Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками.
1
Му́дрыя жены́ созда́ша до́мы: безу́мная же раскопа́ рука́ма свои́ма.
2
Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його.
2
Ходя́й пра́во бои́тся Го́спода: развраща́яй же пути́ своя́ обезче́стится.
3
У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх.
3
Изъ у́стъ безу́мныхъ же́злъ досажде́нія: устнѣ́ же му́дрыхъ храня́тъ я́.
4
Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів.
4
Идѣ́же нѣ́сть воло́въ, я́сли чи́сты: а идѣ́же жи́та мно́га, я́вна волу́ крѣ́пость.
5
Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди.
5
Свидѣ́тель вѣ́ренъ не лже́тъ: разжиза́єтъ же ло́жная свидѣ́тель непра́веденъ.
6
Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке.
6
Взы́щеши прему́дрости у злы́хъ, и не обря́щеши: чу́вство же у му́дрыхъ удо́бно.
7
Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст.
7
Вся́ проти́вна [су́ть] му́жеви безу́мну: ору́жіє же чу́вствія устнѣ́ прему́дры.
8
Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана.
8
Прему́дрость кова́рныхъ уразумѣ́єтъ пути́ и́хъ: бу́йство же безу́мныхъ въ заблужде́ніи.
9
Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління.
9
До́мове беззако́нныхъ тре́буютъ очище́нія, до́мове же пра́ведныхъ прія́тни.
10
Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий.
10
Се́рдце му́жа чу́вственно печа́ль души́ єго́: єгда́ же весели́тся, не примѣша́єтся досажде́нію.
11
Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне.
11
До́мове нечести́выхъ исче́знутъ, селе́нія же пра́во творя́щихъ пребу́дутъ.
12
Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти.
12
Є́сть пу́ть, и́же мни́тся человѣ́комъ пра́въ бы́ти, послѣ́дняя же єго́ прихо́дятъ во дно́ а́да.
13
І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль.
13
Ко весе́ліємъ не примѣшава́єтся печа́ль: послѣ́дняя же ра́дости въ пла́чь прихо́дятъ.
14
Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх.
14
Путі́й свои́хъ насы́тится дерзосе́рдый, от размышле́ній же свои́хъ му́жъ бла́гъ.
15
Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.
15
Незло́бивый вѣ́ру є́млетъ вся́кому словеси́, кова́рный же прихо́дитъ въ раска́яніє.
16
Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.
16
Прему́дръ убоя́вся уклони́тся от зла́, безу́мный же на себе́ надѣ́явся смѣшава́єтся со беззако́ннымъ.
17
Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна.
17
Остроя́ростный безъ совѣ́та твори́тъ, му́жъ же му́дрый мно́гая терпи́тъ.
18
Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.
18
Раздѣля́ютъ безу́мніи зло́бу, кова́рніи же удержа́тъ чу́вство.
19
Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника.
19
Попо́лзнутся злі́и предъ благи́ми, и нечести́віи послу́жатъ предъ две́рьми пра́ведныхъ.
20
Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.
20
Дру́зіє возненави́дятъ друго́въ убо́гихъ: дру́зіє же бога́тыхъ мно́зи.
21
Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.
21
Безче́стяй убо́гія согрѣша́єтъ, ми́луяй же ни́щыя блаже́нъ.
22
Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих.
22
Заблужда́ющіи [непра́ведницы] дѣ́лаютъ зла́я, ми́лость же и и́стину дѣ́лаютъ благі́и. Не вѣ́дятъ ми́лости и вѣ́ры дѣ́лателіє злы́хъ: ми́лостыни же и вѣ́ры у дѣ́лателей благи́хъ.
23
Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.
23
Во вся́цѣмъ пеку́щемся є́сть изоби́ліє: любосла́стный же и безпеча́льный въ ску́дости бу́детъ.
24
Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є.
24
Вѣне́цъ прему́дрыхъ бога́тство и́хъ, житіє́ же безу́мныхъ зло́.
25
Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.
25
Изба́витъ от злы́хъ ду́шу свидѣ́тель вѣ́ренъ, разжиза́єтъ же лжи́вая ле́стный.
26
У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок.
26
Во стра́сѣ Госпо́дни упова́ніє крѣ́пости, ча́домъ же свои́мъ оста́витъ утвержде́ніє [ми́ра].
27
Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.
27
Стра́хъ Госпо́день исто́чникъ жи́зни, твори́тъ же укланя́тися от сѣ́ти сме́ртныя.
28
У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві.
28
Во мно́зѣ язы́цѣ сла́ва царю́: во оскудѣ́ніи же лю́дстѣ сокруше́ніє си́льному.
29
У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту.
29
Долготерпѣли́въ му́жъ мно́гъ въ ра́зумѣ, малоду́шный же крѣ́пко безу́менъ.
30
Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток.
30
Кро́ткій му́жъ се́рдцу вра́чь: мо́ль же косте́мъ се́рдце чу́вственно.
31
Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному.
31
Оклевета́яй убо́гаго раздража́єтъ сотво́ршаго и́, почита́яй же єго́ ми́луєтъ ни́щаго.
32
За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію.
32
Во зло́бѣ своє́й отри́нется нечести́вый: надѣ́яйжеся на Го́спода свои́мъ преподо́біємъ пра́веденъ.
33
Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе.
33
Въ се́рдцы бла́зѣ му́жа почі́єтъ прему́дрость, въ се́рдцы же безу́мныхъ не познава́єтся.
34
Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів.
34
Пра́вда возвыша́єтъ язы́къ: умаля́ютъ же племена́ грѣси́.
35
Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його.
35
Прія́тенъ царе́ви слуга́ разу́мный, свои́мъ же благообраще́ніємъ отъе́млетъ безче́стіє.