Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Книга Неємії
Українською (п. Філарета)
Острозька Біблія, 1581р.
Глава 1
1
Слова́ Неємії, сина Ахалиїнового. У місяці Кислеві, у двадцятому році, я перебував у Сузах, престольному місті.
І сказали вони мені: ті, які залишилися від полону, знаходяться там, у країні своїй, у великій біді й у приниженні; і стіна Єрусалима зруйнована, і ворота його спалені вогнем.
Нехай будуть вуха Твої уважні й очі Твої відкриті, щоб почути молитву раба Твого, якою я тепер день і ніч молюся перед Тобою за синів Ізраїлевих, рабів Твоїх, і сповідуюся в гріхах синів Ізраїлевих, якими згрішили ми перед Тобою, згрішили — і я і дім батька мого.
коли ж навернетеся до Мене і будете зберігати заповіді Мої і виконувати їх, то хоч би ви були вигнані на край неба, і звідти зберу вас і приведу вас на місце, яке обрав Я, щоб поставити там ім’я Моє.
Молю Тебе, Господи! Нехай буде вухо Твоє уважне до молитви раба Твого і до молитви рабів Твоїх, які люблять благоговіти перед ім’ям Твоїм. І благопоспіши рабові Твоєму тепер, і введи його в милість у людини цієї. Я був виночерпієм у царя.
і сказав цареві: нехай живе цар повіки! Як не бути сумним обличчю моєму, коли місто, дім гробів батьків моїх, у запустінні, і ворота його спалені вогнем!
і сказав цареві: якщо царю благоугодно, і якщо у благоволінні раб твій перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його.
І сказав мені цар і цариця, яка сиділа поруч з ним: скільки часу триватиме путь твоя, і коли повернешся? І благоугодно було цареві послати мене, після того як я призначив час.
і лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб він дав мені дерев для воріт фортеці, яка при домі Божому, і для міської стіни, і для дому, в якому б мені жити. І дав мені цар, тому що благодійна рука Бога мого була наді мною.
устав я вночі з небагатьма людьми, які були зі мною, і нікому не сказав, що́ Бог мій поклав мені на серце зробити для Єрусалима; тварини ж не було зі мною ніякої, крім тієї, на якій я їхав.
12
И$ въста'хъ но'щїю мђжиy малы со мною, и^ никомђже възвњсти'хъ ја%ко б~ъ е^сть въ срDци моеM, сътвори'ти съ і^и^л~емъ. и^ ско'тъ не бы'сть со мно'ю. то'кмо скоT на неMже сњдя'хъ.
13
І проїхав я вночі через ворота Долини перед джерелом Драконовим до воріт Гнойових, і оглянув я стіни Єрусалима зруйновані і його ворота, спалені вогнем.
І начальники не знали, куди я ходив і що я роблю: ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ні іншим виконавцям робіт я до того нічого не відкривав.
16
стрегђщїи же не вњдя'хђ кђдњ а^ꙁъ и^дђ и^л^и чт^отворю`. н^о і^ё^де'ѓмъ и^ сщ~н#еникомъ и^ держа'внымъ и^ правителемъ про'чїимъ. и^же сътворя'хђ дњло даже дотогда`, ничесоy сказа'хъ
17
І сказав я їм: ви бачите біду, в якій ми знаходимося; Єрусалим спустошений і ворота його спалені вогнем; ходімо, побудуємо стіну Єрусалима, і не будемо надалі в такому приниженні.
І я розповів їм про руку Бога мого, що благодіє мені, а також і слова царя, які він говорив мені. І сказали вони: будемо будувати, — й укріпили руки свої на благу справу.
Почувши це, Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, і Гешем аравитянин глузували з нас і з презирством говорили: що це за справа, яку ви робите? чи не думаєте вже повстати проти царя?
Я дав їм відповідь і сказав їм: Бог Небесний, Він благопоспішить нам, і ми, раби Його, станемо будувати, а вам немає частки і права і пам’яті в Єрусалимі.
І встав Елияшив, великий священик, і брати його священики і побудували Овечі ворота: вони освятили їх і вставили двері їх, і від вежі Меа освятили їх до вежі Хананела.
Ворота Долини лагодив Ханун і жителі Заноаха: вони побудували їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх, і ще лагодили вони тисячу ліктів стіни до воріт Гнойових.
Ворота Джерела лагодив Шаллум, син Колхозея, начальник округу Мицфи: він побудував їх, і покрив їх, і вставив двері їх, замки їх і засуви їх, — він же лагодив стіну біля водоймища Селах навпроти царського саду і до сходинок, що спускаються від міста Давидового.
і говорив при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказав: що роблять ці жалюгідні юдеї? невже їм це дозволять? невже будуть вони приносити жертви? невже вони коли-небудь закінчать? невже вони оживлять камені з куп пороху, і притому попалені?
і не покривай беззаконня їх, і гріх їх нехай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони засмутили тих, що будують!
5
не покры'и безако'нїя иX”
6
Ми однак же будували стіну, і складена була вся стіна до половини її. І в народу вистачало ретельности працювати.
6
7
Коли почув Санаваллат і Товія, й аравитяни, й аммонитяни, і азотяни, що стіни Єрусалимські відновлюються, що пошкодження почали лагодитися, то їм стало дуже прикро.
тоді в низинних місцях біля міста, за стіною, на місцях сухих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами їхніми і луками їхніми.
13
И$ поста'вихъ въ мњсто послњ стnњ въ закрове'нїи, и^ поста'вихъ лю'ди по чинђ` с ме'чи и^ с# сђлицами и^ лђ'ки,
14
І оглянув я, і став, і сказав найзнатнішим і начальникам і решті народу: не бійтеся їх; пом’ятайте Господа великого і страшного і воюйте за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за дружин своїх і за доми свої.
Коли почули вороги наші, що нам відомий намір їхній, тоді зруйнував Бог задум їхній, і всі ми повернулися до стіни, кожен на свою роботу.
15
Бы'сть же е^гда` ё^слы'шаша враѕи на'ши, ја%ко ја^влеn бы'сть на'мъ совњтъ и^хъ, разори` б~ъ ја%же съвњща'ша. и^ ѓ^брати'хоMся вс^и на стњ'ны е^ді'нъ кождо же къ дњ'лђ свое^мђ”
16
З того дня половина молодих людей у мене займалася роботою, а інша половина їх тримала списи, щити і луки і лати; і начальники знаходилися позаду всього дому Іудиного.
Крім цього, у той же час я сказав народу, щоб в Єрусалимі ночували всі з рабами своїми, — і будуть вони у нас вночі на варті, а вдень на роботі.
22
въ вре'мя же т^о реко'хъ по'лкомъ. е^ді'нъ ко'ждо съ ѓ%трокомъ свои^мъ да пребыва'етъ въ среди і^ерsлима. и^ да бђдTђ вамъ стра'жа в но'щи и^ дн~ь на дњла'нїе
23
І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ні вартові, які супроводжували мене, не знімали із себе одягу свого, у кожного були під рукою меч і вода.
23
а%ꙁ же и^ бра'тїя мои` и^ ѓ'троцы мои, и^ стра'жи и^же бя'хђ послњ мене`, не снима'хомъ ѓ^дњя'нїя на'ша т^ђ, ни е^ді'нъ эT мђж'ъ”
Глава 5
1
І зробилося велике ремство в людях і у дружин їхніх на братів своїх юдеїв.
Були і такі, які говорили: ми позичаємо срібло на подать царю під заставу полів наших і виноградників наших;
4
І$ и'нїи гл~ахђ взаи^мъ прїимемᲆ. пњ'няѕи в дани цр~евњи. дае'м# же поля` на'ши и^ виногра'ды, и^ до'мы на'ша”
5
у нас такі самі тіла, як тіла у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини; а ось, ми повинні віддавати синів наших і дочок наших у раби, і деякі з дочок наших уже знаходяться в поневоленні. Немає ніяких засобів для викупу в руках наших; і поля наші і виноградники наші в інших.
і сказали їм: ми викуповували братів своїх, юдеїв, проданих народам, скільки було сил у нас, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали і не знаходили відповіді.
І сказали вони: повернемо і не будемо з них вимагати; зробимо так, як ти говориш. І покликав я священиків і звелів їм дати клятву, що вони так зроблять.
І витрусив я одяг мій і сказав: так нехай витрусить Бог усяку людину, що не стримає слова цього, з дому його і з маєтку його, і так нехай буде в нього витрясено і порожньо! І сказало все зібрання: амінь. І прославили Бога; і народ виконав слово це.
Ще: з того дня, як визначений я був областеначальником їхнім у землі Юдейській, від двадцятого року до тридцять другого року царя Артаксеркса, протягом дванадцяти років я і брати мої не їли хліба областеначальників.
14
эT дн~и того во'ньже повелњ` цр~ь мнњ` да бђ'дђ во'ждъ въ ꙁемли` і^ё'динњ, эT лњта к~ го. да'же до лњта, л~ го, и^ в~ го” А$ртаће'рћа цр~я по лњтXњ, в~і тиX, а%ꙁъ и^ братїя моя` пища и^же во'ждеM възда'тися и%мать не ја^до'хомъ.
15
А попередні областеначальники, що були до мене, обтяжували народ і брали з нього хліб і вино, крім сорока сиклів срібла; навіть і слуги їхні панували над народом. Я ж не робив так зі страху Божого.
15
и^ пища и^же бы'ша пре'же мене` ѓ^тяг#чиша на нихъ. и^ прїя'ша эT ни'хъ въ хлњ'бњ, и въ винњ`, и^ въ пњ'няѕеX всякъ дн~ь, дидра'гмъ. м~” Но и^ слђже'бницы иX ѓ^блада'ша люDми” А/з# же не сътвориX та'ко ра'ди стра'ха бж~їя,
16
При цьому роботи на стіні цій я підтримував; і полів ми не закуповували, й усі слуги мої збиралися туди на роботу.
16
н^о па'че в дњ'ло стњна'мъ съѕида'хъ, и^ по'ля не кђпи'хъ. и^ вс^и ѓ%троцы мои събра'ни к дњ'лђ бя'хђ,
17
Юдеїв і начальників по сто п’ятдесят людей бувало за столом у мене, крім тих, хто приходив до нас з навколишніх народів.
І ось що бувало приготоване на один день: один бик, шість добірних овець і птахи готувалися у мене; і за десять днів витрачалося безліч усякого вина. І, попри все те, хліба областеначальничого я не вимагав, тому що важка служба лежала на народі цьому.
Коли дійшло до вух Санаваллата і Товії і Гешема аравитянина й інших ворогів наших, що я відбудував стіну, і не залишалося в ній пошкоджень — втім, до того часу я ще не ставив дверей у ворота, —
1
Бы'сть же е^гда` слы'ша санаваlла'тъ и^ товїя, і^ и^са'мђ а^рави'т#скомђ, и^ про'чимъ враго'мъ на'шимъ, ја^ко създа'хђ стњнђ`. и^ не ѓ^ста` в ни'хъ дх~ъ. и^ а'ꙁъ да'же до вре'мени ѓ%ного, две'рїи не поста'вихъ въ вра'тњхъ.
2
тоді прислали Санаваллат і Гешем до мене сказати: прийди, і зійдемося в одному із сіл на рівнині Оно. Вони замишляли зробити мені зло.
2
посла` санаваlла'тъ и^ сиса'м# къ мнњ` гл~ющи. прїиди и^ събере'мся въкђ'пњ в по'ле на мњ'сто ѓ%но гл~емое. тїи же мышля'хђ да сътво'рятᲆ м^и ѕло`”
3
Але я послав до них послів сказати: я зайнятий великою справою, не можу зійти; справа зупинилася б, якби я залишив її і зійшов до вас.
3
И$ посла'хъ к ни'мъ посло'въ гл~ющи. дњ'ло вели'ко. а%зъ творю` и^ не могђ` сни'ти, да не преста'нетъ дњ'ло. е^гда же съвершђ е& възы'идђ къ ва'мъ”
4
Чотири рази присилали вони до мене з таким самим запрошенням, і я відповідав їм те саме.
Тоді прислав до мене Санаваллат у п’ятий раз свого слугу, в якого в руці був відкритий лист.
5
и^ посла` къ мнњ` санавала'тъ, е~ го ѓ%трока свое^го, посла'нїе и^мњ'ющи в рђ'кђ свою` пи'санђ та'ко”
6
У ньому було написано: чутка носиться в народах, і Гешем говорить, начебто ти і юдеї задумали відпасти, для чого і будуєш стіну і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками;
і пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: цар Юдейський! І такі розмови дійдуть до царя. Отже, приходь, і порадимося разом.
Прийшов я в дім Шемаії, сина Делаії, сина Мегетавелового, і він замкнувся і сказав: ходімо в дім Божий, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, тому що прийдуть убити тебе, і прийдуть убити тебе вночі.
Коли почули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, які навколо нас, тоді вони дуже впали в очах своїх і пізнали, що це діло зроблено Богом нашим.
Зверх того в ті дні найзнатніші юдеї багато писали листів, які посилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них.
17
И$ въ дн~и тїи мно'ѕи державнњ'ишїи въ і^ёде'и посланїа послаша к товїи` и^ эT товїя посланїя грядя'хђ к ниM,
18
Тому що багато хто в Юдеї був у клятвеному союзі з ним, бо він був зятем Шеханії, сина Арахового, а син його Іоханан узяв за себе дочку Мешуллама, сина Верехії.
і сказав я їм: нехай не відчиняють воріт єрусалимських, доки не обігріє сонце, і доки вони стоять, нехай зачиняють і замикають двері. І поставив я сторожами жителів Єрусалима, кожного на свою варту і кожного навпроти дому його.
3
И$ реко'х# и^мъ, да не эTверзђтся вра'та і^ерsлиMская до'ндеже възы'идетъ слн~це” И$ еще` и^мъ бдя'щиM, да ꙁаключаTся вра'та, и^ ꙁасђ'нђты да бђтъ засо'вами, и^ поста'вихъ стра'жи эT ѓ^бита'ющиX въ і^ерsлимњ. мђжъ е^ді'нъ ко'жDо во стра'жи свое'й. и^ мђжъ ко'жDо проти'вђ до'мђ свое^го
4
Але місто було просторе і велике, а народу в ньому було небагато, і доми не були побудовані.
4
граD же бы'сть широ'къ ѕњло и^ вели'к#. и^ людїи ма'ло посреди е^го. и^ не бя'хђ домы` созда'ны
5
І поклав мені Бог мій на серце зібрати найзнатніших і начальників і народ, щоб зробити перепис. І знайшов я родовідний перепис тих, які прийшли спочатку, і в ньому написано:
ті, які пішли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахманієм, Мардохеєм, Билшаном, Мисферефом, Бигваєм, Нехумом, Вааною. Кількість людей народу Ізраїлевого:
І ось ті, що вийшли з Тел-Мелаха, Тел-Харши, Херув-Аддона й Іммера; але вони не могли показати про покоління своє і про плем’я своє, чи від Ізраїля вони.
Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві жили по містах своїх, тоді зібрався весь народ, як одна людина, на площу, яка перед Водяними воротами, і сказали книжнику Ездрі, щоб він приніс книгу закону Мойсеєвого, який заповів Господь Ізраїлю.
1
Собра'н же весь полкъ ја%ко мђжъ е^ди'нъ, на простра'нъство и^же е^сᲄь преD вра'ты во'дными и^ реко'ша е%з#дрњ пи'сарю, да принесеT кни'гђ зако'на мољ=сїѓва. и%мже повелњ` г~ь і^и^л~ю,
2
І приніс священик Ездра закон перед зібрання чоловіків і жінок, і всіх, які могли розуміти, у перший день сьомого місяця;
і читав з нього на площі, яка перед Водяними воротами, від світанку до полудня, перед чоловіками і жінками і всіма, які могли розуміти; і вуха всього народу були прихилені до книги закону.
3
и^ чте` в немъ ја%вно на пространъствњ и^же бы'сть преD вра'ты во'дными эT ё'тра да'же до полђдне, преD мђжи и^ жена'ми и^ премђдрыми, и^ ё'ши всего по'лка бяхђ вня'ты къ кни'ѕњ”
4
Книжник Ездра стояв на дерев’яному підвищенні, яке для цього зробили, а поруч з ним, праворуч від нього, стояли Маттифія і Шема, й Анаія й Урія, і Хелкія і Маасея, а ліворуч від нього Федаія і Мисаїл, і Малхія і Хашум, і Хашбаддана, і Захарія і Мешуллам.
І благословив Ездра Господа Бога великого. І весь народ відповів: амінь, амінь, піднімаючи догори руки свої, — і поклонялися і падали перед Господом лицем до землі.
Ісус, Ванаія, Шеревія, Іамин, Аккув, Шавтай, Годія, Маасея, Клита, Азарія, Іозавад, Ханан, Фелаія і левити пояснювали народу закон, тим часом як народ стояв на своєму місці.
І читали з книги, із закону Божого, виразно, і приєднували тлумачення, і народ розумів прочитане.
8
и что'ша въ кни'зњ ꙁако'на бж~їя да стро'чно и^ ја%вно къ раꙁђмњнїю, и^ разђмњша лю'дїе е^гда чтя'шеся”
9
Тоді Неємія, він же Тиршафа, і книжник Ездра, священик, і левити, які учили народ, сказали всьому народові: день цей святий Господу Богу вашому; не засмучуйтеся і не плачте, тому що весь народ плакав, слухаючи слова закону.
9
Рече же нее^мїя. і^ е'з#дра сщ~енникъ и^ писе'цъ и^ левљ=ти толкђ'ющїи всMњ лю'демъ, и^ рече всњмъ людемъ. день сщ~енъ е^сть г~ђ б~ђ нашемђ, не печалђите и^ не плачите, понеy б^о плакаша вс^и лю'дїе е^гда слы'шахђ словеса зако'на,
10
І сказав їм: підіть, їжте жирне і пийте солодке, і посилайте частки тим, у кого нічого не приготовано, тому що день цей святий Господу нашому. І не засмучуйтеся, тому що радість перед Господом — підкріплення для вас.
10
и^ речетъ и^мъ” И$дњте ја^дњте тђ'ки и^ пїите вино` медови'то, и^ посли'те части и^мъ. и^же не ё^гото'ваша себњ` ја^ко ст~ъ день гн~ь е^сть, и^ не печа'лђите и^б^о радость гн~я сїя си'ла наша е^сть”
11
І левити заспокоювали весь народ, говорячи: припиніть, тому що день цей святий, не засмучуйтеся.
11
Левљ=ти же мол#чанїе творя'хђ въ всњхъ лю'дехъ рекђщи, молчи'те ја%ко день ст~ъ е^сть и^ не тђжи'те,
12
І пішов увесь народ їсти, і пити, і посилати частки, і святкувати з великою радістю, тому що зрозуміли слова, які сказали їм.
12
абїе весь полкъ эTи'де да ја%сть и^ піеT и^ после'тъ части. и^ сътвори'ти весе'лїе вели'ко. ја%ко разђмњша словеса и^же ё^чаше и^хъ”
13
На другий день зібралися глави поколінь від усього народу, священики і левити до книжника Ездри, щоб він пояснював їм слова закону.
І тому оголосили і проголосили по всіх містах своїх і в Єрусалимі, говорячи: підіть на гору і несіть гілки оливи садової і гілки оливи дикої, і гілки миртові і гілки пальмові, і гілки інших широколистих дерев, щоб зробити кущі за написаним.
І пішов народ, і принесли, і зробили собі кущі, кожен на своїй покрівлі і на дворах своїх, і на дворах дому Божого, і на площі біля Водяних воріт, і на площі біля Єфремових воріт.
16
І$ и^ꙁыидо'ша вс^и лю'дїе и^ принесо'ша. сътвори'ша же себњ` жили'ще е^ді'нъ ко'ждо и^хъ въ сокро'вищихъ свои^хъ, и^ въ дворXњ свои^хъ, и въ дво'рњхъ до'мђ бж~їя. и^ на простра'н#ствњ вра'тъ воDныхᲆ. и^ на простра'нствњ вра'тᲆ е^фраи'ма”
17
Уся громада тих, що повернулися з полону, зробила кущі і жила в кущах. Від днів Ісуса, сина Навина, до цього дня не робили так сини Ізраїлеві. Радість була дуже велика.
І стали на підвищене місце левити: Ісус, Ванія, Кадмиїл, Шеванія, Вунній, Шеревія, Ванія, Хенані, і голосно взивали до Господа Бога свого.
4
И$ сᲄа'ша же на стђпню левљ=тоM і^е^сђ'е, и сн~ы ка'дьмии^ли саха'нїа саравїа и^ сн~ове ханани. и^ вопїахђ гла'соM вели'киM кᲆ г~ђ б~ђ свое^мђ”
5
І сказали левити — Ісус, Кадмиїл, Ванія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: встаньте, славте Господа Бога вашого, від віку і до віку. Нехай славословлять достославне і превище за всяке славослів’я і хвалу ім’я Твоє!
[І сказав Ездра:] Ти, Господи, єдиний, Ти створив небо, небеса небес і все воїнство їх, землю і все, що на ній, моря й усе, що в них, і Ти живиш усе це, і небесні воїнства Тобі поклоняються.
і знайшов серце його вірним перед Тобою, й уклав з ним завіт, щоб дати [йому і] сімені його землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, ієвусеїв і гергесеїв. І Ти виконав слово Своє, тому що Ти праведний.
і явив знамення і чудеса над фараоном і над усіма рабами його, і над усім народом землі його, тому що Ти знав, що вони гордовито поводилися з ними, і зробив Ти Собі ім’я до сьогодні.
І хліб з неба Ти давав їм у голоді їх, і воду з каменю виточував їм у спразі їх, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, яку Ти, піднявши руку Твою, клявся дати їм.
15
хлњбъ же съ нб~си да'лъ е^си и^мъ въ а^лчъбњ и^хъ въ сы'тость и^мъ. и^ во'дђ и^с ка'мени и^ꙁвелъ е^си и^мъ жаждђщимъ и^мᲆ” И$ реклъ е^си иM да вни'дђтъ и^ въꙁдръжа'тъ зе'млю, на ню'же простерлъ рђ'кђ твою` дати иM”
16
Але вони і батьки наші були упертими, і шию свою тримали пружно, і не слухали заповідей Твоїх;
16
Сїи же и^ эTц~и на'ши го'р#до съдњла'ша ѓ^жесточи'ша вы'я своя. и^ не слы'шаша за'повᲇдїи твои^хъ.
17
не захотіли підкорюватися і не згадали дивних діл Твоїх, які Ти чинив з ними, і тримали шию свою пружно, і, з упертости своєї, поставили над собою вождя, щоб повернутися в рабство своє. Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти не залишив їх.
17
и^ не хотњша слы'шати и^ не сђть вᲆспомянђли ди'вная твоа` и^же сътвори'лъ е^си и^мᲆ. и^ ѓ^жест'њ вы'я и^хᲆ и^ да'ша главђ` да ѓ^бра'тяTся на рабо'тђ свою` въ е^гљ=петъ” Ты' же б~е и^сцњли'тель, грњхо'въ ꙁащити'тель, и^ млsрдъ длъготрьпеливъ, и^ мно'гомлsтивъ не ѓ^ста'виши иX”
18
І хоча вони зробили собі відлитого тельця, і сказали: ось бог твій, який вивів тебе з Єгипту, і хоча робили великі обра́зи,
але Ти, з великого милосердя Твого, не залишав їх у пустелі; стовп хмарний не відходив від них удень, щоб вести їх по шляху, і стовп вогненний — уночі, щоб світити їм на шляху, яким вони йшли.
19
Тыy въ млsрдїи твое^мъ мно'ѕњмъ не ѓ^ста'вилъ е^си и^хъ въ пђсты'ни. сто'лпᲆ ѓ%блачныи не ё^кло'ни эT нихъ въ дн~и да и^ꙁведетъ ихъ по пђти`. и^ стоlпᲆ ѓ%гненыи въ но'щи, да ска'жетъ и^мᲆ пђть по не'мђже и^до'ша”
20
І Ти дав їм Духа Твого благого, щоб наставляти їх, і манну Твою не віднімав від вуст їх, і воду давав їм для утамування спраги їх.
І ввійшли сини їхні, й оволоділи землею. І Ти підкорив їм жителів землі, хананеїв, і віддав їх у руки їхні, і царів їх, і народи землі, щоб вони чинили з ними за своєю волею.
І зайняли вони укріплені міста і плодючу землю, і узяли у володіння доми, наповнені всяким добром, водойми, висічені з каменю, виноградні й оливкові сади і безліч дерев із плодами для їжі. Вони їли, насичувалися, повнішали і насолоджувалися з великої благости Твоєї;
і зробилися впертими й обурилися проти Тебе, і знехтували закон Твій, убивали пророків Твоїх, які умовляли їх навернутися до Тебе, і робили великі обра́зи.
26
і^ и^ꙁмњни'шася и^ эTстђпи'ша эT тебе` и^ повръго'ша зако'нъ твой за'ди пло'ти и^х#. и^ прoрки твоа` и^зби'ша, и^же засвњдњтельствовахђ и^мᲆ да ѓ^братя'тся к тебњ`” И сътвори'ша же хђ'лы вели'ки.
27
І Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, які пригнічували їх. Але коли, у скрутний для них час, вони волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес і, з великого милосердя Твого, давав їм спасителів, і вони рятували їх від рук ворогів їхніх.
Коли ж заспокоювалися, то знову починали робити лихе перед лицем Твоїм, і Ти віддавав їх у руки ворогів їхніх, і вони панували над ними. Але коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, з великого милосердя Твого, визволяв їх багаторазово.
Ти нагадував їм навернутися до закону Твого, але вони були упертими і не слухали заповідей Твоїх, і ухилялися від уставів Твоїх, якими жила б людина, якби виконувала їх, і хребет свій зробили твердим, і шию свою тримали пружно, і не слухали.
29
и^ свњдњтельствовалъ е^си и^мъ. да ѓ^братя'тся кᲆ ꙁако'нђ твое^мђ. ѓ^ниy въꙁгордњша и^ не ё^слы'шаша” Но въ повеленїи твое^мъ и^ въ сђдъбахъ твои^хъ сᲆгрњшиша. и^же сътвориT чл~къ и^ живетъ в ниX. и^ даша пле'щи е^же не послђшати, и^ вы'ю свою` ѓ^жесточи'ша и^ не слы'шаша”
30
Очікуючи їхнього навернення, Ти барився багато років і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не слухали. І Ти віддав їх у руки іноземних народів.
І нині, Боже наш, Боже великий, сильний і страшний, який зберігає завіт і милість! нехай не буде малим перед лицем Твоїм усе страждання, яке осягало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і весь народ Твій від днів царів ассирійських до цього дня.
В усьому, що було з нами, Ти праведний, тому що Ти робив за правдою, а ми винні.
33
И$ т^ы пра'въ е^си во всXњ и^же прїидо'ша на на'сᲆ и^ ја%ко и%стин#ною сътвори'лъ е^си на'мъ” Мы' же нечести'во съдњлахомъ.
34
Царі наші, князі наші, священики наші і батьки наші не виконували закону Твого, і не слухали заповідей Твоїх і нагадувань Твоїх, якими Ти нагадував їм.
34
и^ цр~и на'ша, и^ нача'лницы наша, и^ сщ~е'нницы на'ша. и^ эTц~ы на'ша не сътвори'ша ꙁако'на твое^го, и^ не в#нима'ша повеле'нїи твоиX. и^ свњдњтельства твое^го и^же свњдњтельствовалъ е^си в ниX”
35
І в царстві своєму, при великому добрі Твоєму, яке Ти давав їм, і на широкій і родючій землі, яку Ти відділив їм, вони не служили Тобі і не наверталися від злих діл своїх.
35
И$ тїи въ црsтвїи твое^мъ бл~гомъ. и въ бл~гости твое'и мно'ѕњ ја%же далᲆ е^си и^мъ. и^ в ꙁе'мли` ширњ'ишеи и^ тђчнои и^же далъ е^си преD ними не послђжи'ша тебᲇ. и^ не ѓ^брати'шася эT начина'нїи свои^хъ стропти'выX”
36
І ось, ми нині раби; на тій землі, яку Ти дав батькам нашим, щоб годуватися її плодами і її добром, ось, ми стали рабами.
І плоди свої вона в безлічі приносить для царів, яким Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими і худобою нашою вони володіють за своєю сваволею, і ми у великому пригніченні.
І решта народу, священики, левити, воротарі, співці, нефинеї і всі, що відійшли від народів іноземних до закону Божого, дружини їхні, сини їхні і дочки їхні, усі, які могли розуміти,
приєдналися до братів своїх, до найпочесніших з них, і вступили в зобов’язання з клятвою і прокляттям — чинити за законом Божим, даним рукою Мойсея, раба Божого, і дотримуватися і виконувати всі заповіді Господа Бога нашого, й устави Його і постанови Його,
і не віддавати дочок своїх іноземним народам, і їхніх дочок не брати за синів своїх;
30
е^же не да'ти дще'реи на'шихъ лю'демъ зе'м#скимᲆ и^ дщере'и и^хъ не во'змемъ сн~овомъ на'шимъ”
31
і коли іноземні народи будуть привозити товари і все, що продається, в суботу, не брати в них у суботу і в священний день, і в сьомий рік залишати борги всякого роду.
31
Лю'дїе же ꙁемли` и^же вᲆзно'сятъ вс^я продаа'нїя, и^ вс^я на потребђ въ дн~и сђбо'ты да прода'ют# не въспрїимемъ ни'же кђ'пимъ эT ниX в сђбо'ты н^и въ дн~ь ст~ыи” И$ ѓ^ста'вимъ лњто сеDмое. и^ дња'нїе всњхъ рђкъ
32
І поставили ми собі в закон давати від себе по третині сикля в рік на потреби для дому Бога нашого:
32
ѓ^ста'вимъ, и^ поста'виM межи на'ми даа'ти на'мъ тре'тїя ча'сть дидра'гмы на лњто на дњ'ло до'мђ б~а на'шего.
33
на хліби предкладення, на повсякчасне хлібне приношення і на повсякчасне всепалення, на суботи, на новомісяччя, на свята, на священні речі і на жертви за гріх для очищення Ізраїля, і на все, що звершується в домі Бога нашого.
33
въ хлњбы преDставле'нїя, и^ вᲆ жертвы повся`дне'вныя, и^ все`соyженїе при'сное” Сђбо'тъ но'вомњсечныX въ пра'ꙁницњхъ и^ въ ст~ая ја%же за грњхъ да помоляTся за і^и^л~я, и^ во все подобїе до'мђ б~а на'шего,
34
І кинули ми жереби про доставку дров, священики, левити і народ, коли якому поколінню нашому в призначені часи, з року в рік, привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовнику Господа Бога нашого, за написаним у законі.
34
и^ жре'бїи посла'хомᲆ на приноше'нїе древесᲆ междђ сщ~енникъ и^ левљ=тᲆ и^ лю'дїи, и^ да въꙁно'сятъ в до'мъ б~а на'шего. по до'мњхъ эTц~ъ на'шихъ эT вре'мени по времени, эT лњта до лњта сожега'ти на ѓ%лтари г~а б~а на'шего. ја%ко пи'сано е^сть въ ꙁако'нњ”
35
І зобов’язалися ми щороку приносити в дім Господній початки з землі нашої і початки всяких плодів з усякого дерева;
35
И$ да прино'симъ прьвороDное земли` на'шея. и^ пр'ьвыхъ всњхъ плоD всякаго дре'ва, эT лњта до лњта. въ до'мъ гн~ь
36
також приводити в дім Бога нашого до священиків, що служать у домі Бога нашого, первістків із синів наших і з худоби нашої, як написано в законі, і первородне від великої і дрібної худоби нашої.
І початки з меленого хліба нашого і приношень наших, і плодів з усякого дерева, вина й оливи ми будемо доставляти священикам у комори при домі Бога нашого і десятину з землі нашої левитам. Вони, левити, будуть брати десятину в усіх містах, де у нас землеробство.
При левитах, коли вони будуть брати левитську десятину, буде знаходитися священик, син Аарона, щоб левити десятину зі своїх десятин відвозили в дім Бога нашого в кімнати, виділені для комори,
тому що в ці кімнати як сини Ізраїлеві, так і левити повинні доставляти принесене в дар: хліб, вино й оливу. Там священні сосуди, і священики, які служать, і воротарі, і співці. І ми не залишимо дому Бога нашого.
І жили начальники народу в Єрусалимі, а інші з народу кинули жереби, щоб одна з десяти частин їх ішла на проживання у святе місто Єрусалим, а дев’ять залишалися в інших містах.
1
Обита'ша же нача'лници людїи въ і^ерsли'мњ, и^ прочїи` наро'ди посла'ша жребїи. да во'змђтᲆ е^ді'нђ часть эT десяти`. да пребыва'етъ въ і^ерsли'мњ гра'дњ ст~њмъ, и^ де'вять частїи въ' градXњ”
2
І благословив народ усіх, які добровільно погодилися жити в Єрусалимі.
2
Блsвиша же лю'дїе всњхъ мђж'їи и^же себњ` во'лею воꙁда'ша. да ѓ^бита'ютъ въ і^ерsли'мњ”
3
Ось глави країни, які жили в Єрусалимі, — а в містах Юдеї жили, кожен у своєму володінні, по містах своїх: ізраїльтяни, священики, левити і нефинеї і сини рабів Соломонових; —
у Єрусалимі жили з синів Іуди і з синів Веніаміна. Із синів Іуди: Афаія, син Уззії, син Захарії, син Амарії, син Сафатії, син Малелеїла, із синів Фареса,
і брати їхні, які відправляли службу в домі Божому, — вісімсот двадцять два; й Адаія, син Ієрохама, син Фелалії, син Амція, син Захарії, син Пашхура, син Малхії,
і Шавфай, і Іозавад із глав левитів у зовнішніх справах дому Божого,
16
17
і Матфанія, син Михи, син Завдія, син Асафа, головний зачинатель славослів’я під час молитви, і Бакбукія, другий після нього з братів його, й Авда, син Шаммуя, син Галала, син Ідифуна.
Інші ізраїльтяни, священики, левити жили по всіх містах Юдеї, кожен у своєму наділі.
20
21
А нефинеї жили в Офелі; над нефинеями Циха і Гишфа.
21
22
Начальником над левитами в Єрусалимі був Уззій, син Ванія, син Хашавії, син Матфанії, син Михи, із синів Асафових, які були співцями при служінні в домі Божому,
З тих, що жили в селах, на полях своїх, сини Іуди жили в Кириаф-Арбі і залежних від неї містах, у Дивоні і залежних від нього містах, у Ієкавцеїлі і селах його,
25
и^ къ дворомъ и^же сђть на селехъ иX” и^ эT сн~овъ і^ё'диныX и^же ѓ^бита'ша в корїаџарњвоцᲇ
26
у Ієшуї, у Моладі й у Беф-Палеті,
26
и^ в осђе',
27
у Хацар-Шуалі, у Вирсавії і залежних від неї містах,
27
и^ въ вирсавїи`. и^ дво'ры иX,
28
у Секелагу, у Мехоні і залежних від неї містах,
28
29
у Ен-Риммоні, у Цорі й у Іармуфі,
29
30
у Заноаху, Одолламі і селах їх, у Лахисі і на полях його, в Азеці і залежних від неї містах. Вони розташувалися від Вирсавії і до долини Енномової.
30
лахи'съ и^ се'ла иX. и^ пребыва'ше ё^ вер#савы”
31
Сини Веніамінові, починаючи від Геви, у Михмасі, Гаї, у Вефилі і залежних від нього містах,
31
Сн~ове же венїами'ни эT гавада махама'съ, ё^модњ'лныи,
32
у Анафофі, Нові, Ананії,
32
33
Гацорі, Рамі, Гиффаїмі,
33
34
Хадиді, Цевоїмі, Неваллаті,
34
35
Лоді, Оно, в долині Харашимі.
35
36
І левити мали житла свої на ділянках Іуди і Веніаміна.
36
и^ эT левљT ча'сти і^ё^де'и и^ венїамини”
Глава 12
1
Ось священики і левити, які прийшли з Зоровавелем, сином Салафиїловим, і з Ісусом: Сераія, Єремія, Ездра,
Гла́ви левитів: Хашавія, Шеревія, та Ісус, син Кадмиїла, і брати їхні, при них поставлені для славослів’я при подяках, за встановленням Давида, чоловіка Божого — зміна за зміною.
24
и^ нача'лницы левљ=томъ. а^равїя, и^ саравїя, и^ ѓ^сђ'и. и^ сн~ы каDми'ловы, и^ бра'тїя иX по кра'тњхъ свои^хъ да въсхва'лятъ и^сповњдятъ по ꙁа'повњди двд~вњ мђж'а бж~їя, въздержа'тъ ра'вно по чинђ`, эT дн~и до дн~и”
25
Матфанія, Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув — вартові, воротарі на сторожі біля порогів воріт.
25
И$ вънегда` събра'ти м^и две'рники.
26
Вони були у дні Іоакима, сина Ісусового, сина Іоседекового, й у дні областеначальника Неємії і книжника Ездри, священика.
При освяченні стіни Єрусалимської запросили левитів з усіх місць їхніх, наказуючи їм прийти в Єрусалим для звершення освячення і радісного свята зі славослів’ями і піснями при звуках кимвалів, псалтирів і гуслів.
Тоді я повів начальників Юдеї на стіну і поставив два великих хори для шестя, і один з них ішов праворуч стіни до Гнойових воріт.
31
въсходи'ти же сътвори'лᲆ нача'лницы і^ё'дины на стњ'ны, и^ поста'вихъ два кли'роса хвалы` ра'ди вели'кїя. и^ проидо'ша на десно на стњнђ` къ вра'тоM гря'ꙁнымᲆ.
і брати його: Шемаія, Азариїл, Милалай, Гилалай, Маай, Нафанаїл, Іуда і Хананій з музичними інструментами Давида, чоловіка Божого, і книжник Ездра попереду них.
Біля воріт Джерела, навпроти них, вони зійшли по сходах міста Давидового, по сходах, які ведуть на стіну поверх дому Давидового до Водяних воріт на схід.
37
на вра'тXњ хвали'ти проти'въ и^хᲆ, и^ вᲆꙁошли` на стђпни гра'да двд~ва на въсхо'дъ стњны` на доM двд~въ. и^ да'же до вра'тъ во'дныхъ, къ въсто'кђ.
38
Другий хор ішов навпроти них, і за ним я і половина народу, по стіні від Пічної вежі і до широкої стіни,
38
и^ клиросъ вторы'и хвалђ` възда'ющи и^дяше эT сђпротивъ и^хъ” И$ а'ꙁъ по не'мъ и^ полови'нђ ча'сти людїи по стњнњ`, и^ на столпњ` ё^ри'мли. и^ да'же до стњны` пространнњ'иши,
39
і від воріт Єфремових, мимо старих воріт і воріт Рибних, і вежі Хананела, і вежі Меа, до Овечих воріт, і зупинилися біля воріт В’язничних.
39
и^ на вра'тњхъ е^фраи'ма. и^ на вра'тњхъ стары'хъ, и^ на вра'тXњ ры'бных#. и сто'лпъ анамеи'ля, и^ эT сто'лпъ е^ма'џъ и^ да'же до вра'тъ стаDныхъ. и^ поста'виша въ вра'тњхъ стра'жїи”
40
Потім обидва хори стали біля дому Божого, і я і половина начальників зі мною,
40
Ста'ша же дв^а кли'роса хваля'ще в домђ` бж~їи, и^ а'зъ и^ по'лъ ча'сти, во'и съ мно'ю”
41
і священики: Елиаким, Маасея, Миніамін, Михей, Елиоенай, Захарія, Хананія з трубами,
І приносили в той день великі жертви і веселилися, тому що Бог дав їм велику радість. Веселилися і дружини і діти, і радість Єрусалима було чути далеко.
У той же день були приставлені люди до коморних кімнат для приношень початків і десятин, щоб збирати з полів при містах частки, покладені законом для священиків і левитів, тому що юдеям радісно було дивитися на священиків і левитів,
44
Въсчита'ша же въ дн~ь то'и мђж'и наD сокро'вищемᲆ до'мђ гн~я. нача'лныхъ пло'довъ, и^ къ десяти'наM. да внђтръ вно'сятъ по ни'хᲆ нача'лницы граDски бл~годњя'нїи. сщ~енникоM и левљ=тоM. ја%ко весе'лїе б^њ въ і^ерsлимњ и^ въ і^ё^де'и. въ сщ~енницњхъ и^ въ левљ=тњхъ преDстоящи”
45
які стояли і звершували службу Богу своєму і діла очищення і були співцями і воротарями за встановленням Давида і сина його Соломона.
45
И съхрани'ша въздръжа'нїе б~ђ свое^мђ, и^ въздержа'ша ѓ^чище'нїя и^ пњвцовъ, и^ две'рниковъ, по повеле'нїю дв~да и^ соло'мона сн~а е^го”
46
Бо здавна у дні Давида й Асафа були встановлені глави співців і пісні Богу, хвалебні і подячні.
Усі ізраїльтяни у дні Зоровавеля й у дні Неємії давали частки співцям і воротарям на кожен день і віддавали святині левитам, а левити віддавали святині синам Аарона.
У той день було читано з книги Мойсеєвої вголос народу і знайдено написане в ній: аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Божу повіки,
1
Въ дн~ь же то'и чте'но е^сть вᲆ кни'ѕњ мољ=сїѓвњ, слы'шащимъ лю'дем#. ѓ^брњте'но е^сть пи'сано в не'и да не и%мTђ влњсти а^мони'ти, и^ моа^ви'ти въ цр~ковь бж~їю даже до' вњка.
2
тому що вони не зустріли синів Ізраїля з хлібом і водою і найняли проти нього Валаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін на благословення.
2
того ради и^же не въстрњтоша сн~вᲆ і^и^л~евъ съ хлњбомъ и^ водо'ю” І$ и^ꙁведо'ша на нихъ валаа'ма на прокля'тїе и^хъ, и^ ѓ^брати'лъ б~ъ нашъ прокляTство на блsвенїе”
3
Почувши цей закон, вони відокремили все іноплемінне від Ізраїля.
приготував для нього велику кімнату, в яку раніше клали хлібне приношення, ладан і сосуди, і десятини хліба, вина й оливи, призначені законом для левитів, співців і воротарів, і приношення для священиків.
Коли все це відбувалося, я не був у Єрусалимі, тому що в тридцять другому році Вавилонського царя Артаксеркса я ходив до царя, і після декількох днів знову випросився в царя.
6
въ всњх же тњхъ не бы'хъ въ і^ерsлимњ ја%ко въ лњтотрисо'тное, к~ е, а^рᲄаће'рска цр~я вављ=лон#ска, прїидо'хъ къ цр~ю, и^ въ конецъ дн~їи моли'хся цр~ю”
7
Коли я прийшов у Єрусалим і дізнався про лиху справу, яку зробив Елиашив, приготувавши для Товії кімнату на дворах дому Божого,
І приставив я до комор Шелемію священика і Садока книжника і Федаію з левитів, і при них Ханана, сина Закхура, сина Матфанії, тому що вони вважалися вірними. І на них покладено роздавати частки братам своїм.
13
и^ в рђки и^хъ” А$на'нъ сн~ъ ꙁахђровъ, сн~ъ маџа'нїевъ, ја^ко вњрны и^скђшени сђть надъ ни'ми на ча'сти бра'тїи своиX”
14
Пом’яни мене за це, Боже мій, і не згладь ревних діл моїх, які я зробив для дому Бога мого і для служіння при ньому!
14
Вᲆспомяни` м^я бж~е мой того ради и^ да не ѓ^скђдњеT млsть моя` ја%же сътвори'хъ в домђ б~ђ мое^мђ и^ в чи'нњхъ е^го”
15
У ті дні я побачив у Юдеї, що в суботу топчуть точила, возять снопи і нав’ючують ослів вином, виноградом, смоквами і всяким вантажем, і відвозять у суботній день у Єрусалим. І я суворо виговорив їм у той же день, коли вони продавали харчі.
Чи не так чинили батьки ваші, і за те Бог наш навів на нас і на місто це все цю біду? А ви збільшуєте гнів Його на Ізраїля, оскверняючи суботу.
18
ни` л^и сїя сътвори'ша эTц~ы наши. і^ и^зве'лъ б~ъ на'шъ на ни'хъ и^ на наs все` ѕл^ото`, и^ на гра'дъ се'и” И$ вы` приложи'сте ја%рости на і^и^л~я скверня'щи сђбо'тђ”
19
Після цього, коли смеркалося біля воріт єрусалимських, перед суботою, я звелів замикати двері і сказав, щоб не відмикали їх до ранку після суботи. І слуг моїх я поставив біля воріт, щоб ніяка ноша не проходила в день суботній.
19
Бы'сть же е^гда` поко'ишася вра'та і^ерsлі'м#ская въ дн~ь сђбо'тныи реко'хъ, и^ ꙁапро'шA двери. и^ повелњлъ да не эTврьза'ютъ и^хъ даже по сђбо'тњ, и^ эT ѓ^тро'къ мои^хъ поста'вихъ на вра'тахъ да ни е^ді'нъ вно'ситъ бре'мя въ дн~ь сђбо'тныи”
20
І ночували торговці і продавці всякого товару поза Єрусалимом раз і два.
Але я суворо виговорив їм і сказав їм: навіщо ви ночуєте біля стіни? Якщо зробите це в інший раз, я накладу руку на вас. З того часу вони не приходили в суботу.
21
свњдњтеlствова'хъ и^мъ, и^ реко'хъ и^мъ” Чт^о вы` пребыва'ете ё^ стњны`, а%ще втори'цею т^о сътворите` рђкђ послю` на ва'съ. того` ради эT вре'мени того не прїидо'ша въ сђбо'тђ”
22
І сказав я левитам, щоб вони очистилися і прийшли тримати варту біля воріт, щоб святити день суботній. І за це пом’яни мене, Боже мій, і пощади мене з великої милости Твоєї!
22
И$ реко'х же левљ=тоM и^же бя'хђ ѓ^чище'ни дабы` пришла` съхрани'ти вра'та и^ ст~ити дн~ь сђбо'тныи, и^ сего ради въспомяни` м^я бж~е, и^ прости` м^и по мно'жествђ млsти твое^я”
23
Ще в ті дні я бачив юдеїв, що взяли собі дружин з азотянок, аммонитянок і моавитянок;
Я зробив за це догану і проклинав їх, і деяких з чоловіків бив, рвав на них волосся і заклинав їх Богом, щоб вони не віддавали дочок своїх за синів їхніх і не брали дочок їхніх за синів своїх і за себе.
Чи не через них, говорив я, грішив Соломон, цар Ізраїлів? У багатьох народів не було такого царя, як він. Він був любимим Богом своїм, і Бог поставив його царем над усіма ізраїльтянами; і однак же чужоземні дружини ввели в гріх і його.
26
Ни въ то'мъ л^и ѓ^бы'чаи съгреши'лъ соло'моn цр~ь і^и^л~евъ. і^ и'стинно въ ја^зы'цехᲆ мно'ѕњхъ не бы'сть цр~ь подо'бенъ е^мђ. и^ възлюбленъ б~ђ свое^мђ быs и^ поста'вилъ е^го б~ъ цр~емъ наD всњм# і^и^л~емъ, и^ того б^о и^зведо'ша на грXњ же'ны чю'ждїи.
27
І чи можна нам чути про вас, що ви робите все це велике зло, грішите перед Богом нашим, приймаючи у співжиття чужоземних дружин?