¹

Слово Господнє, яке було до Михея морасфитина у дні Іоафама, Ахаза і Єзекії, царів юдейських, і яке відкрито йому про Самарію та Єрусалим.

¹

Сло'во гн~е и^же бы'сть къ михе'ѓви морасџи'тинђ, въ дн~и і^ѓ^а^џаMли, и^ а^ха'ꙁовы, і^ е^зекїины цр~ь і^ё'динъ. и^х#же ради видњ ѓ^ самарїи, и^ ѓ^ і^ерsлимњ”

²

Слухайте, всі народи, слухай, земле, і все, що наповнює її! Нехай буде Господь Бог свідком проти вас, Господь зі святого храму Свого!

²

Слы'шите лю'дїе вс^и словеса`, и^ внемли` ꙁе'мле и^ вс^и и^же на не'и. и^ бђ'детъ г~ь въ ваs въ послђшесᲄвова'нїе, г~ь эT до'мђ свое^го ст~го.

³

Бо ось, Господь виходить з місця Свого, зійде і наступить на висоти землі, —

³

и^м#же се г~ь и^схо'диT эT мњста свое^го. и^ сни'деT, и^ настђ'питъ на высоты ꙁе'мныя.

⁴

і гори розтануть під Ним, долини розпадуться, як віск від вогню, як води, що ллються з кручі.

⁴

и^ поколњ'блются го'ры поD ни'мъ, и^ раꙁдо'ли раста'ются ја^ко во'скъ эT лица` ѓ^гню, и^ ја%ко вода` сходя'щи по го'рь.

⁵

Усе це — за нечестя Якова, за гріх дому Ізраїлевого. Від кого нечестя Якова? чи не від Самарії? Хто влаштував висоти в Юдеї? чи не Єрусалим?

⁵

бесче'стїя ради і^а'ковля вс^е се`, и^ грXњ ра'ди до'мђ і^и^л~ва. чт^о бесче'стїе до'мђ і^а'ковлю, не самарїя л^и ё^бо. чт^о грњ'хъ до'мђ і^ё'динђ, не і^ерsлимъ л^и ё^бо.

⁶

За те зроблю Самарію купою руїн у полі, місцем для розведення винограду; скину у долину каміння її й оголю основи її.

⁶

и^ положђ самарїю въ стра'жбђ ѓ%вощђ по'л#скомђ и^ в саD виногра'дђ, и^ раꙁвергђ въ про'пасть камы'ки е^я`, и^ ко'ренїе е^я` эTкры'ю.

⁷

Усі ідоли її будуть розбиті і всі любодійні дари її спалені будуть вогнем, і всіх ідолів її віддам на руйнування, бо з любодійних дарів вона влаштовувала їх, на любодійні дари вони і будуть обернені.

⁷

и^ вся и^ꙁвая'ныя е^я` съкрђшат#, и^ вся па'пьды е^я` ꙁапа'ляT ѓ^гне'мъ, и^ вся кђми'ры е^я` положђ вᲆ пагђбђ. поне'же эT наи^ма блDђница събра`, и^ эT наи^ма влDђница сᲆвраᲄи”

⁸

Про це буду я плакати і ридати, буду ходити, як пограбований і оголений, вити, як шакали, і плакати, як страуси,

⁸

Сего ради въꙁрыдаеT и^ въсплачеTся, и^ по'иде боса и^ нага. сътво'ритъ плаq а^ки ѕмїевъ, и^ печа'ль а^ки дще'рь сљ=ри'н#скь.

⁹

тому що болісна поразка її, дійшла до Іуди, досягла навіть воріт народу мого, Єрусалима.

⁹

ја%ко ѓ^бы'иде ја%ꙁва е^я` и^ прїиде до і^ё'ды, и^ прися'же до вра'тъ людїи мои^хъ до і^ерsлима”

¹⁰

Не оголошуйте про це у Гефі, не плачте там голосно; але у селищі Офра покрий себе попелом.

¹⁰

И$же въ ге'џњ не въꙁвелича'итеся, і^ и'же въ а^кљ=мњ не съгражDаите и^ꙁ до'мђ смњшнаго, прьстїю посы'плетеся на посмњя'нїе ваше.

¹¹

Переселяйтеся, жительки Шафира, соромітно оголені; не втече і та, що живе у Цаані; плач у селищі Ецель не дасть вам зупинитися у ньому.

¹¹

всели'вшїяся до'брњ раꙁорю граD е^я`. не и^ꙁы'идетъ живђщїя въ е^на'нь пла'катися дом# и^ и^мњ'ющь е^я` прїиметъ эT ваs ја%ꙁвђ бо'лњꙁнїи.

¹²

Горює по своєму добру жителька Марофи, бо зійшла біда від Господа до воріт Єрусалима.

¹²

кт^о нача въ бл~гости, вселившїи ся бо'лњзни, ја%ко сни'де ѕл^о эT г~а на вра'та і^ерsлимля.

¹³

Запрягай у колісницю швидких, жителько Лахиса; ти — початок гріха дочки Сионової, бо у тебе з’явилися злочини Ізраїля.

¹³

шђмъ ѓ^рђ'жїя и^ кон#никъ живђщимъ в лахїи, нача'лникъ грњхђ т^а е^сть дще'ри сїѓ'ни, ја%ко в тебњ ѓ^брњто'шася бесче'стїя і^и^л~ева”

¹⁴

Тому ти посилати будеш дари у Морешеф-Геф; але селища Ахзива будуть оманою для царів Ізраїлевих.

¹⁴

Сего ра'ди даси эTпђща'емыя до прича'стїя ге'џова до'мы сђ'я. до'мове сђ'ии вътще бы'ша цр~емъ і^и^л~евомъ.

¹⁵

Ще спадкоємця приведу до тебе, жителько Мореша; він пройде до Одоллама, слави Ізраїля.

¹⁵

до'ндеже приведђ прича'сники твоя живђщая в лахи'сњ, да'же до ѓ^дола'ма прїидетъ сла'ва дщери сїѓ'ни

¹⁶

Зніми із себе волосся, обстрижися, у скорботі за ніжно улюбленими синами твоїми; розшир через них плішину, як в орла, що линяє, бо вони переселені будуть від тебе.

¹⁶

ѓ^бръсни'ся и^ ѓ^стриꙁи по ча'дњхъ своихъ младыхъ, раз#шири ѓбръсненїе твое ја%ко ѓ^релᲆ, ја%ко плњне'ни бы'ша эT тебе`”