Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 27
Українською (п. Філарета)
Архангельське Євангеліє, 1092р.
1
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
1
UтрU же бывъшю. съвэтъ сътвориша. всi архіереи. и старьци людьскыи на исUса. яко да Uбьють ѥго.
2
І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
2
и съвzзавъше ѥго ведоша. и предаша ѥго. поньтьскUUмU пилатU игемонU.
3
Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
3
тъгда видэ июда. предавыи ѥго. яко осUдиша и. раскаявъсz възврати. l. сребрьникъ. архиереwмъ. и старьцемъ
4
кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
4
гlя. съгрэшихъ предавъ кръвь неповиньнU. они же рекоша. чьто ѥсть намъ. ты Uзьриши.
5
І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
5
и повьргъ въ цр7ькви. сребрьникы. tиде и шьдъ Uдависz.
6
Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
6
архиереи же възьмъше сребро рекоша. не достоино ѥсть. въложити ѥго въ кbровонъ. понѥже цэна кръве ѥсть.
7
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
7
съвэтъ же сътворьше кUпиша имь село скUдэльниче. въ погребеньѥ страньныимъ.
8
Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
8
тэмь же наречесz село то. село кръви до сего дн7е.
9
Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
9
тъгда събыстьсz. реченое прbркмь. иеремиемь гlющемь. и прияша. l. сребрьникъ. цэнU цэнѥнааго. ѥго же цэниша. t сн7въ изlвъ.
10
і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
10
и даша я. на селэ скUдэльничи. яко же съказа мнэ Gь.
11
Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
11
iс7 же ста предь игемонъмь. и въпроси ѥго игемонъ гlя. ты ли ѥси цrь июдеискъ. iс7 же рече ѥмU. ты гlѥши.
12
І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
12
и егда гlаахU на нь. архиереи. и старьци. ничто же не tвэщаваше.
13
Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
13
тъгда гlа ѥмU пилатъ. не слышиши ли колико на тz съвэдэтельствUють.
14
І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
14
и не tвэща ѥмU. ни къ ѥдиномU гlU. яко дивитисz игемонU зэло.
15
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
15
на всzкъ же дн7ь великъ. обычаи бэ игемонU. tпUщати народU. ѥдиного съвzзьня ѥго же хотzхU.
16
Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
16
имаше же тъгда. съвzзъня нарочита. нарицаѥма варава.
17
Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
19
сэдzщю же ѥмU на сUдищи. посла къ нѥмU жена своя гlющи. ничто же тобэ. и правьдьникU томU. много бо пострадахъ днcь. въ сънэ ѥго ради.
20
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
20
архиереи же и старьци. наUстиша народы. да испросzть варавU. iс7а же да погUбzть.
21
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
21
tвэщавъ же игемонъ ре? имъ. кого хощете t обою да tпUщю вамъ. они же рекоша варавU.
22
Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
22
гlа имъ пилатъ. что же сътворU. iс7U нарицаѥмU х7U. гlаша вси. да распzтъ бUдеть.
23
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
23
игемонъ же рече имъ. что же зло створи. они же излнха въпьяхU гlюще. да распzтъ бUдеть.
24
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
24
видэвъ же пилатъ. яко ничто же не Uспэѥть. нъ паче мълва бываѥть. приимъ водU. Uмы рUцэ. преда народомъ гlю. неповнньнъ ѥсмь t кръви сего правьдьника. вы Uзрите.
25
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
25
и tвэщавъше вси людиѥ рекоша. кръвь ѥго на насъ и на чадэхъ нашихъ.
26
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
26
тъгда tпUсти имъ варавU. iс7а же бивъ преда имъ. да ѥго распьнUть.
27
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів
27
тъгда воинн игемонови поимъше iс7а на сUдищи. събьраша на нь всю спирU.
28
і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
28
и съвлекоша ѥго. хламидою чьрвлѥною wдэша ѥго.
29
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
29
и исплетъше вэньць t тьрния. възложиша на главU ѥго. и тръсть въ десницю ѥго. и поклоньшесz на колэнU предъ нимь. рUгахUсz ѥмU гlюще. радUисz цrю иUдеискъ.
30
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
30
и пльвавъше на нь възаша тръсть. и бияхU ѥго по главэ.
31
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
31
и ѥгда порUгашасz ѥмU. съвлекоша съ нѥго хламидU. и облекоша ѥго въ рызы своя. и ведоша и на распzтьѥ.
32
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
54
сътьникъ же иже бzхU съ нимь. стрегUще iс7а. видэвъше же трUсъ. и бывъшая Uбояшасz зэло гlюще. въистинU сн7ъ б9ии сь бэ.
55
Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
55
бzхU же тU жены мъногы. издалеча зрzще. яже идоша по iс7э t галилеа. слUжаще ѥмU.
56
між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
56
въ нихъ же бэ. мария магдалыни. и мария и ияковля. иосиина м™и. и м™и сн7U зеведеовU.
57
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
57
поздэ же бывъшю. приде члв7къ богатъ t аримаfиа. именьмъ иосифъ. иже и Uчисz U iс7а.
58
Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
58
съ пристUпи къ пилатU и испроси тэло iс7во. пилатъ же повелэ дати тэло iс7во.
59
І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
59
и примъ тэло иосифъ. обитъ ѥ плащаницею чистою.
60
і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
60
и положи ѥ. въ новэмь своѥмь гробэ. иже исэче въ камени. и възваливъ камень великъ. на двьри гроба tиде.
61
Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
61
бэ же тU мария магдалыни. и дрUгая мария сэдzще прzмо гробU.
62
Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
62
На Uтрья ѥже ѥсть по пzтъцэ. събрашасz архиереи и старьци къ пилатU.
63
і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
63
гlюще. Gи помzнUхомъ. яко льсть онъ рече. еще сыи живъ. по трьхъ дн7ьхъ въстанU.
64
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
64
повели Uбо Uтвьрдити гробъ. до третияго дн7е. еда како пришьдъше Uченици ѥго нощию. UкрадUть ѥго и рекUть людьмъ. въста t мьртвыихъ. и бUдеть послэдьняя льсть. горьши пьрвыя.
65
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
65
рече же имъ пилатъ. имате кUстодию. шьдъше Uтвьрдите яко же вэсте.
66
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
66
они же шьдъше. Uтвьрдиша гробъ. знаменавъше съ кUстодиѥю.