Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського,
1
При'тча соло'мона сн~а двDа и^же црsтвова въ і^ил~ьтњх#”
2
щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму;
2
разђмњти прмDрость и^ накаꙁа'нїе” раꙁђмњти же словеса` мђ'дростїи”
3
засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти;
3
Прїа'ти же и^ꙁви'тїе словесъ, и^ разреше'нїе гада'нїи” Раꙁђмњти же пра'вдђ и^ и^стиннђ, и^ сђ'дъ и^справля'ти”
4
простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість;
4
да да'стъ неꙁло'бивымъ хђдож#ство” ѓ%трокђ же ю'нђ, чю'в#ствїе, и^ прмDрость”
5
послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради;
5
сего послђшавъ мђ'дрыи, премђдрње бђ'детъ” А^ раꙁђ'мныи, строи'телство стя'житъ”
6
щоб розуміти притчу і хитромудру мову, слова мудреців і загадки їхні.
6
раꙁђмњ'етъ же при'тча и^ те'мно сло'во” гл~анїа же прмDрыхъ и^ гада'нїа”
7
Початок мудрости — страх Господній; [добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога — початок розуміння;] нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння.
7
Нача'ло прмDрости стра'хъ гн~ь” ра'зђм# же, бл~гъ всњмъ творя'щиM ю&” Бл~говњ'рїе же на б~а, и^ нача'ла чю'в#ствїа” прмDрость же и^ накаꙁа'нїе, нечести'вїи ё^ничижа'ютъ”
8
Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї,
8
Слы'ши сн~ђ накаꙁа'нїе эTц~а твоего, и^ не эTрини накаꙁа'нїа мт~ре твоеа”
9
тому що це — прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї.
9
Вњне'цъ бо блгDти прїимеши на твоем# връсњ, и^ гри'внђ ꙁла'тђ ѓ^ своеи# выи”
10
Сину мій! якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся;
10
Сн~е да не прельстя'тъ тебе мђ'жи нечестивїи, не въсхощи` же
11
якщо будуть говорити: «йди з нами, зробимо засідку для убивства, підстережемо непорочного без вини,
11
а%ще ё^моля'тᲆ тя гл~ющи” пои^ди` с на'ми причасᲄи'ся крови, покры'емъ же в ꙁемли` мђжа пра'веDна беꙁ# пра'вды”
12
живих проковтнемо їх, як пекло, і — цілих, як тих, що сходять у могилу;
12
пожрем# же е^го, ја%ко а'дъ жива” и^ во'ꙁмемъ па'мять е^го эT ꙁемля`,
13
наберемо всякого дорогоцінного майна, наповнимо доми наші здобич чю;
13
стяжа'нїе е^го мно'го прїимемъ” и^спо'лнимᲆ домы наша коры'стїю,
14
жереб твій ти будеш кидати разом з нами, склад один буде в усіх нас», —
14
жре'бїи же твои положи` с на'ми” ѓ'бще же влагалище стя'жемъ вси`, и^ вре'тище е^ди'но да бђ'детъ всњмъ намъ”
15
сину мій! не ходи в путь з ними, утримай ногу твою від путі їх,
15
Не ходи` в пђть с ними, ё^клони же но'гђ твою эT стеꙁъ и'хъ”
16
тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови.
16
Но'гы бо и'хъ, на ꙁло` ри'щђтъ, и^ ско'ры сђ'ть на проли'тїе крове”
17
У очах усіх птахів даремно розставляються тенета,
17
Не бес пра'вды бо пропина'ются мрежа пернатымᲆ,
18
а роблять за сідку для їхньої крови і підстерігають їхні душі.
18
тїи бо ё^бїе'нїю ѓ^бща'ются, събира'юT себњ ꙁлаа” раꙁрђше'нїе же мђже'и ꙁаконопрестђп#никъ ꙁл^а”
19
Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним.
19
Се^ сђть пђтїе всњX творя'щихъ беꙁако'нїе, нечестїем# бо, дш~ю свою` эTе'млютъ”
20
Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій,
20
прмDрость въ и^схо'дищихъ пое'тся” въ пђтехъ же дръꙁнове'нїе в#во'дитъ”
21
у головних місцях зібрань проповідує, біля входів у міські ворота говорить промову свою:
21
На връсњх# же стњ'нъ забра'лныхᲆ проповњ'дђется, въ вра'тњхъ же силныхъ присњди'тъ, и^ въ вра'тњхъ гра'да дерза'ющи гл~етᲆ”
22
«доки, невігласи, будете любити неуцтво? доки буйні будуть тішитися буйством? доки нерозумні будуть ненавидіти знання?
22
е^ли'ко ё^бо лњтъ неꙁло'бивїи дръжаTся пра'вды не постыдя'тся” а^ беꙁђ'мнїи, досаже'нїю сђть по'хотницы, нечести'вїи бывше” Въꙁненавидњша чю'в#ствїе,
23
Зверніться до мого викривання: ось, я виллю на вас дух мій, сповіщу вам слова мої.
23
и^ пови'нни быша ѓ^бличе'нїемъ” Се^ преDлага'ю вамъ, моего дх~а гл~анїе” наё^чю же ваs мое^мђ словеси”
24
Я кликала, і ви не послухалися; простягала руку мою, і не було того, хто слухає;
24
Поне'же ꙁваX и^ не послђшасте мене, простира'хᲆ словеса` и^ не внима'стњ”
25
і ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли.
25
но эTмњта'сте моа` совњты, и^ мои'хъ ѓ^бличе'нїи не внима'сте”
26
За те і я посміюся з вашої загибелі; порадію, коли прийде на вас жах;
26
Тњм# же и^ а^ꙁъ вашеи поги'бели посмњю'ся, пора'дђю же ся всегда`, а%ще прїидетъ вамᲆ погы'бель”
27
коли прийде на вас жах, як буря, і лихо, як вихор, принесеться на вас; коли осягнуть вас скорбота і тиснява.
27
и^ли ја%ко млъва на вы внеꙁаа^пђ раꙁоре'нїе подобно бђ'рїи прїидеT, и^ли е^гда` вамъ прїидетъ печа'ль и^ гра'дђ ѓ^бъстоа'нїе”
28
Тоді будуть кликати мене, і я не почую; зранку будуть шукати мене, і не знайдуть мене.
28
Бђ'детᲆ бо е^гда` приꙁове'те мя, а%ꙁ# же не послђшаю ваs” вꙁы'щђтъ мене ꙁлїи и^ не ѓ^бря'щTђ”
29
За те, що вони зненавиділи знання і не обрали для себе страху Господнього,
29
Въꙁненавидњша бо прмDрость” и^ стра'ха гн~я, не и^ꙁво'лиша”
30
не прийняли поради моєї, знехтували усі викривання мої;
30
Не хотя'хђ бо внима'ти мои^хъ совњтъ, подража'хђ бо моа` ѓ^блече'нїа”
31
за те і будуть вони споживати від плодів шляхів своїх і насичуватися від помислів їх.
31
тњм#же ё^бо снњдя'тᲆ своиX пђтїи плоды`, и^ свое'а не'чести насы'тятся”
32
Тому що впертість невігласів уб’є їх, і безтурботність нерозумних погубить їх,
32
Зане` бо ѓ^би'дяхђ младыя ё^бїе'ни бђ'дTђ, и^спыта'нїе нечестивыя, гђ'бит#”
33
а той, хто слухає мене, буде жити безпечно і спокійно, не боячись зла».
33
Слђшаяи# же мене` всели'тся на ё^пова'нїе, и^же беꙁ#млъствиT беꙁ# стра'ха, эT всякого ꙁла”