Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
У синів Рувимових і у синів Гадових стад було дуже багато; і побачили вони, що земля Іазер і земля Галаад є місцем придатним для стад;
1
И҆ скота̀ мно́жество бѧ́ше сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ и҆ сынѡ́мъ га́дѡвымъ, мно́го ѕѣлѡ̀. И҆ ви́дѣша странꙋ̀ і҆ази́ровꙋ и҆ странꙋ̀ галаа́довꙋ, и҆ бѧ́ше мѣ́сто, мѣ́сто ско́тно.
2
і прийшли сини Гадові і сини Рувимові і сказали Мойсею та Єлеазару священику і князям громади, говорячи:
2
И҆ прише́дше сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы реко́ша къ мѡѷсе́ю и҆ ко є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀ и҆ ко кнѧзє́мъ со́нма, глаго́люще:
3
Атароф і Дивон, й Іазер, і Нимра, і Есевон і Елеале, і Севам, і Нево, і Веон,
3
а҆тарѡ́ѳъ и҆ девѡ́нъ, и҆ і҆ази́ръ и҆ намра̀, и҆ є҆севѡ́нъ и҆ є҆леа́ли, и҆ севама̀ и҆ нава́ѵъ и҆ веа́нъ,
4
земля, яку Господь уразив перед громадою Ізраїлевою, є земля придатна для стад, а у рабів твоїх є стада.
4
землѧ̀, ю҆́же предадѐ гдⷭ҇ь пред̾ сы̑ны і҆и҃левыми, землѧ̀ скотопита́телна є҆́сть, рабѡ́мъ же твои̑мъ ско́тъ є҆́сть.
5
І сказали: якщо ми знайшли благовоління в очах твоїх, віддай землю цю рабам твоїм у володіння; не переводь нас через Йордан.
5
И҆ рѣ́ша: а҆́ще ѡ҆брѣто́хомъ благода́ть пред̾ тобо́ю, да да́стсѧ на́мъ землѧ̀ сїѧ̀ рабѡ́мъ твои̑мъ во ѡ҆держа́нїе, и҆ не преводѝ на́съ чрез̾ і҆ѻрда́нъ.
6
І сказав Мойсей синам Гадовим і синам Рувимовим: брати ваші підуть на війну, а ви залишитеся тут?
6
И҆ речѐ мѡѷсе́й сынѡ́мъ га́дѡвымъ и҆ сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ: бра́тїѧ ва́шѧ по́йдꙋтъ на бра́нь, и҆ вы́ ли сѧ́дете тꙋ̀;
7
для чого ви відвертаєте серце синів Ізраїлевих від переходу в землю, яку дає їм Господь?
7
и҆ вскꙋ́ю развраща́ете се́рдце сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, не прейтѝ на зе́млю, ю҆́же дае́тъ гдⷭ҇ь и҆̀мъ;
8
так вчинили батькі ваші, коли я посилав їх з Кадес-Варні для огляду землі:
8
не та́кѡ ли сотвори́ша ѻ҆тцы̀ ва́ши, є҆гда̀ посла́хъ ѧ҆̀ ѿ ка́дисъ-варнѝ соглѧ́дати зе́млю;
9
вони доходили до долини Есхол, і бачили землю, і відвернули серце синів Ізраїлевих, щоб не йшли вони в землю, яку Господь дає їм;
9
и҆ взыдо́ша до де́бри грезно́вныѧ, и҆ соглѧ́даша зе́млю, и҆ ѿврати́ша се́рдце сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́кѡ да не вни́дꙋтъ въ зе́млю, ю҆́же дадѐ и҆̀мъ гдⷭ҇ь;
10
і запалав у той день гнів Господа, і поклявся Він, говорячи:
10
И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь въ де́нь ѡ҆́нъ и҆ клѧ́тсѧ, гл҃ѧ:
11
люди ці, що вийшли з Єгипту, від двадцяти років і вище [які знають добро і зло,] не побачать землі, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку та Якову, тому що вони не підкорялися Мені,
11
а҆́ще оу҆́зрѧтъ человѣ́цы сі́и и҆зше́дшїи и҆з̾ є҆гѵ́пта, ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, вѣ́дꙋщїи добро̀ и҆ ѕло̀, зе́млю, є҆́юже клѧ́хсѧ а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ: не послѣ́доваша бо в̾слѣ́дъ менє̀,
12
крім Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, й Ісуса, сина Навина, тому що вони підкорилися Господеві.
12
то́чїю хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ ѿлꙋче́нный и҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ, ꙗ҆́кѡ послѣ́доваша в̾слѣ́дъ гдⷭ҇а.
13
І запалав гнів Господа на Ізраїля, і водив Він їх по пустелі сорок років, доки не скінчився весь рід, що зробив зло в очах Господніх.
13
И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на і҆и҃лѧ, и҆ томѝ ѧ҆̀ въ пꙋсты́ни четы́редесѧть лѣ́тъ, до́ндеже потреби́сѧ ве́сь ро́дъ творѧ́щїй ѕла̑ѧ пред̾ гдⷭ҇емъ.
14
І ось, замість батьків ваших повстали ви, поріддя грішників, щоб посилити ще лютість гніву Господнього на Ізраїля.
14
Сѐ, воста́сте вмѣ́стѡ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ, сокрꙋше́нїе человѣ̑къ грѣ́шникѡвъ, приложи́ти є҆щѐ къ ꙗ҆́рости гнѣ́ва гдⷭ҇нѧ на і҆и҃лѧ:
15
Якщо ви відвернетеся від Нього, то Він знову залишить його в пустелі, і ви погубите весь народ цей.
15
ꙗ҆́кѡ ѿвратите́сѧ ѿ негѡ̀, приложи́ти є҆щѐ ѡ҆ста́вити є҆го̀ въ пꙋсты́ни, и҆ возбеззако́ннꙋете на ве́сь со́нмъ се́й.
16
І підійшли вони до нього і сказали: ми побудуємо тут овечі двори для отар наших і міста для дітей наших;
16
И҆ прїидо́ша къ немꙋ̀ и҆ глаго́лаша: ѡ҆гра̑ды ѻ҆вца́мъ да согради́мъ здѣ̀ скотѡ́мъ свои̑мъ, и҆ гра́ды и҆мѣ́нїємъ на́шымъ:
17
самі ж ми перші озброїмося і підемо перед синами Ізраїлевими, доки не приведемо їх у місця їхні; а діти наші нехай залишаться в укріплених містах, для безпеки від жителів землі;
17
и҆ мы̀ воѡрꙋже́ни по́йдемъ на стражбꙋ̀ пе́рвїи сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, до́ндеже введе́мъ ѧ҆̀ въ мѣ́сто и҆́хъ: и҆ да вселѧ́тсѧ и҆мѣ̑нїѧ на̑ша во градѣ́хъ оу҆твержде́ныхъ ра́ди живꙋ́щихъ на землѝ:
18
не повернемося в доми наші, доки не вступлять сини Ізраїлеві кожен у наділ свій;
18
не возврати́мсѧ въ до́мы на́шѧ, до́ндеже раздѣлѧ́тсѧ сы́нове і҆и҃лтестїи, кі́йждо въ наслѣ́дїе своѐ:
19
бо ми не візьмемо з ними наділу по той бік Йордану і далі, якщо наділ нам дістанеться по цей бік Йордану, до сходу.
19
и҆ ктомꙋ̀ не наслѣ́димъ въ ни́хъ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на и҆ да́лѣе, ꙗ҆́кѡ прїѧ́хомъ жрє́бїѧ на́шѧ сїю̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на на восто́ки.
20
І сказав їм Мойсей: якщо ви це зробите, якщо озброєними підете на війну перед Господом,
20
И҆ речѐ къ ни̑мъ мѡѷсе́й: а҆́ще сотворитѐ по словесѝ семꙋ̀, а҆́ще воѡрꙋжите́сѧ пред̾ гдⷭ҇емъ на бра́нь,
21
і піде кожен з вас озброєним за Йордан перед Господом, доки не знищить Він ворогів Своїх перед Собою,
21
и҆ пре́йдетъ всѧ́къ ѻ҆рꙋ́жникъ ва́шъ і҆ѻрда́нъ пред̾ гдⷭ҇емъ на бра́нь, до́ндеже потреби́тсѧ вра́гъ є҆гѡ̀ ѿ лица̀ є҆гѡ̀,
22
і підкорена буде земля перед Господом, то опісля повернетеся і будете невинні перед Господом і перед Ізраїлем, і буде земля ця у вас у володінні перед Господом;
22
и҆ ѡ҆блада́на бꙋ́детъ землѧ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ посе́мъ возврати́тесѧ, и҆ бꙋ́дете безви́нни пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ ѿ і҆и҃лѧ: и҆ бꙋ́детъ землѧ̀ сїѧ̀ ва́мъ во ѡ҆держа́нїе пред̾ гдⷭ҇емъ:
23
якщо ж не зробите так, то згрішите перед Господом, і понесете покарання за гріх ваш, яке постигне вас;
23
а҆́ще же не сотворитѐ та́кѡ, согрѣшитѐ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ оу҆вѣ́сте грѣ́хъ ва́шъ, є҆гда̀ ва́съ пости́гнꙋтъ ѕла̑ѧ:
24
будуйте собі міста для дітей ваших і двори для овець ваших і робіть, що сказано устами вашими.
24
и҆ соградитѐ вы̀ себѣ̀ гра́ды и҆мѣ́нїю ва́шемꙋ и҆ ѡ҆гра̑ды скотѡ́мъ ва́шымъ: и҆ и҆сходѧ́щее и҆з̾ оу҆́стъ ва́шихъ сотворитѐ.
25
І сказали сини Гадові і сини Рувимові Мойсеєві: раби твої зроблять, як повеліває господар наш;
25
И҆ реко́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы къ мѡѷсе́ю, глаго́люще: рабѝ твоѝ сотворѧ́тъ, ꙗ҆́коже гдⷭ҇ь на́шъ повелѣ́лъ є҆́сть:
26
діти наші, дружини наші, отари наші і вся худоба наша залишаться тут у містах Галаада,
26
и҆мѣ́нїе на́ше, и҆ жєны̀ на́ши, и҆ ве́сь ско́тъ на́шъ да бꙋ́дꙋтъ во градѣ́хъ галаа́довыхъ:
27
а раби твої, усі, озброївшись, як воїни, підуть перед Господом на війну, як говорить господар наш.
27
раби́ же твоѝ пре́йдꙋтъ всѝ воѡрꙋже́ни и҆ оу҆гото́вани пред̾ гдⷭ҇емъ на бра́нь, ꙗ҆́коже гл҃етъ гдⷭ҇ь.
28
І дав Мойсей про них повеління Єлеазару священику й Ісусові, синові Навина, і начальникам племен синів Ізраїлевих,
28
И҆ приста́ви и҆̀мъ мѡѷсе́й є҆леаза́ра жерца̀ и҆ і҆исꙋ́са сы́на наѵи́на, и҆ кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.
29
і сказав їм Мойсей: якщо сини Гадові і сини Рувимові перейдуть з вами за Йордан, усі озброївшись на війну перед Господом, і підкорена буде перед вами земля, то віддайте їм землю Галаад у володіння;
29
И҆ речѐ къ ни̑мъ мѡѷсе́й: а҆́ще пре́йдꙋтъ сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы съ ва́ми чрез̾ і҆ѻрда́нъ, всѧ́къ воѡрꙋже́нъ на бра́нь пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ ѡ҆блада́ете земле́ю пред̾ собо́ю, и҆ дади́те и҆̀мъ зе́млю галаа́довꙋ во ѡ҆держа́нїе.
30
якщо ж не підуть вони з вами озброєні [на війну перед Господом, то пошліть перед собою майно їхнє, дружин їхніх і худобу їхню у землю Ханаанську], і вони одержать володіння разом з вами в землі Ханаанській.
30
А҆́ще ли не пре́йдꙋтъ воѡрꙋже́ни съ ва́ми на бра́нь пред̾ гдⷭ҇емъ, то̀ предпосли́те и҆мѣ́нїе и҆́хъ и҆ жєны̀ и҆́хъ и҆ скоты̀ и҆́хъ пре́жде ва́съ на зе́млю ханаа́ню, и҆ да наслѣ́дѧтъ кꙋ́пнѡ съ ва́ми въ землѝ ханаа́ни.
31
І відповіли сини Гадові і сини Рувимові і сказали: як сказав Господь рабам твоїм, так і зробимо;
31
И҆ ѿвѣща́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы, глаго́люще: є҆ли̑ка гл҃етъ гдⷭ҇ь рабѡ́мъ свои̑мъ, та́кѡ сотвори́мъ мы̀:
32
ми підемо озброєними перед Господом у землю Ханаанську, а наділ володіння нашого нехай буде по цей бік Йордану.
32
пре́йдемъ воѡрꙋже́ни пред̾ гдⷭ҇емъ въ зе́млю ханаа́ню, и҆ дади́те на́мъ во ѡ҆держа́нїе странꙋ̀ сїю̀ і҆ѻрда́на.
33
І віддав Мойсей їм, синам Гадовим і синам Рувимовим, і половині коліна Манассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморрейського, і царство Ога, царя Васанського, землю з містами її та околицями, — міста землі в усі сторони.
33
И҆ дадѐ и҆̀мъ мѡѷсе́й сынѡ́мъ га́дѡвымъ и҆ сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ и҆ полꙋпле́мени манассі́инꙋ сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ ца́рство сиѡ́на царѧ̀ а҆морре́йска и҆ ца́рство ѡ҆́га царѧ̀ васа́нска, зе́млю и҆ гра́ды съ предѣ̑лы є҆ѧ̀, гра́ды ѡ҆крє́стныѧ землѝ.
34
І побудували сини Гадові, Дивон і Атароф, і Ароер,
34
И҆ согради́ша сы́нове га́дѡвы девѡ́нъ и҆ а҆тарѡ́ѳъ и҆ а҆рои́ръ,
35
і Атароф-Шофан, й Іазер, й Іогбегу,
35
и҆ сѡфа́нъ и҆ і҆ази́ръ, и҆ вознесо́ша и҆̀хъ,
36
і Беф-Нимру і Беф-Гаран, міста укріплені і двори для овець.
36
и҆ намра́мъ и҆ веѳара́нъ гра́ды твє́рды, и҆ ѡ҆гра̑ды ѻ҆вца́мъ.
37
І сини Рувимові побудували Есевон, Елеале, Кириафаїм,
37
И҆ сы́нове рꙋви̑мли согради́ша є҆севѡ́нъ и҆ є҆леа́ли и҆ карїаѳаі́мъ,
38
і Нево, і Ваал-Меон, імена яких перемінені, і Сивму, і дали назви містам, які вони побудували.
38
и҆ навѡ́нъ и҆ веельмеѡ́нъ ѡ҆граждє́ны, и҆ севама̀: и҆ прозва́ша по и҆менѡ́мъ свои̑мъ и҆мена̀ градѡ́мъ, ꙗ҆̀же согради́ша.
39
І пішли сини Махира, сина Манассіїного, у Галаад, і взяли його, і вигнали аморреїв, які були в ньому;
39
И҆ и҆́де оу҆́ръ сы́нъ махі́ровъ, внꙋ́къ манассі́евъ, въ галаа́дъ, и҆ взѧ̀ є҆го̀, и҆ погꙋбѝ а҆морре́а живꙋ́щаго въ не́мъ:
40
і віддав Мойсей Галаад Махиру, синові Манассії, і він оселився в ньому.
40
и҆ дадѐ мѡѷсе́й галаа́дъ махі́рꙋ сы́нꙋ манассі́инꙋ, и҆ всели́сѧ тꙋ̀.
41
І Яїр, син Манассії, пішов і взяв селища їх, і назвав їх: селища Яїрові.
41
И҆ і҆аі́ръ сы́нъ манассі́евъ и҆́де и҆ взѧ̀ се́ла и҆́хъ, и҆ прозва́ша ѧ҆̀ се́ла і҆аі́рѡва.
42
І Новах пішов і взяв Кенаф і залежні від нього міста, і назвав його своїм ім’ям: Новах.
42
И҆ нава́ѵъ и҆́де и҆ взѧ̀ каа́ѳа и҆ се́ла є҆гѡ̀, и҆ и҆менова̀ ѧ҆̀ навѡ́ѳъ ѿ и҆́мене своегѡ̀.