Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Слова Агура, сина Іакеєвого. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й Укалу:
1
словеса` събира'юща, сн~ђ и^зъблева'ющђ” Сїя же гл~етᲆ мђж# вњ'рђющиM бв~и. и^ не преста'ю,
2
справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене,
2
беꙁђмнњи б^о е^смь эT всXњ чл~къ, и^ мђдрости чл~ческїя нњсть во мнњ”
3
і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю.
3
Бг~ъ же наё^чи м^я премђдрости, и^ ра'зMђ ст~ыX раꙁђмXњ”
4
Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш?
4
кт^о в#ꙁы'иде на' нб~о и^ сниде. кт^о събра вњтры въ надра. кт^о въꙁврати во'дђ въ ри'ꙁђ. кт^о ё^дръжа конецъ весь ꙁемли. кое и^мя е^го, и^ кое и^мя ча'домъ е^го да разђмњю.
5
Усяке слово Бога чисте; Він — щит тим, хто уповає на Нього.
5
вся б^о словеса бж~їя ражDеже'на, ꙁащищаеT же самъ боја%щаяся е^го”
6
Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем.
6
Не приложи'ся словесемъ е^го, да не ѓ^бличиT т^я и^ ло'жь бђдеши”
7
Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру:
7
двое прошђ ё^ тебе не эTи^ми эT мене блгDти прежDе ё^мертвїя мое^го.
8
суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом,
8
сђетно сло'во и^ ложно дале'че мене сътвори” Бога'тьства и^ нищеты не да'и же м^и, съчета'и же м^и потре'бная и^ само дово'лная”
9
щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно.
9
да не насыщся ло'жь бђ'дђ, и^ рекђ кт^о м^я ви'диT. и^ли ѓ^бнища'вᲆ ё^кра'дђ, и^ кленђся въ и^мя гн~е”
10
Не лихослов раба перед господарем його, щоб він не прокляв тебе, і ти не залишився винним.
10
Не преда'жDь раба` в рђ'цњ господина, да не когда прокленетъ т^я і^ и^з#щеꙁнеши”
11
Є рід, який проклинає батька свого і не благословляє матері своєї.
11
Ча'до ѕл^о клене'тъ эTц~а, и^ мт~еръ не блsвитъ.
12
Є рід, який чистий в очах своїх, тоді як не омитий від нечистот своїх.
12
ча'до ѕл^о въ пра'вдђ себе ѓ^сђдитъ, и^схо'да же свое^го не и^спра'ви”
13
Є рід — о, які зарозумілі очі його, і як підняті вії його!
13
Ча'до ѕл^о высо'цњ ѓ%чи и%маTть, вњкома же свои^ма въꙁно'сится”
14
Є рід, у якого зуби — мечі, і щелепи — ножі, щоб пожирати бідних на землі й убогих між людьми.
14
Ча'до ѕл^о ме'чъ ꙁђ'бы свои и%мать, и^ члено'вы ја%ко сњчи'во е^же гђби'ти и^ поја^да'ти смире'нныя эT земли`, и^ ё^бо'гїя иX эT чл~къ”
15
У ненаситності дві дочки: «давай, давай!» Ось три невситимих, і чотири, які не скажуть: «достатньо!»
15
Пїя'вица и^мњ` четыри дщери любовїю възлю'блены, и^ три сїя не насыᲄи'шася ея`, и^ четвеrᲄая не ё^довлися рещи доволно м^и еs”
16
Пекло й утроба безплідна, земля, що не насичується водою, і вогонь, що не говорить: «досить!»
16
а%дъ и^ по'хоть жены и^ земля ненапое'ная водою, и^ вода и^ ѓ'гнь не рекTђ довлњеT”
17
Око, що насміхається з батька і нехтує покірністю до матері, виклюють ворони дольні, і пожеруть пташенята орлині!
17
ѓ%ко рђгая'ися эTц~ђ и^ досажда'я ста'рости мт~рьни, да и^звратяT е& вра'ни эT дебрїя, и^ да снњдяT е& птенцы ѓ^рли”
18
Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію:
18
трїе м^и сђть невозможни раꙁђмњти, и^ четвертаго же не свњдњ.
19
путі орла на небі, путі змія на скелі, путі корабля серед моря і путі чоловіка до дівчини.
19
слњ'да ѓ%рля паря'ща по воздђхђ, и^ пђти ѕмїя полꙁящA по ка'мени, и^ стеѕя корабля пловђща по' морю, и^ пђти мђжа въ ю%носᲄи е^го.
20
Така путь і дружини перелюбної; поїла й обтерла рот свій, і говорить: «я нічого поганого не зробила».
20
та'коже и^ пђти жены` любодњица, е^гда` сътворитъ і^ и^змывшися ничто'же рече съдњя грњшно.
21
Від трьох трясеться земля, чотирьох вона не може носити:
21
треми трясется земля`, четверᲆтого же не мо'жетъ понести.
22
раба, коли він стає царем; нерозумного, коли він досита їсть хліб;
22
а^ще рабъ въцр~ится, и^ безђмныи и^сполнится пи'щею, и^ раба` а^ще и^жденеT свою госпождђ,
23
ганебну жінку, коли вона виходить заміж, і служницю, коли вона займає місце пані своєї.
23
и^ мръзка жена` а^ще ключи'тся добрђ мђжђ.
24
Ось чотири малих на землі, але вони мудріші за мудрих:
24
четыри же сђть непщђема на ꙁемли`, сїя же сђть мђдрњ'иша мђдрыхᲆ.
25
мурахи — народ несильний, але влітку заготовляють їжу свою;
25
мравїи и^мже нњсть крњпости, и^ готоваюT вᲆ жа'твђ пи'щђ”
26
гірські миші — народ слабкий, але ставлять доми свої на скелі;
26
И$ хирогри'ль ја^ꙁыk не крњпокъ, и^же сътвори'ша на ка'мени домы` своя.
27
у сарани немає царя, але виступає уся вона струнко;
27
безъцр~ьни сђть прђꙁи, и^ вою'ютъ эT е^ді'наго повелњнїя. добрњлично
28
павук лапками чіпляється, але буває у царських чертогах.
28
и^ ја%щерица рђка'ми кренящися, и^ ё^добъ ё^лавля'е^ма сђща, живетъ въ твердехъ цр~евахъ.
29
Ось троє мають струнку ходу, і четверо струнко виступають:
29
тре'тее же сђть е^же бл~гочестно ходятъ, четвертое же е^же добрњ преходитъ.
30
лев, силач між звірами, не посторониться ні перед ким;
30
скљ'менъ льво'в# крњпкїи скотъ, и^же не эTвраща'е^тся ни ё^стра'шится скотъ.
31
кінь і козел, [проводир стада,] і цар серед народу свого.
31
и^ пњтель ходя в кокошехъ до'брњ ё^крашенъ, и^ коѕеl води'тель ста'дђ, и^ цр~ь гл~яи к народђ въ ја^зы'цњ.
32
Якщо ти у зарозумілості своїй зробив дурість і помислив зле, то поклади руку на вуста;
32
а%ще въдаси` себе въ весе'лїе, и^ простреши рђкђ свою съ сва'ромъ съкрђшенъ бђдеши.
33
тому що, як збивання молока робить масло, поштовх у ніс викликає кров, так і пробудження гніву чинить сварку.
33
мльꙁи млеко, и^ бђдетъ ма'сло. а^ще л^и ноꙁдри чешеши, и^ꙁы'идетъ кро'вь. а^ще ли и^ꙁноси'ши словеса`, и^зы'идђтъ сђдїи тяжа`”