Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Євангеліє від Матфея
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Глава 1
1
Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.
Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів.
17
Всѣ́хъ же родо́въ от Авраа́ма до Дави́да ро́дове четырена́десяте: и от Дави́да до преселе́нія Вавило́нскаго ро́дове четырена́десяте: и от преселе́нія Вавило́нскаго до Христа́ ро́дове четырена́десяте.
18
Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого.
18
Іису́съ Христо́во Рождество́ си́це бѣ́: обруче́ннѣй бо бы́вши Ма́тери Єго́ Марі́и Іо́сифови, пре́жде да́же не сни́тися и́ма, обрѣ́теся иму́щи во чре́вѣ от Ду́ха Свя́та.
19
Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її.
19
Іо́сифъ же му́жъ Єя́, пра́веденъ сы́й и не хотя́ Єя́ обличи́ти, восхотѣ́ та́й пусти́ти Ю́.
20
Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого.
20
Сія́ же єму́ помы́слившу, се́, А́нгелъ Госпо́день во снѣ́ яви́ся єму́, глаго́ля: Іо́сифе, сы́не Дави́довъ, не убо́йся прія́ти Маріа́мъ жены́ твоєя́: ро́ждшеєбося въ Не́й, от Ду́ха є́сть Свя́та:
21
Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх.
21
роди́тъ же Сы́на, и нарече́ши и́мя Єму́ Іису́съ: То́й бо спасе́тъ лю́ди Своя́ от грѣ́хъ и́хъ.
22
Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить:
22
Сіє́ же все́ бы́сть, да сбу́дется рече́нноє от Го́спода проро́комъ, глаго́лющимъ:
23
ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог.
23
се́, Дѣ́ва во чре́вѣ пріи́метъ и роди́тъ Сы́на, и нареку́тъ и́мя Єму́ Ємману́илъ, є́же є́сть сказа́ємо: съ на́ми Бо́гъ.
24
Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою.
24
Воста́въ же Іо́сифъ от сна́, сотвори́ я́коже повелѣ́ єму́ А́нгелъ Госпо́день, и прія́тъ жену́ свою́,
25
І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус.
25
и не зна́яше Єя́, до́ндеже роди́ Сы́на Своєго́ пе́рвенца, и нарече́ и́мя Єму́ Іису́съ.
Глава 2
1
Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи:
1
Іису́су же ро́ждшуся въ Виѳлеє́мѣ Іуде́йстѣмъ во дни́ И́рода царя́, се́, волсви́ отъ восто́къ пріидо́ша во Ієрусали́мъ, глаго́люще:
2
де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому.
2
гдѣ́ є́сть рожде́йся Ца́рь Іуде́йскій? Ви́дѣхомъ бо звѣзду́ Єго́ на восто́цѣ и пріидо́хомъ поклони́тися Єму́.
3
Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним.
3
Слы́шавъ же И́родъ ца́рь смути́ся, и ве́сь Ієрусали́мъ съ ни́мъ.
4
І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос?
4
И собра́въ вся́ первосвяще́нники и кни́жники людскі́я, вопроша́ше от ни́хъ: гдѣ́ Христо́съ ражда́єтся?
5
Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком:
5
Они́ же реко́ша єму́: въ Виѳлеє́мѣ Іуде́йстѣмъ, та́ко бо пи́сано є́сть проро́комъ:
6
і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля.
6
и ты́, Виѳлеє́ме, земле́ Іу́дова, ни чи́мже ме́нши єси́ во влады́кахъ Іу́довыхъ: изъ тебе́ бо изы́детъ Во́ждь, И́же упасе́тъ лю́ди Моя́ Ізра́иля.
7
Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки
7
Тогда́ И́родъ та́й призва́ волхвы́, и испы́товаше от ни́хъ вре́мя я́вльшіяся звѣзды́,
8
і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому.
8
и посла́въ и́хъ въ Виѳлеє́мъ, рече́: ше́дше испыта́йте извѣ́стно о Отроча́ти: єгда́ же обря́щете, возвѣсти́те ми́, я́ко да и а́зъ ше́дъ поклоню́ся Єму́.
9
Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля.
9
Они́ же послу́шавше царя́, идо́ша. И се́, звѣзда́, ю́же ви́дѣша на восто́цѣ, идя́ше предъ ни́ми, до́ндеже прише́дши ста́ верху́, идѣ́же бѣ́ Отроча́.
10
Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою.
10
Ви́дѣвше же звѣзду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зѣло́,
11
І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*.
11
и прише́дше въ хра́мину, ви́дѣша Отроча́ съ Марі́єю Ма́терію Єго́, и па́дше поклони́шася Єму́: и отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ры, зла́то и ліва́нъ и сми́рну.
12
І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї.
12
И вѣ́сть пріє́мше во снѣ́ не возврати́тися ко И́роду, ины́мъ путе́мъ отидо́ша во страну́ свою́.
13
Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його.
13
Отше́дшымъ же и́мъ, се́, А́нгелъ Госпо́день во снѣ́ яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́въ поими́ Отроча́ и Ма́терь Єго́, и бѣжи́ во Єги́петъ, и бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ти: хо́щетъ бо И́родъ иска́ти Отроча́те, да погуби́тъ Є́.
14
Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет
14
О́нъ же воста́въ, поя́тъ Отроча́ и Ма́терь Єго́ но́щію, и отъи́де во Єги́петъ,
15
і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.
15
и бѣ́ та́мо до уме́ртвія И́родова: да сбу́дется рече́нноє от Го́спода проро́комъ, глаго́лющимъ: от Єги́пта воззва́хъ Сы́на Моєго́.
16
Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів.
16
Тогда́ И́родъ ви́дѣвъ, я́ко пору́ганъ бы́сть от волхво́въ, разгнѣ́вася зѣло́ и посла́въ изби́ вся́ дѣ́ти су́щыя въ Виѳлеє́мѣ и во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ єго́, от двою́ лѣ́ту и нижа́йше, по вре́мени, є́же извѣ́стно испыта́ от волхво́въ.
17
Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить:
Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий.
4
Са́мъ же Іоа́ннъ имя́ше ри́зу свою́ от вла́съ велблу́ждь, и по́ясъ усме́нъ о чреслѣ́хъ свои́хъ: снѣ́дь же єго́ бѣ́ пру́жіє и ме́дъ ди́вій.
5
Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська;
5
Тогда́ исхожда́ше къ нему́ Ієрусали́ма, и вся́ Іуде́а, и вся́ страна́ Іорда́нская,
6
І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.
6
и креща́хуся во Іорда́нѣ от него́, исповѣ́дающе грѣхи́ своя́.
7
А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?
7
Ви́дѣвъ же [Іоа́ннъ] мно́ги фарісе́и и саддуке́и гряду́щыя на креще́ніє єго́, рече́ и́мъ: рожде́нія єхі́днова, кто́ сказа́ ва́мъ бѣжа́ти от бу́дущаго гнѣ́ва?
8
Створіть же плід, достойний покаяння.
8
Сотвори́те у́бо пло́дъ досто́инъ покая́нія,
9
І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить:
9
и не начина́йте глаго́лати въ себѣ́: отца́ и́мамы Авраа́ма: глаго́лю бо ва́мъ, я́ко мо́жетъ Бо́гъ от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му:
10
бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь.
10
уже́ бо и сѣки́ра при ко́рени дре́ва лежи́тъ: вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́тъ плода́ добра́, посѣка́ємо быва́єтъ и во о́гнь вмета́ємо:
11
Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем;
11
а́зъ у́бо креща́ю вы́ водо́ю въ покая́ніє: Гряды́й же по мнѣ́ крѣ́плій мене́ є́сть, Єму́же нѣ́смь досто́инъ сапоги́ понести́: То́й вы́ крести́тъ Ду́хомъ Святы́мъ и огне́мъ:
12
Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим.
12
Єму́же лопа́та въ руцѣ́ Єго́, и отреби́тъ гумно́ Своє́, и собере́тъ пшени́цу Свою́ въ жи́тницу, пле́вы же сожже́тъ огне́мъ негаса́ющимъ.
13
Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього.
13
Тогда́ прихо́дитъ Іису́съ от Галіле́и на Іорда́нъ ко Іоа́нну крести́тися от него́.
14
Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?
14
Іоа́ннъ же возбраня́ше Єму́, глаго́ля: а́зъ тре́бую Тобо́ю крести́тися, и Ты́ ли гряде́ши ко мнѣ́?
15
Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його.
15
Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ къ нему́: оста́ви ны́нѣ: та́ко бо подоба́єтъ на́мъ испо́лнити вся́ку пра́вду. Тогда́ оста́ви Єго́.
16
І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього.
16
И крести́вся Іису́съ взы́де а́біє от воды́: и се́, отверзо́шася Єму́ небеса́, и ви́дѣ Ду́ха Бо́жія сходя́ща я́ко го́лубя и гряду́ща на Него́.
17
І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління.
17
И се́, гла́съ съ небесе́ глаго́ля: Се́й є́сть Сы́нъ Мо́й возлю́бленный, о Не́мже благоволи́хъ.
Глава 4
1
Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол.
1
Тогда́ Іису́съ возведе́нъ бы́сть Ду́хомъ въ пусты́ню искуси́тися от діа́вола,
2
І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів.
2
и пости́вся дні́й четы́редесять и но́щій четы́редесять, послѣди́ взалка́.
3
І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало.
3
И присту́пль къ Нему́ искуси́тель рече́: а́ще Сы́нъ єси́ Бо́жій, рцы́, да ка́меніє сіє́ хлѣ́бы бу́дутъ.
4
Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих.
4
О́нъ же отвѣща́въ рече́: пи́сано є́сть: не о хлѣ́бѣ єди́нѣмъ жи́въ бу́детъ человѣ́къ, но о вся́цѣмъ глаго́лѣ исходя́щемъ изо у́стъ Бо́жіихъ.
5
Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму,
5
Тогда́ поя́тъ Єго́ діа́волъ во святы́й гра́дъ, и поста́ви Єго́ на крилѣ́ церко́внѣмъ,
6
та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
6
и глаго́ла Єму́: а́ще Сы́нъ єси́ Бо́жій, ве́рзися ни́зу: пи́сано бо є́сть, я́ко А́нгеломъ Свои́мъ заповѣ́сть о Тебѣ́ [сохрани́ти Тя́], и на рука́хъ во́змутъ Тя́, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́.
7
Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого.
Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм.
16
лю́діє сѣдя́щіи во тмѣ́ ви́дѣша свѣ́тъ ве́лій, и сѣдя́щымъ въ странѣ́ и сѣ́ни сме́ртнѣй, свѣ́тъ возсія́ и́мъ.
17
Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне.
17
Отто́лѣ нача́тъ Іису́съ проповѣ́дати и глаго́лати: пока́йтеся, прибли́жися бо Ца́рство Небе́сноє.
18
Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками.
18
Ходя́ же при мо́ри Галіле́йстѣмъ, ви́дѣ два́ бра́та, Сі́мона глаго́лемаго Петра́, и Андре́а бра́та єго́, вмета́юща мре́жи въ мо́ре, бѣ́ста бо ры́баря:
19
Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей.
19
и глаго́ла и́ма: гряди́та по Мнѣ́, и сотворю́ вы́ ловца́ человѣ́комъ.
20
І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним.
20
О́на же а́біє оста́вльша мре́жи, по Не́мъ идо́ста.
21
І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх.
21
И преше́дъ отту́ду, ви́дѣ и́на два́ бра́та, Іа́кова Зеведе́єва, и Іоа́нна бра́та єго́, въ корабли́ съ Зеведе́омъ отце́мъ єю́, завязу́юща мре́жи своя́, и воззва́ я́.
22
Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним.
22
О́на же а́біє оста́вльша кора́бль и отца́ своєго́, по Не́мъ идо́ста.
23
І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях.
23
И прохожда́ше всю́ Галіле́ю Іису́съ, учя́ на со́нмищахъ и́хъ и проповѣ́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, исцѣля́я вся́къ неду́гъ и вся́ку я́зю въ лю́дехъ.
24
І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх.
24
И изы́де слу́хъ Єго́ по все́й Сирі́и: и приведо́ша къ Нему́ вся́ боля́щыя, разли́чными неду́ги и страстьми́ одержи́мы, и бѣ́сны, и мѣ́сячныя, и разсла́бленныя [жи́лами]: и исцѣли́ и́хъ.
25
І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана.
25
И по Не́мъ идо́ша наро́ди мно́зи от Галіле́и и десяти́ гра́дъ, и от Ієрусали́ма и Іуде́и, и со о́наго по́лу Іорда́на.
Глава 5
1
Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його.
1
Узрѣ́въ же наро́ды, взы́де на гору́: и сѣ́дшу Єму́, приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Єго́.
Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради.
11
Блаже́ни єсте́, єгда́ поно́сятъ ва́мъ, и иждену́тъ, и реку́тъ вся́къ зо́лъ глаго́лъ на вы́ лжу́ще, Мене́ ра́ди:
12
Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас.
12
ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда́ ва́ша мно́га на небесѣ́хъ: та́ко бо изгна́ша проро́ки, и́же [бѣ́ша] пре́жде ва́съ.
13
Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.
13
Вы́ єсте́ со́ль земли́: а́ще же со́ль обуя́єтъ, чи́мъ осоли́тся? Ни во что́же бу́детъ ктому́, то́чію да изсы́пана бу́детъ во́нъ и попира́єма человѣ́ки.
14
Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.
І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі.
15
ниже́ вжига́ютъ свѣти́лника и поставля́ютъ єго́ подъ спу́домъ, но на свѣ́щницѣ, и свѣ́титъ всѣ́мъ, и́же въ хра́минѣ [су́ть].
16
Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
16
Та́ко да просвѣти́тся свѣ́тъ ва́шъ предъ человѣ́ки, я́ко да ви́дятъ ва́ша до́брая дѣла́ и просла́вятъ Отца́ ва́шего, И́же на небесѣ́хъ.
17
Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати.
17
[Да] не мни́те, я́ко пріидо́хъ разори́ти зако́нъ, или́ проро́ки: не пріидо́хъ разори́ти, но испо́лнити.
18
Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.
18
Ами́нь бо глаго́лю ва́мъ: до́ндеже пре́йдетъ не́бо и земля́, іо́та єди́на, или́ єди́на черта́ не пре́йдетъ от зако́на, до́ндеже вся́ бу́дутъ.
19
Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному.
19
И́же а́ще разори́тъ єди́ну за́повѣдій си́хъ ма́лыхъ и научи́тъ та́ко человѣ́ки, мні́й нарече́тся въ Ца́рствіи Небе́снѣмъ: а и́же сотвори́тъ и научи́тъ, се́й ве́лій нарече́тся въ Ца́рствіи Небе́снѣмъ.
20
Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.
20
Глаго́лю бо ва́мъ, я́ко а́ще не избу́детъ пра́вда ва́ша па́че кни́жникъ и фарісе́й, не вни́дете въ Ца́рствіє Небе́сноє.
21
Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду.
Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній.
22
А́зъ же глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́къ гнѣ́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́ненъ є́сть суду́: и́же бо а́ще рече́тъ бра́ту своєму́: рака́, пови́ненъ є́сть со́нмищу: а и́же рече́тъ: уро́де, пови́ненъ є́сть геє́ннѣ о́гненнѣй.
23
Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,
23
А́ще у́бо принесе́ши да́ръ тво́й ко олтарю́ и ту́ помяне́ши, я́ко бра́тъ тво́й и́мать нѣ́что на тя́:
24
залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій.
24
оста́ви ту́ да́ръ тво́й предъ олтаре́мъ и ше́дъ пре́жде смири́ся съ бра́томъ твои́мъ, и тогда́ прише́дъ принеси́ да́ръ тво́й.
25
Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.
25
Бу́ди увѣщава́яся съ сопе́рникомъ твои́мъ ско́ро, до́ндеже єси́ на пути́ съ ни́мъ, да не преда́стъ тебе́ сопе́рникъ судіи́, и судія́ тя́ преда́стъ слузѣ́, и въ темни́цу вве́рженъ бу́деши:
26
Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*.
26
ами́нь глаго́лю тебѣ́: не изы́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послѣ́дній кодра́нтъ.
27
Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу.
27
Слы́шасте, я́ко рѣче́но бы́сть дре́внимъ: не прелюбы́ сотвори́ши.
28
А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
28
А́зъ же глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́къ, и́же воззри́тъ на жену́ ко є́же вожделѣ́ти єя́, уже́ любодѣ́йствова съ не́ю въ се́рдцы своє́мъ:
29
Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну.
29
а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єтъ тя́, изми́ є́ и ве́рзи от себе́: у́не бо ти́ є́сть, да поги́бнетъ єди́нъ от у́дъ твои́хъ, а не все́ тѣ́ло твоє́ вве́ржено бу́детъ въ геє́нну [о́гненную]:
30
І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну.
30
и а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єтъ тя́, усѣцы́ ю́ и ве́рзи от себе́: у́не бо ти́ є́сть, да поги́бнетъ єди́нъ от у́дъ твои́хъ, а не все́ тѣ́ло твоє́ вве́ржено бу́детъ въ геє́нну.
31
Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення.
31
Рече́но же бы́сть, я́ко и́же а́ще пу́ститъ жену́ свою́, да да́стъ є́й кни́гу распу́стную.
32
А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.
32
А́зъ же глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́къ отпуща́яй жену́ свою́, ра́звѣ словесе́ любодѣ́йнаго, твори́тъ ю́ прелюбодѣ́йствовати: и и́же пущени́цу по́йметъ, прелюбодѣ́йствуєтъ.
33
Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої.
33
Па́ки слы́шасте, я́ко рѣче́но бы́сть дре́внимъ: не во лжу́ клене́шися, возда́си же Го́сподеви кля́твы твоя́.
34
А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим;
34
А́зъ же глаго́лю ва́мъ не кля́тися вся́ко: ни не́бомъ, я́ко престо́лъ є́сть Бо́жій:
35
ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя.
35
ни земле́ю, я́ко подно́жіє є́сть нога́ма Єго́: ни Ієрусали́момъ, я́ко гра́дъ є́сть вели́каго Царя́:
36
І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити.
А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,
44
А́зъ же глаго́лю ва́мъ: люби́те враги́ ва́шя, благослови́те клену́щыя вы́, добро́ твори́те ненави́дящымъ ва́съ, и моли́теся за творя́щихъ ва́мъ напа́сть и изгоня́щыя вы́,
45
щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних.
45
я́ко да бу́дете сы́нове Отца́ ва́шего, И́же є́сть на небесѣ́хъ: я́ко со́лнце Своє́ сія́єтъ на злы́я и благі́я и дожди́тъ на пра́ведныя и на непра́ведныя.
46
Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять?
46
А́ще бо лю́бите лю́бящихъ ва́съ, ку́ю мзду́ и́мате? Не и мытари́ ли то́жде творя́тъ?
47
І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?
47
И а́ще цѣлу́єте дру́ги ва́шя то́кмо, что́ ли́шше творите́? Не и язы́чницы ли та́кожде творя́тъ?
48
Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.
Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.
1
Внемли́те ми́лостыни ва́шея не твори́ти предъ человѣ́ки, да ви́дими бу́дете и́ми: а́ще ли же ни́, мзды́ не и́мате от Отца́ ва́шего, И́же є́сть на небесѣ́хъ.
2
Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
2
Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостыню, не воструби́ предъ собо́ю, я́коже лицемѣ́ри творя́тъ въ со́нмищихъ и въ сто́гнахъ, я́ко да просла́вятся от человѣ́къ. Ами́нь глаго́лю ва́мъ, воспріє́млютъ мзду́ свою́.
3
У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя,
3
Тебѣ́ же творя́щу ми́лостыню, да не увѣ́сть шу́йца твоя́, что́ твори́тъ десни́ца твоя́,
4
щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
4
я́ко да бу́детъ ми́лостыня твоя́ въ та́йнѣ: и Оте́цъ тво́й, ви́дяй въ та́йнѣ, То́й возда́стъ тебѣ́ я́вѣ.
5
І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
5
И єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемѣ́ри, я́ко лю́бятъ въ со́нмищихъ и въ сто́гнахъ путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да явя́тся человѣ́комъ. Ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко воспріє́млютъ мзду́ свою́.
6
Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
6
Ты́ же, єгда́ мо́лишися, вни́ди въ клѣ́ть твою́, и затвори́въ две́ри твоя́, помоли́ся Отцу́ твоєму́, И́же въ та́йнѣ: и Оте́цъ тво́й, ви́дяй въ та́йнѣ, возда́стъ тебѣ́ я́вѣ.
7
А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть.
7
Моля́щеся же не ли́шше глаго́лите, я́коже язы́чницы: мня́тъ бо, я́ко во многоглаго́ланіи своє́мъ услы́шани бу́дутъ:
8
Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього.
8
не подо́битеся у́бо и́мъ: вѣ́сть бо Оте́цъ ва́шъ, и́хже тре́буєте, пре́жде проше́нія ва́шего.
9
Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє;
9
Си́це у́бо моли́теся вы́: О́тче на́шъ, И́же єси́ на небесѣ́хъ, да святи́тся и́мя Твоє́:
10
нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
10
да пріи́детъ Ца́рствіє Твоє́: да бу́детъ во́ля Твоя́, я́ко на небеси́, и на земли́:
11
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
11
хлѣ́бъ на́шъ насу́щный да́ждь на́мъ дне́сь:
12
І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим;
12
и оста́ви на́мъ до́лги на́шя, я́ко и мы́ оставля́ємъ должнико́мъ на́шымъ:
13
І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
13
и не введи́ на́съ въ напа́сть, но изба́ви на́съ от лука́ваго: я́ко Твоє́ є́сть Ца́рствіє и си́ла и сла́ва во вѣ́ки. Ами́нь.
14
Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний.
14
А́ще бо отпуща́єте человѣ́комъ согрѣше́нія и́хъ, отпу́ститъ и ва́мъ Оте́цъ ва́шъ Небе́сный:
15
А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.
15
а́ще ли не отпуща́єте человѣ́комъ согрѣше́нія и́хъ, ни Оте́цъ ва́шъ отпу́ститъ ва́мъ согрѣше́ній ва́шихъ.
16
Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
16
Єгда́ же постите́ся, не бу́дите я́коже лицемѣ́ри сѣ́тующе: помрача́ютъ бо ли́ца своя́, я́ко да явя́тся человѣ́комъ постя́щеся. Ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко воспріє́млютъ мзду́ свою́.
17
Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє,
17
Ты́ же постя́ся пома́жи главу́ твою́, и лице́ твоє́ умы́й,
18
щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
18
я́ко да не яви́шися человѣ́комъ постя́ся, но Отцу́ твоєму́, И́же въ та́йнѣ: и Оте́цъ тво́й, ви́дяй въ та́йнѣ, возда́стъ тебѣ́ я́вѣ.
19
Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть.
19
Не скрыва́йте себѣ́ сокро́вищъ на земли́, идѣ́же че́рвь и тля́ тли́тъ, и идѣ́же та́тіє подко́пываютъ и кра́дутъ:
20
Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть,
20
скрыва́йте же себѣ́ сокро́вище на небеси́, идѣ́же ни че́рвь, ни тля́ тли́тъ, и идѣ́же та́тіє не подко́пываютъ, ни кра́дутъ:
21
бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
21
идѣ́же бо є́сть сокро́вище ва́ше, ту́ бу́детъ и се́рдце ва́ше.
22
Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим;
Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*.
24
Никто́же мо́жетъ двѣма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́битъ, а друга́го возненави́дитъ: или́ єди́наго держи́тся, о друзѣ́мъ же неради́ти на́чнетъ. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати и мамо́нѣ.
25
Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг?
25
Сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ: не пецы́теся душе́ю ва́шею, что́ я́сте, или́ что́ піє́те: ни тѣ́ломъ ва́шимъ, во что́ облече́теся. Не душа́ ли бо́лши є́сть пи́щи, и тѣ́ло оде́жди?
26
Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них?
26
Воззри́те на пти́цы небе́сныя, я́ко не сѣ́ютъ, ни жну́тъ, ни собира́ютъ въ жи́тницы, и Оте́цъ ва́шъ Небе́сный пита́єтъ и́хъ. Не вы́ ли па́че лу́чши и́хъ єсте́?
27
Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
27
Кто́ же от ва́съ пекі́йся мо́жетъ приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́нъ?
28
І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть;
28
И о оде́жди что́ пече́теся? Смотри́те крі́нъ се́лныхъ, ка́ко расту́тъ: не тружда́ются, ни пряду́тъ:
29
кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них;
29
глаго́лю же ва́мъ, я́ко ни Соломо́нъ во все́й сла́вѣ своє́й облече́ся, я́ко єди́нъ от си́хъ:
30
якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри!
30
а́ще же сѣ́но се́лноє, дне́сь су́ще и у́трѣ въ пе́щь вмета́ємо, Бо́гъ та́ко одѣва́єтъ, не мно́го ли па́че ва́съ, маловѣ́ри?
31
Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?
Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити.
18
не мо́жетъ дре́во добро́ плоды́ злы́ твори́ти, ни дре́во зло́ плоды́ добры́ твори́ти.
19
Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають.
19
Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́тъ плода́ добра́, посѣка́ютъ є́ и во о́гнь вмета́ютъ.
20
Тож за їхніми плодами пізнаєте їх.
20
Тѣ́мже у́бо от пло́дъ и́хъ позна́єте и́хъ.
21
Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.
21
Не вся́къ глаго́ляй Ми́: Го́споди, Го́споди, вни́детъ въ Ца́рствіє Небе́сноє: но творя́й во́лю Отца́ Моєго́, И́же є́сть на небесѣ́хъ.
22
Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?
22
Мно́зи реку́тъ Мнѣ́ во о́нъ де́нь: Го́споди, Го́споди, не въ Твоє́ ли и́мя проро́чествовахомъ, и Твои́мъ и́менемъ бѣ́сы изгони́хомъ, и Твои́мъ и́менемъ си́лы мно́ги сотвори́хомъ?
23
І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.
23
И тогда́ исповѣ́мъ и́мъ, я́ко николи́же зна́хъ ва́съ: отиди́те от Мене́, дѣ́лающіи беззако́ніє.
24
Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені;
24
Вся́къ у́бо, и́же слы́шитъ словеса́ Моя́ сія́ и твори́тъ я́, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, и́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мени:
25
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені.
25
и сни́де до́ждь, и пріидо́ша рѣ́ки, и возвѣ́яша вѣ́три, и нападо́ша на хра́мину ту́: и не паде́ся, основана́ бо бѣ́ на ка́мени.
26
А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску;
26
И вся́къ слы́шай словеса́ Моя́ сія́, и не творя́ и́хъ, уподо́бится му́жу уро́диву, и́же созда́ хра́мину свою́ на песцѣ́:
27
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.
27
и сни́де до́ждь, и пріидо́ша рѣ́ки, и возвѣ́яша вѣ́три, и опро́шася хра́минѣ то́й, и паде́ся: и бѣ́ разруше́ніє єя́ ве́ліє.
28
І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його,
28
И бы́сть єгда́ сконча́ Іису́съ словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о уче́ніи Єго́:
29
бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї.
29
бѣ́ бо учя́ и́хъ я́ко вла́сть имѣ́я, и не я́ко кни́жницы [и фарісе́є].
Глава 8
1
Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу.
1
Сше́дшу же Єму́ съ горы́, вслѣ́дъ Єго́ идя́ху наро́ди мно́зи.
2
І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази.
3
И просте́ръ ру́ку Іису́съ, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. И а́біє очи́стися єму́ прока́за.
4
І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.
4
И глаго́ла єму́ Іису́съ: ви́ждь, ни кому́же повѣ́ждь: но ше́дъ покажи́ся ієре́ови и принеси́ да́ръ, єго́же повелѣ́ [въ зако́нѣ] Моисе́й, во свидѣ́телство и́мъ.
5
А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його:
И глаго́ла єму́ Іису́съ: А́зъ прише́дъ исцѣлю́ єго́.
8
Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій.
8
И отвѣща́въ со́тникъ, рече́ [Єму́]: Го́споди, нѣ́смь досто́инъ, да подъ кро́въ мо́й вни́деши: но то́кмо рцы́ сло́во, и исцѣлѣ́єтъ о́трокъ мо́й:
9
Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить.
9
и́бо а́зъ человѣ́къ є́смь подъ вла́стію, имы́й подъ собо́ю во́ины: и глаго́лю сему́: иди́, и и́детъ: и друго́му: пріиди́, и прихо́дитъ: и рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, и сотвори́тъ.
10
Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
10
Слы́шавъ же Іису́съ, удиви́ся, и рече́ гряду́щымъ по Не́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ: ни во Ізра́или толи́ки вѣ́ры обрѣто́хъ.
11
Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
11
Глаго́лю же ва́мъ, я́ко мно́зи от восто́къ и за́падъ пріи́дутъ и возля́гутъ со Авраа́момъ и Ісаа́комъ и Іа́ковомъ во Ца́рствіи Небе́снѣмъ:
12
А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
12
сы́нове же ца́рствія изгна́ни бу́дутъ во тму́ кромѣ́шнюю: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ.
13
І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.
13
И рече́ Іису́съ со́тнику: иди́, и я́коже вѣ́ровалъ єси́, бу́ди тебѣ́. И исцѣлѣ́ о́трокъ єго́ въ то́й ча́съ.
14
Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,
14
И прише́дъ Іису́съ въ до́мъ Петро́въ, ви́дѣ те́щу єго́ лежа́щу и огне́мъ жего́му,
15
і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.
15
и прикосну́ся руцѣ́ єя́, и оста́ви ю́ о́гнь: и воста́ и служа́ше Єму́.
16
Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,
16
По́здѣ же бы́вшу, приведо́ша къ Нему́ бѣ́сны мно́ги: и изгна́ ду́хи сло́вомъ и вся́ боля́щыя исцѣли́:
17
щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби.
17
да сбу́дется рѣче́нноє Иса́іємъ проро́комъ, глаго́лющимъ: То́й неду́ги на́шя прія́тъ и болѣ́зни понесе́.
18
А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік.
18
Ви́дѣвъ же Іису́съ мно́ги наро́ды о́крестъ Себе́, повелѣ́ [ученико́мъ] ити́ на о́нъ по́лъ.
19
Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
19
И присту́пль єди́нъ кни́жникъ, рече́ Єму́: Учи́телю, иду́ по Тебѣ́, а́може а́ще и́деши.
20
І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити.
20
Глаго́ла єму́ Іису́съ: ли́си я́звины и́мутъ, и пти́цы небе́сныя гнѣ́зда: Сы́нъ же Человѣ́ческій не и́мать гдѣ́ главы́ подклони́ти.
21
Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
21
Другі́й же от учени́къ Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ ми пре́жде ити́ и погребсти́ отца́ моєго́.
22
Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців.
22
Іису́съ же рече́ єму́: гряди́ по Мнѣ́ и оста́ви ме́ртвыхъ погребсти́ своя́ мертвецы́.
23
І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його.
23
И влѣ́зшу Єму́ въ кора́бль, по Не́мъ идо́ша ученицы́ Єго́.
24
І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав.
24
И се́, тру́съ вели́къ бы́сть въ мо́ри, я́коже кораблю́ покрыва́тися волна́ми: То́й же спа́ше.
25
Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо.
І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.
26
И глаго́ла и́мъ: что́ страшли́ви єсте́, маловѣ́ри? Тогда́ воста́въ запрети́ вѣ́тромъ и мо́рю, и бы́сть тишина́ ве́лія.
27
Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його?
27
Человѣ́цы же чуди́шася, глаго́люще: кто́ є́сть Се́й, я́ко и вѣ́три и мо́ре послу́шаютъ Єго́?
28
І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
28
И прише́дшу Єму́ на о́нъ по́лъ, въ страну́ Гергеси́нскую, срѣто́ста Єго́ два́ бѣ́сна от гро́бъ исходя́ща, лю́та зѣло́, я́ко не мощи́ никому́ мину́ти путе́мъ тѣ́мъ.
29
І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.
29
И се́, возопи́ста глаго́люща: что́ на́ма и Тебѣ́, Іису́се Сы́не Бо́жій? Прише́лъ єси́ сѣ́мо пре́жде вре́мене му́чити на́съ.
30
А віддалік паслося велике стадо свиней.
30
Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо.
31
І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.
І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді.
32
И рече́ и́мъ: иди́те. Они́ же изше́дше идо́ша въ ста́до свино́є: и се́, [а́біє] устреми́ся ста́до все́ по бре́гу въ мо́ре, и утопо́ша въ вода́хъ.
33
Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими.
33
Пасу́щіи же бѣжа́ша, и ше́дше во гра́дъ, возвѣсти́ша вся́, и о бѣсно́ю.
34
І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.
34
И се́, ве́сь гра́дъ изы́де въ срѣ́теніє Іису́сови: и ви́дѣвше Єго́, моли́ша, я́ко дабы́ преше́лъ от предѣ́лъ и́хъ.
Глава 9
1
Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
1
И влѣ́зъ въ кора́бль, пре́йде и пріи́де во Сво́й гра́дъ.
2
І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!
2
И се́, принесо́ша Єму́ разсла́блена [жи́лами], на одрѣ́ лежа́ща: и ви́дѣвъ Іису́съ вѣ́ру и́хъ, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ются ти́ грѣси́ твои́.
3
При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує.
3
И се́, нѣ́цыи от кни́жникъ рѣ́ша въ себѣ́: Се́й ху́литъ.
4
Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх?
Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
5
Что́ бо є́сть удо́бѣє рещи́: отпуща́ются ти́ грѣси́: или́ рещи́: воста́ни и ходи́?
6
Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій.
6
Но да увѣ́сте, я́ко вла́сть и́мать Сы́нъ Человѣ́ческій на земли́ отпуща́ти грѣхи́: тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возми́ тво́й о́дръ и иди́ въ до́мъ тво́й.
7
І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій.
7
И воста́въ, [взе́мъ о́дръ сво́й,] и́де въ до́мъ сво́й.
8
Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.
8
Ви́дѣвше же наро́ди чуди́шася и просла́виша Бо́га, да́вшаго вла́сть такову́ю человѣ́комъ.
9
Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним.
9
И преходя́ Іису́съ отту́ду, ви́дѣ человѣ́ка сѣдя́ща на мы́тницѣ, Матѳе́а глаго́лема: и глаго́ла єму́: по Мнѣ́ гряди́. И воста́въ по Не́мъ и́де.
10
І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його.
10
И бы́сть Єму́ возлежа́щу въ дому́, и се́, мно́зи мытари́ и грѣ́шницы прише́дше возлежа́ху со Іису́сомъ и со ученики́ Єго́.
11
Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?
11
И ви́дѣвше фарісе́є, глаго́лаху ученико́мъ Єго́: почто́ съ мытари́ и грѣ́шники Учи́тель ва́шъ я́стъ и піє́тъ?
12
Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі,
12
Іису́съ же слы́шавъ рече́ и́мъ: не тре́буютъ здра́віи врача́, но боля́щіи:
13
підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння.
13
ше́дше же научи́теся, что́ є́сть: ми́лости хощу́, а не же́ртвы? Не пріидо́хъ бо призва́ти пра́ведники, но грѣ́шники на покая́ніє.
14
Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять?
14
(Зач. 31) Тогда́ приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Іоа́нновы, глаго́люще: почто́ мы́ и фарісе́є пости́мся мно́го, ученицы́ же Твои́ не постя́тся?
15
І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть.
15
И рече́ и́мъ Іису́съ: єда́ мо́гутъ сы́нове бра́чніи пла́кати, єли́ко вре́мя съ ни́ми є́сть жени́хъ? Пріи́дутъ же дні́є, єгда́ отъи́мется от ни́хъ жени́хъ, и тогда́ постя́тся.
16
Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша.
16
Никто́же бо приставля́єтъ приставле́нія пла́та небѣ́лена ри́зѣ ве́тсѣ: во́зметъ бо кончи́ну свою́ от ри́зы [отто́ргнетъ бо приставле́ніє єго́ от ри́зы (нѣ́что)], и го́рша дира́ бу́детъ.
17
Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
17
Ниже́ влива́ютъ віна́ но́ва въ мѣ́хи ве́тхи: а́ще ли же ни́, то́ просадя́тся мѣ́си, и віно́ проліє́тся, и мѣ́си поги́бнутъ: но влива́ютъ віно́ но́во въ мѣ́хи но́вы, и обоє́ соблюде́тся.
18
Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива.
18
(Зач. 32) Сія́ Єму́ глаго́лющу къ ни́мъ, се́, кня́зь нѣ́кій прише́дъ кла́няшеся Єму́, глаго́ля, я́ко дщи́ моя́ ны́нѣ у́мре: но прише́дъ возложи́ на ню́ ру́ку Твою́, и оживе́тъ.
19
І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його.
19
И воста́въ Іису́съ по не́мъ и́де, и ученицы́ Єго́.
20
І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його,
Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам.
29
Тогда́ прикосну́ся о́чію и́хъ, глаго́ля: по вѣ́рѣ ва́ю бу́ди ва́ма.
30
І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
30
И отверзо́стася о́чи и́ма: и запрети́ и́ма Іису́съ, глаго́ля: блюди́та, да никто́же увѣ́сть.
31
Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій.
31
О́на же изше́дша просла́виста Єго́ по все́й земли́ то́й.
32
Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого.
32
Тѣ́ма же исходя́щема, се́, приведо́ша къ Нему́ человѣ́ка нѣ́ма бѣсну́єма.
33
І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
33
И изгна́ну бѣ́су, проглаго́ла нѣмы́й. И диви́шася наро́ди, глаго́люще, я́ко николи́же яви́ся та́ко во Ізра́или.
34
Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів.
34
Фарісе́є же глаго́лаху: о кня́зи бѣсо́встѣмъ изго́нитъ бѣ́сы.
35
І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях.
35
И прохожда́ше Іису́съ гра́ды вся́ и ве́си, учя́ на со́нмищихъ и́хъ, и проповѣ́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, и цѣля́ вся́къ неду́гъ и вся́ку я́зю въ лю́дехъ.
36
Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря.
36
(Зач. 34) Ви́дѣвъ же наро́ды, милосе́рдова о ни́хъ, я́ко бя́ху смяте́ни и отве́ржени, я́ко о́вцы не иму́щыя па́стыря.
37
Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало.
37
Тогда́ глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: жа́тва у́бо мно́га, дѣ́лателей же ма́ло:
38
Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
38
моли́теся у́бо Господи́ну жа́твы, я́ко да изведе́тъ дѣ́латели на жа́тву Свою́.
Глава 10
1
Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч.
1
И призва́ обана́десять ученики́ Своя́, даде́ и́мъ вла́сть на ду́сѣхъ нечи́стыхъ, я́ко да изго́нятъ и́хъ, и цѣли́ти вся́къ неду́гъ и вся́ку болѣ́знь.
2
Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його,
2
Двана́десятихъ же апо́столовъ имена́ су́ть сія́: пе́рвый Сі́монъ, и́же нарица́єтся Пе́тръ, и Андре́й бра́тъ єго́: Іа́ковъ Зеведе́євъ и Іоа́ннъ бра́тъ єго́:
3
Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм,
3
Філі́ппъ и Варѳоломе́й: Ѳома́ и Матѳе́й мыта́рь: Іа́ковъ Алфе́євъ и Левве́й, нарѣче́нный Ѳадде́й:
4
Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його.
4
Сі́монъ Канані́тъ и Іу́да Іскаріо́тскій, и́же и предаде́ Єго́.
5
Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте;
5
Сія́ обана́десять посла́ Іису́съ, заповѣ́да и́мъ, глаго́ля: на пу́ть язы́къ не иди́те и во гра́дъ Самаря́нскій не вни́дите:
6
а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого;
6
иди́те же па́че ко овца́мъ поги́бшымъ до́му Ізра́илева:
7
ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне;
7
ходя́ще же проповѣ́дуйте, глаго́люще, я́ко прибли́жися Ца́рствіє Небе́сноє:
Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його?
Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього.
11
Ами́нь глаго́лю ва́мъ, не воста́ въ рожде́нныхъ жена́ми бо́лій Іоа́нна Крести́теля: мні́й же во Ца́рствіи Небе́снѣмъ бо́лій єго́ є́сть.
12
Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його,
12
От дні́й же Іоа́нна Крести́теля досе́лѣ Ца́рствіє Небе́сноє ну́дится, и ну́ждницы восхища́ютъ є́:
13
бо всі пророки і закон провіщали до Іоана.
13
вси́ бо проро́цы и зако́нъ до Іоа́нна прореко́ша.
14
І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.
14
И а́ще хо́щете прія́ти, то́й є́сть Иліа́ хотя́й пріити́:
15
Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
15
имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ.
16
Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів,
16
Кому́ же уподо́блю ро́дъ се́й? Подо́бенъ є́сть дѣ́темъ сѣдя́щымъ на то́ржищихъ, и возглаша́ющымъ друго́мъ свои́мъ
17
кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали.
17
и глаго́лющымъ: писка́хомъ ва́мъ, и не пляса́сте: пла́кахомъ ва́мъ, и не рыда́сте.
18
Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має.
18
Пріи́де бо Іоа́ннъ ни яды́й, ни пія́й: и глаго́лютъ: бѣ́са и́мать.
19
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх.
19
Пріи́де Сы́нъ Человѣ́ческій яды́й и пія́й: и глаго́лютъ: се́, человѣ́къ я́дца и вінопі́йца, мытаре́мъ дру́гъ и грѣ́шникомъ. И оправди́ся прему́дрость от ча́дъ свои́хъ.
20
Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися.
Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі.
21
го́ре тебѣ́, Хоразі́не, го́ре тебѣ́, Виѳсаі́до: я́ко а́ще въ Ти́рѣ и Сідо́нѣ бы́ша си́лы бы́ли бы́вшыя въ ва́съ, дре́вле у́бо во вре́тищи и пе́пелѣ пока́ялися бы́ша:
22
Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам.
І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня.
23
И ты́, Капернау́ме, и́же до небе́съ вознесы́йся, до а́да сни́деши: зане́ а́ще въ Содо́мѣхъ бы́ша си́лы бы́ли бы́вшыя въ тебѣ́, пребы́ли у́бо бы́ша до дне́шняго дне́:
24
Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі.
Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського.
24
Фарісе́є же слы́шавше рѣ́ша: Се́й не изго́нитъ бѣ́сы, то́кмо о Веєльзеву́лѣ кня́зи бѣсо́встѣмъ.
25
Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять.
25
Вѣ́дый же Іису́съ мы́сли и́хъ, рече́ и́мъ: вся́коє ца́рство раздѣ́льшеєся на ся́ запустѣ́єтъ, и вся́къ гра́дъ или́ до́мъ раздѣли́выйся на ся́ не ста́нетъ.
26
І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його?
26
И а́ще сатана́ сатану́ изго́нитъ, на ся́ раздѣли́лся є́сть: ка́ко у́бо ста́нетъ ца́рство єго́?
27
І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями.
27
И а́ще А́зъ о Веєльзеву́лѣ изгоню́ бѣ́сы, сы́нове ва́ши о ко́мъ изго́нятъ? Сего́ ра́ди ті́и ва́мъ бу́дутъ судіи́.
28
Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже.
28
А́ще ли же А́зъ о Ду́сѣ Бо́жіи изгоню́ бѣ́сы, у́бо пости́же на ва́съ Ца́рствіє Бо́жіє.
29
Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його.
29
Или́ ка́ко мо́жетъ кто́ вни́ти въ до́мъ крѣ́пкаго и сосу́ды єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвѣє свя́жетъ крѣ́пкаго, и тогда́ до́мъ єго́ расхи́титъ?
30
Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
30
И́же нѣ́сть со Мно́ю, на Мя́ є́сть: и и́же не собира́єтъ со Мно́ю, расточа́єтъ.
31
Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям.
31
Сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ: вся́къ грѣ́хъ и хула́ отпу́стится человѣ́комъ: а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́стится человѣ́комъ:
32
І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому.
32
и и́же а́ще рече́тъ сло́во на Сы́на Человѣ́ческаго, отпу́стится єму́: а и́же рече́тъ на Ду́ха Свята́го, не отпу́стится єму́ ни въ се́й вѣ́къ, ни въ бу́дущій.
33
Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду.
33
Или́ сотворите́ дре́во добро́ и пло́дъ єго́ до́бръ: или́ сотворите́ дре́во зло́ и пло́дъ єго́ зо́лъ: от плода́ бо дре́во позна́но бу́детъ.
34
Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста.
34
Порожде́нія єхі́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли́ су́ще? От избы́тка бо се́рдца уста́ глаго́лютъ.
35
Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе.
35
Благі́й человѣ́къ от блага́го сокро́вища изно́ситъ блага́я: и лука́вый человѣ́къ от лука́ваго сокро́вища изно́ситъ лука́вая.
36
Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний:
36
Глаго́лю же ва́мъ, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́тъ человѣ́цы, воздадя́тъ о не́мъ сло́во въ де́нь су́дный:
37
бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.
37
от слове́съ бо свои́хъ оправди́шися и от слове́съ свои́хъ осу́дишися.
38
Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити.
38
Тогда́ отвѣща́ша нѣ́цыи от кни́жникъ и фарісе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щемъ от Тебе́ зна́меніє ви́дѣти.
39
Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
39
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: ро́дъ лука́въ и прелюбодѣ́й зна́менія и́щетъ, и зна́меніє не да́стся єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ны проро́ка:
40
Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі.
40
я́коже бо бѣ́ Іо́на во чре́вѣ ки́товѣ три́ дни́ и три́ но́щы, та́ко бу́детъ и Сы́нъ Человѣ́ческій въ се́рдцы земли́ три́ дни́ и три́ но́щы.
41
Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону.
41
Му́жіє Ніневі́тстіи воста́нутъ на су́дъ съ ро́домъ си́мъ и осу́дятъ єго́, я́ко пока́яшася про́повѣдію Іо́ниною: и се́, бо́лѣ Іо́ны здѣ́.
42
Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона.
42
Цари́ца ю́жская воста́нетъ на су́дъ съ ро́домъ си́мъ и осу́дитъ и́, я́ко пріи́де от коне́цъ земли́ слы́шати прему́дрость Соломо́нову: и се́, бо́лѣ Соломо́на здѣ́.
43
Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить.
43
Єгда́ же нечи́стый ду́хъ изы́детъ от человѣ́ка, прехо́дитъ сквозѣ́ безво́дная мѣ́ста, ищя́ поко́я, и не обрѣта́єтъ:
44
Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.
44
тогда́ рече́тъ: возвращу́ся въ до́мъ мо́й, отню́дуже изыдо́хъ. И прише́дъ обря́щетъ пра́зденъ, помете́нъ и укра́шенъ:
45
Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.
45
тогда́ и́детъ и по́йметъ съ собо́ю се́дмь и́ныхъ духо́въ лютѣ́йшихъ себе́, и вше́дше живу́тъ ту́: и бу́дутъ послѣ́дняя человѣ́ку тому́ го́рша пе́рвыхъ. Та́ко бу́детъ и ро́ду сему́ лука́вому.
46
Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
46
Єще́ же Єму́ глаго́лющу къ наро́домъ, се́, Ма́ти [Єго́] и бра́тія Єго́ стоя́ху внѣ́, и́щуще глаго́лати Єму́.
47
І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою.
47
Рече́ же нѣ́кій Єму́: се́, Ма́ти Твоя́ и бра́тія Твоя́ внѣ́ стоя́тъ, хотя́ще глаго́лати Тебѣ́.
48
Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої?
48
О́нъ же отвѣща́въ рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто́ є́сть Ма́ти Моя́, и кто́ су́ть бра́тія Моя́?
49
І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
49
И просте́ръ ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се́, ма́ти Моя́ и бра́тія Моя́:
50
бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя.
50
и́же бо а́ще сотвори́тъ во́лю Отца́ Моєго́, И́же є́сть на небесѣ́хъ, то́й бра́тъ Мо́й, и сестра́, и Ма́ти [Ми́] є́сть.
Глава 13
1
Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря.
1
Въ де́нь же то́й изше́дъ Іису́съ изъ до́му, сѣдя́ше при мо́ри.
2
І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
2
И собра́шася къ Нему́ наро́ди мно́зи, я́коже Єму́ въ кора́бль влѣ́зти и сѣ́сти: и ве́сь наро́дъ на бре́зѣ стоя́ше.
3
І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти;
3
И глаго́ла и́мъ при́тчами мно́го, глаго́ля: се́, изы́де сѣ́яй, да сѣ́єтъ:
4
І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його.
4
и сѣ́ющу єму́, о́ва падо́ша при пути́, и пріидо́ша пти́цы и позоба́ша я́:
5
Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
5
друга́я же падо́ша на ка́менныхъ, идѣ́же не имѣ́яху земли́ мно́ги, и а́біє прозябо́ша, зане́ не имѣ́яху глубины́ земли́:
6
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло.
6
со́лнцу же возсія́вшу присвя́нуша, и зане́ не имѣ́яху коре́нія, изсхо́ша:
7
Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його;
7
друга́я же падо́ша въ те́рніи, и взы́де те́рніє и подави́ и́хъ:
8
інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів.
8
друга́я же падо́ша на земли́ до́брѣй и дая́ху пло́дъ, о́во у́бо сто́, о́во же шестьдеся́тъ, о́во же три́десять:
9
Хто має вуха слухати, нехай слухає!
9
имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ.
10
І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм?
10
И приступи́вше ученицы́ [Єго́] реко́ша Єму́: почто́ при́тчами глаго́леши и́мъ?
11
Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано.
11
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: я́ко ва́мъ дано́ є́сть разумѣ́ти та́йны Ца́рствія Небе́снаго, о́нѣмъ же не дано́ є́сть:
12
Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має.
12
и́же бо и́мать, да́стся єму́ и преизбу́детъ [єму́]: а и́же не и́мать, и є́же и́мать, во́змется от него́:
13
Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
13
сего́ ра́ди въ при́тчахъ глаго́лю и́мъ, я́ко ви́дяще не ви́дятъ, и слы́шаще не слы́шатъ, ни разумѣ́ютъ:
14
і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите.
14
и сбыва́єтся въ ни́хъ проро́чество Иса́іино, глаго́лющеє: слу́хомъ услы́шите, и не и́мате разумѣ́ти: и зря́ще у́зрите, и не и́мате ви́дѣти:
15
Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх.
15
отолстѣ́ бо се́рдце люді́й си́хъ, и уши́ма тя́жко слы́шаша, и о́чи свои́ смежи́ша, да не когда́ у́зрятъ очи́ма, и уши́ма услы́шатъ, и се́рдцемъ уразумѣ́ютъ, и обратя́тся, и исцѣлю́ и́хъ.
16
Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують.
16
Ва́ша же блаже́нна очеса́, я́ко ви́дятъ, и у́ши ва́ши, я́ко слы́шатъ:
17
Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
17
ами́нь бо глаго́лю ва́мъ, я́ко мно́зи проро́цы и пра́ведницы вожделѣ́ша ви́дѣти, я́же ви́дите, и не ви́дѣша, и слы́шати, я́же слы́шите, и не слы́шаша.
18
Ви ж вислухайте значення притчі про сівача.
18
Вы́ же услы́шите при́тчу сѣ́ющаго:
19
До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі.
19
вся́кому слы́шащему сло́во Ца́рствія и не разумѣва́ющу, прихо́дитъ лука́вый и восхища́єтъ всѣ́янноє въ се́рдцы єго́: сіє́ є́сть, є́же при пути́ сѣ́янноє.
20
А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його,
20
А на ка́мени сѣ́янноє, сіє́ є́сть слы́шай сло́во и а́біє съ ра́достію пріє́млетъ є́:
21
але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається.
21
не и́мать же ко́рене въ себѣ́, но привре́мененъ є́сть: бы́вши же печа́ли или́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́єтся.
22
А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним.
22
А сѣ́янноє въ те́рніи, се́ є́сть слы́шай сло́во, и печа́ль вѣ́ка сего́ и ле́сть бога́тства подавля́єтъ сло́во, и безъ плода́ быва́єтъ.
23
Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.
23
А сѣ́янноє на до́брѣй земли́, се́ є́сть слы́шай сло́во и разумѣва́я: и́же у́бо пло́дъ прино́ситъ и твори́тъ о́во сто́, о́во же шестьдеся́тъ, о́во три́десять.
24
Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм;
коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов.
25
спя́щымъ же человѣ́комъ, пріи́де вра́гъ єго́ и всѣ́я пле́велы посредѣ́ пшени́цы и отъи́де:
26
Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль.
26
єгда́ же прозябе́ трава́ и пло́дъ сотвори́, тогда́ яви́шася и пле́веліє.
27
Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?
27
Прише́дше же раби́ господи́на, рѣ́ша єму́: го́споди, не до́броє ли сѣ́мя сѣ́ялъ єси́ на селѣ́ твоє́мъ? Отку́ду у́бо и́мать пле́велы?
28
Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?
28
О́нъ же рече́ и́мъ: вра́гъ человѣ́къ сіє́ сотвори́. Раби́ же рѣ́ша єму́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше исплеве́мъ я́?
29
Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю.
29
О́нъ же рече́ [и́мъ]: ни́: да не когда́ восторга́юще пле́велы, восто́ргнете ку́пно съ ни́ми [и] пшени́цу:
30
Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.
30
оста́вите расти́ обоє́ ку́пно до жа́твы: и во вре́мя жа́твы реку́ жа́телемъ: собери́те пе́рвѣє пле́велы и свяжи́те и́хъ въ снопы́, я́ко сожещи́ я́: а пшени́цу собери́те въ жи́тницу мою́.
31
Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
32
є́же ма́лѣйше у́бо є́сть от всѣ́хъ сѣ́менъ: єгда́ же возрасте́тъ, бо́лѣє [всѣ́хъ] зе́лій є́сть и быва́єтъ дре́во, я́ко пріити́ пти́цамъ небе́снымъ и вита́ти на вѣ́твехъ єго́.
33
Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.
Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові,
6
Дню́ же бы́вшу рождества́ И́родова, пляса́ дщи́ Иродіа́дина посредѣ́ и угоди́ И́родови:
7
тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила.
7
тѣ́мже и съ кля́твою изрече́ є́й да́ти, єго́же а́ще воспро́ситъ.
8
Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
8
Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, да́ждь ми́, рече́, здѣ́ на блю́дѣ главу́ Іоа́нна Крести́теля.
9
І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
9
И печа́ленъ бы́сть ца́рь: кля́твы же ра́ди и за возлежа́щихъ съ ни́мъ, повелѣ́ да́ти [є́й]
10
І послав відсікти голову Іоана у в’язниці.
10
и посла́въ усѣ́кну Іоа́нна въ темни́цѣ.
11
І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй.
11
И принесо́ша главу́ єго́ на блю́дѣ и да́ша дѣви́цѣ: и отнесе́ ма́тери своє́й.
12
Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.
12
И присту́пльше ученицы́ єго́ взя́ша тѣ́ло [єго́] и погребо́ша є́: и прише́дше возвѣсти́ша Іису́сови.
13
І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки.
13
И слы́шавъ Іису́съ отъи́де отту́ду въ корабли́ въ пу́сто мѣ́сто єди́нъ: и слы́шавше наро́ди по Не́мъ идо́ша пѣ́ши от градо́въ.
14
І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх.
14
И изше́дъ Іису́съ ви́дѣ мно́гъ наро́дъ, и милосе́рдова о ни́хъ, и исцѣли́ неду́жныя и́хъ.
15
Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти.
15
По́здѣ же бы́вшу, приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Єго́, глаго́люще: пу́сто є́сть мѣ́сто, и ча́съ уже́ мину́: отпусти́ наро́ды, да ше́дше въ ве́си ку́пятъ бра́шна себѣ́.
16
Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
16
Іису́съ же рече́ и́мъ: не тре́буютъ отити́: дади́те и́мъ вы́ я́сти.
17
Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
17
Они́ же глаго́лаша Єму́: не и́мамы здѣ́ то́кмо пя́ть хлѣ́бъ и двѣ́ ры́бѣ.
18
Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
18
О́нъ же рече́: принеси́те Ми́ и́хъ сѣ́мо.
19
І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові.
19
И повелѣ́въ наро́домъ возлещи́ на травѣ́, и пріє́мъ пя́ть хлѣ́бъ и о́бѣ ры́бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, благослови́ и преломи́въ даде́ ученико́мъ хлѣ́бы, ученицы́ же наро́домъ.
20
І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;
20
И ядо́ша вси́ и насы́тишася: и взя́ша избы́тки укру́хъ, двана́десять ко́шя испо́лнь:
21
а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.
21
яду́щихъ же бѣ́ муже́й я́ко пя́ть ты́сящъ, ра́звѣ же́нъ и дѣте́й.
22
І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей.
22
И а́біє пону́ди Іису́съ ученики́ Своя́ влѣ́зти въ кора́бль и вари́ти Єго́ на о́номъ полу́, до́ндеже отпу́ститъ наро́ды.
23
І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один.
23
И отпусти́въ наро́ды, взы́де на гору́ єди́нъ помоли́тися: по́здѣ же бы́вшу, єди́нъ бѣ́ ту́.
24
А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний.
24
Кора́бль же бѣ́ посредѣ́ мо́ря вла́яся волна́ми: бѣ́ бо проти́венъ вѣ́тръ.
25
У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю.
25
Въ четве́ртую же стра́жу но́щи и́де къ ни́мъ Іису́съ, ходя́ по мо́рю.
26
І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали.
26
И ви́дѣвше Єго́ ученицы́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́къ є́сть: и от стра́ха возопи́ша.
27
Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся.
27
А́біє же рече́ и́мъ Іису́съ, глаго́ля: дерза́йте: А́зъ є́смь, не бо́йтеся.
28
Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
28
Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́: Го́споди, а́ще Ты́ єси́, повели́ ми пріити́ къ Тебѣ́ по вода́мъ. О́нъ же рече́: пріиди́.
29
Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.
29
И излѣ́зъ изъ корабля́ Пе́тръ, хожда́ше по вода́мъ, пріити́ ко Іису́сови:
30
Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
30
ви́дя же вѣ́тръ крѣ́покъ, убоя́ся, и наче́нъ утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ мя.
31
Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?
31
И а́біє Іису́съ просте́ръ ру́ку, я́тъ єго́ и глаго́ла єму́: маловѣ́ре, почто́ усумнѣ́лся єси́?
32
І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
32
И влѣ́зшема и́ма въ кора́бль, преста́ вѣ́тръ.
33
Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.
Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там.
29
И преше́дъ отту́ду Іису́съ, пріи́де на мо́ре Галіле́йскоє, и возше́дъ на гору́, сѣ́де ту́.
30
І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх.
30
И приступи́ша къ Нему́ наро́ди мно́зи, иму́ще съ собо́ю хромы́я, слѣпы́я, нѣмы́я, бѣ́дныя и и́ны мно́ги, и приверго́ша и́хъ къ нога́ма Іису́совыма: и исцѣли́ и́хъ:
31
І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.
31
я́коже наро́домъ диви́тися, ви́дящимъ нѣмы́я глаго́люща, бѣ́дныя здра́вы, хромы́я ходя́щя и слѣпы́я ви́дящя: и сла́вляху Бо́га Ізра́илева.
32
Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
32
Іису́съ же призва́въ ученики́ Своя́, рече́ [и́мъ]: милосе́рдую о наро́дѣ [се́мъ], я́ко уже́ дни́ три́ присѣдя́тъ Мнѣ́ и не и́мутъ чесо́ я́сти: и отпусти́ти и́хъ не я́дшихъ не хощу́, да не ка́ко ослабѣ́ютъ на пути́.
33
Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
33
И глаго́лаша Єму́ ученицы́ Єго́: отку́ду на́мъ въ пусты́ни хлѣ́би толи́цы, я́ко да насы́тится толи́къ наро́дъ?
34
Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби.
34
И глаго́ла и́мъ Іису́съ: коли́ко хлѣ́бы и́мате? Они́ же рѣ́ша: се́дмь, и ма́ло ры́бицъ.
35
Тоді звелів народові возлягти на землю.
35
И повелѣ́ наро́домъ возлещи́ на земли́,
36
І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові.
36
и пріє́мь се́дмь хлѣ́бы и ры́бы, хвалу́ возда́въ преломи́ и даде́ ученико́мъ Свои́мъ, ученицы́ же наро́домъ.
37
І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків,
37
И ядо́ша вси́ и насы́тишася: и взя́ша избы́тки укру́хъ, се́дмь ко́шницъ испо́лнь:
38
а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
38
я́дшихъ же бя́ше четы́ре ты́сящы муже́й, ра́звѣ же́нъ и дѣте́й.
39
І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські.
39
И отпусти́въ наро́ды, влѣ́зе въ кора́бль и пріи́де въ предѣ́лы Магдали́нски.
Глава 16
1
І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
1
И приступи́ша [къ Нему́] фарісе́є и саддуке́є, искуша́юще проси́ша Єго́ зна́меніє съ небесе́ показа́ти и́мъ.
2
Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне;
Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах;
17
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ єму́: блаже́нъ єси́, Сі́моне, ва́ръ Іо́на, я́ко пло́ть и кро́вь не яви́ тебѣ́, но Оте́цъ Мо́й, И́же на небесѣ́хъ:
18
і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.
18
и А́зъ же тебѣ́ глаго́лю, я́ко ты́ єси́ Пе́тръ, и на се́мъ ка́мени сози́жду Це́рковь Мою́, и врата́ а́дова не одолѣ́ютъ є́й:
19
І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.
19
и да́мъ ти́ ключи́ Ца́рства Небе́снаго: и є́же а́ще свя́жеши на земли́, бу́детъ свя́зано на небесѣ́хъ: и є́же а́ще разрѣши́ши на земли́, бу́детъ разрѣше́но на небесѣ́хъ.
20
Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос.
20
Тогда́ запрети́ Іису́съ ученико́мъ Свои́мъ, да ни кому́же реку́тъ, я́ко Се́й є́сть Іису́съ Христо́съ.
21
З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
21
Отто́лѣ нача́тъ Іису́съ ска́зовати ученико́мъ Свои́мъ, я́ко подоба́єтъ Єму́ ити́ во Ієрусали́мъ и мно́го пострада́ти от ста́рецъ и архієре́й и кни́жникъ, и убіє́ну бы́ти, и въ тре́тій де́нь воста́ти.
22
І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!
22
И поє́мь Єго́ Пе́тръ, нача́тъ прерѣца́ти Єму́ глаго́ля: милосе́рдъ Ты́, Го́споди: не и́мать бы́ти Тебѣ́ сіє́.
23
Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.
23
О́нъ же обра́щься рече́ Петро́ви: иди́ за Мно́ю, сатано́, собла́знъ Ми́ єси́: я́ко не мы́слиши я́же [су́ть] Бо́жія, но человѣ́ческая.
24
Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
24
Тогда́ Іису́съ рече́ ученико́мъ Свои́мъ: а́ще кто́ хо́щетъ по Мнѣ́ ити́, да отве́ржется себе́ и во́зметъ кре́стъ сво́й и по Мнѣ́ гряде́тъ:
25
Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
25
и́же бо а́ще хо́щетъ ду́шу свою́ спасти́, погуби́тъ ю́: и и́же а́ще погуби́тъ ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щетъ ю́:
26
Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
26
ка́я бо по́льза человѣ́ку, а́ще мі́ръ ве́сь пріобря́щетъ, ду́шу же свою́ отщети́тъ? Или́ что́ да́стъ человѣ́къ измѣ́ну за ду́шу свою́?
27
Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його.
27
Пріити́ бо и́мать Сы́нъ Человѣ́ческій во сла́вѣ Отца́ Своєго́ со А́нгелы Свои́ми, и тогда́ возда́стъ кому́ждо по дѣя́ніємъ єго́:
28
Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм.
28
ами́нь глаго́лю ва́мъ, [я́ко] су́ть нѣ́цыи от здѣ́ стоя́щихъ, и́же не и́мутъ вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дятъ Сы́на Человѣ́ческаго гряду́ща во Ца́рствіи Своє́мъ.
Глава 17
1
Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних,
1
И по дне́хъ шести́хъ поя́тъ Іису́съ Петра́ и Іа́кова и Іоа́нна бра́та єго́, и возведе́ и́хъ на гору́ высоку́ єди́ны,
2
і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.
2
и преобрази́ся предъ ни́ми: и просвѣти́ся лице́ Єго́ я́ко со́лнце, ри́зы же Єго́ бы́ша бѣлы́ я́ко свѣ́тъ.
3
І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
3
И се́, яви́стася и́мъ Моисе́й и Иліа́, съ Ни́мъ глаго́люща.
4
При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі.
4
Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́ [ко] Іису́сови: Го́споди, добро́ є́сть на́мъ здѣ́ бы́ти: а́ще хо́щеши, сотвори́мъ здѣ́ три́ сѣ́ни, Тебѣ́ єди́ну, и Моисе́ови єди́ну, и єди́ну Иліи́.
5
Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте.
Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує;
11
Іису́съ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: Иліа́ у́бо пріи́детъ пре́жде и устро́итъ вся́:
12
але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них.
12
глаго́лю же ва́мъ, я́ко Иліа́ уже́ пріи́де, и не позна́ша єго́, но сотвори́ша о не́мъ, єли́ка восхотѣ́ша: та́ко и Сы́нъ Человѣ́ческій и́мать пострада́ти от ни́хъ.
13
Тоді ученики зрозуміли, що Він говорив їм про Іоана Хрестителя.
13
Тогда́ разумѣ́ша ученицы́, я́ко о Іоа́ннѣ Крести́тели рече́ и́мъ.
14
Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна,
сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду.
15
и глаго́ля: Го́споди, поми́луй сы́на моєго́, я́ко на но́вы ме́сяцы бѣсну́єтся и злѣ́ стра́ждетъ: мно́жицею бо па́даєтъ во о́гнь и мно́жицею въ во́ду:
16
Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його.
16
и приведо́хъ єго́ ко ученико́мъ Твои́мъ, и не возмого́ша єго́ исцѣли́ти.
17
Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди.
17
Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: о, ро́де невѣ́рный и развраще́нный, доко́лѣ бу́ду съ ва́ми? Доко́лѣ терплю́ ва́мъ? Приведи́те Ми́ єго́ сѣ́мо.
18
І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить.
18
И запрети́ єму́ Іису́съ, и изы́де изъ него́ бѣ́съ: и исцѣлѣ́ о́трокъ от часа́ того́.
19
Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його?
19
Тогда́ присту́пльше ученицы́ ко Іису́су на єди́нѣ, рѣ́ша: почто́ мы́ не возмого́хомъ изгна́ти єго́?
20
Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас.
20
Іису́съ же рече́ и́мъ: за невѣ́рствіє ва́ше: ами́нь бо глаго́лю ва́мъ: а́ще и́мате вѣ́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горѣ́ се́й: прейди́ отсю́ду та́мо, и пре́йдетъ: и ничто́же невозмо́жно бу́детъ ва́мъ:
21
Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.
21
се́й же ро́дъ не исхо́дитъ, то́кмо моли́твою и посто́мъ.
22
Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям,
і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.
23
и убію́тъ Єго́, и въ тре́тій де́нь воста́нетъ. И ско́рбни бы́ша зѣло́.
24
Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми?
24
Прише́дшымъ же и́мъ въ Капернау́мъ, приступи́ша пріє́млющіи дідра́хмы къ Петро́ви и рѣ́ша: Учи́тель ва́шъ не да́стъ ли дідра́хмы?
25
Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих?
25
Глаго́ля: є́й. И єгда́ вни́де въ до́мъ, предвари́ єго́ Іису́съ, глаго́ля: что́ ти мни́тся, Сі́моне? Ца́ріє зе́мстіи от кі́ихъ пріє́млютъ да́ни или́ кинсо́нъ? От свои́хъ ли сыно́въ, или́ от чужи́хъ?
26
Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні;
але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе.
27
но да не соблазни́мъ и́хъ, ше́дъ на мо́ре, ве́рзи у́дицу, и, ю́же пре́жде и́меши ры́бу, возми́: и отве́рзъ уста́ є́й, обря́щеши стати́ръ: то́й взе́мъ да́ждь и́мъ за Мя́ и за ся́.
Глава 18
1
У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає;
5
и и́же а́ще пріи́метъ отроча́ таково́ во и́мя Моє́, Мене́ пріє́млетъ:
6
а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині.
6
а и́же а́ще соблазни́тъ єди́наго ма́лыхъ си́хъ вѣ́рующихъ въ Мя́, у́не є́сть єму́, да обѣ́сится же́рновъ осе́лскій на вы́и єго́, и пото́нетъ въ пучи́нѣ морстѣ́й.
7
Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить.
7
Го́ре мі́ру от собла́знъ: ну́жда бо є́сть пріити́ собла́зномъ: оба́че го́ре человѣ́ку тому́, и́мже собла́знъ прихо́дитъ.
8
Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний.
8
А́ще ли рука́ твоя́ или́ нога́ твоя́ соблажня́єтъ тя́, отсѣцы́ ю́ и ве́рзи от себе́: добрѣ́йше ти́ є́сть вни́ти въ живо́тъ хро́му или́ бѣ́дну, не́же двѣ́ ру́цѣ и двѣ́ но́зѣ иму́щу вве́ржену бы́ти во о́гнь вѣ́чный:
9
Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.
9
и а́ще о́ко твоє́ соблажня́єтъ тя́, изми́ є́ и ве́рзи от себе́: добрѣ́йше ти́ є́сть со єди́нѣмъ о́комъ въ живо́тъ вни́ти, не́же двѣ́ о́цѣ иму́щу вве́ржену бы́ти въ геє́нну о́гненную.
10
Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного.
10
Блюди́те, да не пре́зрите єди́наго [от] ма́лыхъ си́хъ: глаго́лю бо ва́мъ, я́ко А́нгели и́хъ на небесѣ́хъ вы́ну ви́дятъ лице́ Отца́ Моєго́ Небе́снаго.
11
Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
11
Пріи́де бо Сы́нъ Человѣ́ческій [взыска́ти и] спасти́ поги́бшаго.
12
Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала?
12
Что́ ва́мъ мни́тся? А́ще бу́детъ нѣ́коєму человѣ́ку сто́ ове́цъ, и заблу́дитъ єди́на от ни́хъ: не оста́витъ ли де́вятьдесятъ и де́вять въ гора́хъ и ше́дъ и́щетъ заблу́ждшія?
13
І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали.
13
И а́ще бу́детъ обрѣсти́ ю́, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ра́дуєтся о не́й па́че, не́же о девяти́десятихъ и девяти́ не заблу́ждшихъ.
14
Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
14
Та́ко нѣ́сть во́ля предъ Отце́мъ ва́шимъ Небе́снымъ, да поги́бнетъ єди́нъ от ма́лыхъ си́хъ.
15
Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого.
15
А́ще же согрѣши́тъ къ тебѣ́ бра́тъ тво́й, иди́ и обличи́ єго́ между́ тобо́ю и тѣ́мъ єди́нѣмъ: а́ще тебе́ послу́шаєтъ, пріобрѣ́лъ єси́ бра́та твоєго́:
16
Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово.
16
а́ще ли тебе́ не послу́шаєтъ, поими́ съ собо́ю єще́ єди́наго или́ два́, да при устѣ́хъ двою́ или́ тріє́хъ свидѣ́телей ста́нетъ вся́къ глаго́лъ:
17
Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар.
17
а́ще же не послу́шаєтъ и́хъ, повѣ́ждь це́ркви: а́ще же и це́рковь преслу́шаєтъ, бу́ди тебѣ́ я́коже язы́чникъ и мыта́рь.
18
Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі.
18
Ами́нь [бо] глаго́лю ва́мъ: єли́ка а́ще свя́жете на земли́, бу́дутъ свя́зана на небеси́: и єли́ка а́ще разрѣшите́ на земли́, бу́дутъ разрѣше́на на небесѣ́хъ.
19
Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного;
19
Па́ки ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко а́ще два́ от ва́съ совѣща́єта на земли́ о вся́цѣй ве́щи, єя́же а́ще про́сита, бу́детъ и́ма от Отца́ Моєго́, И́же на небесѣ́хъ:
20
бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.
20
идѣ́же бо єста́ два́ или́ тріє́ со́брани во и́мя Моє́, ту́ є́смь посредѣ́ и́хъ.
21
Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів?
21
Тогда́ присту́пль къ Нему́ Пе́тръ рече́: Го́споди, колькра́ты а́ще согрѣши́тъ въ мя́ бра́тъ мо́й, и отпущу́ ли єму́ до се́дмь кра́тъ?
22
Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім.
22
Глаго́ла єму́ Іису́съ: не глаго́лю тебѣ́: до се́дмь кра́тъ, но до се́дмьдесятъ кра́тъ седмери́цею.
23
Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так.
8
Глаго́ла и́мъ: я́ко Моисе́й по жестосе́рдію ва́шему повелѣ́ ва́мъ пусти́ти жены́ ва́шя: изнача́ла же не бы́сть та́ко:
9
Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб.
9
глаго́лю же ва́мъ, я́ко и́же а́ще пу́ститъ жену́ свою́, ра́звѣ словесе́ прелюбодѣ́йна, и ожени́тся ино́ю, прелюбы́ твори́тъ: и женя́йся пущени́цею прелюбы́ дѣ́єтъ.
10
Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись.
Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано.
11
О́нъ же рече́ и́мъ: не вси́ вмѣща́ютъ словесе́ сего́, но и́мже дано́ є́сть:
12
Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
12
су́ть бо скопцы́, и́же изъ чре́ва ма́терня роди́шася та́ко: и су́ть скопцы́, и́же скопи́шася от человѣ́къ: и су́ть скопцы́, и́же искази́ша са́ми себе́ Ца́рствія ра́ди Небе́снаго: могі́й вмѣсти́ти да вмѣсти́тъ.
13
Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм.
13
Тогда́ приведо́ша къ Нему́ дѣ́ти, да ру́цѣ возложи́тъ на ни́хъ и помо́лится: ученицы́ же запрети́ша и́мъ.
14
Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
14
Іису́съ же рече́ [и́мъ]: оста́вите дѣте́й и не возбраня́йте и́мъ пріити́ ко Мнѣ́: таковы́хъ бо є́сть Ца́рство Небе́сноє.
15
І, поклавши на них руки, пішов звідти.
15
И возло́жь на ни́хъ ру́цѣ, отъи́де отту́ду.
16
І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?
16
И се́, єди́нъ [нѣ́кій] присту́пль рече́ Єму́: Учи́телю благі́й, что́ бла́го сотворю́, да и́мамъ живо́тъ вѣ́чный?
17
Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей.
Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
28
Іису́съ же рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вы́ ше́дшіи по Мнѣ́, въ пакибытіє́, єгда́ ся́детъ Сы́нъ Человѣ́ческій на престо́лѣ сла́вы Своєя́, ся́дете и вы́ на двоюна́десяте престо́лу, судя́ще обѣмана́десяте колѣ́нома Ізра́илевома:
29
І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне.
Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.
16
Та́ко бу́дутъ послѣ́дніи пе́рви, и пе́рвіи послѣ́дни: мно́зи бо су́ть зва́ни, ма́ло же избра́нныхъ.
17
Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм:
17
И восходя́ Іису́съ во Ієрусали́мъ, поя́тъ обана́десяте ученика́ єди́ны на пути́ и рече́ и́мъ:
18
ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
18
се́, восхо́димъ во Ієрусали́мъ, и Сы́нъ Человѣ́ческій пре́данъ бу́детъ архієре́ємъ и кни́жникомъ: и осу́дятъ Єго́ на сме́рть,
19
і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.
19
и предадя́тъ Єго́ язы́комъ на поруга́ніє и біє́ніє и пропя́тіє: и въ тре́тій де́нь воскре́снетъ.
20
Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
20
Тогда́ приступи́ къ Нему́ ма́ти сы́ну Зеведе́ову съ сыно́ма свои́ма, кла́няющися и прося́щи нѣ́что от Него́.
21
Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм.
21
О́нъ же рече́ є́й: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла Єму́: рцы́, да ся́дета сія́ о́ба сы́на моя́, єди́нъ одесну́ю Тебе́, и єди́нъ ошу́юю [Тебе́], во Ца́рствіи Твоє́мъ.
22
Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
22
Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: не вѣ́ста, чесо́ про́сита: мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же А́зъ и́мамъ пи́ти, или́ креще́ніємъ, и́мже А́зъ креща́юся, крести́тися? Глаго́ласта Єму́: мо́жева.
23
І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.
23
И глаго́ла и́ма: ча́шу у́бо Мою́ испіє́та, и креще́ніємъ, и́мже А́зъ креща́юся, и́мате крести́тися: а є́же сѣ́сти одесну́ю Мене́ и ошу́юю Мене́, нѣ́сть Моє́ да́ти, но и́мже угото́вася от Отца́ Моєго́.
24
Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів.
24
И слы́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту.
25
Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними.
25
Іису́съ же призва́въ и́хъ, рече́: вѣ́сте, я́ко кня́зи язы́къ госпо́дствуютъ и́ми, и вели́цыи облада́ютъ и́ми:
26
Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою.
26
не та́ко же бу́детъ въ ва́съ: но и́же а́ще хо́щетъ въ ва́съ вя́щшій бы́ти, да бу́детъ ва́мъ слуга́:
27
І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом.
Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.
28
я́коже Сы́нъ Человѣ́ческій не пріи́де, да послу́жатъ Єму́, но послужи́ти и да́ти ду́шу Свою́ избавле́ніє за мно́гихъ.
29
І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу.
29
И исходя́щу Єму́ от Ієріхо́на, по Не́мъ и́де наро́дъ мно́гъ.
30
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
30
И се́, два́ слѣпца́ сѣдя́ща при пути́, слы́шавша, я́ко Іису́съ мимохо́дитъ, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ны́, Го́споди, Сы́не Дави́довъ.
31
Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
31
Наро́дъ же преща́ше и́ма, да умолчи́та: о́на же па́че вопія́ста, глаго́люща: поми́луй ны́, Го́споди, Сы́не Дави́довъ.
32
Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам?
32
И воста́въ Іису́съ возгласи́ я́ и рече́: что́ хо́щета, да сотворю́ ва́ма?
33
Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші.
33
Глаго́ласта Єму́: Го́споди, да отве́рзетѣся о́чи на́ю.
34
Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
34
Милосе́рдовавъ же Іису́съ прикосну́ся о́чію и́ма: и а́біє прозрѣ́ста и́ма о́чи, и по Не́мъ идо́ста.
Глава 21
1
І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників
1
И єгда́ прибли́жишася во Ієрусали́мъ и пріидо́ша въ Виѳсфагі́ю къ горѣ́ Єлео́нстѣй, тогда́ Іису́съ посла́ два́ ученика́,
2
і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене.
2
глаго́ля и́ма: иди́та въ ве́сь, я́же пря́мо ва́ма: и а́біє обря́щета осля́ привя́зано, и жребя́ съ ни́мъ: отрѣши́вша приведи́та Ми́:
3
І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх.
3
и а́ще ва́ма кто́ рече́тъ что́, рече́та, я́ко Госпо́дь єю́ тре́буєтъ: а́біє же по́слетъ я́.
4
Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
4
Сіє́ же все́ бы́сть, да сбу́дется рече́нноє проро́комъ, глаго́лющимъ:
5
скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної.
5
рцы́те дще́ри Сіо́новѣ: се́, Ца́рь тво́й гряде́тъ тебѣ́ кро́токъ, и всѣ́дъ на осля́ и жребя́, сы́на подъяре́мнича.
6
Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус:
6
Ше́дша же ученика́ и сотво́рша, я́коже повелѣ́ и́ма Іису́съ,
7
привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
7
приведо́ста осля́ и жребя́: и возложи́ша верху́ єю́ ри́зы своя́, и всѣ́де верху́ и́хъ.
8
Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі.
8
Мно́жайшіи же наро́ди постила́ху ри́зы своя́ по пути́: друзі́и же рѣ́заху вѣ́тви от дре́въ и постила́ху по пути́.
9
Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
9
Наро́ди же предходя́щіи [єму́] и вслѣ́дствующіи зва́ху, глаго́люще: оса́нна Сы́ну Дави́дову: благослове́нъ Гряды́й во и́мя Госпо́дне: оса́нна въ вы́шнихъ.
10
І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий?
10
И вше́дшу Єму́ во Ієрусали́мъ, потрясе́ся ве́сь гра́дъ, глаго́ля: кто́ єсть Се́й?
11
Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.
11
Наро́ди же глаго́лаху: Се́й є́сть Іису́съ проро́къ, И́же от Назаре́та Галіле́йска.
12
І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів.
12
И вни́де Іису́съ въ це́рковь Бо́жію и изгна́ вся́ продаю́щыя и купу́ющыя въ це́ркви, и трапе́зы торжнико́мъ испрове́рже и сѣда́лища продаю́щихъ го́луби,
13
І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників.
13
и глаго́ла и́мъ: пи́сано є́сть: хра́мъ Мо́й хра́мъ моли́твы нарече́тся: вы́ же сотвори́сте и́ верте́пъ разбо́йникомъ.
14
І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
14
И приступи́ша къ Нему́ хро́міи и слѣпі́и въ це́ркви: и исцѣли́ и́хъ.
15
А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились
15
Ви́дѣвше же архієре́є и кни́жницы чудеса́, я́же сотвори́, и о́троки зову́щя въ це́ркви и глаго́лющя: оса́нна Сы́ну Дави́дову, негодова́ша
16
і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу?
16
и рѣ́ша Єму́: слы́шиши ли, что́ сі́и глаго́лютъ? Іису́съ же рече́ и́мъ: є́й: нѣ́сте ли чли́ николи́же, я́ко изъ у́стъ младе́нецъ и ссу́щихъ соверши́лъ єси́ хвалу́?
17
І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.
17
И оста́вль и́хъ, изы́де во́нъ изъ гра́да въ Виѳа́нію и водвори́ся ту́.
18
Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів.
18
У́тру же возвра́щься во гра́дъ, взалка́:
19
Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
19
и узрѣ́въ смоко́вницу єди́ну при пути́, пріи́де къ не́й, и ничто́же обрѣ́те на не́й, то́кмо ли́ствіє єди́но, и глаго́ла є́й: да николи́же от тебе́ плода́ бу́детъ во вѣ́ки. И а́біє и́зсше смоко́вница.
20
Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця?
20
И ви́дѣвше ученицы́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє и́зсше смоко́вница?
21
Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде;
21
Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ: а́ще и́мате вѣ́ру и не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще и горѣ́ се́й рече́те: дви́гнися и ве́рзися въ мо́ре, бу́детъ:
22
і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
22
и вся́, єли́ка а́ще воспро́сите въ моли́твѣ вѣ́рующе, пріи́мете.
23
І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу?
23
И прише́дшу Єму́ въ це́рковь, приступи́ша къ Нему́ уча́щу архієре́є и ста́рцы людсті́и, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? И кто́ Ти даде́ вла́сть сію́?
24
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
24
Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: вопрошу́ вы и А́зъ сло́во єди́но: є́же а́ще рече́те Мнѣ́, и А́зъ ва́мъ реку́, ко́єю вла́стію сія́ творю́:
25
Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
25
креще́ніє Іоа́нново отку́ду бѣ́? Съ небесе́ ли, или́ от человѣ́къ? Они́ же помышля́ху въ себѣ́, глаго́люще: а́ще рече́мъ, съ небесе́: рече́тъ на́мъ: почто́ у́бо не вѣ́ровасте єму́?
26
А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка.
26
А́ще ли рече́мъ, от человѣ́къ: бои́мся наро́да: вси́ бо и́мутъ Іоа́нна я́ко проро́ка.
27
І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
27
И отвѣща́вше Іису́сови рѣ́ша: не вѣ́мы. Рече́ и́мъ и То́й: ни А́зъ ва́мъ глаго́лю, ко́єю вла́стію сія́ творю́.
28
А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму.
Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
32
пріи́де бо къ ва́мъ Іоа́ннъ [Крести́тель] путе́мъ пра́веднымъ, и не вѣ́ровасте єму́, мытари́ же и любодѣ́йцы вѣ́роваша єму́: вы́ же ви́дѣвше, не раска́ястеся послѣди́ вѣ́ровати єму́.
33
Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
33
И́ну при́тчу слы́шите. Человѣ́къ нѣ́кій бѣ́ домови́тъ, и́же насади́ віногра́дъ, и опло́томъ огради́ єго́, и ископа́ въ не́мъ точи́ло, и созда́ сто́лпъ, и вдаде́ и́ дѣ́лателемъ, и отъи́де.
34
Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.
Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно.
41
Глаго́лаша Єму́: злы́хъ злѣ́ погуби́тъ и́хъ, и віногра́дъ преда́стъ и́нымъ дѣ́лателемъ, и́же воздадя́тъ єму́ плоды́ во времена́ своя́.
42
Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.
42
Глаго́ла и́мъ Іису́съ: нѣ́сте ли чли́ николи́же въ Писа́ніихъ: ка́мень, єго́же не въ ряду́ сотвори́ша зи́ждущіи, се́й бы́сть во главу́ у́гла? От Го́спода бы́сть сіє́, и є́сть ди́вно во о́чію ва́шею.
43
Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його.
43
Сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ, я́ко отъи́мется от ва́съ Ца́рствіє Бо́жіє и да́стся язы́ку творя́щему плоды́ єго́:
44
І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
44
и пады́й на ка́мени се́мъ сокруши́тся: а на не́мже паде́тъ, сотры́єтъ и́.
45
І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.
45
И слы́шавше архієре́є и фарісе́є при́тчи Єго́, разумѣ́ша, я́ко о ни́хъ глаго́летъ:
46
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.
І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
3
и посла́ рабы́ своя́ призва́ти зва́нныя на бра́ки: и не хотя́ху пріити́.
4
Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
4
Па́ки посла́ и́ны рабы́, глаго́ля: рцы́те зва́ннымъ: се́, обѣ́дъ мо́й угото́вахъ, юнцы́ мои́ и упита́нная исколе́на, и вся́ гото́ва: пріиди́те на бра́ки.
5
Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги.
5
Они́ же небре́гше отидо́ша, о́въ у́бо на село́ своє́, о́въ же на ку́пли своя́:
6
Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
6
про́чіи же є́мше рабо́въ єго́, досади́ша и́мъ и уби́ша и́хъ.
7
Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє.
7
И слы́шавъ ца́рь то́й разгнѣ́вася, и посла́въ во́я своя́, погуби́ убі́йцы о́ны и гра́дъ и́хъ зажже́.
8
Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні.
8
Тогда́ глаго́ла рабо́мъ свои́мъ: бра́къ у́бо гото́въ є́сть, зва́нніи же не бы́ша досто́йни:
9
Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
9
иди́те у́бо на исхо́дища путі́й, и єли́цѣхъ а́ще обря́щете, призови́те на бра́ки.
10
І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми.
10
И изше́дше раби́ о́ни на распу́тія, собра́ша всѣ́хъ, єли́цѣхъ обрѣто́ша, злы́хъ же и до́брыхъ: и испо́лнися бра́къ возлежа́щихъ.
11
Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг.
11
Вше́дъ же ца́рь ви́дѣти возлежа́щихъ, ви́дѣ ту́ человѣ́ка не оболче́на во одѣя́ніє бра́чноє,
12
І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
12
и глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вше́лъ єси́ сѣ́мо не имы́й одѣя́нія бра́чна? О́нъ же умолча́.
13
Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
13
Тогда́ рече́ ца́рь слуга́мъ: связа́вше єму́ ру́цѣ и но́зѣ, возми́те єго́ и вве́рзите во тму́ кромѣ́шнюю: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ:
14
Бо багато покликаних, та мало обраних.
14
мно́зи бо су́ть зва́ни, ма́ло же избра́нныхъ.
15
Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові.
15
Тогда́ ше́дше фарісе́є, совѣ́тъ воспрія́ша, я́ко да обольстя́тъ Єго́ сло́вомъ.
16
І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
16
И посыла́ютъ къ Нему́ ученики́ своя́ со иродіа́ны, глаго́люще: Учи́телю, вѣ́мы, я́ко и́стиненъ єси́, и пути́ Бо́жію вои́стинну учи́ши, и неради́ши ни о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ человѣ́комъ:
17
Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні?
І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.
46
И никто́же можа́ше отвѣща́ти Єму́ словесе́: ниже́ смѣ́яше кто́ от того́ дне́ вопроси́ти Єго́ ктому́.
Глава 23
1
Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх,
1
Тогда́ Іису́съ глаго́ла къ наро́домъ и ученико́мъ Свои́мъ,
2
кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї.
2
глаго́ля: на Моисе́овѣ сѣда́лищи сѣдо́ша кни́жницы и фарісе́є:
3
Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять.
3
вся́ у́бо, єли́ка а́ще реку́тъ ва́мъ блюсти́, соблюда́йте и твори́те: по дѣло́мъ же и́хъ не твори́те: глаго́лютъ бо, и не творя́тъ:
4
Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх.
4
связу́ютъ бо бремена́ тя́жка и бѣ́днѣ носи́ма, и возлага́ютъ на плеща́ человѣ́ческа, пе́рстомъ же свои́мъ не хотя́тъ дви́гнути и́хъ.
5
Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї.
5
Вся́ же дѣла́ своя́ творя́тъ, да ви́дими бу́дутъ человѣ́ки: разширя́ютъ же храни́лища своя́ и велича́ютъ воскри́лія ри́зъ свои́хъ:
6
Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах;
6
лю́бятъ же преждевозлега́нія на ве́черяхъ, и преждесѣда́нія на со́нмищихъ,
7
і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю!
7
и цѣлова́нія на то́ржищихъ, и зва́тися от человѣ́къ: учи́телю, учи́телю.
8
Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття.
8
Вы́ же не нарица́йтеся учи́теліє: єди́нъ бо є́сть ва́шъ Учи́тель, Христо́съ: вси́ же вы́ бра́тія єсте́:
9
І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах.
9
и отца́ не зови́те себѣ́ на земли́: єди́нъ бо є́сть Оте́цъ ва́шъ, И́же на небесѣ́хъ:
10
І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос.
10
ниже́ нарица́йтеся наста́вницы: єди́нъ бо є́сть Наста́вникъ ва́шъ, Христо́съ.
11
Більший же з вас нехай буде вам слугою.
11
Бо́лій же въ ва́съ да бу́детъ ва́мъ слуга́:
12
Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться.
12
и́же бо вознесе́тся, смири́тся: и смиря́яйся вознесе́тся.
13
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти.
13
Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є, лицемѣ́ри, я́ко затворя́єте Ца́рствіє Небе́сноє предъ человѣ́ки: вы́ бо не вхо́дите, ни входя́щихъ оставля́єте вни́ти.
14
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете.
14
Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є, лицемѣ́ри, я́ко снѣда́єте до́мы вдови́цъ, и вино́ю дале́че моли́твы творя́ще: сего́ ра́ди ли́шшеє пріи́мете осужде́ніє.
15
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас.
15
Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є, лицемѣ́ри, я́ко прехо́дите мо́ре и су́шу, сотвори́ти єди́наго прише́лца: и єгда́ бу́детъ, творите́ єго́ сы́на геє́нны сугу́бѣйша ва́съ.
16
Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний.
Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?
19
Бу́и и слѣпі́и, что́ бо бо́лѣє, да́ръ ли, или́ олта́рь, святя́й да́ръ?
20
Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому.
20
И́же у́бо клене́тся олтаре́мъ, клене́тся и́мъ и су́щимъ верху́ єго́:
21
І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому.
21
и и́же клене́тся це́рковію, клене́тся є́ю и Живу́щимъ въ не́й:
22
І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
22
и клены́йся небесе́мъ клене́тся Престо́ломъ Бо́жіимъ и Сѣдя́щимъ на не́мъ.
23
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати.
23
Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є, лицемѣ́ри, я́ко одеся́тствуєте мя́тву и ко́пръ и ки́мінъ, и оста́висте вя́щшая зако́на, су́дъ и ми́лость и вѣ́ру: сія́ [же] подоба́ше твори́ти, и о́нѣхъ не оставля́ти.
24
Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!
24
Вожди́ слѣпі́и, оцѣжда́ющіи комары́, велблу́ды же пожира́юще.
25
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди.
25
Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є лицемѣ́ри, я́ко очища́єте внѣ́шнеє сткля́ницы и блю́да, внутрьу́ду же су́ть по́лни хище́нія и непра́вды:
26
Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони.
26
фарісе́є слѣпы́й, очи́сти пре́жде вну́треннеє сткля́ницы и блю́да, да бу́детъ и внѣ́шнеє и́ма чи́сто.
27
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти.
27
Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є, лицемѣ́ри, я́ко подо́битеся гробо́мъ пова́пленымъ, и́же внѣу́ду у́бо явля́ются красны́, внутрьу́ду же по́лни су́ть косте́й ме́ртвыхъ и вся́кія нечистоты́:
28
Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня.
28
та́ко и вы́, внѣу́ду у́бо явля́єтеся человѣ́комъ пра́ведни, внутрьу́ду же єсте́ по́лни лицемѣ́рія и беззако́нія.
29
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам,
29
Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є, лицемѣ́ри, я́ко зи́ждете гро́бы проро́ческія, и кра́сите ра́ки пра́ведныхъ,
30
і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків.
30
и глаго́лете: а́ще бы́хомъ бы́ли во дни́ оте́цъ на́шихъ, не бы́хомъ у́бо о́бщницы и́мъ бы́ли въ кро́ви проро́къ:
31
Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків.
Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського?
33
Змія́, порожде́нія єхі́днова, ка́ко убѣжите́ от суда́ [огня́] геє́нскаго?
34
Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста.
34
Сего́ ра́ди, се́, А́зъ послю́ къ ва́мъ проро́ки и прему́дры и кни́жники: и от ни́хъ убіє́те и ра́спнете, и от ни́хъ біє́те на со́нмищихъ ва́шихъ, и изжене́те от гра́да во гра́дъ:
35
Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником.
35
я́ко да пріи́детъ на вы́ вся́ка кро́вь пра́ведна, пролива́ємая на земли́, от кро́ве А́веля пра́веднаго до кро́ве Заха́ріи сы́на Варахі́ина, єго́же уби́сте между́ це́рковію и олтаре́мъ.
36
Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей.
36
Ами́нь глаго́лю ва́мъ: [я́ко] пріи́дутъ вся́ сія́ на ро́дъ се́й.
37
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли!
37
Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, изби́вый проро́ки и ка́меніємъ побива́яй по́сланныя къ тебѣ́, колькра́ты восхотѣ́хъ собра́ти ча́да твоя́, я́коже собира́єтъ ко́кошъ птенцы́ своя́ подъ крилѣ́, и не восхотѣ́сте?
38
Ось лишається вам дім ваш пустий.
38
Се́, оставля́єтся ва́мъ до́мъ ва́шъ пу́стъ.
39
Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє!
39
Глаго́лю бо ва́мъ: [я́ко] не и́мате Мене́ ви́дѣти отсе́лѣ, до́ндеже рече́те: благослове́нъ Гряды́й во и́мя Госпо́дне.
Глава 24
1
І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму.
1
И изше́дъ Іису́съ идя́ше от це́ркве. И приступи́ша [къ Нему́] ученицы́ Єго́ показа́ти Єму́ зда́нія церко́вная.
2
Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.
2
Іису́съ же рече́ и́мъ: не ви́дите ли вся́ сія́? Ами́нь глаго́лю ва́мъ, не и́мать оста́ти здѣ́ ка́мень на ка́мени, и́же не разори́тся.
3
Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?
3
Сѣдя́щу же Єму́ на горѣ́ Єлео́нстѣй, приступи́ша къ Нему́ ученицы́ на єди́нѣ, глаго́люще: рцы́ на́мъ, когда́ сія́ бу́дутъ? И что́ є́сть зна́меніє Твоєго́ прише́ствія и кончи́на вѣ́ка?
4
Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас,
4
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: блюди́те, да никто́же ва́съ прельсти́тъ:
5
бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять.
5
мно́зи бо пріи́дутъ во и́мя Моє́, глаго́люще: а́зъ є́смь Христо́съ: и мно́ги прельстя́тъ.
6
Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець.
6
Услы́шати же и́мате бра́ни и слы́шанія бра́немъ. Зри́те, не ужаса́йтеся, подоба́єтъ бо всѣ́мъ [си́мъ] бы́ти: но не тогда́ є́сть кончи́на.
7
Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях;
7
Воста́нетъ бо язы́къ на язы́къ, и ца́рство на ца́рство: и бу́дутъ гла́ди и па́губы и тру́си по мѣ́стомъ:
8
усе ж це — лиш початок хвороб.
8
вся́ же сія́ нача́ло болѣ́знемъ.
9
Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє.
9
Тогда́ предадя́тъ вы́ въ ско́рби и убію́тъ вы́: и бу́дете ненави́дими всѣ́ми язы́ки и́мене Моєго́ ра́ди.
10
І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного;
10
И тогда́ соблазня́тся мно́зи, и дру́гъ дру́га предадя́тъ, и возненави́дятъ дру́гъ дру́га:
11
і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять;
11
и мно́зи лжепроро́цы воста́нутъ и прельстя́тъ мно́гія:
12
і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох.
12
и за умноже́ніє беззако́нія, изся́кнетъ любы́ мно́гихъ.
13
Хто ж витерпить до кінця, той спасеться.
13
Претерпѣ́вый же до конца́, то́й спасе́тся.
14
І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець!
14
И проповѣ́стся сіє́ Єва́нгеліє Ца́рствія по все́й вселе́ннѣй, во свидѣ́телство всѣ́мъ язы́комъ: и тогда́ пріи́детъ кончи́на.
15
Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, —
15
Єгда́ у́бо у́зрите ме́рзость запустѣ́нія, рече́нную Даніи́ломъ проро́комъ, стоя́щу на мѣ́стѣ святѣ: и́же чте́тъ, да разумѣ́єтъ:
16
тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори.
16
тогда́ су́щіи во Іуде́и да бѣжа́тъ на го́ры:
17
І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого;
17
[и] и́же на кро́вѣ, да не схо́дитъ взя́ти я́же въ дому́ єго́:
18
і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій.
18
и и́же на селѣ́, да не возврати́тся вспя́ть взя́ти ри́зъ свои́хъ.
19
Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
19
Го́ре же непра́зднымъ и доя́щымъ въ ты́я дни́.
20
Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу,
20
Моли́теся же, да не бу́детъ бѣ́гство ва́ше въ зимѣ́, ни въ суббо́ту.
21
бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде.
21
Бу́детъ бо тогда́ ско́рбь ве́лія, якова́же не была́ от нача́ла мі́ра досе́лѣ, ниже́ и́мать бы́ти.
22
І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні.
22
И а́ще не бы́ша прекрати́лися дні́є о́ны, не бы́ у́бо спасла́ся вся́ка пло́ть: избра́нныхъ же ра́ди прекратя́тся дні́є о́ны.
23
Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри.
Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних.
24
воста́нутъ бо лжехрі́сти и лжепроро́цы и дадя́тъ зна́менія ве́лія и чудеса́, я́коже прельсти́ти, а́ще возмо́жно, и избра́нныя.
25
Ось Я наперед сказав вам.
25
Се́, пре́жде рѣ́хъ ва́мъ.
26
Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри.
26
А́ще у́бо реку́тъ ва́мъ: се́, въ пусты́ни є́сть, не изыди́те: се́, въ сокро́вищихъ, не ими́те вѣ́ры:
27
Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського.
27
я́коже бо мо́лнія исхо́дитъ от восто́къ и явля́єтся до за́падъ, та́ко бу́детъ прише́ствіє Сы́на Человѣ́ческаго:
28
Бо де буде труп, там зберуться орли.
28
идѣ́же бо а́ще бу́детъ тру́пъ, та́мо соберу́тся орли́.
29
І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються.
29
А́біє же, по ско́рби дні́й тѣ́хъ, со́лнце поме́ркнетъ, и луна́ не да́стъ свѣ́та своєго́, и звѣ́зды спаду́тъ съ небесе́, и си́лы небе́сныя подви́гнутся:
30
І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою.
30
и тогда́ яви́тся зна́меніє Сы́на Человѣ́ческаго на небеси́: и тогда́ воспла́чутся вся́ колѣ́на земна́я и у́зрятъ Сы́на Человѣ́ческаго гряду́ща на о́блацѣхъ небе́сныхъ съ си́лою и сла́вою мно́гою:
31
І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх.
31
и по́слетъ А́нгелы Своя́ съ тру́бнымъ гла́сомъ ве́ліимъ, и соберу́тъ избра́нныя Єго́ от четы́рехъ вѣ́тръ, от коне́цъ небе́съ до коне́цъ и́хъ.
32
Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
32
От смоко́вницы же научи́теся при́тчи: єгда́ уже́ ва́ія єя́ бу́дутъ мла́да, и ли́ствіє прозя́бнетъ, вѣ́дите, я́ко бли́зъ є́сть жа́тва:
33
Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях.
33
та́ко и вы́, єгда́ ви́дите сія́ вся́, вѣ́дите, я́ко бли́зъ є́сть, при две́рехъ.
34
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої.
7
Тогда́ воста́ша вся́ дѣ́вы ты́я и украси́ша свѣти́лники своя́.
8
Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
8
Юро́дивыя же му́дрымъ рѣ́ша: дади́те на́мъ от єле́а ва́шего, я́ко свѣти́лницы на́ши угаса́ютъ.
9
А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі.
9
Отвѣща́ша же му́дрыя, глаго́люща: єда́ ка́ко не доста́нетъ на́мъ и ва́мъ: иди́те же па́че къ продаю́щымъ и купи́те себѣ́.
10
Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися.
10
Иду́щымъ же и́мъ купи́ти, пріи́де жени́хъ: и гото́выя внидо́ша съ ни́мъ на бра́ки, и затворе́ны бы́ша две́ри.
11
Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам.
11
Послѣди́ же пріидо́ша и про́чыя дѣ́вы, глаго́лющя: го́споди, го́споди, отве́рзи на́мъ.
12
Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
12
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, не вѣ́мъ ва́съ.
13
Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
13
Бди́те у́бо, я́ко не вѣ́сте дне́ ни часа́, въ о́ньже Сы́нъ Человѣ́ческій пріи́детъ.
14
Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє:
14
Я́коже бо человѣ́къ нѣ́кій отходя́ призва́ своя́ рабы́ и предаде́ и́мъ имѣ́ніє своє́:
15
одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав.
15
и о́вому у́бо даде́ пя́ть тала́нтъ, о́вому же два́, о́вому же єди́нъ, кому́ждо проти́ву си́лы єго́: и отъи́де а́біє.
16
Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів.
16
Ше́дъ же пріє́мый пя́ть тала́нтъ, дѣ́ла въ ни́хъ и сотвори́ другі́я пя́ть тала́нтъ:
17
Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два.
17
та́кожде и и́же два́, приобрѣ́те и то́й друга́я два́:
18
А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого.
18
пріє́мый же єди́нъ, ше́дъ вкопа́ [єго́] въ зе́млю и скры́ сребро́ господи́на своєго́.
19
Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту.
19
По мно́зѣ же вре́мени пріи́де господи́нъ ра́бъ тѣ́хъ и стяза́ся съ ни́ми о словеси́.
20
Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них.
Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
24
Присту́пль же и пріє́мый єди́нъ тала́нтъ, рече́: го́споди, вѣ́дяхъ тя́, я́ко же́стокъ єси́ человѣ́къ, жне́ши, идѣ́же не сѣ́ялъ єси́, и собира́єши идѣ́же не расточи́лъ єси́:
25
і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє.
Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його.
41
Тогда́ рече́тъ и су́щымъ ошу́юю [Єго́]: иди́те от Мене́, прокля́тіи, во о́гнь вѣ́чный, угото́ванный діа́волу и а́ггеломъ єго́:
42
Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене;
42
взалка́хся бо, и не да́сте Ми́ я́сти: возжада́хся, и не напои́сте Мене́:
43
був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
43
стра́ненъ бѣ́хъ, и не введо́сте Мене́: на́гъ, и не одѣ́ясте Мене́: бо́ленъ и въ темни́цѣ, и не посѣти́сте Мене́.
44
Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі?
44
Тогда́ отвѣща́ютъ Єму́ и ті́и, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя́ ви́дѣхомъ а́лчуща, или́ жа́ждуща, или́ стра́нна, или́ на́га, или́ бо́льна, или́ въ темни́цѣ, и не послужи́хомъ Тебѣ́?
45
Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили.
45
Тогда́ отвѣща́єтъ и́мъ, глаго́ля: ами́нь глаго́лю ва́мъ, поне́же не сотвори́сте єди́ному си́хъ ме́ншихъ, ни Мнѣ́ сотвори́сте.
46
І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.
46
И и́дутъ сі́и въ му́ку вѣ́чную, пра́ведницы же въ живо́тъ вѣ́чный.
Глава 26
1
Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
37
И поє́мъ Петра́ и о́ба сы́на Зеведе́ова, нача́тъ скорбѣ́ти и тужи́ти.
38
Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
38
Тогда́ глаго́ла и́мъ Іису́съ: приско́рбна є́сть душа́ Моя́ до сме́рти: пожди́те здѣ́ и бди́те со Мно́ю.
39
І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
39
И преше́дъ ма́ло, паде́ на лицы́ Своє́мъ, моля́ся и глаго́ля: О́тче Мо́й, а́ще возмо́жно є́сть, да мимои́детъ от Мене́ ча́ша сія́: оба́че не я́коже А́зъ хощу́, но я́коже Ты́.
40
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
40
И прише́дъ ко ученико́мъ, и обрѣ́те и́хъ спя́щихъ, и глаго́ла Петро́ви: та́ко ли не возмого́сте єди́наго часа́ побдѣ́ти со Мно́ю?
41
Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
41
Бди́те и моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть: ду́хъ у́бо бо́дръ, пло́ть же немощна́.
42
Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
42
Па́ки втори́цею ше́дъ помоли́ся, глаго́ля: О́тче Мо́й, а́ще не мо́жетъ сія́ ча́ша мимоити́ от Мене́, а́ще не пію́ єя́, бу́ди во́ля Твоя́.
43
І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
43
И прише́дъ обрѣ́те и́хъ па́ки спя́щихъ: бѣ́ста бо и́мъ о́чи отяготѣ́нѣ.
44
І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
44
И оста́вль и́хъ, ше́дъ па́ки, помоли́ся трети́цею, то́жде сло́во ре́къ.
45
Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
45
Тогда́ пріи́де ко ученико́мъ Свои́мъ и глаго́ла и́мъ: спи́те про́чеє и почива́йте: се́, прибли́жися ча́съ, и Сы́нъ Человѣ́ческій предає́тся въ ру́ки грѣ́шниковъ:
46
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
47
И єще́ Єму́ глаго́лющу, се́, Іу́да, єди́нъ от обоюна́десяте, пріи́де, и съ ни́мъ наро́дъ мно́гъ со ору́жіємъ и дреко́льми, от архієре́й и ста́рецъ людски́хъ.
48
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
55
Въ то́й ча́съ рече́ Іису́съ наро́домъ: я́ко на разбо́йника ли изыдо́сте со ору́жіємъ и дреко́льми я́ти Мя́? По вся́ дни́ при ва́съ сѣдѣ́хъ учя́ въ це́ркви, и не я́сте Мене́.
56
Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
56
Се́ же все́ бы́сть, да сбу́дутся Писа́нія проро́ческая. Тогда́ ученицы́ вси́ оста́вльше Єго́ бѣжа́ша.
57
А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
57
[Во́ини] же є́мше Іису́са ведо́ша къ Каіа́фѣ архієре́ови, идѣ́же кни́жницы и ста́рцы собра́шася.
58
Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
58
Пе́тръ же идя́ше по Не́мъ издале́ча до двора́ архієре́ова: и вше́дъ вну́трь, сѣдя́ше со слуга́ми, ви́дѣти кончи́ну.
59
Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
59
Архієре́є же и ста́рцы и со́нмъ ве́сь иска́ху лжесвидѣ́телства на Іису́са, я́ко да убію́тъ Єго́,
60
і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
60
и не обрѣта́ху: и мно́гимъ лжесвидѣ́телемъ присту́пльшымъ, не обрѣто́ша. По́слѣжде же приступи́вша два́ лжесвидѣ́теля,
61
і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
19
Сѣдя́щу же єму́ на суди́щи, посла́ къ нему́ жена́ єго́, глаго́лющи: ничто́же тебѣ́ и Пра́веднику Тому́: мно́го бо пострада́хъ дне́сь во снѣ́ Єго́ ра́ди.
20
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
20
Архієре́є же и ста́рцы наусти́ша наро́ды, да испро́сятъ Вара́вву, Іису́са же погубя́тъ.
21
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
21
Отвѣща́въ же иге́монъ рече́ и́мъ: кого́ хо́щете от обою́ отпущу́ ва́мъ? Они́ же рѣ́ша: Вара́вву.
22
Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
23
Иге́монъ же рече́: ко́є у́бо зло́ сотвори́? Они́ же и́злиха вопія́ху, глаго́люще: да про́пятъ бу́детъ.
24
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
24
Ви́дѣвъ же Піла́тъ, я́ко ничто́же успѣва́єтъ, но па́че молва́ быва́єтъ, пріє́мь во́ду, умы́ ру́цѣ предъ наро́домъ, глаго́ля: непови́ненъ є́смь от кро́ве Пра́веднаго Сего́: вы́ у́зрите.
25
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
25
И отвѣща́вше вси́ лю́діє рѣ́ша: кро́вь Єго́ на на́съ и на ча́дѣхъ на́шихъ.
26
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
26
Тогда́ отпусти́ и́мъ Вара́вву: Іису́са же би́въ предаде́ [и́мъ], да Єго́ про́пнутъ.
27
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів
и совле́кше Єго́, одѣ́яша Єго́ хлами́дою червле́ною:
29
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
29
и спле́тше вѣне́цъ от те́рнія, возложи́ша на главу́ Єго́, и тро́сть въ десни́цу Єго́: и покло́ншеся на колѣ́ну предъ Ни́мъ руга́хуся Єму́, глаго́люще: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йскій.
30
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
30
И плю́нувше На́нь, прія́ша тро́сть и бія́ху по главѣ́ Єго́.
31
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
31
И єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша съ Него́ багряни́цу и облеко́ша Єго́ въ ри́зы Єго́: и ведо́ша Єго́ на пропя́тіє.
32
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
32
Исходя́ще же обрѣто́ша человѣ́ка Кирине́йска, и́менемъ Сі́мона: и сему́ задѣ́ша понести́ кре́стъ Єго́.
33
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
33
И прише́дше на мѣ́сто нарица́ємоє Голго́ѳа, є́же є́сть глаго́лемо Кра́нієво мѣ́сто,
34
дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
34
да́ша Єму́ пи́ти о́цетъ съ же́лчію смѣ́шенъ: и вку́шь, не хотя́ше пи́ти.
35
Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
35
Распе́ншіи же Єго́ раздѣли́ша ри́зы Єго́, ве́ргше жре́бія:
36
І, сидячи, стерегли Його там.
36
и сѣдя́ще стрежа́ху Єго́ ту́:
37
І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
64
повели́ у́бо утверди́ти гро́бъ до тре́тіяго дне́, да не ка́ко прише́дше ученицы́ Єго́ но́щію укра́дутъ Єго́ и реку́тъ лю́демъ: воста́ от ме́ртвыхъ: и бу́детъ послѣ́дняя ле́сть го́рша пе́рвыя.
65
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
65
Рече́ же и́мъ Піла́тъ: и́мате кустоді́ю: иди́те, утверди́те, я́коже вѣ́сте.
66
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
66
Они́ же ше́дше утверди́ша гро́бъ, зна́менавше ка́мень съ кустоді́єю.
Глава 28
1
Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб.
1
Въ ве́черъ же суббо́тный, свита́ющи во єди́ну от суббо́тъ, пріи́де Марі́а Магдали́на и друга́я Марі́а, ви́дѣти гро́бъ.
2
І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому.
2
И се́, тру́съ бы́сть ве́лій: А́нгелъ бо Госпо́день сше́дъ съ небесе́, присту́пль отвали́ ка́мень от две́рій гро́ба и сѣдя́ше на не́мъ:
3
Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг.
3
бѣ́ же зра́къ єго́ я́ко мо́лнія, и одѣя́ніє єго́ бѣло́ я́ко снѣ́гъ.
4
Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві;
4
От стра́ха же єго́ сотрясо́шася стрегу́щіи и бы́ша я́ко ме́ртви.
5
Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого.
5
Отвѣща́въ же А́нгелъ рече́ жена́мъ: не бо́йтеся вы́: вѣ́мъ бо, я́ко Іису́са распя́таго и́щете:
6
Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь.
І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам.
7
и ско́ро ше́дшѣ рцы́те ученико́мъ Єго́, я́ко воста́ от ме́ртвыхъ и се́, варя́єтъ вы́ въ Галіле́и: та́мо Єго́ у́зрите: се́, рѣ́хъ ва́мъ.
8
І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його.
8
И изше́дшѣ ско́ро от гро́ба со стра́хомъ и ра́достію ве́лією, теко́стѣ возвѣсти́ти ученико́мъ Єго́.
9
Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому.
9
Єгда́ же идя́стѣ возвѣсти́ти ученико́мъ Єго́, и се́, Іису́съ срѣ́те я́, глаго́ля: ра́дуйтеся. Онѣ́ же присту́пльшѣ я́стѣся за но́зѣ Єго́ и поклони́стѣся Єму́.
10
Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене.
10
Тогда́ глаго́ла и́ма Іису́съ: не бо́йтеся: иди́те, возвѣсти́те бра́тіи Моє́й, да и́дутъ въ Галіле́ю, и ту́ Мя́ ви́дятъ.
11
Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося.
11
Иду́щема же и́ма, се́, нѣ́цыи от кустоді́и прише́дше во гра́дъ, возвѣсти́ша архієре́омъ вся́ бы́вшая.
12
І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам
12
И собра́вшеся со ста́рцы, совѣ́тъ сотвори́ша, сре́бреники дово́лны да́ша во́иномъ,
13
і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали.