Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Горе місту крови! все воно повне обману і вбивства; не припиняється у ньому грабіжництво.
1
О гра'де кро'вьныи, и^ весь лжиv по'лнъ непра'вды. не пои%щеTся лови'тва,
2
Чутні ляскіт бича і стукіт коліс, що крутяться, іржання коня і гуркіт колісниці, що скаче.
2
въ гла'съ раTныи, и^ глаs трђса ко'лнаго, и^ ко'ня текђща, и^ ѓ^рђжїя шђмяща,
3
Мчить кіннота, виблискує меч і блищать списи; убитих безліч і купи трупів: немає кінця трупам, спотикаються об трупи їх.
3
и^ кон#ника е%дђща, и^ блиска'юща ме'ча, и^ свита'ющься щиT, и^ мно'жества ја%ꙁвенъ, и^ тя'жка паденїя. и^ не бя'ше кон#ца страна'мъ ея`. і^ и^знемо'гђтъ въ тњлесеX и^хъ эT мно'жесᲄва блђженїя ея`.
4
Це — за численні блудодіяння розпусниці приємної зовнішности, майстерної у чародійстві, яка блудодіяннями своїми продає народи і чаклуваннями своїми — племена.
4
блDђница добра` и^ ѓ^брадова'на, старњ'ишина влъхвоM, продающая страны` вᲆ блђженїе ея`, и^ племена въ вол#свXњ ея`”
5
Ось, Я — на тебе! — говорить Господь Саваоф. І підніму на лице твоє краї одягу твого і покажу народам наготу твою і царствам сором твій.
5
Се^ а^зъ на' тя, гл~етъ г~ь б~ъ всемђ` сᲆдръжи'тель. и^ эTкры'ю заждь твои къ лицђ твое^мђ. ѓ^бличю` стра'намъ стыдњнїе твое, и^ црsтвомъ бесче'стїе твое`.
6
І закидаю тебе мерзотами, зроблю тебе ганебною і виставлю тебе на позорище.
6
и^ въз#ве'ргђ на' тя ѓ^гнђшенїе по нечистота'мъ твои^мъ, и^ положђ т^я въ при'тчђ.
7
І буде те, що всякий, побачивши тебе, побіжить від тебе і скаже: «розорена Ниневія! Хто пошкодує за нею? де знайду я утішителів для тебе?»
7
и^ бђдетъ вся'къ видя'и т^я сни'детъ с тебе`. и^ рече'тъ, грᲇшная нинев#вїи. кт^о постенетᲆ по не'и. эTкђдђ и^спрошђ ё^тњше'нїе е'й.
8
Хіба ти краще за Но-Аммона, що знаходиться між ріками, оточений водою, валом якого було море, і море служило стіною його?
8
ё^готови'ти ча'сть ёстрои'ти странђ ё^гото'вити ча'сть а^м#монђ живђщїя въ рњкаX” вода` ѓ%крsтъ ея`, е'йже нача'токъ мо'ря, и^ вода` забра'ла ея`,
9
Ефіопія і Єгипет з незлічимою безліччю інших служили йому підкріпленням; копти і лівійці приходили на допомогу тобі.
9
и^ е^џїѓ'пїа крњ'пость ея` и^ е^гљ=петъ, и^ нњсть кон#ца бњгъствђ твое^мђ. фђдъ и^ ли'вы бы'ша помо'щницы ея`.
10
Але і він переселений, пішов у полон; навіть і немовлята його розбиті на перехрестях усіх вулиць, а щодо знатних його кидали жереб, і всі вельможі його закуті ланцюгами.
10
и^ с^и въ преселе'нїе пои^детъ плњн#ница. и^ младе'нца ея` разбїютъ въ зачаTцех# всњхъ пђтїи ея`, и^ ѓ^ всњхъ сла'вныX е^я` въꙁ#вергTђ жре'бїя, и^ вся вое^воды е^я` свя'жђтся пђт'ы”
11
Так і ти – сп’янієш і сховаєшся; так і ти будеш шукати захисту від ворога.
11
И$ т^ы ё^пїешися и^ бђдеши ѓ^биDна. ты' же самA себњ` взы'щеши ё^ставленїя эT враh.
12
Усі укріплення твої подібні до смоковниці зі стиглими плодами: якщо труснути їх, то вони впадуть прямо у рот того, хто бажає їсти.
12
вс^я твердњли твоя` ја%ко смоквинїе стра'жа и^мђщее, а^ще поколњблюTся и^ в#падђтъ въ ё^ста` ја^дђщаго”
13
Ось, і народ твій, як жінки у тебе: ворогам твоїм навстіж відчиняться ворота землі твоєї, вогонь пожере запори твої.
13
Се^ лю'дїе твои` ја%ко же'ны въ тебњ`, враго'мъ твои^мᲆ ѓ^творя'ема ѓ^тво'рятся вра'та земля` твое'я, и^ поја%сть ѓ%гнь верея твоа`.
14
Начерпай води на час облоги; зміцнюй укріплення твої; піди у багно, топчи глину, полагоди піч для випалювання цеглин.
14
во'дђ держанїя въсхити себњ` са'мъ, и^ ё^тврᲆди тве'рди твоа`. влњзи въ бре'нїе и^ попери въ плњвах#, ё^тверди па'че лаи%ны.
15
Там пожере тебе вогонь, посіче тебе меч, поїсть тебе, як гусінь, хоч би ти розмножилася, як гусінь, розмножилася, як сарана.
15
та'мо поја%сть т^я ѓ%гнь, потреби'тᲆ т^я ѓ^рђжїе, поја%дяT т^я а^ки прђѕи. и^ ѓ^тяж#ча'етъ а^ки м#шица.
16
Купців у тебе стало більше, ніж зірок на небі; але ця сарана розсіється і полетить.
16
ё^мно'жи кђпля` твоа паq ѕвњздъ нбsныхъ. м#шица ё^стреми'шася, и^ въꙁлетњша.
17
Князі твої — як сарана, і воєначальники твої — як рої мошок, які під час холоду гніздяться у щілинах стін, і коли зійде сонце, то розлітаються, і не узнаєш місця, де вони були.
17
восльпе а^ки прђгъ помо'щникъ тво'и сњдя` на плети'нњ въ дн~ь стђден#. слн~це възы'идетъ и^ эTлетᲇ, и^ не позна'ся мњсто е^го” Люте е'й.
18
Сплять пастирі твої, царю Ассирійський, спочивають вельможі твої; народ твій розсіявся по горах, і немає кому зібрати його.
18
въздрњма'шася пастђси` твои` цр~ь а^сљ=рїискь ё^спи` си'лныя твоя`, въZдви'гошаs лю'дїе твои` къ гора'мъ, и^ не бя'ше ждђщаго.
19
Немає лікування для рани твоєї, болюча виразка твоя. Усі, хто почув звістку про тебе, будуть плескати у долоні за тебе, бо на кого не простягалася безупинно злість твоя?
19
не бђдетъ цњлбы съкрђшенїю твое^мђ раZгорњся ја%зва ᲄвоа. вс^и слы'шавшїи вњ'сть твою, въспле'щђтъ рђка'ма по тебњ`. и%мже до кого не до'иде ѕлоба твоя` всегда`”