Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Вино — глузливе, сикера — буйна; і всякий, хто захоплюється ними, нерозумний.
1
Неви'нно вино`, и^ прокля'то еs пїянъство” И$ вся'къ ходя'и бђ'е, не бђдетъ премђдръ.
2
Гроза царя — ніби ревіння лева: хто дратує його, той грішить проти самого себе.
2
недале'че е^сть преще'нїе цр~ево ја%рости льво'вы, раꙁдража'яи же е^го и^ примњша'яися е^мь съгрњша'етъ въ свою дш~ђ.
3
Шана для людини — відстати від сварки; а всякий дурень задерикуватий.
3
сла'ва мђжђ эTвраща'тися эT клеветы`, и^ вся'къ беꙁђменъ с таковым# сплета'ется.
4
Лінивець узимку не оре: шукає влітку — і немає нічого.
4
поноси'мъ быва'етъ лњни'выи не ё^срамляеTся, такоже и^ ꙁае^мля'и пшени'цђ в жа'твђ”
5
Помисли в серці людини — глибокі води, але людина розумна вичерпує їх.
5
Вода` глђбо'ка совњтъ вᲆ срDци мђжђ, мђж# же премђдръ и^зче'рплетъ ю&.
6
Багато хто хвалить людину за милосердя, але правдиву людину хто знаходить?
6
вели'къ е^сть чл~къ и^ дра'гъ мђжъ ᲄворя'и млsть, мђжа же вњрна дњло ѓ^брњсти`.
7
Праведник ходить у своїй непорочності: блаженні діти його після нього!
7
и^же бес поро'ка живе'тъ въ пра'вдђ, бл~жены и^ дњти ѓ^ста'витъ своя”
8
Цар, який сидить на престолі суду, розганяє очима своїми все зле.
8
Є$гда` цр~ь пра'веденъ на прsтлњ ся'детъ, не ста'нетъ проти'вђ ѓ%чїю е^го ничто'же лђка'во”
9
Хто може сказати: «я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?»
9
Кто же ся похва'литъ чи'сᲄо и^мњти срDце, и^л^и кт^о дръꙁнетъ чи'стъ быти эT грњхъ.
10
Неоднакові терези, неоднакова міра, те й інше — мерзота перед Господом.
10
ѕлословя'щихъ эTц~а и^л^и мт~рь, ё^гаша'етъ свњти'лникъ свои. ѕњни'цама же ѓ%чїю свое'ю ё'зритъ т#мђ`
11
Можна узнати навіть отрока за заняттями його, чи чистою і чи правильною буде поведінка його.
11
ча'сть поспњш#ша въ прьвыхъ, и^ на послњдокъ не блsвится.
12
Вухо, що чує, й око, що бачить, — і те й інше створив Господь.
12
не рцы м#сти'ти вра'га свое^го, н^о пожди г~а да ти помо'жеT.
13
Не люби спати, щоб тобі не зубожіти; тримай відкритими очі твої, і будеш досита їсти хліб.
13
мњри'ло ма'ло и^ вели'ко, и^ мњра бњдно ра'вна, нечи'сᲄа е^сть преD гм~ъ ѓ^боя, и^ творя'и иX та'ко в животњ` свое^мъ прет#кне'тся”
14
«Погано, погано», говорить покупець, а коли відійде, хвалиться.
14
15
Є золото і багато перлів, але дорогоцінне начиння — вуста розумні.
15
16
Візьми одяг його, оскільки він заручився за чужого; і за стороннього візьми від нього заставу.
16
17
Солодкий для людини хліб, придбаний неправдою; але після рот її наповниться жорствою.
17
18
Починання одержують твердість через нараду, і після наради веди війну.
18
19
Хто ходить переносником, той відкриває таємницю; і хто широко розкриває рот, з тим не спілкуйся.
19
20
Хто лихословить батька свого і свою матір, того світильник згасне серед глибокої темряви.
20
ю%нота съ прпDбнымъ и^спра'витъ пђти` своя,
21
Спадщина, поспішно захоплена спочатку, не благословиться згодом.
21
ё'хо слы'шитъ и^ ѓ'ко ви'дитъ г~ь дњла'яи ѓ^боя”
22
Не говори: «я відплачу за зло»; залиш Господу, і Він збереже тебе.
22
Не люби` клевета'нїя да не эTпаде'ши, эTврьꙁи ѓ%чи свои` и^ насыща'ися хлᲇба.
23
Мерзота перед Господом — неоднакові гирі, і неправильні терези — не добро.
23
мръ'ꙁость гв~и сђгђба мњра, и^ мњри'ло льсти'вно нњсть эT него прїятно.
24
Від Господа спрямовуються кроки людини; людині ж як дізнатися про шлях свій?
24
эT г~а же и^справля'ются стопы` мђжеви, съгрњша'яи же како ё^бо раꙁђмњ'етъ пђти` е^го.
25
Сітка для людини — поспішно давати обітницю, і після обітниці обмірковувати.
25
сњть мђжеви ско'ра своа ѓ^свяща'ти, по моли'твњ б^о покаја%нїе быва'етъ.
26
Мудрий цар розвіє нечестивих і поверне на них колесо.
26
вњятель нечести'вымъ е^сть цр~ь мђдръ, и^ нало'жиT на' ня ко'ло”
27
Світильник Господній — дух людини, який випробовує всі глибини серця.
27
СвTњ гн~ь ѓ^заряеT дш~а чл~коM і^ помышленїа, і^же и%щеT насыщенїа чре'вђ свое^мђ.
28
Милість і істина охороняють царя, і милістю він підтримує престіл свій.
28
млsтыни и%стїн#на съхране'нїе цр~ю, и^ ѓ^бы'идеᲄъ прsтлᲆ е^го въ пра'вдђ.
29
Слава юнаків — сила їх, а прикраса старих — сивина.
29
лњпо е^сть ю%нота'м# премђдрости чю'в#ство, сла'ва же ста'рцемъ сњди'ны.
30
Рани від побиття — лікування проти зла, й удари, що проникають у нутрощі утроби.
30
съкрђше'нїя и^ досажде'нїя ё^тыка'ются ѕлы'х#, ја%ꙁвы же въ сокро'вищехъ чре'ва”