Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Як сніг улітку і дощ під час жнив, так честь непристойна нерозумному.
1
ЈАкоже снњ'гъ в лњᲄњ и^ до'жDь въ жа'твђ, та'ко нњсть безђмномђ чести.
2
Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться.
2
ја%ко пти'ца лњтаюT и^ вра'бїеве, та'ко кля'тва тща не на'идеT ни на е^ді'наго же”
3
Бич для коня, вузда для осла, а палка для дурних.
3
ЈА/коже би'чъ коню и^ ѓ^сенъ ѓ^слђ, та'ко жезлъ ја^ꙁы'кђ ꙁаконопрестђпнђ.
4
Не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб і тобі не зробитися подібним до нього;
4
не эTвњщаи безђмнђ по ѕло'бњ е^го, да не подо'бенъ е^мђ бђ'деши.
5
не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб він не став мудрецем в очах своїх.
5
н^о эTвњщаи беꙁђмномђ къ беꙁђмїю е^го, да не ја^вляется мђ'дръ ѓ^ себњ.
6
Підрізує собі ноги, терпить неприємність той, хто дає словесне доручення дурневі.
6
эT пђтїи свои^хъ поноше'нїе тво'ритъ, и^же посыла'етъ сло'во вњстникомъ безђмнымъ.
7
Нерівно піднімаються ноги у кульгавого, — і притча у вустах дурнів.
7
эTи^метъ ше'ствїе е^го лестно и^ зако'нопрестђпно, и^з# ё'стъ беꙁђмныX не ключи'тся при'тча”
8
Що той, хто вкладає коштовний камінь у пращу, те саме той, що віддає нерозумному шану.
8
И$же привяза'етъ ка'мень въ пра'щи, подо'бенъ е^сть дающемђ беꙁђмномђ сла'вђ”
9
Що колючий терен у руці п’яного, те притча в устах дурнів.
9
Трьнїе проꙁяба'етъ в рђ'кђ пїя'ници, рабо'та же в рђка'хъ беꙁђмныхъ.
10
Сильний робить усе довільно: і нерозумного нагороджує, і всякого перехожого нагороджує.
10
мно'го трђжDа'ется вся'ка пло'ть безђмныX, съкрђша'ет# же ся съста'въ и^хъ”
11
Як пес повертається на блювотину свою, так нерозумний повторює дурість свою.
11
ЈА/ко пе'съ и^же въꙁврати'тся паки на своя блевоти'ны и^ мрьꙁо'къ бђ'детъ, та'ко беꙁђ'мныи своею ѕло'бою въꙁвра'щся на свои^хъ грњсехъ почїет#. е^сть стђ'дъ наводяи грXњ, и^ е^сть стђдъ слава и^ блгDть”
12
Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах своїх? На нерозумного більше надії, ніж на нього.
12
ВидXњ мђж'а непщева'вша себе мDђра быти, ё^пова'нїе же ё^бо и%мать паче беꙁђмныхъ себе”
13
Лінивець говорить: «лев на дорозі! лев на площах!»
13
Гл~етъ лњни'выи посланъ на пђть, ле'въ въ пђтехъ разбо'иницы же на стогнаX.
14
Двері качаються на гаках своїх, а лінивець на постелі своїй.
14
ја^ко две'рь ѓ^бращается на сте'жаи, та'коже лњни'выи на ло'жи свое^мъ”
15
Лінивець опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого.
15
Съкрыва'етъ лњни'выи рђ'кђ в на'дра своя, не мо'жетъ е^я` внести вᲆ ё^ста своа.
16
Лінивець в очах своїх мудріший за сімох, які відповідають обдумано.
16
мђдрњи себњ лњни'выи ја^вля'ется вᲆ насыщенїи до нося'щаго вњсть”
17
Хапає пса за вуха, хто, проходячи мимо, втручається в чужу сварку.
17
ЈА/коже дръжа'и ꙁа ѓ^пашъ ўа, та'ко застђпа'я тђждь сђдъ”
18
Як той, хто прикидається несповна розуму, кидає вогонь, стріли і смерть,
18
ЈА/коже и^скђше'нїи преDлага'юще словеса въ чл~цњхъ, противя'яи же ся словеси прежде пот#кнется.
19
так — чоловік, який підступно шкодить другові своєму і потім говорить: «я тільки пожартував».
19
та'ко вс^и въмђжа'юще свои^хъ дрђгъ, е^гда же ја^вяTся гл~ютъ ја%ко и^гра'я съдњяX”
20
Де немає більше дров, вогонь погасає, і де немає навушника, розбрат вщухає.
20
въ мно'ѕњхъ дре'вехъ си'ла ѓ^гневи, а^ и^дњже нњсть скоро гнњ'вна премол#ча'етъ сва'ръ”
21
Вугілля — для жару і дрова — для вогню, а людина сварлива — для розпалення сварки.
21
ѓ^съ жа'ра горђщи и^мъ ё%глемъ и^ дрова ѓ^гневи, мQђ же клевети'въ въ мятежи сва'ръ.
22
Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби.
22
словеса ё^тњша'ющихъ мя'к#ка, си же бїютъ въ сокро'вищихъ ё^тро'бы”
23
Що нечистим сріблом обкладена глиняна посудина, те полум’яні вуста і серце злісне.
23
сребро даемо ле'стїю ја%ко и^скђде'ль мниTся, ё^стны` глаDки срDце покры'ютъ скръбно.
24
Вустами своїми прикидається ворог, а у серці своєму замишляє підступи.
24
ё^стна'ма же вс^е ѓ^бещаваетъ, пла'четъ на лицы вра'гъ, въ срDцы же съдњва'етъ ле'сть”
25
Якщо він говорить і ніжним голосом, не вір йому, тому що сім мерзот у серці його.
25
А$ще т^я мо'литᲆ вра'гъ ве'лїимᲆ гла'сомъ не вњрђи е^мђ, сеDмь б^о е^сть лђкавъствїи въ дш~и е^го.
26
Якщо ненависть прикривається наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні.
26
дая'и вра'ждђ съставля'етъ ле'сти, эTкры'ет# же своа ле'сти бл~горазђмныи на со'нмищи.
27
Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться.
27
иꙁрываяи ја%мђ и^скренемђ свое^мђ въпадеTся в ню`, валя же камы на' ся валитъ.
28
Неправдивий язик ненавидить уражених ним, і улесливі вуста готують падіння.
28
ја^зы'къ лжи'въ ненави'диT и%стинны, ё^ста непостоя'нна тво'рятъ нестрое'нїе”