Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
1
Оу^трђ же бы'вшђ, совњтъ сътвори'шя вс^и а^рхїере'е, и^ ста'рцы людстїи на і^с~а, ја%ко оу^бити е^го”
2
І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
2
И$ связавше е^го ведоша, и^ предаша его понтїискомђ пилатђ и^ге'монђ”
3
Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
3
Тогда` видњвᲆ і^ю'да преда'выи е'го ја%ко ѓ'сђдишя е^го, раска'ався, въꙁврати` тридесяте сре'бреникы а^рхїереѓM и^ старцемъ,
4
кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
4
гл~я. съгрњшихъ, предавъ кровъ непови'ннђ” э%ни же рњшя. что е^сть намᲆ; т^ы оу^зриши.
5
І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
5
и^ повръ'гъ сребреникы в# цр~кви, эTи^де, и^ шеD оу^давися”
6
Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
6
А$рхие^рее же прїе'мше сре'бреникы, рњшя. недосто'ино е^сть вложити и^хъ в# корва'нђ, понеже цњна крове е^сть”
7
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
7
Совњт# же сътво'рше, кђпи'шя и%ми село` скђделниче, в# погрᲇба'нїе стра'ннымъ.
8
Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
8
тњмже нарече'ся село` т^о, село` кро'ве, до сего дн~е”
9
Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
9
Тогда с#бысться рече'ное і^е^ремїемъ пррoкомъ гл~ющемъ. Иe прїа'шя тридесяте сребреникъ цњнђ цњне'наго, е^гоже цњни'ша эT сн~вᲆ і^ил~евъ,
10
і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
10
и^ даша я& на селњ скђделничи, ја%коже скаꙁа` мн^њ г~ь.
11
Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
11
І$с~ же ст^а преD и^гњмоноM” И$ въпроси е^го и^гњмонъ гл~я. ты` л^и е^си цр~ъ і^ю^де'скыи; І$с~ же рече е^мђ, т^ы гл~еши.
12
І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
12
І$ е^гда нанъ гл~ахђ а^рхїерее' и^ ста'рцы, ничесоже не эTвњщава'ше.
13
Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
13
Тогда гл~а е^мђ пилатъ. не слы'шиши л^и, колико на т^я свњдительствђю^тъ;
14
І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
14
и^ не эTвњща` е^мђ, ни къ е^ді'номђ гл~ђ, ја%ко диви'тися и^гњмонђ ѕњло`”
15
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
15
На всяк же пра'здникъ ѓ^бы'чаи б^њ и^гњмонђ эTпђщати е^ді'ного наро'дђ свя'зана, е^гоже хотя'хђ”
16
Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
16
и^мяхђ же тогда свяꙁана нарочита, гл~емаго варавва”
17
Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
17
Събраном же и^мъ, рече и^мъ пилаT. кого хощете эT ѓ^бою эTпђщђ вамъ, вара'ввђ л^и, и^ли і^с~а гл~емаго х~а;
18
Бо знав, що видали Його через заздрощі.
18
вњ'дяше б^о ја%ко за'висти ради преда'шя е^го”
19
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
19
Сњдя'щђ же е^мђ на сђдищи, посла` к немђ жена` е^го, гл~ющи. ничтоже тебњ, и^ пра'веDникђ томђ. много б^о пострадахᲆ дн~есь въ снњ е^го ради”
20
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
20
А/рхїере'е же и^ ста'рцы наоу^сти'шя наро'ды да и^спро'сятъ вара'ввђ, і^с~а же погђбятъ”
21
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
21
эTвњщав же и^гњмонъ рече и^мᲆ. кого хо'щете эT ѓ^бою эTпђщђ вамᲆ; ѓ^ниy рњшя, вара'ввђ.
22
Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
22
гл~а и^мъ пилат#. чт^о оу^бо съᲄворю і^с~ђ, гл~емомђ х~ђ; гл~ашя е^мђ вс^и, да распятъ бђдеT”
23
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
23
И$гњмон же рече. кое` оу^бо зл^о сътвори`; ѓ^ни же и^зли'ха вᲆпїа'хђ гл~юще, да про'пятъ бђ'детъ”
24
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
24
Видњв же пилаT, ја%ко ничтоже оу^спњваеT, н^о паче млъва бываеT, прїе'мъ во'дђ, оу^мы` рђцњ преD наро`доM, гл~я. неповинnе е^смь эT крове правеDнаго сего, в^ы оу%зрите”
25
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
25
и^ эTвњщавше вс^и людїе, рњшя. кроv е^го на наs, и^ на чя'дњхъ нашиX”
26
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
26
ТогDа эTпђсти иM вараввђ, і^с~а же бив# предастъ и^мъ, да е^го пропнђтъ”
27
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів
27
Тогда во'ини и^гњ'монови, прїе'мше і^с~а на сђдищи, събра'шя на'нь вс^е множество во'инъ.
28
і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
28
и^ съвлекше е^го, ѓ^дња'шя е^го хлами'дою чръвле'ною,
29
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
29
и^ с#плетше вњнецъ эT тръ'нїа, възложи'шя на главђ` е^го, и^ трость в десні'цђ е^го. и^ покло'ншеся на колњнђ преD нимъ, рђгахђся е^мђ гл~юще. радђися цр~ю і^юде'искыи”
30
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
30
И$ плю'нђвше нань, прїашя трость, и^ бїа'хђ по главњ` е^го.
31
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
31
и^ е^гда порђга'шяся е^мђ, съвлеко'шя с него багря'ницђ, и^ ѓ^блеко'шя е^го в ри'зы е^го, и^ ведо'шя е^го на пропятїе”
32
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
32
и^сходяще же, ѓ^брᲇто'шя чл~ка киринеиска, и^менемъ сі'мона. и^ семђ задњшя понести крsтъ е^го`”
33
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
33
И/ прише'дше на мњ'сто нарица'емое` голгоџа. е^же е^сть гл~емо, кра'нїево мᲇсто”
34
дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
34
дашя е^мђ пити ѓ^цетъ съ же'лчїю смњшенъ. и^ вкђшь, не хотя'ше пи'ти”
35
Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
35
Распе'нше же е^го, раздᲇли'ша ри'зы е^го, врь'гше жрњбїа,
36
І, сидячи, стерегли Його там.
36
и^ сᲇдя'ще стрежахђ е^гот^ђ”
37
І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
37
И$ въꙁложишя връхђ главы е^го винђ` е^го написанђ. се'и есть і^с~, цр~ь і^юдеискыи”
38
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
38
Тогда` распя'шя с нимᲆ дв^а раꙁбо'иника, е^ді'ного ѓ^деснђю, і^ е^ді'ного ѓ^шђ'юю”
39
Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми
39
Ми'мо ходя'щеи же хђ'ляхђ е^го, покива'юще гла'вами свои'ми,
40
і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
40
и^ гл~юще. раꙁаряаи` цр~ковъ, и^ трими дн~ьми съѕида'а, сп~си'ся самъ. а^ще сн~ъ е^си бж~їи, сниди съ крsта”
41
Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
41
ᲄа'кожDеже и^ а^рхїе^ре'е рђга'ющеся сᲆ кни'жникы и^ ста'рцы, и^ фарисе'и гл~ахђ.
42
інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього;
42
и^ны'я сп~се`, себе л^и не мо'жетъ сп~съти`. а^ще цр~ь і^ил~евъ е^сть, да сни'детъ нн~њ съ крsта, и^ вњрђемъ в него.
43
уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий.
43
оу^пова` на' б~а, да и^зба'витᲆ нн~њ е^го, а^ще хо'щетъ е^мђ. рече б^о ја%ко бж~їи е^смь сн~ъ”
44
Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
44
ТожDе же и^ раꙁбо'иника распятая с нимъ, поношя'ста е^мђ”
45
З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
45
эT шестаго же часа`, тм^а бысть по все'и ꙁемли`, до часа девя'таго.
46
А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
46
э^ девя'темъ же часњ, възопи` і^с~ гла'сомъ ве'лие^мъ, гл~я. и^ли и^ли, лима саваXџани; е^же е^сть, б~е мои б~е мои, в#скђ'ю м^я е^си ѓ^ста'вилъ;
47
Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
47
нњ'цїи же эT т^ђ стоя'щиX слы'шавше, гл~ахђ, ја%ко и^лїю глаша'етъ се'и”
48
І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.
48
И$ а^бїе текъ е^ді'нъ эT нихъ, и^ прїемъ гђ'бђ, и^спол#нив же ѓ^цта, и^ вᲆꙁнез# на трость напаа'ше е^го.
49
А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
49
про`чі'и' же гл~ахђ, ѓ^ста'ви, да ви'димъ а^ще прїидетъ и^лїа спsти е^го”
50
Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
50
І$с~ же пакы въꙁ#пи'въ гла'сомъ велїемъ, и^спђсти` дх~ъ”
51
І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;
51
И$ с^е ꙁавњса цр~ко'внаа` раздра'ся на' двое, с вы'шняго кра'а до ни'жняго” И$ ꙁемля потрясе'ся, и^ ка'менїе распаде'ся,
52
і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли
52
и^ гро'би эTврьзо'шяся, и^ мно'га тњлеса оу^со'пшихъ ст~ыхъ въста'шя.
53
і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
53
і^ и^ꙁшеDше и^з# гробъ по въск~рсе'нїи е^го, внидоша в# ст~ыи градъ, і^ ја%ви'шася мно'ꙁњмъ”
54
Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
54
Со'тник же и^ і'же с нимъ стрегђщеи` і^с~а, видњвше трђ'съ, и^ бы'вшая, оу^боа'шяся ѕњло, гл~юще, въи'стиннђ бж~їи сн~ъ б^њ, се'и”
55
Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
55
Бњхђ же т^ђ и^ жены` мно'гы и^здале'че зряще, и^же и^доша по і^с~њ эT галиле'а, слђжя'ще е^мђ.
56
між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
56
в ниX же б^њ ма'рїа магдалы'ни, и^ марїа і^а'ковля і^ и^ѓсїи ма'ти. и^ мати сн~ђ ꙁеведе'ѓ^вђ”
57
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
57
Поꙁдњ же бы'в#шђ, прїиде чл~къ богатъ, эT а^римаџе'а, и%менемъ і^ѓ'сїфъ, и^же и^ то'и оу^чися оу^ і^с~а.
58
Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
58
се'и пристђпль к# пила'тђ, проси` тњлесе і^с~ова” Тогда пилатъ повелњ дати тњло.
59
І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
59
и^ прїемъ тњло і^ѓ'сифъ, ѓ^бвитъ е& плаща'ницею чи'стою,
60
і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
60
и^ положї е& в но'вњмъ свое^мъ гро'бњ, и^же и^с#сњче в ка'мени. и^ въꙁвали` ка'мень ве'лїи надъ дверїи гроба, и^ эTи'де”
61
Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
61
Бњ же т^ђ ма'рїа магдалы'ни, и^ дрђга'а ма'рїа, сᲇдя'щи пря'мо гро'бђ”
62
Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
62
Въ оу'трњи же дн~ь, и^же е^сть по пятцњ, събра'шася а^рхїере'е и^ фарисе'е к# пила'тђ
63
і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
63
гл~юще, господи, помянђхомъ, ја%ко льсте'цъ ѓ^нъ рече е^ще сыи жи'въ, потрїехъ дн~ехъ в#сᲄа'нђ.
64
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
64
повели` оу^бо оу^твердити гробᲆ дотретїаго дн~е. да не како пришеDше оу^ченицы е^го, но'щїю оу^кра'дђтъ е^го, и^ рекђтъ лю'демъ в#ста` эT мр~твыхᲆ. и^ бђ'детъ послDњняа ле'сть горша пе'р#выа.
65
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
65
реq же и^мъ пилатъ, и%мате кђстодїю, и^дњте оу^тверди'те ја%коже вњсте”
66
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
66
Э$ни' же шеDше, оу^тверди'ша гробъ, зна'менавше камень с кђстодїею”