0

Псало́м Дави́ду, о мирсті́м битії́, 103.

[Псалом Давида про сотворіння світу.]

¹

Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мой, возвели́чился єси́ зіло́; во іспові́даніє і в велелі́поту обле́клся єси́;

¹

Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.

²

одія́йся сві́том, я́ко ри́зою, простира́яй не́бо, я́ко ко́жу;

²

Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.

³

покрива́яй вода́ми преви́спренняя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́ніє Своє́, ходя́й на крилу́ ві́треню;

³

Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.

⁴

творя́й а́нгели Своя́ ду́хи, і слуги́ Своя́ — пла́мень о́гненний;

⁴

Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.

⁵

основа́яй зе́млю на тве́рді єя́; не преклони́ться в вік ві́ка.

⁵

Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.

⁶

Бе́здна, я́ко ри́за, одія́ніє єя́, на гора́х ста́нуть во́ди;

⁶

Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.

⁷

от запреще́нія Твоєго́ побі́гнуть, от гла́са гро́ма Твоєго́ убоя́ться.

⁷

Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.

⁸

Восхо́дять го́ри, і низхо́дять поля́, в мі́сто, є́же основа́л єси́ їм.

⁸

Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.

⁹

Преді́л положи́л єси́, єго́же не пре́йдуть, ніже́ обратя́ться покри́ти зе́млю.

⁹

Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.

¹⁰

Посила́яй істо́чники в де́брех, посреді́ гор про́йдуть во́ди.

¹⁰

Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]

¹¹

Напая́ють вся зві́рі се́льния, ждуть [воспри́ймуть] она́гри^* в жа́жду свою́.

¹¹

Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.

¹²

На тих пти́ці небе́сния привита́ють; от среди́ ка́менія дадя́ть глас.

¹²

Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.

¹³

Напая́яй го́ри от преви́спренних Свої́х; от плода́ діл Твої́х наси́титься земля́.

¹³

Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.

¹⁴

Прозяба́яй траву́ ското́м, і злак на слу́жбу челові́ком, ізвести́ хліб от землі́;

¹⁴

Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.

¹⁵

і вино́ весели́ть се́рдце челові́ка, ума́стити лице́ єле́єм; і хліб се́рдце челові́ка укріпи́ть.

¹⁵

І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.

¹⁶

Наси́тяться древа́ польська́я, ке́дри лива́нстії, ї́хже єси́ насади́л;

¹⁶

Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.

¹⁷

та́мо пти́ці вогніздя́ться, єроді́єво^* жили́ще предводи́тельствуєть ї́ми.

¹⁷

Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.

¹⁸

Го́ри висо́кія єле́нем, ка́мень — прибі́жище за́яцем.

¹⁸

Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.

¹⁹

Сотвори́л єсть луну́ во времена́; со́лнце позна́ за́пад свой.

¹⁹

Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.

²⁰

Положи́л єси́ тьму, і бисть нощ, в не́йже про́йдуть всі зві́ріє дубра́внії,

²⁰

Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.

²¹

ски́мні рика́ющії восхи́тити і взиска́ти от Бо́га пи́щу себі́.

²¹

Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.

²²

Возсія́ со́лнце, і собра́шася, і в ло́жах свої́х ля́гуть.

²²

Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.

²³

Ізи́деть челові́к на ді́ло своє́ і на ді́ланіє своє́ до ве́чера.

²³

Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.

²⁴

Я́ко возвели́чишася діла́ Твоя́, Го́споди; вся прему́дростію сотвори́л єси́; іспо́лнися земля́ тва́рі Твоєя́.

²⁴

Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.

²⁵

Сіє́ мо́ре вели́коє і простра́нноє; та́мо га́ди, ї́хже ність числа́, живо́тная ма́лая с вели́кими;

²⁵

Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.

²⁶

та́мо кораблі́ препла́вають, змій сей, єго́же созда́л єси́ руга́тися єму́.

²⁶

Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.

²⁷

Вся к Тебі́ ча́ють, да́ти пи́щу їм во бла́го вре́м'я.

²⁷

Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.

²⁸

Да́вшу Тебі́ їм, соберу́ть; отве́рзшу Тебі́ ру́ку, вся́чеськая іспо́лняться бла́гости;

²⁸

Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.

²⁹

отвра́щшу же Тебі́ лице́, возм'яту́ться; оти́меши дух їх, і ізче́знуть і в персть свою́ возвратя́ться;

²⁹

Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.

³⁰

по́слеши Ду́ха Твоєго́, і сози́ждуться, і обнови́ши лице́ землі́.

³⁰

Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.

³¹

Бу́ди сла́ва Госпо́дня во ві́ки; возвесели́ться Госпо́дь о ді́ліх Свої́х;

³¹

Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.

³²

призира́яй на зе́млю і творя́й ю трясти́ся; прикаса́яйся гора́м, і дим'я́ться.

³²

Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.

³³

Воспою́ Го́сподеві в животі́ моє́м, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже єсьм;

³³

Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.

³⁴

да услади́ться Єму́ бесі́да моя́, аз же возвеселю́ся о Го́споді.

³⁴

Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.

³⁵

Да ізче́знуть грі́шници от землі́, і беззако́нници, я́коже не би́ти їм. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.

³⁵

Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!

1001

Сла́ва:

Слава…