¹

Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.

¹

A Prayer for the Poor; when he is deeply afflicted, and pours out his supplication before the Lord.

²

Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.

²

Hear my prayer, O Lord, and let my cry come to thee.

³

Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.

³

Turn not away thy face from me: in the day when I am afflicted, incline thine ear to me: in the day when I shall call upon thee, speedily hear me.

⁴

Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.

⁴

For my days have vanished like smoke, and my bones have been parched like a stick.

⁵

Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.

⁵

I am blighted like grass, and my heart is dried up; for I have forgotten to eat my bread.

⁶

Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.

⁶

By reason of the voice of my groaning, my bone has cleaved to my flesh.

⁷

Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.

⁷

I have become like a pelican of the wilderness;

⁸

Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.

⁸

I have become like an owl in a ruined house. I have watched, and am become as a sparrow dwelling alone on a roof.

⁹

Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.

⁹

All the day long mine enemies have reproached me; and they that praised me have sworn against me.

¹⁰

Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.

¹⁰

For I have eaten ashes as it were bread, and mingled my drink with weeping;

¹¹

Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.

¹¹

because of thine anger and thy wrath: for thou hast lifted me up, and dashed me down.

¹²

Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.

¹²

My days have declined like a shadow; and I am withered like grass.

¹³

Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.

¹³

But thou, Lord, endurest for ever, and thy memorial to generation and generation.

¹⁴

Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.

¹⁴

Thou shalt arise, and have mercy upon Sion: for it is time to have mercy upon her, for the set time is come.

¹⁵

Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.

¹⁵

For thy servants have taken pleasure in her stones, and they shall pity her dust.

¹⁶

І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.

¹⁶

So the nations shall fear thy name, O Lord, and all kings thy glory.

¹⁷

Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.

¹⁷

For the Lord shall build up Sion, and shall appear in his glory.

¹⁸

Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.

¹⁸

He has had regard to the prayer of the lowly, and has not despised their petition.

¹⁹

І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.

¹⁹

Let this be written for another generation; and the people that shall be created shall praise the Lord.

²⁰

Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,

²⁰

For he has looked out from the height of his sanctuary; the Lord looked upon the earth from heaven;

²¹

щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,

²¹

to hear the groaning of the fettered ones, to loosen the sons of the slain;

²²

щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,

²²

to proclaim the name of the Lord in Sion, and his praise in Jerusalem;

²³

коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.

²³

when the people are gathered together, and the kings, to serve the Lord.

²⁴

Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.

²⁴

He answered him in the way of his strength: tell me the fewness of my days.

²⁵

І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.

²⁵

Take me not away in the midst of my days: thy years are through all generations.

²⁶

На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.

²⁶

In the beginning thou, O Lord, didst lay the foundation of the earth; and the heavens are the works of thine hands.

²⁷

Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.

²⁷

They shall perish, but thou remainest: and they all shall wax old as a garment; and as a vesture shalt thou fold them, and they shall be changed.

²⁸

Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.

²⁸

But thou art the same, and thy years shall not fail.

²⁹

Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».

²⁹

The children of thy servants shall dwell securely, and their seed shall prosper for ever.