Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І це притчі Соломона, які зібрали люди Єзекії, царя Юдейського.
1
Сїѧ̑ при̑тчи соломѡ̑ни бы́вшыѧ нерасположє́нны, ꙗ҆̀же списа́ша дрꙋ́зїе є҆зекі́и царѧ̀ і҆ꙋде́йска.
2
Слава Божа — покривати таємницею справу, а слава царів — досліджувати справу.
2
Сла́ва бж҃їѧ кры́етъ сло́во, сла́ва же царе́ва почита́етъ повелѣ̑нїѧ є҆гѡ̀.
3
Як небо у висоті й земля в глибині, так серце царів — недослідиме.
3
Не́бо высоко̀, землѧ́ же глꙋбока̀: се́рдце же царе́во неѡбличи́телно.
4
Відокреми домішки від срібла, і вийде у срібника сосуд:
4
Кꙋ́й неискꙋше́нное сребро̀, и҆ ѡ҆чи́ститсѧ чи́сто всѐ.
5
віддали неправедного від царя, і престіл його утвердиться правдою.
5
Оу҆бива́й нечести̑выѧ ѿ лица̀ царе́ва, и҆ и҆спра́витсѧ въ пра́вдѣ престо́лъ є҆гѡ̀.
6
Не величайся перед лицем царя, і на місці великих не ставай;
6
Не горди́сѧ пред̾ лице́мъ царе́вымъ и҆ на мѣ́стѣ си́льныхъ не ста́ни:
7
тому що краще, коли скажуть тобі: «йди сюди вище», ніж коли понизять тебе перед знатним, якого бачили очі твої.
7
лꙋ́чше бо тѝ є҆́сть, є҆гда̀ рече́тъ: взы́ди ко мнѣ̀: не́жели смири́тисѧ тебѣ̀ пред̾ лице́мъ си́льнагѡ.
8
Не вступай поспішно в тяжбу: інакше що будеш робити після закінчення, коли суперник твій осоромить тебе?
8
Ꙗ҆̀же ви́дѣста ѻ҆́чи твоѝ, глаго́ли. Не впа́дай въ тѧ́жбꙋ ско́рѡ, да не раска́ешисѧ по́слѣжди, є҆гда̀ тебѣ̀ досади́тъ дрꙋ́гъ тво́й.
9
Веди тяжбу із суперником твоїм, але таємниці іншого не відкривай,
9
Встꙋпа́й вспѧ́ть, не нерадѝ, да не поно́ситъ оу҆́бѡ тебѣ̀ дрꙋ́гъ:
10
щоб не докорив тобі той, хто почує це, і тоді нечестя твоє не відійде від тебе. [Любов і дружба звільняють: збережи їх для себе, щоб не зробитися тобі достойним ганьби; збережи путі твої благовпорядкованими.]
10
сва́ра же твоѧ̀ и҆ вражда̀ твоѧ̀ не ѿстꙋ́питъ, но бꙋ́детъ тѝ ра́вна со сме́ртїю. Благода́ть и҆ любы̀ свобожда́етъ, въ ни́хже оу҆твердѝ себѐ, да не въ поноше́нїи бꙋ́деши, но сохранѝ пꙋти̑ твоѧ̑ до́брѣ оу҆стро́єны.
11
Золоті яблука у срібних прозорих посудинах — слово, сказане пристойно.
11
(Ꙗ҆́коже) ꙗ҆́блоко зла́то во оу҆серѧ́зи сарді́йскагѡ ка́мене, си́це рещѝ сло́во при прили́чныхъ є҆мꙋ̀.
12
Золота серга і прикраса з чистого золота — мудрий викривач для уважного вуха.
12
И҆ (ꙗ҆́коже) во оу҆серѧ́зь златы́й сарді́йскїй ка́мень многоцѣ́нный вѧ́жетсѧ, (си́це) сло́во премꙋ́дро во оу҆́хо благопослꙋ́шно.
13
Що прохолода від снігу під час жнив, те вірний посланець для того, хто посилає його: він доставляє душі господаря свого відраду.
13
Ꙗ҆́коже и҆схо́дище снѣ́га въ жа́твꙋ зно́ѧ по́льзꙋетъ, та́кѡ вѣ́стникъ вѣ́ренъ посла́вшихъ є҆го̀: дꙋ́шы бо оу҆потреблѧ́ющихъ є҆го̀ по́льзꙋетъ.
14
Що хмари і вітри без дощу, те людина, яка хвалиться подарунками, яких не дає.
14
Ꙗ҆́коже вѣ́три и҆ ѡ҆́блацы и҆ дожде́ве ꙗ҆влѧ́ющїисѧ, та́кѡ и҆ хва́лѧщїйсѧ ѡ҆ даѧ́нїи ло́жнѣмъ.
15
Лагідністю схиляється до милости вельможа, і м’який язик переломлює кістки.
15
Въ долготерпѣ́нїи благополꙋ́чїе царє́мъ: ѧ҆зы́къ же мѧ́кокъ сокрꙋша́етъ кѡ́сти.
16
Знайшов ти мед, — їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його.
16
Ме́дъ ѡ҆брѣ́тъ ꙗ҆́ждь оу҆мѣ́реннѡ, да не ка́кѡ пресыще́нъ и҆зблюе́ши.
17
Не вчащай входити в дім друга твого, щоб ти не надокучив йому і він не зненавидів тебе.
17
Не оу҆чаща́й вноси́ти но́гꙋ твою̀ ко дрꙋ́гꙋ твоемꙋ̀, да не когда̀ насы́щьсѧ тебє̀, возненави́дитъ тѧ̀.
18
Що молот і меч і гостра стріла, те людина, яка виголошує лжесвідчення проти ближнього свого.
18
Дреко́ль и҆ ме́чь и҆ стрѣла̀ ѻ҆стра̀, та́кѡ и҆ мꙋ́жъ свидѣ́телствꙋѧй на дрꙋ́га своего̀ свидѣ́телство ло́жное.
19
Що зламаний зуб і розслаблена нога, те надія на ненадійну [людину] в день біди.
19
Пꙋ́ть ѕла́гѡ и҆ нога̀ законопрестꙋ́пнагѡ поги́бнꙋтъ въ де́нь ѕо́лъ.
20
Що холодний день, для того, хто знімає із себе одяг, що оцет на рану, те той, хто співає пісень сумному серцю. [Як міль одягу і черва дереву, так печаль шкодить серцю людини.]
20
Ꙗ҆́коже ѻ҆́цетъ неполе́зенъ вре́дꙋ и҆ ды́мъ ѻ҆чи́ма, та́кѡ припа́дшаѧ стра́сть въ тѣлесѝ се́рдце ѡ҆скорблѧ́етъ.
21
Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, напої його водою:
21
Ꙗ҆́коже мо́лїе въ ри́зѣ и҆ че́рвїе въ дре́вѣ, та́кѡ печа́ль мꙋ́жꙋ вреди́тъ се́рдце.
22
тому що, [роблячи це,] ти збираєш палаюче вугілля на голову його, і Господь воздасть тобі.
22
А҆́ще а҆́лчетъ вра́гъ тво́й, оу҆хлѣ́би є҆го̀: а҆́ще ли жа́ждетъ, напо́й є҆го̀:
23
Північний вітер приносить дощ, а таємна мова — незадоволені обличчя.
23
сїе́ бо творѧ̀, оу҆́глїе ѻ҆́гненное собира́еши на главꙋ̀ є҆гѡ̀, гдⷭ҇ь же возда́стъ тебѣ̀ бл҃га̑ѧ.
24
Краще жити в кутку на покрівлі, ніж із сварливою дружиною у просторому домі.
24
Вѣ́тръ сѣ́верный воздвиза́етъ ѡ҆́блаки, лице́ же безстꙋ́дно ѧ҆зы́къ раздража́етъ.
25
Що холодна вода для виснаженої спрагою душі, те добра звістка з далекої країни.
25
Лꙋ́чше жи́ти во оу҆́глѣ непокры́тѣмъ, не́же во хра́минѣ ѻ҆́бщей со жено́ю клеветли́вою.
26
Що збурене джерело й пошкоджена криниця, те праведник, що падає перед нечестивим.
26
Ꙗ҆́коже вода̀ стꙋде́наѧ дꙋшѝ жа́ждꙋщей благопрїѧ́тна, та́кѡ вѣ́сть блага́ѧ ѿ землѝ и҆здале́ча.
27
Як недобре їсти багато меду, так домагатися слави не є слава.
27
Ꙗ҆́коже а҆́ще кто̀ и҆сто́чникъ загражда́етъ и҆ и҆схо́дище воды̀ гꙋби́тъ, та́кѡ не лѣ́по првⷣникꙋ па́сти пред̾ нечести́вымъ.
28
Що місто зруйноване, без стін, те людина, що не володіє духом своїм.
28
Ꙗ҆́сти ме́дъ мно́гѡ не добро̀: почита́ти же подоба́етъ словеса̀ сла̑вна.