Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
[Алилуя.]
Ґллилyіа, R}‹.
1
Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
1
Бlжeни непор0чніи въ пyть [въ пути2], ходsщіи въ зак0нэ гDни.
2
Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
2
Бlжeни и3спытaющіи свидBніz є3гw2, всёмъ с®цемъ взhщутъ є3го2.
3
Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
3
Не дёлающіи бо беззак0ніz въ путeхъ є3гw2 ходи1ша.
4
Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
4
Ты2 заповёдалъ є3си2 зaпwвэди тво‰ сохрани1ти ѕэлw2:
5
О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
5
дабы2 и3спрaвилисz путіE мои2, сохрани1ти њправд†ніz тво‰.
6
Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
6
ТогдA не постыжyсz, внегдA призрёти ми2 на вс‰ зaпwвэди тво‰.
7
Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
7
И#сповёмсz тебЁ въ прaвости сeрдца, внегдA научи1тимисz судбaмъ прaвды твоеS.
8
Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
8
Њправд†ніz тво‰ сохраню2: не њстaви менE до ѕэлA.
9
Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
9
Въ чес0мъ и3спрaвитъ ю3нёйшій пyть св0й; внегдA сохрани1ти словесA тво‰.
10
Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
10
Всёмъ сeрдцемъ мои1мъ взыскaхъ тебE: не tри1ни менE t зaповэдій твои1хъ.
11
Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
11
Въ сeрдцы моeмъ скрhхъ словесA тво‰, ћкw да не согрэшY тебЁ.
12
Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
12
Блгcвeнъ є3си2, гDи: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.
13
Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
13
Ўстнaма мои1ма возвэсти1хъ вс‰ судбы6 ќстъ твои1хъ.
14
Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
14
На пути2 свидёній твои1хъ наслади1хсz, ћкw њ всsкомъ богaтствэ.
15
Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
15
Въ зaповэдехъ твои1хъ поглумлю1сz, и3 ўразумёю пути6 тво‰.
16
Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
16
Во њправдaніихъ твои1хъ поучyсz: не забyду словeсъ твои1хъ.
17
Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
17
Воздaждь рабY твоемY: живи1 мz, и3 сохраню2 словесA тво‰.
18
Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
18
Tкрhй џчи мои2, и3 ўразумёю чудесA t зак0на твоегw2.
19
Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
19
Пришлeцъ ѓзъ є4смь на земли2: не скрhй t менє2 зaпwвэди тво‰.
20
Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
20
Возлюби2 душA моS возжелaти судбы6 тво‰ на всsкое врeмz.
21
Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
21
Запрети1лъ є3си2 гHрдымъ: пр0клzти ўклонsющіисz t зaповэдій твои1хъ.
22
Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
22
Tими2 t менє2 пон0съ [поношeніе] и3 ўничижeніе, ћкw свидёній твои1хъ взыскaхъ.
23
Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
23
И$бо сэд0ша кн‰зи и3 на мS клеветaху, рaбъ же тв0й глумлsшесz во њправдaніихъ твои1хъ:
24
Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
24
и4бо свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть, и3 совёти мои2 њправд†ніz тво‰.
25
В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
25
ПрильпE земли2 душA моS: живи1 мz по словеси2 твоемY.
26
Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
26
Пути6 мо‰ возвэсти1хъ, и3 ўслhшалъ мS є3си2: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.
27
Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
27
Пyть њправдaній твои1хъ вразуми1 ми, и3 поглумлю1сz въ чудесёхъ твои1хъ.
28
Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
28
ВоздремA душA моS t ўнhніz: ўтверди1 мz въ словесёхъ твои1хъ.
29
Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
29
Пyть непрaвды tстaви t менє2 и3 зак0номъ твои1мъ поми1луй мS.
30
Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
30
Пyть и4стины и3зв0лихъ и3 судбы6 тво‰ не забhхъ.
31
Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
31
Прилэпи1хсz свидёніємъ твои6мъ, гDи, не посрами2 менE.
32
Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
32
Пyть зaповэдій твои1хъ тек0хъ, є3гдA разшири1лъ є3си2 сeрдце моE.
33
Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
33
Законоположи2 мнЁ, гDи, пyть њправдaній твои1хъ, и3 взыщY и5 вhну:
34
Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
34
вразуми1 мz, и3 и3спытaю зак0нъ тв0й и3 сохраню2 и5 всёмъ сeрдцемъ мои1мъ.
35
Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
35
Настaви мS на стезю2 зaповэдій твои1хъ, ћкw тyю восхотёхъ.
36
Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
36
Приклони2 сeрдце моE во свидBніz тво‰, ґ не въ лихои1мство.
37
Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
37
Tврати2 џчи мои2 є4же не ви1дэти суеты2: въ пути2 твоeмъ живи1 мz.
38
Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
38
Постaви рабY твоемY сл0во твоE въ стрaхъ тв0й.
39
Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
39
Tими2 поношeніе моE, є4же непщевaхъ: ћкw судбы6 тво‰ бlги.
40
Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
40
СE, возжелaхъ зaпwвэди тво‰: въ прaвдэ твоeй живи1 мz.
41
І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
41
И# да пріи1детъ на мS млcть твоS, гDи, спcніе твоE по словеси2 твоемY:
42
І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
42
и3 tвэщaю поношaющымъ ми2 сл0во, ћкw ўповaхъ на словесA тво‰.
43
Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
43
И# не tими2 t ќстъ мои1хъ словесE и4стинна до ѕэлA, ћкw на судбы6 тво‰ ўповaхъ:
44
Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
44
и3 сохраню2 зак0нъ тв0й вhну, въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка.
45
Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
45
И# хождaхъ въ широтЁ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ:
46
Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
46
и3 глаг0лахъ њ свидёніихъ твои1хъ пред8 цари6 и3 не стыдsхсz:
47
Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
47
и3 поучaхсz въ зaповэдехъ твои1хъ, ±же возлюби1хъ ѕэлw2:
48
Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
48
и3 воздвиг0хъ рyцэ мои2 къ зaповэдемъ твои6мъ, ±же возлюби1хъ, и3 глумлsхсz во њправдaніихъ твои1хъ.
49
Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
49
Помzни2 словесA тво‰ рабY твоемY, и4хже ўповaніе дaлъ ми2 є3си2.
50
Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
50
Т0 мz ўтёши во смирeніи моeмъ, ћкw сл0во твоE живи1 мz.
51
Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
51
Г0рдіи законопреступовaху до ѕэлA: t зак0на же твоегw2 не ўклони1хсz.
52
Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
52
Помzнyхъ судбы6 тво‰ t вёка, гDи, и3 ўтёшихсz.
53
Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
53
Печaль пріsтъ мS t грBшникъ, њставлsющихъ зак0нъ тв0й.
54
Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
54
ПBта бsху мнЁ њправд†ніz тво‰ на мёстэ пришeлствіz моегw2.
55
Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
55
Помzнyхъ въ нощи2 и4мz твоE, гDи, и3 сохрани1хъ зак0нъ тв0й.
56
Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
56
Сeй бhсть мнЁ, ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ.
57
Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
57
Чaсть моS є3си2, гDи: рёхъ сохрани1ти зак0нъ тв0й.
58
Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
58
Помоли1хсz лицY твоемY всёмъ сeрдцемъ мои1мъ: поми1луй мS по словеси2 твоемY.
59
Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
59
Помhслихъ пути6 тво‰ и3 возврати1хъ н0зэ мои2 во свидBніz тво‰.
60
Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
60
Ўгот0вихсz и3 не смути1хсz сохрани1ти зaпwвэди тво‰.
61
Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
61
Ќжz грBшникъ њбzзaшасz мнЁ, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ.
62
Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
62
Полyнощи востaхъ и3сповёдатисz тебЁ њ судбaхъ прaвды твоеS.
63
Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
63
Причaстникъ ѓзъ є4смь всBмъ боsщымсz тебє2 и3 хранsщымъ зaпwвэди тво‰.
64
Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
64
Млcти твоеS, гDи, и3сп0лнь землS: њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz.
65
Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
65
Бlгость сотвори1лъ є3си2 съ раб0мъ твои1мъ, гDи, по словеси2 твоемY:
66
Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
66
бlгости и3 наказaнію и3 рaзуму научи1 мz, ћкw зaповэдемъ твои6мъ вёровахъ.
67
Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
67
Прeжде дaже не смири1тимисz, ѓзъ прегрэши1хъ: сегw2 рaди сл0во твоE сохрани1хъ.
68
Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
68
Бlгъ є3си2 ты2, гDи: и3 бlгостію твоeю научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.
69
Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
69
Ўмн0жисz на мS непрaвда г0рдыхъ: ѓзъ же всёмъ сeрдцемъ мои1мъ и3спытaю зaпwвэди тво‰.
70
Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
70
Ўсыри1сz ћкw млеко2 сeрдце и4хъ: ѓзъ же зак0ну твоемY поучи1хсz.
71
Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
71
Бlго мнЁ, ћкw смири1лъ мS є3си2, ћкw да научyсz њправдaніємъ твои6мъ.
72
Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
72
Бlгъ мнЁ зак0нъ ќстъ твои1хъ пaче тhсzщъ злaта и3 сребрA.
1001
Слава…
Слaва:
73
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
73
Рyце твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS: вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ.
74
Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
74
Боsщіисz тебє2 ќзрzтъ мS и3 возвеселsтсz, ћкw на словесA тво‰ ўповaхъ.
75
Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
75
Разумёхъ, гDи, ћкw прaвда судбы6 тво‰, и3 вои1стинну смири1лъ мS є3си2.
76
Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
76
Бyди же млcть твоS, да ўтёшитъ мS, по словеси2 твоемY рабY твоемY:
77
Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
77
да пріи1дутъ мнЁ щедрHты тво‰, и3 жи1въ бyду, ћкw зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть.
78
Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
78
Да постыдsтсz г0рдіи, ћкw непрaведнw беззак0нноваша на мS: ѓзъ же поглумлю1сz [размышлsти бyду] въ зaповэдехъ твои1хъ.
79
Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
79
Да њбратsтъ мS боsщіисz тебє2 и3 вёдzщіи свидBніz тво‰.
80
Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
80
Бyди сeрдце моE непор0чно во њправдaніихъ твои1хъ, ћкw да не постыжyсz.
81
Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
81
И#зчезaетъ во спcніе твоE душA моS, на словесA тво‰ ўповaхъ:
82
Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
82
и3зчез0ша џчи мои2 въ сл0во твоE, глаг0люще: когдA ўтёшиши мS;
83
Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
83
занE бhхъ ћкw мёхъ на слaнэ: њправдaній твои1хъ не забhхъ.
84
Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
84
Коли1кw є4сть днjй рабA твоегw2; когдA сотвори1ши ми2 t гонsщихъ мS сyдъ;
85
Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
85
Повёдаша мнЁ законопрест{пницы глумлє1ніz, но не ћкw зак0нъ тв0й, гDи.
86
Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
86
Вс‰ зaпwвэди тво‰ и4стина: непрaведнw погнaша мS, помози1 ми.
87
Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
87
Вмaлэ не скончaша менE на земли2: ѓзъ же не њстaвихъ зaповэдій твои1хъ.
88
Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
88
По млcти твоeй живи1 мz, и3 сохраню2 свидBніz ќстъ твои1хъ.
89
Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
89
Во вёкъ, гDи, сл0во твоE пребывaетъ на нб7си2.
90
З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
90
Въ р0дъ и3 р0дъ и4стина твоS: њсновaлъ є3си2 зeмлю, и3 пребывaетъ.
91
З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
91
Ўчинeніемъ твои1мъ пребывaетъ дeнь: ћкw всsчєскаz рабHтна тебЁ.
92
Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
92
Ћкw ѓще бы не зак0нъ тв0й поучeніе моE бhлъ, тогдA ќбw поги1блъ бhхъ во смирeніи моeмъ:
93
Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
93
во вёкъ не забyду њправдaній твои1хъ, ћкw въ ни1хъ њживи1лъ мS є3си2.
94
Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
94
Тв0й є4смь ѓзъ, сп7си1 мz: ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ.
95
Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
95
МенE ждaша грBшницы погуби1ти мS: свидBніz тво‰ разумёхъ.
96
Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
96
Всsкіz кончи1ны ви1дэхъ конeцъ: широкA зaповэдь твоS ѕэлw2.
97
О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
97
К0ль возлюби1хъ зак0нъ тв0й, гDи: вeсь дeнь поучeніе моE є4сть.
98
Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
98
Пaче вр†гъ мои1хъ ўмудри1лъ мS є3си2 зaповэдію твоeю, ћкw въ вёкъ моS є4сть.
99
Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
99
Пaче всёхъ ўчaщихъ мS разумёхъ, ћкw свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть.
100
Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
100
Пaче стaрєцъ разумёхъ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ.
101
Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
101
T всsкагw пути2 лукaва возбрани1хъ ногaмъ мои6мъ, ћкw да сохраню2 словесA тво‰:
102
Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
102
t судeбъ твои1хъ не ўклони1хсz, ћкw ты2 законоположи1лъ ми2 є3си2.
103
Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
103
К0ль сладк† гортaни моемY словесA тво‰: пaче мeда ўстHмъ мои6мъ.
104
Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
104
T зaповэдій твои1хъ разумёхъ: сегw2 рaди возненави1дэхъ всsкъ пyть непрaвды.
105
Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
105
Свэти1лникъ ногaма мои1ма зак0нъ тв0й, и3 свётъ стезsмъ мои6мъ.
106
Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
106
Клsхсz и3 постaвихъ сохрани1ти судбы6 прaвды твоеS.
107
Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
107
Смири1хсz до ѕэлA: гDи, живи1 мz по словеси2 твоемY.
108
Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
108
ВHльнаz ќстъ мои1хъ бlговоли1 же, гDи, и3 судбaмъ твои6мъ научи1 мz.
109
В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
109
ДушA моS въ рукY твоє1ю [Ґлеx.: моє1ю] вhну, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ.
110
Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
110
Положи1ша грBшницы сёть мнЁ: и3 t зaповэдій твои1хъ не заблуди1хъ.
111
Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
111
Наслёдовахъ свидBніz тво‰ во вёкъ, ћкw рaдованіе сeрдца моегw2 сyть:
112
Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
112
приклони1хъ сeрдце моE сотвори1ти њправд†ніz тво‰ въ вёкъ за воздаsніе.
113
Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
113
Законопрест{пныz возненави1дэхъ, зак0нъ же тв0й возлюби1хъ.
114
Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
114
Пом0щникъ м0й и3 застyпникъ м0й є3си2 ты2: на словесA тво‰ ўповaхъ.
115
Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
115
Ўклони1тесz t менє2, лукaвнующіи, и3 и3спытaю зaпwвэди бGа моегw2.
116
Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
116
Заступи1 мz по словеси2 твоемY, и3 жи1въ бyду: и3 не посрами2 менE t чazніz моегw2:
117
Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
117
помози1 ми, и3 сп7сyсz, и3 поучyсz во њправдaніихъ твои1хъ вhну.
118
Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
118
Ўничижи1лъ є3си2 вс‰ tступaющыz t њправдaній твои1хъ: ћкw непрaведно помышлeніе и4хъ.
119
Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
119
Преступaющыz непщевaхъ вс‰ грBшныz земли2: сегw2 рaди возлюби1хъ свидBніz тво‰.
120
Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
120
Пригвозди2 стрaху твоемY плHти мо‰: t судeбъ бо твои1хъ ўбоsхсz.
121
Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
121
Сотвори1хъ сyдъ и3 прaвду: не предaждь менE њби1дzщымъ мS.
122
Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
122
Воспріими2 рабA твоего2 во бlго, да не њклеветaютъ менE г0рдіи.
123
Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
123
Џчи мои2 и3зчез0стэ во спcніе твоE и3 въ сл0во прaвды твоеS:
124
Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
124
сотвори2 съ раб0мъ твои1мъ по млcти твоeй, и3 њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz.
125
Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
125
Рaбъ тв0й є4смь ѓзъ: вразуми1 мz, и3 ўвёмъ свидBніz тво‰.
126
Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
126
Врeмz сотвори1ти гDеви: разори1ша зак0нъ тв0й.
127
Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
127
Сегw2 рaди возлюби1хъ зaпwвэди тво‰ пaче злaта и3 топaзіа.
128
Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
128
Сегw2 рaди ко всBмъ зaповэдемъ твои6мъ направлsхсz, всsкъ пyть непрaвды возненави1дэхъ.
129
Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
129
Ди6вна свидBніz тво‰: сегw2 рaди и3спытA | душA моS.
130
Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
130
Kвлeніе словeсъ твои1хъ просвэщaетъ и3 вразумлsетъ младeнцы.
131
Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
131
ЎстA мо‰ tверз0хъ и3 привлек0хъ дyхъ, ћкw зaповэдій твои1хъ желaхъ.
1002
Слава…
Слaва:
132
Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
132
При1зри на мS и3 поми1луй мS, по судY лю1бzщихъ и4мz твоE.
133
Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
133
Стwпы2 мо‰ напрaви по словеси2 твоемY, и3 да не њбладaетъ мн0ю всsкое беззак0ніе:
134
Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
134
и3збaви мS t клеветы2 человёческіz, и3 сохраню2 зaпwвэди тво‰.
135
Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
135
ЛицE твоE просвэти2 на рабA твоего2 и3 научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.
136
Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
136
И#схHдища водн†z и3звед0стэ џчи мои2, понeже не сохрани1хъ зак0на твоегw2.
137
Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
137
Првdнъ є3си2, гDи, и3 прaви суди2 твои2:
138
Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
138
заповёдалъ є3си2 прaвду свидBніz тво‰, и3 и4стину ѕэлw2.
139
Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
139
И#стazла мS є4сть рeвность твоS: ћкw забhша словесA тво‰ врази2 мои2.
140
Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
140
Разжжeно сл0во твоE ѕэлw2, и3 рaбъ тв0й возлюби2 є5.
141
Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
141
Ю#нёйшій ѓзъ є4смь и3 ўничижeнъ: њправдaній твои1хъ не забhхъ.
142
Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
142
Прaвда твоS прaвда во вёкъ, и3 зак0нъ тв0й и4стина.
143
Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
143
СкHрби и3 нyжди њбрэт0ша мS: зaпwвэди тво‰ поучeніе моE.
144
Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
144
Прaвда свидBніz тво‰ въ вёкъ: вразуми1 мz, и3 жи1въ бyду.
145
Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
145
Воззвaхъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, ўслhши мS, гDи: њправд†ніz тво‰ взыщY.
146
Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
146
Воззвaхъ ти2, сп7си1 мz, и3 сохраню2 свидBніz тво‰.
147
Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
147
Предвари1хъ въ безг0діи и3 воззвaхъ: на словесA тво‰ ўповaхъ.
148
Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
148
Предвари1стэ џчи мои2 ко ќтру, поучи1тисz словесє1мъ твои6мъ.
149
Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
149
Глaсъ м0й ўслhши, гDи, по млcти твоeй: по судбЁ твоeй живи1 мz.
150
Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
150
Прибли1жишасz гонsщіи мS беззак0ніемъ: t зак0на же твоегw2 ўдали1шасz.
151
Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
151
Бли1з8 є3си2 ты2, гDи, и3 вси2 путіE твои2 и4стина.
152
Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
152
И#спeрва познaхъ t свидёній твои1хъ, ћкw въ вёкъ њсновaлъ | є3си2.
153
Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
153
Ви1ждь смирeніе моE и3 и3зми1 мz: ћкw зак0на твоегw2 не забhхъ.
154
Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
154
Суди2 сyдъ м0й и3 и3збaви мS: словесE рaди твоегw2 живи1 мz.
155
Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
155
Далeче t грBшникъ спcніе, ћкw њправдaній твои1хъ не взыскaша.
156
Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
156
ЩедрHты тво‰ мнHги, гDи: по судбЁ твоeй живи1 мz.
157
Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
157
Мн0зи и3згонsщіи мS и3 стужaющіи ми2: t свидёній твои1хъ не ўклони1хсz.
158
Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
158
Ви1дэхъ неразумэвaющыz и3 и3стazхъ: ћкw словeсъ твои1хъ не сохрани1ша.
159
Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
159
Ви1ждь, ћкw зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ: гDи, по млcти твоeй живи1 мz.
160
Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
160
Начaло словeсъ твои1хъ и4стина, и3 во вёкъ вс‰ судбы6 прaвды твоеS.
161
Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
161
Кн‰зи погнaша мS тyне: и3 t словeсъ твои1хъ ўбоsсz сeрдце моE.
162
Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
162
Возрaдуюсz ѓзъ њ словесёхъ твои1хъ, ћкw њбрэтazй корhсть мн0гу.
163
Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
163
Непрaвду возненави1дэхъ и3 њмерзи1хъ: зак0нъ же тв0й возлюби1хъ.
164
Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
164
Седмери1цею днeмъ хвали1хъ тS њ судбaхъ прaвды твоеS.
165
Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
165
Ми1ръ мн0гъ лю1бzщымъ зак0нъ тв0й, и3 нёсть и5мъ соблaзна.
166
Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
166
Чazхъ спcніz твоегw2, гDи, и3 зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ.
167
Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
167
Сохрани2 душA моS свидBніz тво‰ и3 возлюби2 | ѕэлw2.
168
Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
168
Сохрани1хъ зaпwвэди тво‰ и3 свидBніz тво‰, ћкw вси2 путіE мои2 пред8 тоб0ю, гDи.
169
Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
169
Да прибли1житсz молeніе моE пред8 тS, гDи: по словеси2 твоемY вразуми1 мz.
170
Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
170
Да вни1детъ прошeніе моE пред8 тS: гDи, по словеси2 твоемY и3збaви мS.
171
Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
171
Tрhгнутъ ўстнЁ мои2 пёніе, є3гдA научи1ши мS њправдaніємъ твои6мъ.
172
Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
172
Провэщaетъ љзhкъ м0й словесA тво‰, ћкw вс‰ зaпwвэди тво‰ прaвда.
173
Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
173
Да бyдетъ рукA твоS є4же спcти1 мz, ћкw зaпwвэди тво‰ и3зв0лихъ.
174
Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
174
Возжелaхъ спcніе твоE, гDи, и3 зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть.
175
Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
175
ЖивA бyдетъ душA моS и3 восхвaлитъ тS: и3 судбы6 тво‰ пом0гутъ мнЁ.
176
Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.
176
Заблуди1хъ ћкw nвчA поги1бшее: взыщи2 рабA твоего2, ћкw зaповэдій твои1хъ не забhхъ.
1003
Слава…
Слaва: