Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Примхи шукає норовистий, повстає проти всього розумного.
1
Вины̑ и҆́щетъ мꙋ́жъ хотѧ̀ ѿлꙋчи́тисѧ ѿ дрꙋгѡ́въ, на всѧ́ко же вре́мѧ поноси́мь бꙋ́детъ.
2
Дурень не любить знання, а тільки б виявити свій розум.
2
Не тре́бꙋетъ премꙋ́дрости мꙋ́жъ скꙋдоꙋ́менъ, занѐ па́че во́дитсѧ безꙋ́мїемъ.
3
З приходом нечестивого приходить і презирство, а з неславою — ганьба.
3
Є҆гда̀ прїи́детъ нечести́вый во глꙋбинꙋ̀ ѕѡ́лъ, неради́тъ: нахо́дитъ же є҆мꙋ̀ безче́стїе и҆ поноше́нїе.
4
Слова вуст людських — глибокі води; джерело мудрости — струменевий потік.
4
Вода̀ глꙋбока̀ сло́во въ се́рдцы мꙋ́жа, рѣка́ же и҆зска́чꙋщи и҆ и҆сто́чникъ жи́зни.
5
Недобре бути небезстороннім до нечестивого, щоб звергнути праведного на суді.
5
Чꙋди́тисѧ лицꙋ̀ нечести́вагѡ не добро̀, нижѐ преподо́бно оу҆кланѧ́ти првⷣное на сꙋдѣ̀.
6
Вуста нерозумного йдуть на сварку, і слова його викликають побиття.
6
Оу҆стнѣ̀ безꙋ́мнагѡ приво́дѧтъ є҆го̀ на ѕло̀, оу҆ста́ же є҆гѡ̀ де́рзѡстнаѧ призыва́ютъ сме́рть.
7
Язик нерозумного — загибель для нього, і вуста його — сітка для душі його.
7
Оу҆ста̀ безꙋ́мнагѡ сокрꙋше́нїе є҆мꙋ̀, оу҆стнѣ́ же є҆гѡ̀ сѣ́ть дꙋшѝ є҆гѡ̀.
8
[Лінивого долає страх, а душі жоноподібні будуть голодувати.]
8
Лѣни̑выѧ низлага́етъ стра́хъ: дꙋ́ши же мꙋже́й жена́мъ подо́бныхъ вза́лчꙋтъ.
9
Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби.
9
Не и҆сцѣлѧ́ѧй себѐ во свои́хъ дѣ́лѣхъ бра́тъ є҆́сть погꙋблѧ́ющемꙋ себѐ сама́го.
10
Недбайливий у роботі своїй — брат марнотратцю.
10
И҆з̾ вели́чества крѣ́пости и҆́мѧ гдⷭ҇не, къ немꙋ́же притека́юще првⷣницы возно́сѧтсѧ.
11
Ім’я Господа — міцна вежа: втікає до неї праведник — і у безпеці.
11
И҆мѣ́нїе бога́тꙋ мꙋ́жꙋ гра́дъ тве́рдъ, сла́ва же є҆гѡ̀ вельмѝ присѣнѧ́етъ.
12
Майно багатого — міцне місто його, і як висока огорожа в його уяві.
12
Пре́жде сокрꙋше́нїѧ возно́ситсѧ се́рдце мꙋ́жꙋ и҆ пре́жде сла́вы смирѧ́етсѧ.
13
Перед падінням підноситься серце людини, а смирення передує славі.
13
И҆́же ѿвѣща́етъ сло́во пре́жде слы́шанїѧ, безꙋ́мїе є҆мꙋ̀ є҆́сть и҆ поноше́нїе.
14
Хто дає відповідь не вислухавши, той нерозумний, і сором йому.
14
Гнѣ́въ мꙋ́жа оу҆кроща́етъ ра́бъ разꙋ́мный: малодꙋ́шна же человѣ́ка кто̀ стерпи́тъ;
15
Дух людини переносить її немочі; а вражений дух — хто може підкріпити його?
15
Се́рдце разꙋ́мнагѡ стѧ́жетъ чꙋ́вствїе, оу҆шеса́ же мꙋ́дрыхъ и҆́щꙋтъ смы́сла.
16
Серце розумного здобуває знання, і вухо мудрих шукає знання.
16
Даѧ́нїе человѣ́ка распространѧ́етъ є҆го̀ и҆ съ си́льными посажда́етъ є҆го̀.
17
Подарунок у людини дає їй простір і до вельмож доведе її.
17
Првⷣный себє̀ сама́гѡ ѡ҆глаго́лникъ во первосло́вїи: є҆гда́ же приложи́тъ сꙋпоста́тъ, ѡ҆блича́етсѧ.
18
Перший у позові своєму правий, але приходить суперник його і досліджує її.
18
Прекослѡ́вїѧ оу҆толѧ́етъ молчали́вый и҆ во власте́хъ ѡ҆предѣлѧ́етъ.
19
Жереб припиняє суперечки і вирішує між сильними.
19
Бра́тъ ѿ бра́та помога́емь, ꙗ҆́кѡ гра́дъ тве́рдъ и҆ высо́къ, оу҆крѣплѧ́етсѧ же ꙗ҆́коже ѡ҆снова́ное ца́рство.
20
Брат, який озлобився, неприступніший за міцне місто, і сварки подібні до запорів замку.
20
Ѿ плодѡ́въ оу҆́стъ мꙋ́жъ насыща́етъ чре́во своѐ, и҆ ѿ плодѡ́въ оу҆сте́нъ свои́хъ насы́титсѧ.
21
Від плоду вуст людини наповнюється утроба її; плодами вуст своїх вона насичується.
21
Сме́рть и҆ живо́тъ въ рꙋцѣ̀ ѧ҆зы́ка: оу҆держава́ющїи же є҆го̀ снѣдѧ́тъ плоды̀ є҆гѡ̀.
22
Смерть і життя — у владі язика, і ті, що люблять його, споживуть від плодів його.
22
И҆́же ѡ҆брѣ́те женꙋ̀ добрꙋ̀, ѡ҆брѣ́те благода́ть, прїѧ́лъ же є҆́сть ѿ гдⷭ҇а тишинꙋ̀.
23
Хто знайшов [добру] дружину, той знайшов благо й одержав благодать від Господа. [Хто виганяє добру дружину, той виганяє щастя, а хто утримує перелюбницю — божевільний і нечестивий.]
23
И҆́же и҆згонѧ́етъ женꙋ̀ до́брꙋю, и҆згонѧ́етъ блага̑ѧ: держа́й же прелюбодѣ́йцꙋ безꙋ́менъ и҆ нечести́въ.
24
З благанням говорить убогий, а багатий відповідає грубо.
24
Съ молє́нїи глаго́летъ оу҆бо́гїй, бога́тый же ѿвѣща́етъ же́стокѡ.
25
Хто хоче мати друзів, той і сам повинен бути дружнім; і буває друг, більш прив’язаний, ніж брат.
25
Мꙋ́жъ любо́венъ къ дрꙋ́жбѣ, и҆ є҆́сть дрꙋ́гъ прилѣпи́выйсѧ па́че бра́та.