Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 22
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською
1
Добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото.
Терня і сіті на шляху підступного; хто береже душу свою, віддалися від них.
5
Волчцы2 и3 сBти на путeхъ стр0потныхъ, хранsй же свою2 дyшу и3збэжи1тъ и5хъ.
6
Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє.
6
Богaтіи ўб0гими и4мутъ њбладaти,
7
Багатий панує над бідним, і боржник робиться рабом позикодавця.
7
и3 раби2 свои6мъ господeмъ взаи1мъ дадyтъ.
8
Хто сіє неправду, пожне біду, і тростини гніву його не стане. [Людину, яка доброхітно дає, любить Бог, і нестачу діл її поповнить.]
8
Сёzвый ѕл†z п0жнетъ ѕл†z, ћзву же дёлъ свои1хъ соверши1тъ.
9
Милосердий буде благословлятися, тому що дає бідному від хліба свого. [Перемогу і честь здобуває той, хто дає дари, і навіть оволодіває душею тих, що одержують їх.]
Глибока прірва — вуста блудниць: на кого прогнівається Господь, той упаде туди.
14
Вины2 и4щетъ и3 глаг0летъ лэни1вый: лeвъ на стезsхъ, на путeхъ же разбHйницы.
15
Глупота прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього.
15
Ћма глубокA ўстA законопрестyпныхъ: возненави1дэный же t гDа впадeтсz въ ню2. Сyть путіE ѕлjи пред8 мyжемъ, и3 не лю1битъ возврати1тисz t ни1хъ: возврати1тисz же подобaетъ t пути2 стр0потна и3 ѕлaгw.
16
Хто кривдить бідного, щоб примножити своє багатство, і хто дає багатому, той зубожіє.
16
Безyміе ви1ситъ на сeрдцы ю4нагw: жeзлъ же и3 наказaніе далeче (tг0нитъ) t негw2.
17
Прихили вухо твоє, і слухай слова мудрих, і серце твоє зверни до мого знання;
17
Њби1дzй ўб0гаго мнHгаz себЁ ѕл† твори1тъ, даeтъ же богaтому во њскудёніе (себЁ).
18
тому що утіхою буде, якщо ти будеш зберігати їх у серці твоєму, і вони будуть також на вустах твоїх.
18
Ко словесє1мъ мyдрыхъ прилагaй твоE ќхо, и3 ўслhши мо‰ словесA: своe же сeрдце ўтверди2 (къ ни6мъ), да разумёеши, ћкw дwбрA сyть.
19
Щоб уповання твоє було на Господа, я вчу тебе і сьогодні, і ти пам’ятай.