Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 1
1
Павло і Тимофій, раби Ісуса Христа, всім святим у Христі Ісусі, що перебувають у Филипах, з єпископами і дияконами:
1
(За? ©lе7.) Пavелъ и3 тімоfeй, раби2 ї}съ хrтHвы, всBмъ с™ы6мъ њ хrтЁ ї}сэ сyщымъ въ філjппэхъ, съ є3пjскwпы и3 діaкwны:
2
благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
2
блгdть вaмъ и3 ми1ръ t бGа nц7A нaшегw и3 гDа ї}са хrтA.
3
Дякую Богові моєму при всякій згадці про вас,
3
Благодарю2 бGа моего2 њ всeй пaмzти вaшей,
4
завжди у кожній молитві моїй про всіх вас, приносячи з радістю молитву мою,
4
всегдA во всsцэй моли1твэ моeй за всёхъ вaсъ съ рaдостію моли1тву мою2 творS,
5
за вашу участь у благовістуванні від першого дня аж донині,
5
њ nбщeніи вaшемъ въ бlговэствовaніе t пeрвагw днE дaже и3 донн7э,
6
будучи впевнений у тому, що той, хто почав у вас добре діло, вершитиме його аж до дня Ісуса Христа,
6
надёzвсz на сіE и4стое, ћкw начнhй дёло бlго въ вaсъ соверши1тъ є5 дaже до днE ї}съ хrт0ва:
7
як і належить мені думати про всіх вас, бо я маю вас у серці у кайданах моїх, при захисті та утвердженні благовістя, вас усіх, як співучасників моїх у благодаті.
7
ћкоже є4сть прaведно мнЁ сіE мyдрствовати њ всёхъ вaсъ, за є4же и3мёти ми2 въ сeрдцы вaсъ, во ќзахъ мои1хъ и3 во tвётэ и3 и3звэщeніи бlговёстіz, соo1бщникwвъ мнЁ блгdти всёхъ вaсъ сyщихъ.
8
Бог — свідок, що я люблю всіх вас любов’ю Ісуса Христа
8
(За? ©lѕ7.) Свидётель бо ми2 є4сть бGъ, ћкw люблю2 всёхъ вaсъ по млcти ї}съ хrт0вэ [ўтр0бою ї}съ хrт0вою]:
9
і молюся за те, щоб любов ваша ще більше і більше зростала в пізнанні та всякому почутті,
9
и3 њ сeмъ молю1сz, да люб0вь вaша є3щE пaче и3 пaче и3збhточествуетъ въ рaзумэ и3 во всsцэмъ чyвствіи,
10
щоб, пізнаючи те, що краще, ви були чисті і не спіткнулися в день Христа,
10
во є4же и3скушaти вaмъ л{чшаz, да бyдете чи1сти и3 непреткновeнни въ дeнь хrт0въ,
11
наповнені плодами праведности Ісусом Христом, на славу і похвалу Божу.
11
и3сп0лнени плодHвъ прaвды ї}съ хrт0мъ, въ слaву и3 похвалY б9ію.
12
Бажаю, браття, аби ви знали, що те‚ що зі мною сталося‚ послужило більшому успіху благовістя,
12
(За? ©lз7.) Разумёти же хощY вaмъ, брaтіе, ћкw ±же њ мнЁ пaче во ўспёхъ бlговэствовaніz пріид0ша,
13
бо моє ув’язнення за Христа стало відомим усій преторії та всім іншим,
13
ћкw ќзы мо‰ kвлє1нны њ хrтЁ бhша во всeмъ суди1щи и3 въ пр0чихъ всёхъ,
14
і більшість з братів у Господі, підбадьорившись кайданами моїми, почали сміливіше, безбоязно проповідувати слово Боже.
14
и3 мн0жайшіи брaтіz њ гDэ, надёzвшіисz њ ќзахъ мои1хъ, пaче дерзaютъ без8 стрaха сл0во б9іе глаг0лати.
15
Деякі, правда, через заздрощі і суперництво, а інші з доброї волі Христа проповідують.
15
Нёцыи ќбw по зaвисти и3 рeвности, друзjи же и3 за благоволeніе хrтA проповёдаютъ:
16
Одні з суперництва проповідують Христа не чисто, думаючи збільшити тягар кайданів моїх,
16
џви ќбw t рвeніz хrтA возвэщaютъ нечи1стэ, мнsще печaль нанести2 ќзамъ мои6мъ:
17
а інші — з любови, знаючи, що я поставлений захищати благовістя.
17
џви же t любвE, вёдzще, ћкw во tвётэ бlговэствовaніz лежY [во tвётъ бlговэствовaніz ўчинeнъ є4смь].
18
Але що до того? Як би не проповідували Христа, удавано або щиро, я й тому радію і радітиму,
18
Что2 ќбw; Nбaче всsцэмъ w4бразомъ, ѓще вин0ю [лицемёріемъ], ѓще и4стиною хrт0съ проповёдаемь є4сть, и3 њ сeмъ рaдуюсz, но и3 возрaдуюсz:
19
бо знаю, що це послужить мені на спасіння за вашою молитвою і співдіянням Духа Ісуса Христа,
19
вёмъ бо, ћкw сіE сбyдетсz ми2 во спcніе вaшею моли1твою и3 подаsніемъ д¦а ї}съ хrт0ва,
20
при впевненості й надії моїй, що я ні в чому не буду осоромлений, але при всякому дерзновенні і тепер, як і завжди, возвеличиться Христос у тілі моєму, чи то життям, чи смертю.
20
по чazнію и3 ўповaнію моемY, (За? ©l}.) ћкw ни њ є3ди1нэмъ же постыжyсz, но во всsцэмъ дерзновeніи, ћкоже всегдA, и3 нн7э возвели1читсz хrт0съ въ тёлэ моeмъ, ѓще живот0мъ, ѓще ли смeртію.
21
Бо для мене життя — Христос, і смерть — надбання.
21
Мнё бо є4же жи1ти, хrт0съ, и3 є4же ўмрeти, приwбрётеніе (є4сть).
22
Якщо ж життя у плоті дає плід моєму ділу, то не знаю, що обрати;
22
Ѓще же, є4же жи1ти (ми2) тёломъ, сіE мнЁ пл0дъ дёла: и3 что2 и3зв0лю, не вёмъ.
23
вабить мене те й інше: маю бажання визволитися і бути з Христом, бо це незрівнянно краще;
23
Њбдержи1мь же є4смь t nбою2, желaніе и3мhй разрэши1тисz и3 со хrт0мъ бhти, мн0гw пaче лyчше:
24
а залишатися в плоті потрібніше для вас.
24
ґ є4же пребывaти во пл0ти, нyжнэйше (є4сть) вaсъ рaди.
25
І я певно знаю, що зостанусь і буду з усіма вами для вашого успіху й радости у вірі,
25
И# сіE и3звёстнэ вёмъ, ћкw бyду и3 спребyду вaмъ всBмъ въ вaшъ ўспёхъ и3 рaдость вёры,
26
щоб похвала ваша у Христі Ісусі примножилася через мене, при моєму другому приході до вас.
26
ћкw да похвалA вaша и3збhточествуетъ њ хrтЁ ї}сэ во мнЁ, мои1мъ пришeствіемъ пaки къ вaмъ.
27
Тільки живіть достойно благовістя Христового, щоб мені, чи прийду я і побачу вас, чи не прийду, чути про вас, що ви стоїте в одному дусі, змагаючись однодушно за віру євангельську.
27
(За? ©lf7.) Т0чію дост0йнэ бlговэствовaнію хrт0ву жи1телствуйте, да ѓще пришeдъ и3 ви1дэвъ вaсъ, ѓще и3 не сhй ў вaсъ, ўслhшу ±же њ вaсъ, ћкw (и4стиною) стоитE во є3ди1нэмъ дyсэ, и3 є3динодyшнэ сподвизaющесz по вёрэ бlговэствовaніz (в0лею),
28
Hе лякайтесь ні в чому противників; це для них ознака погибелі, а для вас — спасіння. І це від Бога,
28
и3 не колeблющесz ни њ є3ди1нэмъ же t сопроти1вныхъ: є4же тBмъ ќбw є4сть kвлeніе поги1бели, вaмъ же спcніz. И# сіE t бGа:
29
тому що вам дано ради Христа не тільки вірувати в Hього, але й страждати за Hього,
29
ћкw вaмъ даровaсz, є4же њ хrтЁ, не т0кмw є4же въ него2 вёровати, но и3 є4же по нeмъ страдaти,
30
таким самим подвигом, який ви бачили в мені і нині чуєте про мене.
30
т0йже п0двигъ и3мyще, kк0въ же во мнЁ ви1дэсте и3 нн7э слhшите њ мнЁ.
Глава 2
1
Отже, коли є яке втішення у Христі, коли є яка втіха любови, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя і жалісливість,
1
Ѓще u5бо к0е ўтэшeніе њ хrтЁ, (и3ли2) ѓще кaz ўтёха любвE, ѓще к0е nбщeніе дyха, ѓще к0е милосeрдіе и3 щедрHты,
2
то доповніть мою радість: майте одні думки, майте ту саму любов, будьте однодушні та однодумнi;
2
и3сп0лните мою2 рaдость, да т0жде мyдрствуете, тy же люб0вь и3мyще, є3динодyшни, є3диномyдренни:
3
нічого не робіть з суперництва або чванливости, але в покірності шануйте один одного вищим за себе.
3
ничт0же по рвeнію и3ли2 тщеслaвію, но смиреномdріемъ дрyгъ дрyга чeстію б0лша себє2 творsще.
4
Hе про себе тільки кожен турбуйся, але кожний і про інших,
4
Не свои1хъ си2 кjйждо, но и3 дрyжнихъ кjйждо смотрsйте.
5
бо у вас повинні бути ті самі почування, як і в Христі Ісусі:
5
(За? ©м7.) Сіe бо да мyдрствуетсz въ вaсъ, є4же и3 во хrтЁ ї}сэ:
6
Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Боговi‚
6
и4же, во w4бразэ б9іи сhй, не восхищeніемъ непщевA бhти рaвенъ бGу:
7
але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік;
7
но себE ўмaлилъ [и3стощи1лъ], зрaкъ рабA пріи1мъ, въ под0біи человёчестэмъ бhвъ, и3 w4бразомъ њбрётесz ћкоже человёкъ:
8
упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної.
8
смири1лъ себE, послушли1въ бhвъ дaже до смeрти, смeрти же кrтныz.
9
Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я,
9
Тёмже и3 бGъ є3го2 превознесE и3 даровA є3мY и4мz, є4же пaче всsкагw и4мене,
10
щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних
10
да њ и4мени ї}совэ всsко колёно поклони1тсz нбcныхъ и3 земнhхъ и3 преисп0днихъ,
11
і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.
11
и3 всsкъ љзhкъ и3сповёсть, ћкw гDь ї}съ хrт0съ въ слaву бGа nц7A.
12
Отже, улюблені мої, оскільки ви завжди були слухняні, не тільки в присутності моїй, але значно більше тепер, під час моєї відсутности, зі страхом і трепетом дбайте про своє спасіння;
12
(За? ©м7№.) Тёмже, возлю1бленніи мои2, ћкоже всегдA послyшасте менє2, не ћкоже въ пришeствіи моeмъ т0чію, но нн7э мн0гw пaче во tшeствіи моeмъ, со стрaхомъ и3 трeпетомъ своE спcніе содэвaйте:
13
тому що Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням.
13
бGъ бо є4сть дёйствуzй въ вaсъ и3 є4же хотёти и3 є4же дёzти њ бlговолeніи.
14
Усе робіть без нарікання й сумніву,
14
Вс‰ твори1те без8 роптaніz и3 размышлeніz,
15
щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі,
15
да бyдете непови1нни и3 цёли, ч†да б9іz непорHчна посредЁ р0да стропти1ва и3 развращeна, въ ни1хже kвлsетесz ћкоже свэти6ла въ мjрэ,
16
зберігаючи Слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я не даремно біг і не даремно трудився.
16
сл0во жив0тно придержaще, въ похвалY мнЁ въ дeнь хrт0въ, (За? ©м7в7.) ћкw не вотщE тек0хъ, ни вотщE труди1хсz.
17
Та коли я і роблюся жертвою за жертву і служіння віри вашої, то радію і співрадію усім вам.
17
Но ѓще и3 жрeнъ бывaю њ жeртвэ и3 слyжбэ вёры вaшеz, рaдуюсz и3 сорaдуюсz всBмъ вaмъ:
18
Про це саме і ви радійте і співрадійте мені.
18
тaкожде и3 вы2 рaдуйтесz и3 сорaдуйтесz мнЁ.
19
Hадіюсь же в Господі Ісусі незабаром прислати до вас Тимофія, щоб і я, довідавшись про ваші обставини, утішився духом.
19
Ўповaю же њ гDэ ї}сэ тімоfeа вск0рэ послaти къ вaмъ, да и3 ѓзъ благодyшствую, ўвёдэвъ ±же њ вaсъ.
20
Бо я нікого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас.
20
Ни є3ди1нагw бо и4мамъ равнодyшна, и4же пrнэе њ вaсъ попечeтсz:
21
Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу.
21
вси1 бо свои1хъ си2 и4щутъ, (ґ) не ±же хrтA ї}са.
22
А його вірність вам відома, бо він, як син батькові, служив мені у благовістуванні.
22
И#скyсство же є3гw2 знaете, занE ћкоже nтцY чaдо, со мн0ю пораб0талъ въ бlговёстіи.
23
Отже, я маю надію послати його негайно, як тільки дізнаюсь, що буде зі мною.
23
Сег0 же u5бо ўповaю послaти ѓбіе, повнегдA ўвёмъ ±же њ мнЁ.
24
Я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду до вас.
24
(За? ©м7G.) Надёюсz же њ гDэ, ћкw и3 сaмъ ск0рw пріидY къ вaмъ.
25
А втім, я вважав за потрібне послати до вас Епафродита, брата і співробітника та сподвижника мого, а вашого посланника і служителя в потребі моїй,
25
Потрeбнэе же возмнёхъ є3пафродjта брaта и3 споспёшника и3 св0инника моего2, вaшего же послaнника и3 служи1телz потрeбэ моeй, послaти къ вaмъ,
26
бо він дуже бажав бачити всіх вас і тяжко тужив за тим, що до вас дійшла чутка про його хворобу.
26
понeже желaніемъ желaше ви1дэти всёхъ вaсъ, и3 тужaше, занE слhшасте, ћкw болЁ.
27
Бо він був смертельно хворий, але Бог помилував його, і не його тільки, але й мене, щоб не додалася мені печаль до печалі.
27
И$бо болЁ бли1з8 смeрти: но бGъ поми1лова є3го2, не є3г0 же т0кмw, но и3 менE, да не ск0рбь на ск0рбь пріимY.
28
Тому я скоріше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи і я був менше засмучений.
28
Скорёе u5бо послaхъ є3го2, да ви1дэвше є3го2 пaки, возрaдуетесz, и3 ѓзъ безпечaленъ пребyду.
29
Прийміть же його в Господі з усякою радістю і таких майте в пошані,
29
Пріими1те u5бо є3го2 њ гDэ со всsкою рaдостію, и3 такwвhz чє1стны и3мёйте,
30
бо він за діло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння мені.
30
занE за дёло хrт0во дaже до смeрти прибли1жисz, понyдивъ себE вседyшнw [презрёвъ дyшу свою2], да и3сп0лнитъ вaше лишeніе слyжбы ћже ко мнЁ.
Глава 3
1
Втім, браття мої, радуйтесь у Господі. Писати про те саме для мене необтяжливо, а для вас повчально.
1
(За? ©м7д7.) Пр0чее же, брaтіе мо‰, рaдуйтесz њ гDэ. Т†zжде (бо) писaти вaмъ, мнЁ ќбw нелёностно, вaмъ же твeрдо.
2
Стережіться псів, стережіться лихих працівників, стережіться обрізання,
2
Блюди1тесz t псHвъ, блюди1тесz t ѕлhхъ дёлателей, блюди1тесz t сэчeніz:
3
бо обрізання — ми, що служимо Богові духом і хвалимось Ісусом Христом, а не надіємось на плоть.
3
мh бо є3смы2 њбрёзаніе, и5же дyхомъ бGу слyжимъ и3 хвaлимсz њ хrтЁ ї}сэ, ґ не въ пл0ти надёемсz:
4
Хоч я можу надіятись і на плоть. Якщо хто інший думає надіятись на плоть, то я більше,
4
и4бо и3 ѓзъ и3мёю надёzніе тaкожде во пл0ти. Ѓще кто2 и4нъ мни1тъ надёzтисz во пл0ти, ѓзъ пaче,
5
обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, коліна Веніамінового, єврей з євреїв, за законом фарисей,
5
њбрёзанъ nсмоднeвнw, t р0да ї}лева, колёна веніамjнова, є3врeинъ t є3врє1й, по зак0ну фарісeй,
6
за ревністю — гонитель Церкви Божої, за правдою законною — непорочний.
6
по рeвности гони1хъ цRковь б9ію, по прaвдэ зак0ннэй бhвъ непор0ченъ.
7
Але те, що для мене було перевагою, заради Христа я вважав за ніщо.
7
Но ±же ми2 бsху приwбрётєніz, сі‰ вмэни1хъ хrтA рaди тщетY.
8
Та і все я вважаю за ніщо заради переваги пізнання Христа Ісуса, Господа мого: для Hього я від усього відмовився і все вважаю за сміття, щоб придбати Христа
8
Но u5бо вмэнsю вс‰ тщетY бhти за превосходsщее разумёніе хrтA ї}са гDа моегw2, (За? ©м7е7.) є3гHже рaди всёхъ њтщети1хсz, и3 вмэнsю вс‰ ўмeты бhти, да хrтA приwбрsщу
9
і знайтись у Hьому не зі своєю праведністю, яка від закону, але з тією, що через віру в Христа, з праведністю від Бога за вірою;
9
и3 њбрsщусz въ нeмъ, не и3мhй моеS прaвды, ћже t зак0на, но ћже вёрою (ї}съ) хrт0вою, сyщую t бGа прaвду въ вёрэ:
10
щоб пізнати Його і силу воскресіння Його, і участь у стражданнях Його, уподібнюючись смерті Його,
10
ћкw [є4же] разумёти є3го2, и3 си1лу воскrніz є3гw2, и3 соoбщeніе стrтeй є3гw2, соwбразyzсz см7рти є3гw2,
11
щоб досягти воскресіння мертвих.
11
ѓще кaкw дости1гну въ воскrніе мeртвыхъ.
12
Кажу так не тому, що я вже досяг або вдосконалився, але прагну, чи не досягну я, як досяг мене Христос Ісус.
12
Не занE ўжE достиг0хъ, и3ли2 ўжE соверши1хсz: гоню1 же, ѓще и3 пости1гну, њ нeмже и3 постижeнъ бhхъ t хrтA ї}са.
13
Браття, я не вважаю, що я вже досяг, а тільки, забуваючи те, що позаду, я пориваюсь вперед.
13
Брaтіе, ѓзъ себE не u5 помышлsю дости1гша: є3ди1но же, з†днzz ќбw забывaz, въ прє1днzz же простирazсz,
14
Прагну до мети, до почести вишнього покликання Божого в Христі Ісусі,
14
со ўсeрдіемъ гоню2 [къ намёренному текY], къ п0чести вhшнzгw звaніz б9іz њ хrтЁ ї}сэ.
15
отже, хто з вас довершений, так повинен думати; якщо ж ви про щось інакше думаєте, то і це Бог вам відкриє.
15
Е#ли1цы u5бо совершeнни, сіE да мyдрствуимъ: и3 є4же ѓще и4но что2 мhслите, и3 сіE бGъ вaмъ tкрhетъ.
16
Втім, чого ми досягли, так і повинні думати і за тим правилом жити.
16
Nбaче въ нeже достиг0хомъ, т0же да мyдрствуемъ и3 тёмже прaвиломъ жи1телствуемъ.
17
Hаслідуйте, браття, мене і дивіться на тих, що діють за образом, який маєте в нас.
17
Под0бни ми2 бывaйте, брaтіе, и3 смотрsйте тaкw ходsщыz, ћкоже и4мате w4бразъ нaсъ.
18
Багато тих, про кого я часто говорив вам, а тепер навіть із сльозами кажу, поводяться як вороги хреста Христового.
18
Мн0зи бо х0дzтъ, и5хже мн0гажды глаг0лахъ вaмъ, нн7э же и3 плaчz глаг0лю, враги2 кrтA хrт0ва:
19
Кінець їхній — погибель, бог їхній — черево, і слава їхня — в соромі, вони думають про земне.
19
и5мже кончи1на поги1бель, и5мже б0гъ чрeво, и3 слaва въ студЁ и4хъ, и5же земн†z мyдрствуютъ.
20
А наше життя — на небесах, звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа,
20
(За? ©м7ѕ7.) Нaше бо житіE на нб7сёхъ є4сть, toнyдуже и3 сп7си1телz ждeмъ, гDа (нaшего) ї}са хrтA,
21
Який перемінить тіло смирення нашого так, що воно буде відповідне славному Тілу Його, силою, якою Він діє і підкоряє Собі все.
21
и4же преwбрази1тъ тёло смирeніz нaшегw, ћкw бhти семY соwбрaзну тёлу слaвы є3гw2, по дёйству є4же возмогaти є3мY и3 покори1ти себЁ всsчєскаz.
Глава 4
1
Отже, браття мої улюблені й жадані, радість і вінець мій, стійте так у Господі, улюблені.
1
Тёмже, брaтіе мо‰ возлю1блєннаz и3 вождєлённаz, рaдосте и3 вёнче м0й, тaкw ст0йте њ гDэ, возлю1бленніи.
2
Благаю Єводію, благаю й Синтихію мислити те саме в Господі.
2
Е#v0дію молю2 и3 сmнтЂхію молю2 т0жде мyдрствовати њ гDэ:
3
Так, благаю і тебе, щирий співробітнику, допомагай їм, тим, що в благовісті працювали разом зі мною і з Климентом та з іншими співробітниками моїми, чиї імена — в книзі життя.
3
є4й, молю2 и3 тебE, супрyжниче пrный, споспёшествуй и5мъ, ±же во бlговэствовaніи сподвизaшасz со мн0ю и3 съ кли1ментомъ и3 съ пр0чими споспBшники мои1ми, и4хже и3менA въ кни1гахъ жив0тныхъ.
4
Радійте завжди в Господі, і ще кажу: радійте.
4
(За? ©м7з7.) Рaдуйтесz всегдA њ гDэ: и3 пaки рекY: рaдуйтесz.
5
Лагідність ваша нехай буде відома всім людям. Господь близько.
5
Кр0тость вaша разyмна да бyдетъ всBмъ человёкwмъ. ГDь бли1з8.
6
Hе турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом,
6
Ни њ чeмже пецhтесz, но во всeмъ моли1твою и3 молeніемъ со благодарeніемъ прошє1ніz в†ша да сказyютсz къ бGу:
7
і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Ісусі.
7
и3 ми1ръ б9ій, превосходsй всsкъ ќмъ, да соблюдeтъ сердцA в†ша и3 разумBніz в†ша њ хrтЁ ї}сэ.
8
Hарешті, браття мої, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне слави, що тільки чеснота й похвала, про те помишляйте.
8
Пр0чее же, брaтіе (мо‰), є3ли6ка сyть и4стинна, є3ли6ка чтcна, є3ли6ка првdна, є3ли6ка пречcта, є3ли6ка прелюбє1зна, є3ли6ка доброхв†льна, ѓще кaz добродётель и3 ѓще кaz похвалA, сі‰ помышлsйте.
9
Чого ви навчились, що прийняли й чули та бачили в мені, те виконуйте, — і Бог миру буде з вами.
9
И%мже и3 научи1стесz, и3 пріsсте, и3 слhшасте, и3 ви1дэсте во мнЁ, сі‰ твори1те: и3 бGъ ми1ра бyдетъ съ вaми.
10
Я дуже зрадів у Господі, що ви вже знову почали турбуватися про мене; ви і раніше турбувались, але вам не сприяли обставини.
10
(За? ©м7}.) Возрaдовахсz же њ гDэ вельми2, ћкw ўжE когдA воспомzнyсте пещи1сz њ мнЁ: понeже и3 печaстесz, но непог0днымъ [неуд0бнымъ] врeменемъ њбдержaстесz.
11
Говорю не тому, що маю потребу, бо я навчився бути задоволеним тим, що в мене є,
11
Не ћкw по скyдости глаг0лю: ѓзъ бо навык0хъ, въ ни1хже є4смь, дов0ленъ бhти:
12
умію жити і в злиднях, вмію жити і в достатку; вчився всього і в усьому, насичуватись і терпіти голод, бути і в достатку, і в нестатках.
12
вёмъ и3 смири1тисz, вёмъ и3 и3збhточествовати: во всeмъ и3 во всёхъ навык0хъ, и3 насыщaтисz и3 ґлкaти, и3 и3збhточествовати и3 лишaтисz.
13
Усе можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює.
13
Вс‰ могY њ ўкрэплsющемъ мS (ї}сэ) хrтЁ.
14
А втім, ви добре зробили, взявши участь у моїй скорботі.
14
Nбaче д0брэ сотвори1сте, сприwбщи1вшесz печaли моeй.
15
Ви знаєте, филип’яни, що з початку благовістя, коли я вийшов із Македонії, жодна церква не взяла участі у подаванні мені та прийманні мене, крім вас одних;
15
Вёсте же и3 вы2, філіпписjане, ћкw въ начaлэ бlговэствовaніz, є3гдA и3зыд0хъ t макед0ніи, ни є3ди1на ми2 цRковь њбщевaсz въ сл0во даsніz и3 пріsтіz, т0чію вы2 є3ди1ни:
16
ви й до Солуня і раз і два присилали мені на потреби.
16
ћкw и3 въ солyнь и3 є3ди1ною и3 двaщи въ трeбованіе (моE) послaсте ми2.
17
Кажу це не тому, що я шукав подаяння, але шукаю плоду, який примножується на користь вашу.
17
Не ћкw и3щY даsніz, но и3щY плодA мн0жащагwсz въ сл0во вaше [въ п0льзу вaшу].
18
Я одержав усе і маю з достатком; я задоволений, одержавши від Епафродита надіслане вами, як запашне куріння, жертву приємну, благоугодну Богові.
18
Пріsхъ же вс‰ и3 и3збhточествую: и3сп0лнихсz, пріeмь t є3пафродjта пHсланнаz t вaсъ, воню2 благоухaніz, жeртву пріsтну, бlгоуг0дну бGу.
19
Бог мій нехай сповнить усяку потребу вашу, за багатством Своїм у славі, Христом Ісусом.
19
БGъ же м0й да и3сп0лнитъ всsкое трeбованіе вaше по богaтству своемY въ слaвэ, њ хrтЁ ї}сэ.
20
Богові ж і Отцеві нашому слава на віки віків. Амінь.
20
БGу же и3 nц7Y нaшему слaва во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.
21
Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас усі браття, що перебувають зі мною.
21
Цэлyйте всsкаго с™а њ хrтЁ ї}сэ. Цэлyютъ вы2 с{щаz со мн0ю брaтіz.
22
Вітають вас усі святі‚ а найбільше з Кесаревого дому.
22
Цэлyютъ вы2 с™jи вси2, пaче же и5же t кeсарева д0му.
23
Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.
23
Блгdть гDа нaшегw ї}са хrтA со всёми вaми. Ґми1нь.