Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
(Зач. 89) І отвіща́в Ісу́с, па́ки рече́ їм в при́тчах, глаго́ля:
1
Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
2
уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же сотвори́ бра́ки си́ну своєму́
2
Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму.
3
і посла́ раби́ своя́ призва́ти зва́нния на бра́ки; і не хотя́ху прийти́.
3
І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
4
Па́ки посла́ і́ни раби́, глаго́ля: рці́те зва́нним: се обі́д мой угото́вах, юнці́ мої́ і упита́нная ісколе́на, і вся гото́ва; прийді́те на бра́ки.
4
Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
5
Они́ же небре́гше отидо́ша, ов у́бо на село́ своє́, ов же на ку́плі своя́;
5
Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги.
6
про́чії же є́мше рабо́в єго́, досади́ша їм і уби́ша їх.
6
Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7
І сли́шав цар той разгні́вася, і посла́в во́я своя́, погуби́ уби́йці о́ни і град їх зажже́.
7
Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє.
8
Тогда́ глаго́ла рабо́м свої́м: брак у́бо гото́в єсть, зва́ннії же не би́ша досто́йні;
8
Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні.
9
іді́те у́бо на ісхо́дища путі́й, і єли́ціх а́ще обря́щете, призові́те на бра́ки.
9
Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
10
І ізше́дше раби́ о́ні на распу́тія, собра́ша всіх, єли́ціх обріто́ша, злих же і до́брих; і іспо́лнися брак возлежа́щих.
10
І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми.
11
Вшед же цар ви́діти возлежа́щих, ви́ді ту челові́ка не оболче́на во одія́ніє бра́чноє,
11
Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг.
12
і глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вшел єси́ сі́мо не іми́й одія́нія бра́чна? Он же умолча́.
12
І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
13
Тогда́ рече́ цар слуга́м: св'яза́вше єму́ ру́ці і но́зі, возьмі́те єго́ і вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
13
Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
14
Мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
14
Бо багато покликаних, та мало обраних.
15
(Зач. 90) Тогда́ ше́дше фарисе́є, сові́т восприя́ша, я́ко да обольстя́ть Єго́ сло́вом.
15
Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові.
16
І посила́ють к Нему́ ученики́ своя́ со іродіа́ни, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́, і путі́ Бо́жию воі́стину учи́ши, і неради́ши ні о ко́мже; не зри́ши бо на лице́ челові́ком;
16
І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
17
рци у́бо нам, что Ті ся мнить? Досто́йно ли єсть да́ти кинсо́н ке́сареві, іли́ ні?
17
Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні?
18
Разумі́в же Ісу́с лука́вство їх, рече́: что М'я іскуша́єте, лицемі́ри?
18
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри?
19
Покажі́те Мі злати́цю кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пі́нязь.
19
Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
20
І глаго́ла їм: чий о́браз сей і написа́ніє?
20
І говорить їм: чиє це зображення і напис?
21
(І) глаго́лаша Єму́: ке́сарев. Тогда́ глаго́ла їм: воздаді́те у́бо ке́сарева ке́сареві, і Бо́жия Бо́гові.
21
Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
22
І сли́шавше диви́шася; і оста́вльше Єго́ отидо́ша.
22
Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23
(Зач. 91) В той день приступи́ша к Нему́ саддуке́є, і́же глаго́лють не би́ти воскресе́нію, і вопроси́ша Єго́,
23
В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його:
24
глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й рече́: а́ще кто у́мреть не іми́й чад, (да) по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́та своєго́;
24
Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого.
25
бі́ша же в нас седьм бра́тія; і пе́рвий оже́нься у́мре, і не іми́й сі́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́;
25
Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму.
26
та́кожде же і втори́й, і тре́тій, да́же до седьма́го;
26
Так само і другий, і третій, навіть до сьомого.
27
посліди́ же всіх у́мре і жена́;
27
А після всіх померла і жінка.
28
в воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седьми́х бу́деть жена́? Всі бо імі́ша ю.
28
Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її.
29
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия;
29
Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої.
30
в воскресе́ніє бо ні же́няться, ні посяга́ють, но я́ко а́нгели Бо́жії на небесі́ суть;
30
Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах.
31
о воскресе́нії же ме́ртвих ні́сте ли чли рече́ннаго вам Бо́гом, глаго́лющим:
31
А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом:
32
Аз єсьм Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль? Ність Бог Бог ме́ртвих, но (Бог) живи́х.
32
Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих.
33
І сли́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́нії Єго́.
33
І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34
(Зач. 92) Фарисе́є же сли́шавше, я́ко посрами́ саддуке́ї, собра́шася вку́пі.
34
А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
35
І вопроси́ єди́н от них законоучи́тель, іскуша́я Єго́ і глаго́ля:
35
І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36
Учи́телю, ка́я за́повідь бо́льші (єсть) в зако́ні?
36
Учителю, яка заповідь найбільша в законі?
37
Ісу́с же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і все́ю ми́слію твоє́ю;
37
Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.
38
сія́ єсть пе́рвая і бо́льшая за́повідь;
38
Це є перша і найбільша заповідь.
39
втора́я же подо́бна єй: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́;
39
Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе.
40
в сію́ обою́ за́повідію весь Зако́н і Проро́ци ви́сять.
40
На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.
41
Собра́вшимся же фарисе́йом, вопроси́ їх Ісу́с,
41
Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх:
42
глаго́ля: что вам мни́ться о Христі́? Чий єсть Син? Глаго́лаша Єму́: Дави́дов.
42
що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.
43
Глаго́ла їм: ка́ко у́бо Дави́д Ду́хом Го́спода Єго́ нарица́єть, глаго́ля:
43
Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи:
44
рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма?
44
сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх.
45
А́ще у́бо Дави́д нарица́єть Єго́ Го́спода, ка́ко син єму́ єсть?
45
Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46
І нікто́же можа́ше отвіща́ти Єму́ словесе́; ніже́ смі́яше кто от того́ дне вопроси́ти Єго́ ктому́.
46
І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.