Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
1
(За? п7f7) И# tвэщaвъ ї}съ, пaки речE и5мъ въ при1тчахъ, гlz:
2
Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму.
2
ўпод0бисz цrтвіе нбcное человёку царю2, и4же сотвори2 брaки сhну своемY
3
І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
3
и3 послA рабы6 сво‰ призвaти зв†нныz на брaки: и3 не хотsху пріити2.
4
Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
4
Пaки послA и4ны рабы6, глаг0лz: рцhте зв†ннымъ: сE, њбёдъ м0й ўгот0вахъ, ю3нцы2 мои2 и3 ўпит†ннаz и3сколє1на, и3 вс‰ готHва: пріиди1те на брaки.
5
Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги.
5
Nни1 же небрeгше tид0ша, џвъ ќбw на село2 своE, џвъ же на к{пли сво‰:
6
Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
6
пр0чіи же є4мше рабHвъ є3гw2, досади1ша и5мъ и3 ўби1ша и5хъ.
7
Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє.
7
И# слhшавъ цaрь т0й разгнёвасz, и3 послaвъ вHz сво‰, погуби2 ўб‡йцы w4ны и3 грaдъ и4хъ зажжE.
8
Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні.
8
ТогдA глаг0ла рабHмъ свои6мъ: брaкъ ќбw гот0въ є4сть, звaнніи же не бhша дост0йни:
9
Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
9
и3ди1те u5бо на и3схHдища путjй, и3 є3ли1цэхъ ѓще њбрsщете, призови1те на брaки.
10
І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми.
10
И# и3зшeдше раби2 џни на расп{тіz, собрaша всёхъ, є3ли1цэхъ њбрэт0ша, ѕлhхъ же и3 д0брыхъ: и3 и3сп0лнисz брaкъ возлежaщихъ.
11
Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг.
11
Вшeдъ же цaрь ви1дэти возлежaщихъ, ви1дэ тY человёка не њболчeна во њдэsніе брaчное,
12
І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
12
и3 глаг0ла є3мY: дрyже, кaкw вшeлъ є3си2 сёмw не и3мhй њдэsніz брaчна; Џнъ же ўмолчA.
13
Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
13
ТогдA речE цaрь слугaмъ: свzзaвше є3мY рyцэ и3 н0зэ, возми1те є3го2 и3 ввeрзите во тмY кромёшнюю: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ:
14
Бо багато покликаних, та мало обраних.
14
мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ.
15
Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові.
15
(За? ч7.) ТогдA шeдше фарісeє, совётъ воспріsша, ћкw да њбольстsтъ є3го2 сл0вомъ.
16
І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
16
И# посылaютъ къ немY ўченики2 сво‰ со и3рwді†ны, глаг0люще: ўч™лю, вёмы, ћкw и4стиненъ є3си2, и3 пути2 б9ію вои1стинну ўчи1ши, и3 неради1ши ни њ к0мже: не зри1ши бо на лицE человёкwмъ:
17
Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні?
17
рцы2 u5бо нaмъ, что2 ти1 сz мни1тъ; дост0йно ли є4сть дaти кинс0нъ кeсареви, и3ли2 ни2;
18
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри?
18
Разумёвъ же ї}съ лукaвство и4хъ, речE: чт0 мz и3скушaете, лицемёри;
19
Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
19
покажи1те ми2 злати1цу кинс0нную. Nни1 же принес0ша є3мY пёнzзь.
20
І говорить їм: чиє це зображення і напис?
20
И# гlа и5мъ: чjй w4бразъ сeй и3 написaніе;
21
Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
21
(И#) глаг0лаша є3мY: кeсаревъ. ТогдA гlа и5мъ: воздади1те ќбw кeсарєва кeсареви, и3 б9іz бGови.
22
Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
22
И# слhшавше диви1шасz: и3 њстaвльше є3го2 tид0ша.
23
В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його:
23
(За? ч7№.) Въ т0й дeнь приступи1ша къ немY саддукeє, и5же глаг0лютъ не бhти воскrнію, и3 вопроси1ша є3го2,
24
Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого.
24
глаг0люще: ўч™лю, мwmсeй речE: ѓще кто2 ќмретъ не и3мhй ч†дъ, (да) п0йметъ брaтъ є3гw2 женY є3гw2 и3 воскреси1тъ сёмz брaта своегw2:
25
Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму.
25
бёша же въ нaсъ сeдмь брaтіz: и3 пeрвый њжeньсz ќмре, и3 не и3мhй сёмене, њстaви женY свою2 брaту своемY:
26
Так само і другий, і третій, навіть до сьомого.
26
тaкожде же и3 вторhй, и3 трeтій, дaже до седмaгw:
27
А після всіх померла і жінка.
27
послэди1 же всёхъ ќмре и3 женA:
28
Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її.
28
въ воскrніе u5бо, кот0рагw t седми1хъ бyдетъ женA; вси1 бо и3мёша ю5.
29
Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої.
29
Tвэщaвъ же ї}съ речE и5мъ: прельщaетесz, не вёдуще писaніz, ни си1лы б9іz:
30
Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах.
30
въ воскrніе бо ни жeнzтсz, ни посzгaютъ, но ћкw ѓгGли б9іи на нб7си2 сyть:
31
А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом:
31
њ воскrніи же мeртвыхъ нёсте ли чли2 речeннагw вaмъ бGомъ, гlющимъ:
32
Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих.
32
ѓзъ є4смь бGъ ґвраaмовъ, и3 бGъ їсаaковъ, и3 бGъ їaкwвль; нёсть бGъ бGъ мeртвыхъ, но (бGъ) живhхъ.
33
І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
33
И# слhшавше нар0ди дивлsхусz њ ў§ніи є3гw2.
34
А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
34
(За? ч7в7.) Фарісeє же слhшавше, ћкw посрами2 саддукє1и, собрaшасz вкyпэ.
35
І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
35
И# вопроси2 є3ди1нъ t ни1хъ законоучи1тель, и3скушaz є3го2 и3 глаг0лz:
36
Учителю, яка заповідь найбільша в законі?
36
ўч™лю, кaz зaповэдь б0лши (є4сть) въ зак0нэ;
37
Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.
37
Ї}съ же речE є3мY: возлю1биши гDа бGа твоего2 всёмъ сeрдцемъ твои1мъ, и3 всeю душeю твоeю, и3 всeю мhслію твоeю:
38
Це є перша і найбільша заповідь.
38
сіS є4сть пeрваz и3 б0лшаz зaповэдь:
39
Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе.
39
вторaz же под0бна є4й: возлю1биши и4скреннzго твоего2 ћкw сaмъ себE:
40
На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.
40
въ сію6 nбою2 зaпwвэдію вeсь зак0нъ и3 прbр0цы ви1сzтъ.
41
Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх:
41
Собрaвшымсz же фарісewмъ, вопроси2 и5хъ ї}съ,
42
що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.
42
гlz: что2 вaмъ мни1тсz њ хrтЁ; чjй є4сть сн7ъ; Глаг0лаша є3мY: дв7довъ.
43
Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи:
43
Гlа и5мъ: кaкw u5бо дв7дъ д¦омъ гDа є3го2 нарицaетъ, глаг0лz:
44
сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх.
44
речE гDь гDеви моемY: сэди2 њдеснyю менє2, д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе ногaма твои1ма;
45
Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
45
ѓще u5бо дв7дъ нарицaетъ є3го2 гDа, кaкw сн7ъ є3мY є4сть;
46
І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.
46
И# никт0же можaше tвэщaти є3мY словесE: нижE смёzше кто2 t тогw2 днE вопроси1ти є3го2 ктомY.