¹

Слова Агура, сина Іакеєвого. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й Укалу:

¹

Сі‰ глаг0летъ мyжъ вёрующымъ бGови, и3 почивaю:

²

справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене,

²

безyмнэе бо є4смь t всёхъ человBкъ, и3 рaзума человёческагw нёсть во мнЁ:

³

і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю.

³

бGъ же научи1 мz премyдрости, и3 рaзумъ с™hхъ ўразумёхъ.

⁴

Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш?

⁴

Кто2 взhде на нeбо и3 сни1де; кто2 собрA вётры въ нBдра; кто2 возврати2 в0ду въ ри1зу; кто2 њбдержA вс‰ концы6 земли2; к0е и4мz є3гw2; и3ли2 к0е и4мz сhну є3гw2, да разумёеши;

⁵

Усяке слово Бога чисте; Він — щит тим, хто уповає на Нього.

⁵

Вс‰ бо словесA б9іz раздежє1на: защищaетъ же сaмъ благоговёющихъ є3мY.

⁶

Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем.

⁶

Не приложи2 ко словесє1мъ є3гw2, да не њбличи1тъ тS, и3 л0жь бyдеши.

⁷

Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру:

⁷

Дв0е прошY ў тебє2: не tими2 t менє2 благодaти прeжде ўмeртвіz моегw2:

⁸

суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом,

⁸

сyетно сл0во и3 л0жно далeче t менє2 сотвори2, богaтства же и3 нищеты2 не дaждь ми2: ўстр0й же ми2 потрє1бнаz и3 самодовHлнаz,

⁹

щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно.

⁹

да не насhщьсz л0жь бyду и3 рекY: кт0 мz ви1дитъ; и3ли2 њбнищaвъ ўкрaду и3 кленyсz и4менемъ б9іимъ.

¹⁰

Не лихослов раба перед господарем його, щоб він не прокляв тебе, і ти не залишився винним.

¹⁰

Не предaждь рабA въ рyцэ господи1на, да не когдA прокленeтъ тS, и3 и3счeзнеши.

¹¹

Є рід, який проклинає батька свого і не благословляє матері своєї.

¹¹

Чaдо ѕло2 кленeтъ nтцA и3 мaтерь не благослови1тъ.

¹²

Є рід, який чистий в очах своїх, тоді як не омитий від нечистот своїх.

¹²

Чaдо ѕло2 прaведна себE сyдитъ, и3сх0да же своегw2 не и3змы2.

¹³

Є рід — о, які зарозумілі очі його, і як підняті вії його!

¹³

Чaдо ѕло2 высHки џчи и4мать, вёждома же свои1ма возн0ситсz.

¹⁴

Є рід, у якого зуби — мечі, і щелепи — ножі, щоб пожирати бідних на землі й убогих між людьми.

¹⁴

Чaдо ѕло2 мeчь зyбы (сво‰) и4мать, и3 членHвныz ћкw сёчиво, є4же губи1ти и3 поzдaти смирє1нныz t земли2 и3 ўбHгіz и4хъ t человBкъ.

¹⁵

У ненаситності дві дочки: «давай, давай!» Ось три невситимих, і чотири, які не скажуть: «достатньо!»

¹⁵

Піsвица и3мЁ три2 дщє1ри, люб0вію возлю1блєны, и3 три2 сі‰ не насhтишасz є3S, и3 четвeртаz не ўдовли1сz рещи2: дов0лно (ми2 є4сть).

¹⁶

Пекло й утроба безплідна, земля, що не насичується водою, і вогонь, що не говорить: «досить!»

¹⁶

Ѓдъ и3 п0хоть жены2, и3 землS ненапоeнаz вод0ю и3 водA и3 џгнь не рекyтъ: довлёетъ.

¹⁷

Око, що насміхається з батька і нехтує покірністю до матері, виклюють ворони дольні, і пожеруть пташенята орлині!

¹⁷

Џко ругaющеесz nтцY и3 досаждaющее стaрости мaтерни, да и3ст0ргнутъ є5 врaнове t дeбріz и3 да снэдsтъ є5 птенцы2 w4рли.

¹⁸

Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію:

¹⁸

Тріe ми сyть невозмHжнаz ўразумёти, и3 четвeртагw не вёмъ:

¹⁹

путі орла на небі, путі змія на скелі, путі корабля серед моря і путі чоловіка до дівчини.

¹⁹

слэдA nрлA парsща (по воздyху) и3 пути2 ѕмjа (ползyща) по кaмени, и3 стези2 кораблS пловyща по м0рю и3 путjй мyжа въ ю4ности (є3гw2).

²⁰

Така путь і дружини перелюбної; поїла й обтерла рот свій, і говорить: «я нічого поганого не зробила».

²⁰

Так0въ пyть жены2 блудни1цы: ћже є3гдA сотвори1тъ, и3 и3змhвшисz, ничт0же, речE, содёzхъ нелёпо.

²¹

Від трьох трясеться земля, чотирьох вона не може носити:

²¹

Трeми трzсeтсz землS, четвeртагw же не м0жетъ понести2:

²²

раба, коли він стає царем; нерозумного, коли він досита їсть хліб;

²²

ѓще рaбъ воцари1тсz, и3 безyмный и3сп0лнитсz пи1щею, и3 рабA ѓще и3зженeтъ свою2 госпожY,

²³

ганебну жінку, коли вона виходить заміж, і служницю, коли вона займає місце пані своєї.

²³

и3 мeрзкаz женA ѓще ключи1тсz добрY мyжу.

²⁴

Ось чотири малих на землі, але вони мудріші за мудрих:

²⁴

Четhри же сyть малBйшаz на земли2, сі‰ же сyть мудрBйша мyдрыхъ:

²⁵

мурахи — народ несильний, але влітку заготовляють їжу свою;

²⁵

мрaвіє, и5мже нёсть крёпости и3 ўготовлsютъ въ жaтву пи1щу:

²⁶

гірські миші — народ слабкий, але ставлять доми свої на скелі;

²⁶

и3 хірогрЂлли, kзhкъ не крёпокъ, и5же сотвори1ша въ кaменіихъ д0мы сво‰:

²⁷

у сарани немає царя, але виступає уся вона струнко;

²⁷

безцaрни сyть прyзіе, и3 вою1ютъ t є3ди1нагw повелёніz благочи1ннw:

²⁸

павук лапками чіпляється, але буває у царських чертогах.

²⁸

ћщерица (Е#вр.: паyкъ.), рукaми њпирaющисz и3 ўд0бь ўловлsема сyщи, живeтъ во твeрдехъ царeвыхъ.

²⁹

Ось троє мають струнку ходу, і четверо струнко виступають:

²⁹

ТріE сyть, ±же благопоспёшнw х0дzтъ, четвeртое же, є4же д0брэ прох0дитъ:

³⁰

лев, силач між звірами, не посторониться ні перед ким;

³⁰

скЂменъ льв0въ крэпчaе ѕвэрeй, и4же не tвращaетсz, ни ўстрашaетсz скотA,

³¹

кінь і козел, [проводир стада,] і цар серед народу свого.

³¹

и3 пётель ходS въ к0кошэхъ благодyшенъ, и3 козeлъ предводи1тель стaду, и3 цaрь глаг0лzй къ нар0ду во kзhцэ.

³²

Якщо ти у зарозумілості своїй зробив дурість і помислив зле, то поклади руку на вуста;

³²

Ѓще вдaси себE въ весeліе и3 прострeши рyку твою2 со свaромъ, порyганъ бyдеши.

³³

тому що, як збивання молока робить масло, поштовх у ніс викликає кров, так і пробудження гніву чинить сварку.

³³

Мельзи2 млеко2, и3 бyдетъ мaсло. Ѓще ли нHздри чeшеши, и3зhдетъ кр0вь: ѓще же и3звлечeши словесA, и3зhдутъ сyдове и3 т‰жбы.