Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день.
1
Не хвали́ся о у́тріи, не вѣ́си бо, что́ роди́тъ [де́нь] находя́й.
2
Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, — чужий, а не язик твій.
2
Да хва́литъ тя́ и́скренній, а не твоя́ уста́, чужді́й, а не твои́ устнѣ́.
3
Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох.
3
Тя́жко ка́мень и неудобоно́сно песо́къ, гнѣ́въ же безу́мнаго тя́жшій обоєго́.
4
Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів?
4
Безми́лостивна я́рость и о́стръ гнѣ́въ, но ничто́же постои́тъ ре́вности.
5
Краще відкрите викривання, ніж прихована любов.
5
Лу́чше обличе́нія открове́нна та́йныя любве́.
6
Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника.
6
Достовѣ́рнѣє су́ть я́звы дру́га, не́жели во́льная лобза́нія врага́.
7
Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке.
7
Душа́ въ сы́тости су́щи со́тамъ руга́єтся: души́ же нище́тнѣй и го́рькая сла́дка явля́ются.
8
Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє.
8
Я́коже єгда́ пти́ца отлети́тъ от гнѣзда́ своєго́, та́ко человѣ́къ порабоща́єтся, єгда́ устрани́тся от свои́хъ мѣ́стъ.
9
Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю.
9
Ми́ры и віно́мъ и ѳиміа́мы красу́єтся се́рдце, растерзава́єтжеся от бѣ́дъ душа́.
10
Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.
10
Дру́га твоєго́ или́ дру́га о́тча не оставля́й: въ до́мъ же бра́та своєго́ не вни́ди неблагополу́чно: лу́чше дру́гъ бли́зъ, не́же бра́тъ дале́че живы́й.
11
Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене.
11
Му́дръ бу́ди, сы́не, да весели́тся се́рдце твоє́, и отврати́ от себе́ поно́слива словеса́.
12
Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються.
12
Хи́трый злы́мъ находя́щымъ укрыва́єтся: безу́мніи же наше́дше тщету́ постра́ждутъ.
13
Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу.
13
Отими́ ри́зу єго́, пре́йде бо досади́тель, и́же чужда́я погубля́єтъ.
14
Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця.
14
И́же а́ще благослови́тъ дру́га у́тро ве́ліимъ гла́сомъ, от клену́щаго ни чи́мже ра́знствовати возмни́тся.
15
Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина — рівні:
15
Ка́пли изгоня́ютъ человѣ́ка въ де́нь зи́менъ изъ до́му єго́, та́ко и жена́ клеветли́вая изъ своєго́ до́му.
16
хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе.
16
Сѣ́веръ же́стокъ вѣ́тръ, и́менемъ же прія́тенъ нарица́єтся.
17
Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого.
17
Желѣ́зо желѣ́за остри́тъ: му́жъ же поощря́єтъ лице́ дру́жне.
18
Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані.
18
И́же насажда́єтъ смоко́вницу, снѣ́сть плоды́ єя́: а и́же храни́тъ го́спода своєго́, че́стенъ бу́детъ.
19
Як у воді лице — до лиця, так серце людини — до людини.
19
Я́коже су́ть неподо́бна ли́ца ли́цамъ, си́це ниже́ сердца́ человѣ́ковъ.
20
Пекло й Аваддон — ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.]
20
А́дъ и поги́бель не насыща́ются: та́кожде и о́чи человѣ́честіи несы́ти. Ме́рзость Го́сподеви утвержда́яй о́чи, и ненака́занніи невозде́ржни язы́комъ.
21
Що плавильня — для срібла, горно — для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.]
21
Искуше́ніє сребру́ и зла́ту раздеже́ніє: му́жъ же искуша́єтся усты́ хва́лящихъ єго́. Се́рдце беззако́нника взыску́єтъ зла́я, се́рдце же пра́во взыску́єтъ ра́зума.
22
Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його.
22
А́ще біє́ши безу́мнаго посредѣ́ со́нмища срамля́я єго́, не отъи́меши безу́мія єго́.
23
Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада;
23
Разу́мнѣ разумѣва́й ду́ши ста́да твоєго́, и да приста́виши се́рдце твоє́ ко твои́мъ стада́мъ.
24
тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід?
24
Я́ко не во вѣ́къ му́жеви держа́ва и крѣ́пость, ниже́ предає́тъ от ро́да въ ро́дъ.
25
Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави.
25
Прилѣжи́ о зла́цѣхъ су́щихъ на по́ли и пожне́ши траву́, и собира́й сѣ́но наго́рноє,
26
Вівці — на одяг тобі, і козли — на купівлю поля.
26
да и́маши о́вцы на одѣя́ніє: почита́й по́ле, да бу́дутъ ти́ а́гнцы.
27
І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.
27
Сы́не, от мене́ и́маши рѣче́нія крѣ́пка въ жи́знь твою́ и въ жи́знь твои́хъ служи́телей.