Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
[Псалом Давида про сотворіння світу.]
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, ѡ҆ мїрстѣ́мъ бытїѝ, р҃г҃.
1
Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
1
Благословѝ, дꙋшѐ моѧ̀, гдⷭ҇а. Гдⷭ҇и бж҃е мо́й, возвели́чилсѧ є҆сѝ ѕѣлѡ̀: во и҆сповѣ́данїе и҆ въ велелѣ́потꙋ ѡ҆бле́клсѧ є҆сѝ:
2
Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
2
ѡ҆дѣѧ́йсѧ свѣ́томъ ꙗ҆́кѡ ри́зою, простира́ѧй не́бо ꙗ҆́кѡ ко́жꙋ:
3
Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
3
покрыва́ѧй вода́ми превы́спрєннѧѧ своѧ̑, полага́ѧй ѡ҆́блаки на восхожде́нїе своѐ, ходѧ́й на крилꙋ̑ вѣ́трєню:
4
Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
4
творѧ́й а҆́гг҃лы своѧ̑ дꙋ́хи, и҆ слꙋги̑ своѧ̑ пла́мень ѻ҆́гненный:
5
Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
5
ѡ҆снова́ѧй зе́млю на тве́рди є҆ѧ̀: не преклони́тсѧ въ вѣ́къ вѣ́ка.
6
Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
6
Бе́здна ꙗ҆́кѡ ри́за ѡ҆дѣѧ́нїе є҆ѧ̀, на гора́хъ ста́нꙋтъ во́ды:
7
Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
7
ѿ запреще́нїѧ твоегѡ̀ побѣ́гнꙋтъ, ѿ гла́са гро́ма твоегѡ̀ оу҆боѧ́тсѧ.
8
Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
8
Восхо́дѧтъ го́ры, и҆ низхо́дѧтъ полѧ̀, въ мѣ́сто є҆́же ѡ҆снова́лъ є҆сѝ и҆̀мъ.
9
Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
9
Предѣ́лъ положи́лъ є҆сѝ, є҆гѡ́же не пре́йдꙋтъ, нижѐ ѡ҆братѧ́тсѧ покры́ти зе́млю.
10
Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
10
Посыла́ѧй и҆сто́чники въ де́брехъ, посредѣ̀ го́ръ про́йдꙋтъ во́ды.
11
Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
11
Напаѧ́ютъ всѧ̑ ѕвѣ̑ри сє́лныѧ, ждꙋ́тъ [воспрїи́мꙋтъ] ѻ҆на́гри въ жа́ждꙋ свою̀.
12
Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
12
На ты́хъ пти̑цы небє́сныѧ привита́ютъ: ѿ среды̀ ка́менїѧ дадѧ́тъ гла́съ.
13
Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
13
Напаѧ́ѧй го́ры ѿ превы́спреннихъ свои́хъ: ѿ плода̀ дѣ́лъ твои́хъ насы́титсѧ землѧ̀.
14
Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
14
Прозѧба́ѧй травꙋ̀ скотѡ́мъ, и҆ ѕла́къ на слꙋ́жбꙋ человѣ́кѡмъ, и҆звестѝ хлѣ́бъ ѿ землѝ:
15
І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
15
и҆ вїно̀ весели́тъ се́рдце человѣ́ка, оу҆ма́стити лицѐ є҆ле́емъ: и҆ хлѣ́бъ се́рдце человѣ́ка оу҆крѣпи́тъ.
16
Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
16
Насы́тѧтсѧ древа̀ пѡльска́ѧ, ке́дри лїва́нстїи, и҆̀хже є҆сѝ насади́лъ:
17
Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
17
та́мѡ пти̑цы вогнѣздѧ́тсѧ, є҆рѡді́ево жили́ще предводи́телствꙋетъ и҆́ми.
18
Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
18
Го́ры высѡ́кїѧ є҆ле́нємъ, ка́мень прибѣ́жище за́ѧцємъ.
19
Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
19
Сотвори́лъ є҆́сть лꙋнꙋ̀ во времена̀: со́лнце позна̀ за́падъ сво́й.
20
Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
20
Положи́лъ є҆сѝ тмꙋ̀, и҆ бы́сть но́щь, въ не́йже про́йдꙋтъ всѝ ѕвѣ́рїе дꙋбра́внїи,
21
Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
21
скѵ́мни рыка́ющїи восхи́тити и҆ взыска́ти ѿ бг҃а пи́щꙋ себѣ̀.
22
Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
22
Возсїѧ̀ со́лнце, и҆ собра́шасѧ, и҆ въ ло́жахъ свои́хъ лѧ́гꙋтъ.
23
Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
23
И҆зы́детъ человѣ́къ на дѣ́ло своѐ и҆ на дѣ́ланїе своѐ до ве́чера.
24
Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
24
Ꙗ҆́кѡ возвели́чишасѧ дѣла̀ твоѧ̑, гдⷭ҇и: всѧ̑ премⷣростїю сотвори́лъ є҆сѝ: и҆спо́лнисѧ землѧ̀ тва́ри твоеѧ̀.
25
Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
25
Сїѐ мо́ре вели́кое и҆ простра́нное: та́мѡ га́ди, и҆́хже нѣ́сть числа̀, живѡ́тнаѧ ма̑лаѧ съ вели́кими:
26
Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
26
та́мѡ корабли̑ препла́ваютъ, ѕмі́й се́й, є҆го́же созда́лъ є҆сѝ рꙋга́тисѧ є҆мꙋ̀.
27
Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
27
Всѧ̑ къ тебѣ̀ ча́ютъ, да́ти пи́щꙋ и҆̀мъ во бла́го вре́мѧ.
28
Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
28
Да́вшꙋ тебѣ̀ и҆̀мъ, соберꙋ́тъ: ѿве́рзшꙋ тебѣ̀ рꙋ́кꙋ, всѧ́чєскаѧ и҆спо́лнѧтсѧ бла́гости:
29
Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
29
ѿвра́щшꙋ же тебѣ̀ лицѐ, возмѧтꙋ́тсѧ: ѿи́меши дꙋ́хъ и҆́хъ, и҆ и҆зче́знꙋтъ и҆ въ пе́рсть свою̀ возвратѧ́тсѧ:
30
Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
30
по́слеши дх҃а твоего̀, и҆ сози́ждꙋтсѧ, и҆ ѡ҆бнови́ши лицѐ землѝ.
31
Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
31
Бꙋ́ди сла́ва гдⷭ҇нѧ во вѣ́ки: возвесели́тсѧ гдⷭ҇ь ѡ҆ дѣ́лѣхъ свои́хъ:
32
Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
32
призира́ѧй на зе́млю и҆ творѧ́й ю҆̀ трѧсти́сѧ: прикаса́ѧйсѧ гора́мъ, и҆ дымѧ́тсѧ.
33
Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
33
Воспою̀ гдⷭ҇еви въ животѣ̀ мое́мъ, пою̀ бг҃ꙋ моемꙋ̀, до́ндеже є҆́смь:
34
Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
34
да оу҆слади́тсѧ є҆мꙋ̀ бесѣ́да моѧ̀, а҆́зъ же возвеселю́сѧ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ.
35
Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
35
Да и҆зче́знꙋтъ грѣ̑шницы ѿ землѝ, и҆ беззакѡ́нницы, ꙗ҆́коже не бы́ти и҆̀мъ. Благословѝ, дꙋшѐ моѧ̀, гдⷭ҇а.
1001
Слава…
Сла́ва: