Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
1
(За? R‹) Ќтру же бhвшу, совётъ сотвори1ша вси2 ґрхіерeє и3 стaрцы людстjи на ї}са, ћкw ўби1ти є3го2:
2
І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
2
и3 свzзaвше є3го2 вед0ша и3 предaша є3го2 понтjйскому пілaту и3гeмwну.
3
Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
3
(За? R№‹.) ТогдA ви1дэвъ їyда предaвый є3го2, ћкw њсуди1ша є3го2, раскazвсz возврати2 три1десzть срeбреники ґрхіерeємъ и3 стaрцємъ,
4
кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
4
глаг0лz: согрэши1хъ предaвъ кр0вь непови1нную. Nни1 же рёша: чт0 є3сть нaмъ; ты2 ќзриши.
5
І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
5
И# повeргъ срeбреники въ цeркви, tи1де: и3 шeдъ ўдави1сz.
6
Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
6
Ґрхіерeє же пріeмше срeбреники, рёша: недост0йно є4сть вложи1ти и5хъ въ корвaну, понeже цэнA кр0ве є4сть.
7
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
7
Совётъ же сотв0рше, купи1ша и4ми село2 скудeльничо, въ погребaніе стр†ннымъ:
8
Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
8
тёмже наречeсz село2 то2 село2 кр0ве, до сегw2 днE:
9
Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
9
тогдA сбhстсz речeнное їеремjемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: и3 пріsша три1десzть срeбрєникъ, цёну цэнeннагw, є3г0же цэни1ша t сынHвъ ї}лєвъ,
10
і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
10
и3 дaша | на село2 скудeльничо, ћкоже сказA мнЁ гDь.
11
Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
11
Ї}съ же стA пред8 и3гeмwномъ. И# вопроси2 є3го2 и3гeмwнъ, глаг0лz: тh ли є3си2 цRь їудeйскій; Ї}съ же речE є3мY: ты2 глаг0леши.
12
І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
12
И# є3гдA нaнь глаг0лаху ґрхіерeє и3 стaрцы, ничесHже tвэщавaше.
13
Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
13
ТогдA глаг0ла є3мY пілaтъ: не слhшиши ли, коли6ка на тS свидётелствуютъ;
14
І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
14
И# не tвэщA є3мY ни къ є3ди1ному глаг0лу, ћкw диви1тисz и3гeмwну ѕэлw2.
15
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
15
На (всsкъ) же прaздникъ њбhчай бЁ и3гeмwну tпущaти є3ди1наго нар0ду свsзнz, є3г0же хотsху:
16
Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
16
и3мsху же тогдA свsзана нар0чита, глаг0лемаго варaвву:
17
Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
17
собрaвшымсz же и5мъ, речE и5мъ пілaтъ: кого2 х0щете (t nбою2) tпущY вaмъ: варaвву ли, и3ли2 ї}са глаг0лемаго хrтA;
18
Бо знав, що видали Його через заздрощі.
18
Вёдzше бо, ћкw зaвисти рaди предaша є3го2.
19
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
19
Сэдsщу же є3мY на суди1щи, послA къ немY женA є3гw2, глаг0лющи: ничт0же тебЁ и3 првdнику томY: мн0гw бо пострадaхъ днeсь во снЁ є3гw2 рaди.
20
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
20
Ґрхіерeє же и3 стaрцы наусти1ша нар0ды, да и3спр0сzтъ варaвву, ї}са же погубsтъ.
21
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
21
Tвэщaвъ же и3гeмwнъ речE и5мъ: кого2 х0щете t nбою2 tпущY вaмъ; Nни1 же рёша: варaвву.
22
Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
22
Глаг0ла и5мъ пілaтъ: что2 u5бо сотворю2 ї}су глаг0лемому хrтY; Глаг0лаша є3мY вси2: да рaспzтъ бyдетъ.
23
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
23
И#гeмwнъ же речE: к0е u5бо ѕло2 сотвори2; Nни1 же и4злиха вопіsху, глаг0люще: да пр0пzтъ бyдетъ.
24
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
24
Ви1дэвъ же пілaтъ, ћкw ничт0же ўспэвaетъ, но пaче молвA бывaетъ, пріeмь в0ду, ўмы2 рyцэ пред8 нар0домъ, глаг0лz: непови1ненъ є4смь t кр0ве првdнагw сегw2: вы2 ќзрите.
25
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
25
И# tвэщaвше вси2 лю1діе рёша: кр0вь є3гw2 на нaсъ и3 на чaдэхъ нaшихъ.
26
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
26
ТогдA tпусти2 и5мъ варaвву: ї}са же би1въ предадE (и5мъ), да є3го2 пр0пнутъ.
27
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів
27
(За? Rв7‹.) ТогдA в0ини и3гeмwнwвы, пріeмше ї}са на суди1ще, собрaша нaнь всE мн0жество вHинъ:
28
і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
28
и3 совлeкше є3го2, њдёzша є3го2 хламЂдою червлeною:
29
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
29
и3 сплeтше вэнeцъ t тeрніz, возложи1ша на главY є3гw2, и3 тр0сть въ десни1цу є3гw2: и3 покл0ншесz на кwлёну пред8 ни1мъ ругaхусz є3мY, глаг0люще: рaдуйсz, цRю2 їудeйскій.
30
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
30
И# плю1нувше нaнь, пріsша тр0сть и3 біsху по главЁ є3гw2.
31
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
31
И# є3гдA поругaшасz є3мY, совлек0ша съ негw2 багрzни1цу и3 њблек0ша є3го2 въ ри6зы є3гw2: и3 вед0ша є3го2 на пропsтіе.
32
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
32
И#сходsще же њбрэт0ша человёка кmринeйска, и4менемъ сjмwна: и3 семY задёша понести2 кrтъ є3гw2.
33
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
33
(За? RG‹.) И# пришeдше на мёсто нарицaемое голг0fа, є4же є4сть глаг0лемо крaніево мёсто,
34
дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
34
дaша є3мY пи1ти џцетъ съ жeлчію смёшенъ: и3 вкyшь, не хотsше пи1ти.
35
Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
35
Распeншіи же є3го2 раздэли1ша ри6зы є3гw2, вeргше жрє1біz:
36
І, сидячи, стерегли Його там.
36
и3 сэдsще стрежaху є3го2 тY:
37
І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
37
и3 возложи1ша верхY главы2 є3гw2 винY є3гw2 напи1сану: сeй є4сть ї}съ, цRь їудeйскій.
38
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
38
ТогдA распsша съ ни1мъ двA разбHйника: є3ди1наго њ деснyю, и3 є3ди1наго њ шyюю.
39
Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми
39
Мимоходsщіи же хyлzху є3го2, покивaюще главaми свои1ми
40
і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
40
и3 глаг0люще: разорszй цeрковь и3 треми2 дeнми созидazй, сп7си1сz сaмъ: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, сни1ди со кrтA.
41
Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
41
Тaкожде же и3 ґрхіерeє ругaющесz съ кни6жники и3 ст†рцы (и3 фарісє1и), глаг0лаху:
42
інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього;
42
и3ны6z сп7сE, себe ли не м0жетъ спcти2; ѓще цRь ї}левъ є4сть, да сни1детъ нн7э со кrтA, и3 вёруемъ въ него2:
43
уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий.
43
ўповA на бGа: да и3збaвитъ нн7э є3го2, ѓще х0щетъ є3мY. Речe бо, ћкw б9ій є4смь сн7ъ.
44
Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
44
Т0жде же и3 разбHйника расп‰таz съ ни1мъ поношaста є3мY.
45
З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
45
T шестaгw же часA тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw:
46
А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
46
њ девsтэмъ же часЁ возопи2 ї}съ глaсомъ вeліимъ, гlz: и3лJ, и3лJ, лімA савахfанJ; є4же є4сть, б9е м0й, б9е м0й, вскyю мS є3си2 њстaвилъ;
47
Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
47
Нёцыи же t тY стоsщихъ слhшавше глаг0лаху, ћкw и3лію2 глашaетъ сeй.
48
І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.
48
И# ѓбіе тeкъ є3ди1нъ t ни1хъ, и3 пріeмь гyбу, и3сп0лнивъ же џцта, и3 вонзE на тр0сть, напаsше є3го2.
49
А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
49
Пр0чіи же глаг0лаху: њстaви, да ви1димъ, ѓще пріи1детъ и3ліA спасти2 є3го2.
50
Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
50
Ї}съ же, пaки возопи1въ глaсомъ вeліимъ, и3спусти2 д¦ъ.
51
І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;
51
И# сE, завёса церк0внаz раздрaсz на дв0е съ вhшнzгw крaz до ни1жнzгw: и3 землS потрzсeсz: и3 кaменіе распадeсz:
52
і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли
52
и3 гр0би tверз0шасz: и3 мнHга тэлесA ўс0пшихъ с™hхъ востaша:
53
і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
53
и3 и3зшeдше и3з8 грHбъ, по воскrніи є3гw2, внид0ша во с™hй грaдъ и3 kви1шасz мнHзэмъ.
54
Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
54
С0тникъ же и3 и5же съ ни1мъ стрегyщіи ї}са, ви1дэвше трyсъ и3 бы6вшаz, ўбоsшасz ѕэлw2, глаг0люще: вои1стинну б9ій сн7ъ бЁ сeй.
55
Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
55
Бsху же тY и3 жєны2 мнHги и3здалeча зрsщz, ±же и3д0ша по ї}сэ t галілeи, служaщz є3мY:
56
між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
56
въ ни1хже бЁ марjа магдали1на, и3 марjа їaкwва и3 їwсjи мaти, и3 мaти сы6ну зеведewву.
57
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
57
П0здэ же бhвшу, пріи1де человёкъ богaтъ t ґрімаfeа, и4менемъ їHсифъ, и4же и3 сaмъ ўчи1сz ў ї}са:
58
Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
58
сeй пристyпль къ пілaту, проси2 тэлесE ї}сова. ТогдA пілaтъ повелЁ дaти тёло.
59
І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
59
И# пріeмь тёло їHсифъ, њбви1тъ є5 плащани1цею чи1стою
60
і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
60
и3 положи2 є5 въ н0вэмъ своeмъ гр0бэ, є3г0же и3зсэчE въ кaмени: и3 возвали1въ кaмень вeлій над8 двє1ри гр0ба, tи1де.
61
Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
61
Бё же тY марjа магдали1на и3 другaz марjа, сэдsщэ прsмw гр0ба.
62
Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
62
(За? Rд7‹.) Во ќтрій же дeнь, и4же є4сть по пzтцЁ, собрaшасz ґрхіерeє и3 фарісeє къ пілaту,
63
і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
63
глаг0люще: г0споди, помzнyхомъ, ћкw льстeцъ w4нъ речE, є3щE сhй жи1въ: по тріeхъ днeхъ востaну:
64
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
64
повели2 u5бо ўтверди1ти гр0бъ до трeтіzгw днE, да не кaкw пришeдше ўчн7цы2 є3гw2 н0щію ўкрaдутъ є3го2 и3 рекyтъ лю1демъ: востA t мeртвыхъ: и3 бyдетъ послёднzz лeсть г0рша пeрвыz.
65
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
65
Речe же и5мъ пілaтъ: и4мате кустwдjю: и3ди1те, ўтверди1те, ћкоже вёсте.
66
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
66
Nни1 же шeдше ўтверди1ша гр0бъ, знaменавше кaмень съ кустwдjею.