Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Корей, син Іцгара, син Каафів, син Левія, і Дафан і Авирон, сини Елиава, й Авнан, син Фалефа, сини Рувимові,
1
И҆ глаго́ла коре́й, сы́нъ і҆ссаа́ра сы́на каа́ѳа сы́на леѵі́ина, и҆ даѳа́нъ и҆ а҆вїрѡ́нъ, сы́нове є҆лїа̑вли, и҆ а҆ѵна́нъ сы́нъ фале́ѳа сы́на рꙋви́млѧ:
2
повстали проти Мойсея, і з ними із синів Ізраїлевих двісті п’ятдесят мужів, начальники громади, яких закликали на зібрання, люди вельможні.
2
и҆ воста́ша на мѡѷсе́а, и҆ мꙋ̑жи сынѡ́въ і҆и҃левыхъ двѣ́сти и҆ пѧтьдесѧ́тъ нача̑лницы со́нма, сѷгкли́тики совѣ́та и҆ мꙋ̑жи и҆мени́ти.
3
І зібралися проти Мойсея й Аарона і сказали їм: досить вам; уся громада, усі святі, і серед них Господь! чому ж ви ставите себе вище народу Господнього?
3
Совоста́ша на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на и҆ рѣ́ша къ ни̑мъ: довлѣ́етъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ве́сь со́нмъ всѝ ст҃и, и҆ въ ни́хъ гдⷭ҇ь: и҆ чесѡ̀ ра́ди востае́те на со́нмъ гдⷭ҇нь;
4
Мойсей, почувши це, упав на лице своє
4
И҆ слы́шавъ мѡѷсе́й, падѐ ни́цъ.
5
і сказав Корею і всім спільникам його, говорячи: завтра покаже Господь, хто Його, і хто святий, щоб наблизити його до Себе; і кого Він обере, того і наблизить до Себе;
5
И҆ глаго́ла къ коре́ю и҆ ко всемꙋ̀ со́нмꙋ є҆гѡ̀, глаго́лѧ: соглѧ́да и҆ позна̀ гдⷭ҇ь сꙋ́щихъ є҆гѡ̀ и҆ ст҃ы́хъ, и҆ приведѐ къ себѣ̀: и҆ и҆́хже не и҆збра̀ себѣ̀, не приведѐ къ себѣ̀:
6
ось що зробіть: Корей і всі спільники його візьміть собі кадильниці
6
сїѐ сотвори́те: возми́те себѣ̀ са́ми кади́лники, коре́й и҆ ве́сь со́нмъ є҆гѡ̀,
7
і завтра покладіть у них вогонь і всипите в них куріння перед Господом; і кого обере Господь, той і буде святий. Годі вам, сини Левіїни!
7
и҆ вложи́те ѻ҆́гнь въ нѧ̀, и҆ вложи́те въ нѧ̀ ѳѷмїа́мъ пред̾ гдⷭ҇емъ оу҆́трѣ: и҆ бꙋ́детъ мꙋ́жъ, є҆го́же а҆́ще и҆збере́тъ гдⷭ҇ь, се́й ст҃ъ: да довлѣ́ютъ ва́мъ сы́нове леѵі̑ины.
8
І сказав Мойсей Корею: послухайте, сини Левія!
8
И҆ речѐ мѡѷсе́й коре́ю: послꙋ́шайте менѐ, сы́нове леѵі̑ини:
9
невже мало вам того, що Бог Ізраїлів відокремив вас від суспільства Ізраїльського і наблизив вас до Себе, щоб ви виконували служби при скинії Господній і стояли перед громадою [Господньою], щоб служити їй?
9
є҆да̀ ма́ло є҆́сть сїѐ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ѿлꙋчѝ ва́съ бг҃ъ ѿ со́нма і҆и҃лева и҆ приведѐ ва́съ къ себѣ̀ слꙋжи́ти слꙋ̑жбы въ ски́нїи гдⷭ҇ни и҆ стоѧ́ти пред̾ со́нмомъ гдⷭ҇нимъ, є҆́же слꙋжи́ти и҆̀мъ;
10
Він наблизив тебе і з тобою всіх братів твоїх, синів Левія, і ви домагаєтеся ще й священства.
10
и҆ приведе́ тѧ и҆ всю̀ бра́тїю твою̀, сы́ны леѵі̑ины съ тобо́ю, и҆ про́сите свѧще́нствовати;
11
Отже, ти й уся твоя громада зібралися проти Господа. Що Аарон, що ви нарікаєте на нього?
11
та́кѡ ты̀ и҆ ве́сь со́нмъ тво́й собра́вшїйсѧ на бг҃а: и҆ а҆арѡ́нъ кто́ є҆сть, ꙗ҆́кѡ ро́пщете на́нь;
12
І послав Мойсей покликати Дафана й Авирона, синів Елиава. Але вони сказали: не підемо!
12
И҆ посла̀ мѡѷсе́й призва́ти даѳа́на и҆ а҆вїрѡ́на, сы́ны є҆лїа̑вли. И҆ рѣ́ша: не и҆́демъ:
13
хіба мало того, що ти вивів нас із землі, в якій тече молоко і мед, щоб погубити нас у пустелі? і ти ще хочеш панувати над нами!
13
є҆да̀ ма́ло сѐ, ꙗ҆́кѡ и҆зве́лъ є҆сѝ ны̀ и҆з̾ землѝ кипѧ́щїѧ млеко́мъ и҆ ме́домъ, є҆́же погꙋби́ти на́съ въ пꙋсты́ни, ꙗ҆́кѡ владѣ́еши на́ми; кнѧ́зь є҆сѝ:
14
чи привів ти нас у землю, де тече молоко і мед, і чи дав нам у володіння поля і виноградники? очі людей цих ти хочеш засліпити? не підемо!
14
и҆ ты́ ли въ зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ вве́лъ є҆сѝ на́съ и҆ да́лъ є҆сѝ на́мъ ча́сть села̀ и҆ вїногра́да; ѻ҆́чи человѣ̑къ тѣ́хъ и҆сткнꙋ́лъ є҆сѝ: не и҆́демъ.
15
Мойсей дуже засмутився і сказав Господу: не звертай погляду Твого на приношення їхні; я не взяв у жодного з них осла і не зробив зла жодному з них.
15
И҆ ѡ҆тѧгча̀ мѡѷсе́й гнѣ́вомъ ѕѣлѡ̀ и҆ речѐ къ гдⷭ҇ꙋ: не внемлѝ на же́ртвꙋ и҆́хъ: ни є҆ди́нагѡ похотѣ́нїѧ ѿ ни́хъ прїѧ́хъ, нижѐ ѡ҆ѕло́бихъ кого̀ ѿ ни́хъ.
16
І сказав Мойсей Корею: завтра ти й уся громада твоя будьте перед лицем Господа, ти, вони й Аарон;
16
И҆ речѐ мѡѷсе́й къ коре́ю: ѡ҆свѧтѝ со́нмъ тво́й, и҆ бꙋ́дите гото́ви пред̾ гдⷭ҇а ты̀ и҆ а҆арѡ́нъ и҆ ѻ҆нѝ заꙋ́тра:
17
і візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть у них куріння, і принесіть перед лице Господнє кожен свою кадильницю, двісті п’ятдесят кадильниць; ти й Аарон, кожен свою кадильницю.
17
и҆ возми́те кі́йждо кади́лникъ сво́й, и҆ возложи́те на нѧ̀ ѳѷмїа́мъ, и҆ принеси́те пред̾ гдⷭ҇а кі́йждо кади́лникъ сво́й, двѣ́сти и҆ пѧтьдесѧ́тъ кади́лникѡвъ, и҆ ты̀ и҆ а҆арѡ́нъ кі́йждо кади́лникъ сво́й.
18
І взяв кожен свою кадильницю, і поклали в них вогню, і всипали в них куріння, і стали при вході у скинію зібрання; також і Мойсей і Аарон.
18
И҆ взѧ́ша кі́йждо сво́й кади́лникъ, и҆ возложи́ша на нѧ̀ ѻ҆́гнь, и҆ вложи́ша въ нѧ̀ ѳѷмїа́мъ, и҆ ста́ша пред̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ.
19
І зібрав проти них Корей усю громаду до входу в скинію зібрання. І з’явилася слава Господня всій громаді.
19
И҆ собра̀ на нѧ̀ коре́й ве́сь со́нмъ сво́й пред̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ ꙗ҆ви́сѧ сла́ва гдⷭ҇нѧ всемꙋ̀ со́нмꙋ.
20
І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи:
20
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ:
21
відокремтеся від громади цієї, і Я знищу їх умить.
21
ѿстꙋпи́те кі́йждо ѿ среды̀ со́нма сегѡ̀, и҆ потреблю̀ ѧ҆̀ а҆́бїе.
22
Вони ж упали на лиця свої і сказали: Боже, Боже духів усякої плоті! одна людина згрішила, і Ти гніваєшся на всю громаду?
22
И҆ падо́ста на ли́ца своѧ̑ и҆ реко́ста: бж҃е, бж҃е дꙋхѡ́въ и҆ всѧ́кїѧ пло́ти: а҆́ще человѣ́къ є҆ди́нъ согрѣшѝ, на ве́сь ли со́нмъ гнѣ́въ гдⷭ҇нь;
23
і сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
23
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:
24
скажи громаді: відступіть з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона.
24
рцы̀ со́нмꙋ, глаго́лѧ: ѿстꙋпи́те ѡ҆́крестъ ѿ со́нма коре́ева и҆ даѳа́нѧ и҆ а҆вїрѡ́нѧ.
25
І встав Мойсей, і пішов до Дафана й Авирона, і за ним пішли старійшини Ізраїлеві.
25
И҆ воста̀ мѡѷсе́й, и҆ и҆́де къ даѳа́нꙋ и҆ а҆вїрѡ́нꙋ: и҆ и҆до́ша съ ни́мъ всѝ ста́рцы і҆и҃лтестїи.
26
І сказав громаді: відійдіть від наметів нечестивих людей цих, і не доторкайтеся ні до чого, що належить їм, щоб не загинути вам [разом] у всіх гріхах їхніх.
26
И҆ речѐ къ со́нмꙋ, глаго́лѧ: ѿстꙋпи́те ѿ кꙋ́щъ человѣ̑къ жестокосе́рдыхъ си́хъ, и҆ не прикосни́тесѧ ко всѣ̑мъ, є҆ли̑ка сꙋ́ть и҆̀мъ, да не поги́бнете кꙋ́пнѡ во все́мъ грѣсѣ̀ и҆́хъ.
27
І відійшли вони з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона; а Дафан і Авирон вийшли і стояли біля дверей наметів своїх з дружинами своїми і синами своїми і з малими дітьми своїми.
27
И҆ ѿстꙋпи́ша ѿ кꙋ́щъ коре́а и҆ даѳа́на и҆ а҆вїрѡ́на ѡ҆́крестъ: даѳа́нъ же и҆ а҆вїрѡ́нъ и҆зыдо́ста и҆ ста́ста пред̾ две́рьми кꙋ́щъ свои́хъ, и҆ жєны̀ и҆́хъ, и҆ дѣ́ти и҆́хъ и҆ и҆мѣ́нїе и҆́хъ.
28
І сказав Мойсей: з цього довідаєтеся, що Господь послав мене робити всі діла ці, не за своєю волею [я роблю це]:
28
И҆ речѐ мѡѷсе́й: въ се́мъ позна́ете, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь посла́ мѧ сотвори́ти всѧ̑ дѣла̀ сїѧ̑, ꙗ҆́кѡ не ѿ себє̀ (а҆́зъ творю̀ сїѧ̑):
29
якщо вони помруть, як помирають усі люди, і спостигне таке покарання, яке спостигає всіх людей, то не Господь послав мене;
29
а҆́ще сме́ртїю всѣ́хъ люді́й оу҆́мрꙋтъ сі́и, и҆ а҆́ще по присѣще́нїю всѣ́хъ человѣ̑къ посѣще́нїе бꙋ́детъ и҆́хъ, то̀ не гдⷭ҇ь посла̀ менѐ:
30
а якщо Господь сотворить надзвичайне, і земля розверзне вуста свої і поглине їх [і доми їх і намети їх] і усе, що в них, і вони живими зійдуть у пекло, то знайте, що люди ці знехтували Господа.
30
но ꙗ҆́внѡ пока́жетъ гдⷭ҇ь, и҆ ѿве́рзши землѧ̀ оу҆ста̀ своѧ̑ пожре́тъ ѧ҆̀ и҆ до́мы и҆́хъ, и҆ кꙋ́щы и҆́хъ и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть и҆́хъ, и҆ сни́дꙋтъ жи́ви во а҆́дъ, и҆ оу҆вѣ́дите, ꙗ҆́кѡ разгнѣ́ваша человѣ́цы сі́и гдⷭ҇а.
31
Лиш тільки він сказав слова ці, розсілася земля під ними;
31
Є҆гда́ же преста̀ глаго́лѧ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, разсѣ́десѧ землѧ̀ под̾ нога́ми и҆́хъ:
32
і розверзла земля вуста свої, і поглинула їх і доми їх, і всіх людей Кореєвих і все майно;
32
и҆ разве́рзесѧ землѧ̀, и҆ пожрѐ ѧ҆̀ и҆ до́мы и҆́хъ, и҆ всѧ̑ лю́ди сꙋ́щыѧ съ коре́омъ, и҆ скоты̀ и҆́хъ:
33
і зійшли вони з усім, що належало їм, живими в пекло, і покрила їх земля, і загинули вони із середовища громади.
33
и҆ снидо́ша ті́и, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть и҆́хъ, жи́ви во а҆́дъ, и҆ покры̀ и҆̀хъ землѧ̀, и҆ погибо́ша ѿ среды̀ со́нма:
34
І всі ізраїльтяни, які були навколо них, побігли волаючи, щоб, говорили вони, і нас не поглинула земля.
34
и҆ ве́сь і҆и҃ль, и҆ и҆̀же ѡ҆́крестъ и҆́хъ, ѿбѣго́ша ѿ во́плѧ и҆́хъ, занѐ реко́ша, глаго́люще: да не пожре́тъ на́съ землѧ̀.
35
І вийшов вогонь від Господа і пожер тих двісті п’ятдесят мужів, що принесли куріння.
35
И҆ ѻ҆́гнь и҆зы́де ѿ гдⷭ҇а и҆ поѧдѐ двѣ́сти и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й прине́сшихъ ѳѷмїа́мъ.
36
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
36
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю
37
скажи Єлеазару, сину Аарона, священикові, нехай він збере [мідні] кадильниці спалених і вогонь викине геть; бо освятилися
37
и҆ ко є҆леаза́рꙋ сы́нꙋ а҆арѡ́новꙋ жерцꙋ̀: собери́те кади́лники мѣ̑дѧныѧ ѿ среды̀ и҆згорѣ́вшихъ, и҆ ѻ҆́гнь чꙋжді́й се́й разсы́плите та́мѡ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆свѧти́шасѧ кади́лницы грѣ́шныхъ си́хъ въ дꙋша́хъ и҆́хъ:
38
кадильниці грішників цих смертю їх, і нехай розіб’ють їх на листи для покриття жертовника, бо вони принесли їх перед лице Господа, і вони зробилися освяченими; і будуть вони знаменням для синів Ізраїлевих.
38
и҆ сотвори́те ѧ҆̀ дщи̑цы кѡ́ваны, ѡ҆бложе́нїе оу҆ ѻ҆лтарѧ̀, ꙗ҆́кѡ принесо́шасѧ пред̾ гдⷭ҇а и҆ ѡ҆свѧти́шасѧ, и҆ бы́ша въ зна́менїе сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ.
39
І взяв Єлеазар священик мідні кадильниці, які принесли спалені, і розбили їх на листи для покриття жертовника,
39
И҆ взѧ̀ є҆леаза́ръ сы́нъ а҆арѡ́на жерца̀ кади́лники мѣ̑дѧныѧ, є҆ли̑ки принесо́ша и҆згорѣ́вшїи, и҆ ѡ҆бложи́ша ѧ҆̀ во ѡ҆бложе́нїе ѻ҆лтарѧ̀,
40
у пам’ять синам Ізраїлевим, щоб ніхто сторонній, який не від сімені Аарона, не приступав приносити кадіння перед лице Господнє, і не було з ним того, що з Кореєм і спільниками його, як говорив йому Господь через Мойсея.
40
въ па́мѧть сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, ꙗ҆́кѡ да никто́же прїи́детъ и҆ноплеме́нникъ, и҆́же нѣ́сть ѿ сѣ́мене а҆арѡ́нѧ, є҆́же возложи́ти ѳѷмїа́мъ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да не бꙋ́детъ, ꙗ҆́коже коре́й и҆ совѣ̑тницы є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже гл҃а є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь рꙋко́ю мѡѷсе́овою.
41
На другий день уся громада синів Ізраїлевих нарікала на Мойсея й Аарона і говорила: ви умертвили народ Господній.
41
И҆ возропта́ша сы́нове і҆и҃лтестїи на оу҆́трїе на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, глаго́люще: вы̀ и҆зби́сте лю́ди гдⷭ҇ни.
42
І коли зібралася громада проти Мойсея й Аарона, вони обернулися до скинії зібрання, і ось, хмара покрила її, і з’явилася слава Господня.
42
И҆ бы́сть є҆гда̀ нападѐ со́нмъ на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, и҆ оу҆стреми́шасѧ къ ски́нїи свидѣ́нїѧ:
43
І прийшов Мойсей і Аарон до скинії зібрання.
43
и҆ покры̀ ѻ҆́нꙋю ѡ҆́блакъ, и҆ ꙗ҆ви́сѧ сла́ва гдⷭ҇нѧ: и҆ вни́де мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ пред̾ ски́нїю свидѣ́нїѧ.
44
І сказав Господь Мойсеєві [й Аарону], говорячи:
44
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ:
45
відстороніться від громади цієї, і Я знищу їх умить. Але вони впали на лиця свої.
45
оу҆стꙋпи́те ѿ среды̀ со́нма сегѡ̀, и҆ потреблю̀ ѧ҆̀ є҆ди́ницею. И҆ падо́ста на ли́ца своѧ̑.
46
І сказав Мойсей Аарону: візьми кадильницю і поклади в неї вогню з жертовника і всип куріння, і неси швидше до громади і заступи їх, тому що вийшов гнів від Господа, [і] почалось ураження.
46
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ: возмѝ кади́лникъ, и҆ вложѝ въ него̀ ѻ҆́гнь ѿ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ возложѝ на́нь ѳѷмїа́мъ, и҆ понесѝ ско́рѡ въ по́лкъ, и҆ помоли́сѧ ѡ҆ ни́хъ: и҆зы́де бо гнѣ́въ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ, и҆ нача̀ гꙋби́ти лю́ди.
47
І взяв Аарон, як сказав Мойсей, і побіг у середовище громади, і ось, уже почалось ураження в народі. І він поклав куріння і заступив народ;
47
И҆ взѧ̀ а҆арѡ́нъ, ꙗ҆́коже глаго́ла є҆мꙋ̀ мѡѷсе́й, и҆ течѐ въ со́нмъ, оу҆же́ бо нача́сѧ па́гꙋба въ лю́дехъ: и҆ возложѝ ѳѷмїа́мъ, и҆ помоли́сѧ ѡ҆ лю́дехъ:
48
став він між мертвими й живими, й ураження припинилося.
48
и҆ ста̀ междꙋ̀ ме́ртвыми и҆ живы́ми, и҆ преста̀ па́гꙋба.
49
І померло від ураження чотирнадцять тисяч сімсот чоловік, крім померлих у справі Кореєвій.
49
И҆ бы́сть оу҆ме́ршихъ въ па́гꙋбѣ четырена́десѧть ты́сѧщъ и҆ се́дмь сѡ́тъ, кромѣ̀ оу҆ме́ршихъ коре́а ра́ди.
50
І повернувся Аарон до Мойсея, до входу в скинію зібрання, після того, як ураження припинилося.
50
И҆ возврати́сѧ а҆арѡ́нъ къ мѡѷсе́ю, къ две́ремъ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ преста̀ па́гꙋба.