¹

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

¹

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

²

повели синам Ізраїлевим вислати зі стану всіх прокажених, і всіх, хто має течу, і всіх, що осквернилися від мертвого,

²

повелѝ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ да и҆зго́нѧтъ и҆з̾ полка̀ всѧ́каго прокаже́ннаго, и҆ всѧ́каго пролива́ющаго сѣ́мѧ, и҆ всѧ́каго нечи́стаго дꙋше́ю:

³

і чоловіків і жінок вишліть, за стан вишліть їх, щоб не оскверняли вони станів своїх, серед яких Я живу.

³

ѿ мꙋ́жеска по́лꙋ до же́нска, и҆згони́те внѣ̀ полка̀, и҆ да не ѡ҆сквернѧ́тъ полкѡ́въ свои́хъ, въ ни́хже а҆́зъ пребыва́ю.

⁴

І зробили так сини Ізраїлеві, і вислали їх вони зі стану; як говорив Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві.

⁴

И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы та́кѡ, и҆ и҆згна́ша и҆̀хъ внѣ̀ полка̀: ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы.

⁵

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

⁵

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

⁶

скажи синам Ізраїлевим: якщо чоловік або жінка вчинить який-небудь гріх проти людини, і через це зробить злочин проти Господа, і винна буде душа та,

⁶

рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: мꙋ́жъ и҆лѝ жена̀, и҆́же а҆́ще сотвори́тъ ѿ всѣ́хъ грѣхѡ́въ человѣ́ческихъ и҆ презира́ѧ пре́зритъ гдⷭ҇а, и҆ престꙋ́питъ дꙋша̀ ѻ҆́на:

⁷

то нехай сповідаються у гріху своєму, який вони вчинили, і повернуть повністю те, в чому винні, і додадуть до того п’яту частину і віддадуть тому, проти кого згрішили;

⁷

да и҆сповѣ́сть грѣ́хъ, є҆го́же сотворѝ, и҆ да ѿда́стъ престꙋпле́нїе и҆́стое, и҆ пѧ́тꙋю ча́сть є҆гѡ̀ да приложи́тъ къ томꙋ̀, и҆ да ѿда́стъ, є҆мꙋ́же согрѣшѝ.

⁸

якщо ж у нього немає спадкоємця, якому слід було б повернути за провину: то присвятити це Господу; нехай буде це священикові, зверх барана очищення, яким він очистить його;

⁸

А҆́ще же нѣ́сть человѣ́кꙋ оу҆́жика, ꙗ҆́кѡ ѿда́ти є҆мꙋ̀ престꙋпле́нїе, престꙋпле́нїе ѿдае́мое гдⷭ҇ꙋ, жерцꙋ̀ да бꙋ́детъ, кромѣ̀ ѻ҆вна̀ ѡ҆чище́нїѧ, и҆́мже помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ.

⁹

й усяке возношення з усіх святинь синів Ізраїлевих, які вони приносять до священика, належить йому,

⁹

И҆ всѧ́къ нача́токъ, и҆ всѧ̑ ѡ҆свѧща́ємаѧ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ, є҆ли̑ка а҆́ще прино́сѧтъ гдⷭ҇ꙋ, жерцꙋ̀ самомꙋ̀ да бꙋ́дꙋтъ:

¹⁰

і посвячене ким-небудь належить йому; все, що дасть хто священикові, йому належить.

¹⁰

и҆ коегѡ́ждо ѡ҆свѧщє́наѧ, томꙋ̀ да бꙋ́дꙋтъ и҆ мꙋ́жъ а҆́ще да́стъ жерцꙋ̀, томꙋ̀ да бꙋ́детъ.

¹¹

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

¹¹

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

¹²

оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо зрадить кого дружина, і порушить вірність до нього,

¹²

глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: мꙋ́жа, мꙋ́жа а҆́ще престꙋ́питъ жена̀ є҆гѡ̀, и҆ презира́ющи пре́зритъ є҆го̀,

¹³

і переспить хто з нею і виллє сім’я, і це буде приховано від очей чоловіка її, і вона оскверниться таємно, і не буде на неї свідка, і не буде викрита,

¹³

и҆ бꙋ́детъ кто̀ съ не́ю ло́жемъ сѣ́мене, и҆ оу҆таи́тсѧ ѿ ѻ҆́чїю мꙋ́жа є҆ѧ̀, и҆ оу҆кры́етсѧ, ѻ҆на́ же бꙋ́детъ ѡ҆скверне́на, и҆ свидѣ́телѧ не бꙋ́детъ на ню̀ и҆ сїѧ̀ нѣ́сть ꙗ҆́та,

¹⁴

і найде на нього дух ревнощів, і буде ревнувати дружину свою, коли вона осквернена, або зійде на нього дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, коли вона не осквернена, —

¹⁴

и҆ прїи́детъ на него̀ дꙋ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнꙋ́етъ къ женѣ̀ свое́й, ѻ҆на́ же ѡ҆скверне́на є҆́сть, и҆лѝ прїи́детъ є҆мꙋ̀ дꙋ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнꙋ́етъ къ женѣ̀ свое́й, ѻ҆на́ же не бꙋ́детъ ѡ҆скверне́на,

¹⁵

нехай приведе чоловік дружину свою до священика і принесе за неї в жертву десяту частину ефи ячмінного борошна, але не зливає на нього єлею і не кладе ливану, тому що це приношення ревнощів, приношення спомину, що нагадує про беззаконня;

¹⁵

и҆ да приведе́тъ мꙋ́жъ женꙋ̀ свою̀ къ жерцꙋ̀, и҆ да принесе́тъ да́ръ за ню̀, десѧ́тꙋю ча́сть мѣ́ры є҆́фї мꙋкѝ ꙗ҆́чныѧ: да не возлїе́тъ на ню̀ є҆ле́а, нижѐ да возложи́тъ на ню̀ лїва́на: же́ртва бо ревнова́нїѧ є҆́сть, же́ртва па́мѧти воспомина́ющаѧ грѣ́хъ.

¹⁶

а священик нехай приведе і поставить її перед лице Господнє,

¹⁶

И҆ приведе́тъ ю҆̀ жре́цъ и҆ поста́витъ ю҆̀ пред̾ гдⷭ҇емъ:

¹⁷

і візьме священик святої води у глиняну посудину, і візьме священик землі з підлоги скинії і покладе у воду;

¹⁷

и҆ да во́зметъ жре́цъ во́дꙋ жи́вꙋ чи́стꙋ въ сосꙋ́дѣ гли́нѧнѣ, и҆ ѿ пе́рсти на землѝ сꙋ́щїѧ оу҆ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ взе́мъ жре́цъ да всы́плетъ въ во́дꙋ:

¹⁸

і поставить священик дружину перед лице Господнє, і відкриє голову дружини, і дасть їй у руки приношення спомину, — це приношення ревнощів, в руці ж у священика буде гірка вода, що наводить прокляття.

¹⁸

и҆ да поста́витъ жре́цъ женꙋ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да ѿкры́етъ главꙋ̀ женѣ̀, и҆ да да́стъ въ рꙋ́цѣ є҆ѧ̀ же́ртвꙋ па́мѧти, же́ртвꙋ ревнова́нїѧ: въ рꙋцѣ́ же жерца̀ да бꙋ́детъ вода̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твеннаѧ сїѧ̀.

¹⁹

І закляне її священик і скаже дружині: якщо ніхто не переспав з тобою, і ти не осквернилася і не зрадила чоловіка свого, то непошкоджена будеш від цієї гіркої води, що наводить прокляття;

¹⁹

И҆ да заклене́тъ ю҆̀ жре́цъ и҆ рече́тъ женѣ̀: а҆́ще никто́же бы́сть съ тобо́ю, и҆ нѣ́си престꙋпи́ла ѡ҆скверни́тисѧ под̾ мꙋ́жемъ твои́мъ, неви́нна бꙋ́ди ѿ воды̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твенныѧ сеѧ̀:

²⁰

але якщо ти зрадила чоловіка твого й осквернилася, і якщо хто переспав з тобою, крім чоловіка твого, —

²⁰

а҆́ще же престꙋпи́ла є҆сѝ, мꙋжа́та сꙋ́щи, и҆лѝ ѡ҆скверне́на є҆сѝ, и҆ дадѐ кто̀ тебѣ̀ ло́же своѐ, кромѣ̀ мꙋ́жа твоегѡ̀.

²¹

тоді священик нехай закляне дружину клятвою прокляття і скаже священик дружині: нехай піддасть тебе Господь прокляттю і клятві в народі твоєму, і нехай зробить Господь лоно твоє опалим і живіт твій опухлим;

²¹

И҆ заклене́тъ жре́цъ женꙋ̀ клѧ́твами клѧ́твы сеѧ̀, и҆ рече́тъ жре́цъ женѣ̀: да да́стъ тѧ̀ гдⷭ҇ь въ клѧ́твꙋ и҆ проклѧ́тїе средѝ люді́й твои́хъ, внегда̀ да́ти гдⷭ҇ꙋ стегнꙋ̀ твоемꙋ̀ ѿпа́сти и҆ чре́вꙋ твоемꙋ̀ разсѣ́стисѧ:

²²

і нехай пройде вода ця, що наводить прокляття, у нутрощі твої, щоб опух живіт [твій] і опало лоно [твоє]. І скаже дружина: амінь, амінь.

²²

и҆ вни́детъ вода̀ клѧ́твеннаѧ сїѧ̀ во чре́во твоѐ, є҆́же расто́ргнꙋти оу҆тро́бꙋ твою̀, и҆ ѿпа́сти стегнꙋ̀ твоемꙋ̀. И҆ ѿвѣща́етъ жена̀: бꙋ́ди, бꙋ́ди.

²³

І напише священик заклинання ці на сувої, і змиє їх у гірку воду;

²³

И҆ да напи́шетъ жре́цъ клѧ̑твы сїѧ̑ въ кни́зѣ, и҆ и҆згла́дитъ въ водѣ̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твеннагѡ:

²⁴

і дасть дружині випити гірку воду, що наводить прокляття, і ввійде в неї вода, що наводить прокляття, на шкоду їй.

²⁴

и҆ напои́тъ женꙋ̀ водо́ю ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твенною, и҆ вни́детъ въ ню̀ вода̀ клѧ́твеннаѧ ѡ҆бличе́нїѧ.

²⁵

І візьме священик з рук дружини хлібне приношення ревнощів, і піднесе це приношення перед Господом, і віднесе його до жертовника;

²⁵

И҆ да во́зметъ жре́цъ ѿ рꙋкѝ же́нски же́ртвꙋ ревнова́нїѧ, и҆ да возложи́тъ же́ртвꙋ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да принесе́тъ ю҆̀ ко ѻ҆лтарю̀:

²⁶

і візьме священик жменею з хлібного приношення частину в пам’ять, і спалить на жертовнику, і потім дасть дружині випити води;

²⁶

и҆ да во́зметъ жре́цъ го́рстїю ѿ же́ртвы па́мѧть є҆ѧ̀, и҆ да принесе́тъ ю҆̀ на ѻ҆лта́рь, и҆ по се́мъ напои́тъ водо́ю женꙋ̀:

²⁷

і коли напоїть її водою, тоді, якщо вона нечиста і зробила злочин проти чоловіка свого, гірка вода, що наводить прокляття, ввійде в неї, на шкоду їй, і опухне утроба її й опаде лоно її, і буде ця дружина проклятою в народі своєму;

²⁷

и҆ бꙋ́детъ а҆́ще є҆́сть ѡ҆скверне́на, и҆ а҆́ще оу҆тае́нїемъ оу҆таи́сѧ ѿ мꙋ́жа своегѡ̀, и҆ вни́детъ въ ню̀ вода̀ клѧ́твеннаѧ ѡ҆бличе́нїѧ, и҆ надме́тъ чре́во є҆ѧ̀, и҆ ѿпаде́тъ стегно̀ є҆ѧ̀, и҆ бꙋ́детъ жена̀ въ проклѧ́тїе въ лю́дехъ свои́хъ:

²⁸

якщо ж дружина не осквернилася і була чиста, то залишиться неушкодженою і буде запліднена сіменем.

²⁸

а҆́ще же не бꙋ́детъ ѡ҆скверне́на жена̀, и҆ чиста̀ є҆́сть, и҆ неви́нна бꙋ́детъ, и҆ пло́дствовати бꙋ́детъ сѣ́мѧ.

²⁹

Ось закон про ревнощі, коли дружина зрадить чоловіка свого й оскверниться,

²⁹

Се́й зако́нъ ревнова́нїѧ, комꙋ́-либо а҆́ще престꙋ́питъ жена̀, мꙋжа́та сꙋ́щи, и҆ ѡ҆скверни́тсѧ:

³⁰

або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, тоді нехай він поставить дружину перед лицем Господа, і зробить з нею священик усе за цим законом, —

³⁰

и҆лѝ человѣ́къ, є҆мꙋ́же а҆́ще на́йдетъ на́нь дꙋ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнꙋ́етъ къ женѣ̀ свое́й, и҆ поста́витъ женꙋ̀ свою̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да сотвори́тъ є҆́й жре́цъ ве́сь зако́нъ се́й:

³¹

і буде чоловік чистим від гріха, а дружина понесе на собі гріх свій.

³¹

и҆ чи́стъ бꙋ́детъ человѣ́къ ѿ грѣха̀, и҆ жена̀ та̀ во́зметъ грѣ́хъ сво́й.