¹

Слова Лемуїла царя. Наставляння, які дала йому мати його:

¹

Моя словеса гл~ются эT б~а, цр~ево пррoчество е^гоже накаꙁа мт~и е^го”

²

що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх?

²

Чт^о ча'до съблюде'ши рече'нїе бж~їе, прьворо'дне тебњ гл~ю сн~е. чт^о ча'до мое^го чрњва, чт^о ча'до моиX мл~твъ.

³

Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів.

³

не да'ждь женњ свое^го богаTства, и^ твое^го ё^ма и^ жи'тїя, и^ послњди совњта.

⁴

Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям — сикеру,

⁴

съ совњтомъ вс^е твори, съ совњтомъ пїи вино” си'лнїи гнњвли сђть вина` да не пїюT,

⁵

щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених.

⁵

да не напи'вшеся ꙁабђдTђ мђдрости, и^ пра'во сђдити не'мощнымᲆ не възмо'гTђ”

⁶

Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею;

⁶

да'ите слаDкое питїе не'мощ#ныM и^ вино пи'ти сђщимъ въ печалеX,

⁷

нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання.

⁷

да ꙁабђдђтъ ё^божїе, и^ стрsти не въспомянђтъ ктомђ”

⁸

Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт.

⁸

Сн~е эTвръꙁи ё^ста своя` словесе'мъ бж~їиM и^ сђди всњмъ здра'во.

⁹

Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого.

⁹

эTвръꙁи ё^ста` твоя и^ сђди пра'ведне, и^ расђжда'и ё^бо'га и^ не'мощна.

¹⁰

Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли;

¹⁰

женђ` до'блю кт^о ѓ^бря'щетъ, дража'иши е^сть ка'менїя мно'гоцњнна такова'я,

¹¹

упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку;

¹¹

дрьза'етъ на ню срDце мђж'а е^я`” таковая б^о до'брыхъ коры'стеи не лиши'тся.

¹²

вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого.

¹²

дњлаетъ б^о мђж'ђ свое^мђ вс^е бл~го жи'тїе,

¹³

Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками.

¹³

ѓ^брњтша во'лнђ и^ ле'нъ сътвори бл~гопотре'бно рђка'ма свои^ма”

¹⁴

Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій.

¹⁴

Бы'сть ја%ко и^ кора'бль кђплю дњ'ющъ, и^здале'ча събира'етъ себњ бога'тьство.

¹⁵

Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм.

¹⁵

и^ въста'етᲆ и^ꙁ нощи и^ дасть бра'шна до'мђ, и^ дњ'ла рабы'нямъ”

¹⁶

Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник.

¹⁶

Ви'дњвше же тяжа'нїе кђпова'ше, эT пло'да рђ'кђ свое^ю насадиT тяжа'нїе.

¹⁷

Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої.

¹⁷

препояса'вши крњпко чре'сла своя, ё^тверди'тъ мы'шци свои на дњ'ло.

¹⁸

Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі.

¹⁸

и^ вкђси ја%ко добро е^сть дњлати, и^ не ё^гаса'етъ свњти'лниk е^я` всю но'щь”

¹⁹

Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено.

¹⁹

Ла'кти своя простира'етъ на полеꙁная, рђцњ же свои ё^твержа'етъ на вретено.

²⁰

Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному.

²⁰

и^ рђцњ свои эTвръꙁа'етъ ё^бо'гђ, плоD же простретъ ни'щђ.

²¹

Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг.

²¹

не пече'тся ѓ^ домђ` свое^мъ мђ'жъ е^я`, е^гда` где ꙁамеDлиT. вси б^о ё^ нея ѓ^дњни сђть,

²²

Вона робить собі килими; висон і пурпур — одяг її.

²²

сђгђ'ба ѓ^дњя'нїя сътвори мђж'ђ свое^мђ, эT виссо'на же и^ порфи'ры себњ ѓ^дња'нїа.

²³

Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі.

²³

в#зо'ренъ быва'етъ въ вра'тњхъ мђж'ь е^я`, внегда же а^ще сядетъ вᲆ со'нмищи съ ста'рцы жители ꙁемля`”

²⁴

Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським.

²⁴

ѓ^по'ны сътвори и^ эTда'сть въ кђплю финикїаномъ, ѓ^поја^са'нїя же хананњаномъ.

²⁵

Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє.

²⁵

ё^ста же своя эTврьꙁе смы'сленно и^ ꙁако'нно, и^ чи'нᲆ нарекова ја^ꙁы'комъ свои^мъ.

²⁶

Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її.

²⁶

крњ'постїю и^ лњпото'ю ѓ^блече'ся, и^ весели'ся въ дн~и послњднїя”

²⁷

Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства.

²⁷

Тњсны стезя до'мђ е^я`, ꙁане` бра'шна лњностива не снњсть. и^ ё^ста своя эTвръꙁе смы'слено и^ ꙁако'нно,

²⁸

Встають діти й ублажають її, — чоловік, і хвалить її:

²⁸

млsтыня же е^я въꙁDви'гнђ чада е^я` и^ ѓ^богатњша, и^ мђжъ е^я` похвали ю&”

²⁹

«багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх».

²⁹

Мно'ги дще'ря стяжа'ша бога'тьство, мно'ги сътвори'ша си'лная. ты же преспњя'и превъꙁнесеся наD всњми.

³⁰

Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали.

³⁰

лжа ё^гожде'нїя и^ сђетны доброты же'ньски нsњ въ тебᲇ. жена б^о раꙁђмна блажена е^сть, боја%ꙁнь же гн~ю сїя да хва'литъ.

³¹

Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її!

³¹

дади'те е'и эT пло'да ё^сте'нъ е^я`, и^ да хва'лится въ вра'тXњ мђжъ е^я`”