Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 1
1
Слова́ Неємії, сина Ахалиїнового. У місяці Кислеві, у двадцятому році, я перебував у Сузах, престольному місті.
1
И$ бы'сть въ мsць хаселе'фъ лњта, к~, и^ а'ꙁъ бњхъ въ сђсан ави'рњ.
2
І прийшов Ханані, один із братів моїх, він і кілька людей з Юдеї. І запитав я їх про уцілілих юдеїв, які залишилися від полону, і про Єрусалим.
2
и^ прїиде къ мн^њ а^нанїя е^ді'нъ эT бра'тїи мои^хъ, съ мђжи і^ё'довы. и^ въпросиX и^хъ ѓ^ ѓ^ста'вших# и^же ѓ^ста'ша эT плњне'нїя і^ерsлі'мова
3
І сказали вони мені: ті, які залишилися від полону, знаходяться там, у країні своїй, у великій біді й у приниженні; і стіна Єрусалима зруйнована, і ворота його спалені вогнем.
3
и^ реко'ша м^и ѓ^ста'вшїи эT плњне'нїя т^ђ поD вла'стїю въ ѓ^ꙁлобле'нїи велі'цᲇ сђть и^ въ поношенїи. и^ стњ'ны і^ерsлі'ма раꙁоре'ны сђть, и^ вра'та е^го съж#же'на сђть ѓ^гнеM”
4
Почувши ці слова, я сів і заплакав, і сумний був кілька днів, і постився і молився перед Богом небесним
4
Є$гда' же слы'шаX словеса` т^а. и^ сњдъ и^ пла'кахъ и^ тђжи'хъ дн~и мно'ги. и^ бњхъ посᲄя'ся и^ моля'ся преD лице'мъ б~а нбsнаго.
5
і говорив: Господи Боже небес, Боже великий і страшний, що зберігаєш завіт і милість до тих, хто любить Тебе і дотримується заповідей Твоїх!
5
и^ рекохъ, молю т^я г~и бж~е нб~си крњпкїи вели'кїи и^ стра'шныи и^же храни'ши завњтъ, и^ млsрдїе с тњми` и^же тебе лю'бятъ, и^ храня'щимъ повеле'нїя твоя`.
6
Нехай будуть вуха Твої уважні й очі Твої відкриті, щоб почути молитву раба Твого, якою я тепер день і ніч молюся перед Тобою за синів Ізраїлевих, рабів Твоїх, і сповідуюся в гріхах синів Ізраїлевих, якими згрішили ми перед Тобою, згрішили — і я і дім батька мого.
6
да бђдђтъ ё'ши твои` слы'шащи и^ ѓ'чи ᲄвои` ѓ^тво'рени да слы'шатъ мл~твђ раба` твое^го, е^ю'же а%зъ молю'ся преD тобо'ю дн~есь дн~ь и^ но'щъ. за сн~ы і^и^л~евы раби` твои`, и^сповњда'юся ꙁа грњхи сн~въ і^и^л~евъ, и%же съгрњши'ша пред# тобо'ю” І$ а'ꙁъ и^ до'мъ эTц~ь мои^хъ съгрᲇши'хомъ тебњ`.
7
Ми стали злочинцями перед Тобою і не зберегли заповідей і уставів і постанов, які Ти заповів Мойсеєві, рабу Твоєму.
7
сђ'етне прельще'ни е^смы, и^ не съхрани'хомᲆ за'повњдеи твоиX, и^ чи'ны и^ сђдовъ и^же повелњ` мољ=сїи ра'бъ твой”
8
Але пом’яни слово, яке Ти заповів Мойсеєві, рабу Твоєму, говорячи: якщо ви станете злочинцями, то Я розсію вас по народах;
8
Помяни` ё'бо словеса` и^же повелњ` мољсїю рабђ` твое^мђ гл~ющи” Є$гда престђ'пите а%ꙁъ расточђ` в^ы в# лю'ди”
9
коли ж навернетеся до Мене і будете зберігати заповіді Мої і виконувати їх, то хоч би ви були вигнані на край неба, і звідти зберу вас і приведу вас на місце, яке обрав Я, щоб поставити там ім’я Моє.
9
И$ а'ще ѓ^брати'теся ко мнњ` и^ съхраните` за'повњди моя, и^ сътворите` я&. и^ а^ще бђдеT раз#сњя'нїе ва'ше эT коnца` нб~си до конца`, эTтђ'дђ съберђ` в^ы. и^ въведђ в^ы в мњсто ја%же и^збра'хъ и^ вселиTся и%мя мое т^ђ”
10
Вони ж раби Твої і народ Твій, який Ти відкупив силою Твоєю великою і рукою Твоєю могутньою.
10
И$ тїи раби твои` и^ людїе иXже и^скђпи`, въ крњпости твое'и вели'цњи, и^ рђко'ю твое'ю ѕњлною,
11
Молю Тебе, Господи! Нехай буде вухо Твоє уважне до молитви раба Твого і до молитви рабів Твоїх, які люблять благоговіти перед ім’ям Твоїм. І благопоспіши рабові Твоєму тепер, і введи його в милість у людини цієї. Я був виночерпієм у царя.
11
не ё& б^о г~и, н^о бђди ё'хотвое` внима'яй въ мл~твђ раба` твоеh и^ на мл~твђ рабо'мъ твои^мъ. и^же хотя'тъ боя'тися и%мени твое^го. и ё^прави ё'бо рабђ` твое^мђ днесь, и^ да'и е^мђ млsть преD мђжемъ симъ и^ а'ꙁъ б^о бы'хъ виночрь'пчїя цр~евᲆ”
Глава 2
1
У місяці Нисані, у двадцятий рік царя Артаксеркса, було перед ним вино. І я взяв вино і подав цареві, і, здавалося, не був сумним перед ним.
1
Бы'сть въ мsць ниса'нъ, въ лњто, к~ е, а^ртаће'рћа цр~я, и^ вино` б^њ предо мною и^ вꙁя'хъ вино` и^ да'хъ цр~ю. и^ не бысть вино` предо мно'ю ꙁане` эTдадоX цр~ю почрьпа'нїе. и^ не бњ` дрђга'го преD ни'мъ,
2
Але цар сказав мені: чому обличчя в тебе сумне; ти не хворий, цього нема, а справді сум на серці? Я дуже злякався
2
рече же м^и цр~ь чт^о ра'ди лице` твое ско'рбно е^сть. и^ нњ'си веселяся. и^ нњ'сть с^е то'кмо ѕло'ба срDца” И$ ё^боя'хся ѕњло
3
і сказав цареві: нехай живе цар повіки! Як не бути сумним обличчю моєму, коли місто, дім гробів батьків моїх, у запустінні, і ворота його спалені вогнем!
3
и^ реко'хъ цр~ю, цр~ю въ вњки живи`. чт^о ра'ди не пла'четъ лице` мое. понеже граD до'мᲆ гробо'въ эTц~ь моиX ѓ^пђстњ` и^ вра'та е^го съж#же'ны сђть ѓ^гнеM”
4
І сказав мені цар: чого ж ти бажаєш? Я помолився Богу небесному
4
И$ рече м^и цр~ь” Кое'я ради ве'щи въспомина'еши ѓ^ сих#. и^ помолиX г~а б~а нб~си,
5
і сказав цареві: якщо царю благоугодно, і якщо у благоволінні раб твій перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його.
5
и^ реко'хъ къ цр~ю. цр~ю а^ще ви'диTся бл~го, и^ ё^годенъ л^и е^сть раб# твой преD лицемъ твои^мъ, да по'слешъ мене` въ і^ё^де'ю въ' градъ гроb эTц~ь мои^хъ и^ съзи'ждђ е^го”
6
І сказав мені цар і цариця, яка сиділа поруч з ним: скільки часу триватиме путь твоя, і коли повернешся? І благоугодно було цареві послати мене, після того як я призначив час.
6
Речеy м^и цр~ь, и^ цр~ца, и^же сидя'ше блиZ е^го. да'же до кое^го вре'мени бђдетъ пђть твой. и^ когDа ѓ^брати'шися, и^ ё^слади'хся преD лицемъ цр~евымъ, и^ посла` м^я” И$ положи'хъ е^мђ время
7
І сказав я царю: якщо царю благоугодно, то дав би мені листи до зарічних областеначальників, щоб вони давали мені перепустку, доки я не дійду до Юдеї,
7
и^ реко'хъ цр~ю, а^ще ви'дится бл~го, посла'нїе да'ждь мн^њ къ вое^во'дамъ стра'нъ ꙁа рњко'ю, да приведTђ мене` дондеже прїидђ` въ і^ё^де'ю”
8
і лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб він дав мені дерев для воріт фортеці, яка при домі Божому, і для міської стіни, і для дому, в якому б мені жити. І дав мені цар, тому що благодійна рука Бога мого була наді мною.
8
и^ посла'нїе къ а^са'фђ стра'жђ лђга цр~ева. да да'сть м^и лњсъ да ё^крњпи'ти могђ` вра'та столпа` до'мђ. и^ стњ'ны гра'дныя и^ доM и^же вни'дђ во'нь” И$ да` м^и цр~ь рђко'ю б~а мое^го бл~гая со мно'ю”
9
І прийшов я до зарічних областеначальників і віддав їм царські листи. Послав же зі мною цар військових начальників з вершниками.
9
И$ прїидо'хъ к вое^во'дамъ стра'нъ ꙁа рњко'ю. и^ да'хъ иM посла'нїе цр~ево, и^ посла' же цр~ь со мно'ю нача'лницы си'лныи и^ ко'нницы,
10
Коли почув це Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, то їм було дуже прикро, що прийшов чоловік піклуватися про благо синів Ізраїлевих.
10
и^ слы'шаше санавал#ла'тъ а^ронитиs и^ товїи рабъ а^манїевъ. и^ ѓ^скорбле'ни сђть ѓ^ѕлобле'нїемъ вели'кимъ. ја%ко прихо'дитъ чл~къ и^же и%щетъ преспњва'нїя сн~овомъ і^и^л~евымъ.
11
І прийшов я в Єрусалим. І пробувши там три дні,
11
и^ прїидо'хъ въ і^ерsлимъ и^ бы'хъ т^ђ г~ дн~и”
12
устав я вночі з небагатьма людьми, які були зі мною, і нікому не сказав, що́ Бог мій поклав мені на серце зробити для Єрусалима; тварини ж не було зі мною ніякої, крім тієї, на якій я їхав.
12
И$ въста'хъ но'щїю мђжиy малы со мною, и^ никомђже възвњсти'хъ ја%ко б~ъ е^сть въ срDци моеM, сътвори'ти съ і^и^л~емъ. и^ ско'тъ не бы'сть со мно'ю. то'кмо скоT на неMже сњдя'хъ.
13
І проїхав я вночі через ворота Долини перед джерелом Драконовим до воріт Гнойових, і оглянув я стіни Єрусалима зруйновані і його ворота, спалені вогнем.
13
и^ внидо'хъ въ врата до'лђ но'щїю, къ ё'стїю и^сточника смоко'вничнаго. и^ къ вра'томъ гнои^ныM, и^ помышля'хъ стњнђ` і^ерsли'мъскђю раꙁоре'нђ и^ вра'та е^го сконча'ны ѓ^гнеM,
14
І під’їхав я до воріт Джерела і до царської водойми, але там не було місця пройти тварині, яка була піді мною, —
14
и^ прїидоX къ вра'томъ ключа`, и^ к# кђпели цр~евњи. и^ не бы'сть мњсто скотђ` на не'мже сњдя'хъ да прои'деT,
15
і я піднявся назад по лощовині вночі й оглядав стіну і, проїхавши знову воротами Долини, повернувся.
15
и^ влњꙁо'хъ по пото'кђ но'щїи и^ помышля'хъ стњнђ`, и^ ѓ^браще'нъ прїидоX къ вра'томъ до'лђ и^ ѓ^братиXся.
16
І начальники не знали, куди я ходив і що я роблю: ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ні іншим виконавцям робіт я до того нічого не відкривав.
16
стрегђщїи же не вњдя'хђ кђдњ а^ꙁъ и^дђ и^л^и чт^отворю`. н^о і^ё^де'ѓмъ и^ сщ~н#еникомъ и^ держа'внымъ и^ правителемъ про'чїимъ. и^же сътворя'хђ дњло даже дотогда`, ничесоy сказа'хъ
17
І сказав я їм: ви бачите біду, в якій ми знаходимося; Єрусалим спустошений і ворота його спалені вогнем; ходімо, побудуємо стіну Єрусалима, і не будемо надалі в такому приниженні.
17
и^ рекохъ и^мъ. в^ы ꙁна'иᲄе ѓ^ꙁлобле'нїе сїе в# которомъ е^смы`. и^же і^ерsли'мъ ѓ^пђщенъ и^ вра'та е^го сконча'ны сђть ѓ^гне'мᲆ, прїидњте и^ съзи'ждемъ стњны і^ерsлимђ и^ не бђдемъ е^ще поношени,
18
І я розповів їм про руку Бога мого, що благодіє мені, а також і слова царя, які він говорив мені. І сказали вони: будемо будувати, — й укріпили руки свої на благу справу.
18
и^ скаꙁа'хъ и^мъ рђкђ б~а мое^го и^же е^сть бл~га со мною и^ словеса` цр~ева и^же гл~а мн^њ, и^ реко'хъ. въстанемъ и^ съзи'ждеM, и^ ё^крњпле'ни сђть рђки иX въ бл~го.
19
Почувши це, Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, і Гешем аравитянин глузували з нас і з презирством говорили: що це за справа, яку ви робите? чи не думаєте вже повстати проти царя?
19
слы'шаша же санавал#ла'тъ а^ронит#, и^ товїя ра'бъ а^манїевъ и^ гиса'мъ а^рави'тинъ. и^ посмњя'шася наM. и^ прїидо'ша къ намъ и^ ё^ничижи'шA. и^ реко'ша, ка'я е^сть сїя ве'щь ю%же творите`. е^гда сђпроти'вђ цр~ю эTмњта'етеся,
20
Я дав їм відповідь і сказав їм: Бог Небесний, Він благопоспішить нам, і ми, раби Його, станемо будувати, а вам немає частки і права і пам’яті в Єрусалимі.
20
и^ възда'хъ и^мъ словеса` и^ реко'хъ к ниM, б~ъ нб~си, то'и б~ъ на'шᲆ, и^ пособля'етъ наM, и^ мы` раби` е^го е^смы` въстанеM и^ съзидаеM. ва'м же нњсть ча'сти и^ прича'стїя и^ па'мяти въ і^и^л~и”
Глава 3
1
І встав Елияшив, великий священик, і брати його священики і побудували Овечі ворота: вони освятили їх і вставили двері їх, і від вежі Меа освятили їх до вежі Хананела.
1
И$ въста` е^лїасђвъ сщ~ен#никъ вели'кїи, и^ бра'тїа е^го и^ сщ~енницы, и^ съзида'ша врата ста'дныя. сїи ѓ^ст~иша иX и^ положи'ша вра'та е^я`” и^ да'же до р~, лако'тъ стоя'тъ. ѓ^ст~иша е^го да же къ столпђ` а^намеи'лю.
2
І біля нього будували єрихонці, а біля них будував Закхур, син Імрія.
2
и^ близь е^го съзида'ша мђжи е^рихо'на, и^ бли'зь и^хъ съзида` закᲆхђръ, сн~а а^манїина.
3
Ворота Рибні будували уродженці Сенаї: вони покрили їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх.
3
вра'та же ры'бнаа съзида'ша сн~ове а^сана'евы, сїи` сплетоша и^хъ и^ поста'виша вра'та е^го и^ заворы и^ верїя иX.
4
Біля них лагодив стіну Меремоф, син Урії, син Гаккоца; біля них лагодив Мешуллам, син Берехії, син Мешизабела; біля них лагодив Садок, син Баани;
4
и^ бли'ꙁъ иX съѕида` а^порамо'џъ сн~ъ ё'рїинъ, сн~а а^ккђсова, и^ блиZ е^го соѕида` мосолла'мъ, сн~ъ врахїевъ сн~а е^маꙁевиля. и^ бли'зъ е^го соѕида` данђ'и, сн~ъ ваа'новъ.
5
біля них лагодили фекойці; втім, найзнатніші з них не нахилили шиї своєї попрацювати для Господа свого.
5
и^ бли'зъ е^го соѕда'ша џекђи^ны. дръжавнїи же и^хъ не положиша и%го свое в# дњло г~а б~а свое^го”
6
Старі ворота лагодили Іоіада, син Пасеаха, і Мешуллам, син Бесодії: вони покрили їх і вставили двері їх, і замки їх і засуви їх.
6
и^ вра'та стары'е соѕида'ше и^ѓ^а'да, сн~ъ фасековъ. и^ масђлла'мъ сн~ъ васодїевъ” Тїи и^сплетоша и^хъ, и^ поста'виша вра'та е^го и^ ꙁаво'ры и^ верїя.
7
Біля них лагодив Мелатія гаваонитянин, та Іадон з Меронофа, з жителями Гаваона і Мицфи, підвладними зарічному областеначальнику.
7
и^ блиZ и^хъ соѕида'ша малтїя гаваѓ'ннинъ, и^ е^варонъ, миронаџитᲆ мђ'жи эT гаваѓ'на, и^ маа'съфа до сенїя кня'ѕя. и^же бы'сть ѓ^бо'нђ сᲄранђ` за рᲇко'ю.
8
Поруч з ним лагодив Уззиїл, син Харгаії, срібляр, а біля нього лагодив Хананія, син Гараккахима. І відновили Єрусалим до стіни широкої.
8
и^ блиZ е^го соѕида` ѓ^ꙁїиль сн~ъ а^рахїевᲆ зла'тарь. и^ блиZ е^го соѕида` а^нанїя, дорокеи'ма” И$ простро'ша і^ерsли'мъ да'же до сᲄњны` торго'выя ширњишїи.
9
Поруч з ними лагодив Рефаія, син Хура, начальник половини округу Єрусалимського.
9
и^ бли'ꙁъ е^го соѕида` рафаїя сн~ъ а^сђ'рь нача'лникъ среDнїе стогны і^ерsлимъскїа.
10
Біля них і навпроти дому свого лагодив Ієдаія, син Харумафа, а поруч з ним лагодив Хаттуш, син Хашавнії.
10
и^ блиZ е^го соѕида` и^е^де'я сн~ъ е^рима'џовᲆ проти'вђ до'мђ е^го. и^ бли'ꙁъ е^го соѕида` а^т#тђџъ сн~ъ а^саванїинъ,
11
На другій ділянці лагодив Малхія, син Харима, і Хашшув, син Пахаф-Моава; вони ж лагодили і вежу Пічну.
11
по'лᲆ ча'сти ё%гла. и^ соѕида` мельхїя сн~ъ е^и^рамовъ. и^ а^сђ'въ сн~ъ фаа'товъ до столпа` пека'реи”
12
Поруч з ними лагодив Шаллум, син Галлохеша, начальник половини округу Єрусалимського, він і дочки його.
12
И$ бли'зъ и^хъ соѕида` саллђмъ сн~ъ а^лои'съ. нача'лникъ по'лђ ча'сти сто'гны і^ерsлимъскїя, то'й и^ дще'ри е^го”
13
Ворота Долини лагодив Ханун і жителі Заноаха: вони побудували їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх, і ще лагодили вони тисячу ліктів стіни до воріт Гнойових.
13
И$ врата до'лняя соѕида` а^ннђмᲆ и^ ѓ^бита^телищное. тїи` соѕида'ша и^хъ. и^ поста'виша вра'та иX и^ ꙁаво'ры и^ верїя. и^ Wа~, лакоT во стенњ` да'же до вра'тъ грязныхᲆ.
14
А ворота Гнойові лагодив Малхія, син Рехава, начальник Бефкаремського округу: він побудував їх і вставив двері їх, замки їх і засуви їх.
14
и^ вра'та гря'зная съзида` мелхїа сн~ъ риха'въ нача'лникъ стогны` виџакраMскїя. то'и и^ сн~ы е^го. и^ положи'лъ вра'та е^го и^ заво'ры и^ ве'рїя.
15
Ворота Джерела лагодив Шаллум, син Колхозея, начальник округу Мицфи: він побудував їх, і покрив їх, і вставив двері їх, замки їх і засуви їх, — він же лагодив стіну біля водоймища Селах навпроти царського саду і до сходинок, що спускаються від міста Давидового.
15
и^ вра'та и^сто'чника съзида` соло'монъ сн~ъ халезе'ѓ^въ нача'лникъ села` мае'сфа. то'и съзида` е^я` и^ ё^тверди” и^ посᲄа'ви вра'та е^го и^ заво'ры и^ ве'рїа” и^ стњнђ кђ'плїи ко'жаныхъ до сто'гны цр~евы. и^ да'ждь до стђпнїи и^же и^схо'дятъ эT гра'да двд~ва”
16
За ним лагодив Неємія, син Азбука, начальник половини округу Бефцурського, до гробниць Давидових і до викопаного ставка і до дому хоробрих.
16
По неM съѕида` нее^мїя сн~ъ завђ'ховъ нача'лникъ по'лђ ча'сти. виџ#сђровы да'же до врьте'па гро'ба двд~ва, и^ да'же до рыба'рица и^же вели'комъ дњ'ломъ създа'на е^сть. и^ да'ждь до до'мђ си'лнаго”
17
За ним лагодили левити: Рехум, син Ванія; біля нього лагодив Хашавія, начальник половини округу Кеїльського, за свій округ.
17
Поне'мъ съзида'ша левљ=ти. раё'м# сн~ъ ваннаи'мъ. поне'мъ съзида'ше а^са'вїа началникъ по'лђ части сᲄо'гны кеи'лы сто'гны е^го.
18
За ним лагодили брати їхні: Баввай, син Хенадада, начальник Кеїльського напівокругу.
18
и^ поне'мъ съѕида'ша бра'тїа и^хъ. венїи сн~ъ а^дана'довᲆ нача'лникъ по'лђ ча'сти кеи'лы.
19
А біля нього лагодив Езер, син Ісуса, начальник Мицфи, на другій ділянці, навпроти виходу до зброярні на розі.
19
и^ съзида` блиZ е^го а^зђръ сн~ъ і^ѓ^сђе^в#, сн~ъ ма'сџа мњ'рђ весе'лђю. проти'вђ въсхо'да крњплњ'ишаго ё%гла.
20
За ним ревно лагодив Варух, син Забвая, на другій ділянці, від рогу до дверей дому Елияшивового, великого священика.
20
и^ поне'мъ съѕида'ше варђхъ сн~ъ завђе^в# и^ мњ'рђ вто'рђю. и^ эT ё%гла да'же до вра'тъ до'мђ сђ'вовыхъ, сщ~енника вели'каго”
21
За ним лагодив Меремоф, син Урії, син Гаккоца, на другій ділянці, від дверей дому Елияшивового до кінця дому Елияшивового.
21
Поне'мъ съѕида'ше меримђ'џъ сн~ъ ё%рїи сн~а а^к#кђсова мњ'рђ вторђ'ю эT вра'тъ до'мђ сђ'вова, до постигне'нїя до'мђ сђ'вова”
22
За ним лагодили священики з околиць.
22
И$ поне'мᲆ съзида'ша сщ~енницы, мђж'и эT польскаго і^ѓ^рда'на.
23
За ними лагодив Веніамін і Хашшув, навпроти дому свого; за ними лагодив Азарія, син Маасеї, син Ананії, біля дому свого.
23
потњх'ъ съзида` венїами'нъ, и^ а^сђ'въ. проти'вђ домо'в# свои^хъ” И$ потњх'ъ созда` а^ꙁа'рїа сн~ъ маа^сїевъ сн~а а^на'нїина бли'ꙁђ до'мђ свое^го.
24
За ним лагодив Биннуй, син Хенадада, на другій ділянці, від дому Азарії до рогу і повороту.
24
по не'мъ създа` ванђ'и сн~ъ а^да'довъ мњ'рђ вторђ'ю эT до'мђ а^за'рїя да'жедо ё^клоне'нїя и^ да'же до ё%гла.
25
За ним Фалал, син Узая, навпроти рогу і вежі, що виступає від верхнього дому царського, яка біля двору в’язничного. За ним Федаія, син Пароша.
25
џала'ха сн~а ё^за'и^на проᲄи'вђ ё^клоне'нїя, и^ сто'лпъ и^же възвыси'ся эT до'мђ цр~ева высо'ко, т^о е^сть въ дворњ` темни'цы. понеM фада'їя сн~ъ форо'совъ.
26
Нефинеї ж, які жили в Офелі, полагодили навпроти Водяних воріт на схід і до вежі, що виступає.
26
и^ наџини'ми и^же ѓ^бита'хђ въ ѓ^џа'лњ да'же до вертогра'да вра'тъ во'дныX къ въсто'кђ. и^ стоlпъ и^же възвыси'ся.
27
За ними лагодили фекойці, на другій ділянці, від місця навпроти великої вежі, що виступає до стіни Офела.
27
по ни'хъ създа'ша џекђе'ни мњрђ вторђ'ю эT страны` стоlпа` вели'каго и^ высо'каго да'же до стњны` цр~кви.
28
Далі за воротами Кінськими лагодили священики, кожен навпроти свого дому.
28
въ вы'шняа же къ вра'тоM коне'вымъ съзида'ша сщ~енницы, е^ді'нъ ко'ждо же проти'вђ до'мђ свое^го.
29
За ними лагодив Садок, син Іммера, навпроти свого дому, а за ним лагодив Шемаія, син Шеханії, сторож східних воріт.
29
по ни'хъ съзида` саDдђ'къ сн~ъ е^м#ми'рь проти'вђ до'мђ свое^го. и^ поне'мъ създа'ше сама'їе сн~ъ сехенїевъ стра'жᲆ вра'тъ въсто'чныхъ.
30
За ним лагодив Хананія, син Шелемії, і Ханун, шостий син Цалафа, на другій ділянці. За ним лагодив Мешуллам, син Берехії, навпроти кімнати своєї.
30
поне'мъ съѕида'ше а^нанїя сн~ъ селемїеv и^ а^ино'мъ сн~ъ селфе ше'стыи мњ'рђ вторђ'ю. по ни'хъ създа` мисђл#ла'мъ сн~ъ варахїевъ. проти'вђ съкро'вищницы свое^я”
31
За ним лагодив Малхія, син Гацорфія, до дому нефинеїв і торговців, навпроти воріт Гаммифкад і до кутового житла.
31
поне'мъ созда'ше мелхїе сн~ъ сарафїевᲆ да'же до до'мђ виџанаџїева. и^ щиты прода'ющи проти'вђ вра'тъ сђ'дныхъ. и^ да'же до го'рницы ё%гла.
32
А між кутовим житлом до воріт Овечих лагодили сріблярі і торговці.
32
и^ внђтри` го'рницы ё%глы въ вра'тњх# стаDныхъ. съзида'ша сн~ове кова'ческїя, и^ щитопрода'вницы”
Глава 4
1
Коли почув Санаваллат, що ми будуємо стіну, він розсердився і багато досадував і знущався з юдеїв;
1
И$ бы'сть е^гда слы'шаше санавал#ла'тъ, и^же съзида'емᲆ стњ'ны, лђка'вно бњ` е^мђ, и^ гнњ'вася ѕњло. и^ посмњја^ся і^ё^де'ѓмъ”
2
і говорив при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказав: що роблять ці жалюгідні юдеї? невже їм це дозволять? невже будуть вони приносити жертви? невже вони коли-небудь закінчать? невже вони оживлять камені з куп пороху, і притому попалені?
2
И$ рече преD бра'тїею свое'ю, сїя си'ла сомо'роv, и^ рече чт^о і^ё^деи` сїю сътворя'ютъ свои гра'дъ, н^о пожира'ютъ л^и, и^л^и въꙁмо'гђтъ дн~есь, ѓ^ста'вяT ка'менїе съ пра'хоM бы'ти ꙁемли сож#же'нней,
3
А Товія аммонитянин, який був поруч з ним, сказав: нехай будують їх; піде лисиця, і зруйнує їхню кам’яну стіну.
3
и^ товїя а^мани'тяниn, блиZ е^го прїиде, и^ рече и^мъ саме'ние, блиZ е^го прїиде, и^ рече и^мъ саме'ние пожираютъ, и^л^и ја^дя'тъ эT мњста иX, не възы'идетъ л^и лиси'ца, и^ разориT стњнђ` ка'менеи иX”
4
Почуй, Боже наш, у якій ми зневазі, і оберни ганьбу їх на їхню голову, і віддай їх на презирство в землі полону;
4
И$ рече нее^мїя, слы'ши б~е нашъ, ја%ко сътворе'ни е^смы` въ смњя'нїе” ѓ^брати` поноше'нїе и^хъ на главђ` и^хъ. и^ да'и иM въ посмњя'нїе в зе'млю плњне'нїя,
5
і не покривай беззаконня їх, і гріх їх нехай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони засмутили тих, що будують!
5
не покры'и безако'нїя иX”
6
Ми однак же будували стіну, і складена була вся стіна до половини її. І в народу вистачало ретельности працювати.
6
7
Коли почув Санаваллат і Товія, й аравитяни, й аммонитяни, і азотяни, що стіни Єрусалимські відновлюються, що пошкодження почали лагодитися, то їм стало дуже прикро.
7
Бы'сть же е^гда слы'шаше санавалаT, и^ товїя, и^ а^равїи и^ а^мони'ты, ја%ко и^зведе'на бы'сть щњ'ль сᲄњны` і^ерsли'скїа, зане` почаша междђ разбїенїя дњлати, гнњвахђся ѕњло”
8
І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим і зруйнувати його.
8
И$ събра'ни сђть вс^и въкђпњ, да прїидђтъ и^ ѓ^плъча'тся проти'вђ і^ерsлима”
9
І ми молилися Богу нашому, і ставили проти них варту вдень і вночі, для порятунку від них.
9
И$ моли'хомъ б~а нашего, и^ поста'вихоM на стра'жи, на стњнњ` дн~ь и^ но'щъ, проти'вђ и^хъ”
10
Але юдеї сказали: ослабла сила в носіїв, а сміття багато; ми не в змозі будувати стіну.
10
Рече же і^ё'да, и^стомле'на е^сть си'ла вра'гъ, и^ зеMля` мно'га е^сть, и^ мы` не мо'жемъ съзида'ти стњнђ`”
11
А вороги наші говорили: не дізнаються і не побачать, як раптом ми ввійдемо в середину їх і переб’ємо їх, і зупинимо справу.
11
И$ реко'ша ѓ^скорбля'ю^щїи` на'съ, да не зна'ютъ и^ не вᲇдяT до'ндеже прїидемъ посредњ и^хъ, и^ ё^бїемъ и^хъ, и^ преста'ти сътвори'мъ дњло”
12
Коли приходили юдеї, які жили поряд з ними, і говорили нам разів десять, з усіх місць, що вони нападуть на нас,
12
Бы'сть же грядђщимъ і^ё^де'ѓ^мъ, и^же ѓ^бита'хђ бли'ꙁь и^хъ, гл~ющи намъ, въсходятъ эT всњхъ ја%зы'къ на' ны”
13
тоді в низинних місцях біля міста, за стіною, на місцях сухих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами їхніми і луками їхніми.
13
И$ поста'вихъ въ мњсто послњ стnњ въ закрове'нїи, и^ поста'вихъ лю'ди по чинђ` с ме'чи и^ с# сђлицами и^ лђ'ки,
14
І оглянув я, і став, і сказав найзнатнішим і начальникам і решті народу: не бійтеся їх; пом’ятайте Господа великого і страшного і воюйте за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за дружин своїх і за доми свої.
14
и^ ви'дњхъ и^ въста'хъ. и^ реко'хъ къ державнњ'ишимъ и^ старњ'ишинаM. и^ къ про'чимъ ча'стемъ наро'да” Не бо'итеся эT лица` и^хъ. г~а на'шего вели'каго и^ стра'шнаго, въспомина'иᲄе и^ ѓ^полчи'теся ꙁа бра'тїю ва'шђ сн~овᲆ ва'шихъ и^ дще'ри ва'ши и^ же'ны ва'ши и^ домовъ ва'шихъ.
15
Коли почули вороги наші, що нам відомий намір їхній, тоді зруйнував Бог задум їхній, і всі ми повернулися до стіни, кожен на свою роботу.
15
Бы'сть же е^гда` ё^слы'шаша враѕи на'ши, ја%ко ја^влеn бы'сть на'мъ совњтъ и^хъ, разори` б~ъ ја%же съвњща'ша. и^ ѓ^брати'хоMся вс^и на стњ'ны е^ді'нъ кождо же къ дњ'лђ свое^мђ”
16
З того дня половина молодих людей у мене займалася роботою, а інша половина їх тримала списи, щити і луки і лати; і начальники знаходилися позаду всього дому Іудиного.
16
И$ бы'сть эT дн~и того. по'лъ въчине'ныхъ ю%ношъ и^ дњ'лахђ дњ'ло. и^ полови'на и^хъ ё^гото'вана бы'сть къ бра'ни. и^ сђ'личницы и^ щи'тни и^ лђ'ки и^ ѓ^рђж'ницы и^ нача'лницы ꙁа всњмъ до'момъ і^ё'динымъ
17
Ті, що будували стіну і носили важке, яке накладали на них, однією рукою виконували роботу, а другою тримали спис.
17
съѕида'ющи стњ'ны, и^ нося'щїи бремена` съ ѓ^рђж'їемъ е^ді'нђ рђ'кђ свою творя'хђ дњ'ло и^ дрђго'ю держа'хђ ме'чъ.
18
Кожен із тих, що будували, підперезаний був мечем по стегнах своїх, і так вони будували. Біля мене знаходився сурмач.
18
съзида'ющимъ же е^ді'номђ комђж'до ме'чъ бы'сть ѓ^поя'санᲆ при бе'дрђ е^го. и^ съзида'хђ и^ трђбяхђ трђба'ми блиZ и^хъ.
19
І сказав я найзнатнішим і начальникам і решті народу: робота велика і об’ємна, і ми розсіяні по стіні і віддалені один від одного;
19
и^ реко'хъ къ державнњ'ишимъ и^ къ старњ'ишинамъ, и^ къ про'чимъ ча'стемъ наро'да дњ'ло вели'ко е^сть и^ простра'нно. и^ м^ы эTлђче'ни е^смы` на стњнњ дале'че е^ді'нъ эT дрђга'го.
20
тому звідки ви почуєте звук труби, в те місце збирайтеся до нас: Бог наш буде воювати за нас.
20
и^ въ мњ'стњ и^дњж'е ё^слы'шите гла'съ трђ'бныи, та'мотецњте к на'мъ. и^ б~ъ на'шъ ѓ^полчи'тся ѓ^ наs.
21
Так виконували ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі до появи зірок.
21
и^ мы` т^о сътворя'емъ дњ'ло. и^ по'лъ насъ держа'хђ сђ'лицы эT восхо'да ꙁори`. до'ндеже вꙁы'идђтъ ѕвњ'зды.
22
Крім цього, у той же час я сказав народу, щоб в Єрусалимі ночували всі з рабами своїми, — і будуть вони у нас вночі на варті, а вдень на роботі.
22
въ вре'мя же т^о реко'хъ по'лкомъ. е^ді'нъ ко'ждо съ ѓ%трокомъ свои^мъ да пребыва'етъ въ среди і^ерsлима. и^ да бђдTђ вамъ стра'жа в но'щи и^ дн~ь на дњла'нїе
23
І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ні вартові, які супроводжували мене, не знімали із себе одягу свого, у кожного були під рукою меч і вода.
23
а%ꙁ же и^ бра'тїя мои` и^ ѓ'троцы мои, и^ стра'жи и^же бя'хђ послњ мене`, не снима'хомъ ѓ^дњя'нїя на'ша т^ђ, ни е^ді'нъ эT мђж'ъ”
Глава 5
1
І зробилося велике ремство в людях і у дружин їхніх на братів своїх юдеїв.
1
И$ бы'сть во'пль лю'демъ и^ жена'мъ и^хъ, вели'къ стропти'вᲆ бра'тїи своиX і^ё^де'и.
2
Були такі, які говорили: нас, синів наших і дочок наших багато; і ми бажали б діставати хліб і годуватися і жити.
2
и^ бя'хђ и^же гл~ахђ” Сн~ове на'ши и^ дще'ри на'ши мно'го сђть ѕњ'ло. и^ прїимемъ ꙁа цњнђ` пшени'цђ и^ ја^диM и^ живе'м#.
3
Були і такі, які говорили: поля свої, і виноградники свої, і доми свої ми закладаємо, щоб дістати хліба від голоду.
3
і^ бяхђ и^же гл~аша” Поля` на'ши и^ винограды на'ши и^ домы наша дадиM в ꙁалоh. и^ прїимемъ пшени'цђ въ гла'дъ”
4
Були і такі, які говорили: ми позичаємо срібло на подать царю під заставу полів наших і виноградників наших;
4
І$ и'нїи гл~ахђ взаи^мъ прїимемᲆ. пњ'няѕи в дани цр~евњи. дае'м# же поля` на'ши и^ виногра'ды, и^ до'мы на'ша”
5
у нас такі самі тіла, як тіла у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини; а ось, ми повинні віддавати синів наших і дочок наших у раби, і деякі з дочок наших уже знаходяться в поневоленні. Немає ніяких засобів для викупу в руках наших; і поля наші і виноградники наші в інших.
5
И$ нн~њ ја%ко пло'ть бра'тїи на'шихъ, та'ко пло'ти на'ши сђть. и^ ја%ко сн~ове и^хъ та'ко и^ сн~ове на'ши” Се^ мы` поDни'ꙁиM сн~ы на'ши, и^ дще'ри на'ши в рабо'тђ. и^ эT дще'рїи сђть на'шихъ рабы'ни. не и^мњ'емᲆ эTкђ'дђ мо'жеM эTкђпи'ти” И$ поля` на'ши и^ виногра'ды на'ши и^нїи въздержа'тъ”
6
Коли я почув ремство їх і такі слова, я дуже розсердився.
6
И$ ѓ^скорбњ'хъ ѕњ'ло е^гда` слы'шахъ во'пль и^хъ по словеси` семђ`.
7
Серце моє обурилося, і я суворо дорікнув найзнатнішим і начальникам і сказав їм: ви берете лихву з братів своїх. І скликав я проти них велике зібрання
7
помысли же срDце мое въ мнњ`. и^ ꙁапрњти'хъ державнњ'ишимъ и^ старњ'ишинамъ, и^ реко'хъ и^мъ” Ро'стъ ни е^ді'ни эT бра'тїи на'шихъ сᲆдњла'ите” И$ събра'хъ сђпроти'вђ и^мъ содвиже'нїе вели'ко,
8
і сказали їм: ми викуповували братів своїх, юдеїв, проданих народам, скільки було сил у нас, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали і не знаходили відповіді.
8
и^ реко'хъ иM. и^ м^ы, ја%ко ꙁна'ете эTкђпи'ли е^смы` бра'тїю на'шђ і^ё^де'и, и^же прода'ни бя'хђ ја^ꙁы'коM по може'нїю на'шемђ” И$ в^ы бо прода'ите бра'тїа ва'ши и^ эTда'сться вамъ” И$ ё^молча'ша не ѓ^брњто'ша чт^о эTвњща'ти”
9
І сказав я: недобре ви робите. Чи не в страху Бога нашого повинні ходити ви, щоб уникнути ганьблення від народів, ворогів наших?
9
Реко'х# же к ни'мъ, нњ'сть до'брая ве'щъ кою` творите` в^ы, чт^о ради не въ стра'сњ б~а на'шего хо'дите. е^же не поно'сиTся на'мъ эT ја^ꙁы'къ враго'въ на'шихъ.
10
І я також, брати мої і ті, що служили при мені, давали їм у борг і срібло і хліб: залишимо їм борг цей.
10
и^ а'зъ и^ братїя мои, и^ ѓ'троцы мои ꙁаи^мова'хомъ эT ни'хᲆ мно'ги пᲇняѕи и^ пшени'цђ” И$ реко'хъ ѓ^ста'вимъ ё^бо прельще'нїе сїе,
11
Поверніть їм нині ж поля їхні, виноградні й оливні сади їхні, і доми їхні, і ріст, за який зі срібла і хліба, і вина й олії, за який ви позичили їм.
11
възда'ите и^мᲆ дне'сь поля` и^хъ, и^ виногра'ды и^хъ, и^ ма'слины и^хъ, и^ до'мы и^хъ. н^о па'че и^ эT пњ'няѕїи пшени'цы. вина` і^ е^ле'я и%м#же не въ пра'во проше'нїе вꙁаконя'ете в ниX, да'ите в ниX мњ'сто”
12
І сказали вони: повернемо і не будемо з них вимагати; зробимо так, як ти говориш. І покликав я священиків і звелів їм дати клятву, що вони так зроблять.
12
И$ реко'ша въздади'мъ, эT ни'хъ ничего въспро'симъ” Та'коже сътво'риM ја%коже гл~еши” И$ въꙁваX сщ~еникоv и^ ꙁакля'хъ и^хъ да сътво'рятъ потомђ` чт^о гл~ахъ.
13
І витрусив я одяг мій і сказав: так нехай витрусить Бог усяку людину, що не стримає слова цього, з дому його і з маєтку його, і так нехай буде в нього витрясено і порожньо! І сказало все зібрання: амінь. І прославили Бога; і народ виконав слово це.
13
на'ипа'че ѓ^трясоX нњ'дра мои и^ рекоX. та'ко ѓ^трясе'тъ б~ъ вся'каго мђ'жа и^же не и^спо'лнитъ сло'ва того эT до'мђ е^го, и^ эT трђдовъ и^хъ. та'ко ѓ^трясе'нъ и^ пра'зденъ да бђ'детъ. и^ рече вс^е мно'жество а^ми'нь. и^ въсхва'лиша б~а” Сᲆтвори'ша лю'дїе ја^ко бы'сть рече'но.
14
Ще: з того дня, як визначений я був областеначальником їхнім у землі Юдейській, від двадцятого року до тридцять другого року царя Артаксеркса, протягом дванадцяти років я і брати мої не їли хліба областеначальників.
14
эT дн~и того во'ньже повелњ` цр~ь мнњ` да бђ'дђ во'ждъ въ ꙁемли` і^ё'динњ, эT лњта к~ го. да'же до лњта, л~ го, и^ в~ го” А$ртаће'рћа цр~я по лњтXњ, в~і тиX, а%ꙁъ и^ братїя моя` пища и^же во'ждеM възда'тися и%мать не ја^до'хомъ.
15
А попередні областеначальники, що були до мене, обтяжували народ і брали з нього хліб і вино, крім сорока сиклів срібла; навіть і слуги їхні панували над народом. Я ж не робив так зі страху Божого.
15
и^ пища и^же бы'ша пре'же мене` ѓ^тяг#чиша на нихъ. и^ прїя'ша эT ни'хъ въ хлњ'бњ, и въ винњ`, и^ въ пњ'няѕеX всякъ дн~ь, дидра'гмъ. м~” Но и^ слђже'бницы иX ѓ^блада'ша люDми” А/з# же не сътвориX та'ко ра'ди стра'ха бж~їя,
16
При цьому роботи на стіні цій я підтримував; і полів ми не закуповували, й усі слуги мої збиралися туди на роботу.
16
н^о па'че в дњ'ло стњна'мъ съѕида'хъ, и^ по'ля не кђпи'хъ. и^ вс^и ѓ%троцы мои събра'ни к дњ'лђ бя'хђ,
17
Юдеїв і начальників по сто п’ятдесят людей бувало за столом у мене, крім тих, хто приходив до нас з навколишніх народів.
17
і^ё^де'и же и^ старњ'ишинъ, р~. и^ н~ мђжїи. і^ и'же грядя'хђ к на'мъ эT јаꙁы'ъ и^же въѓ%крsтъ наs сђть, къ трапепе'зњ мое'и”
18
І ось що бувало приготоване на один день: один бик, шість добірних овець і птахи готувалися у мене; і за десять днів витрачалося безліч усякого вина. І, попри все те, хліба областеначальничого я не вимагав, тому що важка служба лежала на народі цьому.
18
И$ бя'хђ ё^гото'вана мнњ` на ко'жDо дн~ь во'лъ е^ді'нᲆ, ѓ%венъ, ѕ~, и^ꙁбра'нныхъ. и^ коꙁе'лᲆ бы'сть м^и. такоy и^ эT птиц#. междђ десяти вино` гро'ꙁнDое, і^ ина мно'га възда'яхђ. на'ипа'че и^ пища госпоDствђ моемђ не в#ꙁыска'хъ. ѕњ'лна б^о бя'ше рабо'та на лю'дехъ сихᲆ, ё^тоненъ по'лкъ.
19
Пом’яни, Боже мій, на благо мені усе, що я зробив для народу цього!
19
помяни м^я б~е мои въ бл~го по всњ'хъ и^же сътвори'хъ лю'деM тњ'мъ”
Глава 6
1
Коли дійшло до вух Санаваллата і Товії і Гешема аравитянина й інших ворогів наших, що я відбудував стіну, і не залишалося в ній пошкоджень — втім, до того часу я ще не ставив дверей у ворота, —
1
Бы'сть же е^гда` слы'ша санаваlла'тъ и^ товїя, і^ и^са'мђ а^рави'т#скомђ, и^ про'чимъ враго'мъ на'шимъ, ја^ко създа'хђ стњнђ`. и^ не ѓ^ста` в ни'хъ дх~ъ. и^ а'ꙁъ да'же до вре'мени ѓ%ного, две'рїи не поста'вихъ въ вра'тњхъ.
2
тоді прислали Санаваллат і Гешем до мене сказати: прийди, і зійдемося в одному із сіл на рівнині Оно. Вони замишляли зробити мені зло.
2
посла` санаваlла'тъ и^ сиса'м# къ мнњ` гл~ющи. прїиди и^ събере'мся въкђ'пњ в по'ле на мњ'сто ѓ%но гл~емое. тїи же мышля'хђ да сътво'рятᲆ м^и ѕло`”
3
Але я послав до них послів сказати: я зайнятий великою справою, не можу зійти; справа зупинилася б, якби я залишив її і зійшов до вас.
3
И$ посла'хъ к ни'мъ посло'въ гл~ющи. дњ'ло вели'ко. а%зъ творю` и^ не могђ` сни'ти, да не преста'нетъ дњ'ло. е^гда же съвершђ е& възы'идђ къ ва'мъ”
4
Чотири рази присилали вони до мене з таким самим запрошенням, і я відповідав їм те саме.
4
И$ посла'ша же кᲆ мнњ` ја%ко гл~ъ се'и, и^ посла'ша къ мнњ` посе'мᲆ,
5
Тоді прислав до мене Санаваллат у п’ятий раз свого слугу, в якого в руці був відкритий лист.
5
и^ посла` къ мнњ` санавала'тъ, е~ го ѓ%трока свое^го, посла'нїе и^мњ'ющи в рђ'кђ свою` пи'санђ та'ко”
6
У ньому було написано: чутка носиться в народах, і Гешем говорить, начебто ти і юдеї задумали відпасти, для чого і будуєш стіну і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками;
6
Въ ја^зы'цњхъ слы'шано е^сть. и^ сиса'мъ реq. ја%кот^ы і^ и^ё^де'и мы'слите эTмњта'тися” И$ сего ра'ди т^ы съѕида'еши стњ'нђ и^ въздви'гнђти себе` хо'щеши и^мъ в# цр~я. сеа' же ра'ди вины
7
і пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: цар Юдейський! І такі розмови дійдуть до царя. Отже, приходь, і порадимося разом.
7
и^ прoрки поставля'еши себњ`. да бђ'деши въ і^ерsлимњ цр~емъ и^ въ і^ё^де'и. и^ нн~њ въꙁвњстятся цр~ю словеса` сїя. сего ра'ди нн~њ прїиди да сътво'римъ совњтъ въкђ'пњ”
8
Але я послав до нього сказати: нічого такого не було, про що ти говориш; ти вигадав це своїм розумом.
8
И$ посла'хъ к ниM гл~ющи, нњ'сть сътворе'но по словеси` семђ` и^же т^ы гл~еши, ја%ко эT срDца твое^гот^ы л#же'ши и^х#,
9
Бо всі вони залякували нас, думаючи: опустяться руки їхні від цієї справи, і вона не відбудеться; але я тим більше зміцнив руки мої.
9
ја%ко вс^и страшатъ насъ гл~ющи, престанђтъ рђ'ки иX эT дњ'ла сего и^ не сътвориTся” Сего ради нн~њ наипаче ё^крњпи'хъ рђ'ки мои`,
10
Прийшов я в дім Шемаії, сина Делаії, сина Мегетавелового, і він замкнувся і сказав: ходімо в дім Божий, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, тому що прийдуть убити тебе, і прийдуть убити тебе вночі.
10
и^ аꙁъ внидо'хъ въ до'мъ семее^въ сн~а далаїе^ва, сн~а метавеи'лева, и^ се'и съдержася м^и и^ рече” Съберњ'мся въ до'мᲆ бж~їи среди е^го, и^ ꙁаключи'мо две'ри е^го, ја%ко прихо'дяT нощїю да забїютъ т^я”
11
Але я сказав: чи може втікати така людина, як я? Чи може такий, як я, увійти в храм, щоб залишитися живим? Не піду.
11
И$ реко'хъ кт^о е^сть подо'бенъ мнњ` да бњжи'т#, и^ кт^о подо'бенъ ја%ко азᲆ, въни'детᲆ въ цр~ковь и^ живетъ, не вни'дђ”
12
Я знав, що не Бог послав його, хоча він пророче говорив мені, але що Товія і Санаваллат підкупили його.
12
И$ разђмњ'хъ и^ с^е б~ъ не посла е^го, ја^ко пррoчествова сло'во на мя,
13
Для того він був підкуплений, щоб я злякався і зробив так і згрішив, і щоб мали про мене недобру думку і переслідували мене за це докорами.
13
и^ товїа, и^ санаваlлатъ, ная'ша на мя наро'дъ да ё^страшђся и^ сътворю` тако, и^ съгрњшђ` и^ да бђ'дђ и^мъ въ и^мя лђкавое, і^ и^мњ'емъ ѕл^о, ја^ко да поно'сятъ м^и,
14
Пом’яни, Боже мій, Товію і Санаваллата за цими справами їхніми, а також пророчицю Ноадію й інших пророків, які хотіли залякати мене!
14
помяни` б~е товїю и^ санаваlлата по дњ'лђ иX си'цевђ, и^ наѓ^дїя пррoка и^ про'чиX пррoкъ и^же страшахђ мя”
15
Стіна була зроблена у двадцять п’ятий день місяця Елула, за п’ятдесят два дні.
15
И$ съверше'на е^сть стњна, к~е го, мцsа е^лђ'ла, вᲆ н~в дн~и”
16
Коли почули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, які навколо нас, тоді вони дуже впали в очах своїх і пізнали, що це діло зроблено Богом нашим.
16
И$ бы'сть б^о е^гда слы'шаша вс^и враѕи наши, и^ ё^боя'шася вс^и ја^зы'цы, и^же бя'хђ ѓ%крsтъ насъ, нападе` страX вели'къ въ ѓ%чи и^хъ, и^ позна'ша и^же эT г~а б~а нашего сътворе'но быs дњ'лот^о”
17
Зверх того в ті дні найзнатніші юдеї багато писали листів, які посилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них.
17
И$ въ дн~и тїи мно'ѕи державнњ'ишїи въ і^ёде'и посланїа послаша к товїи` и^ эT товїя посланїя грядя'хђ к ниM,
18
Тому що багато хто в Юдеї був у клятвеному союзі з ним, бо він був зятем Шеханії, сина Арахового, а син його Іоханан узяв за себе дочку Мешуллама, сина Верехії.
18
мно'ѕи б^о бя'хђ въ і^ё^де'и и^мњ'ющи въ кля'твњ е^го, ја%ко зя'ть б^њ сехенїевъ сн~а и^ё^рае^ва, і^ѓ^аннаџаn сн~ъ е^го прїя` дще'рь месол#ла'мовђ сн~а варахїева въ женђ`,
19
Навіть про доброту його вони говорили при мені, і мої слова переносилися до нього. Товія надсилав листи, щоб залякати мене.
19
и^ словеса е^я` бњ'хђ кᲆ мнњ` гл~ющи, и^ словеса мои` эTнося'щи е^мђ и^ послаше посланїе товїя да ё^страшитъ мене`”
Глава 7
1
Коли стіна була побудована, і я вставив двері, і поставлені були на своє служіння воротарі і співці і левити,
1
И$ бы'сть е^гда` създа'на е^сть стњна`, и^ положи'хъ две'ри и^ счита'хъ две'рницы. и^ пᲇв#цы и^ левљ=ти,
2
тоді наказав я братові моєму Ханані і начальникові єрусалимської фортеці Хананію, бо він більше за багатьох інших був людиною вірною і богобоязкою,
2
повелњхъ а^нанїи бра'тђ мое^мђ, и^ а^на'нїи начаlникђ домђ ви'рова эT і^ерsлима” То'и б^о бњ` ја^ко мђжъ и%стинеn. и^ боја%ся б~а па'че про'чихъ”
3
і сказав я їм: нехай не відчиняють воріт єрусалимських, доки не обігріє сонце, і доки вони стоять, нехай зачиняють і замикають двері. І поставив я сторожами жителів Єрусалима, кожного на свою варту і кожного навпроти дому його.
3
И$ реко'х# и^мъ, да не эTверзђтся вра'та і^ерsлиMская до'ндеже възы'идетъ слн~це” И$ еще` и^мъ бдя'щиM, да ꙁаключаTся вра'та, и^ ꙁасђ'нђты да бђтъ засо'вами, и^ поста'вихъ стра'жи эT ѓ^бита'ющиX въ і^ерsлимњ. мђжъ е^ді'нъ ко'жDо во стра'жи свое'й. и^ мђжъ ко'жDо проти'вђ до'мђ свое^го
4
Але місто було просторе і велике, а народу в ньому було небагато, і доми не були побудовані.
4
граD же бы'сть широ'къ ѕњло и^ вели'к#. и^ людїи ма'ло посреди е^го. и^ не бя'хђ домы` созда'ны
5
І поклав мені Бог мій на серце зібрати найзнатніших і начальників і народ, щоб зробити перепис. І знайшов я родовідний перепис тих, які прийшли спочатку, і в ньому написано:
5
б~ъ же да'лъ въ срDце мое и^ събра'хъ держа'внњишихъ князе'и и^ наро'дъ въ собо'ръ пђти и^ ѓ^брњто'хъ кни'гђ съвокђпле'ннаго пђти`, и^же въꙁыидо'ша прь'вое. и^ ѓ^брњто'хъ пи'сано в не'и,
6
ось жителі країни, які вирушили, із полонених, переселених Навуходоносором, царем Вавилонським, і повернулися в Єрусалим і Юдею, кожен у своє місто, —
6
и^ тїи сн~ове и%стин#нїи. и^же въсходя'щїи эT плњне'нїя, преселе'нїя и^хже пресели` навходоносо'ръ цр~ь вављ=лоньскїи. и^ ѓ^брати'шася въ і^ерsлимъ и^ і^ё^де'ю мђжъ е^ді'нъ коQдо въ градъ свой.
7
ті, які пішли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахманієм, Мардохеєм, Билшаном, Мисферефом, Бигваєм, Нехумом, Вааною. Кількість людей народу Ізраїлевого:
7
съ зорова'велеM, і^е^сђе^м#, і^ нее^мїеM и^ а^за'рїа, и^ вее^льманае^ма'нъ, мардохе'и, веа^саn, масаџара'џъ, е%з#дра, въг#гђа'и. и^ наё'мъ, ваа'на. масџа'ръ” Число` мђжїи людїи і^и^л~евъ,
8
синів Пароша дві тисячі сто сімдесят два.
8
сн~ове фаро'совы, Wв~, ро~в.
9
Синів Сафатії триста сімдесят два.
9
Сн~ове сафатїевы т~, о~в”
10
Синів Араха шістсот п’ятдесят два.
10
Сн~ове и^ре'евы, х~, н~в.
11
Синів Пахаф-Моава, із синів Ісуса й Іоава, дві тисячі вісімсот вісімнадцять.
11
Сн~ове фаа^џ#моа'вовы” Сн~овъ и^ѓ^сђ'евыхъ і^ѓ^а'вовыхъ. Wв~, х~ и^ и~і.
12
Синів Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири.
12
Сн~ове е^ла'мовы, Wа~, с~, н~д”
13
Синів Заффу вісімсот сорок п’ять.
13
Сн~ове соџђ'евы, и~ сTо, м~е”
14
Синів Закхая сімсот шістдесят.
14
Сн~ове ꙁаха'ие^вы, з~, сотъ, ћ~”
15
Синів Биннуя шістсот сорок вісім.
15
Сн~ове венђ'ие^вы, х~, м~и” Сн~ове ꙁак#хђ'ие^вы, х~, ѕ~ десяT. сн~ве ванђевы х~, м~и.
16
Синів Бевая шістсот двадцять вісім.
16
сн~ве виреі^е^вы, х~, к~и.
17
Синів Азгада дві тисячі триста двадцять два.
17
сн~ве гетадовы, Wв~, тк~в.
18
Синів Адоникама шістсот шістдесят сім.
18
сн~ве а^доникамли, х~ ѕ~, десяT, з~.
19
Синів Бигвая дві тисячі шістсот сім.
19
сн~ве гавђі^е^вы, Wв~, ѕ~, десяT з~.
20
Синів Адина шістсот п’ятдесят п’ять.
20
сн~ве и^дини, х~ н~д,
21
Синів Атера з дому Єзекії дев’яносто вісім.
21
Сн~ове а^ти'ри. и^ сн~ове е^ꙁехїевы џ~. со'тъ,
22
Синів Хашума триста двадцять вісім.
22
и~” Сн~ове и^самїевы тк~и”
23
Синів Вецая триста двадцять чотири.
23
Сн~ове васа'їевы тк~д”
24
Синів Харифа сто дванадцять.
24
Сн~ове а^ри'фовы, рв~і” Сн~ове а^се'новы, с~ к~г.
25
Уродженців Гаваона дев’яносто п’ять.
25
Сн~ове гаваѓ'ни, л~”
26
Жителів Вифлеєма і Нетофи сто вісімдесят вісім.
26
Сн~ове веџалее%мовы, рк~и” Сн~ове а^то'фовы н~ѕ.
27
Жителів Анафофа сто двадцять вісім.
27
Сн~ове а^наџо'џовы, рк~и”
28
Жителів Беф-Азмавефа сорок два.
28
Сн~ве а^ꙁамо'џовы мђжи ви'џовы, м~в.
29
Жителів Кириаф-Іарима, Кефири і Беерофа сімсот сорок три.
29
мђжи карїаџїари'мовы и^ фи'ровы и^ виро'џовы з~. сотъ, м~г.
30
Жителів Рами і Геви шістсот двадцять один.
30
мђжи а^ра'ма и^ гава'я, х~, к~а.
31
Жителів Михмаса сто двадцять два.
31
мђжи махима'совы рк~в.
32
Жителів Вефиля і Гая сто двадцять три.
32
мђжи веџи'ли и^ ха'и, рк~г.
33
Жителів Нево другого п’ятдесят два.
33
мђжи а^навїя дрђга'го, н~в. Сн~ове мегево'са дрђга'го, р~н и^ ѕ~.
34
Синів Елама другого тисяча двісті п’ятдесят чотири.
34
и^ мђжи и^лама'евы, Wа~ сн~в”
35
Синів Харима триста двадцять.
35
Сн~ове і^а^ра'мовы т~к”
36
Уродженців Єрихона триста сорок п’ять.
36
Сн~ове и^ери'ховы, тм~е”
37
Уродженців Лода, Хадида й Оно сімсот двадцять один.
37
Сн~ове лодади'довы и^ ѓ'новы, з~ со'тъ к~а”
38
Уродженців Сенаї три тисячі дев’ятсот тридцять.
38
Сн~ове а^на'на, Wг~, џ~ соT л~”
39
Священиків, синів Ієдаії, з дому Ісусового, дев’ятсот сімдесят три.
39
Сщ~енницы, сн~ове иѓ^да'їевы в домђ` и^есђя', џ~ сотъ, о~г”
40
Синів Іммера тисяча п’ятдесят два.
40
Сн~ове е^м#ми'ровы, Wа~, н~в”
41
Синів Пашхура тисяча двісті сорок сім.
41
Сн~ове фас#сеё'ровы Wа~, см~з”
42
Синів Харима тисяча сімнадцять.
42
Сн~ове и^ра'мовы, Wа~ з~і
43
Левитів: синів Ісуса, з дому Кадмиїлового, з дому синів Годеви, сімдесят чотири.
43
Левљ=ти же сн~ове и^ѓ^сђ'евы кадмїи'льскаго” Сн~ове ё^дђи'ли, о~д.
44
Співців: синів Асафа сто сорок вісім.
44
пњвцы' же сн~ове а^са'фовы, рк~и.
45
Воротарі: сини Шаллума, сини Атера, сини Талмона, сини Аккува, сини Хатити, сини Шовая — сто тридцять вісім.
45
две'рницы же, сн~ове сел#лђмли” Сн~ове а^ти'ровы” Сн~ове талмо'ни. сн~ове а^къкђ'вовы. сн~ове ти'товы. сн~ове савїины, рл~и,
46
Нефинеї: сини Цихи, сини Хасуфи, сини Таббаофа,
46
сн~ове наџи'мли. сн~ове и%лины. сн~ове а^сђфовы. сн~ове ꙁаваѓ^до'вы.
47
сини Кироса, сини Сиї, сини Фадона,
47
сн~ове кирасовы. сн~ове сиса'и^ны. сн~ове фадони,
48
сини Левана, сини Хагави, сини Салмая,
48
сн~ове лава'ни. сн~ове а^га'вовы. сн~ове а^кђ'вовы. сн~ове ё^та'евы, сн~ве кита'рсовы, сн~ве га'вовы. сн~ове селме'ины.
49
сини Ханана, сини Гиддела, сини Гахара,
49
сн~ове а^нановы. сн~ове саде'ины. сн~ве гаа'ровы.
50
сини Реаії, сини Рецина, сини Некоди,
50
сн~ове раа^хїины. сн~ове раа^со'ни. сн~ве нехо'довы,
51
сини Газзама, сини Уззи, сини Пасеаха,
51
сн~ове е^гиꙁа'мли. сн~ове а%зины. сн~ве фе'совы.
52
сини Весая, сини Меунима, сини Нефишсима,
52
сн~ове висїины сн~ове меи^но'новы. сн~ове нефоса'ины.
53
сини Бакбука, сини Хакуфи, сини Хархура,
53
сн~ове вак#вђковы. сн~ове а^хи'фовы. сн~ове а^рђрины.
54
сини Бацлифа, сини Мехиди, сини Харши,
54
сн~ове васало'џовы. сн~ове мїидины. сн~ове а^даса'ни, сн~ове варкђвовы. сн~ове васалоџовы. сн~ове ми'дины. сн~ове а^даса'ни,
55
сини Баркоса, сини Сисари, сини Фамаха,
55
сн~ве варкђвли, сн~ове сисара'џовы. сн~ове џима'евы.
56
сини Нециаха, сини Хатифи.
56
сн~ове нисїины, сн~ове а^ти'џївы.
57
Сини рабів Соломонових: сини Сотая, сини Соферефа, сини Фериди,
57
сн~ове рабо'въ соло'моновыX сн~ове сђти, сн~ове сафара'товы. сн~ове фери'дины.
58
сини Іаали, сини Даркона, сини Гиддела,
58
сн~ове лели'лины. сн~ове дорко'ни. сн~ове гадаи'ли.
59
сини Сафатії, сини Хаттила, сини Похереф-Гаццеваїма, сини Амона.
59
сн~ве фараха'совы, сн~ове сава'и^ни. сн~ве имђмини
60
Усіх нефинеїв і синів рабів Соломонових триста дев’яносто два.
60
вси`, и^ наџине'и. и^ сн~ове слђгъ соло'моновыхъ, тч~в”
61
І ось ті, що вийшли з Тел-Мелаха, Тел-Харши, Херув-Аддона й Іммера; але вони не могли показати про покоління своє і про плем’я своє, чи від Ізраїля вони.
61
И$ сїи сђть и^же в#зошли` эT џелме'ла џелаrса хирђвъ, и^ро'нъ. и^еми'ръ. и^ не мого'ша сказати до'мђ эTц~ь свои^хъ сњмени и^хъ, эT і^и^л~я л^и быша
62
Сини Делаії, сини Товії, сини Некоди — шістсот сорок два.
62
и^ сн~ове далњ'ия, сн~ове вђ'евы, сн~ве товїины сн~ве некодае^вы, х~, м~в.
63
І з священиків: сини Ховаії, сини Гаккоца, сини Верзеллія, який взяв дружину з дочок Верзеллія галаадитянина і став називатися їхнім іменем.
63
эT сщ~еnниk. сн~ве и^ѓ^вїины, сн~ове а^к#кђсовы. сн~ове верꙁел#ла'ины, ја%ко поја%ли эT дще'рїи герꙁел#ла'иныхъ, галаа^ди'тина же'ны. и^ прозва'шася по и'менехъ си'хъ”
64
Вони шукали родовідного свого запису, і не знайшлося, і тому виключені зі священства.
64
Сїи в#ꙁыска'ша писа'нїя и^хъ в числњ`, и^ не ѓ^брњто'шася і^ и^зве'ржени сђть эT сщ~енства”
65
І Тиршафа сказав їм, щоб вони не їли великої святині, доки не постане священик з уримом і тумимом.
65
Рече же а^џерсаџа и^мъ, да не ја^дя'т# эT ст~ая ст~ыхъ, до'ндеже въста'неT сщ~енникъ ё^че'нъ и^ наказа'нъ”
66
Усе суспільство разом складалося із сорока двох тисяч трьохсот шістдесяти людей,
66
И$ бы'сть весь собо'ръ, ја%ко мђжъ еді'нᲆ, Wм~, Wв~, т~, и^ ѕ~ деся'тъ.
67
крім рабів їхніх і рабинь їхніх, яких було сім тисяч триста тридцять сім; і при них співців і співачок двісті сорок п’ять.
67
безъ рабъ и^ рабынь, и^хже бя'хђ, Wз~, тл~з, и^ междђ и^ми пњвцы` и пњвни'цы, сл~ѕ.
68
Коней у них було сімсот тридцять шість, мулів у них двісті сорок п’ять,
68
и^ ко'ни и^хъ х~, л~з, и^ м#ски` и^хъ, см~е,
69
верблюдів чотириста тридцять п’ять, ослів шість тисяч сімсот двадцять.
69
вельблюди и^хъ, х~ л~е. ѓ^сли` иX, Wѕ~. з~ соT к~.
70
Деякі глави поколінь дали внески на провадження робіт. Тиршафа дав у скарбницю золотом тисячу драхм, п’ятдесят чаш, п’ятсот тридцять священичих одеж.
70
И$ эT ча'сти нача'лныX эTч~ествъ да'ша въ дњло а^рџасаста'рови. и^ да'ша въ сокро'вище, зла'тыхъ, Wа~ и^ фїа'лъ н~, и^ ри'зъ жре'ческихъ, л~”
71
І деякі з глав поколінь дали в скарбницю на провадження робіт двадцять тисяч драхм золота і дві тисячі двісті мин срібла.
71
И$ эT нача'лникъ ѓ^би'телныхъ да'ша въ сокро'вище дњла зла'та, дра'гмъ Wк~” И$ сребра` мна'съ, Wв~, и^ т~,
72
Інші з народу дали двадцять тисяч драхм золота і дві тисячі мин срібла і шістдесят сім священичих одеж.
72
и^ да'ша про'чїи лю'ди злата дра'гмъ, Wк~, и^ сребра` мна'съ, Wв~, и с~, и^ ри'зъ сщ~енническихъ, ћEз”
73
І стали жити священики і левити, і воротарі і співці, і народ і нефинеї, і весь Ізраїль у містах своїх.
73
ѓ^биташаy сщ~енницы и^ левљ=ти, и^ две'рницы, и^ пњвцы`, и^ про'чїи наро'дъ и^ наџине'и и^ весь і^и^л~ь въ гра'дњхъ своиX” И$ пришеD мsць седмыи, сн~веy і^и^л~евы бя'хђ въ' градњхъ свои^хъ”
Глава 8
1
Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві жили по містах своїх, тоді зібрався весь народ, як одна людина, на площу, яка перед Водяними воротами, і сказали книжнику Ездрі, щоб він приніс книгу закону Мойсеєвого, який заповів Господь Ізраїлю.
1
Собра'н же весь полкъ ја%ко мђжъ е^ди'нъ, на простра'нъство и^же е^сᲄь преD вра'ты во'дными и^ реко'ша е%з#дрњ пи'сарю, да принесеT кни'гђ зако'на мољ=сїѓва. и%мже повелњ` г~ь і^и^л~ю,
2
І приніс священик Ездра закон перед зібрання чоловіків і жінок, і всіх, які могли розуміти, у перший день сьомого місяця;
2
и^ принесе` б^о е%з#дра сщ~енникъ зако'нᲆ преD мно'жествомъ мђже'и и^ же'нъ, всњм же и^же можа'хђ раꙁђмњти” Въ день прь'выи мsца седмаго,
3
і читав з нього на площі, яка перед Водяними воротами, від світанку до полудня, перед чоловіками і жінками і всіма, які могли розуміти; і вуха всього народу були прихилені до книги закону.
3
и^ чте` в немъ ја%вно на пространъствњ и^же бы'сть преD вра'ты во'дными эT ё'тра да'же до полђдне, преD мђжи и^ жена'ми и^ премђдрыми, и^ ё'ши всего по'лка бяхђ вня'ты къ кни'ѕњ”
4
Книжник Ездра стояв на дерев’яному підвищенні, яке для цього зробили, а поруч з ним, праворуч від нього, стояли Маттифія і Шема, й Анаія й Урія, і Хелкія і Маасея, а ліворуч від нього Федаія і Мисаїл, і Малхія і Хашум, і Хашбаддана, і Захарія і Мешуллам.
4
Ста же е%з#дра писе'цъ на стђ'пню древенђ, и^же сътвориl гл~анїе. и^ ста'ша бли'зь е^го, матаџїя, и^ саме'я, и^ а^нїя, и^ ё'рїя и^ хелкїя. и^ маа^сїя ѓ^деснђю е^го” И$ к лњвои џа'да, и^ мисаи'лъ, и^ мелхїя, и^ ѓ^са'мъ, и^ а^сева'дъма, заха'рїя, и^ месолаM”
5
І відкрив Ездра книгу перед очима всього народу, тому що він стояв вище за весь народ. І коли він відкрив її, весь народ встав.
5
И$ раꙁгнђвъ е%з#дра кни'гђ преD всњми людми`, ја%ко се'и б^њ наD людми и^ быs е^гда разгиба'ше ю&. ст^а весь полкᲆ
6
І благословив Ездра Господа Бога великого. І весь народ відповів: амінь, амінь, піднімаючи догори руки свої, — і поклонялися і падали перед Господом лицем до землі.
6
и^ блsви е^з#дра г~а б~а гласомъ вели'киM и^ эTвњщавъ весь полк#. и^ рече ами'нь и^ въздви'гше рђцњ свои`, и^ прекло'нᲆшеся, и^ поклони'шася б~ђ, просте'рты на ꙁемли`”
7
Ісус, Ванаія, Шеревія, Іамин, Аккув, Шавтай, Годія, Маасея, Клита, Азарія, Іозавад, Ханан, Фелаія і левити пояснювали народу закон, тим часом як народ стояв на своєму місці.
7
И$ паки и^сђ'и, и^ ваана'на, и^ саравїи бя'хђ раꙁђмњваю^ще, и^ а^канъ, и^ савасте'и, камᲆпти'съ. аза'рїя, и^ѓ^заве'дъ, ани фанесъ” Левљ=ти молчанїе сътворя'хђ въ людеX на слы'шанїе ꙁако'на” Людїе же стахђ на стђпню свою,
8
І читали з книги, із закону Божого, виразно, і приєднували тлумачення, і народ розумів прочитане.
8
и что'ша въ кни'зњ ꙁако'на бж~їя да стро'чно и^ ја%вно къ раꙁђмњнїю, и^ разђмњша лю'дїе е^гда чтя'шеся”
9
Тоді Неємія, він же Тиршафа, і книжник Ездра, священик, і левити, які учили народ, сказали всьому народові: день цей святий Господу Богу вашому; не засмучуйтеся і не плачте, тому що весь народ плакав, слухаючи слова закону.
9
Рече же нее^мїя. і^ е'з#дра сщ~енникъ и^ писе'цъ и^ левљ=ти толкђ'ющїи всMњ лю'демъ, и^ рече всњмъ людемъ. день сщ~енъ е^сть г~ђ б~ђ нашемђ, не печалђите и^ не плачите, понеy б^о плакаша вс^и лю'дїе е^гда слы'шахђ словеса зако'на,
10
І сказав їм: підіть, їжте жирне і пийте солодке, і посилайте частки тим, у кого нічого не приготовано, тому що день цей святий Господу нашому. І не засмучуйтеся, тому що радість перед Господом — підкріплення для вас.
10
и^ речетъ и^мъ” И$дњте ја^дњте тђ'ки и^ пїите вино` медови'то, и^ посли'те части и^мъ. и^же не ё^гото'ваша себњ` ја^ко ст~ъ день гн~ь е^сть, и^ не печа'лђите и^б^о радость гн~я сїя си'ла наша е^сть”
11
І левити заспокоювали весь народ, говорячи: припиніть, тому що день цей святий, не засмучуйтеся.
11
Левљ=ти же мол#чанїе творя'хђ въ всњхъ лю'дехъ рекђщи, молчи'те ја%ко день ст~ъ е^сть и^ не тђжи'те,
12
І пішов увесь народ їсти, і пити, і посилати частки, і святкувати з великою радістю, тому що зрозуміли слова, які сказали їм.
12
абїе весь полкъ эTи'де да ја%сть и^ піеT и^ после'тъ части. и^ сътвори'ти весе'лїе вели'ко. ја%ко разђмњша словеса и^же ё^чаше и^хъ”
13
На другий день зібралися глави поколінь від усього народу, священики і левити до книжника Ездри, щоб він пояснював їм слова закону.
13
И$ въ день вторы'и събрани сђть князи ѓ^би'телем#, вс^и лю'дїе, и^ сщ~енницы и^ левљ=ти къ е%з#дре писцђ` да преᲄолкђ'ет# и^мъ словеса зако'нная”
14
І знайшли написане в законі, який Господь дав через Мойсея, щоб сини Ізраїлеві в сьомому місяці, у свято, жили в кущах.
14
И$ ѓ^брњто'ша пи'сано въ ꙁако'нᲇ и^же повелњ` г~ь рђко'ю мољ=сїѓ^вою, да ѓ^битаю'т# сн~ове і^и^л~евы в# жили'ще въ день праз#дника, мsца седмаго,
15
І тому оголосили і проголосили по всіх містах своїх і в Єрусалимі, говорячи: підіть на гору і несіть гілки оливи садової і гілки оливи дикої, і гілки миртові і гілки пальмові, і гілки інших широколистих дерев, щоб зробити кущі за написаним.
15
да проповᲇда'ютъ и^ прорекђтъ гла'сомᲆ всњ'мъ посаDнымъ своиM въ і^ерsлимњ гл~ющи” И$ рече е%здра и^сходи'те въ горђ`. и^ принеси'те вњтви масли'чны. и^ эTра'сли дре'ва краснњ'ишаго, и^ эTра'сли мерсовы, и^ вњтви фини'чески. и^ эTра'сли дре'ва дђбра'внаго. сътворя'ти кђщи, ја%ко пи'сано е^сть”
16
І пішов народ, і принесли, і зробили собі кущі, кожен на своїй покрівлі і на дворах своїх, і на дворах дому Божого, і на площі біля Водяних воріт, і на площі біля Єфремових воріт.
16
І$ и^ꙁыидо'ша вс^и лю'дїе и^ принесо'ша. сътвори'ша же себњ` жили'ще е^ді'нъ ко'ждо и^хъ въ сокро'вищихъ свои^хъ, и^ въ дворXњ свои^хъ, и въ дво'рњхъ до'мђ бж~їя. и^ на простра'н#ствњ вра'тъ воDныхᲆ. и^ на простра'нствњ вра'тᲆ е^фраи'ма”
17
Уся громада тих, що повернулися з полону, зробила кущі і жила в кущах. Від днів Ісуса, сина Навина, до цього дня не робили так сини Ізраїлеві. Радість була дуже велика.
17
И$ сътвори'ша ве'сь со'ньмъ и^же и^ꙁыидо'ша эT плњне'нїя жили'ща, и^ ѓ^бита'ша в# жили'щихъ. ја%ко не сътвори'ша эT дн~їи і^сђса сн~а на'в#вљ=на такова, сн~ове і^и^л~еви да'же до дн~е ᲄого” И$ бы'сть весе'лїе вели'ко
18
І читали із книги закону Божого щодня, від першого дня до останнього дня. І святкували свято сім днів, а у восьмий день післясвято за уставом.
18
ѕњ'ло. и^ чтя'хђ въ кни'ѕњ ꙁако'на бж~їа, на вся'кᲆ дн~ь, эT дн~е пе'рваго да'ждь до послDњняго” И$ сътвори'ша пра'здникъ. ꙁ~, дн~їи, и^ въ дн~ь, и~ и събра'нїя по ѓ^бы'чаю”
Глава 9
1
У двадцять четвертий день цього місяця зібралися всі сини Ізраїлеві, постячись і у веретищі і з попелом на головах своїх.
1
Въ дн~ь же, к~д. мsца сего, собра'шася сн~ове і^и^л~еви въ по'стњ и^ въ врњтищахъ. и^ пер#сть на глава'хъ и^хъ.
2
І відокремилося сім’я Ізраїлеве від усіх інородців, і встали і сповідувалися у гріхах своїх і в злочинах батьків своїх.
2
и^ эTлђчено е^сть сњмя сн~въ і^и^л~евъ эT вся'каго сн~а чюжда” И$ сᲄа'ша и^сповњ'дахђ грњхи своя, и^ беꙁаконїа эTц~ъ своиX.
3
І стояли на своєму місці, і чверть дня читали з книги закону Господа Бога свого, і чверть сповідувалися і поклонялися Господу Богу своєму.
3
и^ ста'ша на сᲄоа'нїю иX. и^ что'ша въ кни'ѕњ зако'на г~а б~а свое^го. и^сповњда'хђся и^ покланя'хђся г~ђ б~ђ свое^мђ”
4
І стали на підвищене місце левити: Ісус, Ванія, Кадмиїл, Шеванія, Вунній, Шеревія, Ванія, Хенані, і голосно взивали до Господа Бога свого.
4
И$ сᲄа'ша же на стђпню левљ=тоM і^е^сђ'е, и сн~ы ка'дьмии^ли саха'нїа саравїа и^ сн~ове ханани. и^ вопїахђ гла'соM вели'киM кᲆ г~ђ б~ђ свое^мђ”
5
І сказали левити — Ісус, Кадмиїл, Ванія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: встаньте, славте Господа Бога вашого, від віку і до віку. Нехай славословлять достославне і превище за всяке славослів’я і хвалу ім’я Твоє!
5
И$ реко'ша левљ=ти и^е^сђ'е, и^ каDмїиl. воста'ните и^ блsви'те г~а б~а на'шего эT' вњка да'же до' вњка. и^ блsвяT и^мя сла'вы твое'я. и^ вознесђтᲆ въ вся'ко блsвенїе и^ хва'лђ”
6
[І сказав Ездра:] Ти, Господи, єдиний, Ти створив небо, небеса небес і все воїнство їх, землю і все, що на ній, моря й усе, що в них, і Ти живиш усе це, і небесні воїнства Тобі поклоняються.
6
И$ ре'че е'здра. т^ы самъ г~и е^ді'нъ. т^ы сътвори` нб~о, и^ нб~о нб~ное. и^ вс^я во'и и^хᲆ, и^ землю` и^ вс^я ја^же в не'и сђть. мо'ря и^ вс^я ја%же в ни'хъ е^сть. и^ т^ы ѓ^живи'ши вс^я сїя. и^ во'и нбsнїи тебњ ся покланя'ютъ”
7
Ти Сам, Господи Боже, обрав Аврама, і вивів його з Ура халдейського, і дав йому ім’я Авраама,
7
Ты` г~и б~е и^же и^ꙁбра'лъ е^си а^враа'ма. і^ и^ꙁвелъ е^си е^го эT селе'нїя халде'искаго, и^ положи'лъ е^си и^мя е^го а^враа'мъ”
8
і знайшов серце його вірним перед Тобою, й уклав з ним завіт, щоб дати [йому і] сімені його землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, ієвусеїв і гергесеїв. І Ти виконав слово Своє, тому що Ти праведний.
8
И$ ѓ^брњлъ е^си срDце е^го вњрно преD тобо'ю. и^ ꙁавњщаl е^си с ни'мъ ми'ръ, дати е^мђ зе'млю ханане'искђ, и^ хетъџе'искђ, и^ а^м#море'искђ, и^ фереꙁе'искђ, і^ е^вђсе'искђ и^ гергесе'искђ, и^ сњмени е^го” И$ напо'лнилъ е^си словеса` твоа` ја%ко пра'веденъ е^си.
9
Ти побачив біду батьків наших в Єгипті і почув волання їх біля Червоного моря,
9
и^ видњлъ е^си ѓ^ꙁлобле'нїе эTц~ъ на'шихъ въ е^гљ=п#тњ” Во'пль же и^хъ ё^слы'шалъ е^си на' морᲇ чрьмнMњ.
10
і явив знамення і чудеса над фараоном і над усіма рабами його, і над усім народом землі його, тому що Ти знав, що вони гордовито поводилися з ними, і зробив Ти Собі ім’я до сьогодні.
10
и^ далъ е^си ꙁна'менїе и^ чюдеса` въ е^гљ=птњ, на фараѓ'на и^ на вся` рабы` е^го, и^ на вси` лю'дїе ꙁемли` е^го” Поꙁна'лъ б^о е^си и^ жестоко сътвори'шася протиv и^хъ. и^ сътвори'лъ е^си себњ` и^мя” ЈА/ко въ то'й дн~ь
11
Ти розсік перед ними море, і вони серед моря пройшли по суші, і тих, що гналися за ними, Ти вверг у глибини, як камінь у великі води.
11
и^ море раꙁдњлъ е^си преD ни'ми. и^ пройдо'ша по'средњ мо'ря по' сђхђ” И$ гони'тели же иX въверглᲆ е^си въ глђби'нђ, ја%ко ка'мень въ во'дᲇ ѕњ'лнњ.
12
У стовпі хмарному Ти вів їх вдень і в стовпі вогненному — вночі, щоб освітлювати їм шлях, яким вони йшли.
12
и^ въ столпњ ѓ%блачнњ водиl е^си и^хъ во' дн~и. и^ во столпњ ѓ%гненњ в но'щи, дабы' ся ѓ^свњща'лъ иM пђть по не'мђже и^до'ша”
13
І зійшов Ти на гору Синай і говорив з ними з неба, і дав їм суди справедливі, закони вірні, устави і заповіді добрі.
13
И на' горђ же сина'искђю съшелъ е^си, и^ гл~алъ е^си с ни'ми съ нб~се” И$ да'лъ е^си иM сђдїи` пра'вы, и^ ꙁако'нъ и%стинныи. чи'ны и^ повеленїя бл~га”
14
І вказав їм святу Твою суботу і заповіді, й устави і закон дав їм через раба Твого Мойсея.
14
И$ сђбо'тђ ст~ђю ᲄвою ја^ви'лъ е^си иM и^ повелњнїе и^ чи'ны, и^ за'конъ повелњлъ е^си и^мъ въ рђ'кђ мољ=сїѓвђ раба` твое^го.
15
І хліб з неба Ти давав їм у голоді їх, і воду з каменю виточував їм у спразі їх, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, яку Ти, піднявши руку Твою, клявся дати їм.
15
хлњбъ же съ нб~си да'лъ е^си и^мъ въ а^лчъбњ и^хъ въ сы'тость и^мъ. и^ во'дђ и^с ка'мени и^ꙁвелъ е^си и^мъ жаждђщимъ и^мᲆ” И$ реклъ е^си иM да вни'дђтъ и^ въꙁдръжа'тъ зе'млю, на ню'же простерлъ рђ'кђ твою` дати иM”
16
Але вони і батьки наші були упертими, і шию свою тримали пружно, і не слухали заповідей Твоїх;
16
Сїи же и^ эTц~и на'ши го'р#до съдњла'ша ѓ^жесточи'ша вы'я своя. и^ не слы'шаша за'повᲇдїи твои^хъ.
17
не захотіли підкорюватися і не згадали дивних діл Твоїх, які Ти чинив з ними, і тримали шию свою пружно, і, з упертости своєї, поставили над собою вождя, щоб повернутися в рабство своє. Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти не залишив їх.
17
и^ не хотњша слы'шати и^ не сђть вᲆспомянђли ди'вная твоа` и^же сътвори'лъ е^си и^мᲆ. и^ ѓ^жест'њ вы'я и^хᲆ и^ да'ша главђ` да ѓ^бра'тяTся на рабо'тђ свою` въ е^гљ=петъ” Ты' же б~е и^сцњли'тель, грњхо'въ ꙁащити'тель, и^ млsрдъ длъготрьпеливъ, и^ мно'гомлsтивъ не ѓ^ста'виши иX”
18
І хоча вони зробили собі відлитого тельця, і сказали: ось бог твій, який вивів тебе з Єгипту, і хоча робили великі обра́зи,
18
И$ е'ще же сътвори'ша себњ` те'льцы слїаны, и^ реко'ша. сїи сђть бо'ги ᲄвои` и^же и^ꙁведоша т^я эT е^гљ=пта. сътвори'ша же раZдра'женїе ве'лїе”
19
але Ти, з великого милосердя Твого, не залишав їх у пустелі; стовп хмарний не відходив від них удень, щоб вести їх по шляху, і стовп вогненний — уночі, щоб світити їм на шляху, яким вони йшли.
19
Тыy въ млsрдїи твое^мъ мно'ѕњмъ не ѓ^ста'вилъ е^си и^хъ въ пђсты'ни. сто'лпᲆ ѓ%блачныи не ё^кло'ни эT нихъ въ дн~и да и^ꙁведетъ ихъ по пђти`. и^ стоlпᲆ ѓ%гненыи въ но'щи, да ска'жетъ и^мᲆ пђть по не'мђже и^до'ша”
20
І Ти дав їм Духа Твого благого, щоб наставляти їх, і манну Твою не віднімав від вуст їх, і воду давав їм для утамування спраги їх.
20
И$ дх~ъ ᲄвой бл~гыи да'лъ е^си и^же наё^читъ иX, и^ ма'ннђ твою не ѓ^скђдњлъ е^си эT ё'стъ и^хᲆ. и^ во'дђ да'лъ е^си и^мъ во жа'ждђ и^хъ”
21
Сорок років Ти годував їх у пустелі; вони ні в чому не терпіли нестачі; одяг їхній не старів, і ноги їхні не пухли.
21
Четы'ридеся'ть лњтъ препита'лъ е^си и^хъ въ пђсты'ни, ничто'же и^мъ ѓ^скђдњ, ѓ^дња'нїя иX не състарњшася. и^ сапо'ги иX не раꙁрDашася”
22
І Ти дав їм царства і народи і розділив їм, і вони оволоділи землею Сигона, і землею царя Есевонського, і землею Ога, царя Васанського.
22
И$ да'лъ е^си иM црsтва и^ люди и^ преча'сти и^мъ по жре'бїю. и^ въꙁдрᲆжаше зе'млю сїѓ'ню. и^ ꙁе'млю цр~я е^сево'ня. и^ зе'млю і^ѓ'га цр~я савана
23
І синів їхніх Ти розмножив, як зірки небесні, і ввів їх у землю, про яку Ти говорив батькам їхнім, що вони прийдуть володіти нею.
23
и^ ё^мно'жилъ е^си сн~ы иX ја^ко ѕвњзды нбsныя” І$ и^звелъ е^си и^хᲆ въ зе'мли ѓ^ ни'х же гл~алъ е^си эTц~емъ и^хъ и^ наслњ'диша ю&.
24
І ввійшли сини їхні, й оволоділи землею. І Ти підкорив їм жителів землі, хананеїв, і віддав їх у руки їхні, і царів їх, і народи землі, щоб вони чинили з ними за своєю волею.
24
и^ смири'лъ е^си пре ни'ми ѓ^бита'ющїи зе'млю ханане'и, и^ дал# е^си иX въ рђ'кђ иX. и^ цр~и и^хъ и^ лю'ди зе'мли да сътво'рятъ иM ја%ко ё^гоDнотњмъ”
25
І зайняли вони укріплені міста і плодючу землю, і узяли у володіння доми, наповнені всяким добром, водойми, висічені з каменю, виноградні й оливкові сади і безліч дерев із плодами для їжі. Вони їли, насичувалися, повнішали і насолоджувалися з великої благости Твоєї;
25
И$ прїя'ша гра'ды высо'кїя и^ въздръжа'ша до'мы по'лны всњхъ бл~гихъ, и^ во'ды ѓ^гра'жены ка'менїеM, и^ виногра'ды и^ масли'ны. и^ вся'ко дре'во снDњно въ мно'жесᲄво” И$ ја^до'ша и^ насыти'шася и^ ё^тол#стњша и^ разширњшася въ бл~гости се'й вели'цњи.
26
і зробилися впертими й обурилися проти Тебе, і знехтували закон Твій, убивали пророків Твоїх, які умовляли їх навернутися до Тебе, і робили великі обра́зи.
26
і^ и^ꙁмњни'шася и^ эTстђпи'ша эT тебе` и^ повръго'ша зако'нъ твой за'ди пло'ти и^х#. и^ прoрки твоа` и^зби'ша, и^же засвњдњтельствовахђ и^мᲆ да ѓ^братя'тся к тебњ`” И сътвори'ша же хђ'лы вели'ки.
27
І Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, які пригнічували їх. Але коли, у скрутний для них час, вони волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес і, з великого милосердя Твого, давав їм спасителів, і вони рятували їх від рук ворогів їхніх.
27
и^ далъ е^си и^хъ в рђ'кђ ѓ^скорбля'ющих#, и^ ѓ^зло'биша и^хъ. и^ въ вре'мя печа'ли свое'я възопи'ша к тебњ`, и^ т^ы съ нб~си ё^слы'шалᲆ е^си и^ по щедрота'мъ твои^мъ мно'гимᲆ. далъ е^си и^мъ сп~сенїе и^же сп~се и^хъ эT рђкъ вра'гъ иX”
28
Коли ж заспокоювалися, то знову починали робити лихе перед лицем Твоїм, і Ти віддавав їх у руки ворогів їхніх, і вони панували над ними. Але коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, з великого милосердя Твого, визволяв їх багаторазово.
28
И$ е^гда` покои'шася ѓ^бращени сђть, да сътво'рятъ лђкаво преD тобо'ю” И$ ѓ^ста^вилъ е^си иX в рђка'хъ вра'гъ и^хъ и^ нача'льствова'ша и%ми. и^ па'ки ѓ^брати'шася, и^ возопи'ша к тебњ`” Ты' же эT нб~се послђшалъ е^си і^ и^зба'вилъ е^си и^хъ въ щедрота'хъ твои^хъ мно'ѕњхъ,
29
Ти нагадував їм навернутися до закону Твого, але вони були упертими і не слухали заповідей Твоїх, і ухилялися від уставів Твоїх, якими жила б людина, якби виконувала їх, і хребет свій зробили твердим, і шию свою тримали пружно, і не слухали.
29
и^ свњдњтельствовалъ е^си и^мъ. да ѓ^братя'тся кᲆ ꙁако'нђ твое^мђ. ѓ^ниy въꙁгордњша и^ не ё^слы'шаша” Но въ повеленїи твое^мъ и^ въ сђдъбахъ твои^хъ сᲆгрњшиша. и^же сътвориT чл~къ и^ живетъ в ниX. и^ даша пле'щи е^же не послђшати, и^ вы'ю свою` ѓ^жесточи'ша и^ не слы'шаша”
30
Очікуючи їхнього навернення, Ти барився багато років і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не слухали. І Ти віддав їх у руки іноземних народів.
30
И$ продолжиl на ни'хъ лњта мно'га, и^ свњдњтельствовалъ е^си и^мъ съ дх~омъ твоиM. и^ прoрчьствъ прoркъ твоиX не вня'ша” И$ предалъ е^си ихъ в# рђ'кђ лю'деM земъскимᲆ.
31
Але, з великого милосердя Твого, Ти не знищив їх до кінця, і не залишав їх, тому що Ти Бог благий і милостивий.
31
въ млsрдїих же твоиX мно'ѕXњ не сътвори'лъ е^си, въ сконча'нїе. н^и ѓ^сᲄа'виl е^си иX ја%ко б~ъ ја^ко силенᲆ млsтиv ще'дръ защитель е^си т^ы”
32
І нині, Боже наш, Боже великий, сильний і страшний, який зберігає завіт і милість! нехай не буде малим перед лицем Твоїм усе страждання, яке осягало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і весь народ Твій від днів царів ассирійських до цього дня.
32
И$ нн~њ б~е на'шъ вели'кїи дръжа'вныи и^ стра'шныи. стрегђщїи завњт#, и^ млsти не эTврати лица` твое^го” Вся'каготрђ'да и^же ѓ^брњлъ наs и^ цр~и на'ша и^ нача'лницы на'ши и^ сщ~еnницы на'ши и^ прoрци наша. и^ эTц~ы на'ша, и^ вс^и лю'дїе твои`. эT дн~и цр~евъ а^с#сђ'ръ даy на' дн~ь то'й”
33
В усьому, що було з нами, Ти праведний, тому що Ти робив за правдою, а ми винні.
33
И$ т^ы пра'въ е^си во всXњ и^же прїидо'ша на на'сᲆ и^ ја%ко и%стин#ною сътвори'лъ е^си на'мъ” Мы' же нечести'во съдњлахомъ.
34
Царі наші, князі наші, священики наші і батьки наші не виконували закону Твого, і не слухали заповідей Твоїх і нагадувань Твоїх, якими Ти нагадував їм.
34
и^ цр~и на'ша, и^ нача'лницы наша, и^ сщ~е'нницы на'ша. и^ эTц~ы на'ша не сътвори'ша ꙁако'на твое^го, и^ не в#нима'ша повеле'нїи твоиX. и^ свњдњтельства твое^го и^же свњдњтельствовалъ е^си в ниX”
35
І в царстві своєму, при великому добрі Твоєму, яке Ти давав їм, і на широкій і родючій землі, яку Ти відділив їм, вони не служили Тобі і не наверталися від злих діл своїх.
35
И$ тїи въ црsтвїи твое^мъ бл~гомъ. и въ бл~гости твое'и мно'ѕњ ја%же далᲆ е^си и^мъ. и^ в ꙁе'мли` ширњ'ишеи и^ тђчнои и^же далъ е^си преD ними не послђжи'ша тебᲇ. и^ не ѓ^брати'шася эT начина'нїи свои^хъ стропти'выX”
36
І ось, ми нині раби; на тій землі, яку Ти дав батькам нашим, щоб годуватися її плодами і її добром, ось, ми стали рабами.
36
Се м^ы днsь раби` е^смы и^ ꙁе'млю ю%же далᲆ е^си эTц~емъ на'шимъ ја%сти
37
І плоди свої вона в безлічі приносить для царів, яким Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими і худобою нашою вони володіють за своєю сваволею, і ми у великому пригніченні.
37
плоD ея` цр~емъ. и^хже да'лъ е^си намъ за грᲇхи на'ша, и^ пло'тьми на'шими да владычествђю'тъ. и^ въ скотехъ на'шихъ е^ли'ко ё^гоDнотво'рятъ, и^ въ печа'ли вели'цњ е^смы`”
38
За всим цим ми даємо тверде зобов’язання і підписуємо, і на підписі печатка князів наших, левитів наших і священиків наших.
38
НаD всњми си'ми м^ы са'ми, полага'емъ вњрђ и^ пи'шемъ, и^ печата'ютъ вс^и нача'лницы на'ша. и^ левљ=ти на'ша и^ сщ~е'ннцы на'ша”
Глава 10
1
Ті, які приклали печатки, були: Неємія-Тиршафа, син Гахалії, і Седекія,
1
И$ ё^ знамена'телех# же бы'ша сїи`. нее^мїя, артасаста сн~ъ а^халїевъ, и^ седекїя
2
Сераія, Азарія, Єремія,
2
сн~ъ а%раїя. а^ꙁарїя, и^ е^ремїя,
3
Пашхур, Амарія, Малхія,
3
фасђръ, а^марїа, меlхїя,
4
Хаттуш, Шеванія, Маллух,
4
а^т#ти'съ, саванїя, маллXђ,
5
Харим, Меремоф, Овадія,
5
і а^рамъ, мерамђ'џъ, а^вдїя,
6
Даниїл, Гиннефон, Варух,
6
данїиль, ганаџонъ, варђхъ,
7
Мешуллам, Авия, Миямин,
7
месђл#ламъ, а^вїя. мїаминь,
8
Маазія, Вилгай, Шемаія: це священики.
8
маа^зїя, мелга`, самаїя. сїи` сщ~е'нницы”
9
Левити: Ісус, син Азанії, Биннуй, із синів Хенадада, Кадмиїл,
9
Па'ки же левљ=ти, і^сђсъ сн~ъ а^зарїя ваваnнђ. и^ эT сн~вᲆ надаD, каDмигель.
10
і брати їхні: Шеванія, Годія, Клита, Фелаія, Ханан,
10
и^ бра'тїа е^го сафа'нїа, ѓ^дђїа калитаn џалїа а^нанъ,
11
Миха, Рехов, Хашавія,
11
миха роѓD, а^севїя,
12
Закхур, Шеревія, Шеванія,
12
какхоръ, саравїя, севанїя,
13
Годія, Ваній, Венинуй.
13
ѓ^дїя” Сн~ове а^ва'ни. венђнїевы,
14
Глави народу: Парош, Пахаф-Моав, Елам, Заффу, Ванія,
14
началники людїи, форо'съ, фаа^џмоа'въ, и^ламъ, заџђїя”
15
Вунній, Азгар, Бевай,
15
Сн~ы ван#нїи, а^згаD веваи,
16
Адонія, Бигвай, Адин,
16
а^а^нїя, ваг#го'я, и^дин
17
Атер, Єзекія, Азур,
17
атиръ. е^зекїя, а^зђръ,
18
Годія, Хашум, Бецай,
18
ѓ^дђвїя, и^самъ, висїя,
19
Хариф, Анафоф, Невай,
19
ри'џъ, анаџо'џъ, новаи,
20
Магпиаш, Мешуллам, Хезир,
20
меа^хвисъ, месђламъ, и^зи'ръ,
21
Мешезавел, Садок, Іаддуй,
21
месои, е^ви'ль, садђ'къ. и^е^ддђя',
22
Фелатія, Ханан, Анаія,
22
фалтїя, ананїя,
23
Осія, Хананія, Хашшув,
23
ѓ^сїе, ананїя, а^сђвъ,
24
Лохеш, Пилха, Шовек,
24
а^до'и, фалая', совикъ
25
Рехум, Хашавна, Маасея,
25
раё'мъ, а^е^савана, масиа^лъ,
26
Ахия, Ханан, Анан,
26
и^ а^гїя, е^нанъ, и^намъ,
27
Маллух, Харим, Ваана.
27
малђхъ, реё'мъ, ваа'на,
28
І решта народу, священики, левити, воротарі, співці, нефинеї і всі, що відійшли від народів іноземних до закону Божого, дружини їхні, сини їхні і дочки їхні, усі, які могли розуміти,
28
и^ про'чїи эT людїи” Сщ~е'нницы и^ левљ=ти, и^ две'рницы, и^ пњвцы наџанне'и. и^ вс^я и^же прихо'дитъ эT ја^зы'къ ꙁе'м#скихъ къ ꙁако'нђ бж~їю же'ны и^хъ, и^ сн~ове и^хъ, и^ дще'ри и^хъ и^ вся'къ вњдяи. и^ разђмњя'и
29
приєдналися до братів своїх, до найпочесніших з них, і вступили в зобов’язання з клятвою і прокляттям — чинити за законом Божим, даним рукою Мойсея, раба Божого, і дотримуватися і виконувати всі заповіді Господа Бога нашого, й устави Його і постанови Його,
29
и^ ё^крњпляайся на братїю свою. и^ проклиная иX. и^ внидо'ша въ кляTвђ, и^ в# прокляᲄїе е^же ходити въ ꙁако'нњ бж~їи`, и^же данᲆ е^сть рђкою мољ=сїя раба` бж~їа” да сътворятъ и^ съхраняT вс^я повелᲇнїя гн~я. и^ сђды е^го
30
і не віддавати дочок своїх іноземним народам, і їхніх дочок не брати за синів своїх;
30
е^же не да'ти дще'реи на'шихъ лю'демъ зе'м#скимᲆ и^ дщере'и и^хъ не во'змемъ сн~овомъ на'шимъ”
31
і коли іноземні народи будуть привозити товари і все, що продається, в суботу, не брати в них у суботу і в священний день, і в сьомий рік залишати борги всякого роду.
31
Лю'дїе же ꙁемли` и^же вᲆзно'сятъ вс^я продаа'нїя, и^ вс^я на потребђ въ дн~и сђбо'ты да прода'ют# не въспрїимемъ ни'же кђ'пимъ эT ниX в сђбо'ты н^и въ дн~ь ст~ыи” И$ ѓ^ста'вимъ лњто сеDмое. и^ дња'нїе всњхъ рђкъ
32
І поставили ми собі в закон давати від себе по третині сикля в рік на потреби для дому Бога нашого:
32
ѓ^ста'вимъ, и^ поста'виM межи на'ми даа'ти на'мъ тре'тїя ча'сть дидра'гмы на лњто на дњ'ло до'мђ б~а на'шего.
33
на хліби предкладення, на повсякчасне хлібне приношення і на повсякчасне всепалення, на суботи, на новомісяччя, на свята, на священні речі і на жертви за гріх для очищення Ізраїля, і на все, що звершується в домі Бога нашого.
33
въ хлњбы преDставле'нїя, и^ вᲆ жертвы повся`дне'вныя, и^ все`соyженїе при'сное” Сђбо'тъ но'вомњсечныX въ пра'ꙁницњхъ и^ въ ст~ая ја%же за грњхъ да помоляTся за і^и^л~я, и^ во все подобїе до'мђ б~а на'шего,
34
І кинули ми жереби про доставку дров, священики, левити і народ, коли якому поколінню нашому в призначені часи, з року в рік, привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовнику Господа Бога нашого, за написаним у законі.
34
и^ жре'бїи посла'хомᲆ на приноше'нїе древесᲆ междђ сщ~енникъ и^ левљ=тᲆ и^ лю'дїи, и^ да въꙁно'сятъ в до'мъ б~а на'шего. по до'мњхъ эTц~ъ на'шихъ эT вре'мени по времени, эT лњта до лњта сожега'ти на ѓ%лтари г~а б~а на'шего. ја%ко пи'сано е^сть въ ꙁако'нњ”
35
І зобов’язалися ми щороку приносити в дім Господній початки з землі нашої і початки всяких плодів з усякого дерева;
35
И$ да прино'симъ прьвороDное земли` на'шея. и^ пр'ьвыхъ всњхъ плоD всякаго дре'ва, эT лњта до лњта. въ до'мъ гн~ь
36
також приводити в дім Бога нашого до священиків, що служать у домі Бога нашого, первістків із синів наших і з худоби нашої, як написано в законі, і первородне від великої і дрібної худоби нашої.
36
и^ прьвенци сн~овъ на'шихъ и^ ско'тъ на'шиX ја%ко пи'сано е^сть в ꙁако'нњ” И$ пр'ьвыX волъ на'шихъ, и^ пр'ьвыхъ ѓ^вчатъ на'шихъ приноси'ти въ до'мъ б~а на'шего сщ~е'нникомъ, и^же слђжатъ въ домђ` б~а нашего.
37
І початки з меленого хліба нашого і приношень наших, і плодів з усякого дерева, вина й оливи ми будемо доставляти священикам у комори при домі Бога нашого і десятину з землі нашої левитам. Вони, левити, будуть брати десятину в усіх містах, де у нас землеробство.
37
и^ прь'выX пи'щъ нашиX, и^ плоD вся'каго дре'ва, і^ е^ле'ю да прино'симъ сщ~е'нникомъ въ съкро'вище до'мђ б~ђ нашемђ. и^ десяᲄи'нђ земли` нашея левљ=томъ” Тїи` левљ=ти десяти'нђ прїемлютъ во всXњ гра'дњхъ дњлъ нашихъ”
38
При левитах, коли вони будуть брати левитську десятину, буде знаходитися священик, син Аарона, щоб левити десятину зі своїх десятин відвозили в дім Бога нашого в кімнати, виділені для комори,
38
БђдеT же сщ~е'нникᲆ сн~ъ а^а^ро'новъ, съ левљ=ты въ десяти'нахъ левљ=томъ. и^ левљ=ти приносятъ десятђю ча'сть, десяти'ны свое'я в до'мъ б~а нашего, въ до'мъ съкро'вищныи б~а нашего.
39
тому що в ці кімнати як сини Ізраїлеві, так і левити повинні доставляти принесене в дар: хліб, вино й оливу. Там священні сосуди, і священики, які служать, і воротарі, і співці. І ми не залишимо дому Бога нашого.
39
ја%ко въ съкро'вища принесTђ сн~ы і^и^л~евы. и^ сн~ове левљ=тᲆстїи пр'ьвины, п#шени'цы и^ вина` і^ е^ле'а” И$ т^ђ бђдTђ сосђ'ди гн~и, и^ сщ~е'нницы и^ пњвцы и^ дверни'цы. и^ не ѓ^ста'вимъ до'мђ б~а на'шего”
Глава 11
1
І жили начальники народу в Єрусалимі, а інші з народу кинули жереби, щоб одна з десяти частин їх ішла на проживання у святе місто Єрусалим, а дев’ять залишалися в інших містах.
1
Обита'ша же нача'лници людїи въ і^ерsли'мњ, и^ прочїи` наро'ди посла'ша жребїи. да во'змђтᲆ е^ді'нђ часть эT десяти`. да пребыва'етъ въ і^ерsли'мњ гра'дњ ст~њмъ, и^ де'вять частїи въ' градXњ”
2
І благословив народ усіх, які добровільно погодилися жити в Єрусалимі.
2
Блsвиша же лю'дїе всњхъ мђж'їи и^же себњ` во'лею воꙁда'ша. да ѓ^бита'ютъ въ і^ерsли'мњ”
3
Ось глави країни, які жили в Єрусалимі, — а в містах Юдеї жили, кожен у своєму володінні, по містах своїх: ізраїльтяни, священики, левити і нефинеї і сини рабів Соломонових; —
3
Сїи б^о сђть нача'лницы вла'сти и^же ѓ^бита'ша въ і^ерsли'мњ. и^ въ гра'дњ і^ё'довᲇ” Э$бита' же е^ді'нъ ко'ждо въ дръжа'вњ свое'и, и^ въ гра'дᲇхъ і^и^л~я. сщ~ен#ницы левљ=ти цр~ковнїи слђ'ги, и^ сн~ове рабъ соло'моновыхъ”
4
у Єрусалимі жили з синів Іуди і з синів Веніаміна. Із синів Іуди: Афаія, син Уззії, син Захарії, син Амарії, син Сафатії, син Малелеїла, із синів Фареса,
4
И$ въ і^ерsли'мњ ѓ^бита'ша эT сн~овъ і^ё'довыX, и^ сн~ов# венїаминь” эT сн~ов же і^ё'довыX а^џе'ей сн~ъ а^зїинъ, сн~ъ захарїинᲆ, сн~ъ самирїи, сн~ъ сафатїевᲆ. сн~ъ масеи'ль” эT сн~въ фаресъ,
5
і Маасея, син Варуха, син Колхозея, син Хазаії, син Адаії, син Іоіарива, син Захарії, син Шилонія.
5
и^ малїа сн~ъ варђховъ, сн~ъ хала'за. сн~ъ ѓ^зїя. сн~ъ а^даїя. сн~ъ і^ѓ^а^ри'моv. сн~ъ заха'рїевъ. сн~ъ силонїевъ”
6
Усіх синів Фареса, які жили в Єрусалимі, чотириста шістдесят вісім, люди відмінні.
6
Вс^и сн~ове фаре'совы, и^же ѓ^бита'ша въ і^ерsли'мњ. у~, ћ~, мђ'жи крᲇпки”
7
І ось сини Веніаміна: Саллу, син Мешуллама, син Іоеда, син Федаії, син Колаії, син Маасеї, син Іфиїла, син Ісаї,
7
Си'же сђть сн~ове венїамини. сел#лоn сн~ъ месђла'евъ. сн~ъ и^ѓ^а'дъ. сн~ъ вадаїя. сн~ъ колїя. сн~ъ масїевъ. сн~ъ е^џїель. сн~ъ і^ѓ^саїя”
8
і за ним Габбай, Саллай — дев’ятсот двадцять вісім.
8
И$ по неM е^ваи'ль, сел#ла'и, ц~, к~и.
9
Іоїль, син Зихри, був начальником над ними, а Іуда, син Сенуї, був другим над містом.
9
і^ и^ѓ^ве'ль сн~ъ зе'хри преDста'тель наD ни'ми і^ё'да, сн~ъ а^сана'евъ, эT гра'да вто'раh и^
10
Зі священиків: Ієдаія, син Іоіарива, Іахин,
10
эT сщ~е'нникъ. и^ а^дїя сн~ъ и^ѓ^а^ри'моv ја^хи'нь,
11
Сераія, син Хелкії, син Мешуллама, син Садока, син Мераїофа, син Ахитува, який начальником у домі Божому,
11
саре'я сн~ъ е^л#хина. сн~ъ месђла'мовъ. сн~ъ садо'ковъ. сн~ъ марїѓ'џъ. сн~ъ е^то'въ, преди до'мђ бж~їю”
12
і брати їхні, які відправляли службу в домі Божому, — вісімсот двадцять два; й Адаія, син Ієрохама, син Фелалії, син Амція, син Захарії, син Пашхура, син Малхії,
12
И$ братїа иX дњ'лающи дᲇло цр~квї и~ соT, к~в. и а^даїя сн~ъ е^роа'ма, сн~а валалїина. сн~а нама'сова” Сн~ы заха'рїины. сн~ъ васеџђровъ. сн~ъ мельхїя
13
і брати його, гла́ви поколінь — двісті сорок два; і Амашсай, син Азариїла, син Ахзая, син Мешиллемофа, син Іммера,
13
и^ бра'тїа е^го нача'лници эTц~еM, с~, м~в” И$ месе'и сн~ъ е^зрїевъ. сн~а месарими'џова. сн~а е^м#ме'ря
14
і брати його, люди відмінні — сто двадцять вісім. Начальником над ними був Завдиїл, син Гагедолима.
14
и^ бра'тїя и^хъ си'лны ѕњло, рк~и” И$ преDста'тель иX сокрїиль сн~ъ си'лныхъ,
15
А із левитів: Шемаія, син Хашшува, син Азрикама, син Хашавії, син Вуннія,
15
и^ эT левљ=тъ, саме'я сн~ъ ѓ^сђвовъ. сн~ъ е^зрїевᲆ.
16
і Шавфай, і Іозавад із глав левитів у зовнішніх справах дому Божого,
16
17
і Матфанія, син Михи, син Завдія, син Асафа, головний зачинатель славослів’я під час молитви, і Бакбукія, другий після нього з братів його, й Авда, син Шаммуя, син Галала, син Ідифуна.
17
и^ маџанїа сн~ъ михаеv. і^ и^ѓ^виD сн~ъ самђи^е^въ,
18
Усіх левитів у святому місті двісті вісімдесят чотири.
18
сп~д.
19
А воротарі: Аккув, Талмон і брати їхні, які несли сторожу біля воріт — сто сімдесят два.
19
и^ дверᲆницы, а^к#кђвъ теламинъ, и^ бра'тїя и^хъ и^же стрежахђ враT, рѓ~в”
20
Інші ізраїльтяни, священики, левити жили по всіх містах Юдеї, кожен у своєму наділі.
20
21
А нефинеї жили в Офелі; над нефинеями Циха і Гишфа.
21
22
Начальником над левитами в Єрусалимі був Уззій, син Ванія, син Хашавії, син Матфанії, син Михи, із синів Асафових, які були співцями при служінні в домі Божому,
22
эT нача'лникъ левљ=тъскихъ сн~ъ ванїевъ. и^ сн~ъ ѓ^зїевъ. сн~ъ а^вїевъ. сн~ъ миха'евъ. и^ эT сн~овъ а^са'фовыX, пою'щиX преD дњломᲆ до'мђ бж~їя.
23
тому що від царя було про них особливе повеління, і призначено було на кожен день для співців відповідне утримання.
23
ја%ко заповDњ цр~ьска б^њ на ниX,
24
І Петахія, син Мешезавела, із синів Зари, сина Іуди, був довіреним від царя в усяких справах, що стосуються народу.
24
и^ фаџаїа. сн~ъ васиза` до рђки` цр~евы вся'коя раd потребы людїи.
25
З тих, що жили в селах, на полях своїх, сини Іуди жили в Кириаф-Арбі і залежних від неї містах, у Дивоні і залежних від нього містах, у Ієкавцеїлі і селах його,
25
и^ къ дворомъ и^же сђть на селехъ иX” и^ эT сн~овъ і^ё'диныX и^же ѓ^бита'ша в корїаџарњвоцᲇ
26
у Ієшуї, у Моладі й у Беф-Палеті,
26
и^ в осђе',
27
у Хацар-Шуалі, у Вирсавії і залежних від неї містах,
27
и^ въ вирсавїи`. и^ дво'ры иX,
28
у Секелагу, у Мехоні і залежних від неї містах,
28
29
у Ен-Риммоні, у Цорі й у Іармуфі,
29
30
у Заноаху, Одолламі і селах їх, у Лахисі і на полях його, в Азеці і залежних від неї містах. Вони розташувалися від Вирсавії і до долини Енномової.
30
лахи'съ и^ се'ла иX. и^ пребыва'ше ё^ вер#савы”
31
Сини Веніамінові, починаючи від Геви, у Михмасі, Гаї, у Вефилі і залежних від нього містах,
31
Сн~ове же венїами'ни эT гавада махама'съ, ё^модњ'лныи,
32
у Анафофі, Нові, Ананії,
32
33
Гацорі, Рамі, Гиффаїмі,
33
34
Хадиді, Цевоїмі, Неваллаті,
34
35
Лоді, Оно, в долині Харашимі.
35
36
І левити мали житла свої на ділянках Іуди і Веніаміна.
36
и^ эT левљT ча'сти і^ё^де'и и^ венїамини”
Глава 12
1
Ось священики і левити, які прийшли з Зоровавелем, сином Салафиїловим, і з Ісусом: Сераія, Єремія, Ездра,
1
Сїи же сђть сщ~енницы и^ левљ=ти и^же въсходя'щїи съ ꙁороваве'лемъ сн~омъ салаџїи'левымъ. і^ и^сђсара'и, и^е^ремїя, е%здра,
2
Амарія, Маллух, Хаттуш,
2
а^марїя мђл#лђ'хъ,
3
Шеханія, Рехум, Меремоф,
3
сел#хе'нїа.
4
Іддо, Гиннефой, Авия,
4
5
Миямин, Маадія, Вилга,
5
6
Шемаія, Іоіарив, Ієдаія,
6
7
Саллу, Амок, Хелкія, Ієдаія. Це глави священиків і брати їхні у дні Ісуса.
7
тїи началницы сщ~енникомъ и^ бра'тїя и^хъ въ дн~и и^сђ'а
8
А левити: Ісус, Биннуй, Кадмиїл, Шеревія, Іуда, Матфанія, головний при славослів’ї, він і брати його,
8
и^ левљ=ти же і^и^сђя, ванђ'и, кадмїи'ль, саравїа, и^ѓ^да'и, маџ#џа'нїя, при рђка'хъ и^хъ, и^ бра'тїя и^хъ, въ повседн~евномъ слђже'нїи”
9
і Бакбукія й Унній, брати їхні, які нарівні з ними тримали сторожу.
9
10
Ісус породив Іоакима, Іоаким породив Елиашива, Елиашив породив Іоіаду,
10
И$е^сђ'я же роди` и^ѓ^а^ки'ма, и^ѓ^а^ки'мъ роди`, е^лиа^сива, е^лиа^си'въ роди`, и^ѓ^а^да'я.
11
Іоіада породив Іонафана, Іонафан породив Іаддуя.
11
и^ѓ^а^да'и роди` и^ѓ^наџа'на, і^ и^ѓ^наџа'нъ роди` а^ддђя.
12
У дні Іоакима були священики, гла́ви поколінь: із дому Сераії Мераія, із дому Єремії Хананія,
12
Въ дн~и же и^ѓ^а^ки'ма бра'тїа е^го бя'хђ сщ~ен#ницы и^ нача'лницы ѓ^би'телеM, сара'їя, маа^рїа, і^е^ремїа, а^нанїа,
13
із дому Ездри Мешуллам, із дому Амарії Іоханан,
13
е%здра, месола'мъ, а^марїя, и^ѓ^нъна'мъ,
14
із дому Мелиха Іонафан, із дому Шеванії Йосиф,
14
а^малђхъ, и^ѓ^наџа'нъ, сел#хенїя, и^ѓ'сифъ,
15
із дому Харима Адна, з дому Мераїофа Хелкія,
15
а^ра'и, мана'съ, марїѓ'џъ, е^л#ке'и,
16
з дому Іддо Захарія, з дому Гиннефона Мешуллам,
16
а^дада'и, и^ ꙁаха'рїа, ганаџо'џъ, месола'мᲆ,
17
із дому Авиї Зихрій, з дому Миніаміна, з дому Моадії Пилтай,
17
а^вїа, зехри'мъ, венїами'нъ, керо'съ, е^фелетїе^въ,
18
із дому Вилги Шаммуй, із дому Шемаії Іонафан,
18
валга'съ, мамђ'и, семенїа, и^ѓ^а^наџаn,
19
із дому Іоіарива Мафнай, із дому Ієдаії Уззій,
19
и^а^риM, маџана'и е^дїѓ, ѓ%ꙁ#зи,
20
із дому Саллая Каллай, із дому Амока Евер,
20
села'їя, кал#ла'їа, кавеџъ,
21
із дому Хелкії Хашавія, із дому Ієдаії Нафанаїл.
21
е^лкїа, а^савїа, и^ѓ^наџаn, сае^лъ”
22
Левити, гла́ви поколінь, внесені в запис у дні Елиашива, Іоіади, Іоханана й Іаддуя, і також священики в царювання Дарія Перського.
22
Левљ=ти въ дн~и е^лїаси'ва, и^ѓ^а'да, иѓ^на'нъ, и^дђя. пи'саны началницы ѓ^би'телем#. и^ сщ~енницы въ црsтво да'рїя пе'рьскаго.
23
Сини Левія, гла́ви поколінь, вписані в літопис до днів Іоханана, сина Елиашивового.
23
и^ сн~ове левљ=и нача'лницы ѓ^би'телемъ пи'сани въ кни'ѕњ слове'сᲆ дн~їи. и^ да'же до дн~и и^ѓ^на'нъ сн~а е^лїа^си'въ.
24
Гла́ви левитів: Хашавія, Шеревія, та Ісус, син Кадмиїла, і брати їхні, при них поставлені для славослів’я при подяках, за встановленням Давида, чоловіка Божого — зміна за зміною.
24
и^ нача'лницы левљ=томъ. а^равїя, и^ саравїя, и^ ѓ^сђ'и. и^ сн~ы каDми'ловы, и^ бра'тїя иX по кра'тњхъ свои^хъ да въсхва'лятъ и^сповњдятъ по ꙁа'повњди двд~вњ мђж'а бж~їя, въздержа'тъ ра'вно по чинђ`, эT дн~и до дн~и”
25
Матфанія, Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув — вартові, воротарі на сторожі біля порогів воріт.
25
И$ вънегда` събра'ти м^и две'рники.
26
Вони були у дні Іоакима, сина Ісусового, сина Іоседекового, й у дні областеначальника Неємії і книжника Ездри, священика.
26
въ дн~и и^а^ки'ма сн~а и^е^сђева. сн~а и^ѓ^седе'кова, и^ въ дн~и нее^мїе^вы, и^ е'здры сщ~ен#ника и^ писᲆца`.
27
При освяченні стіни Єрусалимської запросили левитів з усіх місць їхніх, наказуючи їм прийти в Єрусалим для звершення освячення і радісного свята зі славослів’ями і піснями при звуках кимвалів, псалтирів і гуслів.
27
и^ въ ѓ^бновле'нїи стњны` і^ерsлимъски. и^ вꙁыска'ша левљ=ти эT всњхъ мњ'стъ свои^хъ, да въꙁведђтъ и^хъ въ і^ерsлимъ. и^ сътво'ряT ѓ^бновленїе и^ весе'лїе, в дњя'нїе и^ хвале'нїе пњсни, и^ в кимъва'ли и^ свирили и^ гђсли.
28
І зібралися сини співців з округи єрусалимської і з сіл Нетофафських,
28
и^ събра'ни же сђть сн~ове пњснемъ, и^ эT градъ ѓ%крsтъ і^ерsлима и^ эT се'лъ нетђџа'та
29
і з Беф-Гаггилгала, і з полів Геви й Азмавета, тому що співці побудували собі села в околицях Єрусалима.
29
и^ эT до'мђ галга'лᲆ и^ эT страны` е^ва` и^ а^ꙁмавеT. ја%ко се'ла съзида'хђ себњ` пᲇвцы` ѓ%крsтᲆ і^ерsлима
30
І очистилися священики і левити, й очистили народ і ворота, і стіну.
30
и^ ѓ^чищени сђть сщ~еnницы и^ левљ=ти. и^ ѓ^чисти'ша лю'ди и^ вра'та и^ стњ'ны
31
Тоді я повів начальників Юдеї на стіну і поставив два великих хори для шестя, і один з них ішов праворуч стіни до Гнойових воріт.
31
въсходи'ти же сътвори'лᲆ нача'лницы і^ё'дины на стњ'ны, и^ поста'вихъ два кли'роса хвалы` ра'ди вели'кїя. и^ проидо'ша на десно на стњнђ` къ вра'тоM гря'ꙁнымᲆ.
32
За ними йшов Гошаія і половина начальників Юдеї,
32
і^ и^до'ша ꙁа ни'ми ѓ^џа'їа и^ полови'на ча'сти нача'лникъ і^ё'диныхъ
33
Азарія, Ездра і Мешуллам,
33
и^ а^за'рїа, и^ е'здра и^ мисолла'мᲆ
34
Іуда і Веніамін, і Шемаія і Єремія,
34
і^ё'да. и^ венїами'нъ, и^ самела'їа, і^е^ремїя”
35
а із синів священичих із трубами: Захарія, син Іонафана, син Шемаії, син Матфанії, син Михея, син Закхура, син Асафа,
35
И$ эT сн~овъ сщ~енникъ въ трђба'хъ. ꙁаха'рїа сн~ъ и^ѓ^наџа'ноv. сн~ъ сама'їя, сн~ъ маџа'нїя, сн~ъ миха'їя, сн~ъ ꙁам#хђръ, сн~ъ а^са'фовъ,
36
і брати його: Шемаія, Азариїл, Милалай, Гилалай, Маай, Нафанаїл, Іуда і Хананій з музичними інструментами Давида, чоловіка Божого, і книжник Ездра попереду них.
36
и^ бра'тїа е^го сама'їа и^ ѓ^зїиl. и^ гело'нъ, и^а^ма'їя, наџанаи'ль, і^ё'да, и^ а^на'ни” Є$же хвали'ти въ пњ'снехъ дв~да мђ'жа бж~їа” И$ е'здра пи'сецъ преD ни'ми
37
Біля воріт Джерела, навпроти них, вони зійшли по сходах міста Давидового, по сходах, які ведуть на стіну поверх дому Давидового до Водяних воріт на схід.
37
на вра'тXњ хвали'ти проти'въ и^хᲆ, и^ вᲆꙁошли` на стђпни гра'да двд~ва на въсхо'дъ стњны` на доM двд~въ. и^ да'же до вра'тъ во'дныхъ, къ въсто'кђ.
38
Другий хор ішов навпроти них, і за ним я і половина народу, по стіні від Пічної вежі і до широкої стіни,
38
и^ клиросъ вторы'и хвалђ` възда'ющи и^дяше эT сђпротивъ и^хъ” И$ а'ꙁъ по не'мъ и^ полови'нђ ча'сти людїи по стњнњ`, и^ на столпњ` ё^ри'мли. и^ да'же до стњны` пространнњ'иши,
39
і від воріт Єфремових, мимо старих воріт і воріт Рибних, і вежі Хананела, і вежі Меа, до Овечих воріт, і зупинилися біля воріт В’язничних.
39
и^ на вра'тњхъ е^фраи'ма. и^ на вра'тњхъ стары'хъ, и^ на вра'тXњ ры'бных#. и сто'лпъ анамеи'ля, и^ эT сто'лпъ е^ма'џъ и^ да'же до вра'тъ стаDныхъ. и^ поста'виша въ вра'тњхъ стра'жїи”
40
Потім обидва хори стали біля дому Божого, і я і половина начальників зі мною,
40
Ста'ша же дв^а кли'роса хваля'ще в домђ` бж~їи, и^ а'зъ и^ по'лъ ча'сти, во'и съ мно'ю”
41
і священики: Елиаким, Маасея, Миніамін, Михей, Елиоенай, Захарія, Хананія з трубами,
41
И$ сщ~енницы е^лїаки'мъ, маа^сїя, венїами'нъ, махе'я, е^лиѓ^на, и^ заха'рїа, и^ а^нанїя,
42
і Маасея і Шемаія, і Єлеазар і Уззій, і Іоханан і Малхія, і Елам і Езер. І співали співці голосно; головним у них був Ізрахія.
42
и^ семе'їя, и^ е^леа^ꙁа'ръ, и^ ѓ^ꙁїа и^ ѓ^а^нна'нъ, и^ мелхїя, и^ е^ламїи, и^ е^ꙁђръ” И$ слы'шаша пњвцы` и^ е^зра'и^я. и^ съгляда'ша и^ въжделњша
43
І приносили в той день великі жертви і веселилися, тому що Бог дав їм велику радість. Веселилися і дружини і діти, і радість Єрусалима було чути далеко.
43
и^ пожро'ша въ дн~ь то'и, же'ртвы вели'кїи, и^ въꙁвесели'шася. ја%ко б~ъ б^о възвесели'лъ и^хъ весе'лїемᲆ вели'киM. н^о и^ же'ны и^хъ и ча'да иX ра'довахђся. и^ слы'шано бы'сть весе'лїе т^о въ і^ерsлмᲇ дале'че”
44
У той же день були приставлені люди до коморних кімнат для приношень початків і десятин, щоб збирати з полів при містах частки, покладені законом для священиків і левитів, тому що юдеям радісно було дивитися на священиків і левитів,
44
Въсчита'ша же въ дн~ь то'и мђж'и наD сокро'вищемᲆ до'мђ гн~я. нача'лныхъ пло'довъ, и^ къ десяти'наM. да внђтръ вно'сятъ по ни'хᲆ нача'лницы граDски бл~годњя'нїи. сщ~енникоM и левљ=тоM. ја%ко весе'лїе б^њ въ і^ерsлимњ и^ въ і^ё^де'и. въ сщ~енницњхъ и^ въ левљ=тњхъ преDстоящи”
45
які стояли і звершували службу Богу своєму і діла очищення і були співцями і воротарями за встановленням Давида і сина його Соломона.
45
И съхрани'ша въздръжа'нїе б~ђ свое^мђ, и^ въздержа'ша ѓ^чище'нїя и^ пњвцовъ, и^ две'рниковъ, по повеле'нїю дв~да и^ соло'мона сн~а е^го”
46
Бо здавна у дні Давида й Асафа були встановлені глави співців і пісні Богу, хвалебні і подячні.
46
И$ ја%ко въ дн~и двд~вы и^ѓ^а^сафа'тъ эT нача'ла бя'хђ поста'влени пњвцемъ старњишины, въ пњсни хваля'щи и^сповњдђ'ющи б~ђ”
47
Усі ізраїльтяни у дні Зоровавеля й у дні Неємії давали частки співцям і воротарям на кожен день і віддавали святині левитам, а левити віддавали святині синам Аарона.
47
И$ весь і^и^л~ь въ дн~и зорова'веля и^ въ дн~и нее^мїя дая'хђ ча'сᲄи пњвцеM и^ две'рникомъ эT дн~и до дн~и бра'шно. и^ ст~яхђ левљ=ти. и^ левљᲄи ст~яхђ сн~овъ а^аро'новыхъ”
Глава 13
1
У той день було читано з книги Мойсеєвої вголос народу і знайдено написане в ній: аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Божу повіки,
1
Въ дн~ь же то'и чте'но е^сть вᲆ кни'ѕњ мољ=сїѓвњ, слы'шащимъ лю'дем#. ѓ^брњте'но е^сть пи'сано в не'и да не и%мTђ влњсти а^мони'ти, и^ моа^ви'ти въ цр~ковь бж~їю даже до' вњка.
2
тому що вони не зустріли синів Ізраїля з хлібом і водою і найняли проти нього Валаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін на благословення.
2
того ради и^же не въстрњтоша сн~вᲆ і^и^л~евъ съ хлњбомъ и^ водо'ю” І$ и^ꙁведо'ша на нихъ валаа'ма на прокля'тїе и^хъ, и^ ѓ^брати'лъ б~ъ нашъ прокляTство на блsвенїе”
3
Почувши цей закон, вони відокремили все іноплемінне від Ізраїля.
3
И$ бы'ст же е^гда` слы'шахђ зако'нъ, эTлђчи'ша всњхᲆ чђжихъ эT і^и^л~я.
4
А раніше того священик Елиашив, приставлений до кімнат при домі Бога нашого, близький родич Товії,
4
и^ на то'мъ бы'сть и^лїаси'въ сщ~енникъ. и^же бы'сть преDста'тель въ сокро'вищномъ домђ` б~а нашего. и^ прїятель, товїя,
5
приготував для нього велику кімнату, в яку раніше клали хлібне приношення, ладан і сосуди, і десятини хліба, вина й оливи, призначені законом для левитів, співців і воротарів, і приношення для священиків.
5
сътвори` себњ сокро'вище вели'ко. и^ т^ђ бя'хђ преD нимъ предъставля'ющи да'ры и^ џемїа'мъ и^ сосђды и^ десяти'нђ, пшени'цђ вино` і^ еле'и. ча'сти левљ=томъ и^ пњвцемъ и^ вњрныM и^ прь'выя сщ~ен#ническїя ча'сти,
6
Коли все це відбувалося, я не був у Єрусалимі, тому що в тридцять другому році Вавилонського царя Артаксеркса я ходив до царя, і після декількох днів знову випросився в царя.
6
въ всњх же тњхъ не бы'хъ въ і^ерsлимњ ја%ко въ лњтотрисо'тное, к~ е, а^рᲄаће'рска цр~я вављ=лон#ска, прїидо'хъ къ цр~ю, и^ въ конецъ дн~їи моли'хся цр~ю”
7
Коли я прийшов у Єрусалим і дізнався про лиху справу, яку зробив Елиашив, приготувавши для Товії кімнату на дворах дому Божого,
7
И$ прїидо'хъ въ і^ерsлимᲆ и^ разђмњхъ ѕл^о чт^о сътвори'лъ е^лїаси'вᲆ товїи, да сътво'ряT е^мђ сокровище въ притво'рњ до'мђ бж~їя.
8
тоді мені було дуже неприємно, і я викинув усі домашні речі Товії геть з кімнати
8
и^ ѕло` ми ви'дњлося ѕњло” І$ и^зве'ргъ вс^я сосђды до'мђ товїева во'нъ эT сокро'вищA
9
і сказав, щоб очистили кімнати, і повелів знову внести туди сосуди дому Божого, хлібне приношення і ладан.
9
и^ реко'хъ и^ ѓ^чи'стиша сокро'вище” И$ па'ки поста'вихъ сосђды въ домђ` бж~їи, жрътвђ и^ џимїа'мъ,
10
Ще дізнався, що частки левитам не віддаються, і що левити і співці, які робили свою справу, розбіглися, кожен на своє поле.
10
и^ поꙁна'хъ ја%ко ча'сти левљTскїя не бы'ша да'ны” И$ побњго'ша е^ді'нъ къж'до въ странђ` свою левљ=ты и^ пњвцы` ᲄворя'ще дњло
11
Я зробив за це догану начальникам і сказав: навіщо залишений нами дім Божий? І я зібрав їх і поставив їх на місце їхнє.
11
и^хъ. и^ котора'хђся съ страти'гами, и^ реко'хъ чесо ради ѓ^ставися доM бж~їи, и^ събра'лъ и^хъ” И$ повелњвъ ста'ти въ стоя'нїи своиX
12
І всі юдеї стали приносити десятини хліба, вина й оливи в комори.
12
и весь і^ё'да приноша'ше десяти'нђ, пшени'цы и^ вина` и^ е^ле'я въ ꙁакро'вы, поD рђкђ селемїя сщ~ен#ника, и^ садо'ка писца`, и^ фада'їя эT левљ=тъ,
13
І приставив я до комор Шелемію священика і Садока книжника і Федаію з левитів, і при них Ханана, сина Закхура, сина Матфанії, тому що вони вважалися вірними. І на них покладено роздавати частки братам своїм.
13
и^ в рђки и^хъ” А$на'нъ сн~ъ ꙁахђровъ, сн~ъ маџа'нїевъ, ја^ко вњрны и^скђшени сђть надъ ни'ми на ча'сти бра'тїи своиX”
14
Пом’яни мене за це, Боже мій, і не згладь ревних діл моїх, які я зробив для дому Бога мого і для служіння при ньому!
14
Вᲆспомяни` м^я бж~е мой того ради и^ да не ѓ^скђдњеT млsть моя` ја%же сътвори'хъ в домђ б~ђ мое^мђ и^ в чи'нњхъ е^го”
15
У ті дні я побачив у Юдеї, що в суботу топчуть точила, возять снопи і нав’ючують ослів вином, виноградом, смоквами і всяким вантажем, і відвозять у суботній день у Єрусалим. І я суворо виговорив їм у той же день, коли вони продавали харчі.
15
Въ дн~ехъ тњхъ ви'дњхъ въ і^ё'дњ млатя'щиX лны` въ сђбо'тђ. нося'щихъ кро'шницы. и^ напрата'ющи на ѓ^сля'та вино, и^ гро'здїе, и^ смо'кви, и^ вся'ко бре'мя приноша'хђ въ і^ерsлимъ, въ дн~и сђботныи” И$ свњдњтельствова'хъ и^мъ да въ дн~ь которыи прода'ти подоба'етъ да продаю'тъ.
16
І тиряни жили в Юдеї і привозили рибу і всякий крам і продавали в суботу жителям Юдеї і в Єрусалимі.
16
и^ тљ=ря'не ѓ^бита'ша в неи възнося'щи ры'бы и^ вс^я прода'нная, и^ продавахђ в сђбо'ты. сн~овомᲆ і^ё'диныM въ іерsлі'ме
17
І я зробив догану найзнатнішим з юдеїв і сказав їм: навіщо ви робите таке зло і оскверняєте день суботній?
17
и^ ѓ^бличи` держа'внњишиX въ і^ё^деи` и^ рњхъ и^мъ” Чт^о сїя ве'щь ѕла` и^же в^ы творите`. и^ скверните` дн~ь сђбо'тныи,
18
Чи не так чинили батьки ваші, і за те Бог наш навів на нас і на місто це все цю біду? А ви збільшуєте гнів Його на Ізраїля, оскверняючи суботу.
18
ни` л^и сїя сътвори'ша эTц~ы наши. і^ и^зве'лъ б~ъ на'шъ на ни'хъ и^ на наs все` ѕл^ото`, и^ на гра'дъ се'и” И$ вы` приложи'сте ја%рости на і^и^л~я скверня'щи сђбо'тђ”
19
Після цього, коли смеркалося біля воріт єрусалимських, перед суботою, я звелів замикати двері і сказав, щоб не відмикали їх до ранку після суботи. І слуг моїх я поставив біля воріт, щоб ніяка ноша не проходила в день суботній.
19
Бы'сть же е^гда` поко'ишася вра'та і^ерsлі'м#ская въ дн~ь сђбо'тныи реко'хъ, и^ ꙁапро'шA двери. и^ повелњлъ да не эTврьза'ютъ и^хъ даже по сђбо'тњ, и^ эT ѓ^тро'къ мои^хъ поста'вихъ на вра'тахъ да ни е^ді'нъ вно'ситъ бре'мя въ дн~ь сђбо'тныи”
20
І ночували торговці і продавці всякого товару поза Єрусалимом раз і два.
20
И$ ста'ша потре'бницы и^ прода'ющи вс^я прода'н#ная внњ` і^е^рsлима. е^дїнощи и^ два'щи
21
Але я суворо виговорив їм і сказав їм: навіщо ви ночуєте біля стіни? Якщо зробите це в інший раз, я накладу руку на вас. З того часу вони не приходили в суботу.
21
свњдњтеlствова'хъ и^мъ, и^ реко'хъ и^мъ” Чт^о вы` пребыва'ете ё^ стњны`, а%ще втори'цею т^о сътворите` рђкђ послю` на ва'съ. того` ради эT вре'мени того не прїидо'ша въ сђбо'тђ”
22
І сказав я левитам, щоб вони очистилися і прийшли тримати варту біля воріт, щоб святити день суботній. І за це пом’яни мене, Боже мій, і пощади мене з великої милости Твоєї!
22
И$ реко'х же левљ=тоM и^же бя'хђ ѓ^чище'ни дабы` пришла` съхрани'ти вра'та и^ ст~ити дн~ь сђбо'тныи, и^ сего ради въспомяни` м^я бж~е, и^ прости` м^и по мно'жествђ млsти твое^я”
23
Ще в ті дні я бачив юдеїв, що взяли собі дружин з азотянок, аммонитянок і моавитянок;
23
Но и^ въ дн~ехъ тњхъ ви'дњхъ і^ё^деи водя'щїи же'ны а^ꙁотїискїя а^монитяны и^ моа^виTскїя.
24
і тому сини їхні наполовину говорять азотською, або мовою інших народів, і не вміють говорити юдейською.
24
и^ сн~ове и^хъ эT по'лђ ча'сти гл~ахђ а^зо'т#скимъ ја%ꙁы'комъ и^ не ё^мњя'хђ гл~ати і^ё^де'искїи”
25
Я зробив за це догану і проклинав їх, і деяких з чоловіків бив, рвав на них волосся і заклинав їх Богом, щоб вони не віддавали дочок своїх за синів їхніх і не брали дочок їхніх за синів своїх і за себе.
25
И$ ꙁапрети и^мъ и^ прокля`, и^ пораꙁи` эT ни'хъ мђжїи и^ ѓ^плеши'лъ терꙁа'ющи и^хъ. и^ клялъся на' б~а да не даюT дщерїи свои^хᲆ сн~овомъ и^хъ и^ не прїемлютъ эT дще'рїи и^хъ сн~овомъ свои^мъ”
26
Чи не через них, говорив я, грішив Соломон, цар Ізраїлів? У багатьох народів не було такого царя, як він. Він був любимим Богом своїм, і Бог поставив його царем над усіма ізраїльтянами; і однак же чужоземні дружини ввели в гріх і його.
26
Ни въ то'мъ л^и ѓ^бы'чаи съгреши'лъ соло'моn цр~ь і^и^л~евъ. і^ и'стинно въ ја^зы'цехᲆ мно'ѕњхъ не бы'сть цр~ь подо'бенъ е^мђ. и^ възлюбленъ б~ђ свое^мђ быs и^ поста'вилъ е^го б~ъ цр~емъ наD всњм# і^и^л~емъ, и^ того б^о и^зведо'ша на грXњ же'ны чю'ждїи.
27
І чи можна нам чути про вас, що ви робите все це велике зло, грішите перед Богом нашим, приймаючи у співжиття чужоземних дружин?
27
ни` л^и мы` непослjђни сътворя'емъ ѕло` вели'ко, т^о да престђпа'емъ эT б~а на'шего, і^ и^зведеM же'ны и^ноплеме'нничи
28
І з синів Іоіади, сина великого священика Елиашива, один був зятем Санаваллата, хоронита. Я прогнав його від себе.
28
эT сн~ов же і^ѓ^да сн~а и^ельто'вова сщ~енника вели'каго зя'тя санавалаина ё^рони'тина е^гоже эTгони'лᲆ эT себе`”
29
Пом’яни їм, Боже мій, що вони осквернили священство і завіт священичий і левитський!
29
Въспомяни` г~и бж~е мои противъ и^хъ и^же скверня'тъ сщ~енъство. прави'ло же сщ~ен#ническо и^ левљ=т#ско”
30
Так очистив я їх від усього чужоземного і відновив служби священиків і левитів, кожного у справі його,
30
Сего раd ѓ^чи'стилъ и^хъ эT всњхъ чю'ждихъ нечисто'тъ, и^ поста'вихъ чи'ны сщ~ен#никомъ и^ левљ=томъ. е^ді'номђ ко'ждо слђжбђ е^го,
31
і доставку дров у призначені часи і початки. Пом’яни мене, Боже мій, на благо мені!
31
и^ въ сложе'нїе древяное. въ временехъ посᲄа'вленыхъ” И$ въ прьвњ'ишиX помяни` м^я бж~е мои въ бл~го а^ми'нь”