Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Слухайте, що говорить Господь: встань, судися перед горами, і пагорби нехай чують голос твій!
1
Слы́шите, ꙗ҆̀же гл҃а гдⷭ҇ь: воста́ни, сꙋди́сѧ съ гора́ми, и҆ да слы́шатъ хо́лми гла́съ тво́й.
2
Слухайте, гори, суд Господній, і ви, тверді основи землі: бо у Господа суд з народом Своїм, і з Ізраїлем Він змагається.
2
Слы́шите, го́ры, сꙋ́дъ гдⷭ҇ень, и҆ дє́бри ѡ҆снова̑нїѧ землѝ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́дъ гдⷭ҇ень къ лю́демъ є҆гѡ̀, и҆ со і҆и҃лемъ прѣ́тисѧ и҆́мать.
3
Народе Мій! що зробив Я тобі і чим обтяжував тебе? відповідай Мені.
3
Лю́дїе моѝ, что̀ сотвори́хъ ва́мъ, и҆лѝ чи́мъ ѡ҆скорби́хъ ва́съ, и҆лѝ чи́мъ стꙋжи́хъ ва́мъ; ѿвѣща́йте мѝ.
4
Я вивів тебе з землі Єгипетської і визволив тебе з дому рабства, і послав перед тобою Мойсея, Аарона і Маріам.
4
Занѐ и҆зведо́хъ ва́съ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ и҆ и҆з̾ до́мꙋ рабо́ты и҆зба́вихъ ва́съ, и҆ посла́хъ пред̾ ва́ми мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на и҆ марїа́мъ.
5
Народе Мій! згадай, що задумував Валак, цар Моавитський, і що відповів йому Валаам, син Веорів, і що відбувалося від Ситтима до Галгал, щоб пізнати тобі праведні дії Господні.
5
Лю́дїе моѝ, помѧни́те оу҆̀бо, что̀ совѣща̀ на вы̀ вала́къ ца́рь мѡаві́тскїй, и҆ что̀ є҆мꙋ̀ ѿвѣща̀ валаа́мъ сы́нъ веѡ́ровъ, ѿ сїті́ѧ до галга̑лъ; ꙗ҆́кѡ да позна́етсѧ пра́вда гдⷭ҇нѧ.
6
«З чим постати мені перед Господом, схилитися перед Богом небесним? Чи постати перед Ним із всепаленнями, з тельцями однолітніми?
6
Въ че́мъ пости́гнꙋ гдⷭ҇а, срѧ́щꙋ бг҃а моего̀ вы́шнѧго; срѧ́щꙋ ли є҆го̀ со всесожже́нїемъ, телцы̑ є҆динолѣ́тными;
7
Але чи можна догодити Господу тисячами баранів або невичерпними потоками єлею? Хіба дам Йому первістка мого за злочин мій і плід утроби моєї — за гріх душі моєї?»
7
є҆да̀ прїи́метъ гдⷭ҇ь въ ты́сѧщахъ ѻ҆внѡ́въ, и҆лѝ во тма́хъ ко́злищъ тꙋ́чныхъ; да́мъ ли пе́рвенцы моѧ̑ ѡ҆ нече́стїи мое́мъ, пло́дъ оу҆тро́бы моеѧ̀, за грѣхѝ дꙋшѝ моеѧ̀;
8
О, людино! сказано тобі, що́ — добро і чого жадає від тебе Господь: діяти справедливо, любити діла милосердя і смиренномудро ходити перед Богом твоїм.
8
Возвѣсти́сѧ бо тебѣ̀, человѣ́че, что̀ добро̀, и҆лѝ чесогѡ̀ гдⷭ҇ь и҆́щетъ ѿ тебє̀, ра́звѣ є҆́же твори́ти сꙋ́дъ и҆ люби́ти ми́лость и҆ гото́вꙋ бы́ти є҆́же ходи́ти съ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ;
9
Глас Господа взиває до міста, і мудрість благоговіє перед ім’ям Твоїм: слухайте жезл і Того, Хто поставив його.
9
Гла́съ гдⷭ҇ень гра́дꙋ призове́тсѧ, и҆ сп҃се́тъ боѧ́щыѧсѧ и҆́мене є҆гѡ̀: послꙋ́шай, пле́мѧ, и҆ кто̀ оу҆краси́тъ гра́дъ;
10
Чи не знаходяться і тепер у домі нечестивого скарби нечестя і зменшена міра, огидна?
10
Є҆да̀ ѻ҆́гнь и҆ до́мъ беззако́ннагѡ собира́ѧ и҆мѣ̑нїѧ беззакѡ́ннаѧ и҆ со оу҆кори́зною непра̑вды;
11
Чи можу я бути чистим з терезами неточними і з обманними гирями у торбі?
11
Є҆да̀ ѡ҆правди́тсѧ въ мѣ́рилѣ беззако́нникъ и҆ во вре́тищи мѣ́ры непра́выѧ,
12
Оскільки багатії його сповнені неправди, і жителі його говорять неправду, і язик їх є обман у вустах їхніх,
12
ѿ ни́хже бога́тство своѐ нече́стїѧ напо́лниша; и҆ живꙋ́щїи въ не́й глаго́лахꙋ лжꙋ̀, и҆ ѧ҆зы́къ и҆́хъ вознесе́сѧ во оу҆стѣ́хъ и҆́хъ.
13
то і Я незцілимо уражу тебе спустошенням за гріхи твої.
13
И҆ а҆́зъ начнꙋ̀ поража́ти тѧ̀ и҆ погꙋблю̀ тѧ̀ во грѣсѣ́хъ твои́хъ.
14
Ти будеш їсти, і не будеш ситим; порожнеча буде всередині тебе; будеш зберігати, але не вбережеш, а що збережеш, те віддам мечу.
14
Ты̀ ꙗ҆́сти бꙋ́деши и҆ не насы́тишисѧ, и҆ поме́ркнетъ въ тебѣ̀, и҆ соврати́шисѧ, и҆ не спасе́шисѧ: и҆ є҆ли́цы а҆́ще и҆збꙋ́дꙋтъ, ѻ҆рꙋ́жїю предадѧ́тсѧ.
15
Будеш сіяти, а жати не будеш; будеш чавити оливки, і не будеш намащуватися єлеєм; вичавиш виноградний сік, а вина пити не будеш.
15
Ты̀ посѣ́еши, но не по́жнеши: ты̀ и҆згнете́ши ма́сличїе, но не пома́жешисѧ ма́сломъ: и҆ насадитѐ вїно̀, и҆ не и҆спїетѐ: и҆ поги́бнꙋтъ зако́ны люді́й мои́хъ.
16
Збереглися у вас звичаї Амврія і всі діла дому Ахавового, і ви чините за порадами їх; і віддам Я тебе на спустошення і жителів твоїх на посміяння, і ви понесете наругу народу Мого.
16
И҆ храни́лъ є҆сѝ ѡ҆правда̑нїѧ замврі̑ина и҆ всѧ̑ дѣла̀ до́мꙋ а҆хаа́влѧ, и҆ ходи́сте въ совѣ́тѣхъ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ да преда́мъ тѧ̀ въ па́гꙋбꙋ, и҆ живꙋ́щыѧ въ не́й во звизда́нїе, и҆ оу҆кѡри́зны люді́й прїи́мете.