¹

Сія́ глаго́леть муж ві́рующим Бо́гові, і почива́ю:

¹

Слова Агура, сина Іакеєвого. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й Укалу:

²

безу́мніє бо єсьм от всіх челові́к, і ра́зума челові́чеськаго ність во мні;

²

справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене,

³

Бог же научи́ м'я прему́дрости, і ра́зум святи́х уразумі́х.

³

і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю.

⁴

Кто взи́де на не́бо і сни́де? кто собра́ ві́три в ні́дра? кто возврати́ во́ду в ри́зу? кто обдержа́ вся конці́ землі́? ко́є і́м'я єго́? іли́ ко́є і́м'я си́ну єго́, да разумі́єши?

⁴

Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш?

⁵

Вся бо словеса́ Бо́жія раздеже́на; защища́єть же Сам благогові́ющих Єму́.

⁵

Усяке слово Бога чисте; Він — щит тим, хто уповає на Нього.

⁶

Не приложи́ ко словесе́м Єго́, да не обличи́ть Тя, і лож бу́деши.

⁶

Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем.

⁷

Дво́є прошу́ у Тебе́, не отими́ от мене́ благода́ті пре́жде уме́ртвія моєго́:

⁷

Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру:

⁸

су́єтно сло́во і ло́жно дале́че от мене́ сотвори́, бога́тства же і нищети́ не даждь мі; устро́й же мі потре́бная і самодово́льная,

⁸

суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом,

⁹

да не наси́щся лож бу́ду і реку́: кто м'я ви́дить? іли́ обнища́в укра́ду і клену́ся і́менем Бо́жиїм.

⁹

щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно.