Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день.
1
Не хвали́сѧ ѡ҆ оу҆́трїи, не вѣ́си бо, что̀ роди́тъ (де́нь) находѧ́й.
2
Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, — чужий, а не язик твій.
2
Да хва́литъ тѧ̀ и҆́скреннїй, а҆ не твоѧ̑ оу҆ста̀, чꙋжді́й, а҆ не твоѝ оу҆стнѣ̀.
3
Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох.
3
Тѧ́жкѡ ка́мень и҆ неꙋдобоно́снѡ песо́къ, гнѣ́въ же безꙋ́мнагѡ тѧ́жшїй ѻ҆боегѡ̀.
4
Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів?
4
Безми́лостивна ꙗ҆́рость и҆ ѻ҆́стръ гнѣ́въ, но ничто́же постои́тъ ре́вности.
5
Краще відкрите викривання, ніж прихована любов.
5
Лꙋ́чше ѡ҆бличє́нїѧ ѿкровє́нна та́йныѧ любвѐ.
6
Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника.
6
Достовѣ́рнѣе сꙋ́ть ꙗ҆́звы дрꙋ́га, не́жели вѡ́льнаѧ лобза̑нїѧ врага̀.
7
Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке.
7
Дꙋша̀ въ сы́тости сꙋ́щи со́тамъ рꙋга́етсѧ: дꙋши́ же нище́тнѣй и҆ гѡ́рькаѧ сла̑дка ꙗ҆влѧ́ютсѧ.
8
Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє.
8
Ꙗ҆́коже є҆гда̀ пти́ца ѿлети́тъ ѿ гнѣзда̀ своегѡ̀, та́кѡ человѣ́къ порабоща́етсѧ, є҆гда̀ оу҆страни́тсѧ ѿ свои́хъ мѣ́стъ.
9
Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю.
9
Мѵ́ры и҆ вїно́мъ и҆ ѳѷмїа̑мы красꙋ́етсѧ се́рдце, растерзава́етжесѧ ѿ бѣ́дъ дꙋша̀.
10
Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.
10
Дрꙋ́га твоегѡ̀ и҆лѝ дрꙋ́га ѻ҆́тча не ѡ҆ставлѧ́й: въ до́мъ же бра́та своегѡ̀ не вни́ди неблагополꙋ́чнѡ: лꙋ́чше дрꙋ́гъ бли́з̾, не́же бра́тъ дале́че живы́й.
11
Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене.
11
Мꙋ́дръ бꙋ́ди, сы́не, да весели́тсѧ се́рдце твоѐ, и҆ ѿвратѝ ѿ себє̀ понѡ́слива словеса̀.
12
Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються.
12
Хи́трый ѕлы̑мъ находѧ́щымъ оу҆крыва́етсѧ: безꙋ́мнїи же наше́дше тщетꙋ̀ постра́ждꙋтъ.
13
Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу.
13
Ѿимѝ ри́зꙋ є҆гѡ̀, пре́йде бо досади́тель, и҆́же чꙋжда̑ѧ погꙋблѧ́етъ.
14
Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця.
14
И҆́же а҆́ще благослови́тъ дрꙋ́га оу҆́трѡ ве́лїимъ гла́сомъ, ѿ кленꙋ́щагѡ ни чи́мже ра́знствовати возмни́тсѧ.
15
Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина — рівні:
15
Ка̑пли и҆згонѧ́ютъ человѣ́ка въ де́нь зи́менъ и҆з̾ до́мꙋ є҆гѡ̀, та́кѡ и҆ жена̀ клеветли́ваѧ и҆з̾ своегѡ̀ до́мꙋ.
16
хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе.
16
Сѣ́веръ же́стокъ вѣ́тръ, и҆́менемъ же прїѧ́тенъ нарица́етсѧ.
17
Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого.
17
Желѣ́зо желѣ́за ѡ҆стри́тъ: мꙋ́жъ же поѡщрѧ́етъ лицѐ дрꙋ́жне.
18
Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані.
18
И҆́же насажда́етъ смоко́вницꙋ, снѣ́сть плоды̀ є҆ѧ̀: а҆ и҆́же храни́тъ го́спода своего̀, че́стенъ бꙋ́детъ.
19
Як у воді лице — до лиця, так серце людини — до людини.
19
Ꙗ҆́коже сꙋ́ть неподѡ́бна ли́ца ли́цамъ, си́це нижѐ сердца̀ человѣ́кѡвъ.
20
Пекло й Аваддон — ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.]
20
А҆́дъ и҆ поги́бель не насыща́ютсѧ: та́кожде и҆ ѻ҆́чи человѣ́честїи несы́ти. Ме́рзость гдⷭ҇еви оу҆твержда́ѧй ѻ҆́чи, и҆ ненака́заннїи невозде́ржни ѧ҆зы́комъ.
21
Що плавильня — для срібла, горно — для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.]
21
И҆скꙋше́нїе сребрꙋ̀ и҆ зла́тꙋ раздеже́нїе: мꙋ́жъ же и҆скꙋша́етсѧ оу҆сты̑ хва́лѧщихъ є҆го̀. Се́рдце беззако́нника взыскꙋ́етъ ѕла̑ѧ, се́рдце же пра́во взыскꙋ́етъ ра́зꙋма.
22
Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його.
22
А҆́ще бїе́ши безꙋ́мнаго посредѣ̀ со́нмища срамлѧ́ѧ є҆го̀, не ѿи́меши безꙋ́мїѧ є҆гѡ̀.
23
Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада;
23
Разꙋ́мнѣ разꙋмѣва́й дꙋ́ши ста́да твоегѡ̀, и҆ да приста́виши се́рдце твоѐ ко твои̑мъ стада́мъ.
24
тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід?
24
Ꙗ҆́кѡ не во вѣ́къ мꙋ́жеви держа́ва и҆ крѣ́пость, нижѐ предае́тъ ѿ ро́да въ ро́дъ.
25
Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави.
25
Прилѣжѝ ѡ҆ ѕла́цѣхъ сꙋ́щихъ на по́ли и҆ пожне́ши травꙋ̀, и҆ собира́й сѣ́но наго́рное,
26
Вівці — на одяг тобі, і козли — на купівлю поля.
26
да и҆́маши ѻ҆́вцы на ѡ҆дѣѧ́нїе: почита́й по́ле, да бꙋ́дꙋтъ тѝ а҆́гнцы.
27
І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.
27
Сы́не, ѿ менє̀ и҆́маши рѣчє́нїѧ крѣ̑пка въ жи́знь твою̀ и҆ въ жи́знь твои́хъ слꙋжи́телей.