Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото.
1
Лꙋ́чше и҆́мѧ до́брое, не́же бога́тство мно́го, па́че же сребра̀ и҆ зла́та блгⷣть бл҃га́ѧ.
2
Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь.
2
Бога́тъ и҆ ни́щь срѣто́ста дрꙋ́гъ дрꙋ́га, ѻ҆бои́хъ же гдⷭ҇ь сотворѝ.
3
Розсудливий бачить біду, і ховається; а недосвідчені йдуть уперед, і караються.
3
Хꙋдо́гъ, ви́дѣвъ лꙋка́ваго мꙋ́чима крѣ́пкѡ, са́мъ наказꙋ́етсѧ: безꙋ́мнїи же мимоше́дше ѡ҆тщети́шасѧ.
4
За смиренням іде страх Господній, багатство і слава і життя.
4
Ро́дъ премꙋ́дрости стра́хъ гдⷭ҇ень, и҆ бога́тство и҆ сла́ва и҆ живо́тъ.
5
Терня і сіті на шляху підступного; хто береже душу свою, віддалися від них.
5
Волчцы̀ и҆ сѣ̑ти на пꙋте́хъ стро́потныхъ, хранѧ́й же свою̀ дꙋ́шꙋ и҆збѣжи́тъ и҆̀хъ.
6
Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє.
6
Бога́тїи оу҆бо́гими и҆́мꙋтъ ѡ҆блада́ти,
7
Багатий панує над бідним, і боржник робиться рабом позикодавця.
7
и҆ рабѝ свои̑мъ господе́мъ взаи́мъ дадꙋ́тъ.
8
Хто сіє неправду, пожне біду, і тростини гніву його не стане. [Людину, яка доброхітно дає, любить Бог, і нестачу діл її поповнить.]
8
Сѣ́ѧвый ѕла̑ѧ по́жнетъ ѕла̑ѧ, ꙗ҆́звꙋ же дѣ́лъ свои́хъ соверши́тъ.
9
Милосердий буде благословлятися, тому що дає бідному від хліба свого. [Перемогу і честь здобуває той, хто дає дари, і навіть оволодіває душею тих, що одержують їх.]
9
Мꙋ́жа ти́ха и҆ даѧ́телѧ лю́битъ гдⷭ҇ь, сꙋетꙋ́ же дѣ́лъ є҆гѡ̀ сконча́етъ.
10
Прожени кощунника, і віддалиться розбрат, і припиняться сварка і лайка.
10
Ми́лꙋѧй ни́щаго са́мъ препита́етсѧ: ѿ свои́хъ бо хлѣ́бѡвъ дадѐ оу҆бо́гомꙋ. Побѣ́дꙋ и҆ че́сть оу҆строѧ́етъ даѧ́й да́ры, ѻ҆ба́че дꙋ́шꙋ погꙋблѧ́етъ стѧжа́вшихъ.
11
Хто любить чистоту серця, у того приємність на вустах, тому цар — друг.
11
И҆зженѝ ѿ со́нмища гꙋби́телѧ, и҆ и҆зы́детъ съ ни́мъ прѣ́нїе: є҆гда́ бо сѧ́детъ въ со́нмищи, всѣ́хъ безче́ститъ.
12
Очі Господа охороняють знання, а слова законопорушника Він відкидає.
12
Лю́битъ гдⷭ҇ь прпⷣбнаѧ сердца̀, прїѧ́тни же є҆мꙋ̀ всѝ непоро́чнїи въ пꙋте́хъ свои́хъ: оу҆стна́ма пасе́тъ ца́рь (лю́ди своѧ̑).
13
Лінивець говорить: «лев на вулиці! посередині площі уб’ють мене!»
13
Ѻ҆́чи гдⷭ҇ни соблюда́ютъ чꙋ́вство: презира́етъ словеса̀ законопрестꙋ́пный.
14
Глибока прірва — вуста блудниць: на кого прогнівається Господь, той упаде туди.
14
Вины̀ и҆́щетъ и҆ глаго́летъ лѣни́вый: ле́въ на стезѧ́хъ, на пꙋте́хъ же разбѡ́йницы.
15
Глупота прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього.
15
Ꙗ҆́ма глꙋбока̀ оу҆ста̀ законопрестꙋ́пныхъ: возненави́дѣный же ѿ гдⷭ҇а впаде́тсѧ въ ню̀. Сꙋ́ть пꙋтїѐ ѕлі́и пред̾ мꙋ́жемъ, и҆ не лю́битъ возврати́тисѧ ѿ ни́хъ: возврати́тисѧ же подоба́етъ ѿ пꙋтѝ стро́потна и҆ ѕла́гѡ.
16
Хто кривдить бідного, щоб примножити своє багатство, і хто дає багатому, той зубожіє.
16
Безꙋ́мїе ви́ситъ на се́рдцы ю҆́нагѡ: же́злъ же и҆ наказа́нїе дале́че (ѿго́нитъ) ѿ негѡ̀.
17
Прихили вухо твоє, і слухай слова мудрих, і серце твоє зверни до мого знання;
17
Ѡ҆би́дѧй оу҆бо́гаго мнѡ́гаѧ себѣ̀ ѕла̑ твори́тъ, дае́тъ же бога́томꙋ во ѡ҆скꙋдѣ́нїе (себѣ̀).
18
тому що утіхою буде, якщо ти будеш зберігати їх у серці твоєму, і вони будуть також на вустах твоїх.
18
Ко словесє́мъ мꙋ́дрыхъ прилага́й твоѐ оу҆́хо, и҆ оу҆слы́ши моѧ̑ словеса̀: свое́ же се́рдце оу҆твердѝ (къ ни̑мъ), да разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ дѡбра̀ сꙋ́ть.
19
Щоб уповання твоє було на Господа, я вчу тебе і сьогодні, і ти пам’ятай.
19
И҆ а҆́ще вложи́ши ѧ҆̀ въ се́рдце твоѐ, возвеселѧ́тъ тебѐ кꙋ́пнѡ во твои́хъ оу҆стнѣ́хъ.
20
Чи не писав я тобі тричі в порадах і наставляннях,
20
Да бꙋ́детъ тѝ на гдⷭ҇а наде́жда, и҆ пока́жетъ тѝ пꙋ́ть сво́й.
21
щоб навчити тебе точних слів істини, щоб ти міг передавати слова істини тим, хто посилає тебе?
21
Ты́ же напишѝ ѧ҆̀ себѣ̀ три́жды, на совѣ́тъ и҆ смы́слъ и҆ ра́зꙋмъ, на широтѣ̀ се́рдца твоегѡ̀: оу҆чꙋ́ бо тѧ̀ и҆́стинномꙋ словесѝ, и҆ ра́зꙋма блага́гѡ слꙋ́шати на ѿвѣ́ты словесє́мъ и҆́стиннымъ предлага́ємымъ тебѣ̀.
22
Не будь грабіжником бідного, тому що він бідний, і не утискуй нещасного біля воріт,
22
Не наси́лствꙋй ни́щаго, занѐ оу҆бо́гъ є҆́сть, и҆ не досажда́й немощно́мꙋ во вратѣ́хъ:
23
тому що Господь вступиться у справу їх і візьме душу у грабіжників їхніх.
23
гдⷭ҇ь бо и҆́мать сꙋди́ти є҆гѡ̀ сꙋ́дъ, и҆ и҆зба́виши твою̀ безбѣ́днꙋю дꙋ́шꙋ.
24
Не дружися з гнівливим і не спілкуйся з людиною запальною,
24
Не быва́й дрꙋ́гъ мꙋ́жꙋ гнѣвли́вꙋ и҆ со дрꙋ́гомъ жестокосе́рдымъ не соводворѧ́йсѧ:
25
щоб не навчитися шляхів її і не накинути петлі на душу свою.
25
да не когда̀ наꙋчи́шисѧ пꙋтє́мъ є҆гѡ̀ и҆ прїи́меши тене́та дꙋшѝ твое́й.
26
Не будь з тих, які дають руки і ручаються за борги:
26
Не вдава́йсѧ въ порꙋче́нїе, стыдѧ́сѧ лица̀:
27
якщо тобі нема чим заплатити, то для чого доводити себе, щоб узяли постіль твою з-під тебе?
27
є҆гда́ бо не бꙋ́деши и҆мѣ́ти чи́мъ и҆скꙋпи́тисѧ, во́змꙋтъ посте́лю, ꙗ҆́же под̾ ре́бры твои́ми.
28
Не пересувай межі давньої, яку провели батьки твої.
28
Не прелага́й предѣ̑лъ вѣ́чныхъ, ꙗ҆̀же положи́ша ѻ҆тцы̀ твоѝ.
29
Чи бачив ти людину моторну у своїй справі? Вона буде стояти перед царями, вона не буде стояти перед простими.
29
Прозри́телнꙋ человѣ́кꙋ и҆ ѻ҆́стромꙋ въ дѣ́лѣхъ свои́хъ пред̾ царьмѝ подоба́етъ стоѧ́ти, и҆ не стоѧ́ти пред̾ мꙋжмѝ просты́ми.