¹

Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його,

¹

Премђдросᲄь созда` себњ храM, и^ ё^тверди` сто'лпъ се'дмь.

²

заколола жертву, розбавила вино своє і приготувала в себе трапезу;

²

закла` своя жрътве'нная, и^ чрьпа` в ча'ши свое'и вино`, и^ ё^гото'ва свою трапе'ꙁђ”

³

послала слуг своїх проголосити з височин міських:

³

Посла` своя рабы` соꙁыва'ющи съ высо'кимъ проповњда'нїемъ на чашђ гл~ющи,

⁴

«хто нерозумний, звернися сюди!» І бідним на розум вона сказала:

⁴

и^же е^сть беꙁђменъ да ё^клони'тся къ мнњ`”

⁵

«йдіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене;

⁵

И$ хотя'щимᲆ ё^ма` рече, прїидњте ја^ди'те мои хлњбъ, и^ пїите вино` е^же чръпа'хъ вамъ.

⁶

залиште нерозумне, і живіть, і ходіть шляхом розуму».

⁶

ѓ^ста'вите беꙁђмїе и^ жи'ви бђдете, и^ въ вњки въцр~итеся” И$ възы'щете премђ'дрости и^ поживете, і^ и^спра'вите во свњдњнїи ра'ꙁMђ”

⁷

Той, хто повчає кощунника, наживе собі неславу, і той, хто викриває нечестивого — пляму собі.

⁷

Кажа'и ѕлы'я, прїемлетъ себњ досажде'нїе. ѓ^блича'яи же нечести'ва, поро'чна сътвори'тъ себе” ѓ^бличе'нїяy нечести'вымъ моꙁо'лїе и^мъ,

⁸

Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе;

⁸

не ѓ^блича'и нечести'выхъ да не въꙁненави'дят# тебе” ѓ^блича'и премђ'дра, и^ въꙁлюби'тъ т^я.

⁹

дай наставляння мудрому, і він буде ще мудрішим; навчи правдивого, і він примножить знання.

⁹

да'и мђ'дрђ винђ`, и^ премDђрњи бђдеT. скаꙁа'аи же пра'ведномђ, и^ приложиT прїимаᲄи”

¹⁰

Початок мудрости — страх Господній, і пізнання Святого — розум;

¹⁰

Зача'ло премђ'дрости страX гн~ь, и совњтъ ст~ыхъ ра'ꙁђмъ” А$ е'же разђмњти ꙁако'нъ, помышле'нїя еs бл~га.

¹¹

тому що через мене примножаться дні твої, і додадуться тобі роки життя.

¹¹

си'мъ б^о ѓ%браꙁомъ мно'го поживе'ши лTњ, и^ приложаT ти ся лњта живоᲄђ”

¹²

[Сину мій!] якщо ти мудрий, то мудрий для себе [і для ближніх твоїх]; і якщо буйний, то один потерпиш. [Хто утверджується на неправді, той пасе вітер, той ганяється за птахами летючими: бо він залишив путі свого виноградника і блукає стежками поля свого; проходить через безводну пустелю і землю, приречену на спрагу; збирає руками безплідне.]

¹²

Сн~е а^ще премрDъ бђдеши себᲇ прмDрᲆ бђдеши і^ и^скрениM своиM, а^ще л^и ѕо'лъ бђдеши е^ді'нъ почръпеши ѕла'а. сн~ъ накаꙁа'нъ премDђрᲆ бђдетъ, бђ'емђ же ра'бъство бђдеT. і^ и^же ё^твержа'ется на лжа'хъ, сеи пасе'тъ вњтры, то'же и%сто поженетъ пти'ца паря'ща, ѓ^ста'ви ё^бо пђти` свое^го виногра'да. ше'ствїя же свое^го тяжа'нїя прелесть, и^ прехо'дит же сквоѕњ пђсты'ню без#во'днђю, и^ ꙁе'млю распросте'ртђ въ жа'ждахъ събира'етъ рђка'ма непложде'нїе”

¹³

Жінка безрозсудна, галаслива, нерозумна, яка нічого не знає,

¹³

Жена` беꙁMђна и^ беꙁочи'ва, лише'на хлњба бђдетъ. и^же не вsњ стђда,

¹⁴

сідає біля дверей дому свого на стільці, на підвищених місцях міста,

¹⁴

сњде при две'реX до'мђ свое^го на столци`, ја%вњ на пђтехъ

¹⁵

щоб кликати тих, що проходять дорогою, йдуть прямо своїми шляхами:

¹⁵

приꙁыва'ющи ми'моходя'щая. пђть и^справля'ющихъ въ пђти` своя`,

¹⁶

«хто нерозумний, звернися сюди!» і бідному розумом сказала вона:

¹⁶

и^же е'сть эT ва'съ беꙁђмнњи да ё^клони'тся къ мн^њ” Лише'ным же премђдрости повелњваа гл~ющи,

¹⁷

«води вкрадені солодкі, і прихований хліб приємний».

¹⁷

хлњб# та'иныхъ въ сла'сть коснњтся, и^ во'ды татебны сла'дки пїете.

¹⁸

І він не знає, що мерці там, і що у глибині пекла закликані нею. [Але ти відскоч, не барися на місці, не зупиняй погляду твого на ній; бо таким чином ти пройдеш воду чужу. Від води чужої віддаляйся, і з джерела чужого не пий, щоб пожити довгий час, і щоб додалися тобі літа життя.]

¹⁸

се'и же не вњсть ја%ко бывыи` ё^ не'я поги'бнђтъ, и^ во днњ` а%да ѓ^брњта'ю^тся” Но эTско'чи не ꙁамедли` на мњстњ ея, ни напра'ви свое^го ѓ'ка къ не'и. та'ко б^о проидеши ја^ко во'дђ тђж'дђ, и^ преиди` рњки тђждїи. эT воды' же тђждая ѓ^ша'ися, и^ эT и^сто'чника чю'ждаго не пїи, да мно'гA лњтъ жи'въ бђдеши, и^ прило'жатᲆ ти ся лњта животђ`”