¹

І переказав Мойсей синам Ізраїлевим усе, що повелів Господь Мойсеєві.

¹

И$ гл~а мољ=сїи сн~омъ і^и^л~евыM по всемђ` е^ли'ко заповњ'да г~ь мољ=сїю.

²

І сказав Мойсей начальникам колін синів Ізраїлевих, говорячи: ось що повелів Господь:

²

и^ гл~а мољ=сїи кн~ѕеM племенъ сн~овъ і^и^л~евыхъ гл~я, с^е слово е^же повелњ г~ь”

³

якщо хто дасть обітницю Господу, або поклянеться клятвою, поклавши зарок на душу свою, то він не повинен порушувати слова свого, але повинен виконати все, що вийшло з уст його.

³

Чл~къ чл~къ и^же а%ще помо'лиTся ѓ^бњщанїеM г~ђ. и^л^и закленеTся кля'твою. и^л^и наречетъ наро'комъ, ѓ^ дш~и свое'и, да не ѓ^скверна'витъ словеси` свое^го, вс^е е^ли'ко и^зрече'тъ и^зъ ё%стъ е^го, да сътвориT”

⁴

Якщо жінка дасть обітницю Господу і покладе на себе зарок в домі батька свого, в юності своїй,

⁴

А/ще ли помо'лится жена` ѓ^бњщанїеM г~ђ. и^ли наречеT наро'къ в домђ` эTц~а свое^го въ ю%ности свое'и”

⁵

і почує батько обітницю її і зарок, який вона поклала на душу свою, і промовчить про те батько її, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок її, що вона поклала на душу свою, відбудеться;

⁵

И$ ё^слы'шиT эTц~ъ е^я` ѓ^бњтъ ея` и^ нарече'нїа ея`, ја%же нарекла` е^сть на' дш~ђ свою. и^ помолъчи'тъ эTц~ъ е^я`, и^ да бђ'дђтъ вс^я моленїа е^я`. и^ вс^я нареченїа ея`, ја%же нарекла` е^сть на' дш~ђ свою, да пребђ'дђтъ е'й”

⁶

якщо ж батько її, почувши, заборонить їй, то всі обітниці її і зароки, які вона поклала на душу свою, не відбудуться, і Господь простить їй, тому що заборонив їй батько її.

⁶

А/ще възбраненїеM възбрани'тъ е'й эTц~ъ е^я`, во'нже дн~ь ё^слы'шитъ вс^я ѓ^бњты ея`, и^ нареченїа е^я`, ја%же нарекла` е^сть на' дш~ђ свою. и^ не ста'нђтъ, и^ г~ь ѓ^цы'ститъ ю& ја%ко възбрани эTц~ъ е^я”

⁷

Якщо вона вийде заміж, а на ній обітниця її, або слово уст її, яким вона зв’язала себе,

⁷

А/ще ли пося'гнеT за' мђжь, т^о ѓ^бTњ ея` на не'и. по эTлђченїи эT ё%стъ ея`, ја%же нарекла` е^сть на' дш~ђ свою”

⁸

і почує чоловік її і, почувши, промовчить: то обітниці її відбудуться, і зароки її, що вона поклала на душу свою, відбудуться;

⁸

И$ ё^слы'шиT мђж'ь е^я`, и^ помолчиT е'й. во'ньже дн~ь ё^слы'шиT, та'ко да станTђ вс^и ѓ^бњты е^я` и^ нареченїа е^я` ја%же нарекла` еs на' дш~ђ свою да станTђ”

⁹

якщо ж чоловік її, почувши, заборонить їй і відкине обітницю її, яка на ній, і слово уст її, яким вона зв’язала себе, [то вони не відбудуться, тому що заборонив їй чоловік її,] і Господь простить їй.

⁹

А/ще л^и възбраненїеM възбраниT мђжь ея`. во'ньже дн~ь ё^слы'шит# вс^я ѓ^бњты ея`, и^ нареченїа ея` ја%же нарекла` е^сть на' дш~ђ свою да не пребђ'детъ, ја%ко мђжь е^я` възбрани'тъ эT нея`. и^ г~ь ѓ^цы'ститъ ю&”

¹⁰

Обітниця ж удови і розведеної, який би вона не поклала зарок на душу свою, відбудеться.

¹⁰

И$ ѓ^бњтъ вдови'чь и^ пђщени'ца. е^ли'ко а%ще ѓ^беща'етъ на' дш~ђ свою да пребђ'детъ и^мъ”

¹¹

Якщо дружина в домі чоловіка свого дала обітницю, або поклала зарок на душу свою з клятвою,

¹¹

А/ще л^и в домђ мђжа свое^го, ѓ^бњтъ ея` и^ наро'къ, и^же на' дш~ђ ея` съ клятвою”

¹²

і чоловік її чув, і промовчав про те, і не заборонив їй, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок, який вона поклала на душу свою, відбудеться;

¹²

И$ ё^слы'шитъ мђжь ея`, и^ помолчиT е'й, не възбранитъ е'й. да ста'нђтъ вс^и ѓ^бњты е^я`, и^ вс^я нареченїа ея', ја%же нарекла` е^сть на' дш~ђ свою` да ста'нђтъ е'й”

¹³

якщо ж чоловік її, почувши, відкинув їх, то всі, обітниці її, що вийшли з уст її, і зароки душі її не відбудуться: чоловік її знищив їх, і Господь простить їй.

¹³

А/ще ли эTлђча'я эTлђчиT мђжь ея`, во'ньже дн~ь ё^слы'шитъ. вс^е е^ли'ко а'ще и^зошло` е^сть, и^зъ ё%стъ ея`, по ѓ^бњтомъ ея`, и^ по нарече'нїемъ ея`, е^же на' дш~ђ ея`, не пребђ'детъ е'й, мђжь б^о ея` эTлђчилъ е^сть. и^ г~ь ѓ^цы'стиT е^я`”

¹⁴

Всяку обітницю і всякий клятвений зарок, щоб смирити душу, чоловік її може затвердити, і чоловік її може відкинути;

¹⁴

Всякъ ѓ^бњтъ и^ вся'ка кля'тва соё%за заѕлиT дш~и. и^ мђжь ея` ста'нетъ е'й, и^ мђжь ея` эTлђ'чиT”

¹⁵

якщо ж чоловік її мовчав про те день за день, то він тим затвердив усі обітниці її і всі зароки її, що на ній, затвердив, тому що він, почувши, мовчав про те;

¹⁵

А/ще ли молча` помоlчи'тъ е'й, эT дн~е до дн~е да ѓ^ста'нђтъ е'й вс^я ѓ^бњти ея`. и^ вс^я нареченїя ја%же до нея`, ста'нђтъ е'й, ја%ко молча'лъ е'й е^сть сїи дн~ь во'нже слыша”

¹⁶

а якщо [чоловік] відкинув їх, після того як почув, то він узяв на себе гріх її.

¹⁶

А/ще ли эTлђча эTлђчиT мђжь е^я`, по' дн~и во'ньже слы'шалъ е^сть, и^ прїиметъ себњ грњхъ ея`”

¹⁷

Ось устави, які Господь заповів Мойсеєві про стосунки між чоловіком і жінкою його, між батьком і дочкою його в юності її, в домі батька її.

¹⁷

Сїи ё^правленїа е^ли'ко заповњ'да г~ь мољ=сїю, междђ мђжеM и^ междђ жено'ю` е^го, и^ междђ эTцеM и^ дще'рїю въ ю%ности е^я` в домђ эTч~и”