Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 21
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників
1
И єгда́ прибли́жишася во Ієрусали́мъ и пріидо́ша въ Виѳсфагі́ю къ горѣ́ Єлео́нстѣй, тогда́ Іису́съ посла́ два́ ученика́,
2
і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене.
2
глаго́ля и́ма: иди́та въ ве́сь, я́же пря́мо ва́ма: и а́біє обря́щета осля́ привя́зано, и жребя́ съ ни́мъ: отрѣши́вша приведи́та Ми́:
3
І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх.
3
и а́ще ва́ма кто́ рече́тъ что́, рече́та, я́ко Госпо́дь єю́ тре́буєтъ: а́біє же по́слетъ я́.
4
Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
4
Сіє́ же все́ бы́сть, да сбу́дется рече́нноє проро́комъ, глаго́лющимъ:
5
скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної.
5
рцы́те дще́ри Сіо́новѣ: се́, Ца́рь тво́й гряде́тъ тебѣ́ кро́токъ, и всѣ́дъ на осля́ и жребя́, сы́на подъяре́мнича.
6
Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус:
6
Ше́дша же ученика́ и сотво́рша, я́коже повелѣ́ и́ма Іису́съ,
7
привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
7
приведо́ста осля́ и жребя́: и возложи́ша верху́ єю́ ри́зы своя́, и всѣ́де верху́ и́хъ.
8
Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі.
8
Мно́жайшіи же наро́ди постила́ху ри́зы своя́ по пути́: друзі́и же рѣ́заху вѣ́тви от дре́въ и постила́ху по пути́.
9
Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
9
Наро́ди же предходя́щіи [єму́] и вслѣ́дствующіи зва́ху, глаго́люще: оса́нна Сы́ну Дави́дову: благослове́нъ Гряды́й во и́мя Госпо́дне: оса́нна въ вы́шнихъ.
10
І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий?
10
И вше́дшу Єму́ во Ієрусали́мъ, потрясе́ся ве́сь гра́дъ, глаго́ля: кто́ єсть Се́й?
11
Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.
11
Наро́ди же глаго́лаху: Се́й є́сть Іису́съ проро́къ, И́же от Назаре́та Галіле́йска.
12
І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів.
12
И вни́де Іису́съ въ це́рковь Бо́жію и изгна́ вся́ продаю́щыя и купу́ющыя въ це́ркви, и трапе́зы торжнико́мъ испрове́рже и сѣда́лища продаю́щихъ го́луби,
13
І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників.
13
и глаго́ла и́мъ: пи́сано є́сть: хра́мъ Мо́й хра́мъ моли́твы нарече́тся: вы́ же сотвори́сте и́ верте́пъ разбо́йникомъ.
14
І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
14
И приступи́ша къ Нему́ хро́міи и слѣпі́и въ це́ркви: и исцѣли́ и́хъ.
15
А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились
15
Ви́дѣвше же архієре́є и кни́жницы чудеса́, я́же сотвори́, и о́троки зову́щя въ це́ркви и глаго́лющя: оса́нна Сы́ну Дави́дову, негодова́ша
16
і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу?
16
и рѣ́ша Єму́: слы́шиши ли, что́ сі́и глаго́лютъ? Іису́съ же рече́ и́мъ: є́й: нѣ́сте ли чли́ николи́же, я́ко изъ у́стъ младе́нецъ и ссу́щихъ соверши́лъ єси́ хвалу́?
17
І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.
17
И оста́вль и́хъ, изы́де во́нъ изъ гра́да въ Виѳа́нію и водвори́ся ту́.
18
Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів.
18
У́тру же возвра́щься во гра́дъ, взалка́:
19
Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
19
и узрѣ́въ смоко́вницу єди́ну при пути́, пріи́де къ не́й, и ничто́же обрѣ́те на не́й, то́кмо ли́ствіє єди́но, и глаго́ла є́й: да николи́же от тебе́ плода́ бу́детъ во вѣ́ки. И а́біє и́зсше смоко́вница.
20
Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця?
20
И ви́дѣвше ученицы́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє и́зсше смоко́вница?
21
Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде;
21
Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ: а́ще и́мате вѣ́ру и не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще и горѣ́ се́й рече́те: дви́гнися и ве́рзися въ мо́ре, бу́детъ:
22
і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
22
и вся́, єли́ка а́ще воспро́сите въ моли́твѣ вѣ́рующе, пріи́мете.
23
І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу?
23
И прише́дшу Єму́ въ це́рковь, приступи́ша къ Нему́ уча́щу архієре́є и ста́рцы людсті́и, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? И кто́ Ти даде́ вла́сть сію́?
24
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
24
Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: вопрошу́ вы и А́зъ сло́во єди́но: є́же а́ще рече́те Мнѣ́, и А́зъ ва́мъ реку́, ко́єю вла́стію сія́ творю́:
25
Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
25
креще́ніє Іоа́нново отку́ду бѣ́? Съ небесе́ ли, или́ от человѣ́къ? Они́ же помышля́ху въ себѣ́, глаго́люще: а́ще рече́мъ, съ небесе́: рече́тъ на́мъ: почто́ у́бо не вѣ́ровасте єму́?
26
А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка.
26
А́ще ли рече́мъ, от человѣ́къ: бои́мся наро́да: вси́ бо и́мутъ Іоа́нна я́ко проро́ка.
27
І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
27
И отвѣща́вше Іису́сови рѣ́ша: не вѣ́мы. Рече́ и́мъ и То́й: ни А́зъ ва́мъ глаго́лю, ко́єю вла́стію сія́ творю́.
28
А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму.
Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
32
пріи́де бо къ ва́мъ Іоа́ннъ [Крести́тель] путе́мъ пра́веднымъ, и не вѣ́ровасте єму́, мытари́ же и любодѣ́йцы вѣ́роваша єму́: вы́ же ви́дѣвше, не раска́ястеся послѣди́ вѣ́ровати єму́.
33
Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
33
И́ну при́тчу слы́шите. Человѣ́къ нѣ́кій бѣ́ домови́тъ, и́же насади́ віногра́дъ, и опло́томъ огради́ єго́, и ископа́ въ не́мъ точи́ло, и созда́ сто́лпъ, и вдаде́ и́ дѣ́лателемъ, и отъи́де.
34
Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.
Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно.
41
Глаго́лаша Єму́: злы́хъ злѣ́ погуби́тъ и́хъ, и віногра́дъ преда́стъ и́нымъ дѣ́лателемъ, и́же воздадя́тъ єму́ плоды́ во времена́ своя́.
42
Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.
42
Глаго́ла и́мъ Іису́съ: нѣ́сте ли чли́ николи́же въ Писа́ніихъ: ка́мень, єго́же не въ ряду́ сотвори́ша зи́ждущіи, се́й бы́сть во главу́ у́гла? От Го́спода бы́сть сіє́, и є́сть ди́вно во о́чію ва́шею.
43
Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його.
43
Сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ, я́ко отъи́мется от ва́съ Ца́рствіє Бо́жіє и да́стся язы́ку творя́щему плоды́ єго́:
44
І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
44
и пады́й на ка́мени се́мъ сокруши́тся: а на не́мже паде́тъ, сотры́єтъ и́.
45
І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.
45
И слы́шавше архієре́є и фарісе́є при́тчи Єго́, разумѣ́ша, я́ко о ни́хъ глаго́летъ:
46
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.