0

[Псалом Давида про сотворіння світу.]

Псало́мъ Дави́ду, о мірстѣ́мъ бытіи́.

¹

Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.

¹

Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мо́й, возвели́чился єси́ зѣло́: во исповѣ́даніє и въ велелѣ́поту обле́клся єси́:

²

Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.

²

одѣя́йся свѣ́томъ я́ко ри́зою, простира́яй не́бо я́ко ко́жу:

³

Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.

³

покрыва́яй вода́ми превы́спренняя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́ніє Своє́, ходя́й на крилу́ вѣ́треню:

⁴

Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.

⁴

творя́й а́нгелы Своя́ ду́хи, и слуги́ Своя́ пла́мень о́гненный:

⁵

Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.

⁵

основа́яй зе́млю на тве́рди єя́: не преклони́тся въ вѣ́къ вѣ́ка.

⁶

Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.

⁶

Бе́здна я́ко ри́за одѣя́ніє єя́, на гора́хъ ста́нутъ во́ды:

⁷

Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.

⁷

от запреще́нія Твоєго́ побѣ́гнутъ, от гла́са гро́ма Твоєго́ убоя́тся.

⁸

Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.

⁸

Восхо́дятъ го́ры, и низхо́дятъ поля́, въ мѣ́сто є́же основа́лъ єси́ и́мъ.

⁹

Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.

⁹

Предѣ́лъ положи́лъ єси́, єго́же не пре́йдутъ, ниже́ обратя́тся покры́ти зе́млю.

¹⁰

Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]

¹⁰

Посыла́яй исто́чники въ де́брехъ, посредѣ́ го́ръ про́йдутъ во́ды.

¹¹

Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.

¹¹

Напая́ютъ вся́ звѣ́ри се́лныя, жду́тъ {воспріи́мутъ} она́гри въ жа́жду свою́.

¹²

Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.

¹²

На ты́хъ пти́цы небе́сныя привита́ютъ: от среды́ ка́менія дадя́тъ гла́съ.

¹³

Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.

¹³

Напая́яй го́ры от превы́спреннихъ Свои́хъ: от плода́ дѣ́лъ Твои́хъ насы́тится земля́.

¹⁴

Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.

¹⁴

Прозяба́яй траву́ ското́мъ, и зла́къ на слу́жбу человѣ́комъ, извести́ хлѣ́бъ от земли́:

¹⁵

І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.

¹⁵

и віно́ весели́тъ се́рдце человѣ́ка, ума́стити лице́ єле́ємъ: и хлѣ́бъ се́рдце человѣ́ка укрѣпи́тъ.

¹⁶

Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.

¹⁶

Насы́тятся древа́ польска́я, ке́дри Ліва́нстіи, и́хже єси́ насади́лъ:

¹⁷

Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.

¹⁷

та́мо пти́цы вогнѣздя́тся, єроді́єво жили́ще предводи́телствуєтъ и́ми.

¹⁸

Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.

¹⁸

Го́ры высо́кія єле́немъ, ка́мень прибѣ́жище за́яцемъ.

¹⁹

Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.

¹⁹

Сотвори́лъ є́сть луну́ во времена́: со́лнце позна́ за́падъ сво́й.

²⁰

Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.

²⁰

Положи́лъ єси́ тму́, и бы́сть но́щь, въ не́йже про́йдутъ вси́ звѣ́ріє дубра́вніи,

²¹

Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.

²¹

ски́мни рыка́ющіи восхи́тити и взыска́ти от Бо́га пи́щу себѣ́.

²²

Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.

²²

Возсія́ со́лнце, и собра́шася, и въ ло́жахъ свои́хъ ля́гутъ.

²³

Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.

²³

Изы́детъ человѣ́къ на дѣ́ло своє́ и на дѣ́ланіє своє́ до ве́чера.

²⁴

Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.

²⁴

Я́ко возвели́чишася дѣла́ Твоя́, Го́споди: вся́ прему́дростію сотвори́лъ єси́: испо́лнися земля́ тва́ри Твоєя́.

²⁵

Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.

²⁵

Сіє́ мо́ре вели́коє и простра́нноє: та́мо га́ди, и́хже нѣ́сть числа́, живо́тная ма́лая съ вели́кими:

²⁶

Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.

²⁶

та́мо корабли́ препла́ваютъ, змі́й се́й, єго́же созда́лъ єси́ руга́тися єму́.

²⁷

Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.

²⁷

Вся́ къ Тебѣ́ ча́ютъ, да́ти пи́щу и́мъ во бла́го вре́мя.

²⁸

Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.

²⁸

Да́вшу Тебѣ́ и́мъ, соберу́тъ: отве́рзшу Тебѣ́ ру́ку, вся́ческая испо́лнятся бла́гости:

²⁹

Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.

²⁹

отвра́щшу же Тебѣ́ лице́, возмяту́тся: отъи́меши ду́хъ и́хъ, и изче́знутъ и въ пе́рсть свою́ возвратя́тся:

³⁰

Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.

³⁰

по́слеши ду́ха Твоєго́, и сози́ждутся, и обнови́ши лице́ земли́.

³¹

Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.

³¹

Бу́ди сла́ва Госпо́дня во вѣ́ки: возвесели́тся Госпо́дь о дѣ́лѣхъ Свои́хъ:

³²

Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.

³²

призира́яй на зе́млю и творя́й ю́ трясти́ся: прикаса́яйся гора́мъ, и дымя́тся.

³³

Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.

³³

Воспою́ Го́сподеви въ животѣ́ моє́мъ, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже є́смь:

³⁴

Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.

³⁴

да услади́тся Єму́ бесѣ́да моя́, а́зъ же возвеселю́ся о Го́сподѣ.

³⁵

Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!

³⁵

Да изче́знутъ грѣ́шницы от земли́, и беззако́нницы, я́коже не бы́ти и́мъ. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.

1001

Слава…