¹

У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській,

¹

(Заⷱ҇ е҃) Во дни̑ же ѡ҆́ны прїи́де і҆ѡа́ннъ крⷭ҇ти́тель, проповѣ́даѧ въ пꙋсты́ни і҆ꙋде́йстѣй

²

і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне.

²

и҆ глаго́лѧ: пока́йтесѧ, прибли́жибосѧ црⷭ҇твїе нбⷭ҇ное.

³

Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.

³

Се́й бо є҆́сть рѣче́нный и҆са́їемъ прⷪ҇ро́комъ, глаго́лющимъ: гла́съ вопїю́щагѡ въ пꙋсты́ни: оу҆гото́вайте пꙋ́ть гдⷭ҇ень, пра̑вы твори́те стєзѝ є҆гѡ̀.

⁴

Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди^* та мед дикий.

⁴

Са́мъ же і҆ѡа́ннъ и҆мѧ́ше ри́зꙋ свою̀ ѿ вла̑съ велблꙋ̑ждь, и҆ по́ѧсъ оу҆сме́нъ ѡ҆ чреслѣ́хъ свои́хъ: снѣ́дь же є҆гѡ̀ бѣ̀ прꙋ́жїе и҆ ме́дъ ди́вїй.

⁵

Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська;

⁵

Тогда̀ и҆схожда́ше къ немꙋ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ всѧ̀ і҆ꙋде́а, и҆ всѧ̀ страна̀ і҆ѻрда́нскаѧ,

⁶

І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.

⁶

и҆ креща́хꙋсѧ во і҆ѻрда́нѣ ѿ негѡ̀, и҆сповѣ́дающе грѣхѝ своѧ̑.

⁷

А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?

⁷

Ви́дѣвъ же (і҆ѡа́ннъ) мнѡ́ги фарїсє́и и҆ саддꙋкє́и грѧдꙋ́щыѧ на креще́нїе є҆гѡ̀, речѐ и҆̀мъ: рождє́нїѧ є҆хі́днѡва, кто̀ сказа̀ ва́мъ бѣжа́ти ѿ бꙋ́дꙋщагѡ гнѣ́ва;

⁸

Створіть же плід, достойний покаяння.

⁸

сотвори́те оу҆̀бо пло́дъ досто́инъ покаѧ́нїѧ,

⁹

І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить:

⁹

и҆ не начина́йте глаго́лати въ себѣ̀: ѻ҆тца̀ и҆́мамы а҆враа́ма: глаго́лю бо ва́мъ, ꙗ҆́кѡ мо́жетъ бг҃ъ ѿ ка́менїѧ сегѡ̀ воздви́гнꙋти ча̑да а҆враа́мꙋ:

¹⁰

бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь.

¹⁰

оу҆же́ бо и҆ сѣки́ра при ко́рени дре́ва лежи́тъ: всѧ́ко оу҆̀бо дре́во, є҆́же не твори́тъ плода̀ добра̀, посѣка́емо быва́етъ и҆ во ѻ҆́гнь вмета́емо:

¹¹

Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем;

¹¹

а҆́зъ оу҆́бѡ креща́ю вы̀ водо́ю въ покаѧ́нїе: грѧды́й же по мнѣ̀ крѣ́плїй менє̀ є҆́сть, є҆мꙋ́же нѣ́смь досто́инъ сапогѝ понестѝ: то́й вы̀ крⷭ҇ти́тъ дх҃омъ ст҃ы́мъ и҆ ѻ҆гне́мъ:

¹²

Його лопата^* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим.

¹²

є҆мꙋ́же лопа́та въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆треби́тъ гꙋмно̀ своѐ, и҆ собере́тъ пшени́цꙋ свою̀ въ жи́тницꙋ, пле́вы же сожже́тъ ѻ҆гне́мъ негаса́ющимъ.

¹³

Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього.

¹³

(Заⷱ҇ ѕ҃.) Тогда̀ прихо́дитъ і҆и҃съ ѿ галїле́и на і҆ѻрда́нъ ко і҆ѡа́ннꙋ крⷭ҇ти́тисѧ ѿ негѡ̀.

¹⁴

Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?

¹⁴

І҆ѡа́ннъ же возбранѧ́ше є҆мꙋ̀, глаго́лѧ: а҆́зъ тре́бꙋю тобо́ю крⷭ҇ти́тисѧ, и҆ ты́ ли грѧде́ши ко мнѣ̀;

¹⁵

Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його.

¹⁵

Ѿвѣща́въ же і҆и҃съ речѐ къ немꙋ̀: ѡ҆ста́ви нн҃ѣ: та́кѡ бо подоба́етъ на́мъ и҆спо́лнити всѧ́кꙋ пра́вдꙋ. Тогда̀ ѡ҆ста́ви є҆го̀.

¹⁶

І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього.

¹⁶

И҆ крⷭ҇ти́всѧ і҆и҃съ взы́де а҆́бїе ѿ воды̀: и҆ сѐ, ѿверзо́шасѧ є҆мꙋ̀ небеса̀, и҆ ви́дѣ дх҃а бж҃їѧ сходѧ́ща ꙗ҆́кѡ го́лꙋбѧ и҆ грѧдꙋ́ща на него̀.

¹⁷

І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління.

¹⁷

И҆ сѐ, гла́съ съ небесѐ гл҃ѧ: се́й є҆́сть сн҃ъ мо́й возлю́бленный, ѡ҆ не́мже бл҃говоли́хъ.