Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Євангеліє від Матфея
Українською (п. Філарета)
Острозька Біблія, 1581р.
Глава 1
1
Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.
Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів.
17
Всњх# же родо'въ эT а^враа'ма до дв~да, родове четы'ринадесяте” І$ эT дв~да до преселе'нїа вављ=ло'ньскаго, родове четы'рина'десяте” И$ эT преселе'нїа вављ=лоньскаго до х~а, ро'дове четы'ринадесяте”
18
Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого.
Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її.
19
і^ѓ'сиф же мђжъ еа` пра'веденъ сыи`, и^ не хотя еа` ѓ^бличи'ти, въсхотњ` та'и пђсти'ти ю&”
20
Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого.
20
Сіа' же е^мђ помы'слившђ, с^е а%гг~лъ гн~ь въ снњ` ја^ви'ся е^мђ`, гл~я, і^ѓ'сифе сн~ђ двDвᲆ, не оу^бо'ися прїа'ти мр~їа'мъ жены твоеа`” РожDьшее б^о ся в не'и, эT дх~а е^сть ст~а”
21
Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх.
Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля.
9
ѓ^ни же послђшавше царя`, и^до'шя” и^ се ѕвњꙁда` ю&же видњшя на въсᲄо'цњ, и^дя'ше прDе ни'ми. до'ндеже пришеDши ста^ връхђ` и^дњже б^њ ѓ^троча`.
10
Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою.
10
ви'дњв#ше же ѕвњзDђ, вᲆзра'довашяs ра'достїю ве'лїею ѕњло`.
11
І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*.
Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його.
і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.
15
и^ бњ та'мо до ё^ме'ртїа и%родова” да събђ'дется рече'но'е эT г~а пррoкомъ гл~ющемъ, эT егљ=пта възваX сн~а мое^го”
16
Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів.
І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить:
Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем;
11
А/зъ ё^бо кр~ща'ю в^ы водо'ю, в# покаа'нїе. гряды'и же по мн^њ, крњпли'и мене еs, е^мђже нњ'смь досто'инъ сапоги` понести`, то'й в^ы крsтитъ дх~оM ст~ым# и^ ѓ^гнеM.
12
Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим.
12
Є$мђж'е лопа'та в рђцњ е^го`, и^ потребитъ гђмно свое, и^ събере'тъ пшени'цђ свою в# жи'тницђ, плњвы же съжжетᲆ ѓ^гнеM негаса'ющимъ”
13
Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього.
та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками.
ѓ^на же а%бїе ѓ^ста'вльшя мре'жя, по немъ и^до'ста”
21
І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх.
І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх.
Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.
13
Вы^ е^сте со'ль земли`. а%ще же со'ль ѓ^бђа'етъ, чимъ ѓ^соли'тся; ни въ чтоже бђ'детъ ктомђ`, то'чїю да и^ссы'пана бђ'детъ во'нъ, и^ попира'ема человњкы”
14
Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.
14
Вы е^сте свњтъ ми'рђ. не мо'жетᲆ граD ё^кры'тися врьхђ` горы` стоа`,
15
І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі.
15
ни вжига'ютъ свњти'лника, и^ поставля'ютъ е^го поD спђ'домъ, н^о на свњщницњ, и^ свњтитъ всњмъ и%же въ храминњ сђть”
16
Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
16
Та'ко да просвᲇти'тся свTњ ва'шь преD чл~кы, ја%ко да видяT ва'ша до'браа дњ'ла, и^ прославяT эTц~а ва'шеh и%же на нб~сехъ”
17
Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати.
17
не мни'те ја%ко прїидохъ разорити ꙁако'на и^ли` пррoкы. не прїидо'хъ разори'ти, но испо'лнити”
18
Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.
Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному.
Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній.
Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.
25
Бђ'ди ё^вњщава'ася съ сопе'рникомъ свои^мъ ско'ро, до'ндеже е^си на пђти` с нимъ, да не преда'стъ тебе` съпе'рниk сђдїи, и^ сђдїа тя преда'стъ слђѕњ, и^ в темни'цђ в#ве'рженъ бђ'деши.
26
Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*.
26
а^миn гл~ю тебњ, не и^зы'деши эTтђ'дђ до'ньдеже вᲆздаси` послњ'днїи кодрантъ”
27
Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу.
27
Слы'шасте, ја%ко речено быs пръ'выM. не прелюбы` съᲄвори'ши”
28
А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
28
А/з же гл~ю ваM ја%ко вся'къ и^же възрит# на женђ` къ е^же въжDелњти е'и, ё^же любодњ'исᲄвова с нею в# срDци свое'мъ”
29
Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну.
29
а%ще же ѓ%котвое` десно'е съблажня'етъ т^я, и^зми` е&, и^ ве'рзи эT себе`. о^у'не б^от^и е^сть, да поги'бнетъ е^ді'нъ эT ё'дъ твои^хᲆ, а^ не вс^е тњ'лотвое` в#вержено бђ'детъ в гее'ннђ ѓ%гненђю.
30
І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну.
30
и^ а^ще же десна'я твоа рђка` съблажня'етъ т^я, ё^сњци ю&, и^ ве'ръꙁи эT себе`. о^у'не б^оти е^сть, да поги'бнетъ е^ді'нъ эT о^у'дъ твои^хъ, а^ не все` тњ'лотвое` и'детъ в гее'ннђ”
31
Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення.
31
Рече'но же бы'сть, ја%ко и^же а%ще пђстиT женђ` свою, да дастъ е'й кні'гђ распђстнђю`.
32
А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.
А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,
Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.
1
Вънемлњте млsтыня ва'ша не твори'те преD чл~ки, да ви'дими бђ'дете и'ми” а^ще ли же, ни^ мз#ды не и^мате эT ѓ^ц~а ва'шего, и^же еs на нб~сеX”
2
Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
2
Є$гда` ё^ботвори'ши млsтыню, не вᲆстрђби прDе собою ја^коже лицемњ'ри творя'тъ в сонмищиX, и^ въ сᲄъгна'х#, ја%ко да просла'вяᲄся эT чл~кᲆ” А$минь гл~ю вамъ, въспрїе'млютъ м#ꙁдђ свою`”
3
У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя,
3
Тебњ же ᲄворя'щђ млsтыня, да не ё^вњсть шђ'ица твоа` чтоᲄвори'тᲆ десни'ца твоа`,
4
щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
4
ја^ко да бђ'детᲆ млsтыни ᲄвоа` в та'инњ” И$ ѓ^ц~ъ тво'и видяи` в та'инњ, тои' въꙁда'сть тебњ ја^вњ”
5
І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
5
И$ е^гда` мо'лишися, не бђ'ди ја^коже лицемњри, ја^ко лю'бяT в сонмищиX, и^ в# стогнах# пђтїи сᲄоя^ще моли'тися, ја^ко да ја^вя'тся чл~ком#” А$ми'нь гл~ю ваM, ја%ко вᲆспрїимђть м#ꙁдђ свою`”
6
Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
6
Ты' же е^гда мо'лишися, вни'ди в# клᲇть свою`, и^ затворивᲆ две'ри твоа`, помоли'ся эTц~ђ твоемђ в та'инњ. и^ эTц~ъ ᲄвои видяи` в та'инњ, вᲆзда'сть тебњ ја^вᲇ”
7
А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть.
7
моля'ще же ся, не ли'ш#ше гл~ите ја^коже ја^зы'чницы. мня'т# бо ја^ко вᲆ мно'гогл~анїи свое^мъ ё^слы'шани бђдђтᲆ”
8
Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього.
А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.
15
А/ще ли` не эTпђща'ете чл~коM съгрњше'нїа и^хъ, ни ѓ^ц~ъ ва'шъ эTпђститъ ва'мъ съгрњше'нїи ва'шихᲆ”
16
Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
16
Є$г'даy постите'ся. не бђдᲇте ја^коже лицемᲇри, сњтђюще, помрача'юT б^о лица своя`. ја^ко да ја%вя'тся чл~комᲆ постя'щеся. а^ми'нь гл~ю ва'мᲆ ја%ко вᲆспрїимђтъ м#ꙁдђ свою`”
17
Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє,
17
Ты' же посᲄя'ся, пома'жи главђ` свою`, и^ лице твое` ё^мы'и,
18
щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
18
ја%ко да не ја^ви'шися чл~коM постя'ся, н^о ѓ^ц~ђ твое^мђ и^же в та'йнњ. и^ ѓ^ц~ъ твои видя'и в та'инњ, вᲆꙁда'сть тебњ ја%вњ”
19
Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть.
19
Не съкрыва'иᲄе себњ съкро'вищъ на ꙁемли`, и^дњже червь и^ тл^я тли'тъ. і^ и^дњже та'тїе поDко'поваютъ и^ кра'дђтъ”
20
Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть,
20
Съкрыва'ите же себњ` съкро'вища на' нб~си, и^дњже ни че'рвь ни тля` тлитъ, и^ і^дњже та'тїе не поDко'пова'ютъ, ни кра'дђт#.
Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*.
24
никто'же мо'жетᲆ двњма` господи'нома рабо'тати. либо е^ді'наго възлю'битъ, а^ дрђга'го въꙁненави'дитᲆ. и^ли е^ді'ного дръжи'тся, ѓ^ дрђзњм# же неради'ти на'чнетъ. не мо'жете б~ђ рабо'тати и^ мамо'нњ”
25
Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг?
25
сего` ради гл~ю ва'мᲆ, не пецњтеся дш~ею вашею чт^о ја%сте, и^ли чт^о пие'те. ни тњломъ ва'шиM, въ что` ѓ^блече'теся. не дш~а ли болши е^сть пи'ща, и^ тњло ѓ^дежDа;
26
Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них?
26
възри'те на пти'ця нб~сьныа, ја^ко не сњютъ ни жнђтъ, ни събира'ютъ в# жи'тниця, и^ эTц~ъ ваj нбsныи пита'етъ и^хᲆ. не вы` л^и паче лђ'чши и^хъ е^сте;
27
Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
27
кто же эT ва'съ пекїися можетъ приложити въз'расᲄђ свое^мђ ла'котъ е^ді'нъ;
28
І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть;
28
и^ ѓ^ ѓ^де'жди чт^о пече'теся; смотри'те крины селныхъ, ка'ко растђтъ, не трђжа'ются ни прядђт#.
29
кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них;
29
гл~ю же ваM, ја%ко ни соло'монъ вᲆ все'и сла'вњ своеи` ѓ^блечеся ја^ко е^ді'нъ эT сихъ”
30
якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри!
30
А/ще же сњно се'л#ное, днsе сђще, и^ ё^трњ в пещь вмњта'емо, б~ъ та'ко ѓ^дњетᲆ. не мно'го л^и паче васъ ма'ловњри;
31
Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?
Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.
21
Не вся'къ гл~яи` ми, г~и г~и, в#ни'дет# въ црsтво нбsное, н^отворяи` во'лю эTц~а мое^го, и^же е^сть на нб~сехъ”
22
Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?
І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
1
И влњзъ в кора'бль, пре'иде и^ прїиде въ сво'и гра'дъ”
2
І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!
Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
17
ниже влива'ют# вина` но'ва в# мњхы ве'тхы. а^ще ли же н^и, т^о просадятся мњси, и вино` пролїе^тся, и^ мњ'си погы'бнђтъ” н^о влива'ютъ вино` но'во в мњхы но'вы, и^ ѓ^бое съблюдется”
18
Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива.
Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого.
24
Нњсть оу^ченикъ над# оу^чи'телемъ своимъ, ниже рабъ, наD господиномъ свои^мᲆ.
25
Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його?
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх.
Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися.
20
Тогда` начаT і^с~ понаша'ти градовом#, в нихже бы'ша множа'ишая си'лы е^го, ꙁане не пока'ашяся`”
21
Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі.
21
Го'ре тебњ` хораꙁи'нъ, го'ре тебњ вљ=џсаи'да. ја^ко аще в тљ=рњ и сидо'нњ быша си'лы были` бы'вшая в ва'съ, древле оу%бо въ вре'тищи и^ пе'пелњ пока'ялися бы'шя,
22
Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам.
І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня.
23
И$ т^ы капернаоу^мᲆ, и^же до нб~съ вᲆꙁнесы'ися, до а'да съни'деши. ꙁане` а%ще в содо'мњхъ бы'шя си'лы были`, бы'вшая в тебњ, пребы'ли оу%бо бышя до дне'шняго дн~е.
24
Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі.
Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
39
ѓ%н же эTвњщавъ рече и^мъ. родъ лђка'въ и^ прелюбодњ'и, зна'менїя и'щетъ. и^ зна'менїе не дасться е^мђ, то'кмо зна'менїе і^ѓ'ны прoрка.
40
Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі.
40
ја%коже б^о бњ` і^ѓ'на вᲆ чревњ ки'товњ три дн~и, и^ три но'щи. та'ко бђ'детъ и^ сн~ъ члчsкїи в# срDци ꙁем#ли три дн~и, и^ три но'щи”
41
Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону.
41
Мђжїе ниневи'т#стїи в#ста'нђтъ на сђдъ с родоM симъ, і^ ѓ^сђ'дятᲆ и&, ја%ко пока'ашяся про'повњдїю іѓ'ниною. и^ с^е бо'ле і^ѓ'ны зд^њ”
42
Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона.
42
Цр~ца ю'ж#скаа в#ста'нетъ на сђдъ с родомъ сим#, и^ ѓ^сђдитъ и&, ја%ко прїиде эT коне'цъ ꙁемля` слы'шати премђ'дрость соло'моновђ. и^ се бо'ле соло'мона ꙁд^њ”
43
Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить.
43
Є$гда же нечи'стыи дXђ и^зы'детъ эT чл~ка, прехо'дитъ сквозњ беꙁвоDная мњста, ища` поко'я, и^ не ѓ^брњта'етъ.
44
Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.
Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.
Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
13
Сего ра'ди в# при'тчяхъ гл~ю и^мъ, ја%ко ви'дяще не ви'дятъ, и^ слы'шаще не слы'шятъ, ни раꙁђмњютъ.
14
і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите.
14
и^ събыва'ется в ниX прoрчество і^са'іно, гл~ющее. слђ'хомᲆ оу^слы'шите, и^ не и'мате разђмњти. и^ ꙁря'ще оу%зрите, и^ не и%мате ви'дњти.
15
Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх.
15
ѓ^тлъстњ б^о срDце людїи сиX, и^ оу^ши'ма тяQко слы'шаша, и^ ѓ%чи свои смњжи'шя, да не когда` оу^зрятъ ѓ^чи'ма, и^ оу^ши'ма оу^слышятᲆ, и^ срDцеM разђмњютъ, и^ ѓ^братя'тся, и^ і^сцњлю` и^хъ”
16
Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують.
Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.
Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?
27
ПришеDше же раби` господи'на, рњ'шя е^мђ. г~и, не до'брое ли сњмя сњ'алъ е^си на селњ своемъ; эTкђ'дђ оу^бо и%мать плњвелы;
28
Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?
28
ѓ%нъ же рече и^мъ. врагъ чл~къ с^е сътвори`” Раби же рњшя е^мђ. хо'щеши ли оу^бо, да шеDше и^сплевемъ я&;
29
Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю.
29
ѓ%нъ же рече` и^м#, н^и. да не когда` въстръга'юще плњвелы, въстръ'гнете кђпно с ни'ми и^ пшени'цђ.
30
Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.
Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
31
И/нђ при'тчђ преDложи и^мᲆ, гл~я. подобно е^сть црsтвїе нбsное, ꙁрьнђ горђшичнђ, е%же вꙁе'мъ чл~къ, всњ'а на селњ своем#,
32
Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти.
15
Поздњ же бы'вшђ, пристђпи'ша к немђ оу^ченицы` е^го гл~юще. пђ'сто е^сть мњ'сто, и^ часᲆ оу^же минђ`. эTпђсти` наро'ды, да шеDше в# ве'си кђпятъ брашна себᲇ”
16
Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
16
І$с~ же рече и^мъ, не требђютъ эTи^ти. дади'те и^мъ в^ы ја%сти”
17
Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
17
ѓ^ни же гл~ашя е^мђ. не и'мамы зд^њ то'кмо пять хлњбъ, и^ двњ ры'бњ”
18
Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
18
ѓ%нъ же рече, принесњте ми иX сњмо.
19
І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові.
19
и^ повелњ наро'домъ въꙁлежти на травњ, и^ прїемъ пять хлњ'бы, и^ ѓ^бњ рыбњ, възрᲇвъ на нб~о, блsви, и^ преломивъ, дасть оу^чн~комъ хлњбы, оу^ченицы же наро'домъ.
20
І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;
Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
32
І$с~ же приꙁвавъ оу^чн~кы своя`, рече иM. млsрдђю ѓ^ наро'дњ семъ. ја^ко оу^же дн~и тр^и присњдятъ мн^њ, и^ не имђтъ чесо ја%сти. и^ эTпђстити иX не ја%дшя не хощђ`, да не ка'ко ѓ^слабњютᲆ на пђти”
33
Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
33
І$ гл~ашя емђ оу^чн~цы` е^го. эTкђдђ намъ в пђстыни хлњ'би толи'цы ја%ко да насы'тится толикъ наро'дъ;
34
Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби.
34
и^ гл~а и^мъ і^с~. коли'ко хлњбъ и'мате; ѓ^ни' же рњша. сеDм#, и^ мало ры'биц#.
35
Тоді звелів народові возлягти на землю.
35
и^ повелњ наро'домъ въꙁлежти на ꙁем#ли`.
36
І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові.
і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.
18
і а'ꙁъ же тебᲇ гл~ю, ја%кот^ы е^си петр#, и^ на семъ ка'мени съзи'жDђ цр~квь мою. и^ вра'та а^дова не оу^долњ'ютъ е'и”
19
І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.
19
И$ дам# ти ключя црsтвїа нбsнаго. и^ е^же а^ще свя'жеши на ꙁемли, бђдетᲆ свяꙁано на' нб~сехъ” и^ е'же а^ще разрњшиши на ꙁемли, бђ'детъ разрњшено на нб~сехъ”
20
Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос.
20
Тогда ꙁапрњти і^с~ оу^чн~комъ свои'м#, да никомђже рекђтъ, ја%ко се'и і^с~ е^сть х~с”
21
З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас.
Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми?
24
ПришеDшимъ же и^мъ в# капернаоу^м#, пристђпи'ша прїе^млющеи` дидрахма к# петрови, и^ рњша. оу^чи'тель ваш# не дасть ли дидрахма;
25
Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих?
але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе.
Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний.
Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала?
12
Что ся вамъ мнитъ; а^ще бђ'детᲆ нњ'кое^мђ чл~кђ, сто` ѓ^ве'цъ, и^ заблђдитъ е^ді'на эT нихъ. не ѓ^ста'виT л^и девятьдесятъ и^ девять въ гораX, и^ ше'дъ и%щетъ ꙁаблђжDьшее`;
13
І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали.
13
и^ а'ще бђ'детъ ѓ^брњсти ю&. а^ми'нь гл~ю ваM. ја%ко радђется ѓ^ не'и, па'че, неже ѓ^ девятьдеся'тихᲆ и^ девять не заблђж#шихъ”
14
Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так.
8
гл~а и^мъ, ја%ко мољ=сїи по жестосрьдїю ва'шемђ повелњ вамъ пђстити жены ваша. и^ꙁ начала же не бысть ᲄако”
9
Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб.
Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано.
11
ѓ^нъ же рече и^мъ. не вси` в#мњща'ютᲆ словесе сего`, но и^мъже дано` е%сть”
12
Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
12
сђть б^о скопцы`, и^же и^ꙁ# чре'ва ма'тер#ня родишяся та'ко. и^ сђ'ть скопцы`, и^же скопи'шася эT чл~къ” И$ сђ'ть скопцы`, и^же и^скаꙁі'ша са'ми себе црsтвїа ради нбsнаго. могїи в#мњ'стити, да в#мњ'ститъ”
13
Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм.
13
Тогда` приведо'ша к немђ дњти, да рђцᲇ въꙁложиT на ниX, и^ помо'лится, оу^чн~цы же ꙁапрњти'шя и^мъ.
14
Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
14
і^с~ же рече и^мъ. ѓ^ста'вите дњтїи, и^ не въꙁбраня'ите и^мъ прїити къ мнњ. таковы'хъ б^о е^сть црsтво нбsное.
15
І, поклавши на них руки, пішов звідти.
15
и^ въꙁло'жъ на ниX рђцᲇ, эTи'де эTтђдђ”
16
І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?
16
И/ с^е е^ді'нъ нњкїи пристђпль, рече емђ. оу^чи'телю б~лгїи, что бл~го сътворю`, да и'маM живо'тъ вњ'чныи;
17
Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей.
17
ѓ%нъ же рече е^мђ. что м^я гл~еши бла'га; никто'же бл~гъ, то'кмо е^ді'нъ б~ъ. а^ще ли хо'щеши внити в живоT, съблюd ꙁа'повњди”
18
Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи;
18
Гл~а е^мђ, кы'а; і^с~ же рече. е^же не оу^бїеши, не прелюбы сътвори'ши, не оу^кра'деши, не лжесвњдњтельствђеши.
19
шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе.
Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
28
і^с~ же рече` и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ. ја%ко вы` шеDшеи` по мнњ, в# па'кы бытїе, е^гда` ся'детъ сн~ь члчsкїи на престо'лњ сла'вы своеа`, ся'дете и^ в^ы на двоюна'десяте престо'лђ, сђдя'ще ѓ^бњмана'десяте колњнома і^ил~евома”
29
І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне.
Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
22
эTвњщавᲆ же і^с~, рече. не вњ'стася чесо про'сита. мо'жета ли пити ча'шђ, ю^же а^ꙁъ и%мам# пити” И$ли крsщенїемъ, и^м#же а^ꙁ# крsща'юся, крsти'тися; гл~аста е^мђ, мо'жевњ.
23
І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.
Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
19
и^ оу^ꙁрњв# смоковницђ е^ді'нђ при пђти`, прїиде к не'й, и^ ничто'же ѓ^брњте на неи, то'кмо ли'ствїе е^ді'но. и^ гл~а е'й. да николиже эT тебе` плода` бђ'детъ въ вњки. і^ а'бїе и%сше смоко'вница.
20
Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця?
20
и^ видњвше оу^чн~цы диви'шася гл~юще, како а^бїе и'сше смоко'вница;
21
Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде;
21
эTвњщавь же і^с~, рече и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамᲆ. а^ще и%мате вњрђ, и^ не оу^сђмните'ся, не то'кмо смоко'вничное сътворите`. н^о а^ще и^ горњ се'й речете, дви'гнися, и^ врьꙁися в# мо'ре, бђ'детъ.
22
і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу?
Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
25
крsщенїе і^ѓа'нново эTкђ'дђ б^њ, с# нб~се ли, и^л^и эT человњкъ; ѓ^ни' же помышляхђ в себњ гл~юще. а^ще речемъ с# нб~се, речетъ наM, почто` оу^бо не вњровасте е^мђ;
26
А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка.
Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
32
прїиде б^о к ва'мъ і^ѓа'ннъ крsтль пђтемъ пра'веDнымъ, и^ не вњ'ровасте е^мђ. мытаре же и^ любодњ'иця вњ'ровашя е^мђ” Вы же видњ'вше не раска'астеся послњди` вњ'роватї е^мђ”
33
Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.
І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
3
и^ посла` рабы своя приꙁвати ꙁва'ныя на' бракы, и^ не хотяхђ прїити”
4
Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові.
15
Тогда шDеше фарїсе'е, совњтъ прїе'м#ше, ја%ко да ѓ^больстять е^го словом#.
16
І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
16
и^ посылаютъ к немђ оу^чн~кы своа` съ и^родїя'ны, гл~юще. оу^чи'телю, вњмы ја^ко и'стиненъ е^си, и^ пђти бж~їю въи'стинђ оу^чи'ши, и^ не ради'ши ни ѓ^ ком#же. не бо` зри'ши на лице чл~ком#.
17
Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні?
17
рц^и оу^бо намъ, что` ти ся мни'тъ; досто'ино ли е^сть дати кинсо'нь кесаре'ви, и^ли н^и;
18
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри?
18
раꙁђмњвь же і^с~ лђка'в#ство и^хъ, рече. что м^я и^скђшя'ете лицемњ'ри;
19
Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
19
покажи'те м^и злати'цђ кинсо'ннђю. ѓ^ни' же принесо'ша е^мђ пњняꙁь.
20
І говорить їм: чиє це зображення і напис?
20
и^ гл~а и^мъ, чїи ѓ%браꙁᲆ се'й и^ написа'нїе;
21
Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти.
13
Горе же вамъ кни'жници и^ фарисе'е лицемњ'ри, ја%ко ꙁаᲄворя'ете црsтвїе нбsное предъ чл~кы. вы б^о не вхо'дите, ни входя'щихъ ѓ^ставля'ете в#нити”
14
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете.
14
горе вамъ кни'жницы и^ фарисее лицемњри, ја%ко снњда'ете до'мы вдовицъ и^ виною далече мл~твы творяще. сего ради ли'шшее прїимете ѓ^сђже'нїе”
15
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас.
І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому.
21
і^ и^же клене'тся цр~ковїю, клене'тся ею`, и^ живђщиM в неи.
22
І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
22
и^ кленыи`ся нб~се'мъ, кленеᲄся прsтолоM бж~їиM, и^ сњдя'щиM на немъ.
23
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати.
23
Горе вамъ книжници и^ фарїсе'е лицемњри, ја%ко ѓ^десяTствђете мятвђ, и^ копръ, и^ кљ=минъ. и^ ѓ^стависте вящьшая законђ, сђдъ и^ млsть и^ вᲇрђ. сїа же подоба'ше твори'ти, и^ ѓ^нњхъ не ѓ^ставляти”
24
Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!
24
ВожDи слњпїи ѓ^цњжа'юще`и комары`, велбђ'да же пожира'юще”
25
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди.
25
Горе вамъ книжницы и^ фарисе'е лицемњ'ри, ја%ко ѓ^чищяете внњшнее с#ткляници и^ блю'дђ, в#нђтръю^дђ же сђть по'лни хищенїа и^ непра'вды.
26
Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони.
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти.
і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків.
30
и^ гл~ете, а^ще бы'хомъ были въ дн~и эTц~ъ на'шиX, не быхомъ оу^бо ѓ^бещници и^мъ были в# крови пррoкъ”
31
Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків.
31
Тњмже сами свњдњтельствђете себњ ја%ко сн~ве е^сте и^ꙁби'вшихъ пррoкы.
32
І ви доповнюєте міру зла батьків ваших.
32
и^ в^ы и^спо'лните мњрђ эTц~ъ вашихъ”
33
Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського?
33
ѕмїа порожденїа е^хи'днова, како оу^бњжите` эT сђда ѓ^гня гее'нскаго;
34
Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста.
34
сего ради с^е а^ꙁъ послю` к вамъ пррoкы, и^ премђдры, и^ кни'жникы, и^ эT них# оу^бїете и^ ра'спнете, и^ эT нихъ бїете на со'нмищихъ вашиX, и^ и^ждене'те эT града въ граD,
35
Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником.
35
ја%ко прїидеT на в^ы всяка кровь пра'веDна пролива'ема на земли, эT крове авеля пра'веднаго, до' крове ꙁаха'рїа сн~а варахі'ина, е^гоже оу^бисте междђ цр~ковїю і^ ѓ^лтаре'мъ”
36
Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей.
36
А$ми'нь гл~ю ва'мъ, ја%ко прїидђтъ вся сїа на родъ се'й”
37
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли!
37
Іерsли'мᲆ, і^ерsли'м#, и^ꙁби'выи пррoкы, и^ ка'менїемъ побива'а по'сланныя к тебњ, колькра'ты въсхотњхъ събрати чя'да твоя, ја%коже събира'етъ ко'кошъ птенця своя подъ крилњ, и^ не въсхотњсᲄе;
38
Ось лишається вам дім ваш пустий.
38
с^е ѓ^ставля'ется вамъ домъ вашъ пђстъ”
39
Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє!
39
Гл~ю б^о вамъ, ја%ко не и%мате мене ви'дњти эTселњ, до'ндеже речете, блsвенᲆ грядыи` въ и^мя гн~е”
Глава 24
1
І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму.
1
И изшеD і^с~, и^дяше эT цр~кве. и^ пристђпи'шя к немђ оу^ченицы е^го, покаꙁати е^мђ зданїа цр~ко'внаа.
2
Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.
2
і^с~ же рече и^мъ. видите ли вс^я сїа; а^ми'нь гл~ю вамъ, не и%мать ѓ^стаᲄи здњ ка'мень на ка'мени, е^же не разори'тся”
3
Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?
3
Сњдя'щђ же е^мђ на горњ е^леѓ'н#стᲇи, пристђпи'ша к немђ оу^ченицы на е^ді'нᲇ гл~юще. рц^и намъ, когда сїа бђ'дђтъ; и^ что е^сть ꙁна'менїе твоего прише'ствїа и^ кончи'на вњкђ;
4
Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас,
4
и^ эTвњща'въ і^с~, рече и^мъ. блюдњте, да никтоже васъ прельсти'тъ.
5
бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять.
І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються.
29
А$бїе же по скорби дн~їи тњхъ, слн~це поме'р#кнетъ и^ лђна` не да'стъ свњта свое^го, и^ ѕвᲇзды спа'днђтъ с# нб~се, и^ си'лы нбsныя подвигнђтся”
30
І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою.
30
И$ тогда ја%вится зна'менїе сн~а члчsкаго на нб~си” И$ тогда` въспла'чются вс^я колњна земная. и^ оу%ѕрятъ сн~а члчsкаго грядђща на ѓ^блацњхъ нб~сныхъ, съ си'лою и^ сла'вою мно'гою.
31
І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх.
Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту.
19
по мно'ѕњ же времени, прїиде господинъ рабъ тњх#, и^ стяза'ся с ни'ми ѓ^ словеси`”
20
Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них.
20
И$ пристђ'пль пяT тала'нтъ прїе'мыи, принесе дрђгы'а пять тала'нтъ, гл~я. г~и, пять талантъ ми е^си предалᲆ, и^ с^е дрђгы'а пять тала'нт# приѓ^брњтохъ и%ми”
21
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
21
Рече же е^мђ г~ь е^го, добрыи рабе бл~гі'и и вњрныи, ѓ^ малњ бысть вњренъ, наD мно'гыми т^я поста'влю, вни'ди в радость г~а свое^го”
22
Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них.
22
Пристђпль же і^ и^же дв^а таланта прїемыи, рече. г~и, дв^а таланта ми е^си предалъ, с^е дрђгая дв^а тала'нта приѓ^брњтох# и%ма.
23
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене;
42
в#ꙁалкахъ бо ся, и^ не дасте м^и ја%сти. възжадахъся, и^ не напои'сте мене”
43
був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
43
Страненъ бњх# и^ не в#ведо'сте мене`. нагъ, и^ не ѓ^дњасте мене`” Бо'ленъ, и^ в# темни'ци, и^ не посњти'сте мене”
44
Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі?
44
Тогда эTвњща'ютъ е^мђ и^ тїи гл~юще. г~и, когда т^я видњхомъ а^лчюща, и^л^и жа'ждђща, и^л^и стра'нна, и^л^и на'га, и^л^и бо'лна, и^л^и в темни'ци, и^ не послђжи'хомъ тебњ;
45
Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили.
45
тогда эTвњщае^тъ и^мъ, гл~я. а^ми'нь гл~ю вамᲆ. понеже не сътвори'сте е^ді'номђ сихъ меншихъ, ни мнњ сътвори'сте”
46
І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.
46
і и^дђтъ сїи в# мђ'кђ вњчнђю. пра'веDници же в# животъ вњчныи”
Глава 26
1
Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
55
в# то'и часᲆ рече і^с~ наро'доM. ја%ко на раꙁбо'иника ли и^зыдо'сте съ ѓ^рђжїеM и^ дреколми ја^ти м^я. по вся дн~и при ваs сњдњхъ в# цр~къви оу^ча, и^ не ја^сте мене”
56
Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
56
Се же вс^е быs да с#бђ'дђт#ся писанїа пррoчьская” Тогда оу^ченицы вс^и ѓ^сᲄавльше е^го бњжа'шя”
57
А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
23
И$гњмон же рече. кое` оу^бо зл^о сътвори`; ѓ^ни же и^зли'ха вᲆпїа'хђ гл~юще, да про'пятъ бђ'детъ”
24
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
29
и^ с#плетше вњнецъ эT тръ'нїа, възложи'шя на главђ` е^го, и^ трость в десні'цђ е^го. и^ покло'ншеся на колњнђ преD нимъ, рђгахђся е^мђ гл~юще. радђися цр~ю і^юде'искыи”
30
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
30
И$ плю'нђвше нань, прїашя трость, и^ бїа'хђ по главњ` е^го.
31
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
31
и^ е^гда порђга'шяся е^мђ, съвлеко'шя с него багря'ницђ, и^ ѓ^блеко'шя е^го в ри'зы е^го, и^ ведо'шя е^го на пропятїе”
32
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
64
повели` оу^бо оу^твердити гробᲆ дотретїаго дн~е. да не како пришеDше оу^ченицы е^го, но'щїю оу^кра'дђтъ е^го, и^ рекђтъ лю'демъ в#ста` эT мр~твыхᲆ. и^ бђ'детъ послDњняа ле'сть горша пе'р#выа.
65
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
65
реq же и^мъ пилатъ, и%мате кђстодїю, и^дњте оу^тверди'те ја%коже вњсте”
66
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
66
Э$ни' же шеDше, оу^тверди'ша гробъ, зна'менавше камень с кђстодїею”
Глава 28
1
Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб.