Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Народ став нарікати вголос на Господа; і Господь почув, і запалав гнів Його, і загорівся у них вогонь Господній, і начав знищувати край стану.
1
И҆ бы́ша лю́дїе ро́пщꙋще зла̑ѧ пред̾ гдⷭ҇емъ: и҆ слы́ша гдⷭ҇ь и҆ разгнѣ́васѧ гнѣ́вомъ, и҆ разгорѣ́сѧ въ ни́хъ ѻ҆́гнь ѿ гдⷭ҇а и҆ потребѝ ча́сть нѣ́кꙋю ѿ полка̀.
2
І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господу, і затих вогонь.
2
И҆ возопи́ша лю́дїе къ мѡѷсе́ю: и҆ помоли́сѧ мѡѷсе́й къ гдⷭ҇ꙋ, и҆ преста̀ ѻ҆́гнь.
3
І нарекли ім’я місцю цьому: Тавера*, тому що загорівся у них вогонь Господній.
3
И҆ прозва́сѧ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ запале́нїе: ꙗ҆́кѡ разгорѣ́сѧ въ ни́хъ ѻ҆́гнь ѿ гдⷭ҇а.
4
Прибульці між ними стали виявляти примхи; а з ними і сини Ізраїлеві сиділи і плакали й говорили: хто нагодує нас м’ясом?
4
И҆ ѻ҆́бщїй наро́дъ и҆́же въ ни́хъ похотѣ́ша похотѣ́нїемъ: и҆ сѣ́дше пла́кахꙋсѧ сы́нове і҆и҃лєвы и҆ реко́ша: кто́ ны напита́етъ мѧ́сы;
5
Ми пам’ятаємо рибу, яку в Єгипті ми їли задарма, огірки і дині, і цибулю, і ріпчасту цибулю і часник;
5
помѧнꙋ́хомъ ры̑бы, ꙗ҆̀же ꙗ҆до́хомъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй тꙋ́не, и҆ ѻ҆гꙋрцы̀ и҆ ды̑ни, лꙋ́къ и҆ червле́ный лꙋ́къ и҆ чесно́къ:
6
а нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки манна в очах наших.
6
нн҃ѣ же дꙋша̀ на́ша и҆зсо́хла, ничто́же то́чїю ма́нна пред̾ ѻ҆чи́ма на́шима.
7
Манна ж була подібна коріандровому насінню, на вигляд, як бдолах;
7
Ма́нна же бѧ́ше а҆́ки сѣ́мѧ корїа́ндрово, и҆ ви́дъ є҆ѧ̀ ꙗ҆́кѡ ви́дъ крѷста́лла:
8
народ ходив і збирав її, і молов у жорнах або товк у ступі, і варив у казані, і робив із неї коржі; смак же її подібний був до смаку коржів з єлеєм.
8
и҆ и҆схожда́хꙋ лю́дїе и҆ собира́хꙋ, и҆ мелѧ́хꙋ въ же́рновахъ и҆ толца́хꙋ въ стꙋ́пахъ, и҆ варѧ́хꙋ въ горшка́хъ и҆ творѧ́хꙋ и҆з̾ неѧ̀ потре́бники: и҆ бѧ́ше вкꙋ́съ є҆ѧ̀, ꙗ҆́кѡ вкꙋ́съ мꙋкѝ прѧ́жены съ є҆ле́емъ:
9
І коли роса сходила на стан уночі, тоді сходила на нього і манна.
9
и҆ є҆гда̀ схожда́ше роса̀ на по́лкъ но́щїю, схожда́ше ма́нна на́нь.
10
Мойсей чув, що народ плаче в сімействах своїх, кожен біля дверей намету свого; і сильно запалав гнів Господній, і прикро було Мойсеєві.
10
И҆ оу҆слы́ша мѡѷсе́й пла́чꙋщихсѧ и҆̀хъ въ со́нмѣхъ свои́хъ, коего́ждо и҆́хъ пред̾ свои́ми две́рьми: и҆ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь гнѣ́вомъ ѕѣлѡ̀, и҆ пред̾ мѡѷсе́омъ бѧ́ше ѕло̀.
11
І сказав Мойсей Господу: для чого Ти мучиш раба твого? і чому я не знайшов милости перед очима Твоїми, що Ти поклав на мене тягар усього народу цього?
11
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ: вскꙋ́ю ѡ҆ѕло́билъ є҆сѝ раба̀ твоего̀; и҆ почто̀ не ѡ҆брѣто́хъ блгⷣти пред̾ тобо́ю, є҆́же возложи́ти оу҆стремле́нїе люді́й си́хъ на мѧ̀;
12
хіба я носив в утробі весь народ цей, і хіба я народив його, що Ти говориш мені: неси його на руках твоїх, як нянька носить дитину, в землю, що Ти з клятвою обіцяв батькам його?
12
є҆да̀ а҆́зъ во оу҆тро́бѣ зача́хъ всѧ̑ лю́ди сїѧ̑; и҆лѝ а҆́зъ роди́хъ ѧ҆̀; ꙗ҆́кѡ гл҃еши мѝ: возмѝ и҆̀хъ въ нѣ̑дра твоѧ̑, ꙗ҆́коже дои́лица но́ситъ дѡи́мыѧ, въ зе́млю, є҆́юже клѧ́лсѧ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ:
13
звідки мені взяти м’яса, щоб дати всьому народу цьому? бо вони плачуть переді мною і говорять: дай нам їсти м’яса.
13
ѿкꙋ́дꙋ мнѣ̀ мѧса̀ да́ти всѣ̑мъ лю́демъ си̑мъ; ꙗ҆́кѡ пла́чꙋтъ на мѧ̀, глаго́люще: да́ждь на́мъ мѧса̀, да ꙗ҆ди́мъ:
14
Я один не можу нести весь народ цей, тому що він важкий для мене;
14
не возмогꙋ̀ а҆́зъ є҆ди́нъ води́ти люді́й си́хъ, ꙗ҆́кѡ тѧ́жко мнѣ̀ є҆́сть сло́во сїѐ:
15
коли Ти так чиниш зі мною, то краще умертви мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб мені не бачити нещастя мого.
15
а҆́ще же та́кѡ ты̀ твори́ши мнѣ̀, то̀ оу҆бі́й мѧ̀ оу҆бїе́нїемъ, а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ блгⷣть пред̾ тобо́ю, да не ви́жꙋ ѡ҆ѕлобле́нїѧ моегѡ̀.
16
І сказав Господь Мойсею: збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїлевих, яких ти знаєш, що вони старійшини і наглядачі його, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою;
16
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: собери́ ми се́дмьдесѧтъ мꙋже́й ѿ ста́рєцъ і҆и҃левыхъ, и҆̀хже ты̀ са́мъ вѣ́си, ꙗ҆́кѡ ті́и сꙋ́ть ста́рцы людсті́и и҆ книгѡ́чїѧ и҆́хъ: и҆ да приведе́ши ѧ҆̀ ко ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ да ста́нꙋтъ та́мѡ съ тобо́ю:
17
Я зійду, і буду говорити там з тобою, і візьму від Духа, Який на тобі, і покладу на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив.
17
и҆ сни́дꙋ и҆ возгл҃ю та́мѡ съ тобо́ю, и҆ оу҆ймꙋ̀ ѿ дх҃а, и҆́же въ тебѣ̀, и҆ возложꙋ̀ на нѧ̀: да под̾и́мꙋтъ съ тобо́ю оу҆стремле́нїе люді́й, и҆ не бꙋ́деши води́ти и҆̀хъ ты̀ є҆ди́нъ:
18
Народу ж скажи: очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо; оскільки ви плакали голосно до Господа і говорили: хто нагодує нас м’ясом? добре нам було в Єгипті, — то і дасть вам Господь м’ясо, і будете їсти [м’ясо]:
18
и҆ лю́демъ рече́ши: ѡ҆чи́ститесѧ наꙋ́трїе, и҆ снѣ́сте мѧса̀, ꙗ҆́кѡ пла́кастесѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, глаго́люще: кто́ ны напита́етъ мѧ́сы; ꙗ҆́кѡ добро̀ на́мъ бы́сть во є҆гѵ́птѣ: и҆ да́стъ гдⷭ҇ь ва́мъ мѧса̀ ꙗ҆́сти, и҆ снѣ́сте мѧса̀:
19
не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів,
19
не є҆ди́нъ де́нь ꙗ҆́сти бꙋ́дете, ни два̀, ни пѧ́ть дні́й, ни де́сѧть дні́й, нижѐ два́десѧть дні́й:
20
але цілий місяць [будете їсти], поки не піде воно з ніздрів ваших і не зробиться для вас огидним, за те, що ви знехтували Господа, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: для чого було нам виходити з Єгипту?
20
до мцⷭ҇а дні́й ꙗ҆́сти бꙋ́дете, до́ндеже и҆зы́детъ и҆з̾ но́здрїй ва́шихъ: и҆ бꙋ́детъ ва́мъ въ ме́рзость, ꙗ҆́кѡ не покори́стесѧ гдⷭ҇ꙋ, и҆́же є҆́сть въ ва́съ, и҆ пла́кастесѧ пред̾ ни́мъ, глаго́люще: вскꙋ́ю бѣ̀ на́мъ и҆зы́ти и҆з̾ є҆гѵ́пта;
21
І сказав Мойсей: шістсот тисяч піших у народі цьому, серед якого я знаходжуся; а Ти говориш: Я дам їм м’ясо, і будуть їсти цілий місяць!
21
И҆ речѐ мѡѷсе́й: ше́сть сѡ́тъ ты́сѧщъ пѣ́шихъ люді́й, въ ни́хже а҆́зъ є҆́смь, и҆ ты̀ ре́клъ є҆сѝ: мѧса̀ и҆̀мъ да́мъ ꙗ҆́сти, и҆ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́сти мцⷭ҇ъ дні́й:
22
чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм вистачило? або вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх?
22
є҆да̀ ѻ҆́вцы и҆ волы̀ зако́лютсѧ и҆̀мъ, и҆ дово́лнѡ бꙋ́детъ и҆̀мъ; и҆лѝ всѧ̑ ры̑бы мѡрскі́ѧ соберꙋ́тсѧ и҆̀мъ, и҆ дово́лнѡ бꙋ́детъ и҆̀мъ;
23
І сказав Господь Мойсею: хіба рука Господня коротка? нині ти побачиш, чи збудеться слово Моє до тебе, чи ні?
23
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: є҆да̀ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ не дово́лна бꙋ́детъ; нн҃ѣ оу҆разꙋмѣ́еши, а҆́ще пости́гнетъ тѧ̀ сло́во моѐ, и҆лѝ нѝ.
24
Мойсей вийшов і сказав народу слова Господні, і зібрав сімдесят мужів зі старійшин народу і поставив їх біля скинії.
24
И҆ и҆зы́де мѡѷсе́й и҆ глаго́ла лю́демъ словеса̀ гдⷭ҇нѧ: и҆ собра̀ се́дмьдесѧтъ мꙋже́й ѿ ста́рєцъ людски́хъ, и҆ поста́ви ѧ҆̀ ѡ҆́крестъ ски́нїи.
25
І зійшов Господь у хмарі, і говорив з ним, і взяв від Духа, Який на ньому, і дав сімдесятьом мужам старійшинам. І коли спочив на них Дух, вони стали пророкувати, але потім перестали.
25
И҆ сни́де гдⷭ҇ь во ѡ҆́блацѣ и҆ гл҃а къ немꙋ̀: и҆ оу҆ѧ̀ ѿ дх҃а, и҆́же на не́мъ, и҆ возложѝ на се́дмьдесѧтъ мꙋже́й ста́рєцъ: є҆гда́ же препочѝ дх҃ъ на ни́хъ, и҆ проро́чествоваша, и҆ ктомꙋ̀ не приложи́ша.
26
Двоє з мужів залишилися в стані, одному ім’я Елдад, а другому ім’я Модад; але і на них спочив Дух [вони були з числа записаних, тільки не входили до скинії], і вони пророкували в стані.
26
И҆ ѡ҆ста́шасѧ два̀ мꙋ̑жа въ полцѣ̀: и҆́мѧ є҆ди́номꙋ є҆лда́дъ, и҆ и҆́мѧ второ́мꙋ мѡда́дъ: и҆ препочѝ на ни́хъ дх҃ъ. И҆ сі́и бѣ́ша ѿ впи́санныхъ, и҆ не прїидо́ша ко ски́нїи, и҆ проро́чествоваша въ полцѣ̀.
27
І прибіг отрок, і доніс Мойсеєві, і сказав: Елдад і Модад пророкують у стані.
27
И҆ прите́къ ю҆́ноша возвѣстѝ мѡѷсе́ю, и҆ речѐ, глаго́лѧ: є҆лда́дъ и҆ мѡда́дъ проро́чествꙋютъ въ полцѣ́хъ.
28
У відповідь на це Ісус, син Навина, служитель Мойсея, один із обраних його, сказав: господарю мій Мойсею! заборони їм.
28
И҆ ѿвѣща́въ і҆исꙋ́съ наѵи́нъ, предстоѧ́й мѡѷсе́ю и҆збра́нный є҆мꙋ̀, речѐ: го́споди мо́й мѡѷсе́ю, запретѝ и҆̀мъ.
29
Але Мойсей сказав йому: чи не ревнуєш ти за мене? о, якби усі в народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них!
29
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ мѡѷсе́й: є҆да̀ ревнꙋ́еши ты̀ мнѣ̀; и҆ кто̀ да́стъ всѣ̑мъ лю́демъ гдⷭ҇нимъ (бы́ти) проро́ки, є҆гда̀ да́стъ гдⷭ҇ь дх҃а своего̀ на ни́хъ;
30
І повернувся Мойсей у стан, він і старійшини Ізраїлеві.
30
И҆ и҆́де мѡѷсе́й въ по́лкъ са́мъ и҆ ста́рцы і҆и҃лтестїи.
31
І піднявся вітер від Господа, і приніс від моря перепелів, і накидав їх біля стану, на день шляху по одну сторону і на день шляху по другу сторону біля стану, майже на два лікті від землі.
31
И҆ дх҃ъ и҆зы́де ѿ гдⷭ҇а, и҆ и҆зведѐ кра̑стели и҆з̾ мо́рѧ и҆ наведѐ на по́лкъ де́нь хо́дꙋ ѿсю́дꙋ и҆ де́нь хо́дꙋ ѿѻнꙋ́дꙋ, ѡ҆́крестъ полка̀ ꙗ҆́кѡ на два̀ ла̑ктѧ ѿ землѝ.
32
І встав народ, і весь той день, і всю ніч, і весь наступний день збирали перепелів; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і розклали їх для себе навколо стану.
32
И҆ воста́вше лю́дїе ве́сь де́нь и҆ всю̀ но́щь, и҆ ве́сь де́нь наꙋ́трїе, и҆ собра́ша кра̑стели: и҆́же ма́лѡ, собра̀ де́сѧть спꙋ̑дъ: и҆ и҆зсꙋши́ша себѣ̀ сꙋшани̑цы ѡ҆́крестъ полка̀.
33
М’ясо ще було в зубах їхніх і не було ще з’їдене, як гнів Господній запалав на народ, і вразив Господь народ дуже великою пошестю.
33
И҆ мѧса̀ бѧ́хꙋ и҆̀мъ є҆щѐ въ зꙋбѣ́хъ и҆́хъ, пре́жде ѡ҆скꙋдѣ́нїѧ, и҆ гдⷭ҇ь разгнѣ́васѧ ѕѣлѡ̀ на лю́ди, и҆ поразѝ гдⷭ҇ь лю́ди ꙗ҆́звою вели́кою ѕѣлѡ̀:
34
І нарекли ім’я місцю цьому: Киброт-Гаттаава*, тому що там поховали примхливий народ.
34
и҆ прозва́сѧ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ гро́бы похотѣ́нїѧ: ꙗ҆́кѡ та́мѡ погребо́ша люді́й похотѣ́вшихъ.
35
Від Киброт-Гаттаави рушив народ в Асироф, і зупинився в Асирофі.
35
(И҆) воздвиго́шасѧ лю́дїе ѿ гробѡ́въ похотѣ́нїѧ во а҆сирѡ́ѳъ, и҆ бы́ша лю́дїе во а҆сирѡ́ѳѣ.