Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
[Алилуя.]
А$ллилђйа, ри~і” Каg з~і”
1
Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
1
Блаже'ни непоро'чнїи в# пђть, ходя'щеи` в# ꙁако'нњ гн~и”
2
Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
2
блаже'ни и^спыта'ющеи` свњдњнїа е^го, всњмъ срDцемъ в#ꙁы'щђтъ е^го”
3
Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
3
Не дњлающеи б^о беꙁако'нїе в пђтеX его ходиша”
4
Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
4
Ты^ ꙁаповњда ѕа'повњди твоя, съхранити ѕњло”
5
О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
5
Є$да и^спра'вилися бышя пђтїе мои`, съхранити ѓ^правданїа твоа”
6
Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
6
Тогда` не постыжDђся е^гда призрю` на вся` ꙁа'повᲇди твоа”
7
Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
7
И$сповњмся тебњ в# пра'вости срDца, внегда` наё^чи'ти ми ся сђдбам# пра'в#ды твоеа`”
8
Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
8
ѓ^правданїа твоя съхраню`, не ѓ^ста'ви мене до ѕњла”
9
Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
9
в чеM и^спра'витъ ю'нный пђть свой; в#негда съхранити словеса` твоя”
10
Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
10
ВсMњ срDцемъ мои'мъ вꙁыскахъ тебе, не эTри'ни мене эT ꙁа'повњдей твои'хъ”
11
Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
11
в# срDци мое'мъ съкрыX словеса` твоя, да не съгрᲇшю` тебњ”
12
Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
12
Блsве'нъ е^си г~и, наё^чи` м^я ѓ^правда'нїемъ твои'м#”
13
Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
13
Оу^стна'ма мои'ма въꙁвњстихъ вся сђдбы` ё^стъ твои'хъ”
14
Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
14
На пђти` свᲇдњнїи твоиX насладихся, ја%ко ѓ^ вся'комъ бога'тьствњ”
15
Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
15
В ꙁа'повњдехᲆ твоиX поглђмлю'ся, и^ раꙁђмᲇю пђти твоя”
16
Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
16
Въ ѓ^правда'нихъ твои'х# поё^чюся, не ꙁабђ'дђ словесъ твоих#”
17
Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
17
въꙁда'жDь рабђ твоемђ, живи` м^я, и^ съхраню словеса твоа”
18
Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
18
эTкрый ѓ'чи мои`, и^ раꙁђмᲇю чђдеса` эT ꙁако'на твое^го”
19
Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
19
Пришле'цъ а^зъ е^смь на ꙁеMли`, не съкрый эT мене ѕа'повњди твоя”
20
Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
20
Въꙁлюби` дш~а моа, въжделњти сDђбы` твоя на вся'ко вре'мя”
21
Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
21
Запрњтилъ е^си гръды'мъ, про'кляти ё^кланя'ющеися эT ꙁа'повњдей твоиX”
22
Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
22
эTи'ми эT мене поно'съ и^ ё^ничиже'нїе, ја^ко свњдњнїи твоиX вꙁыскахъ”
23
Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
23
И$бо сњдоша кня'ѕи, и^ на мя клевеᲄа'хђ. ра'бъ же твой глђмля'шеся въ ѓ^прав#да'нихъ твоиX”
24
Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
24
И$бо свњдњнїа твоа поё^че'нїе мое` е^сть, и^ совњти мои` ѓ^правданїа твоа”
25
В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
25
Прильпе ꙁемли дш~а моя`, живи` мя по словеси` твоемђ”
26
Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
26
пђти моя и^сповњдахᲆ, и^ ё^слы'ша м^я. наё^чи м^я ѓ^правда'нїем# твои'мъ”
27
Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
27
Пђти ѓ^правда'нїи твоиX вразђми` м^я, и^ поглђмлюся в чюдесеX твои'хъ”
28
Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
28
Въꙁдрњма` дш~а моа эT ё^ны'нїа, ё^тверди` м^я в# словесњхъ ᲄвои'хъ”
29
Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
29
Пђть непра'вды эTстави эT мене, и^ ꙁако номъ твои'мъ поми'лђй м^я”
30
Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
30
Пђть и'стинный и^ꙁ волихъ, и^ сDђбы` твоя не ꙁабыX”
31
Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
31
Прилњпихся свњдњнїи твои'хъ, г~и, не посрами` мене”
32
Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
32
Пђть ꙁа'повњдей твоих# текоX, е^гда разши'рилъ е^си срDце мое”
33
Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
33
Законополо'жи мн^њ г~и пђть ѓ^правданїи твои'хъ, и^ вꙁы'щђ и& вы'нђ”
34
Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
34
вразђми` м^я, и^ і^спытаю ꙁаконъ ᲄвой, и^ съхраню` и& всњмъ срDцемъ мои'мъ”
35
Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
35
Настави м^я на пђть ꙁа'повњдей твоихъ, ја%ко тои въсхотњхъ”
36
Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
36
Приклони` срDце мое въ свњдᲇнїа твоа, а^ не в лихои'м#ство”
37
Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
37
эTврати` ѓ%чи мои`, не ви'дњти сђе'ты, в пђти твое'мъ живи` м^я”
38
Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
38
Поста'ви рабђ твоемђ сло'во твое, въ страX твой”
39
Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
39
эTи'ми поноше'нїе мое, е^же непщевахъ, ја%ко сђдбы твоя бл~гы”
40
Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
40
Се^ въжделњхъ за'повњди твоя, в# правдњ твое'й живи` м^я”
41
І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
41
И$ да прїидетъ на мя млsть твоя, г~и, сп~се'нїе твое по словеси твое^мђ”
42
І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
42
И$ эTвњща'ю поношя'ющиM м^и сло'во, ја%ко ё^поваX на словеса ᲄвоа”
43
Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
43
И$ не эTи'ми эT ё^стъ мои'хъ словесе и'стинна до ѕњла`, ја%ко на сђдбы твоя ё^повахъ”
44
Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
44
И$ сохраню зако'нъ твой всегда, в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка”
45
Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
45
И$ хождахъ в# широтњ, ја%ко ꙁа'повᲇди твоя в#ꙁыскахъ”
46
Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
46
И$ гл~ахъ ѓ^ свњдњнихᲆ твоиX пред# цр~и, и^ не стыдяXся”
47
Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
47
И$ поё^чахся в# за'повњдехъ твои'хᲆ, ихже въꙁлюбиX ѕњло`”
48
Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
48
И$ въꙁдигох# рђцњ мои` к# ꙁаповњдемъ твои'мъ, и%хже въꙁлюбихъ, и^ глђмля'х#ся вᲆ ѓ^правданихъ твои'хъ”
49
Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
49
Помяни слове'съ твоихъ рабђ твоемђ, и'хже ё^пова'нїе далъ м^и е^си,
50
Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
50
та мя ё^тᲇши въ смиренїи моемᲆ, ја%ко сло'во ᲄвое живи м^я”
51
Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
51
Гръдїи ꙁаконопрестђпова'хђ ѕњло`, эT ꙁако'на же твоего не ё^клонихся”
52
Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
52
Помянђхъ сDђбы твоя эT вњка, г~и, и^ ё^тњшихся”
53
Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
53
Печаль прїа'тъ м^я, эT грњшникъ, ѓ^ставля'ющыхъ ꙁаконъ твой”
54
Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
54
Пњта бњхђ мн^њ ѓ^правда'нїя твоя, на мњстњ пришельствїа мое^го”
55
Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
55
Помянђхъ в нощи` и^мя твое г~и, и^ съхранихъ законъ твой”
56
Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
56
Си^ бысть мнњ ја^ко ѓ^правда'нїи твои'хъ вꙁыскахъ”
57
Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
57
Часть моа` е^си г~и, рњхъ съхрани'ти законъ твой”
58
Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
58
Помолихся лицђ твое^мђ всњмъ срDцемъ моиM, поми'лђй м^я по словеси` твоемђ”
59
Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
59
Помыслихъ пђти` твоя, и^ възвратихъ но'ѕњ мои` въ свњдњнїа твоя”
60
Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
60
ёгото'вихᲆся и^ не смђтихся съхрани'ти ꙁа'повњди твоя”
61
Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
61
ю^жя грњшникъ ѓ^бяꙁа'шяся мн^њ, и^ закона твоего не ꙁабых#”
62
Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
62
Полђнощи въстаа'хъ, и^сповњдатися тебᲇ на сђдбы` правды твоеа`”
63
Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
63
прича'стникъ а^ꙁъ е^смь всњмᲆ боя'щиMся тебе, и^ храня'щиM за'повњди твоя”
64
Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
64
Млsти твоеа` г~и и^сполнь ꙁемля`, ѓ^правданїемъ твои'мъ наё^чи м^я”
65
Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
65
бла'гость сътворилъ е^си с рабомъ твои^м# г~и, по словеси твое^мђ”
66
Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
66
Бл~гости и^ накаꙁа'нїю и^ ра'зђмђ наё^чи` м^я, ја^ко заповњдемъ твои'мъ вњ'ровахъ”
67
Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
67
ПрежDе даже не смирихся а^зъ прегрњших#, сего ради слово твое сᲆхраних”
68
Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
68
Бл~гъ е^си ты г~и, и^ бл~гостїю твоею` наё^чи м^я ѓ^правда'нїемъ твои'мᲆ”
69
Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
69
ё^множися на мя непра'вда гордыX; Аз же всњмъ срDцемъ мои'мъ и^спыᲄа'ю за'повњди твоя”
70
Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
70
ё^сы'рися ја%ко млеко срDце и^хъ, а^з же зако'нђ твоемђ поё^чихся”
71
Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
71
Бл~го мн^њ, ја^ко смирилъ мя е^си, да наё^чю'ся ѓ^правда'нїемъ твои'мъ”
72
Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
72
Бл~гъ мн^њ зако'нъ ё^стъ твои'хъ, паче ты'сђщъ злата` и^ сребра`”
1001
Слава…
Сла'ва”
73
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
73
Рђцњ` твои` сътвори'ста м^я, и^ създа'ста м^я” Вразђми` м^я, и^ і^спыта'ю ꙁаповњди твоя”
74
Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
74
Боя'щеи`ся тебе ё^зрятъ м^я, и^ въꙁвеселятся, ја^ко на словеса твоя ё^повах#”
75
Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
75
Раꙁђмњхᲆ г~и, ја^ко правда повелњнїа твоя и^ въи^стинђ смирилъ м^я е^си”
76
Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
76
Бђди же млsть твоа`, да ё^тњшитᲆ м^я по словеси твое^мђ раба твоего”
77
Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
77
да прїидђтъ мн^њ щедро'ты твоя, и^ живъ бђ'дђ, ја^ко законъ твой поё^че мое е^сть.
78
Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
78
да постыдяᲄся грᲆдїи, ја^ко без# пра'вды беꙁаконоваша на' мя. а%з же поглђмлюся в# заповњдехъ твои^хъ”
79
Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
79
да ѓ^братят# м^я боящеи`ся тебе, и^ вњдђщеи` свDњнїа твоя”
80
Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
80
Бђди срDце мое непоро'чно въ ѓ^правданиX твои^хъ, ја^ко да ся не постыждђ”
81
Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
81
И$счеꙁа'етъ въ сп~се'нїе твое дш~а моа, в# сло'во твое ё^повахъ”
82
Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
82
И$ꙁчезо'шя ѓ%чи мои` в# сло'во твое, гл~юще, когда ё^тњшиши м^я;
83
Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
83
ја%ко быхъ ја%ко мњхъ на сланњ, ѓ^правда'нїи твои^хъ не забыхъ”
84
Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
84
коли'ко е^сть днїи раба твое^го, когда сътвори'ши эT гоня'щыхъ м^я сђдъ;
85
Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
85
повњдашя мн^њ ꙁаконопрестђпницы глђмле'нїа, н^о не ја%ко закон# твой г~и”
86
Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
86
Вс^я ꙁа'повњди твоя и^стина” Беꙁ пра'вды погна'ша м^я помози м^и”
87
Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
87
Ма'ла не сконча'ша мене на земли`, а^з же не ѓ^ставихᲆ ꙁаповњди твоя”
88
Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
88
По млsти твоей живи м^я, и^ съхраню` свњдњнїа ё^стъ твои'хᲆ”
89
Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
89
Въ' вњкы г~и сло'во твое пребыва'етъ на' нб~си,
90
З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
90
в роD и^ родᲆ и^сти'на твоа” ѓ^сновалъ е^си землю, и^ пребыва'етъ
91
З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
91
ё^чиненїемъ твои'мъ. пребываеT дн~ь, ја%ко вся'ческая рабо'тна тебњ”
92
Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
92
ЈА/ко а^ще не законъ твой поё^ченїе мое е^сть тогда ё^бо поги'блъ быхᲆ въ смиренїи моемъ”
93
Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
93
Въ вњкъ не ꙁабђдђ ѓ^правDанїи твои^хъ, ја%ко въ нихъ живи'лъ м^я е^си”
94
Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
94
Статїя, в~” Твой е^смь а^ꙁъ, сп~си м^я, ја%ко ѓ^правда'нїи твоиX в#ꙁыскахъ”
95
Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
95
Мене жда'шя грᲇшницы, погђбити м^я. свњдњнїа твоя раꙁђмXњ”
96
Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
96
Всякоа кончи'ны видњхъ конецъ, широка ꙁа'повњдь твоя ѕњло`”
97
О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
97
Коль въꙁлюбихъ ꙁаконъ твой г~и, весь дн~ь поё^ченїе мое е^сть”
98
Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
98
Паче вра'гᲆ мои'хъ ё^мђ'дрилъ м^я е^си ꙁа'повᲇдїю твоею, ја%ко в вњкъ моя е^сть.
99
Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
99
па'че всњхъ ё^чящыхъ м^я раꙁђмњх#, ја%ко свњдњнїа ᲄвоа поё^че'нїе мое е^сть”
100
Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
100
Па'че ста'рецъ раꙁђмњхᲆ, ја^ко ꙁа'повњди твоя вꙁыскахъ”
101
Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
101
эT вся'кого пђти лђкава въꙁбранихъ ногамᲆ мои'м#, ја%ко да съхраню` словеса` твоя”
102
Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
102
эT сђдебъ твои'хъ не ё^да'лихся, ја%ко ты ꙁаконополо'жилъ м^я е^си”
103
Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
103
Коль слDака грᲆтани моемђ словеса` твоя, паче ме'да ё^сто'мъ мои'мъ”
104
Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
104
эT ꙁаповњдей твои'хъ раꙁђмXњ, сего ради въꙁненавидњхъ всякъ пђть непра'вды”
105
Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
105
Свњтилникᲆ нога'ма мои'ма ꙁаконъ твой, и^ свњтъ стеѕямъ мои'мъ”
106
Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
106
Кляхся, и^ поста'вихъ съхрани'ти сђдбы` пра'вды твоеа`”
107
Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
107
Смирихся до ѕњла, г~и, живи` м^я по словеси твоемђ”
108
Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
108
Во'лная ё^стъ мои'хъ бл~говоли же г~и, и^ сђдбы` твоа наё^чи` м^я”
109
В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
109
дш~а моа в рђ'кђ твоею вы'нђ, и^ ꙁако'на твоего не ꙁабыхъ”
110
Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
110
Положи'шя грњшницы сњть мн^њ, и эT ꙁаповњдей твои'хъ не ꙁаблђдиX”
111
Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
111
наслњдовахъ свњдᲇнїа твоя в# вњк#, ја^ко радованїе срDца моего сђть”
112
Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
112
ѓ^братихъ срDце мое, сътвори'ти ѓ^правDанїя твоя в# вᲇкъ ꙁа въꙁдаа'нїе”
113
Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
113
Законопрестђпныа въꙁненавидXњ, ꙁаконъ же твой въꙁлюбихъ”
114
Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
114
Помощникъ мой, и^ ꙁастђпникъ мои е^си т^ы, на словеса твоя ё^повахъ”
115
Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
115
ё^клони'теся эT мене лђка'внђющеи`, и^ і'спытаю ꙁа'повњди б~а моего”
116
Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
116
Застђпи` м^я по словеси` твое^мђ, и^ жив# бђ'дђ. и^ не посрами` мене эT чаа'нїа моего”
117
Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
117
Помоꙁи м^и и^ сп~сђся, и^ поё^чюся въ ѓ^правда'нихъ твоиX вынђ”
118
Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
118
Оу^ничижилъ е^си вс^я эTстђпа'ющая эT ѓ^правда'нїи твоиX, ја%ко неправеDно помышленїе и'хъ”
119
Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
119
Престђпа'ющаа непщевахъ вся грњшныя ꙁемли, сего ради възлюбиX свњдњнїа твоя”
120
Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
120
Пригвозди` эT страха твое^го плоти моя, эT сђдебъ бо твоиX ё^боя'хся”
121
Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
121
сътворихъ сђдъ и^ пра'вдђ, не преда'жDь мене ѓби'дящымъ м^я”
122
Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
122
Вᲆспрїими` раба` твоего въ бл~го, да не ѓ^клеветаютъ мене грᲆдїи”
123
Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
123
ѓ%чи мои` и^счеꙁо'стњ въ сп~се'нїе твое`, и^ в# сло'во правды твоеа`”
124
Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
124
Сътвори` с# рабомъ твои'мъ по млsти твоей, и^ сђдбамᲆ твои'мъ наё^чи` м^я”
125
Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
125
Рабъ твой е^смь а^ꙁъ, враꙁђми` м^я, и^ наё^чюся свᲇдњнїемъ твои'мъ”
126
Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
126
Вре'мя сътворити гв~и, раꙁориша ꙁаконᲆ твой”
127
Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
127
Сего ради възлюбиX ꙁа'повᲇди твоя, паче зла'та и^ топаꙁи'а”
128
Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
128
Сего ради къ всњмъ ꙁа'повњдемъ твои'мъ направляхся, всякъ пђть неправды въꙁненавидњхᲆ”
129
Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
129
ди'вна свњдњнїа твоя, сего ради и^спытаетᲆ я& дш~а моя”
130
Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
130
ЈА/вленїе словесъ твои'хъ просвњщаетъ, и^ вразђмля'етᲆ младенца”
131
Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
131
Оу^ста` моя` эTвръꙁохъ, и^ привлекохъ дх~ъ, ја%ко ꙁа'повњди твоя` желахъ”
1002
Слава…
Сла'ва”
132
Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
132
Призри на' мя, и^ поми'лђй м^я, по сђдђ` любящиX и'мя твое”
133
Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
133
Стопы` моя напра'ви по словеси твоемђ, и^ да не ѓ^долњетъ м^и вся'ко безаконїе”
134
Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
134
И$зба'ви м^я эT клеветы` члчsкыа, и^ съхраню` за'повњди твоа”
135
Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
135
Лице твое просвњти` на раба ᲄвое^го, и^ наё^чи м^я ѓ^правда'нїемъ твоиM”
136
Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
136
И$схо'дища вDона'я и^зведо'ста ѓ^чи мои`, понеже не съхранихᲆ ꙁаконъ ᲄвой”
137
Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
137
пра'веденъ е^си г~и, и^ пра'ви сђди` твой”
138
Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
138
Заповњда пра'вдђ свњдᲇнїа твоя, и^ і'стинђ ѕњло`”
139
Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
139
и^ста'яла м^я е^сть жа'лость твоа, ја%ко ꙁабы'ша словеса твоя вра'ѕи мои`”
140
Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
140
РажDеже'но сло'во твое ѕњло`, и^ рабъ твой възлюби е&”
141
Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
141
ю'ноша а^зъ е^смь, и^ ё^ничиженъ, ѓ^правда'нїи твои^хъ не забыхъ”
142
Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
142
Пра'вда твоа` пра'вда в# вњкъ, и^ законъ твой и'стина”
143
Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
143
Ско'рби и^ нђжDа ѓ^брᲇто'шя м^я, ꙁа'повњди твоя поё^че'нїе мое”
144
Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
144
Пра'вда свDњнїа твоя в# вњкъ, враꙁђми` м^я, и^ жи'въ бђ'дђ”
145
Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
145
Възвахъ всњмъ срDцемъ мои'мъ, ё^слы'ши м^я г~и ѓ^правда'нїи твои^хᲆ взыщђ”
146
Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
146
Въꙁва'хъ т^и, сп~си м^я, и^ сᲆхраню` свњдњнїа твоя”
147
Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
147
ПрDеварихъ в# беZго'дїи, и^ възваX, на словеса твоя ё^повахъ”
148
Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
148
прDевари'стњ ѓ%чи мои кᲆ ё^трђ, поё^читися словесеM твоиM”
149
Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
149
Глsа мой ё^слы'ши г~и по млsти твоеи^, по сDђбњ твоей живи' м^я”
150
Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
150
Прибли'жишя гонящей м^я беꙁаконїе, эT ꙁако'на же твое^го ё^далишася”
151
Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
151
Блиꙁъ е^си т^ы г~и, и^ вс^и пђтїе ᲄвои` и'стина”
152
Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
152
И$сперва поꙁнахъ эT свњдњнїи твоиX, ја^ко в# вњкъ ѓ^сновалъ я& е^си”
153
Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
153
Ви'ждь смире'нїе мое, и^ і^зми м^я, ја%ко ꙁакона твое^го не ꙁабыхъ”
154
Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
154
Сђди` сђдъ мой, и^ і^зба'ви м^я, по словеси твое^мђ живи` м^я”
155
Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
155
далече эT грњшникъ сп~се'нїе, ја^ко ѓ^правда'нїи твои^хъ не вꙁыска'шя
156
Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
156
щедро'ты твоа мно'гы г~и, по сђдбњ твоей живи` м^я”
157
Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
157
Мн'оѕи и^згоня'щеи` м^я и^ стђжа'ющеи` ми, эT свњдњнїи твои^хъ не ё^клонихся.
158
Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
158
видXњ нераꙁђмњва'ющая, и^ и^стаа^хъ, ја^ко словесъ твои^хъ не съхрани'ша”
159
Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
159
ви'ждь ја^ко за'повњди твоя въꙁлюбихъ, г~и, по млsти твоей живи м^я”
160
Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
160
Нача'ло словесъ твои'хъ и'стина, и^ в вњкъ вс^я сDђбы пра'вды твоеа”
161
Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
161
Княѕи погна'шя м^я тђ'не, и^ эT словесᲆ твоиX ё^стра'шися срDце мое”
162
Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
162
Възрадђюся а^зъ ѓ^ словесехъ твоиX, ја%ко ѓ^брᲇтааи` користь мно'гђ”
163
Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
163
Неправдђ възненавидњхъ и^ ѓ^мерзњ м^и, зако'н# же твой въꙁлюбиX”
164
Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
164
СеDми'цею дн~емъ хвали'хъ т^я, ѓ^ сђдбахъ правды твоеа`”
165
Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
165
Ми'ръ мно'гᲆ любящиM ꙁако'нъ твой, и^ нњсть и^мъ събла'ѕны”
166
Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
166
Ча'яхᲆ спасе'нїе твое г~и, и^ ꙁаповњди твоя въꙁ#любихъ”
167
Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
167
Съхрани` дш~а моа` свњдњнїя твоя, и^ възлюби я& ѕњло`”
168
Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
168
Съхранихъ за'повњди твоя и^ свњдњнїя твоя, ја%ко вс^и пђтїе мои` прDе тобою г~и”
169
Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
169
да прибли'жится мл~тва моя` прDе тя г~и, по словеси твое^мђ вразђми` м^я”
170
Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
170
да вни'детъ прошенїе мое прDе т^я г~и, по словеси твое^мђ и^зба'ви м^я”
171
Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
171
эTры'гнђтъ ё^стнњ` мои` пњнїе, е^гда` наё^чиши мя ѓ^правда'нїеM твои'мъ”
172
Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
172
Провњща'етъ ја%зы'къ мой словеса` твоя, ја%ко вс^я за'повњди твоа правда”
173
Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
173
Бђди рђка твоя спsти` м^я, ја%ко за'повњди твоя и^ꙁволихъ”
174
Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
174
ВъжDелњхᲆ сп~се'нїе твое г~и, и^ законъ ᲄвой поё^ченїе мое е^сть”
175
Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
175
Жива` бђдетъ дш~а моа, и^ въсхва'литᲆ т^я, и^ сђд#бы твоя помогђтъ мн^њ”
176
Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.
176
Заблђдихъ ја%ко ѓ^вча` поги'бшее, вᲆꙁыщи раба твоего, ја%ко за'повњди твоя не ꙁа'быхъ”
1003
Слава…
Сла'ва”