¹

Ханаанський цар Арада, який жив на південь, почувши, що Ізраїль іде дорогою від Афарима, вступив у бій з ізраїльтянами і декого з них взяв у полон.

¹

И҆ оу҆слы́ша ханане́й ца́рь а҆ра́дскїй живы́й при пꙋсты́ни, ꙗ҆́кѡ прїи́де і҆и҃ль пꙋте́мъ а҆ѳарі́мскимъ, и҆ ра́това проти́вꙋ і҆и҃лѧ, и҆ взѧ̀ ѿ ни́хъ плѣ́нъ.

²

І дав Ізраїль обітницю Господу, і сказав: якщо віддаси народ цей в руки мої, то накладу закляття [на них і] на міста їхні.

²

И҆ ѡ҆бѣща́сѧ і҆и҃ль ѡ҆бѣ́томъ гдⷭ҇ꙋ и҆ речѐ: а҆́ще мнѣ̀ преда́си лю́ди сїѧ̑ подрꙋ̑чны, погꙋблю̀ и҆̀хъ и҆ гра́ды и҆́хъ.

³

Господь почув голос Ізраїля і віддав хананеїв у руки його, і він наклав закляття на них і на міста їхні і нарік ім’я місцю тому: Хорма^*.

³

И҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь гла́съ і҆и҃левъ и҆ предадѐ ханане́а подрꙋ́чна є҆мꙋ̀: и҆ ѡ҆пꙋстошѝ є҆го̀ и҆ гра́ды є҆гѡ̀, и҆ прозва̀ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ запꙋстѣ́нїе.

⁴

Від гори Ор вирушили вони шляхом до Червоного моря, щоб обійти землю Едома. І став слабкодухим народ на шляху,

⁴

И҆ воздви́гшесѧ ѿ ѡ҆́ра горы̀ пꙋте́мъ и҆́же къ мо́рю чермно́мꙋ, ѡ҆быдо́ша зе́млю є҆дѡ́млю: и҆ малодꙋ́шествоваша лю́дїе на пꙋтѝ,

⁵

і говорив народ проти Бога і проти Мойсея: навіщо ви вивели нас з Єгипту, щоб померти [нам] у пустелі, бо тут нема ні хліба, ні води, і душі нашій обридла ця негідна їжа.

⁵

и҆ ропта́хꙋ лю́дїе на бг҃а и҆ на мѡѷсе́а, глаго́люще: вскꙋ́ю и҆зве́лъ є҆сѝ ны̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта оу҆би́ти на́съ въ пꙋсты́ни, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть хлѣ́ба, ни воды̀; и҆ дꙋша̀ на́ша негодꙋ́етъ ѡ҆ хлѣ́бѣ се́мъ тще́мъ.

⁶

І послав Господь на народ отруйних зміїв, що жалили народ, і померло безліч народу з [синів] Ізраїлевих.

⁶

И҆ посла̀ гдⷭ҇ь на лю́ди ѕмїє́въ оу҆мерщвлѧ́ющихъ, и҆ оу҆грыза́хꙋ люді́й: и҆ оу҆мро́ша лю́ди мно́зи ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.

⁷

І прийшов народ до Мойсея і сказав: згрішили ми, що говорили проти Господа і проти тебе; помолися Господу, щоб Він відігнав від нас зміїв. І помолився Мойсей [Господу] за народ.

⁷

И҆ прише́дше лю́дїе къ мѡѷсе́ови глаго́лаша: согрѣши́хомъ, ꙗ҆́кѡ ропта́хомъ на гдⷭ҇а и҆ на тѧ̀: помоли́сѧ оу҆̀бо ко гдⷭ҇ꙋ, да ѿжене́тъ ѿ на́съ ѕмїи̑. И҆ помоли́сѧ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ ѡ҆ лю́дехъ.

⁸

І сказав Господь Мойсеєві: зроби собі [мідного] змія і вистав його на прапорі, і [якщо вжалить змій кого-небудь], ужалений, глянувши на нього, залишиться живим.

⁸

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: сотворѝ себѣ̀ ѕмїю̀ (мѣ́дѧнꙋ) и҆ положѝ ю҆̀ на зна́мѧ: и҆ бꙋ́детъ а҆́ще оу҆грызе́тъ ѕмїѧ̀ человѣ́ка, всѧ́къ оу҆грызе́нный ви́дѣвъ ю҆̀ жи́въ бꙋ́детъ.

⁹

І зробив Мойсей мідного змія і виставив його на прапорі, і коли змій жалив людину, вона, глянувши на мідного змія, залишалася живою.

⁹

И҆ сотворѝ мѡѷсе́й ѕмїю̀ мѣ́дѧнꙋ и҆ поста́ви ю҆̀ на зна́мени: и҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆грыза́ше ѕмїѧ̀ человѣ́ка, и҆ взира́ше на ѕмїю̀ мѣ́дѧнꙋ, и҆ ѡ҆жива́ше.

¹⁰

І рушили сини Ізраїлеві і зупинилися в Овофі;

¹⁰

И҆ воздвиго́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во ѡ҆вѡ́ѳѣ:

¹¹

й рушили з Овофа і зупинилися в Ійє-Аваримі, в пустелі, що навпроти Моава, на схід сонця;

¹¹

и҆̀ воздви́гшесѧ ѿ ѡ҆вѡ́ѳа, ѡ҆полчи́шасѧ во а҆халге́и ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ пꙋсты́ни, ꙗ҆́же є҆́сть пред̾ лице́мъ мѡаві́тскимъ, на восто́къ со́лнца:

¹²

звідти рушили, і зупинилися в долині Заред;

¹²

и҆ ѿтꙋ́дꙋ воздвиго́шасѧ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ де́бри заре́дъ:

¹³

вирушивши звідси, зупинилися в тій частині Арнона в пустелі, що лежить поза межами Аморрея, бо Арнон кордон Моава, між Моавом і Аморреєм.

¹³

и҆ ѿтꙋ́дꙋ воздви́гшесѧ, ѡ҆полчи́шасѧ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ а҆рнѡ́на въ пꙋсты́ни, ꙗ҆́же и҆схо́дитъ ѿ предѣ̑лъ а҆морре́йскихъ: є҆́сть бо а҆рнѡ́нъ предѣ́лъ мѡа́вль междꙋ̀ мѡа́вомъ и҆ междꙋ̀ а҆морре́омъ.

¹⁴

Тому і сказано в книзі воєн Господніх:

¹⁴

Сегѡ̀ ра́ди глаго́летсѧ въ кни́зѣ бра́нь гдⷭ҇нѧ: зѡо́вꙋ попалѝ, и҆ пото́ки а҆рнѡ̑ни,

¹⁵

Вагеб у Суфі і потоки Арнона, і верхів’я потоків, що схиляється до Шебет-Ару і прилягає до меж Моава.

¹⁵

и҆ пото́ки оу҆стро́и въ селе́нїе и҆́ръ, и҆ прилежи́тъ предѣ́лѡмъ мѡа̑влимъ.

¹⁶

Звідси [рушили] до Беер^*; це той колодязь, про який Господь сказав Мойсею: збери народ, і дам їм води.

¹⁶

И҆ ѿтꙋ́дꙋ (воздвиго́шасѧ) ко кла́дѧзю: се́й є҆́сть кла́дѧзь, ѡ҆ не́мже речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: соберѝ лю́ди, и҆ да́мъ и҆̀мъ во́дꙋ пи́ти.

¹⁷

Тоді заспівав Ізраїль пісню цю: наповнюйся, колодязь, оспівуйте його;

¹⁷

Тогда̀ воспѣ̀ і҆и҃ль пѣ́снь сїю̀ оу҆ кла́дѧзѧ: начина́йте є҆мꙋ̀:

¹⁸

колодязь, який викопали князі, вирили вожді народу з законодавцем жезлами своїми. З пустелі [рушили] в Матанну,

¹⁸

кла́дѧзь, и҆скопа́ша є҆го̀ кнѧ̑зи, и҆зсѣко́ша є҆го̀ ца́рїе ꙗ҆зы́честїи во ца́рствїи и҆́хъ, внегда̀ ѡ҆блада́ти и҆́ми. И҆ ѿ кла́дѧзѧ (воздвиго́шасѧ) въ манѳанаі́лъ:

¹⁹

з Матанни в Нагалиїл, з Нагалиїла у Вамоф,

¹⁹

и҆ ѿ манѳанаі́ла въ наадїи́лъ, и҆ ѿ наадїи́ла въ вамѡ́ѳъ:

²⁰

з Вамофа у Гай, що в землі Моава, на вершині гори Фасги, зверненої лицем до пустелі.

²⁰

и҆ ѿ вамѡ́ѳа въ на́пинъ, и҆́же є҆́сть на по́ли мѡа́вли, ѿ ве́рха и҆зсѣ́ченагѡ, зрѧ́щагѡ пред̾ лицѐ пꙋсты́ни.

²¹

І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, [з пропозицією мирною,] щоб сказати:

²¹

И҆ посла̀ мѡѷсе́й послы̀ къ сиѡ́нꙋ царю̀ а҆морре́йскꙋ, словесы̀ ми́рными глаго́лѧ:

²²

дозволь мені пройти землею твоєю; [ми підемо дорогою,] не будемо заходити на поля і виноградники, не будемо пити води з колодязів [твоїх], а підемо шляхом царським, поки не перейдемо меж твоїх.

²²

да про́йдемъ сквозѣ̀ зе́млю твою̀, пꙋте́мъ по́йдемъ: не оу҆клони́мсѧ ни на се́ла, ни на вїногра́ды, не и҆спїе́мъ воды̀ ѿ кла̑дѧзь твои́хъ: пꙋте́мъ ца́рскимъ по́йдемъ, до́ндеже про́йдемъ предѣ́лы твоѧ̑.

²³

Але Сигон не дозволив Ізраїлю йти через свій край; і зібрав Сигон весь народ свій і виступив проти Ізраїля в пустелі, і дійшов до Іааци, і воював з Ізраїлем.

²³

И҆ не дадѐ сиѡ́нъ і҆и҃лю проитѝ сквозѣ̀ предѣ́лы своѧ̑: и҆ собра̀ сиѡ́нъ всѧ̑ лю́ди своѧ̑, и҆ и҆зы́де ѡ҆полчи́тисѧ на і҆и҃лѧ въ пꙋсты́ню: и҆ прїи́де во і҆асса́нъ, и҆ ѡ҆полчи́сѧ на і҆и҃лѧ.

²⁴

І вразив його Ізраїль мечем і взяв у володіння землю його від Арнона до Іавока, до меж аммонитських, бо міцними були межі аммонитян;

²⁴

И҆ поразѝ є҆го̀ і҆и҃ль оу҆бі́йствомъ меча̀, и҆ ѡ҆блада́ше земле́ю є҆гѡ̀ ѿ а҆рнѡ́на до і҆аво́ка, да́же до сынѡ́въ а҆мма́нихъ: ꙗ҆́кѡ і҆ази́ръ предѣ́лы сынѡ́въ а҆мма́нихъ сꙋ́ть.

²⁵

і взяв Ізраїль всі міста ці, і жив Ізраїль у всіх містах аморрейських, в Есевоні й у всіх залежних від нього;

²⁵

И҆ взѧ̀ і҆и҃ль всѧ̑ гра́ды сїѧ̑: и҆ всели́сѧ і҆и҃ль во всѣ́хъ градѣ́хъ а҆морре́йскихъ, во є҆севѡ́нѣ и҆ во всѣ́хъ подлежа́щихъ є҆мꙋ̀:

²⁶

тому що Есевон було місто Сигона, царя Аморрейського, і він воював з попереднім царем Моавитським і взяв з руки його всю землю його до Арнона.

²⁶

є҆́сть бо є҆севѡ́нъ гра́дъ сиѡ́на царѧ̀ а҆морре́йска: и҆ се́й повоева̀ царѧ̀ мѡа́влѧ пре́жде и҆ взѧ̀ всю̀ зе́млю є҆гѡ̀ ѿ а҆рои́ра да́же до а҆рнѡ́на.

²⁷

Тому говорять при?точники: йдіть у Есевон, нехай влаштують і утвердять місто Сигона;

²⁷

Сегѡ̀ ра́ди рекꙋ́тъ при́точницы: прїиди́те во є҆севѡ́нъ, да согради́тсѧ и҆ сози́ждетсѧ гра́дъ сїѡ́нъ:

²⁸

бо вогонь вийшов з Есевона, полум’я з міста Сигонового, і пожер Ар-Моав і тих, що володіють висотами Арнона.

²⁸

ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь и҆зы́де ѿ є҆севѡ́на и҆ пла́мень ѿ гра́да сїѡ́на, и҆ поѧдѐ да́же до мѡа́ва, и҆ пожрѐ столпы̀ а҆рнѡ̑нскїѧ:

²⁹

Горе тобі, Моав! загинув ти, народ Хамоса! Розбіглися сини його, і дочки його зробилися полонянками Аморрейського царя Сигона;

²⁹

го́ре тебѣ̀, мѡа́ве, погибо́сте, лю́дїе хамѡ́сѡвы: про́дани бы́ша сы́нове и҆́хъ въ заключе́нїе и҆ дщє́ри и҆́хъ плѣ̑нницы царю̀ а҆морре́йскомꙋ сиѡ́нꙋ:

³⁰

ми вразили їх стрілами; загинув Есевон до Дивона, ми спустошили їх до Нофи, яка поблизу Медеви.

³⁰

и҆ сѣ́мѧ и҆́хъ поги́бнетъ, є҆севѡ́нъ да́же до девѡ́на: и҆ жєны̀ и҆́хъ є҆щѐ разожго́ша ѻ҆́гнь на мѡа́ва.

³¹

І жив Ізраїль у землі Аморрейській.

³¹

Всели́сѧ же і҆и҃ль во всѧ̑ гра́ды а҆моррє́йски:

³²

І послав Мойсей видивитися Іазер, і взяли [його і] селища, що залежать від нього, і прогнали аморреїв, що були в них.

³²

и҆ посла̀ мѡѷсе́й соглѧ́дати і҆ази́ра: и҆ взѧ́ша є҆го̀ и҆ се́ла є҆гѡ̀, и҆ и҆згна́ша а҆морре́а живꙋ́щаго та́мѡ:

³³

І повернули і пішли до Васана. І виступив проти них Ог, цар Васанський, сам і весь народ його, на битву біля Едреї.

³³

и҆ возврати́вшесѧ, прїидо́ша пꙋте́мъ въ васа́нъ. И҆ и҆зы́де ѡ҆́гъ, ца́рь васа́нскїй, проти́вꙋ и҆̀мъ и҆ всѝ лю́дїе є҆гѡ̀ на бра́нь во є҆драі́нъ.

³⁴

І сказав Господь Мойсеєві: не бійся його, бо Я віддам його і весь народ його і всю землю його в руки твої, і вчиниш з ним, як вчинив із Сигоном, царем Аморрейським, що жив у Есевоні.

³⁴

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: не оу҆бо́йсѧ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ въ рꙋ́цѣ твоѝ преда́хъ є҆го̀ и҆ всѧ̑ лю́ди є҆гѡ̀ и҆ всю̀ зе́млю є҆гѡ̀: и҆ сотвори́ши є҆мꙋ̀, ꙗ҆́коже сотвори́лъ є҆сѝ сиѡ́нꙋ царю̀ а҆морре́йскꙋ, и҆́же живѧ́ше во є҆севѡ́нѣ.

³⁵

І вразили вони його і синів його і весь народ його, так що жодного не залишилося [живим], і оволоділи землею його.

³⁵

И҆ поразѝ є҆го̀ и҆ сы́ны є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑ лю́ди є҆гѡ̀, да́же не ѡ҆ста̀ въ ни́хъ живы́й: и҆ наслѣ́диша зе́млю є҆гѡ̀.