¹

Моли́тва ни́щаго, єгда́ уни́єть і пред Го́сподем проліє́ть моле́ніє своє́, 101.

¹

Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.

²

Го́споди, усли́ши моли́тву мою́, і вопль мой к Тебі́ да при́йдеть.

²

Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.

³

Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́; в о́ньже а́ще день скорблю́, приклони́ ко мні у́хо Твоє́; в о́ньже а́ще день призову́ Тя, ско́ро усли́ши м'я.

³

Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.

⁴

Я́ко ізчезо́ша, я́ко дим, дні́є мої́, і ко́сті моя́, я́ко суши́ло, сосхо́шася.

⁴

Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.

⁵

Уя́звлен бих, я́ко трава́, і і́зсше се́рдце моє́, я́ко заби́х сні́сти хліб мой.

⁵

Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.

⁶

От гла́са воздиха́нія моєго́ прильпе́ кость моя́ пло́ті моє́й.

⁶

Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.

⁷

Уподо́бихся нея́сити пусти́нній, бих, я́ко нощни́й вран на ни́рищі [на разва́лині].

⁷

Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.

⁸

Бдіх і бих, я́ко пти́ця осо́б'ящаяся на зді [на кро́ві].

⁸

Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.

⁹

Весь день поноша́ху мі вразі́ мої́, і хва́лящії м'я мно́ю [на м'я] кленя́хуся.

⁹

Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.

¹⁰

Зане́ пе́пел, я́ко хліб, ядя́х і питіє́ моє́ с пла́чем растворя́х,

¹⁰

Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.

¹¹

от лиця́ гні́ва Твоєго́ і я́рости Твоєя́ — я́ко возне́с низве́ргл м'я єси́.

¹¹

Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.

¹²

Дні́є мої́ я́ко сінь уклони́шася, і аз я́ко сі́но ізсхо́х.

¹²

Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.

¹³

Ти же, Го́споди, во вік пребива́єши, і па́м'ять Твоя́ в род і род.

¹³

Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.

¹⁴

Ти воскре́с уще́дриши Сіо́на; я́ко вре́м'я уще́дрити єго́, я́ко при́йде вре́м'я.

¹⁴

Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.

¹⁵

Я́ко благоволи́ша раби́ Твої́ ка́меніє [о ка́менії] єго́, і персть єго́ уще́дрять.

¹⁵

Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.

¹⁶

І убоя́ться язи́ци і́мене Госпо́дня, і всі ца́ріє зе́мстії сла́ви Твоєя́;

¹⁶

І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.

¹⁷

я́ко сози́ждеть Госпо́дь Сіо́на і яви́ться во сла́ві Своє́й.

¹⁷

Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.

¹⁸

Призрі́ на моли́тву смире́нних і не унічижи́ моле́нія їх.

¹⁸

Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.

¹⁹

Да напи́шеться сіє́ в род ін, і лю́діє зи́ждемії восхва́лять Го́спода;

¹⁹

І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.

²⁰

я́ко прини́че с висоти́ святи́я Своєя́, Госпо́дь с небесе́ на зе́млю призрі́,

²⁰

Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,

²¹

усли́шати воздиха́ніє окова́нних, разріши́ти си́ни умерщвле́нних;

²¹

щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,

²²

возвісти́ти в Сіо́ні і́м'я Госпо́днє і хвалу́ Єго́ во Ієрусали́мі,

²²

щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,

²³

внегда́ собра́тися лю́дем вку́пі і царе́м, є́же рабо́тати Го́сподеві.

²³

коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.

²⁴

Отвіща́ Єму́ на путі́ крі́пости Єго́; умале́ніє дній мої́х возвісти́ мі;

²⁴

Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.

²⁵

не возведи́ мене́ во преполове́ніє дній мої́х; в ро́ді родо́в лі́та Твоя́.

²⁵

І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.

²⁶

В нача́ліх Ти, Го́споди, зе́млю основа́л єси́, і діла́ руку́ Твоє́ю суть небеса́.

²⁶

На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.

²⁷

Та поги́бнуть, Ти же пребива́єши; і вся, я́ко ри́за, обетша́ють, і, я́ко оде́жду, свіє́ши я, і ізміня́ться.

²⁷

Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.

²⁸

Ти же То́йжде єси́, і лі́та Твоя́ не оскуді́ють.

²⁸

Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.

²⁹

Си́нове раб Твої́х вселя́ться, і сі́м'я їх во вік іспра́виться.

²⁹

Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».