Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Слова Лемуїла царя. Наставляння, які дала йому мати його:
1
Моя́ словеса́ реко́шася от Бо́га, царе́во проро́чество, єго́же наказа́ ма́ти єго́:
2
що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх?
2
что́, ча́до, (*соблюде́ши,) что́ рѣче́ніє Бо́жіє? перворо́дне, тебѣ́ глаго́лю, сы́не: что́, ча́до моєго́ чре́ва? что́, ча́до мои́хъ моли́твъ?
3
Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів.
3
Не да́ждь жена́мъ твоєго́ бога́тства и твоєго́ ума́ и житія́ въ послѣ́дній совѣ́тъ.
4
Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям — сикеру,
4
Съ совѣ́томъ все́ твори́, съ совѣ́томъ пі́й віно́: си́льніи гнѣвли́ви су́ть, віна́ да не пію́тъ,
5
щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених.
5
да напи́вшеся не забу́дутъ му́дрости и пра́во суди́ти немощны́мъ не возмо́гутъ.
6
Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею;
6
Дади́те сіке́ра су́щымъ въ печа́лехъ и віно́ пи́ти су́щымъ въ болѣ́знехъ,
7
нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання.
7
да забу́дутъ убоже́ства и болѣ́зней не воспомя́нутъ ктому́.
8
Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт.
8
Сы́не, отверза́й уста́ твоя́ сло́ву Бо́жію и суди́ вся́ здра́во:
9
Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого.
9
отверза́й уста́ твоя́ и суди́ пра́ведно, разсужда́й же убо́га и не́мощна.
10
Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли;
10
Жену́ до́блю кто́ обря́щетъ, дража́йши є́сть ка́менія многоцѣ́ннаго такова́я:
11
упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку;
11
дерза́єтъ на ню́ се́рдце му́жа єя́: такова́я до́брыхъ коры́стей не лиши́тся:
12
вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого.
12
дѣ́лаєтъ бо му́жу своєму́ блага́я во все́ житіє́:
13
Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками.
13
обрѣ́тши во́лну и ле́нъ, сотвори́ благопотре́бноє рука́ма свои́ма.
14
Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій.
14
Бы́сть я́ко кора́бль ку́плю дѣ́я, издале́ча собира́єтъ себѣ́ бога́тство:
15
Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм.
15
и востає́тъ изъ но́щи, и даде́ бра́шна до́му и дѣла́ рабы́нямъ.
16
Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник.
16
Узрѣ́вши село́ купи́, от плодо́въ же ру́къ свои́хъ насади́ стяжа́ніє.
17
Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої.
17
Препоя́савши крѣ́пко чре́сла своя́, утверди́тъ мы́шцы своя́ на дѣ́ло,
18
Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі.
18
и вкуси́, я́ко добро́ є́сть дѣ́лати, и не угаса́єтъ свѣти́лникъ єя́ всю́ но́щь.
19
Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено.
19
Ла́кти своя́ простира́єтъ на поле́зная, ру́цѣ же свои́ утвержда́єтъ на вретено́,
20
Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному.
20
и ру́цѣ свои́ отверза́єтъ убо́гому, дла́нь же простре́ ни́щу.
21
Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг.
21
Не пече́тся о су́щихъ въ дому́ му́жъ єя́, єгда́ гдѣ́ заме́длитъ: вси́ бо у нея́ одѣ́яни су́ть.
22
Вона робить собі килими; висон і пурпур — одяг її.
22
Сугу́ба одѣя́нія сотвори́ му́жу своєму́, от виссо́на же и порфи́ры себѣ́ одѣя́нія.
23
Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі.
23
Сла́венъ быва́єтъ во вратѣ́хъ му́жъ єя́, внегда́ а́ще ся́детъ въ со́нмищи со старѣ́йшины жи́тельми земли́.
24
Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським.
24
Плащани́цы сотвори́ и продаде́ Фінікі́аномъ, опоя́санія же Ханане́омъ.
25
Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє.
25
Уста́ своя́ отве́рзе внима́телно и зако́нно и чи́нъ заповѣ́да язы́ку своєму́.
26
Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її.
26
Крѣ́постію и лѣ́потою облече́ся, и возвесели́ся во дни́ послѣ́днія.
27
Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства.
27
Тѣ́сны стези́ до́му єя́, бра́шна же лѣ́ностнаго не яде́.
28
Встають діти й ублажають її, — чоловік, і хвалить її:
28
Уста́ своя́ отве́рзе му́дро и зако́нно.
29
«багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх».
29
Ми́лостыня же єя́ возста́ви ча́да єя́, и обогати́шася: и му́жъ єя́ похвали́ ю́:
30
Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали.
30
мно́ги дще́ри стяжа́ша бога́тство, мно́ги сотвори́ша си́лу: ты́ же предуспѣ́ла и превознесла́ся єси́ надъ всѣ́ми:
31
Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її!
31
ло́жнаго угожде́нія и су́єтныя добро́ты же́нскія нѣ́сть въ тебѣ́: жена́ бо разу́мная благослове́на є́сть: стра́хъ же Госпо́день сія́ да хва́литъ.