Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові.
1
ТогDа оу^подо'биTся црsтвїе нбsное десяти'мъ дв~амъ ја%же прїа'шя свњти'лникы своя`, і^ и^ꙁыдо'шя въ срњтенїе женихђ.
2
П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні.
2
пя'ть же бњ эT нихъ мђдры, и^ пять ю^ро'дивы.
3
Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
3
ю^ро'дивыяy прие'мше свњти'лники своа`, не взя'шя с# собо'ю е^ле'а.
4
Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми.
4
мђ'дрыя же прїа'шя е^ле'й въ сосђ'дњхъ съ свњти'лникы свои'ми.
5
А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули.
5
косня'щђ же женихђ`, възрDњма'шяся вс^њ, и^ спа'хђ.
6
Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому.
6
полђнощи же во'пль бысть. с^е женихъ грядет#, и^сходи'те въ срњтенїе е^го”
7
Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої.
7
Тогда` в#ста'вше вс^њ дв~ы т^ы, и^ оу^краси'ша свњти'лникы своя.
8
Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
8
ю^ро'дивыя же мђдрымъ рњшя, дадите намъ эT ма'сла ва'шего, ја^ко свњти'лницы наши оу^гаса'ютъ”
9
А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі.
9
эTвњща'шя же мђдрыя гл~юще, е^да ка'ко недостанетъ намъ и^ вамъ. и^дњте же паче к# продаю'щиM, и^ кђпи'те себњ,
10
Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися.
10
и^дђщим же и^мъ кђпи'ти прїиде женихъ, и^ гото'выа внидоша с ниM на бракы, и^ затворени быша две'ри”
11
Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам.
11
Послњди' же прїидо'шя и^ про'чаа дв~ы, гл~юще, г~и г~и, эTвеrꙁи наM.
12
Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
12
ѓ^нже эTвњщавъ рече. а^миn гл~ю ваM, не вњмъ ваs”
13
Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
13
бди'те оу^бо, ја^ко не вᲇсте дн~е ни часа`, в оньже сн~ъ члчsкїи прїидетъ”
14
Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє:
14
ЈА/коже б^о чл~кь нњкїи эTходя, призва` своя рабы`, и^ преда'стъ и^мъ и^мњ'нїе свое`,
15
одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав.
15
и^ ѓ^вомђ оу^бо дастъ пять тала'нтъ, ѓ^вомђ же дв^а, ѓ^вомђ же е^ді'нъ, комђжDо проти'вђ силњ е^го, и^ эTи'де а^бїе.
16
Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів.
16
шеD же прїе'мыи` пять талантъ, дњл'а в нихъ, и^ сътвори` дрђгы'а пять талантъ”
17
Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два.
17
Такожде же і^ и^же дв^а, приѓ^брњте и^ то'и дрђгая дв^а”
18
А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого.
18
Прїе'мыи же е^ді'нъ, шедъ вкопа е^го в# землю, и^ съкры` сребро госпоdна свое^го.
19
Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту.
19
по мно'ѕњ же времени, прїиде господинъ рабъ тњх#, и^ стяза'ся с ни'ми ѓ^ словеси`”
20
Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них.
20
И$ пристђ'пль пяT тала'нтъ прїе'мыи, принесе дрђгы'а пять тала'нтъ, гл~я. г~и, пять талантъ ми е^си предалᲆ, и^ с^е дрђгы'а пять тала'нт# приѓ^брњтохъ и%ми”
21
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
21
Рече же е^мђ г~ь е^го, добрыи рабе бл~гі'и и вњрныи, ѓ^ малњ бысть вњренъ, наD мно'гыми т^я поста'влю, вни'ди в радость г~а свое^го”
22
Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них.
22
Пристђпль же і^ и^же дв^а таланта прїемыи, рече. г~и, дв^а таланта ми е^си предалъ, с^е дрђгая дв^а тала'нта приѓ^брњтох# и%ма.
23
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
23
рече же е^мђ г~ь е^го, добрыи рабе, бл~гїи и^ вњрныи, ѓ^ ма'лњ бысть вњреn, наD многыми т^я поста'влю. вни'ди в ра'дость г~а свое^го”
24
Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
24
Пристђпль же и^ прїемыи` е^ді'нъ талантъ, рече. г~и, вњдњх# т^я ја%ко жестокъ е^си чл~къ. жнеши, оу^дђже не сњя'лъ е^си. и^ събира'еши, оу%дђже не расточилъ е^си”
25
і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє.
25
и^ оу^боа'вся шеD съкрыхᲆ тала'нт тво'и в# ꙁемли, и^ с^е и%маши твое`.
26
Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;
26
эTвњща'в же г~ь е^го рече е^мђ. лђка'выи ра'бе и^ лњни'выи, вњ'дяше ја^ко жнђ и^дњже не сњя'хъ, и^ събира'ю оу^дђже не расточи'хъ”
27
тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком.
27
Подоба'ше оу^ботебњ вда'ти сребро` мое тръжникомъ, и^ прише'дъ а^ꙁъ, взя'лъ быхъ свое` с лихвою.
28
Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
28
възмњте оу^бо эT неготала'нт#, и^ дади'те и^мђщемђ десятъ тала'нтъ”
29
Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має.
29
Имђщемђ б^о веꙁдњ дано бђ'дет# и^ преи^збђдеT. эT неи^мђщаго же, и^ е^же мниTся и^мњ'а взято бђ'детᲆ эT него”
30
А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
30
И$ неключи'маго раба в#връз'њте въ т#мђ` кромњшнюю, т^ђ бђдетᲆ плачъ и^ скрежеT зђбо'мъ” Сїа гл~я въꙁ#гласи`. и^мњаи` оу^ши слы'шати, да слы'шиT”
31
Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
31
Є/гда же прїидеT сн~ъ члчsкїи в# сла'вњ своей, и^ вс^и ст~їи а^гг~ли с ним#, тогда` ся'детъ на прsтолњ сла'вы своеа`.
32
і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів.
32
и^ съберђтся преD нимъ вс^и ја%ѕы'цы, и^ раз#лђчитъ и^хъ дрђгъ эT дрђга, ја%коже па'стырь раꙁлђча'етъ ѓ^вця` эT ко'злищь.
33
І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч.
33
и^ поста'витъ ѓ^вця` ѓ^деснђ'ю себе, а^ ко'злища ѓ^шђюю`”
34
Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу.
34
Тогда речеT цр~ь сђщимъ ѓ^деснђю е^го. прїидњте блsвенїи эTц~а мое^го, наслњ'дђите оу^гото'ванное вамъ црsтвїе, эT сложенїя мирђ.
35
Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене;
35
възалкахъ бо ся, и^ да'сте м^и ја%сти. въꙁжадахъся, и^ напои'сте м^я” Стра'ненъ бњхᲆ, и^ в#ведо'сте мене.
36
був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
36
на'гъ, и^ ѓ^дња'сте м^я” боленъ, и^ посњти'сте мене” в темници бњхъ, и^ прїидо'сте къ мнњ”
37
Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи!
37
тогда эTвњща'ютъ е^мђ пра'ведници гл~юще. г~и, когда т^я видњхомъ а'лчюща, и^ напита'хомъ; и^л^и жа'ждђща, и^ напои'хомъ;
38
Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли?
38
когда же тя видњ'хомъ стра'нна, и^ в#ведохомъ; и^л^и на'га, и^ ѓ^дња'хомъ;
39
Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
39
когда же т^я видњхомъ боляща, и^л^и в темни'ци, и^ прїидохоM к тебњ;
40
І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили.
40
и^ эTвњща'вᲆ цр~ь, речетъ и^мъ. а^ми'нь гл~ю вам#. понеже сътвори'сте е^ді'номђ сихъ бра'тїи мои'хъ меншихъ, мн^њ сътвори'сте”
41
Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його.
41
Тогда` речетъ и^ сђщимᲆ ѓ^шђю е^го. и^дњте эT мене проклятїи въ ѓ%гнь вᲇчныи, оу^гото'ванныи дїаволђ и^ а'гг~ломъ е^го”
42
Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене;
42
в#ꙁалкахъ бо ся, и^ не дасте м^и ја%сти. възжадахъся, и^ не напои'сте мене”
43
був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
43
Страненъ бњх# и^ не в#ведо'сте мене`. нагъ, и^ не ѓ^дњасте мене`” Бо'ленъ, и^ в# темни'ци, и^ не посњти'сте мене”
44
Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі?
44
Тогда эTвњща'ютъ е^мђ и^ тїи гл~юще. г~и, когда т^я видњхомъ а^лчюща, и^л^и жа'ждђща, и^л^и стра'нна, и^л^и на'га, и^л^и бо'лна, и^л^и в темни'ци, и^ не послђжи'хомъ тебњ;
45
Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили.
45
тогда эTвњщае^тъ и^мъ, гл~я. а^ми'нь гл~ю вамᲆ. понеже не сътвори'сте е^ді'номђ сихъ меншихъ, ни мнњ сътвори'сте”
46
І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.
46
і и^дђтъ сїи в# мђ'кђ вњчнђю. пра'веDници же в# животъ вњчныи”