Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Числа
Українською (п. Філарета)
Острозька Біблія, 1581р.
Глава 1
1
І сказав Господь Мойсеєві у пустелі Синайській, у скинії зібрання, у перший [день] другого місяця, у другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, говорячи:
підрахуйте всю громаду синів Ізраїлевих за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, усіх чоловічої статі поголовно:
2
възмњте съчтенїе всего со'ньма сн~овᲆ і^и^л~въ по роже'нїяX и^хъ, и^ по домо'мъ ѓ^ч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, вся'кᲆ мђжескъ полъ, по глава'мъ и^хъ”
3
від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни у Ізраїля, за ополченнями їх порахуйте їх — ти й Аарон;
і зібрали вони всю громаду в перший [день] другого місяця. І оголосили вони родоводи свої, за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, від двадцяти років і вище, поголовно,
18
Ве'сь же со'ньм# събра'ша въ а~ дн~ь мцsа, втора'го, втора'го лњта” И$ съгля'даша я& по роже'нїяхъ и^хъ, и^ по эTч~ьства'хъ и^хъ, и^ по числђ и^мени и^хᲆ эT к~ лњтъ и^ вы'ше, вся'къ мђжескъ полъ по глава'мъ и^хъ,
19
як повелів Господь Мойсеєві. І зробив він підрахунок їм у пустелі Синайській.
І було синів Рувима, первістка Ізраїлевого, за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
20
И$ бы'ша сн~ове рђви'мли прьве'нца, і^и^л~ва, по роже'нїю и^хъ, и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^меn и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескъ полъ эT к~ лњтъ и^ вы'ше, вся'къ и^ды'и съ си'лою
21
підраховано в коліні Рувимовому сорок шість тисяч п’ятсот.
Синів Симеона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
22
Сн~овъ же симеѓ'новыхъ, по роже'нїю и^хъ и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства иX, и^ по числђ` и^менъ иX, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'к# мђже'скъ полъ эT к~, лњт# и^ вы'ше, вся'къ и^ды'и съ си'лою
23
підраховано в коліні Симеоновому п’ятдесят дев’ять тисяч триста.
Синів Гада за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, всіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
24
Сн~овъ і^ю'дины'хъ по роже'нїю и^хъ, и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домоM эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ иX, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескъ полъ, эT к~ лњтъ и^ вы'ше, вся'къ и^ды'и съ си'лою,
25
підраховано в коліні Гадовому сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят.
Синів Іуди за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
26
И$ эT сн~овъ и^саха'ровъ, по роже'нїю иX, и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескъ полъ, эT к~ лњтъ и^ вы'ше, вся'къ и^ды'и съ си'лою,
27
підраховано в коліні Іудиному сімдесят чотири тисячі шістсот.
Синів Іссахара за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
28
И$ эT сн~овъ заё^лонь по роженїю и^хᲆ, и^ по со'ньмомъ и^х#, и^ по домоM эTч~ьсᲄва иX по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескъ полъ, эT к~, лњт# и^ вы'ше, вся'кᲆ и^ды'и съ си'лою
29
підраховано в коліні Іссахаровому п’ятдесят чотири тисячі чотириста.
Синів Завулона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
30
И$ эT сн~овъ и^ѓ^сифль, и^ сыновъ е^фрњмль, по роже'нїю и^хъ, и^ по сонмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хᲆ вся'кᲆ мђжескъ полъ, эT к~, лњт# и^ вы'ше вся'къ и^ды'и съ си'лою
31
підраховано в коліні Завулоновому п’ятдесят сім тисяч чотириста.
Синів Йосифа, синів Єфрема за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
32
И$ эT сн~овъ манасі'инъ по роже'нїю иX, и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ вся'кᲆ мђжескъ поl и^хъ, эT к~, лњтъ и^ вы'ше, вся'кᲆ и^ды'и съ си'лою
33
підраховано в коліні Єфремовому сорок тисяч п’ятсот.
Синів Манассії за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
34
И$ эT сн~овъ веньа'минъ, по роже'нїю иX по соньмо'мъ и^хъ, по домо'м# ѓ^ч~ьсᲄва и^хъ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, по погла'вїю` и^хъ, вся'къ мђжескᲆ полъ иX, эT к~ лњтъ и^ вы'ше, вся'къ и^ды'и сᲆ си'лою,
35
підраховано в коліні Манассіїному тридцять дві тисячі двісті.
Синів Веніаміна за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
36
И$ эT сн~ов# га'довъ по роже'нїю и^хъ, по соньмо'мᲆ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескїи полъ и^хъ, эT к~, лњтъ, и^ вы'шеи, вся'къ и^ды'и съ си'лою
37
підраховано в коліні Веніаміновому тридцять п’ять тисяч чотириста.
Синів Дана за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
38
И$ эT сн~въ да'новъ по роже'нїю и^хъ, и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ ѓ^ч~ьства и^хъ, по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескъ полъ и^хъ, эT к~ лњт# и^ вы'ше, всяk и^ды'и съ си'лою,
39
підраховано в коліні Дановому шістдесят дві тисячі сімсот.
Синів Асира за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
40
И$ эT сн~овъ а^си'ровъ по роженїю и^хъ, и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, по погла'вїю и^хъ, вся'къ мђжескъ полъ и^хъ эT к~ лњтъ и^ вы'ше, всяk и^ды'и съ си'лою
41
підраховано в коліні Асировому сорок одна тисяча п’ятсот.
Синів Неффалима за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
42
И$ эT сн~овъ неџалимль по роже'нїю и^хъ и^ по соньмо'мъ и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по числђ` и^ме'нъ и^хъ, и^ по погла'вїю и^хъ, вся'кᲆ мђжескъ полъ и^хъ эT к~ лњтъ и^ вы'ше, вся'к# и^ды'и съ си'лою
43
підраховано в коліні Неффалимовому п’ятдесят три тисячі чотириста.
і було всіх, що ввійшли у підрахунок шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят.
46
х~, ты'сђщь и^ Wг~, и^ е~ со'тъ, и^ н~”
47
А левити за поколіннями батьків їх не були пораховані між ними.
47
Леви'ти же ѓтъ племе'ни ѓ^ч~ьства и^хъ, не съгляда'шася въ сн~охъ і^ил~выхъ”
48
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
48
И$ рече г~ь къ мољ=сїю
49
тільки коліна Левія не внось у перепис, і не враховуй їх разом із синами Ізраїля;
49
вњждь племя` левгі'ино, да не сᲆгляда'еши е&, и^ числа` и^хᲆ да не прїимеши среди` сн~овъ і^и^лвъ”
50
але доручи левитам скинію одкровення і все приладдя її і все, що при ній; нехай вони носять скинію і все приладдя її, і служать при ній, і біля скинії нехай ставлять стан свій;
50
Ты' же приста'ви леви'ты къ хра'мђ свњдњнїя, и^ къ всњмъ съсђ'домᲆ е^го и^ къ всемђ е^ли'коже е^сть в не'мъ” да въздви'жђтъ сїи` хра'мъ, и^ вс^я съсђды е^го, и^ да слђжатъ в немъ, и^ ѓ^крsтъ хра'ма да ся въполча'тъ”
51
і коли потрібно переносити скинію, нехай піднімають її левити; і коли потрібно зупинитися скинії, нехай ставлять її левити; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть.
51
И$ вънегда` въꙁдви'гнђти хра'мъ, да раꙁрђша'тъ леви'ты, и^ вънегда` поста'вити хра'мъ да поста'вятъ, а^ и^ноплеме'ниk прикасая'ся да ё%мреT”
52
Сини Ізраїлеві повинні ставати кожен у стані своєму і кожен при своєму прапорі, за ополченнями своїми;
а левити повинні ставити стан біля скинії одкровення, щоб не було гніву на громаду синів Ізраїлевих, і будуть левити стояти на сторожі при скинії одкровення.
53
Леви'ти же да ся въполча'тъ съпротивъ ѓ^крsт# хра'ма свњдњ'нїя, и^ да не бђ'детъ съгрњше'нїя въ сн~охъ і^и^л~выхъ, и^ да снабдя'тъ леви'ти са'ми, снабдњ'нїе хра'ма свᲇдњ'нїя”
54
І зробили сини Ізраїлеві; як повелів Господь Мойсеєві, так вони і зробили.
сини Ізраїлеві повинні кожен ставити стан свій при прапорі своєму, при знаках сімейств своїх; перед скинією зібрання навколо повинні ставити стан свій.
2
чл~къ дръжа'ися по чинђ свое^мђ, и^ зна'менїю и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, да ся вᲆполча'ют# сн~ве і^и^л~вы прDе гм~ъ, ѓ^крsтъ хра'ма свњдњ'нїя, да ся въполча'ютᲆ сн~ове і^и^л~вы”
3
З передньої сторони на схід ставлять стан: прапор стану Іудиного за ополченнями їх, і начальник синів Іуди Наассон, син Аминадава,
і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, п’ятдесят три тисячі чотириста;
30
си'ла е^го съгляда'ная, Wн~, и^ Wг~, и^ у~”
31
усіх, що увійшли у підрахунок до стану Дана, сто п’ятдесят сім тисяч шістсот; вони повинні йти останніми при прапорах своїх.
31
Всᲇх же съчᲄенїи по'лка данова р~ ты'сђщъ, и^ Wн~, и^ Wз~, и^ х~, съ си'лою и^хъ. послњднїи да поставля'юT чины по'лка по ꙁнаменїю и^хъ”
32
Ось ті, що увійшли у підрахунок, сини Ізраїля за сімействами їх. Усіх, що увійшли у підрахунок у станах, за ополченнями їх, шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят.
А левити не увійшли у підрахунок разом із синами Ізраїля, як повелів Господь Мойсеєві.
33
Леви'ти же не сᲆгляда'шася, среди` сн~овъ і^и^л~въ, ја^коже заповњда` г~ь мољ=сїю”
34
І зробили сини Ізраїлеві все, що повелів Господь Мойсею: так ставали станами при прапорах своїх і так ішли кожен за племенами своїми, за сімействами своїми.
але Надав і Авиуд померли перед лицем Господа, коли вони принесли вогонь чужий перед лице Господа в пустелі Синайській, дітей же в них не було; і залишилися священиками Єлеазар та Іфамар при Аароні, батькові своєму.
Аарону ж і синам його доручи [скинію одкровення], щоб вони пильнували священичі обов’язки свої [і все, що при жертовнику і за завісою]; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть.
10
А$а^рона y и^ сн~ы е^го, пристави вᲆ хра'мњ свњдњнїя` и^ да снабдя'тъ жре'чество и^хъ. и^ вс^е е^же ё^ ѓ^лтаря и^ внђт'реняя` ꙁавњсы, и^ноплеме'никъ же прикаса'я^ся да ё%мретъ”
11
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
11
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я,
12
ось, Я взяв левитів із синів Ізраїлевих замість усіх первістків, що розкривають утробу, з синів Ізраїлевих [вони будуть замість них]; левити повинні бути Мої,
бо всі первістки — Мої; у той день, коли уразив Я всіх первістків у землі Єгипетській, освятив Я Собі всіх первістків Ізраїлевих від людини до худоби; вони повинні бути Мої. Я Господь.
А з передньої сторони скинії, на схід перед скинією зібрання, повинні ставити стан Мойсей і Аарон і сини його, яким довірено охорону святилища за синів Ізраїлевих; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть.
38
въполча'ю^щися съ пре'ди хра'ма на въсᲄо'ки” Мољ=сїи же і^ а^а^ро'нъ и^ сн~ове е^го, стрегђще стра'жбы ст~го. въ стра`жбах# сн~овъ і^и^л~въ, а^ и'ноплеме'нникъ прикоснђ'выися да ё%мрет#”
39
Усіх підрахованих левитів, яких підрахували Мойсей і Аарон за велінням Господнім, за родами їх, усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище, двадцять дві тисячі.
і візьми левитів для Мене, — Я Господь, — замість усіх первістків із синів Ізраїля, а худобу левитів замість усієї первородної худоби синів Ізраїлевих.
Ось служіння синів Каафових [левитів за родами їх, за сімействами їх,] у скинії зібрання: носити Святе Святих.
4
Сїя же дњлеса` сн~овъ каа'џовъ, эT среды` сн~овъ левїинъ, по соньмђ и^хᲆ, и^ по домо'мᲆ эTч~ьства и^хъ, въ хра'мњ свњдњ'нїя ст~ого ст~ыхъ”
5
Коли стану потрібно вирушити в дорогу, Аарон і сини його ввійдуть, і знімуть завісу, що закриває, і покриють нею ковчег одкровення;
5
И$ да въни'дђтъ а^а^ро'нъ и^ сн~ы е^го, е^гда` въꙁдви'гнетъся по'лкъ, и^ да съи'мђтъ ꙁавњсђ ѓ^сњня'ющђю, и^ да ѓ^бовью'т# в н^ю ковче'г# свњдњ'нїя,
6
і покладуть на неї покров зі шкір синього кольору, і поверх його накинуть покривало все з блакитної вовни, і вкладуть жердини його;
6
и^ да покры'ютъ е^го покро'вомъ ко'жанымъ си'нимъ, и^ да въꙁложа'тъ на'нь ѓ^де'ждђ вс^ю си'нетънђю съверхђ, и^ да вложа'т# носи'ла”
7
і стіл хлібів предкладення накриють одежею з блакитної вовни, і поставлять на ньому блюда, тарілки, чаші і кружки для узливання, і хліб його повсякчасний повинен бути на ньому;
7
На трапе'ꙁњ же преDложе'нїя да положа'тъ на не'и, ѓ^де'жђ вс^ю багря'нђю и^ блю'да и^ кади'лница и^ ча'ша, і^ и^злива'лница и%миже вᲆꙁлива'ют#, и^ хлbњ на не'и въсегда` да бђ'дђтъ”
8
і покладуть на них одяг багряний, і покриють її покровом зі шкіри синього кольору, і вкладуть жердини його;
8
И$ да възложа'тъ на ню` ѓ^де'ждђ червле'нђ, и^ да покрыю'тᲆ е^я` покро'вомъ ко'жаныM си'нимъ, и^ да въложаT носи'ла е^я`”
9
і візьмуть одяг з блакитної вовни, і покриють світильник і лампади його, і щипці його, і лотки його, і всі сосуди для єлею, які вживаються при ньому,
і покриють його та все приладдя його покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки;
10
И$ да въложа'тъ и& и^ вс^я съсђ'ды е^го, въ покро'въ ко'жанъ си'нїи, и^ да възложа'тъ е^го на носи'ла”
11
і на золотий жертовник покладуть одяг з блакитної вовни, і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його.
11
На ѓ^лтарь же ꙁлаты'и да положа'тъ, ѓ^де'жђ багря'нђ, и^ да покры'ютᲆ е^го покро'вом# кожаннымъ си'нимᲆ, и^ да въложа'т# носи'ла е^го”
12
І візьмуть усі речі службові, які вживаються для служіння у святилищі, і покладуть в одежу з блакитної вовни, і покриють їх покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки.
12
И$ да възмђтъ вс^я сосђды слђже'бныя. в ни'хже слђжатъ въ ст~ыхъ, и^ въложа'тъ въ ѓ^де'жђ багря'нђю, и^ да покры'ютъ и^хъ покро'вомъ ко'жанымъ си'нимъ, и^ да воꙁложа'тъ на носи'ла”
13
І очистять жертовник від попелу і накриють його одежею пурпуровою;
13
И$ покро'въ да възложа'тъ на ѓ^лтарь, и^ покры'ютъ е^го ѓ^де'жею все'ю багря'ною,
14
і покладуть на його всі сосуди його, які вживаються для служіння при ньому — вугільниці, виделки, лопатки і чаші, всі сосуди жертовника — і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його. [І візьмуть пурпуровий одяг, і покриють умивальник і підніжжя його, і покладуть на них шкіряне синє покривало, і поставлять на носилки.]
14
и^ да въꙁложа'тъ на'нь вс^я сосђды е^го и^же слђжа'тъ въ ни'х#, и^ кадилники и^ ви'лицы, и^ ча'ша, и^ покро'въ, и^ вс^я сосђды ѓ^лтаря`, и^ да въꙁложа'тъ на' ня покро'въ ко'жанъ си'нь, и^ да въложа'тъ носи'ла е^го” И$ да вᲆꙁмђт# ѓ^де'жђ багря'нђ, и^ да покры'ютъ ё^мыва'лницђ и^ стоя'ла е^я`, и^ да въложа'ть ю& в поволо'кђ ко'жанђ си'ню, и^ да възложа'тъ на носи'ла”
15
Коли, при відправленні стану в дорогу, Аарон і сини його покриють усе святилище і всі речі святилища, тоді сини Каафа підійдуть, щоб нести; але не повинні вони доторкатися до святилища, щоб не вмерти. Ці частини скинії зібрання повинні носити сини Каафові.
15
И$ егда` сверша'ть а^а^ро'нъ и^ сн~ове е^го, покрыва'ющи ст~ая, и^ вс^я сосђды ст~ая, и^ вънегда` въста'етъ по'лкъ” Тогда` же да вни'дђтъ сн~ове каа'џовы въздви'гнђти, да ся не прико'снђт# ст~ыхъ, да не ё^мрђтъ, и^ се е^сть слђже'нїе сн~въ каа'џовыX, въ хра'мњ свњдњ'нїя”
16
Єлеазару, сину Аарона священика, доручається єлей для світильника і запашне кадіння, і повсякчасне хлібне приношення і єлей помазання, — доручається вся скинія та все, що в ній, святилище і приладдя його.
не погубіть коліна племен Каафових із середовища левитів,
18
да не поᲄреби'те со'ньма племе'ни каа'џова, эT среды` леви'тоv”
19
але ось що зробіть їм, щоб вони були живі й не померли, коли приступають до Святого Святих: Аарон і сини його нехай прийдуть і поставлять їх кожного на служіння його й біля ноші його;
19
Се же да сътвори'те и^мъ, и^ жи'ви бђдђтъ и^ не ё%мрђтъ, приходя'щим# и^мъ, къ ст~ымъ ст~ыхъ, а^а^ронъ и^ сн~ове е^го, да вни'дђтъ, и^ да ё^стро'итᲆ и^хъ, кое^го'ждо по ношенїю е^го
20
але самі вони не повинні підходити дивитися святиню, коли покривають її, щоб не померти.
20
да не вни'дђтᲆ внеꙁапђ видњти ст~ое и^ ё'мрђтъ”
21
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
21
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я.
22
підрахуй і синів Гирсона за сімействами їх, за родами їх,
22
пои'ми старњ'ишинъство сн~овъ геръсо'нь, і^ и^же по домо'мъ эTч~ьства и^хъ, и^ по со'ньмомъ и^хъ, и^ по племе'немъ и^хъ,
23
від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, підрахуй їх усіх здатних до служби, щоб виконувати роботи при скинії зібрання.
і завіси двору, і завісу входу до двору, що навколо скинії і жертовника, і шнури їх, і всі речі, що належать до них; і все, що робиться при них, вони повинні працювати;
за наказом Аарона і синів його повинні виконуватися всі служби синів Гирсонових при всякому носінні важких речей і всякій роботі їхній, і доручіть їм охороняти все, що вони носять;
27
по сло'вђ а^а^ро'на и^ сн~въ е^го, и^ да бђ'детъ вс^я, по всњмъ слђжбам# и^хъ, и^ по всњмъ дњ'лесемъ и^хъ, и^ да съгляда'еши и^хъ по и^ме'немъ вс^я дњлеса ја%же в ниX”
28
ось служби родів синів Гирсонових у скинії зібрання, і ось що доручається їх охороні під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика.
28
Сїя слђж'ба со'ньма сн~овъ геръсо'новъ, по всњмъ слђжбам# и^хъ, и^ по всњмъ дњ'лесемъ и^хъ, и^ да съгляда'еши и^хъ по и^ме'немъ вс^я дњлеса ја%же в ниX” Сїя слђж'ба со'ньма сн~овъ геръсо'новъ, въ хра'мњ свњдњ'нїя, и^ стра'жба и^хъ въ рђцᲇ џама'ра, сн~а а^а^ро'ня жерца`”
29
Синів Мерариних за родами їх, за сімействами їх порахуй,
29
Сн~ове же мера'рїины по племе'ни и^хъ, и^ по домо'мъ эTч~ьства и^хъ съгляда'ите и^хъ
30
від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, порахуй усіх здатних до служби, щоб виконувати роботи при скинії зібрання.
і стовпи двору з усіх боків і підніжжя їх, і кілки їх, і шнури їх, і всі речі при них і все приладдя їх; і поіменно порахуйте речі, які вони зобов’язані носити;
то нехай сповідаються у гріху своєму, який вони вчинили, і повернуть повністю те, в чому винні, і додадуть до того п’яту частину і віддадуть тому, проти кого згрішили;
7
да и^сповњсть грXњ и^же сᲆтвори'ша, и^ да эTда'стъ престђпле'нїе гла'вное, и^ пятђю ча'сть е^го, да приложи'тᲆ к немђ, и^ да эTда'стъ е^мђже съгрњши”
8
якщо ж у нього немає спадкоємця, якому слід було б повернути за провину: то присвятити це Господу; нехай буде це священикові, зверх барана очищення, яким він очистить його;
8
А$ще нњсть чл~кђ ё%жикы ја^ко эTда'ти е^мђ престђпле'нїе, да эTдасть престђпле'нїе г~ђ, престђпле'нїе же эTда^емое г~ђ, жерцђ` да бђдетъ, ра'ꙁвњ ѓ^вна` ѓ^цыще'нїя, и^же помо'лится ѓ^ немъ грњха` е^го ра'ди”
9
й усяке возношення з усіх святинь синів Ізраїлевих, які вони приносять до священика, належить йому,
і переспить хто з нею і виллє сім’я, і це буде приховано від очей чоловіка її, і вона оскверниться таємно, і не буде на неї свідка, і не буде викрита,
13
и^ бђ'детъ кт^о с не'ю ло'же сњмени, и^ ё^таи'тᲆ эT ѓ'чїю мђжа свое^го, и^ ё^кры'ется, а^ ѓ^на' же бђд'етъ ѓ^скверне'на, и^ по'слђха не бђ'дет# на не'я, и^ сїя нᲇсть ја%та”
14
і найде на нього дух ревнощів, і буде ревнувати дружину свою, коли вона осквернена, або зійде на нього дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, коли вона не осквернена, —
14
И$ прїидетъ на него дх~ъ ревнова'нїя, и^ въꙁревнђе'тъ женњ свое'и, ѓ^на' же бђ'детъ ѓ^скверне'на, и^л^и прїидетъ е^мђ дх~ъ ревнова'нїю да възревнђеT женњ свое'и, а^ ѓ^на же бђ'детъ неѓ^сквернена”
15
нехай приведе чоловік дружину свою до священика і принесе за неї в жертву десяту частину ефи ячмінного борошна, але не зливає на нього єлею і не кладе ливану, тому що це приношення ревнощів, приношення спомину, що нагадує про беззаконня;
15
И$ да приведе'тъ мђжъ женђ` свою къ жерцђ`, и^ да принесе'т# да'ръ ꙁа ню, деся'тђю ча'сть мњры е^фи мђки` ја%чныя`, и^ да не влїетъ на' ню е^ле'я ниже да въꙁложи'тъ на ню` бњ'лаго џимїя'ма. тре'ба бо ревнова'нїя е^сть, тре'ба па'мяти, помина'ющи грњхъ”
16
а священик нехай приведе і поставить її перед лице Господнє,
16
И$ да приведе'тъ ю& жре'цъ, и^ поста'вит# ю& пре'дъ гм~ъ.
17
і візьме священик святої води у глиняну посудину, і візьме священик землі з підлоги скинії і покладе у воду;
17
и^ да во'ꙁметъ жрецъ во'дђ жи'вђ чи'стђ въ сосђ'дњ гли'нянњ и^ персти ꙁемли` сђщїя ё^ хра'ма свњдњ'нїя, и^ да во'ꙁметъ жре'цъ да въсы'плетъ въ во'дђ,
18
і поставить священик дружину перед лице Господнє, і відкриє голову дружини, і дасть їй у руки приношення спомину, — це приношення ревнощів, в руці ж у священика буде гірка вода, що наводить прокляття.
18
и^ да поста'витъ жре'цъ женђ` пре'дъ гм~ъ, и^ да эTкры'етᲆ главђ` женњ, и^ да да'сᲄъ в рђцњ тре'бђ па'мяти, ᲄре'бђ ревнова'нїя, а^ в рђцњ жерцђ да бђ'детъ вода` ѓ^бличе'нїя, клено'мая с^и”
19
І закляне її священик і скаже дружині: якщо ніхто не переспав з тобою, і ти не осквернилася і не зрадила чоловіка свого, то непошкоджена будеш від цієї гіркої води, що наводить прокляття;
19
И$ да заклене'тъ ю& жре'цъ, и^ рече'тъ женњ`, а^ще не бы'сть н^икто'же с тобо'ю, и^ нњси' ли престђпи'ла ѓ^скверᲆни'тися эT мђжа свое^го, неви'нна бђ'ди эT воды` ѓ^бличе'нїя клено'мыя сея`”
20
але якщо ти зрадила чоловіка твого й осквернилася, і якщо хто переспав з тобою, крім чоловіка твого, —
І напише священик заклинання ці на сувої, і змиє їх у гірку воду;
23
то” И$ да въпи'шетъ жре'цъ кля'твы сїя вᲆ кни'ги, и^ да ѓ^мо'чит# въ водњ` ѓ^бличе'нїя клено'мыя,
24
і дасть дружині випити гірку воду, що наводить прокляття, і ввійде в неї вода, що наводить прокляття, на шкоду їй.
24
да напои'тъ женђ` водо'ю ѓ^бличе'нїя, и^ прокля'тїя и^ да вни'дет# в н^ю вода` кля'тая ѓ^бличе'нїя”
25
І візьме священик з рук дружини хлібне приношення ревнощів, і піднесе це приношення перед Господом, і віднесе його до жертовника;
25
И$ да во'змет# жре'цъ эT рђки` женьски тре'бђ ревнова'нїя. и^ да во'ꙁложи'тъ тре'бђ прDе гм~ъ, и^ да приведе'т# ю& къ ѓ^лтарю`”
26
і візьме священик жменею з хлібного приношення частину в пам’ять, і спалить на жертовнику, і потім дасть дружині випити води;
26
И$ да въ'ꙁметъ жреw го'ръстїю тре'бы па'мяти е^я`, и^ да принесе'тъ ю& жреw на ѓ^лта'рь, посе'м же напои'тᲆ водо'ю женђ` т^ђ”
27
і коли напоїть її водою, тоді, якщо вона нечиста і зробила злочин проти чоловіка свого, гірка вода, що наводить прокляття, ввійде в неї, на шкоду їй, і опухне утроба її й опаде лоно її, і буде ця дружина проклятою в народі своєму;
27
И$ бђ'детъ а^ще е^сть ѓ^скверне'на, и^ а'ще та'тбою, ё^таи'лася е^сть мђжа свое^го, и^ да ви'идеT в н^ю вода` кля'тая ѓ^бличе'нїя, и^ да надме'тъ чре'во е'и, и^ да эTпадеT стегно` е^я`, и^ да бђ'дет# жена` въ прокля'тїе въ лю'дехъ свои^хъ”
28
якщо ж дружина не осквернилася і була чиста, то залишиться неушкодженою і буде запліднена сіменем.
28
А$ще л^и не бђ'детъ ѓ^скверне'на жена, и^ чsта е^сть, и^ невиnна бђ'детъ, и^ да прїиметъ въ чре'вњ и^ всње'тъ сњмя”
29
Ось закон про ревнощі, коли дружина зрадить чоловіка свого й оскверниться,
або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, тоді нехай він поставить дружину перед лицем Господа, і зробить з нею священик усе за цим законом, —
30
И$л^и чл~къ е^мђже а^ще наи'дет# на'нь дх~ъ ревнова'нїя, и^ възревнђ'етъ женњ` свое'и да поста'вит# женђ` свою прDе гм~ъ” И$ да сътвори'тъ е'и жре'цъ ве'сь ꙁакоn сїи,
31
і буде чоловік чистим від гріха, а дружина понесе на собі гріх свій.
то він повинен утриматися від вина і міцного напою, і не повинен вживати ні оцту з вина, ні оцту з напою, і нічого виготовленого із винограду не повинен пити, і не повинен їсти ні сирих, ні сушених виноградних ягід;
3
и^ въздержи'тся эT ви'на и^ си'кера, и^ ѓ^цта ви'нна, и^ ѓ^цта ѓ^лови'нна, да не пїетъ, и^ е^ли'коже съдњ'лается эT гро'здъ ви'н#ныхъ да не пїетъ” И$ вина` свњжа'го и^ сђхо'го да не ја%стъ,
4
у всі дні назорейства свого не повинен він їсти [і пити] нічого, що виготовляється із винограду, від зерен до шкірки.
4
въ вс^я дн~и моли'твы е^го, эT всего` е^же бђ'детъ эT ви'нничины и^ вина`, эT ко'сти и^ до скорᲆлђ'пы да не пїете, ниже ја%сте эT всего`”
5
В усі дні обітниці назорейства його бритва не повинна доторкатися до голови його; до закінчення днів, на які він посвятив себе в назореї Господу, святий він: повинний ростити волосся на голові своїй.
5
И$ въ вс^я дн~и молбы` ѓ^цыще'нїя е^го, бричь да не въꙁы'идеT на главђ` е^го, до'ндеже сконча'ются дн~їе, е^ли'коже ѓ^бњща'лъ е^сть г~ђ, ст~ъ бђ'детъ расᲄя'и вла'сы главы` свое^я”
6
В усі дні, на які він посвятив себе в назореї Господу, не повинен він підходити до мертвого тіла:
6
И$ въ вс^я дн~и молбы` е^го г~ђ. наD все'ю дш~ею сконча'вшеюся, да не хо'дитᲆ.
7
доторканням до батька свого, і матері своєї, і брата свого, і сестри своєї, не повинен він осквернятися, коли вони помруть, тому що посвята Богу його на чоло його;
7
надъ эTц~а, и^ наD мт~ръ, и^ наD бра'та и^ наD сестрђ, да ся не ѓ^скверни'тъ эT ниX ё^ме'ршимъ и^мъ. ја^ко мольба` б~а е^го на главњ` е^го,
8
в усі дні назорейства свого святий він Господу.
8
вс^я дн~и мольбы` е^го, ст~ъ е^сть г~ђ”
9
Якщо ж помре при ньому хто-небудь раптово, ненавмисне, і він осквернить тим голову назорейства свого: то він повинен обстригти голову свою в день очищення його, у сьомий день повинен обстригти її,
9
А/ще ли кт^о смр~тїю внеза'пђ ё^мретᲆ ё^ него` а%бїе, да ѓ^скверни'тся глава` мольбы` е^го, да ѓ^брїетъ вла'сы главы` своея`. во'ньже дн~ь ѓ^чи'стится, въ дн~ь з~ да ѓ^бросне'тъся,
10
й у восьмий день повинен принести двох горлиць, або двох молодих голубів, до священика, до входу в скинію зібрання;
священик одного з птахів принесе в жертву за гріх, а іншого у всепалення, і очистить його від осквернення мертвим тілом, і освятить голову його в той день;
11
И$ да сътвори'тъ жре'цъ е^ди'нђ грњха` ра'ди, а^ дрђгђю въ вс^есож#же'нїе, и^ да помо'лится жре'цъ ѓ^ не'мъ съгрњше'нїя ра'ди ѓ^ дш~и, и^ да ѓ^ст~итъ главђ` е^го” В то'и дн~ь во'н#же ѓ^ст~ится г~ђ въ дн~и молбы` е^го,
12
і повинен він знову почати присвячені Господу дні назорейства свого і принести однолітнього агнця в жертву за провину; попередні ж дні пропали, тому що назорейство його осквернене.
12
и^ да приведе'тъ а%гнецъ е^ді'нолњтенъ въ престђпле'нїе, дн~їе же пре'жнїи`, да не бђ'дђтъ е^мђ въ число`, поне'же ѓ^скверни'ся глава` мольбы` е^го”
13
І ось закон про назорея, коли виповняться дні назорейства його: слід привести його до входу в скинію зібрання,
13
Сїи же ꙁако'нъ моле'нїя, вᲆнже дн~ь сконча'етъ, дн~ь мольбы` свое^я`, да принесе'тъ са'мъ къ две'ремъ хра'ма свњдњ'нїя”
14
і він принесе в жертву Господу одного однолітнього агнця без вад у всепалення, і одну однолітню агницю без вад в жертву за гріх, і одного барана без вад у жертву мирну,
і представить це священик перед Господом, і принесе жертву його за гріх і всепалення його;
16
И$ да принесе'тъ жреw прDе г~ь, и^ да сътвори'тъ е^же грњха` ра'ди е^го, и^ вс^есъж#же'нїе е^го”
17
барана принесе в жертву мирну Господу з кошиком опрісноків, також зробить священик хлібне приношення його й узливання його;
17
ѓ^ве'н# же да сътвори'тъ тре'бђ сп~сеннђю` г~ђ на ко'шницњ ѓ^прњс'ночнњй, и^ да сътвори'тъ жре'цъ тре'бђ, и^ въꙁълїя'нїе е^го”
18
і обстриже назорей при вході в скинію зібрання голову назорейства свого, і візьме волосся голови назорейства свого, і покладе на вогонь, що під мирною жертвою;
18
И$ да ѓ^бро'снется ѓ^бњща'выи, прDе две'рми хра'ма свњдњнїя глава` молбы` е^го, и да въꙁложиT власы` на ѓ^гнь, и^же е^сть ё^ тре'бы сп~сеныя”
19
і візьме священик зварене плече барана й один прісний пиріг з кошика й один прісний корж, і покладе на руки назорею, після того, як обстриже він голову назорейства свого;
19
И$ да въз'мет# жре'цᲆ ра'мо варе'но эT ѓ^вна`, и^ хлњбъ е^ді'нъ принесе'нъ эT ко'шницы, и^ ѓ^прњ'снокъ е^ді'нъ, и^ да въꙁложи'тъ на рђцњ` ѓ^бњща'вшемђся, по ѓ^броснове'нїи` главы` е^го”
20
і піднесе це священик, потрясаючи перед Господом: ця святиня — для священика, зверх грудей потрясання і зверх плеча возношення. Після цього назорей може пити вино.
20
И$ да принесе'тъ я& жреw, въꙁложе'нїе пре'дъ г~ь. с^е ст~о да бђдетъ жерцђ` къ грђ'дем# въꙁложе'нїя и^ къ ра'мђ ё^ча'стїя, по се'м же ѓ^бњщавы'ися, да пїетъ вино`.
21
Ось закон про назорея, який дав обітницю, і жертва його Господу за назорейство своє, крім того, що дозволить йому достаток його; за обітницею своєю, яку він дасть, так і повинен він чинити, зверх узаконеного про назорейство його.
21
сїи закоn ѓ^бњщавшемђся, и^же а^ще ѓ^бњща'е^тъ да'ръ г~ђ ѓ^ молбњ` свое'и, и^же а^ще ѓ^бря'щетъ рђка` е^го, по си'лњ молбы` е^го, ю^же а%ще ѓ^бњща'етъ, с^е да принесе'т# по зако'нђ ѓ^цњще'нїя е^го”
22
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
22
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я,
23
скажи Аарону і синам його: так благословляйте синів Ізраїлевих, говорячи їм:
і представили приношення своє перед Господом, шість критих возів і дванадцять волів, по одному возу від двох начальників і по одному волу від кожного, і представили це перед скинією.
приношення його було: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
він приніс від себе приношення: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одну срібну чашу в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
по сто тридцять сиклів срібла в кожнім блюді і по сімдесят у кожній чаші: отже, всього срібла в цих сосудах дві тисячі чотириста сиклів, за сиклем священним;
85
по р~, и^ л~ си'кль въ кое'м#ждомъ блю'дњ и^ по о~ си'кль ча'ши е^дїнои, въ всњ'хъ же съсђдXњ сребра` Wв~, у~, си'клевъ по си'клемъ ст~ымъ”
86
золотих кадильниць, наповнених курінням, дванадцять, у кожній кадильниці по десять сиклів, за сиклем священним: усього золота в кадильницях сто двадцять сиклів;
у всепалення всього дванадцять тельців із великої худоби, дванадцять баранів, дванадцять однолітніх агнців і до них хлібне приношення, і в жертву за гріх дванадцять козлів,
і в жертву мирну всього з великої худоби двадцять чотири тельці, шістдесят баранів, шістдесят [однолітніх] козлів, шістдесят однолітніх агнців [без вад]; ось приношення при освяченні жертовника після помазання його.
Коли Мойсей входив у скинію зібрання, щоб говорити з Господом, чув голос, який говорив до нього з кришки, що над ковчегом одкровення між двома херувимами, і він говорив йому.
І ось будова світильника: карбований він із золота, від стебла його і до квітів карбований; за образом, який показав Господь Мойсеєві, він зробив світильник.
візьми левитів із середовища синів Ізраїлевих і очисти їх;
6
пои^ми леви'ты эT посрDњ сн~овъ і^и~левъ, и^ да ѓ^ци'стиши я&”
7
а щоб очистити їх, вчини з ними так: окропи їх очищувальною водою, і нехай вони поголять бритвою все тіло своє і вимиють одяг свій, і будуть чисті;
7
Си'це же да сътвори'ши и^мъ, ѓ^цыще'нїе да покропи'ши на ниX во'дђ ѓ^цњще'нїя, и^ да възы'идетъ бри'чь на все` тњ'ло и^хъ, і^ и^сперђт'ъ ри'ꙁы своя`, и^ чи'сты бђ'дђтъ”
8
і нехай візьмуть тельця і хлібне приношення до нього, пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, й іншого тельця візьми в жертву за гріх;
і приведи левитів перед скинію зібрання; і збери всю громаду синів Ізраїлевих
9
И$ да приведе'ши леви'ты преD хра'мъ свњдњ'нїа. и^ да и^ събере'ши ве'сь со'ньм# сн~въ і^и~лвъ”
10
і приведи левитів їх перед Господом, і нехай покладуть сини Ізраїлеві руки свої на левитів;
10
И$ приведе'ши леви'ты преD г~ь, и^ да въꙁложаT сн~ве і^и~льстїи, рђки` своя` на леви`ты,
11
Аарон же нехай звершить над левитами посвяту їх перед Господом від синів Ізраїлевих, щоб відправляли вони служіння Господу;
11
и^ да эTлђ'читᲆ а^а^ро'нъ леви'ты эTда'нїе преD г~ь эT сн~въ і^и~лвъ, и^ да слђж'атъ слђж'бђ гв~и”
12
а левити нехай покладуть руки свої на голову тельців, і принеси одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення Господу, для очищення левитів;
12
Леви'ты же да въꙁложа'тъ рђ'ки на главы` телцемъ, и^ да сътвори'ши е^ді'нъ грњха` ра'ди. а^ вторы'и въ вс^есъж#же'нїе г~ђ, ѓ^чи'стити ѓ^ нихъ”
13
і постав левитів перед Аароном і перед синами його, і зверши над ними посвяту їх Господу;
13
Поста'виши же леви'ты преD а^а^ро'номᲆ и^ преD сн~ъми` е^го. и^ да эTда'си я& эTда'нїе г~ђ”
14
і так відокрем левитів від синів Ізраїлевих, щоб левити були Моїми.
14
И$ да эTлђ'чиши леви'ты, эT среды` сн~въ і^и~лвъ, и^ да бђ'дђтъ мнњ”
15
Після цього ввійдуть левити служити скинії зібрання, коли ти очистиш їх і звершиш над ними посвячення їх; тому що вони віддані Мені з синів Ізраїлевих:
15
Посе'мъ же да вни'дTђ леви'ты слђжи'ти слђ'жбђ, въ хра'мњ свњдњнїа, и^ да ѓ^чи'стишї иX, и^ да эTда'си я& эTда'нїе преD гм~ъ. ја%ко эTда'нїа эTда'ны сїи мн^њ сђть, эT среды` сн~въ і^и~лвъ.
16
замість усіх первістків із синів Ізраїлевих, що розкривають усякі утроби, Я беру їх Собі;
і віддав левитів Аарону і синам його із середовища синів Ізраїлевих, щоб вони відправляли служби за синів Ізраїлевих при скинії зібрання і служили охороною для синів Ізраїлевих, щоб не спостигло синів Ізраїлевих ураження, коли б сини Ізраїлеві приступили до святилища.
19
эTда'х# же леви'ты эTда'нїеM” а^а^ро'нђ и^ сн~омъ е^го, эT среды` сн~овъ і^и~лвъ, слђжи'ти слђж'бђ сн~въ і^и~лвᲆ въ хра'мњ свњдњ'нїя. и^ да мо'лятся ѓ^ сн~њхъ і^и~лвыхъ. ја%ко да не бђ'детᲆ гнњвъ на сн~њхъ і^и~лвыхъ. е^гда` пристђпи'ти и^мъ къ ст~ымъ”
20
І зробили так Мойсей і Аарон і вся громада синів Ізраїлевих з левитами: як повелів Господь Мойсеєві про левитів, так і зробили з ними сини Ізраїлеві.
після цього ввійшли левити відправляти служби свої в скинії зібрання перед Аароном і перед синами його. Як повелів Господь Мойсеєві про левитів, так і зробили вони з ними.
а в п’ятдесят років повинні припиняти виконання робіт і більш не працювати:
25
эT н~ же лњтъ да ѓ^ста'нђтъ слђже'нїя, и^ да не слђжатъ по се'мъ”
26
тоді нехай допомагають вони братам своїм утримувати варту при скинії зібрання, працювати ж — нехай не працюють; так чини з левитами стосовно служіння їх.
26
И$ да слђ'жатъ бра'тїя е^го, въ хра'мњ свњдњ'нїа стрњщи` стражбђ`. а^ дњ'ла да не дњ'лаюT. та'ко сътвори` леви'тоM въ страQбњ иX”
Глава 9
1
І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Синайській на другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, у перший місяць, говорячи:
І звершили вони Пасху в перший місяць, у чотирнадцятий день місяця ввечері, у пустелі Синайській: в усьому, як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві.
і сказали йому ті люди: ми нечисті від дотику до мертвих тіл людських; для чого нас позбавляти того, щоб ми принесли приношення Господу в призначений час серед синів Ізраїлевих?
І сказав їм Мойсей: постійте, я послухаю, що повелить про вас Господь.
8
Рече же мољ=сїи к ни'мъ ста'ните т^ђ, да слы'шђ г~ь ѓ^ ваs чт^о повели'тъ”
9
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
9
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я,
10
скажи синам Ізраїлевим: якщо хто з вас або з нащадків ваших буде нечистий від доторкання до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то і він повинен звершити Пасху Господню;
10
гл~и сн~омъ і^и~лвымъ рекїи” Чл~къ чл~къ и^же а'ще бђ'деT нечи'стъ ѓ^ дш~и чл~чи. и^л^и на пђти` дале'че, и^л^и въ васъ, и^л^и в роже'нїи ва'шемъ, и^ да сътвори'тъ па'схђ г~ђ”
11
у чотирнадцятий день другого місяця ввечері нехай такі звершать її і з опрісноками і гіркими травами нехай їдять її;
11
Въ мцsъ вторы'и. въ д~і дн~ь мцsа къ ве'черђ, да сътворя'тъ ю&, съ ѓ^прњ'сноки съ горчи'цами, да ја%дя'тъ ю&”
12
і нехай не залишають від неї до ранку і кістки її не розтрощують; нехай звершать її за всіма уставами про Пасху;
12
Не ѓ^ста'вятъ же эT нея` наё%трїя, и^ ко'сти да не съкрђша'тъ эT нея`, по всемђ` ꙁако'нђ па'схи да сътворяT ю&”
13
а хто чистий і не знаходиться в [далекій] дорозі і не звершить Пасхи, — знищиться душа та з народу свого, тому що він не приніс приношення Господу у свій час: понесе на собі гріх людина та;
13
Чл~къ же и^же а'ще чи'стъ бђ'детъ и^ на пђти` дале'че нњ'сть, и^ ѓ^ста'нетъ сътвори'ти па'схђ, потреби'тся дш~а т^а эT людїи' свои^хъ, ја'ко да'ра гн~я не прине'съ въ' время е^го, грњхъ сво'и прїиметъ чл~къ то'и”
14
якщо буде жити у вас прибулець, то і він повинен звершити Пасху Господню: за уставом про Пасху і за обрядом її він повинен звершити її; один устав нехай буде у вас і для прибульця і для тубільця.
І коли хмара піднімалася від скинії, тоді сини Ізраїлеві вирушали в путь, і на місці, де зупинялася хмара, там зупинялися станом сини Ізраїлеві.
17
Є$гда же эTстђпа'ше ѓ%блаk эT хра'ма, по си'хъ въздвиꙁа'хђся сн~ве і^и~льᲄестїи, на мњ'сто на нем#же стоя'ше ѓ%блакъ. та'мо въполча'хђся сн~ве і^и~лви”
18
За повелінням Господнім вирушали сини Ізраїлеві в путь, і за повелінням Господнім зупинялися: весь той час, коли хмара стояла над скинією, і вони стояли;
18
По повелњ'нїю гн~ю да въста'ютъ сн~ве і^и~лви. и^ по велњнїемъ гн~имъ ста'нђтъ вᲆ вся' дн~и, в ня'же ѓ^сњня'етъ ѓ%блакъ на хра'мᲇ да вᲆполча'юTся сн~ве і^и~лви”
19
і якщо хмара довгий час була над скинією, то і сини Ізраїлеві додержувалися цієї вказівки Господа і не вирушали;
19
Є$гда' же премедлитъ ѓ%блакъ на хра'мњ дн~и мно'ги. да снабдяT сн~ве і^ил~ьтестїи снабдњ'нїе гн~е, и^ да не въста'юᲄъ”
20
іноді ж хмара недовгий час була над скинією: вони за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали у путь;
20
И$ бђ'детъ е^гда` покры'етъ ѓ%блакъ дн~и чте'ныя на храмъ, гл~омъ гн~иM да ста'ютъ, и^ по велњ'нїемъ гн~имъ да подвижђтся”
21
іноді хмара стояла тільки від вечора до ранку, і зранку піднімалася хмара, тоді і вони вирушали; або день і ніч стояла хмара, і коли піднімалася, і вони тоді вирушали;
21
Бђ'детъ же е^гда` бђ'деT ѓ%блакъ эT ве'чера до ꙁаё%трїа, и^ а'ще въꙁдви'гнется ѓ%блакъ заё%тра, да въꙁдви'гнђтся дн~їю, и^л^и но'щїю.
22
або, якщо два дні, або місяць, або кілька днів стояла хмара над скинією, то і сини Ізраїлеві стояли і не вирушали в путь; а коли вона піднімалася, тоді вирушали;
22
и^ а'ще подви'гнется ѓ%блакᲆ и^ да по'идTђ” И$л^и дн~ь, и^л^и мцsъ, и^л^и дн~їи ё^мно'житъ ѓ%блакъ ѓ^сеня'ющъ на не'мъ” да ста'нђтъ сн~ове і^и~лви, и^ да не въꙁдвиꙁа'ются. въ эTстђпле'нїи е^го, въꙁдвизашеся”
23
за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали в путь: додержувалися вказівки Господньої за повелінням Господнім, даним через Мойсея.
23
ЈА/коже по велњ'нїемъ гн~имъ въполча'ются, и^ по велњ'нїемъ гн~имъ да эTи'дђтъ, снабдњ'нїе гн~е да снабдᲇша по повеле'нїи гн~и, в рђцњ мољ=сїинњ”
Глава 10
1
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
1
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я.
2
зроби собі дві срібні труби, карбованими зроби їх, щоб вони служили тобі для скликання громади і для зняття станів;
2
сътвори` себњ дв^њ трђбы` сре'бряны кова'ны съᲄвори'ши я& и^ да бђ'дета т^и на съзва'нїе со'ньмђ, и^ въставля'ти по'лки”
3
коли засурмлять ними, збереться до тебе вся громада до входу в скинію зібрання;
3
И$ да трђ'биши и'ма, и^ да събере'ᲄся к тебњ` ве'сь со'ньмᲆ преD две'рми хра'ма свњдњ'нїя”
4
коли однією трубою засурмлять, зберуться до тебе князі й тисячоначальники Ізраїлеві;
4
А/ще л^и е^ди'ною трђбо'ю въстрђ'бятъ, да прїидђт# к тебњ вс^и кн~ѕи и^ ты'сящники і^и~льтестїи”
5
коли засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до сходу;
5
И$ да трђ'бите въ ꙁна'менїе. и^ да въꙁдви'жђтся по'лцы въполча'ющїися на въсто'ки”
6
коли в другий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півдня; [коли засурмите в третій раз тривогу, піднімуться стани, що стають до моря; коли в четвертий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півночі;] тривогу нехай сурмлять при вирушенні їх у путь;
6
И$ да въстрђ'бите въ ꙁна'менїе вто'рое, и^ да възDви'гнTђся по'лцы въполча'ющїися эT ю'га” И$ да въстрђ'бите вᲆ ꙁна'менїе тре'тїе, и^ да ся въꙁдви'гнђтъ по'лцы, въполча'ющїися эT мо'ря” И$ да въстрђ'бите въ ꙁна'менїе четве'ртое, и^ въꙁдви'гнђтся по'лцы въполча'ющїися эT сњ'вера. ꙁна'менїя же да въстрђ'бятъ въ воздви'женїе иX”
7
а коли потрібно зібрати зібрання, сурміть, але не тривогу;
7
Є$гда' же събере'те со'нмᲆ, да въстрђбите не въ ꙁна'менїе.
8
сини Ааронові, священики, повинні сурмити трубами: це буде вам постановою вічною у роди ваші;
8
сн~ве же а^а^ро'ни жерцы да трђ'бятъ трђба'ми, и^ да бђ'детъ ва'мъ зако'нъ вњ'чныи в роже'нїя ваша”
9
і коли підете на війну в землі вашій проти ворога, що нападає на вас, сурміть тривогу трубами, — і будете пом’януті перед Господом, Богом вашим, і врятовані будете від ворогів ваших;
і в день радости вашої, і в свята ваші, і в новомісяччя ваші сурміть трубами при всепаленнях ваших і при мирних жертвах ваших, — і це буде нагадуванням про вас перед Богом вашим. Я Господь, Бог ваш.
10
Въ дн~ь же весе'лїа ва'шего и^ въ пра'здникахъ ва'шихъ, и^ въ новомњ'сечїа'хъ ва'шиX, да въстрђ'бите трђба'ми. и^ на вс^есъж#же'нїе и^ на тре'бы сп~се'нїи ва'шиX, и^ да бђдTђ ваM на въспомина'нїе преD бм~ъ ва'шиM, а%зъ г~ь б~ъ вашъ”
11
У другий рік, у другий місяць, у двадцятий день місяця піднялася хмара від скинії одкровення;
І сказав Мойсей Ховаву, сину Рагуїловому, мадианитянину, родичеві Мойсея: ми вирушаємо в те місце, про яке Господь сказав: вам віддам його; йди з нами, ми зробимо тобі добро, тому що Господь добре прорік про Ізраїль.
хіба я носив в утробі весь народ цей, і хіба я народив його, що Ти говориш мені: неси його на руках твоїх, як нянька носить дитину, в землю, що Ти з клятвою обіцяв батькам його?
Я один не можу нести весь народ цей, тому що він важкий для мене;
14
Не могђ а'ꙁъ е^диn вести` людїи сихъ, ја%котяжча'иши мене` е^сть”
15
коли Ти так чиниш зі мною, то краще умертви мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб мені не бачити нещастя мого.
15
А/ще л^и та'котвори'ши мн^њ, побїи м^я побїе'нїем#, а%ще л^и е^смь ѓ^брњ'лъ блгDть преD тобо'ю, да не ви'жђ заѕлњ'нїя мое^го”
16
І сказав Господь Мойсею: збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїлевих, яких ти знаєш, що вони старійшини і наглядачі його, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою;
Я зійду, і буду говорити там з тобою, і візьму від Духа, Який на тобі, і покладу на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив.
17
И$ сни'дђ, и^ гл~ю та'мо с тобо'ю и^ ё^и^мђ` эT' дх~а и^же при тебњ, и^ въꙁложђ` на' ня да подо'имђтᲆ с тобо'ю, накаꙁа'нїе людїе тїи, да не во'диши т^ы е^ди'нъ”
18
Народу ж скажи: очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо; оскільки ви плакали голосно до Господа і говорили: хто нагодує нас м’ясом? добре нам було в Єгипті, — то і дасть вам Господь м’ясо, і будете їсти [м’ясо]:
не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів,
19
Не е^ди'нъ дн~ь да ја^сте н^и два`, н^и е~, дн~їи, н^и і~ дн~їи, н^и к~ дн~ь”
20
але цілий місяць [будете їсти], поки не піде воно з ніздрів ваших і не зробиться для вас огидним, за те, що ви знехтували Господа, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: для чого було нам виходити з Єгипту?
І зійшов Господь у хмарі, і говорив з ним, і взяв від Духа, Який на ньому, і дав сімдесятьом мужам старійшинам. І коли спочив на них Дух, вони стали пророкувати, але потім перестали.
25
И$ сни'де г~ь въ ѓ%блацњ и^ гл~а к немђ`. и^ ёя` эT' дх~а и^же на не'мъ, и^ въꙁложи` на о~ старецъ, ја%коже препочи` дх~ъ на ниX и^ пррoковаша, и^ посеM не преста'ша”
26
Двоє з мужів залишилися в стані, одному ім’я Елдад, а другому ім’я Модад; але і на них спочив Дух [вони були з числа записаних, тільки не входили до скинії], і вони пророкували в стані.
26
И$ ѓста'ста дв^а мђжа в по'лцњ, и%мя е^ди'номђ е^лда'дъ и%мя второ'мђ мода'дъ, и^ препочи` на ниX дх~ъ, и^ сїа же бњ'ста эT в#пи'саныX, н^о не прїидо'ста къ хра'мђ, и^ пррoковаша въ по'лцњ”
27
І прибіг отрок, і доніс Мойсеєві, і сказав: Елдад і Модад пророкують у стані.
І повернувся Мойсей у стан, він і старійшини Ізраїлеві.
30
І$ иде мољ=сїи са'мъ въ по'лкъ, и^ ста'рцы і^и~льтестїи,
31
І піднявся вітер від Господа, і приніс від моря перепелів, і накидав їх біля стану, на день шляху по одну сторону і на день шляху по другу сторону біля стану, майже на два лікті від землі.
І встав народ, і весь той день, і всю ніч, і весь наступний день збирали перепелів; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і розклали їх для себе навколо стану.
І сказав Господь Мойсеєві: якби батько її плюнув їй у лице, то чи не повинна була б вона соромитися сім днів? отже, нехай буде вона у проказі сім днів поза станом, а після знову повернеться.
14
И$ рече г~ь къ мољ=сїю, а^ще эTц~ъ е^я` плю'я заплю'етъ въ лице` е^я`, и^ не срами'тся з~ дн~ь да эTлђчи'тся вн^њ полка`, и^ по си'хъ да вни'детъ”
15
І пробула Маріам у проказі поза станом сім днів, і народ не вирушав у путь, доки не повернулася Маріам.
15
И$ эTлђчи'ся марїамъ вн^њ полка' з~ дн~їи” Лю'дїе же не въꙁдвиго'шася до'ндеже ѓ^чи'стися марїа'мъ”
Глава 13
1
Після цього народ рушив із Асирофа, і зупинився в пустелі Фаран.
І послав їх Мойсей [з пустелі Фаран] оглянути землю Ханаанську і сказав їм: підіть у цю південну країну, і зійдіть на гору,
18
И$ посла` я& мољ=сїи эT пђсты'ни а^а^ро'на съгляда'ти ꙁемля` ханаа'ньскїя” И$ рече к ни'мъ вꙁы'дите пђсты'нею се'ю, и^ да вᲆꙁы'дите на горђ`”
19
і огляньте землю, яка вона, і народ, який живе на ній, сильний він чи слабкий, нечисленний він чи численний?
19
И$ съгляда'ите ꙁе'млю. какова` е^сть, и^ лю'ди сњдя'щая на не'и, си'лни ли сђть, и^л^и не'мощни. ма'ло ли и^хъ е^сть, и^л^и много”
20
і яка земля, на якій він живе, добра вона чи погана? і які міста, в яких він живе, у наметах він живе чи в укріпленнях?
20
И$л^и какова е^сть ꙁемля`, на не'иже сїи сњдя'тъ, добра` л^и е^сᲄь и^л^и зла. и^ какови гра'ди в нихъ же живђтъ сїи, ѓ^гражде'ни ли сђть и^л^и неѓ^гражде'ни”
21
і яка земля, жирна вона чи пісна? чи є на ній дерева? будьте сміливими, і візьміть від плодів землі. Було ж це в час дозрівання винограду.
21
И$ какова земля` и^ꙁоѓ^би'лна ли, и^л^и неи^ꙁоѓ^би'лна, сђть ли на не'и саже'ни садо'вїе, и^л^и не сђть, и^ ё^крњпи'вшеся, въꙁмњте эT плода` ꙁемли`, дн~и же дн~еи лTњнихъ преD спева'ющимъ ја%годамъ”
22
Вони пішли і оглянули землю від пустелі Син навіть до Рехова, поблизу Емафа;
22
И$ шед#ше съгляда'ша ꙁемля`, эT пђсты'ня си'нь, да'же до ѓ^ровъ, до и^схо'дищъ е^ма'џъ”
23
і пішли в південну країну, і дійшли до Хеврона, де жили Ахиман, Сесай і Фалмай, діти Енакові: Хеврон же був побудований на сім років раніше Цоана, [міста] єгипетського;
і прийшли до долини Есхол, [і оглянули її,] і зрізали там виноградну гілку з одним гроном ягід, і понесли її на жердині двоє; взяли також гранатових яблук і смокв;
24
и прїидо'ша до де'бри гро'ꙁдныя, и^ съгляда'ша ю&, и^ ё^рњꙁаша эTтђдђ ви'ничинђ съ греꙁнове'нїемъ е^ді'нђ эT ни'хъ, и^ въꙁдвиго'ша ю& на же'рдь, и^ эT ши'покъ и^ эT смо'ковъ”
25
місце це назвали долиною Есхол*, через виноградне гроно, яке зрізали там сини Ізраїлеві.
І пішли і прийшли до Мойсея й Аарона і до всієї громади синів Ізраїлевих у пустелю Фаран, у Кадес, і принесли їм і всій громаді відповідь, і показали їм плоди землі;
А ті, які ходили з ним, говорили: не можемо ми йти проти народу цього, тому що він сильніший за нас.
32
И$ чл~цы ходи'вшїи с ни'мъ реко'ша. не идем#, ја%ко не мо'жемъ и^ꙁы'ти проти'вђ иM, ја%ко крњ'пцы сђть паче насъ ѕњло”
33
І розпускали недобрі чутки про землю, яку вони оглядали, між синами Ізраїлевими, говорячи: земля, яку проходили ми для огляду, є земля, що поїдає тих, що живуть на ній, і весь народ, який ми бачили на ній, люди високі на зріст;
і нарікали на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїлеві, і вся громада сказала їм: о, якби ми померли в землі Єгипетській, або померли б у пустелі цій!
2
И$ ропта'хђ на мољ=сїа, и^ а^а^ро'на, вси сн~ове і^и~льᲄестїи, и^ реко'ша к ниM ве'сь со'нмъ.
3
і для чого Господь веде нас у землю цю, щоб ми впали від меча? дружини наші і діти наші дістануться у здобич ворогам; чи не краще нам повернутися в Єгипет?
тільки проти Господа не повставайте і не бійтеся народу землі цієї; бо він дістанеться нам на поживу: захисту в них не стало, а з нами Господь; не бійтесь їх.
9
Раꙁвњ эT г~а не бђ'дите эTстђпницы, вы' же не ё^бо'истеся люде'и земля` тоя`, поне'же ја%ко въ пи'щђ наM е^сть, эTстђпи'ло бо вре'мя эT ниX, г~ь же с на'ми, не бо'итеся и^хъ”
10
І сказала вся громада: побити їх камінням! Але слава Господня явилася [у хмарі] у скинії зібрання всім синам Ізраїлевим.
і скажуть жителям землі цієї, які чули, що Ти, Господь, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господь, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмара Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у стовпі хмарному, а вночі в стовпі вогненному;
Господь довготерпеливий і многомилостивий [і істинний], Який прощає беззаконня і провини [і гріхи], і Який не залишає без покарання, але карає беззаконня батьків на дітях до третього і четвертого роду.
не побачать землі, яку Я з клятвою обіцяв батькам їх; [тільки дітям їх, що тут зі Мною, що не знають, що добро, що зло, усім малолітнім, хто нічого не розуміє, їм дам землю, а] усі, що дратували Мене, не побачать її;
23
И$ да не ё%зрятъ ꙁемля` е^ю'же кляXся эTц~емъ и^хᲆ. н^о ча'домъ и^хъ, ја^же сђть съ мно'ю ꙁд^њ, и^же не вњ'дятъ добра` и^ ѕла`” Всяk ю%ноша невњ'дыи си'мъ да'мъ ꙁе'млю, вси' же раꙁгнњвавшїи м^я не ё%зряT е^я`”
24
але раба Мого, Халева, за те, що в ньому був інший дух, і він повністю підкорювався Мені, введу в землю, в яку він ходив, і сім’я його успадкує її;
24
Ра'бъ же мои хале'въ. ја%ко бы'сть дх~ъ и%нъ при не'мъ, и^ въслњ'дова мн^њ” Въведђ и& вᲆ ꙁе'млю в ню'же вхо'диT та'мо, и^ племя` е^го прїиметᲆ ю&,
25
амаликитяни і хананеї живуть у долині; завтра поверніться і йдіть у пустелю до Червоного моря.
за числом сорока днів, в які ви оглядали землю, ви понесете покарання за гріхи ваші сорок років, рік за день, щоб ви пізнали, що означає бути залишеним Мною.
і будете приносити жертву Господу, всепалення, або жертву, для якої заколюються воли і вівці, на виконання обітниці, або з ревности, або у свята ваші, щоб зробити приємні пахощі Господу, —
тоді той, хто приносить жертву свою Господу, повинен принести у приношення від хліба десяту частину [ефи] пшеничного борошна, змішаного с четвертою частиною гина єлею;
4
и^ да принесе'тъ принося'и да'ръ свои г~ђ. да принесе'тъ и^ тре'бђ мђки` пшени'чны деся'тђю часть е^фи, мњ'ры, вмњшены въ е^ле'ю четве'ртые ча'сти и%ны мњ'ры”
5
і вина для узливання принось четверту частину гина при всепаленні, або при жертві, що заколюється, на кожного агнця [у приємні пахощі Господу].
5
Вина' же на въꙁлїя'нїя четве'ртђю ча'сть и%ны мњ'ры, да сътвори'те въ вс^есъж#же'нїе, и^л^и въ тре'бђ а%гньцђ е^ди'номђ да сᲆтвори'те толи'ко, приноs вони` бл~гово'нїя г~ђ”
6
А приносячи барана, принось у приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з третьою частиною гина єлею;
і якщо буде між вами жити прибулець, або хто б не був серед вас у роди ваші, і принесе жертву в приємні пахощі Господу, то і він повинен робити так, як ви робите;
14
А/ще ли прише'лецъ въ ва'съ пребђ'дет# вᲆ ꙁемли` ва'шеи, и^л^и а'ще пребђ'дет# въ ва'съ в роже'нїи ва'шихъ, и^ да сътвори'тъ прино'съ въ во'ню` бл~гово'нїа г~ђ, ја%коже твори'те в^ы та'коже да сътвори'тъ
15
для вас, громада [Господня], і для прибульця, що живе [у вас], устав один, устав вічний у роди ваші: що ви, те і прибулець нехай буде перед Господом;
закон один і одні права нехай будуть для вас і для прибульця, що живе у вас.
16
Зако'нъ е^ді'н# да бђ'детъ, и^ ѓ^правле'нїе е^ді'но да бђдетъ ва'мъ, и^ прише'лцђ прилежа'щемђ въ ва'съ”
17
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
17
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я.
18
оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви увійдете в землю, в яку Я веду вас,
18
гл~и сн~омъ і^и~левымъ, і^ и^ рцы` к ниM, вънегда` вни'дете въ ꙁе'млю, в ню'же в^ы а'ꙁъ въведђ` та'мо”
19
і будете їсти хліб тієї землі, то приносьте приношення Господу;
19
И$ да бђ'детъ е^гда` ја%сте эT хлњ'бовᲆ ꙁемли` тоя`, да эTложи'те ё^ча'стїе г~ђ” Ве'рхъ тњ'ста вашего,
20
від початків тіста вашого корж приносьте у приношення; приносьте його так, як приношення з току;
20
хлњ'бъ да эTлђчи'те. и^ ё^ча'стїе е^го, ја^коже ё^ча'стїе эT гђмна`,
21
від початків тіста вашого віддавайте в приношення Господу в роди ваші.
21
та'коже да эTлђчи'те е^мђ хлњ'бъ” эT верха` тњ'ста ва'шего, и^ да'сте г~ђ ё^ча'стїе в роже'нїя ваша”
22
Якщо ж переступите з невідання і не виконаєте всіх цих заповідей, які проголосив Господь Мойсеєві,
22
Є$гда' же съгрњши'те, и^ не сътвори'те ꙁа'повњдеи всXњ сих#, и^хже гл~а г~ь мољ=сїю”
23
всього, що заповів вам Господь [Бог] через Мойсея, від того дня, в який Господь заповів вам, і надалі в роди ваші, —
23
ЈА/коже повелњ г~ь б~ъ к ва'мъ. рђко'ю мољ=сїе^вою, эT дн~и эT него'же повелњ г~ь к ва'мъ, и^ пото'мъ в роже'нїя ваша”
24
то, коли з недогляду громади зроблена помилка, нехай уся громада принесе одного молодого вола [без вад] у всепалення, у приємні пахощі Господу, з хлібним приношенням й узливанням його, за уставом, і одного козла в жертву за гріх;
і очистить священик усю громаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, тому що це була помилка, і вони принесли приношення своє в жертву Господу, і жертву за гріх свій перед Господом, за свою помилку;
25
И$ да помо'лиTся жре'цъ ѓ^ все'мъ со'нмњ сн~овъ і^ил~евъ. и^ да ѓ^ста'вится и^мъ, ја%ко нехотњнїе е^сть” Сїи же принесо'ша да'ръ свои принесе'нїе г~ђ, грњхъ ра'ди своиX преD г~ь, нехотњ'нїи ради и^хъ”
26
і буде прощено всій громаді синів Ізраїлевих і прибульцеві, який живе між ними, тому що весь народ зробив це помилково.
оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм, щоб вони робили собі китиці на краях одягу свого в роди їх, і в китиці, що на краях, вставляли нитки з блакитної вовни;
38
гл~и сн~омъ і^и~левымъ и^ рцы` и^мъ, да сътворя'тъ себњ повразки на ё%глехъ ри'зъ своиX в роже'нїиX свои^хъ. и^ да въꙁложаT на кра'я ё%глеX риZ своиX, пря'денїе си'нее”
39
і будуть вони в китицях у вас для того, щоб ви, дивлячись на них, згадували всі заповіді Господні, і виконували їх, і не ходили услід серця вашого й очей ваших, які тягнуть вас до блудодійства,
І зібралися проти Мойсея й Аарона і сказали їм: досить вам; уся громада, усі святі, і серед них Господь! чому ж ви ставите себе вище народу Господнього?
3
И$ въста'ша на мољ=сїа и^ а^а^ро'на и^ реко'ста к ни'ма, ё^ста'вися въ ваs ја%коже вс^и со'нми вс^и ст~и и^ в нихᲆ г~ь, то` чт^о ради въста'ете на со'нмъ гн~ь”
4
Мойсей, почувши це, упав на лице своє
4
И$ слы'шаv мољ=сїи паде` ни'цъ.
5
і сказав Корею і всім спільникам його, говорячи: завтра покаже Господь, хто Його, і хто святий, щоб наблизити його до Себе; і кого Він обере, того і наблизить до Себе;
і завтра покладіть у них вогонь і всипите в них куріння перед Господом; і кого обере Господь, той і буде святий. Годі вам, сини Левіїни!
7
и^ вложи'те ѓ^гнь в н^я, и^ вложи'те в н^я џїмия'мъ преD гм~ъ о^у^трњ” И$ бђдетъ мђжь е^гоже а%ще и^збереᲄъ г~ь, сїи ст~ъ, да довлњ'ютъ вамъ сн~ове левїи'ны”
8
І сказав Мойсей Корею: послухайте, сини Левія!
8
И$ рече мољ=сїи до коре'я, послђш'аите мене` сн~ове левїи'ны.
9
невже мало вам того, що Бог Ізраїлів відокремив вас від суспільства Ізраїльського і наблизив вас до Себе, щоб ви виконували служби при скинії Господній і стояли перед громадою [Господньою], щоб служити їй?
і візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть у них куріння, і принесіть перед лице Господнє кожен свою кадильницю, двісті п’ятдесят кадильниць; ти й Аарон, кожен свою кадильницю.
І сказав громаді: відійдіть від наметів нечестивих людей цих, і не доторкайтеся ні до чого, що належить їм, щоб не загинути вам [разом] у всіх гріхах їхніх.
26
И$ гл~а къ со'нмђ рекїи, эTстђпи'те эT кђщ'ъ чл~къ непокори'выхъ си'хъ, и^ не прикоснетеся къ всемђ` е^ликоже е^сть и^хъ да не поги'бнете въ все'мъ грњси` и^хъ”
27
І відійшли вони з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона; а Дафан і Авирон вийшли і стояли біля дверей наметів своїх з дружинами своїми і синами своїми і з малими дітьми своїми.
а якщо Господь сотворить надзвичайне, і земля розверзне вуста свої і поглине їх [і доми їх і намети їх] і усе, що в них, і вони живими зійдуть у пекло, то знайте, що люди ці знехтували Господа.
кадильниці грішників цих смертю їх, і нехай розіб’ють їх на листи для покриття жертовника, бо вони принесли їх перед лице Господа, і вони зробилися освяченими; і будуть вони знаменням для синів Ізраїлевих.
у пам’ять синам Ізраїлевим, щоб ніхто сторонній, який не від сімені Аарона, не приступав приносити кадіння перед лице Господнє, і не було з ним того, що з Кореєм і спільниками його, як говорив йому Господь через Мойсея.
40
Въ па'мятъ сн~оM і^и~левымъ, ја^ко да не прїидеT никтоy и^ноплеме'нникᲆ, и^же нњсть эT плода` а^а^ро'на, е^же възложи'ти џимїя'м# преD гм~ъ. и^ да не бђдетᲆ ја%ко и^ коре'и, и^ совњтницы е^го, ја%коже гл~а е^мђ г~ь мољ=сїѓ^мъ”
41
На другий день уся громада синів Ізраїлевих нарікала на Мойсея й Аарона і говорила: ви умертвили народ Господній.
41
И$ възропта'ша сн~ове і^и~льтестїи, наё^трїе на мољ=сїа и^ а^а^ро'на гл~юще, в^ы и^зби'ста люди гн~я”
42
І коли зібралася громада проти Мойсея й Аарона, вони обернулися до скинії зібрання, і ось, хмара покрила її, і з’явилася слава Господня.
І сказав Мойсей Аарону: візьми кадильницю і поклади в неї вогню з жертовника і всип куріння, і неси швидше до громади і заступи їх, тому що вийшов гнів від Господа, [і] почалось ураження.
скажи синам Ізраїлевим і візьми в них по жезлу від коліна, від усіх начальників їхніх за колінами, дванадцять жезлів, і кожного ім’я напиши на жезлі його;
2
гл~и сн~омъ і^и~левымъ, и^ возми` эT нихъ по е^ді'номђ жеꙁлђ` же'злъ, же'ꙁлъ эT всњхъ кн~ѕь и^хᲆ, по домо'мъ эTч~ьства и^хъ в~і жеꙁла`, и%мя же кое^гождо напиши на жезлњ` е^го”
3
ім’я Аарона напиши на жезлі Левія, бо один жезл від начальника коліна їхнього [повинні вони дати];
3
И/мя же а^а^ро'не напиши' на жезлњ левљ=инњ, е^сть б^о же'ꙁлъ е^ді'нъ по племе'ни и^хᲆ до'мђ эTч~ьства и^хъ”
4
і поклади їх у скинії зібрання, перед ковчегом одкровення, де явлюся Я вам;
4
И$ да положи'ши и& въ хра'мњ свњдњнїя пря'мо свњдњнїю, в ниX же ја%влю'ся тебњ т^ђ”
5
і кого Я оберу, того жезл розцвіте; і так Я заспокою ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на вас.
І сказав Мойсей синам Ізраїлевим, і дали йому всі начальники їхні, від кожного начальника по жезлу, за колінами їхніми дванадцять жезлів, і жезл Ааронів був серед жезлів їхніх.
На другий день увійшов Мойсей [і Аарон] у скинію одкровення, і ось, жезл Ааронів, від дому Левіїного, розцвів, пустив бруньки, дав цвіт і приніс мигдалини.
І сказав Господь Мойсеєві: поклади знову жезл Ааронів перед ковчегом одкровення для збереження, на знамення для непокірливих, щоб припинилося ремство їх на Мене, і вони не вмирали.
усякий, хто наближається до скинії Господньої, помирає: чи не доведеться всім нам померти?
13
Всяk присеꙁаяй къ хра'мђ свњдњнїа гн~я ё%мретᲆ и^ до конца л^и ё%мира'юще поги'бнеM”
Глава 18
1
І сказав Господь Аарону: ти і сини твої і дім батька твого з тобою понесете на собі гріх за недбалість у святилищі; і ти і сини твої з тобою понесете на собі гріх за несправність у священстві вашому.
1
И$ рече г~ь къ а^аро'нђ гл~я, т^ы и^ сн~ове твои` и^ доM эTц~а твое^го с тобо'ю, да во'ꙁмете пеrвеньства` грњхъ ст~ыхъ. ты же и^ сн~ове твои` да прїимете грњхи` жречества ва'шего”
2
Також і братів твоїх, коліно Левіїне, плем’я батька твого, візьми собі: нехай вони будуть при тобі і служать тобі, а ти і сини твої з тобою будете при скинії одкровення;
2
И$ бра'тїю твою` племя` левљ=ино со'ньма эTц~а свое^го, и^ приведи` къ себњ, и^ да преDста'нђтъ тебњ, и^ да послђжатъ тебњ, и^ тебњ и^ сн~омъ твоиM с тобо'ю преD хра'момъ свњдњнїа”
3
нехай вони відправляють службу тобі і службу в усій скинії; тільки щоб не приступали до речей святилища і до жертовника, щоб не померти і їм і вам.
3
И$ да блю'дђтъ страж#бы` твоа, и^ страQбы` хра'ма. ра'ꙁвњ къ сосђдомъ ст~ымᲆ и^ ко ѓ^лᲄарю да не пристђпаюT, да не и^ꙁмрђтъ, и^ сїи, и^ в^ы”
4
Нехай вони будуть при тобі і відправляють службу в скинії зібрання, усі роботи по скинії; а сторонній не повинен наближатися до вас.
4
И$ прило'жатся к тебњ, и^ да блюдђтᲆ стражбы` хра'ма свњдњнїа, и^ вся` слђж'бы храма. а^ и^ноплеме'нникъ да не пристђпа'етъ къ ва'мъ,
5
Так відправляйте службу у святилищі і при жертовнику, щоб не було надалі гніву на синів Ізраїлевих;
5
и^ да съблюде'те стражбы` ст~ыхъ, и^ страQбы` ѓ^лтаря`, и^ не бђдетъ ктомђ` гнњ'ва на сн~њхъ і^и~левыX”
6
бо братів ваших, левитів, Я взяв від синів Ізраїлевих і дав їх вам, у дар Господу, для відправляння служби при скинії зібрання;
6
А/зъ б^о взя'хъ братїю ва'шђ левљ=ты, эT среды сн~овъ і^и~левъ, ва'мъ в да'рᲆ вда'ныи, г~ђ слђжи'ти слђжбы хра'ма свњдњ'нїа”
7
і ти і сини твої з тобою пильнуйте священство ваше в усьому, що належить жертовнику і що всередині за завісою, і служіть; вам даю Я в дар службу священства, а сторонній, який приступить, відданий буде на смерть.
7
Ты' же и^ сн~ове твои` с тобо'ю, съхрани'те жречество ва'ше, по всемђ` дњ'лђ ѓ^лтаря`, и^ внђтрьняа ꙁавњ'сы. и^ да слђ'жите слQђбы в данїа дахъ ваM жречество ва'ше, и^ноплеме'нникъ же пристђпа'я да ё^мретъ”
8
І сказав Господь Аарону: ось, Я доручаю тобі спостерігати за приношеннями Мені; від усього, що посвячується синами Ізраїлевими, Я дав тобі і синам твоїм, заради священства вашого, уставом вічним;
ось, що належить тобі зі святинь великих, від того, що спалюється: усяке приношення їхнє хлібне, і всяка жертва їхня за гріх, і всяка жертва їхня за провину, що вони принесуть Мені; це велика святиня тобі і синам твоїм.
На найсвятішому місці їжте це; усі чоловічої статі можуть їсти, [ти і сини твої]; це нехай буде святинею для тебе.
10
Въ ст~омъ ст~ыхъ да ја%сте я&. ве'сь мђжескъ полъ да ја%сте я&, т^ы и^ сн~ове твои` ст~а да бђ'дђтᲆ тебњ”
11
І ось, що тобі з приношень дарів їхніх: усі приношення синів Ізраїлевих Я дав тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; усякий чистий у домі твоєму може їсти це.
11
Се' же да бђдетъ вамъ эT начаTка данїа и^хъ, эT всњхъ возложе'нїи сн~овъ і^и~левъ, тебњ да'хъ я& и^ сн~омъ твоиM, и^ дще'ремъ твоиM с тобо'ю, закоnно вњчно. вся'къ чи'стыи въ домђ твое^мъ да ја%сте я&”
12
Усе краще з єлею і все краще з винограду і хліба, початки їх, що вони дають Господу, Я віддав тобі;
усі перші плоди землі їх, що вони принесуть Господу, нехай будуть твоїми; усякий чистий у домі твоєму може їсти це.
13
вся'к# чи'стъ в домђ твое^мъ да ја%стъ я&”
14
Усе закляте в землі Ізраїлевій нехай буде твоїм.
14
Вся'ко наро'чное въ сн~њхъ і^и~левыX, тебњ да бђ'детъ”
15
Усе, що розкриває утробу в усякій плоті, що приносять Господу, з людей і з худоби, нехай буде твоїм; тільки первісток з людей повинен бути викупленим, і первородне з худоби нечистої повинне бути викупленим;
15
И$ вся'къ эTвръза'яи^ вся'ка ложесна` эT всея` плоти, е^ли'ко прино'сятъ г~ђ, эT чл~ка до скота`, тебњ` да бђ'детъ. н^о и^скђпленїемъ и^скђ'пятся, сн~ове чл~чїи, и^ прьвенцы` скота` нечи'стаго да и^скђпяᲄся”
16
а викуп за них: починаючи від одного місяця, за оцінкою твоєю, бери викуп п’ять сиклів срібла, за сиклем священним, який у двадцять гер;
16
И$скђ'пъ же и^хъ эT е^ди'наго мцsа, и^же съцᲇне'нїе, е~, си'кль, по си'клю ст~омђ, к~, мњ'дниць е^сть”
17
але за первородне з волів, і за первородне з овець, і за первородне з кіз, не бери викупу: вони святиня; кров’ю їх окроплюй жертовник, і жир їх спалюй у жертву, у приємні пахощі Господу;
м’ясо ж їх тобі належить, так само як груди приношення і праве плече тобі належать.
18
А$ мяса тебњ да бђдTђ, ја^коже и^ грђ'ди възложенїа, и^ ра'мо десно'е тебњ да бђ'дђтᲆ”
19
Усі принесені святині, які приносять сини Ізраїлеві Господу, віддаю тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; це завіт соли вічний перед Господом, даний тобі і нащадкам твоїм з тобою.
І сказав Господь Аарону: в землі їхній не будеш мати наділу і частки не буде тобі між ними; Я частка твоя і наділ твій серед синів Ізраїлевих;
20
И$ рече г~ь къ а^а^ро'нђ въ земли` и^хъ, да не причасти'ши, ча'сти тебњ да не бђдетъ в ни'хъ” ЈА/ко а%ꙁъ часть е^смь твоа`, и^ прича'стїе твое, среди` сн~овъ і^и~левъ,
21
а синам Левія, ось, Я дав у наділ десятину з усього, що в Ізраїля, за службу їх, за те, що вони відправляють служби в скинії зібрання;
і сини Ізраїлеві не повинні надалі приступати до скинії зібрання, щоб не понести гріха і не померти:
22
И$ да не пристђпаютъ по се'мъ, сн~ове і^и~льтестїи къ хра'мђ свњдњ'нїа, прїя'ти грњха` смр~тнаго”
23
нехай левити відправляють служби в скинії зібрання і несуть на собі гріх їхній. Це устав вічний у роди ваші; серед же синів Ізраїлевих вони не одержать наділу;
23
Но^ да слђжаT левљ=ти сами слђжбђ хра'ма свњдњнїа, и^ сїи возмђтъ грњхъ и^хъ, въ зако'нъ вњчныи в роже'нїа и^хъ, и^ среди` сн~овъ і^и~левъ да не причастяT прича'стїя”
24
тому що десятину синів Ізраїлевих, яку вони приносять у приношення Господу, Я віддаю левитам у наділ, тому і сказав Я їм: між синами Ізраїлевими вони не одержать наділу.
24
ЈА/ко десяти'нђ сн~овъ і^и~левъ, е^лико а%ще эTлђча'тъ г~ђ, ё^частїе далъ е^смь левљ=тоM въ прича'стїе, сего ради рекох# иM среди` сн~оv і^и~лев#, да не причастяT прича'стїя”
25
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
25
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я
26
оголоси левитам і скажи їм: коли ви будете брати від синів Ізраїлевих десятину, яку Я дав вам від них у наділ, то підносьте з неї приношення Господу, десятину із десятини, —
26
левљ=томъ да гл~еши рекїи к ниM, а%ще во'змете десяти'нђ, эT сн~овъ і^и~левъ, ја%же дахъ ваM эT нихᲆ въ прича'стїе, да ё^и^мете в^ы эT нея` ё^ча'стїе г~ђ десяти'нђ, эT десяти'ны ея`.
27
і буде враховане вам це приношення ваше, як хліб з току і як взяте від точила;
так і ви будете підносити приношення Господу з усіх десятин ваших, які будете брати від синів Ізраїлевих, і будете давати з них приношення Господнє Ааронові священику;
і не понесете за це гріха, коли принесете краще з цього; і посвяченого синами Ізраїлевими не оскверните, і не помрете.
32
И$ не прїимете иX ради грњха`, ја%ко эTлђчи'те тђкъ е^я эT нихъ. но ст~ыX сн~овъ і^и~леv да не ѓ^сквернавите, и^ да не ё%мрете”
Глава 19
1
І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи:
1
И$ рече г~ь къ мољ=сїю і^ а^а^ро'нђ гл~я.
2
ось устав закону, який заповів Господь, говорячи: скажи синам Ізраїлевим, нехай приведуть тобі руду телицю без вад, у якої нема недоліків, [і] на якій не було ярма;
2
с^е раꙁлђче'нїе зако'на е^лико заповњ'да г~ь гл~я, гл~и сн~омъ і^и~левымᲆ, и^ да приведђтъ к тебњ ю^ницђ ры'жђ непоро'чнђ, ја^же не и%мать на себњ порока, и^ на не'иже нњсть было и%го”
3
і віддайте її Єлеазару священику, і виведе її геть зі стану [на місце чисте], і заколють її при ньому;
3
И$ даси ю& къ е^лиа^за'рђ жерцђ` и^ да възведTђ ю& вн^њ поlчища на мᲇсто чи'сто, и^ да ꙁаколюᲄъ ю& преD нимъ”
4
і нехай візьме Єлеазар священик перстом своїм крови її й кров’ю покропить передню сторону скинії зібрання сім разів;
4
И$ да во'ꙁмеT е^лїаꙁа'рᲆ эT кро'ви ея`, и^ да въскропи'тъ съпреди` хра'ма свњдњнїа эT крови ея` сеDмижды”
5
і спалять телицю на його очах: шкуру її і м’ясо її й кров її з нечистотою її нехай спалять;
5
И$ да сожᲆгђтъ ю& преD нимᲆ, и^ ко'жђ ея`, и^ мя'са ея`, и^ кровь ея` с моты'лы ея` да соyгђтъ”
6
і нехай візьме священик кедрового дерева й ісопу і нитку з червленої вовни і кине на спалювану телицю;
6
И$ да во'зметᲆ жре'цъ древо ке'дрово і^ и'ссопъ. и^ соска'нїе червле'ное и^ да сложиT среди` сож#женыа ю%ница”
7
і нехай вимиє священик одяг свій, і обмиє тіло своє водою, і потім увійде в стан, і нечистим буде священик до вечора.
7
И$ да и^спереT ри'зы своа` жре'цъ, и^ да ѓ^мы'етъ тњ'ло свое водо'ю, и^ потоM да вни'детъ въ по'лкъ, и^ нечи'стъ бђ'детъ жре'цъ до' вечера”
8
І той, хто спалював її, нехай вимиє одяг свій водою, і обмиє тіло своє водою, і нечистим буде до вечора;
8
А$ и'же сожига'етъ ея` да и'сперетᲆ ри'ꙁы е^го. и^ да ѓ^мы'етъ тњ'ло е^го водо'ю, и^ нечи'стъ бђдетъ до' вечера,
9
і хто-небудь чистий нехай збере попіл телиці і покладе поза станом на чистому місці, і буде він зберігатися для громади синів Ізраїлевих, для води очищувальної: це жертва за гріх;
9
и^ да собереT члкъ по'пелъ чи'стъ ю%ница, и^ да и^знесетъ вн^њ по'лчища, на мњсто чи'сто. и^ да бђ'детъ со'ньмђ сн~овъ і^и~левъ въ снабдњнїе, вода` ѓ^кропле'нїа ѓ^цыще'нїе е^сть”
10
і той, хто збирав попіл телиці, нехай вимиє одяг свій, і нечистий буде до вечора. Це для синів Ізраїлевих і для прибульців, які живуть у них, нехай буде уставом вічним.
він повинен очистити себе цією [водою] у третій день і в сьомий день, і буде чистим; якщо ж він не очистить себе в третій і сьомий день, то не буде чистим;
12
Сїи да ѓ^чи'стится се'ю водо'ю вᲆ дн~ь г~, и^ вᲆ дн~ь, з~, чи'сᲄъ бђ'детъ” А/ще ли не ѓ^чи'стиTся ею` въ дн~ь г~, и^ въ дн~ь з~, нечи'стъ бђдетъ”
13
усякий, хто доторкнеться до мертвого тіла якої-небудь людини померлої і не очистить себе, осквернить оселю Господа: знищиться людина та із середовища Ізраїля, бо вона не покроплена очищувальною водою, вона нечиста, ще нечистота її на ній.
13
Вся'къ прикаса'ася мр~твомђ эT вся'кїа дш~и чл~чи” А/ще ё%мретъ, не ѓ^чи'стяся сїи храM гн~ь ѓ^скверна'вилъ, и^ потреби'тся дш~а т^а эT і^и~ля, ја^ко вода` ѓ^кропле'нїа не въскропи'ся на'нь нечи'стъ е^сᲄь, ја^ко и^ на потомъ нечистота` е^го на не'мъ бђ'детъ”
14
Ось закон: якщо людина помре в наметі, то всякий, хто ввійде в намет, і усе, що в наметі, нечистим буде сім днів;
Для нечистого нехай візьмуть попелу тієї спаленої жертви за гріх і наллють на нього живої води в посудину;
17
И$ да во'змђтъ нечи'стомђ эT по'пела съж#женїа, и^ ѓ^цыще'нїа, и^ да возлїюT на'нь во'дђ живђ въ сосDђ”
18
і нехай хто-небудь чистий візьме ісоп, і вмочить його у воду, і покропить намет і весь посуд і людей, які знаходяться в ньому, і того, хто доторкнувся до кістки [людської], або до вбитого, або до померлого, або до гробу;
18
И$ да во'змеT и^с#сопъ, и^ ѓ^мо'читъ и& въ во'дђ мђж'ᲆ чи'стъ, и^ да кропи'тъ на храM, и^ на сосђды, и^ на дш~а и^же а%ще сђть т^ђ. и^ прися'гшиX ко'сти чл~чїи, и^л^и стрђп#ливђ и^л^и мр~твечи'нњ, и^л^и гро'бђ.
19
і нехай покропить чистий нечистого в третій і сьомий день, і очистить його в сьомий день; і вимиє він одежу свою, і обмиє [тіло своє] водою, і на вечір буде чистим.
19
да вᲆскропиT чи'стыи на нечи'стаго, вᲆ дн~ь г~. и^ вᲆ дн~ь з~, и^ ѓ^чи'стится сеDма'го дн~я, и^ да и^спереT ри'зы своа`, и^ да ѓ^мы'етъ тњло е^го водо'ю, и^ нечи'стъ бђдетъ до' вечера, и^ въ ве'черъ чисᲄъ бђдетъ”
20
Якщо ж хто буде нечистим і не очистить себе, то знищиться людина та із середовища народу, бо вона осквернила святилище Господа; очищувальною водою вона не покроплена, вона нечиста.
І нехай буде це для них уставом вічним. І той, хто кропив очищувальною водою, нехай вимиє одяг свій; і той, хто доторкнувся до очищувальної води, нечистим буде до вечора.
і для чого вивели ви нас з Єгипту, щоб привести нас на це негідне місце, де не можна сіяти, немає ні смоковниць, ні винограду, ні гранатових яблук, ні навіть води для пиття?
5
Въскђ'южъ н^ы и^ꙁведо'сте и^ꙁъ е^гљ=пта, и^ прїидо'сте въ мњсто с^е зло'е, мњсто в немже не сњ'ется ни смо'кви. н^и виногра'да, ниже ши'покъ, ниже воды` е^сть пи'ти”
6
І пішов Мойсей і Аарон від народу до входу в скинію зібрання, і впали на лиця свої, і явилася їм слава Господня.
візьми жезл і збери громаду, ти й Аарон, брат твій, і скажіть на очах їхніх скелі, і вона дасть із себе воду: і так ти виточиш їм воду зі скелі, і напоїш громаду і худобу її.
І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: за те, що ви не повірили Мені, щоб виявити святість Мою перед очима синів Ізраїлевих, не введете ви народ цей у землю, яку Я даю йому.
12
И$ рече г~ь къ мољсїю і^ а^а^ро'нђ гл~я. ја%ко не вњ'роваста ѓ^ст~ити мя преD сн~ьми і^и'л~ьтескими, сего` ради не вᲆведе'та в^ы соньма` сего` в# зе'млю ю%же да'хъ и^мъ”
13
Це вода Мериви, біля якої ввійшли в суперечку сини Ізраїлеві з Господом, і Він явив їм святість Свою.
13
Си вода` сопе'рная. ја^ко похђли'ша сн~ове і^и^л~ьтестїи преD гм~ъ, и^ ѓ^ст~ися в ниX”
14
І послав Мойсей з Кадеса послів до царя Едомського [сказати]: так говорить брат твій Ізраїль: ти знаєш усі труднощі, що осягли нас;
дозволь нам пройти землею твоєю: ми не підемо по полях і по виноградниках і не будемо пити води з колодязів [твоїх]; але підемо дорогою царською, не звернемо ні праворуч ні ліворуч, доки не перейдемо кордони твої.
І сказали йому сини Ізраїлеві: ми підемо великою дорогою, і якщо будемо пити твою воду, я і худоба моя, то буду платити за неї; тільки ногами моїми пройду, що нічого не коштує.
19
Реко'ша же к ни'мъ сн~ове і^и^л~еви, поD горо'ю мине'мъ, и^ а'ще эT воды` твое'я пїе'мъ м^ы и^ ско'ты на'ша да'мы цњнђ` тебњ, и^но'го нњсть никое^го'же дњла, поD горо'ю да мине'мъ”
20
Але він сказав: не проходь [через мене]. І виступив проти нього Едом з численним народом і з сильною рукою.
20
Се'и же рече, не мине'ши сквоꙁњ м^я. і^ и^ꙁы'де проти'вђ и^мъ е^до'мъ с наро'домъ тя'жкым#, и^ рђко'ю крњ'пкою”
21
Отже, не погодився Едом дозволити Ізраїлю пройти через його край, і Ізраїль пішов убік від нього.
нехай прилучиться Аарон до народу свого; бо він не ввійде в землю, яку Я даю синам Ізраїлевим, за те, що ви непокірними були велінню Моєму біля вод Мериви;
і говорив народ проти Бога і проти Мойсея: навіщо ви вивели нас з Єгипту, щоб померти [нам] у пустелі, бо тут нема ні хліба, ні води, і душі нашій обридла ця негідна їжа.
І прийшов народ до Мойсея і сказав: згрішили ми, що говорили проти Господа і проти тебе; помолися Господу, щоб Він відігнав від нас зміїв. І помолився Мойсей [Господу] за народ.
І сказав Господь Мойсеєві: зроби собі [мідного] змія і вистав його на прапорі, і [якщо вжалить змій кого-небудь], ужалений, глянувши на нього, залишиться живим.
дозволь мені пройти землею твоєю; [ми підемо дорогою,] не будемо заходити на поля і виноградники, не будемо пити води з колодязів [твоїх], а підемо шляхом царським, поки не перейдемо меж твоїх.
22
да про'идемъ сквоѕњ` ꙁемлю твою пђтемъ про'идемᲆ. не ё^клониMся н^и на села, н^и на виногра'ды, ниже пїемъ воды` эT кладязь твоиX. пђтемъ цр~ьскимъ поидемᲆ дондеже проидеM предњлы твоя`”
23
Але Сигон не дозволив Ізраїлю йти через свій край; і зібрав Сигон весь народ свій і виступив проти Ізраїля в пустелі, і дійшов до Іааци, і воював з Ізраїлем.
І сказав Господь Мойсеєві: не бійся його, бо Я віддам його і весь народ його і всю землю його в руки твої, і вчиниш з ним, як вчинив із Сигоном, царем Аморрейським, що жив у Есевоні.
І сказали моавитяни старійшинам мадіамським: цей народ поїдає тепер усе навколо нас, як віл поїдає траву польову. Валак же, син Сепфорів, був царем моавитян у той час.
І послав він послів до Валаама, сина Веорового, у Пефор, що на ріці Євфраті, в землі синів народу його, щоб покликати його і сказати: ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, і живе він поряд зі мною;
отже, прийди, прокляни мені народ цей, тому що він сильніший за мене: можливо, тоді я зможу вразити його і вигнати його з землі; я знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, той проклятий.
Валаам сказав Богу: Валак, син Сепфорів, цар Моавитський, прислав [їх] до мене [сказати]:
10
Рече y валаа'мъ къ б~ђ. вала'къ сн~ъ сепфоровъ, цр~ь моа'вль, послалъ я& е^сть ко мнњ` рекїи”
11
ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, [і живе поряд зі мною]; отже, прийди, прокляни мені його; можливо, тоді я буду в стані воювати з ним і вигнати його [із землі].
І прийшли вони до Валаама і сказали йому: так говорить Валак, син Сепфорів: не відмовся прийти до мене;
16
И$ прїидоша къ валаа'мђ, и^ гл~аша е^мђ с^е гл~етъ вала'къ сн~ъ сепфо'ровъ, молю' ти ся не ѓ^бленися прїити ко мнњ`”
17
я виявлю до тебе велику шану і зроблю [тобі] все, що скажеш мені; прийди ж, прокляни мені народ цей.
17
Чтsнњ` б^отя` почтђ` по всемђ е^лика а%ще рече'ши ми съᲄворю т^и, н^о прїиди` и^ проклени м^и лю'ди сїя”
18
І відповів Валаам і сказав рабам Валаковим: хоча б Валак давав мені повний свій дім срібла і золота, не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і зробити що-небудь мале або велике [за своєю волею];
І запалав гнів Божий за те, що він пішов, і став ангел Господній на дорозі, щоб перешкодити йому. Він їхав на ослиці своїй і з ним двоє слуг його.
22
И$ раZгнњвася ја%ростїю б~ъ ја^ко и%де сїи к немђ`. и' въсᲄаv а%гг~лъ бж~їи на сопротивле'нїе е^мђ на пђти`. сїи же сњдя'ше на ѓ^сля'ти свое^мђ, и^ дв^а раба` е^го с ниM”
23
І побачила ослиця ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і звернула ослиця з дороги, і пішла на поле; а Валаам став бити ослицю, щоб повернути її на дорогу.
23
И$ ё^ꙁрњ ѓ^сля` а%гг~ла бж~їя сђпроти'въ стоа'ща на пђти`, и^ мечъ и^звлечен# в рђцњ` е^мђ, и^ съвратися ѓ^се'лъ с пђти` и^дяше на' поле, и^ би'въ валаа'мᲆ ѓ^сля` жезло'мъ, е^же напра'витї е& на пђть”
24
І став ангел Господній на вузькій дорозі, між виноградниками, де з одного боку стіна і з другого боку стіна.
І сказав Валаам ангелові Господньому: згрішив я, тому що не знав, що Ти стоїш проти мене на дорозі; отже, якщо це неприємно в очах Твоїх, то я повернусь.
І сказав Валаам Валаку: постій біля всепалення твого, а я піду; може, Господь вийде мені назустріч, і що Він відкриє мені, я оголошу тобі. І [залишився Валак біля всепалення свого, а Валаам] пішов на підвищене місце [запитати Бога].
І повернувся до нього, і ось він стоїть біля всепалення свого, він і всі князі моавитські. [І був на ньому Дух Божий.]
6
И$ въꙁврати'в#ся к немђ`, сеже стоя'ше ё^ вс^есъж#же'нїи свои^хъ, и^ вс^и кн~ѕи моа'вли с ни'мъ” И$ бы'сть дх~ъ бж~їи на не'мᲆ.
7
І промовив притчу свою і сказав: з Месопотамії привів мене Валак, цар Моава, від гір східних: прийди, прокляни мені Якова, прийди, проголоси зло на Ізраїля!
І сказав йому Валак: піди зі мною на інше місце, з якого ти побачиш його, але тільки частину його побачиш, а всього його не побачиш; і прокляни мені його звідти.
13
И$ рече к немђ` вала'къ, пои^ди` е^ще` со мно'ю на мњсᲄо и%но, эTнюдђже ё%зриши иX эTтђ'дђ, н^о ча'сть и^хъ ё%зриши, а^ всњхᲆ не ё%зриши, и^ прокле'неши иX мн^њ та'мо”
14
І взяв його на місце сторожі, на вершину гори Фасги, і побудував сім жертовників, і приніс по тельцю і барану на кожному жертовнику.
14
И$ поя` е^го на стра'жбы се'лныя. на ве'рхђ и^сте'санъ и^ съграd т^ђ, з~. тре'бищь, и^ въꙁложи` телца` и^ ѓ'вна на тре'бище”
15
І сказав [Валаам] Валаку: постій тут біля всепалення твого, а я [піду] туди назустріч [Богу].
І запалав гнів Валака на Валаама, і сплеснув він руками своїми, і сказав Валак Валааму: я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти благословляєш їх ось уже втретє;
«хоча б давав мені Валак повний свій будинок срібла і золота, не можу переступити повеління Господнього, щоб зробити що-небудь добре чи зле за своєю волею: що скаже Господь, те й буду говорити»?
13
А$ще м^и да'сть вала'къ храM е^го по'лнъ сребра` и^ зла'та. не могђ` престђпи'ти сло'ва бж~їя, не сътвори'ти е^мђ ѕл^о и^л^и добро ѓ^ себњ`, е^ли'ко а'ще рече м^и б~ъ т^о гл~ю”
14
Отже, ось, я йду до народу свого; піди, я провіщу тобі, що зробить народ цей з народом твоїм з часом.
14
И$ нн~њ и^дђ до мњ'ста свое^го. ходи` да т^и съвњща'ю чт^о сътворя'тъ лю'дїе сїи, лю'демъ твои^м#, въ послDњняа дн~и”
15
І промовив притчу свою і сказав: говорить Валаам, син Веорів, говорить муж з відкритими очима,
Бачу Його, але нині ще немає; бачу Його, але не близько. Сходить зірка від Якова і постає жезл від Ізраїля, і вражає князів Моава і розтрощує всіх синів Сифових.
І ось, хтось із синів Ізраїлевих прийшов і привів до братів своїх мадіанитянку, на очах Мойсея й на очах усієї громади синів Ізраїлевих, коли вони плакали при вході у скинію зібрання.
Померлих же від ураження було двадцять чотири тисячі.
9
И$ бы'ша же ё^мро'ша вре'домᲆ тMњ, Wк~. и^ Wд~”
10
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
10
И рече г~ь къ мољ=сїю гл~я,
11
Финеєс, син Єлеазара, сина Аарона священика, відвернув гнів Мій від синів Ізраїлевих, возревнувавши за Мене серед них, і Я не знищив синів Ізраїлевих у ревності Моїй;
тому що вони вороже вчинили з вами в підступництві своєму, спокусивши вас Фегором і Хазвою, дочкою начальника мадіамського, сестрою своєю, вбитою в день ураження за Фегора.
Сини Елиава: Немуїл, Дафан і Авирон. Це ті Дафан і Авирон, що були покликані в зібрання, які вчинили підбурення проти Мойсея й Аарона разом зі спільниками Корея, коли ці підбурювали проти Господа;
і розверзла земля уста свої, і поглинула їх і Корея; разом з ними померли і спільники їхні, коли вогонь пожер двісті п’ятдесят чоловік, і стали вони в знамення;
си'мъ да ся раз#дњли'тъ земля`. причасти'тися по числђ` и^ме'нъ и^хъ.
54
хто численніший, тому дай наділ більший; а хто менш численний, тому дай наділ менший: кожному слід дати наділ відповідно до числа тих, що ввійшли до підрахунку;
І було підраховано двадцять три тисячі всіх чоловічої статі, від одного місяця і вище; бо вони не були пораховані разом із синами Ізраїлевими, тому що не дано їм наділу серед синів Ізраїлевих.
І прийшли дочки Салпаада, сина Хеферового, сина Галаадового, сина Махирового, сина Манассіїного з покоління Манассії, сина Йосифового, і ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца;
батько наш помер у пустелі, і він не був у числі спільників, які зібралися проти Господа зі збіговиськом Кореєвим, але за свій гріх помер, і синів у нього не було;
3
эTц~ъ нашъ ё%мре въ пђсты'ни. и^ се'и не б^њ средњ со'нма съста'вльшагося на' г~а. въ со'нмњ корњѓ^вњ, ја%ко грњха` ради свое^го ё%мре, сн~ове же не бы'ша е^мђ”
4
за що зникати імені батька нашого з племені його, бо немає у нього сина? дай нам наділ серед братів батька нашого.
і синам Ізраїлевим оголоси і скажи: якщо хто помре, не маючи у себе сина, то передавайте наділ його дочці його;
8
І$ сн~омъ же і^и~левыM да рече'ши гл~я. чл~къ а^ще ё%мреT, и^ не бђ'детъ сн~а е^мђ. да въꙁложи'те прича'стїе е^го на дще'рь е^го”
9
якщо ж немає у нього дочки, передавайте наділ його братам його;
9
А/ще л^и дще'ри не бђ'детъ е^мђ. да да'сте ча'сть е^го бра'тђ е^го”
10
якщо ж немає у нього братів, віддайте наділ його братам батька його;
10
А/ще л^и не бђдетъ бра'та е^мђ, да да'сте ча'сть бра'тђ эTц~а е^го”
11
якщо ж немає братів батька його, віддайте наділ його близькому його родичеві з покоління його, щоб він успадкував його; і нехай буде це для синів Ізраїлевих поставлено в закон, як повелів Господь Мойсеєві.
І сказав Господь Мойсеєві: зійди на цю гору Аварим, [яка по цей бік Йордану, на цю гору Ново,] і подивися на землю [Ханаанську], яку Я даю синам Ізраїлевим [у володіння];
тому що ви не послухалися повеління Мого в пустелі Син, під час розбрату в громаді, щоб явити перед очима їхніми святість Мою при водах. [Це води Мериви при Кадесі в пустелі Син.]
яка виходила б перед ними і яка входила б перед ними, яка виводила б їх і яка приводила б їх, щоб не залишилася громада Господня, як вівці, в яких немає пастиря.
17
и^же и^ꙁы'идетъ преD ни'ми, и^ кт^о вни'детъ преD лицемъ и^хъ, и^ кто` я& и^ꙁведетъ и^ кто` я& въве'детъ. и^ да не бђдђтъ сонмъ гн~ь, ја%ко ѓ^вца` не и^мђщи па'стыря”
18
І сказав Господь Мойсеєві: візьми собі Ісуса, сина Навина, людину, в якій є Дух, і поклади на нього руку твою,
18
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я. пои^ми` съ собою и^сђ'са сн~а нављ=на. чл~ка и^же и%мать в себњ` дх~ъ, и^ да вᲆꙁложиши рђцњ свои` на'нь”
19
і постав його перед Єлеазаром священиком і перед усією громадою, і дай йому настанову перед очима їх,
19
И$ да поставиши и& преD е^лїа^ꙁа'ромъ жерце'мъ. и^ да ꙁаповњ'сть е^мђ, преD всњмъ со'нмомъ, и^ да заповњждь ѓ^ немъ преD ними”
20
і дай йому від слави твоєї, щоб слухала його вся громада синів Ізраїлевих;
і буде він звертатися до Єлеазара священика і запитувати його про рішення, через урим перед Господом; і за його словом повинні виходити, і за його словом повинні входити він і всі сини Ізраїлеві з ним і вся громада.
21
ПрDе е^лїа^ꙁаромъ жерцеM, да станеT. и^ да въпраша'ютъ е^го сђда`, ја^вленїеM преD гм~ъ, реченїемъ е^го да и^ꙁы'дTђ, и^ рече'нїемъ е^го да вни'дђтъ, самъ и^ сн~ове і^и^л~евы, и^ весь сонмᲆ в#кђпᲇ”
22
І зробив Мойсей, як повелів йому Господь [Бог], і взяв Ісуса, і поставив його перед Єлеазаром священиком і перед усією громадою;
Другого агнця принось увечері, з таким хлібним приношенням, як вранці, і з таким самим узливанням при ньому принось його в жертву, у приємні пахощі Господу.
8
І$ а'гньцђ второ'мђ сътвори'ши кᲆ вечерђ потребњ е^го. и^ по въꙁлїя'нїи е^го да сътвори'ши, въ воню` бл~гово'нїа г~ђ”
9
А в суботу [приносьте] двох агнців однолітніх без вад, і в приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, і узливання при ньому:
і три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на одного тельця, і дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на барана,
і по десятій частині ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на кожного агнця; це — всепалення, приємні пахощі, жертва Господу;
13
И$ десяти'нђ е^ді'нђ мђки` пшени'чны вмњшены въ е^ле'ю, а%гньцђ е^ді'номђ, на тре'бђ въ воню` бл~гово'нїя” Прино'съ же г~ђ,
14
й узливання при них повинно бути півгина вина на тельця, третина гина на барана і чверть гина на агнця; це всепалення в кожне новомісяччя в усі місяці року.
14
въꙁлїя'нїе и^хъ по'лъ мњ'ры и'нъ, да бђ'детъ телцђ` е^ді'номђ. а^ тре'тїя ча'сть мњ'ры и'нъ да бђ'деT ѓ^внђ` е^ді'номђ” А$ четве'ртая ча'сть мњ'ры и'нъ, да бђ'детъ а%гньцђ е^ді'номђ, эT вина` с^е въ вс^есъж#же'нїе, эT мцsа до мцsа въ мцsы лњта”
15
І одного козла приносьте Господу в жертву за гріх; зверх всепалення постійно слід приносити його з узливанням його.
15
И$ козе'лъ е^ді'нъ эT ко'з# грњха` ра'ди, г~ђ на вс^есъж#же'нїе при'сное, да соᲄвори'те и^ въꙁлїа'нїе еh”
16
У перший місяць, у чотирнадцятий день місяця — Пасха Господня.
16
Въ мцsъ же а~, въ д~і дн~ь мцsа, па'сха г~ђ”
17
І в п’ятнадцятий день цього місяця свято; сім днів слід їсти опрісноки.
і при них у приношення хлібне приносьте пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного тельця, і дві десятих частини ефи на барана,
зверх новомісячного всепалення і хлібного приношення його, і зверх постійного всепалення і хлібного приношення його, й узливань їх, за уставом, у приємні пахощі Господу.
і одного козла в жертву за гріх, [для очищення вас,] зверх жертви за гріх, що приноситься в день очищення, і зверх всепалення постійного і хлібного приношення його, й узливання їх, [за уставом принесених у приємні пахощі, у жертву Господу].
11
И$ коꙁла` е^ді'наго эT коꙁъ грњха` ради ѓцыстити ѓ^ ваs” Раꙁвњ е^же грњха` ради ѓ^цыщенїе, и^ вс^есъж#же'нїе всегдашнее, и^ треба е^я и^ вᲆꙁлїанїе еа`, по раZсђженїю е^а`, въ воню` бл~говонїа, приносъ г~ђ”
12
І в п’ятнадцятий день сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте і святкуйте свято Господнє сім днів;
12
И$ е~і дн~ь, з~ го, мцsа сего` нарочи'тъ ст~ъ да бђдетъ ваM. всего` дњ'ла слђжня да не сᲆтворите, и^ праꙁднђи'те вонь праꙁдникъ гв~и з~ дн~їи”
13
і приносьте всепалення, жертву, приємні пахощі Господу: тринадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців; без вад нехай будуть вони;
і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного з тринадцяти тельців, дві десятих частини ефи на кожного з двох баранів,
Приносьте це Господу у свята ваші, зверх того, що приноситься вами, за обітницею або з ревности, всепалення ваші і хлібні приношення ваші, й узливання ваші і мирні жертви ваші.
якщо хто дасть обітницю Господу, або поклянеться клятвою, поклавши зарок на душу свою, то він не повинен порушувати слова свого, але повинен виконати все, що вийшло з уст його.
3
Чл~къ чл~кᲆ и^же а%ще помо'лиTся ѓ^бᲇщанїеM г~ђ. и^л^и закленеTся кля'твою. и^л^и наречетъ наро'комъ, ѓ^ дш~и свое'и, да не ѓ^скверна'витъ словеси` свое^го, вс^е е^ли'ко и^зрече'тъ и^ꙁъ ё%стъ е^го, да сътвориT”
4
Якщо жінка дасть обітницю Господу і покладе на себе зарок в домі батька свого, в юності своїй,
4
А/ще ли помо'лится жена` ѓ^бᲇщанїеM г~ђ. и^ли наречеT наро'къ в домђ` эTц~а свое^го въ ю%ности свое'и”
5
і почує батько обітницю її і зарок, який вона поклала на душу свою, і промовчить про те батько її, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок її, що вона поклала на душу свою, відбудеться;
якщо ж батько її, почувши, заборонить їй, то всі обітниці її і зароки, які вона поклала на душу свою, не відбудуться, і Господь простить їй, тому що заборонив їй батько її.
Якщо вона вийде заміж, а на ній обітниця її, або слово уст її, яким вона зв’язала себе,
7
А/ще ли пося'гнеT за' мђжь, т^о ѓ^бTњ ея` на не'и. по эTлђченїи эT ё%сᲄъ ея`, ја%же нарекла` е^сᲄь на' дш~ђ свою”
8
і почує чоловік її і, почувши, промовчить: то обітниці її відбудуться, і зароки її, що вона поклала на душу свою, відбудуться;
8
И$ ё^слы'шиT мђж'ь е^я`, и^ помолчиT е'й. во'ньже дн~ь ё^слы'шиT, та'ко да станTђ вс^и ѓ^бᲇты е^я` и^ нареченїа е^я` ја%же нарекла` еs на' дш~ђ свою да станTђ”
9
якщо ж чоловік її, почувши, заборонить їй і відкине обітницю її, яка на ній, і слово уст її, яким вона зв’язала себе, [то вони не відбудуться, тому що заборонив їй чоловік її,] і Господь простить їй.
і чоловік її чув, і промовчав про те, і не заборонив їй, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок, який вона поклала на душу свою, відбудеться;
12
И$ ё^слы'шитъ мђжь ея`, и^ помолчиT е'й, не възбранитъ е'й. да ста'нђтъ вс^и ѓ^бњты е^я`, и^ вс^я нареченїа ея', ја%же нарекла` е^сть на' дш~ђ свою` да ста'нђтᲆ е'й”
13
якщо ж чоловік її, почувши, відкинув їх, то всі, обітниці її, що вийшли з уст її, і зароки душі її не відбудуться: чоловік її знищив їх, і Господь простить їй.
13
А/ще ли эTлђча'я эTлђчиT мђжь ея`, во'ньже дн~ь ё^слы'шитᲆ. вс^е е^ли'ко а'ще и^зошло` е^сть, и^ꙁъ ё%стъ ея`, по ѓ^бњтомъ ея`, и^ по нарече'нїемᲆ ея`, е^же на' дш~ђ ея`, не пребђ'детᲆ е'й, мђжь б^о ея` эTлђчилъ е^сть. и^ г~ь ѓ^цы'стиT е^я`”
14
Всяку обітницю і всякий клятвений зарок, щоб смирити душу, чоловік її може затвердити, і чоловік її може відкинути;
якщо ж чоловік її мовчав про те день за день, то він тим затвердив усі обітниці її і всі зароки її, що на ній, затвердив, тому що він, почувши, мовчав про те;
15
А/ще ли молча` помоlчи'тъ е'й, эT дн~е до дн~е да ѓ^ста'нђтъ е'й вс^я ѓ^бњты ея`. и^ вс^я нареченїя ја%же до нея`, ста'нђтъ е'й, ја%ко молча'лъ е'й е^сть сїи дн~ь во'нже слыша”
16
а якщо [чоловік] відкинув їх, після того як почув, то він узяв на себе гріх її.
І послав їх Мойсей на війну, по тисячі з коліна, їх і Финеєса, сина Єлеазара, [сина Аарона,] священика, на війну, і в руці його священні сосуди і труби для тривоги.
І пішли війною на Мадіама, як повелів Господь Мойсеєві, і вбили всіх чоловічої статі;
7
И$ въполчи'шася на мадїа^ма. ја%коже повелњ г~ь мољ=сїю, і^ и^зби'ша весь мђжескъ поl”
8
і разом з убитими їх убили царів мадіамських: Евия, Рекема, Цура, Хура і Реву, п’ятьох царів мадіамських, і Валаама, сина Веорового, убили мечем [разом з убитими їх];
і доставили полонених і здобич і захоплене до Мойсея і до Єлеазара священика і до громади синів Ізраїлевих, до стану, на рівнини моавитські, що біля Йордану, навпроти Єрихона.
і сказав їм Мойсей: [для чого] ви залишили в живих усіх жінок?
15
И$ рече иM мољ=сїи въскђ'ю живи'сте же'нескъ полъ
16
ось вони, за порадою Валаамовою, були для синів Ізраїлевих приводом до відступу від Господа на догоду Фегору, за що й ураження було в громаді Господній;
і все, що проходить через вогонь, проведіть через вогонь, щоб воно очистилося, а крім того, й очищувальною водою треба очистити; усе, що не проходить через вогонь, проведіть через воду;
і розділи здобич навпіл між тими, що воювали, що ходили на війну, і між усією громадою,
27
И$ да раꙁдњли'те коры'сти междђ во'ины ходи'вшими на сњчь, и^ междђ всњмъ со'нмомъ”
28
і від воїнів, що ходили на війну, візьми данину Господу, по одній душі з п’ятисот, з людей і з великої худоби, і з ослів і з дрібної худоби;
28
И$ да эTлђчи'те да'нь г~ђ, эT людїи воиn ходи'вшихъ на сњчь. е^ді'нђ дш~ђ, эT пять со'тᲆ чл~къ а^ эT скота`, и^ воловъ, эT ѓ^ве'цъ и^ эT ѓ^слятъ”
29
візьми це з половини їхньої і віддай Єлеазару священику у приношення Господу;
29
И$ эT полови'ны же и^хъ да во'ꙁмете и^ да дадите е^лїаꙁа'рђ жеръцђ`. да'нь г~ђ”
30
і з половини синів Ізраїлевих візьми по одній частці з п’ятдесяти, з людей, з великої худоби, з ослів і з дрібної худоби, і віддай це левитам, що служать при скинії Господній.
половина ж була на частку громади: дрібної худоби триста тридцять сім тисяч п’ятсот,
43
И$ бысть половина эT со'нма, ѓ^вецъ, Wт~ и^ Wл~Wз~ и^ пять соT.
44
великої худоби тридцять шість тисяч,
44
и^ волов# же Wл~Wѕ~.
45
ослів тридцять тисяч п’ятсот,
45
и^ ѓ^селъ Wл~ и^ пять соT.
46
людей шістнадцять тисяч.
46
и^ чл~чихᲆ дш~ъ Wѕ~і”
47
З половини синів Ізраїлевих узяв Мойсей одну п’ятдесяту частину з людей і з худоби і віддав це левитам, які виконують службу при скинії Господній, як повелів Господь Мойсеєві.
і ось, ми принесли приношення Господу, хто що дістав із золотих речей: ланцюжки, зап’ястя, персні, серги і привіски, для очищення душ наших перед Господом.
І взяв Мойсей і Єлеазар священик золото від тисячоначальників і стоначальників, і принесли його до скинії зібрання, у пам’ять синів Ізраїлевих перед Господом.
люди ці, що вийшли з Єгипту, від двадцяти років і вище [які знають добро і зло,] не побачать землі, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку та Якову, тому що вони не підкорялися Мені,
І підійшли вони до нього і сказали: ми побудуємо тут овечі двори для отар наших і міста для дітей наших;
16
И$ пришеDше к немђ` и^ гл~аша, ѓ^гра'ды ѓ^вцаM да соградиM зд^њ скотоM свои^мᲆ. и^ ѓ^гра'ды и^мᲇнїемᲆ на'шиM.
17
самі ж ми перші озброїмося і підемо перед синами Ізраїлевими, доки не приведемо їх у місця їхні; а діти наші нехай залишаться в укріплених містах, для безпеки від жителів землі;
17
а^ м^ы вᲆѓ^рђже'ни пои'деM на сᲄраQбђ прьвїи, сн~омъ і^и^л~евымъ. до'ндеже въведе'мᲆ я& в мᲇсто иX. и^ да вселяTся и^мњнїа на'ша въ гра'ды ё^твержены насе'лниk раd земля'”
18
не повернемося в доми наші, доки не вступлять сини Ізраїлеві кожен у наділ свій;
і підкорена буде земля перед Господом, то опісля повернетеся і будете невинні перед Господом і перед Ізраїлем, і буде земля ця у вас у володінні перед Господом;
і сказав їм Мойсей: якщо сини Гадові і сини Рувимові перейдуть з вами за Йордан, усі озброївшись на війну перед Господом, і підкорена буде перед вами земля, то віддайте їм землю Галаад у володіння;
якщо ж не підуть вони з вами озброєні [на війну перед Господом, то пошліть перед собою майно їхнє, дружин їхніх і худобу їхню у землю Ханаанську], і вони одержать володіння разом з вами в землі Ханаанській.
30
А/ще л^и не преидTђ вᲆѓ^рђже'ни с ва'ми на' брань преD гм~ъ да препђ'стите и^мњнїе и^хъ. и^ же'ны и^хъ, и^ ско'ты и^хъ. прежде васъ на ꙁемлю` ханаа'ню. и^ да причастяTся с вами на земли` ханаа'ни”
31
І відповіли сини Гадові і сини Рувимові і сказали: як сказав Господь рабам твоїм, так і зробимо;
І віддав Мойсей їм, синам Гадовим і синам Рувимовим, і половині коліна Манассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморрейського, і царство Ога, царя Васанського, землю з містами її та околицями, — міста землі в усі сторони.
Мойсей, за велінням Господнім, описав подорож їх за станами їх, і ось стани подорожі їх:
2
И$ въписа` мољ=сїи въꙁдвиженїя и^хъ. и^ ста'нове и^хъ, по словеси` гн~ю” Сїи же ста'нове ше'ствїя пђти` и^хᲆ”
3
із Раамсеса вирушили вони в перший місяць, у п’ятнадцятий день першого місяця; на другий день Пасхи вийшли сини Ізраїлеві під рукою високою на очах усього Єгипту;
І піднявся Аарон священик на гору Ор за повелінням Господнім і помер там у сороковий рік після виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської, у п’ятий місяць, у перший день місяця;
і візьміть у володіння землю й оселіться на ній, тому що Я вам даю землю цю у володіння;
53
и^ погђби'те вс^я живђщая на земли`” И$ всели'теся в н^ю, ва'мᲆ б^о да'лᲆ е^сми ꙁе'млю и^хъ, ѓ%крsтъ по жре'бїю
54
і розділіть землю за жеребом на наділи племенам вашим: численному дайте наділ більший, а нечисленному дай наділ менший; кому де випаде жереб, там йому і буде наділ; за колінами батьків ваших візьміть собі наділи;
54
ѓ^быи'мете ꙁе'млю и^хъ въ ѓ^держа'нїе, по племе'немъ вашимъ. мно'гимъ ё^мно'жите ѓ^держа'нїе и^хъ, и^ ма'лыM ё^ма'лите ѓ^держа'нїе ихъ. в не'иже и^ꙁы'детъ жре'бїи е^го, та'мо да бђдетъ е^го, по племе'немъ эTч~ьствїи ва'шихᲆ причасти'те”
55
якщо ж ви не проженете від себе жителів землі, то ті, що залишаться з них, будуть тернами для очей ваших і голками для боків ваших і будуть тіснити вас на землі, в якій ви будете жити,
55
А/ще л^и не погђ'бите живђщ'ихъ на ꙁемли` эT лица` ва'шего. и^ бђ'детъ ја%же ѓ^ста'вите ѓ^ нихъ, ѓ^стъни въ ѓ%чїю ва'шею. и^ ја%ꙁвы въ ре'брахъ ва'шихъ. и^ съвраждђ'ютъ вамъ на ꙁемли` на не'и же всели'теся”
південна сторона буде у вас від пустелі Син, біля Едома, і піде у вас південний кордон від кінця Солоного моря зі сходу,
3
И$ да бђ'детъ вамъ ё%го'лъ. ја^же эT лива'на эT пђсты'ни си'нъ даже до е^до'ма. и^ да бђ'дђтᲆ ваM прњдњ'лы да'же до лива'на. эT кра'я мо'ря слн~чнаго эT въсто'къ”
4
і простягнеться кордон на південь до узгір’я Акравима і піде через Син, і будуть виступи її на південь до Кадес-Варні, звідти піде до Гацар-Аддара і пройде через Ацмон;
4
И$ да ѓ^бы'идђтъ ваs прњдњ'лы. эT лива'на до въше'ствїя и^кро'виня, и^ да про'идетъ до е^на'къ, и^ да бђ'детъ хо'дъ и^схо'дъ е^го на лива'нъ, кадис# варїи” И$ да и^ꙁы'детъ на село` а^раа'дово. и^ да про'идетъ до селмо'на,
5
від Ацмона простягнеться кордон до потоку Єгипетського, і будуть виступи його до моря;
5
и^ да ѓ^бы'идетъ прњдњ'лы эT селмо'на, водоте'чь е^гљ=петскђ. и^ да бђ'детъ и^схоD мо'ре вели'кое”
6
кордоном західним буде у вас велике море: це буде у вас кордон на заході;
6
И$ предњ'лы мо'рстїи да бђдђтъ ваM. мо'ре вели'кое да ё^лђчиT. с^е да бђ'детъ ваM прњдњ'лъ мо'рскїи”
7
на півночі ж буде у вас кордон: від великого моря проведіть його до гори Ор,
7
И$ с^е да бђ'детъ ваM предњ'лъ к сњверђ эT мо'ря вели'каго. и^ꙁмњ'рите сами себњ
8
від гори Ор проведіть до Емафа, і будуть виступи кордону до Цедада;
звідти піде кордон до Цифрону, і виступи його будуть до Гацар-Енана: це буде у вас кордон північний;
9
и^ да и'дђтъ прњдњ'лы зье^фро'на” И$ да бђ'детъ и^схо'дъ е^го а^р#сена'инъ, с^е да бђ'дђтъ предњ'лы эT сњ'вера”
10
кордон східний проведіть собі від Гацар-Енана до Шефама,
10
И$ꙁмњ'рите же са'ми себњ и^ прњдњ'лы въсто'чныа. эT а^рсенаи'на до сепфа'ма.
11
від Шефама піде кордон до Рибле, зі східного боку Аїна, потім піде кордон і торкнеться берегів моря Киннереф зі східного боку;
11
и^ да сни'дђтᲆ прњдњ'лы эT сепфа'м аръвила эT въсто'къ на и^сто'чники. и^ да сни'дђтъ прњдњ'лы ви'лы, и^ да про'идђтъ на' море хенере'џъ, эT въсто'къ”
12
і піде кордон до Йордану, і будуть виступи його до Солоного моря. Це буде земля ваша за кордонами її з усіх боків.
12
И$ да сни'дђтᲆ предњ'лы на і^ѓ^рда'нъ. и^ да бђ'детъ предњ'лъ е^го море сланое. т^а бђ'дет# земля` ваM. и^ предњ'лы е^я` ѓ%крsтъ”
13
І дав повеління Мойсей синам Ізраїлевим і сказав: ось земля, яку ви розділите на наділи за жеребом, яку повелів Господь дати дев’яти колінам і половині коліна [Манассіїного];
і відмірте за містом на східній стороні дві тисячі ліктів, і на південній стороні дві тисячі ліктів, і на заході дві тисячі ліктів, і на північній стороні дві тисячі ліктів, а посередині місто: такі будуть у них поля при містах.
5
И$ да и^змњ'риши странђ вн^њ гра'да, ја%же на восто'къ. двою` ты'сящђ лакот#” И$ страна` и^же къ сњ'верђ двою` ты'сящђ лако'тъ” И$ страна` ја%же кᲆ мо'рю двою` ты'сящђ ла'котъ” И$ страна` ја%же ко за'падђ двою` ты'сящђ ла'котъ” И$ гра'ды же посредњ сего` да бђ'дђтъ вамъ, и^ съдрᲆжа'нїа гра'довъ”
6
З міст, які ви дасте левитам, [буде] шість міст для притулку, в які ви дозволите втікати убивці; і зверх них дайте сорок два міста:
6
И$ грады ја^же да'сте левљ=тоM ѕ~, граD да бђ'дђтъ ё^бњжныX. и^же да'сте бњ'гати в н^я ё^би'вшимъ. и^ къ сиM же, м~ и^ в~, грады”
7
усіх міст, які ви повинні дати левитам, буде сорок вісім міст, з полями при них.
І коли будете давати міста з володінь синів Ізраїлевих, тоді з більшого дайте більше, з меншого менше; кожне коліно, дивлячись за наділом, який одержить, повинно дати з міст своїх левитам.
8
Сїа же и^ гра'ды иXже да'сᲄе иM, эT ѓ^дрьжа'нїа сн~овᲆ і^и~леv эT многихъ мно'го, эT ма'лыхᲆ ма'ло. ко'ждо по прича'стїю свое^мђ, е^же пречастятъ, да дадя'тъ эT грDа левљ=томъ”
9
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
9
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я.
10
оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви перейдете через Йордан у землю Ханаанську,
Якщо хто вдарить кого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть;
16
а%ще ли сосђ'домъ желњꙁныM ё^бїет# и& и^ ё%мреT. ё^бі'ица е^сть, смр~тїю да ё%мретъ ё^бі'ица”
17
і якщо хто вдарить кого з руки каменем, від якого можна померти, так що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть;
17
А/ще ли ка'менемъ и^з рђки`, ё^бїетᲆ и&, и^ е^же ё%мрети эT него, и^ ё'мретъ, ё'бїица е^сть, смр~тїю да ё%мреT ё^бїйца”
18
або якщо дерев’яним знаряддям, від якого можна померти, ударить з руки так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть;
18
А/ще ли сосђ'домъ дре'вянымᲆ, и^ꙁ рђки` е^гоже ради ё%мрети, и^ тᲇмъ ё^бїетъ и& и^ ё%мреT, ё^бі'ица е^сть, смр~тїю да ё%мретъ ё^бі'ица”
19
месник за кров сам може умертвити убивцю: лиш тільки зустріне його, сам може умертвити його;
19
О$у'жикъ крови тоя` да ё^бі'етъ ё^би'вшаго, е^гда` ё^сря'щетъ и& тогда` ё^бїетъ и&”
20
якщо хто штовхне кого з ненависти, або з наміром кине на нього що-небудь так, що той помре,
20
А/ще вражды` ради вр'ьжетъ на'нь, вся'къ сосђ'дъ с хи'тростїю и^ ё'мретъ”
21
або по ворожнечі вдарить його рукою так, що той помре, того, хто ударив, слід віддати на смерть: він убивця; месник за кров може умертвити убивцю, лиш тільки зустріне його.
21
И$л^и съ гнњ'вомᲆ ё^би'лъ и& рђко'ю и^ ё'мретᲆ, смр~тїю да ё%мретъ ё^би'выи, ё^бі'ица б^о е^сᲄь. смр~тїю да ё%мреT ё^би'вая и&” О$у'жикᲆ крови, да ё^бїетъ, ё^бїйцђ, е^гда` стрњтится с ниM”
22
Якщо ж він штовхне його випадково, без ворожнечі, або кине на нього що-небудь без наміру,
22
А/ще л^и внеза'пђ и^ не вражды` ради, вр'ьжеT на'нь всякъ сосDђ, и^ не съ вра'ждо'ю”
23
або який-небудь камінь, від якого можна померти, не бачачи упустить на нього так, що той помре, але він не був ворогом його і не бажав йому зла,
23
И$л^и вся'кимъ ка'мыкомъ и^мже вр'ьжетᲆ невњ'дыи и^ па'детᲆ на него и^ ё'мрет#, сїи же врагъ е^го не бњ`, ни'же хотя'и ѕла` е^мђ твори'ти”
24
то громада повинна розсудити між убивцею і месником за кров за цими постановами;
24
И$ да сђдиT соньмᲆ междђ` ё^би'вшимъ, и^ межи ё%жикою кро'ви, по раZсђдженїю ѓ%номђ”
25
і повинна громада врятувати убивцю від руки месника за кров, і повинна повернути його громада в місто притулку його, куди він утік, щоб він жив там до смерти великого священика, який помазаний священним єлеєм;
25
да и^ꙁба'витъ со'ньмъ ё^би'вшаго и&, эT ё%жика кро'ви. и^ да ё^ста'виT со'ньм# вᲆ градњ ё^бњжнеM во'ньже ё^бњжиT, да живетъ т^ђ. до'ндеже ё%мретъ жре'цъ вели'кїи” е^гоже пома'заша е^ле'ѓмъ ст~ымъ”
26
якщо ж убивця вийде за межу міста притулку, в який він утік,
тому що той повинен був жити у місті притулку свого до смерти великого священика, а після смерти великого священика повинен був повернутися убивця в землю володіння свого.
28
Въ гра'де б^о ё^бњжа'нїа да живе'тъ, до'ндеже ё%мретъ жре'цъ вели'кїи” По ё^мр~твїи жерца` вели'каго да с^я ѓ^брати'тъ ё^би'выи, въ зе'млю ѓ^дрᲆжа'нїа свое^го”
29
Нехай буде це у вас постановою законною в роди ваші, у всіх оселях ваших.
29
И$ да бђ'детъ с^е вамъ вᲆ ѓ^правле'нїе сђда, в роже'нїа ва'ша, въ всXњ селе'нїихъ ва'шиX”
30
Якщо хто уб’є людину, то убивцю слід убити за словами свідків; але одного свідка недостатньо, щоб засудити на смерть.
30
Вся'каго ё^би'вшаго дш~ђ, сђдїа по словесе'мᲆ преD по'слђховъ да ё^бїетᲆ ё^би'вшаh. по'слђх же е^ді'нъ да не послђшествђеT на' смр~ть дш~и”
31
І не беріть викупу за душу вбивці, який винний у смерті, але його слід віддати на смерть;
31
И$ да не во'змете и^скђ'па на дш~и, эT ё^би'вшаго. повиnнђ сђщђ е^мђ ё^бїенїю смр~тїю ё^бо да ё%мретᲆ” И$ да не во'змете и^скђпа, за' дђшђ эT ё^би'вшаго ви'ннаго сђща'го на ё^бїенїе, смр~тїю б^о да ё%мретъ”
32
і не беріть викупу за того, хто втік у місто притулку, щоб йому дозволити жити в землі своїй раніше смерти [великого] священика.
32
И$ да не во'зметᲆ и^скђ'па, на ё^бњже'нїе во' грDа ё^бњженїа, да па'ки живе'тъ на земли`, до'ндеже ё%мретъ жре'цъ вели'кїи”
33
Не оскверняйте землі, на якій ви [будете жити]; бо кров оскверняє землю, і земля не інакше очищається від пролитої на ній крови, як кров’ю того, хто пролив її.
33
И$ да не поги'бнеT ꙁемля` ё^бїе'нїемᲆ на не'иже в^ы ѓ^бита'ете. кро'вь б^о сїа побїет# зе'млю, и^ не ѓ^чи'стится ꙁемля` эT кро'ви пролїа'нныя на не'и, толи'ко эT кро'ви пролива'ющаго”
34
Не слід оскверняти землю, на якій ви живете, серед якої живу Я; тому що Я Господь перебуваю серед синів Ізраїлевих.
34
да не ѓ^сквръни'те ꙁемля`, на не'иже живе'те. на не'иже а%зъ вселя'юся посредњ ваs, а%зъ б^о е^смь г~ь, вселя'аися средњ сн~овъ і^и^л~евъ”
Глава 36
1
Прийшли глави сімейств від племені синів Галаада, сина Махирового, сина Манассіїного з племен синів Йосифових, і говорили перед Мойсеєм [і перед Єлеазаром священиком] і перед князями, главами колін синів Ізраїлевих,
і сказали: Господь повелів господарю нашому дати землю в наділ синам Ізраїлевим за жеребом, і господареві нашому повелено від Господа дати наділ Салпаада, брата нашого, дочкам його;
якщо ж вони будуть дружинами синів якого-небудь іншого коліна синів Ізраїлевих, то наділ їх відніметься від наділу батьків наших і додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і відніметься від наділу нашого, що дістався за жеребом;
і навіть коли буде у синів Ізраїлевих ювілей, тоді наділ їх додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і від наділу коліна батьків наших відніметься наділ їх.
ось що заповідає Господь про дочок Салпаадових: вони можуть бути дружинами тих, хто сподобається очам їхнім, тільки повинні бути дружинами в племені коліна батька свого,
6
Се^ слово е^же заповᲇ'да г~ь дще'реM сал#паа'довыM гл~ющи, и^дњже а%ще го'дњ иM да бђдTђ вᲆ жены, ра'ꙁвᲇ эT соnма эTч~ьства свое^го да бђдTђ въ же'ны”
7
щоб наділ синів Ізраїлевих не переходив з коліна в коліно; тому що кожен із синів Ізраїлевих повинен бути прив’язаний до наділу коліна батьків своїх;
7
И$ да не и^зменится прича'стїе сн~овъ і^и^л~евъ, эT племе'не въ племя` и%но” ЈА/ко ко'ждо вᲆ прича'стїи племе'ни эTч~ьсᲄва своеh. да ся же'няT сн~ове і^и^л~еви”
8
і всяка дочка, що успадковує наділ у колінах синів Ізраїлевих, повинна бути дружиною кого-небудь з племені коліна батька свого, щоб сини Ізраїлеві успадковували кожен наділ батьків своїх,