
А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму.
28
Что' же ся вамъ мнитъ; чл~къ нњкїи и^мяше дв^а сн~а, и^ пришеD к пе'рвомђ рече`. ча'до, и^ди`, днесь дњ'лаи в# виногра'дњ мое'мъ.
29
Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов.
29
ѓ%н# же эTвњщаv, рече`. не хощђ. послњди же раска'ав#ся, и%де.
30
І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов.
30
и^ пристђпль къ дрђгомђ, рече` та'кожDе. ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече`. а%ꙁъ г~и и^дђ, и^ не' иде.
31
Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже.
31
кы'и эT ѓ^бою` сотвори` во'лю эTч~ю; гл~аша е^мђ, пе'рвый. Гл~а и^мъ і^с~. а^ми'нь, гл~ю ва'мъ. ја%ко мытаре и^ любодњиця варя'ютъ вы` в# црsтвїи бж~їи.
32
Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
32
прїиде б^о к ва'мъ і^ѓа'ннъ крsтль пђтемъ пра'веDнымъ, и^ не вњ'ровасте е^мђ. мытаре же и^ любодњ'иця вњ'ровашя е^мђ” Вы же видњ'вше не раска'астеся послњди` вњ'роватї е^мђ”
33
Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
33
И/нђ притчђ слы'шите. чл~кь нњкїи бњ домови'тъ, и^же насади` винограD, и^ ѓ^пло'томъ ѓ^гради е^го, и^ і^скопа` в неM точи'ло, и^ създа` столпъ, и^ вдаст# дњ'лателемъ, и^ эTи'де”
34
Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.
34
Є$гда же прибли'жися время плодо'мъ, посла` рабы своя к# дњ'лателемъ, прїя'ти плоды е^го”
35
Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням.
35
И$ е'мше дњ'лателе рабы е^го, ѓ^вого оу^бо би'ша, ѓ^вого же оу^би'шя, ѓ^вого же ка'менїе^мъ поби'ша”
36
Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само.
36
Па'ки посла` и%ны рабы мно'жаишя пе'рвыхᲆ. и^ сътвори'шя и^мᲆ та'кожDе”
37
Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
37
Послњди же посла` к ниM сн~а свое^го гл~я, оу^срамя'тся сн~а мое^го.
38
Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.
38
дњлателе же ви'дњвше сн~а, рњшя в себњ, се'и е^сть наслњ'дникь, прїидњте оу^бїе^м# е^го, и^ оу^дръжимъ достоа'нїе е^го.
39
І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
39
и^ е'мше е^го, и^ꙁведо'шя вонъ и^ꙁ виногра'да, и^ оу^би'шя”
40
Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
40
Є$гда оу^бо прїидетъ господинъ винограда, что` сътворитъ дњ'лателемъ тњм#;
41
Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно.
41
гл~ашя е^мђ, ꙁлыхъ ѕл^њ погђби'тъ иX, и^ винограD предастъ и^нњмъ дњлателемъ, и^же въꙁдадятъ е^мђ плоды въ времена` своя”
42
Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.
42
Гл~а и^мъ і^с~, нњсте ли чл^и николиже в# писанихъ; ка'мень, е^гоже не в рядђ` сътвори'ша ѕи'жDђщеи`, се'й бысть въ главђ оу^глђ. эT г~а бысть с^и. и^ е^сть ди'вна въ ѓ^чїю ва'шею”
43
Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його.
43
Сего` ради гл~ю вамъ, ја%ко эTи'мется эT васъ црsтвїе бж~їе, и^ дастᲆся ја^ѕы'кђ творящемђ плоды е^го.
44
І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
44
и^ падыи` на ка'мени сем#, съкрђшится. а^ на немьже падетъ, сътрые^тъ и&”
45
І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.
45
И$ слы'шавше а^рхїере'е и^ фарїсе'е прит#ча е^го, раꙁђмњшя ја^ко ѓ^ нихъ гл~етᲆ.
46
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.
46
и^ і'щђще е^го ја%ти, оу^боя'шяся наро'да. понеже ја%ко пррoка е^го и^мња'хђ”