Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
[Псалом Давида про сотворіння світу.]
ўлоM дввDъ” ѓ^ мирьстњмъ бы'тїи, р~г”
1
Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
1
Блsви дш~е моа` г~а” г~и б~е мой възвели'чилъся е^си ѕњло” вᲆ и^сповњданїе и^ велелњпоᲄђ ся ѓ^блече`”
2
Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
2
ѓ^дњ'ася свњтоM ја%ко ри'зою, пропина'я нб~о ја^ко ко'жђ”
3
Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
3
Покрыва'аи` водами превы'спреняа своя, полага'яи` ѓ%блакы на въсхоже'нїе свое” ходяи` на крилђ вњтреню,
4
Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
4
творяи` а%гг~лы своя дх~ы, и^ слђгы` своя ѓ^гнь палящъ”
5
Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
5
ѓ^сновааи` землю на тверди еа`, не приклониTся въ вњкъ вњка,
6
Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
6
бе'знDа ја^ко ри'ꙁа ѓ^дња`нїе еа`, на горахъ ста'нђтъ во'ды”
7
Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
7
эT запрњщенїа твое^го побњгнђтъ, эT гласа гро'ма твое^го ё^страшаᲄся”
8
Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
8
Въсхо'дятъ горы, и^ нисхо'дятъ поля` в# мњсто е^же ѓ^сновалъ е^си и^мъ”
9
Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
9
Предњлъ положи, е^гоже не пре'идђт#, ниже ѓ^братя'тся покрыти ꙁе'млю”
10
Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
10
Посылаяи` и^сто'чникы в# де'брехъ, посредњ` горъ про'йдђтъ во'ды”
11
Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
11
Напая'ютъ вс^я звњря се'лныа, ждђтᲆ ѓ^на'гри в# жаждђ свою`”
12
Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
12
На ты` пти'ця небесныа привита'ютъ, эT среды ка'менїя дадя'тъ гласъ”
13
Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
13
напаа'а го'ры эT превы'спренихъ свои^хъ, эT плода` дњлъ твои^хъ насы'тится ꙁемля”
14
Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
14
Прозяба'а па'жить ското'мъ, и^ травђ на слђж'бђ чл~ком#, и^звести хлњбъ эT ꙁемля`,
15
І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
15
и^ вино` веселиT срDце чл~кђ” ё^мастити лице` е^леѓ^мъ, и^ хлњбᲆ срDце чл~кђ ё^крњпи'тъ”
16
Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
16
Насы'тят#ся дре'ва полска'я, ке'дри лива'н#стїи и^хже е^си насадилъ”
17
Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
17
т^ђ пти'ця въгнњздяTся, е^роди'ево жили'ще ѓ^блада'етъ и'ми”
18
Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
18
Го'ры высо'кыа е^ленеM, камень прибњжище за'јацемъ”
19
Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
19
Сътворилъ е^си лђнђ` въ времена, слн~це позна` ꙁапDа свой”
20
Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
20
положи` тмђ` и^ бысть нощь, в не'иже про'идTђ вс^и ѕвњ'рїе дђбра'внїи”
21
Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
21
Ски'мни рыка'юще въсхити'ти, и^ і^спроси'ти эT б~а пи'щђ себњ”
22
Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
22
Восїа слн~це, и^ събра'шяся, и^ в ло'жахъ свои'хъ ля'гђтъ”
23
Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
23
И$ꙁы' детъ чл~кь на дњ'ло свое`, и^ на дњланїе свое` до' вечера”
24
Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
24
ЈА/ко възвели'чишася дњ'ла твоя г~и, вс^я премђ'дростїю сътворилъ е^си” И$сполнися земля тва'ри твоеа`,
25
Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
25
с^е мо'ре вели'ко и^ простра'нно” т^ђ га'ди, и^мже нњсть числа`, живо'тна малая с# вели'кими”
26
Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
26
т^ђ корабле` препла'ваютъ, змі'и се'и, е^гоже съꙁда` рђга'тися е^мђ”
27
Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
27
Вс^я к# тебњ чяютъ, да'ти пищђ и^мъ въ' бл~го вре'мя.
28
Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
28
да'вшђ тебњ и^мъ, съберђтᲆ” эTвръзшђ тебњ рђкђ, вся'ческая и^сполнятся бл~гости”
29
Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
29
эTвра'щђ же тебњ лице, въꙁмятђтся” эTи'меши дх~ъ и^хъ, и^ і^сче'ꙁнђтъ, и^ в# пе'рсть свою вз#вратятся”
30
Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
30
послеши дх~ъ свой, и^ съѕи'ждђтся, и^ ѓ^бнови'ши лице ꙁемли`”
31
Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
31
Бђ'ди сла'ва гн~я въ' вњкы” Възвеселится г~ь ѓ^ дњлехъ свои^хъ”
32
Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
32
Приꙁира'аи` на' землю, и творя ю& трясти'ся. прикаса'яи`ся гораX, и^ въꙁды'мятся”
33
Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
33
въспою гв~и в животњ` мое^мᲆ, пою` б~ђ мое^мђ дондеже е^смъ”
34
Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
34
да наслади'тся е^мђ бесњда моа`, а^з же въꙁвеселюся ѓ^ г~и”
35
Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
35
скончя'ются грњшницы эT земля`, и^ беꙁако'нницы ја^ко не быти и^мъ” блsви' дш~е моа` г~а”
1001
Слава…
Слvа.