Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
[Алилуя.]
А҆ллилꙋ́їа, р҃и҃і҃.
1
Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
1
Бл҃же́ни непоро́чнїи въ пꙋ́ть [въ пꙋтѝ], ходѧ́щїи въ зако́нѣ гдⷭ҇ни.
2
Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
2
Бл҃же́ни и҆спыта́ющїи свидѣ̑нїѧ є҆гѡ̀, всѣ́мъ срⷣцемъ взы́щꙋтъ є҆го̀.
3
Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
3
Не дѣ́лающїи бо беззако́нїѧ въ пꙋте́хъ є҆гѡ̀ ходи́ша.
4
Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
4
Ты̀ заповѣ́далъ є҆сѝ за́пѡвѣди твоѧ̑ сохрани́ти ѕѣлѡ̀:
5
О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
5
дабы̀ и҆спра́вилисѧ пꙋтїѐ моѝ, сохрани́ти ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑.
6
Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
6
Тогда̀ не постыжꙋ́сѧ, внегда̀ призрѣ́ти мѝ на всѧ̑ за́пѡвѣди твоѧ̑.
7
Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
7
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀ въ пра́вости се́рдца, внегда̀ наꙋчи́тимисѧ сꙋдба́мъ пра́вды твоеѧ̀.
8
Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
8
Ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑ сохраню̀: не ѡ҆ста́ви менѐ до ѕѣла̀.
9
Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
9
Въ чесо́мъ и҆спра́витъ ю҆нѣ́йшїй пꙋ́ть сво́й; внегда̀ сохрани́ти словеса̀ твоѧ̑.
10
Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
10
Всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ взыска́хъ тебѐ: не ѿри́ни менѐ ѿ за́повѣдїй твои́хъ.
11
Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
11
Въ се́рдцы мое́мъ скры́хъ словеса̀ твоѧ̑, ꙗ҆́кѡ да не согрѣшꙋ̀ тебѣ̀.
12
Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
12
Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, гдⷭ҇и: наꙋчи́ мѧ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ.
13
Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
13
Оу҆стна́ма мои́ма возвѣсти́хъ всѧ̑ сꙋдбы̑ оу҆́стъ твои́хъ.
14
Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
14
На пꙋтѝ свидѣ́нїй твои́хъ наслади́хсѧ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ всѧ́комъ бога́тствѣ.
15
Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
15
Въ за́повѣдехъ твои́хъ поглꙋмлю́сѧ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ю пꙋти̑ твоѧ̑.
16
Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
16
Во ѡ҆правда́нїихъ твои́хъ поꙋчꙋ́сѧ: не забꙋ́дꙋ слове́съ твои́хъ.
17
Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
17
Возда́ждь рабꙋ̀ твоемꙋ̀: живи́ мѧ, и҆ сохраню̀ словеса̀ твоѧ̑.
18
Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
18
Ѿкры́й ѻ҆́чи моѝ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ю чꙋдеса̀ ѿ зако́на твоегѡ̀.
19
Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
19
Пришле́цъ а҆́зъ є҆́смь на землѝ: не скры́й ѿ менє̀ за́пѡвѣди твоѧ̑.
20
Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
20
Возлюбѝ дꙋша̀ моѧ̀ возжела́ти сꙋдбы̑ твоѧ̑ на всѧ́кое вре́мѧ.
21
Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
21
Запрети́лъ є҆сѝ гѡ́рдымъ: про́клѧти оу҆клонѧ́ющїисѧ ѿ за́повѣдїй твои́хъ.
22
Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
22
Ѿимѝ ѿ менє̀ поно́съ [поноше́нїе] и҆ оу҆ничиже́нїе, ꙗ҆́кѡ свидѣ́нїй твои́хъ взыска́хъ.
23
Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
23
И҆́бо сѣдо́ша кнѧ̑зи и҆ на мѧ̀ клевета́хꙋ, ра́бъ же тво́й глꙋмлѧ́шесѧ во ѡ҆правда́нїихъ твои́хъ:
24
Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
24
и҆́бо свидѣ̑нїѧ твоѧ̑ поꙋче́нїе моѐ є҆́сть, и҆ совѣ́ти моѝ ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑.
25
В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
25
Прильпѐ землѝ дꙋша̀ моѧ̀: живи́ мѧ по словесѝ твоемꙋ̀.
26
Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
26
Пꙋти̑ моѧ̑ возвѣсти́хъ, и҆ оу҆слы́шалъ мѧ̀ є҆сѝ: наꙋчи́ мѧ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ.
27
Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
27
Пꙋ́ть ѡ҆правда́нїй твои́хъ вразꙋми́ ми, и҆ поглꙋмлю́сѧ въ чꙋдесѣ́хъ твои́хъ.
28
Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
28
Воздрема̀ дꙋша̀ моѧ̀ ѿ оу҆ны́нїѧ: оу҆тверди́ мѧ въ словесѣ́хъ твои́хъ.
29
Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
29
Пꙋ́ть непра́вды ѿста́ви ѿ менє̀ и҆ зако́номъ твои́мъ поми́лꙋй мѧ̀.
30
Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
30
Пꙋ́ть и҆́стины и҆зво́лихъ и҆ сꙋдбы̑ твоѧ̑ не забы́хъ.
31
Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
31
Прилѣпи́хсѧ свидѣ́нїємъ твои̑мъ, гдⷭ҇и, не посрамѝ менѐ.
32
Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
32
Пꙋ́ть за́повѣдїй твои́хъ теко́хъ, є҆гда̀ разшири́лъ є҆сѝ се́рдце моѐ.
33
Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
33
Законоположѝ мнѣ̀, гдⷭ҇и, пꙋ́ть ѡ҆правда́нїй твои́хъ, и҆ взыщꙋ̀ и҆̀ вы́нꙋ:
34
Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
34
вразꙋми́ мѧ, и҆ и҆спыта́ю зако́нъ тво́й и҆ сохраню̀ и҆̀ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ.
35
Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
35
Наста́ви мѧ̀ на стезю̀ за́повѣдїй твои́хъ, ꙗ҆́кѡ тꙋ́ю восхотѣ́хъ.
36
Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
36
Приклонѝ се́рдце моѐ во свидѣ̑нїѧ твоѧ̑, а҆ не въ лихои́мство.
37
Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
37
Ѿвратѝ ѻ҆́чи моѝ є҆́же не ви́дѣти сꙋеты̀: въ пꙋтѝ твое́мъ живи́ мѧ.
38
Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
38
Поста́ви рабꙋ̀ твоемꙋ̀ сло́во твоѐ въ стра́хъ тво́й.
39
Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
39
Ѿимѝ поноше́нїе моѐ, є҆́же непщева́хъ: ꙗ҆́кѡ сꙋдбы̑ твоѧ̑ бл҃ги.
40
Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
40
Сѐ, возжела́хъ за́пѡвѣди твоѧ̑: въ пра́вдѣ твое́й живи́ мѧ.
41
І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
41
И҆ да прїи́детъ на мѧ̀ млⷭ҇ть твоѧ̀, гдⷭ҇и, спⷭ҇нїе твоѐ по словесѝ твоемꙋ̀:
42
І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
42
и҆ ѿвѣща́ю поноша́ющымъ мѝ сло́во, ꙗ҆́кѡ оу҆пова́хъ на словеса̀ твоѧ̑.
43
Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
43
И҆ не ѿимѝ ѿ оу҆́стъ мои́хъ словесѐ и҆́стинна до ѕѣла̀, ꙗ҆́кѡ на сꙋдбы̑ твоѧ̑ оу҆пова́хъ:
44
Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
44
и҆ сохраню̀ зако́нъ тво́й вы́нꙋ, въ вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка.
45
Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
45
И҆ хожда́хъ въ широтѣ̀, ꙗ҆́кѡ за́пѡвѣди твоѧ̑ взыска́хъ:
46
Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
46
и҆ глаго́лахъ ѡ҆ свидѣ́нїихъ твои́хъ пред̾ цари̑ и҆ не стыдѧ́хсѧ:
47
Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
47
и҆ поꙋча́хсѧ въ за́повѣдехъ твои́хъ, ꙗ҆̀же возлюби́хъ ѕѣлѡ̀:
48
Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
48
и҆ воздвиго́хъ рꙋ́цѣ моѝ къ за́повѣдемъ твои̑мъ, ꙗ҆̀же возлюби́хъ, и҆ глꙋмлѧ́хсѧ во ѡ҆правда́нїихъ твои́хъ.
49
Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
49
Помѧнѝ словеса̀ твоѧ̑ рабꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆́хже оу҆пова́нїе да́лъ мѝ є҆сѝ.
50
Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
50
То́ мѧ оу҆тѣ́ши во смире́нїи мое́мъ, ꙗ҆́кѡ сло́во твоѐ живи́ мѧ.
51
Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
51
Го́рдїи законопрестꙋпова́хꙋ до ѕѣла̀: ѿ зако́на же твоегѡ̀ не оу҆клони́хсѧ.
52
Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
52
Помѧнꙋ́хъ сꙋдбы̑ твоѧ̑ ѿ вѣ́ка, гдⷭ҇и, и҆ оу҆тѣ́шихсѧ.
53
Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
53
Печа́ль прїѧ́тъ мѧ̀ ѿ грѣ̑шникъ, ѡ҆ставлѧ́ющихъ зако́нъ тво́й.
54
Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
54
Пѣ̑та бѧ́хꙋ мнѣ̀ ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑ на мѣ́стѣ прише́лствїѧ моегѡ̀.
55
Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
55
Помѧнꙋ́хъ въ нощѝ и҆́мѧ твоѐ, гдⷭ҇и, и҆ сохрани́хъ зако́нъ тво́й.
56
Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
56
Се́й бы́сть мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆правда́нїй твои́хъ взыска́хъ.
57
Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
57
Ча́сть моѧ̀ є҆сѝ, гдⷭ҇и: рѣ́хъ сохрани́ти зако́нъ тво́й.
58
Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
58
Помоли́хсѧ лицꙋ̀ твоемꙋ̀ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ: поми́лꙋй мѧ̀ по словесѝ твоемꙋ̀.
59
Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
59
Помы́слихъ пꙋти̑ твоѧ̑ и҆ возврати́хъ но́зѣ моѝ во свидѣ̑нїѧ твоѧ̑.
60
Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
60
Оу҆гото́вихсѧ и҆ не смꙋти́хсѧ сохрани́ти за́пѡвѣди твоѧ̑.
61
Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
61
Оу҆́жѧ грѣ̑шникъ ѡ҆бѧза́шасѧ мнѣ̀, и҆ зако́на твоегѡ̀ не забы́хъ.
62
Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
62
Полꙋ́нощи воста́хъ и҆сповѣ́датисѧ тебѣ̀ ѡ҆ сꙋдба́хъ пра́вды твоеѧ̀.
63
Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
63
Прича́стникъ а҆́зъ є҆́смь всѣ̑мъ боѧ́щымсѧ тебє̀ и҆ хранѧ́щымъ за́пѡвѣди твоѧ̑.
64
Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
64
Млⷭ҇ти твоеѧ̀, гдⷭ҇и, и҆спо́лнь землѧ̀: ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ наꙋчи́ мѧ.
65
Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
65
Бл҃гость сотвори́лъ є҆сѝ съ рабо́мъ твои́мъ, гдⷭ҇и, по словесѝ твоемꙋ̀:
66
Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
66
бл҃гости и҆ наказа́нїю и҆ ра́зꙋмꙋ наꙋчи́ мѧ, ꙗ҆́кѡ за́повѣдемъ твои̑мъ вѣ́ровахъ.
67
Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
67
Пре́жде да́же не смири́тимисѧ, а҆́зъ прегрѣши́хъ: сегѡ̀ ра́ди сло́во твоѐ сохрани́хъ.
68
Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
68
Бл҃гъ є҆сѝ ты̀, гдⷭ҇и: и҆ бл҃гостїю твое́ю наꙋчи́ мѧ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ.
69
Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
69
Оу҆мно́жисѧ на мѧ̀ непра́вда го́рдыхъ: а҆́зъ же всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ и҆спыта́ю за́пѡвѣди твоѧ̑.
70
Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
70
Оу҆сыри́сѧ ꙗ҆́кѡ млеко̀ се́рдце и҆́хъ: а҆́зъ же зако́нꙋ твоемꙋ̀ поꙋчи́хсѧ.
71
Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
71
Бл҃го мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ смири́лъ мѧ̀ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ да наꙋчꙋ́сѧ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ.
72
Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
72
Бл҃гъ мнѣ̀ зако́нъ оу҆́стъ твои́хъ па́че ты́сѧщъ зла́та и҆ сребра̀.
1001
Слава…
Сла́ва:
73
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
73
Рꙋ́це твоѝ сотвори́стѣ мѧ̀ и҆ созда́стѣ мѧ̀: вразꙋми́ мѧ, и҆ наꙋчꙋ́сѧ за́повѣдемъ твои̑мъ.
74
Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
74
Боѧ́щїисѧ тебє̀ оу҆́зрѧтъ мѧ̀ и҆ возвеселѧ́тсѧ, ꙗ҆́кѡ на словеса̀ твоѧ̑ оу҆пова́хъ.
75
Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
75
Разꙋмѣ́хъ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ пра́вда сꙋдбы̑ твоѧ̑, и҆ вои́стиннꙋ смири́лъ мѧ̀ є҆сѝ.
76
Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
76
Бꙋ́ди же млⷭ҇ть твоѧ̀, да оу҆тѣ́шитъ мѧ̀, по словесѝ твоемꙋ̀ рабꙋ̀ твоемꙋ̀:
77
Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
77
да прїи́дꙋтъ мнѣ̀ щедрѡ́ты твоѧ̑, и҆ жи́въ бꙋ́дꙋ, ꙗ҆́кѡ зако́нъ тво́й поꙋче́нїе моѐ є҆́сть.
78
Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
78
Да постыдѧ́тсѧ го́рдїи, ꙗ҆́кѡ непра́веднѡ беззако́нноваша на мѧ̀: а҆́зъ же поглꙋмлю́сѧ [размышлѧ́ти бꙋ́дꙋ] въ за́повѣдехъ твои́хъ.
79
Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
79
Да ѡ҆братѧ́тъ мѧ̀ боѧ́щїисѧ тебє̀ и҆ вѣ́дѧщїи свидѣ̑нїѧ твоѧ̑.
80
Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
80
Бꙋ́ди се́рдце моѐ непоро́чно во ѡ҆правда́нїихъ твои́хъ, ꙗ҆́кѡ да не постыжꙋ́сѧ.
81
Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
81
И҆зчеза́етъ во спⷭ҇нїе твоѐ дꙋша̀ моѧ̀, на словеса̀ твоѧ̑ оу҆пова́хъ:
82
Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
82
и҆зчезо́ша ѻ҆́чи моѝ въ сло́во твоѐ, глаго́люще: когда̀ оу҆тѣ́шиши мѧ̀;
83
Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
83
занѐ бы́хъ ꙗ҆́кѡ мѣ́хъ на сла́нѣ: ѡ҆правда́нїй твои́хъ не забы́хъ.
84
Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
84
Коли́кѡ є҆́сть дні́й раба̀ твоегѡ̀; когда̀ сотвори́ши мѝ ѿ гонѧ́щихъ мѧ̀ сꙋ́дъ;
85
Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
85
Повѣ́даша мнѣ̀ законопрестꙋ̑пницы глꙋмлє́нїѧ, но не ꙗ҆́кѡ зако́нъ тво́й, гдⷭ҇и.
86
Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
86
Всѧ̑ за́пѡвѣди твоѧ̑ и҆́стина: непра́веднѡ погна́ша мѧ̀, помози́ ми.
87
Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
87
Вма́лѣ не сконча́ша менѐ на землѝ: а҆́зъ же не ѡ҆ста́вихъ за́повѣдїй твои́хъ.
88
Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
88
По млⷭ҇ти твое́й живи́ мѧ, и҆ сохраню̀ свидѣ̑нїѧ оу҆́стъ твои́хъ.
89
Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
89
Во вѣ́къ, гдⷭ҇и, сло́во твоѐ пребыва́етъ на нб҃сѝ.
90
З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
90
Въ ро́дъ и҆ ро́дъ и҆́стина твоѧ̀: ѡ҆снова́лъ є҆сѝ зе́млю, и҆ пребыва́етъ.
91
З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
91
Оу҆чине́нїемъ твои́мъ пребыва́етъ де́нь: ꙗ҆́кѡ всѧ́чєскаѧ рабѡ́тна тебѣ̀.
92
Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
92
Ꙗ҆́кѡ а҆́ще бы не зако́нъ тво́й поꙋче́нїе моѐ бы́лъ, тогда̀ оу҆́бѡ поги́блъ бы́хъ во смире́нїи мое́мъ:
93
Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
93
во вѣ́къ не забꙋ́дꙋ ѡ҆правда́нїй твои́хъ, ꙗ҆́кѡ въ ни́хъ ѡ҆живи́лъ мѧ̀ є҆сѝ.
94
Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
94
Тво́й є҆́смь а҆́зъ, сп҃си́ мѧ: ꙗ҆́кѡ ѡ҆правда́нїй твои́хъ взыска́хъ.
95
Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
95
Менѐ жда́ша грѣ̑шницы погꙋби́ти мѧ̀: свидѣ̑нїѧ твоѧ̑ разꙋмѣ́хъ.
96
Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
96
Всѧ́кїѧ кончи́ны ви́дѣхъ коне́цъ: широка̀ за́повѣдь твоѧ̀ ѕѣлѡ̀.
97
О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
97
Ко́ль возлюби́хъ зако́нъ тво́й, гдⷭ҇и: ве́сь де́нь поꙋче́нїе моѐ є҆́сть.
98
Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
98
Па́че вра̑гъ мои́хъ оу҆мꙋдри́лъ мѧ̀ є҆сѝ за́повѣдїю твое́ю, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ моѧ̀ є҆́сть.
99
Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
99
Па́че всѣ́хъ оу҆ча́щихъ мѧ̀ разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑ поꙋче́нїе моѐ є҆́сть.
100
Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
100
Па́че ста́рєцъ разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ за́пѡвѣди твоѧ̑ взыска́хъ.
101
Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
101
Ѿ всѧ́кагѡ пꙋтѝ лꙋка́ва возбрани́хъ нога́мъ мои̑мъ, ꙗ҆́кѡ да сохраню̀ словеса̀ твоѧ̑:
102
Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
102
ѿ сꙋде́бъ твои́хъ не оу҆клони́хсѧ, ꙗ҆́кѡ ты̀ законоположи́лъ мѝ є҆сѝ.
103
Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
103
Ко́ль сладка̑ горта́ни моемꙋ̀ словеса̀ твоѧ̑: па́че ме́да оу҆стѡ́мъ мои̑мъ.
104
Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
104
Ѿ за́повѣдїй твои́хъ разꙋмѣ́хъ: сегѡ̀ ра́ди возненави́дѣхъ всѧ́къ пꙋ́ть непра́вды.
105
Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
105
Свѣти́лникъ нога́ма мои́ма зако́нъ тво́й, и҆ свѣ́тъ стезѧ́мъ мои̑мъ.
106
Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
106
Клѧ́хсѧ и҆ поста́вихъ сохрани́ти сꙋдбы̑ пра́вды твоеѧ̀.
107
Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
107
Смири́хсѧ до ѕѣла̀: гдⷭ҇и, живи́ мѧ по словесѝ твоемꙋ̀.
108
Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
108
Вѡ́льнаѧ оу҆́стъ мои́хъ бл҃говоли́ же, гдⷭ҇и, и҆ сꙋдба́мъ твои̑мъ наꙋчи́ мѧ.
109
В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
109
Дꙋша̀ моѧ̀ въ рꙋкꙋ̀ твоє́ю [А҆леѯ.: моє́ю] вы́нꙋ, и҆ зако́на твоегѡ̀ не забы́хъ.
110
Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
110
Положи́ша грѣ̑шницы сѣ́ть мнѣ̀: и҆ ѿ за́повѣдїй твои́хъ не заблꙋди́хъ.
111
Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
111
Наслѣ́довахъ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑ во вѣ́къ, ꙗ҆́кѡ ра́дованїе се́рдца моегѡ̀ сꙋ́ть:
112
Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
112
приклони́хъ се́рдце моѐ сотвори́ти ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑ въ вѣ́къ за воздаѧ́нїе.
113
Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
113
Законопрестꙋ̑пныѧ возненави́дѣхъ, зако́нъ же тво́й возлюби́хъ.
114
Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
114
Помо́щникъ мо́й и҆ застꙋ́пникъ мо́й є҆сѝ ты̀: на словеса̀ твоѧ̑ оу҆пова́хъ.
115
Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
115
Оу҆клони́тесѧ ѿ менє̀, лꙋка́внꙋющїи, и҆ и҆спыта́ю за́пѡвѣди бг҃а моегѡ̀.
116
Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
116
Застꙋпи́ мѧ по словесѝ твоемꙋ̀, и҆ жи́въ бꙋ́дꙋ: и҆ не посрамѝ менѐ ѿ ча́ѧнїѧ моегѡ̀:
117
Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
117
помози́ ми, и҆ сп҃сꙋ́сѧ, и҆ поꙋчꙋ́сѧ во ѡ҆правда́нїихъ твои́хъ вы́нꙋ.
118
Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
118
Оу҆ничижи́лъ є҆сѝ всѧ̑ ѿстꙋпа́ющыѧ ѿ ѡ҆правда́нїй твои́хъ: ꙗ҆́кѡ непра́ведно помышле́нїе и҆́хъ.
119
Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
119
Престꙋпа́ющыѧ непщева́хъ всѧ̑ грѣ̑шныѧ землѝ: сегѡ̀ ра́ди возлюби́хъ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑.
120
Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
120
Пригвоздѝ стра́хꙋ твоемꙋ̀ плѡ́ти моѧ̑: ѿ сꙋде́бъ бо твои́хъ оу҆боѧ́хсѧ.
121
Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
121
Сотвори́хъ сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ: не преда́ждь менѐ ѡ҆би́дѧщымъ мѧ̀.
122
Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
122
Воспрїимѝ раба̀ твоего̀ во бл҃го, да не ѡ҆клевета́ютъ менѐ го́рдїи.
123
Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
123
Ѻ҆́чи моѝ и҆зчезо́стѣ во спⷭ҇нїе твоѐ и҆ въ сло́во пра́вды твоеѧ̀:
124
Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
124
сотворѝ съ рабо́мъ твои́мъ по млⷭ҇ти твое́й, и҆ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ наꙋчи́ мѧ.
125
Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
125
Ра́бъ тво́й є҆́смь а҆́зъ: вразꙋми́ мѧ, и҆ оу҆вѣ́мъ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑.
126
Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
126
Вре́мѧ сотвори́ти гдⷭ҇еви: разори́ша зако́нъ тво́й.
127
Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
127
Сегѡ̀ ра́ди возлюби́хъ за́пѡвѣди твоѧ̑ па́че зла́та и҆ топа́зїа.
128
Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
128
Сегѡ̀ ра́ди ко всѣ̑мъ за́повѣдемъ твои̑мъ направлѧ́хсѧ, всѧ́къ пꙋ́ть непра́вды возненави́дѣхъ.
129
Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
129
Ди̑вна свидѣ̑нїѧ твоѧ̑: сегѡ̀ ра́ди и҆спыта̀ ѧ҆̀ дꙋша̀ моѧ̀.
130
Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
130
Ꙗ҆вле́нїе слове́съ твои́хъ просвѣща́етъ и҆ вразꙋмлѧ́етъ младе́нцы.
131
Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
131
Оу҆ста̀ моѧ̑ ѿверзо́хъ и҆ привлеко́хъ дꙋ́хъ, ꙗ҆́кѡ за́повѣдїй твои́хъ жела́хъ.
1002
Слава…
Сла́ва:
132
Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
132
При́зри на мѧ̀ и҆ поми́лꙋй мѧ̀, по сꙋдꙋ̀ лю́бѧщихъ и҆́мѧ твоѐ.
133
Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
133
Стѡпы̀ моѧ̑ напра́ви по словесѝ твоемꙋ̀, и҆ да не ѡ҆блада́етъ мно́ю всѧ́кое беззако́нїе:
134
Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
134
и҆зба́ви мѧ̀ ѿ клеветы̀ человѣ́ческїѧ, и҆ сохраню̀ за́пѡвѣди твоѧ̑.
135
Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
135
Лицѐ твоѐ просвѣтѝ на раба̀ твоего̀ и҆ наꙋчи́ мѧ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ.
136
Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
136
И҆схѡ́дища водна̑ѧ и҆зведо́стѣ ѻ҆́чи моѝ, поне́же не сохрани́хъ зако́на твоегѡ̀.
137
Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
137
Првⷣнъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, и҆ пра́ви сꙋдѝ твоѝ:
138
Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
138
заповѣ́далъ є҆сѝ пра́вдꙋ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑, и҆ и҆́стинꙋ ѕѣлѡ̀.
139
Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
139
И҆ста́ѧла мѧ̀ є҆́сть ре́вность твоѧ̀: ꙗ҆́кѡ забы́ша словеса̀ твоѧ̑ вразѝ моѝ.
140
Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
140
Разжже́но сло́во твоѐ ѕѣлѡ̀, и҆ ра́бъ тво́й возлюбѝ є҆̀.
141
Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
141
Ю҆нѣ́йшїй а҆́зъ є҆́смь и҆ оу҆ничиже́нъ: ѡ҆правда́нїй твои́хъ не забы́хъ.
142
Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
142
Пра́вда твоѧ̀ пра́вда во вѣ́къ, и҆ зако́нъ тво́й и҆́стина.
143
Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
143
Скѡ́рби и҆ нꙋ́жди ѡ҆брѣто́ша мѧ̀: за́пѡвѣди твоѧ̑ поꙋче́нїе моѐ.
144
Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
144
Пра́вда свидѣ̑нїѧ твоѧ̑ въ вѣ́къ: вразꙋми́ мѧ, и҆ жи́въ бꙋ́дꙋ.
145
Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
145
Воззва́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, оу҆слы́ши мѧ̀, гдⷭ҇и: ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑ взыщꙋ̀.
146
Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
146
Воззва́хъ тѝ, сп҃си́ мѧ, и҆ сохраню̀ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑.
147
Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
147
Предвари́хъ въ безго́дїи и҆ воззва́хъ: на словеса̀ твоѧ̑ оу҆пова́хъ.
148
Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
148
Предвари́стѣ ѻ҆́чи моѝ ко оу҆́трꙋ, поꙋчи́тисѧ словесє́мъ твои̑мъ.
149
Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
149
Гла́съ мо́й оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, по млⷭ҇ти твое́й: по сꙋдбѣ̀ твое́й живи́ мѧ.
150
Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
150
Прибли́жишасѧ гонѧ́щїи мѧ̀ беззако́нїемъ: ѿ зако́на же твоегѡ̀ оу҆дали́шасѧ.
151
Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
151
Бли́з̾ є҆сѝ ты̀, гдⷭ҇и, и҆ всѝ пꙋтїѐ твоѝ и҆́стина.
152
Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
152
И҆спе́рва позна́хъ ѿ свидѣ́нїй твои́хъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ ѡ҆снова́лъ ѧ҆̀ є҆сѝ.
153
Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
153
Ви́ждь смире́нїе моѐ и҆ и҆зми́ мѧ: ꙗ҆́кѡ зако́на твоегѡ̀ не забы́хъ.
154
Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
154
Сꙋдѝ сꙋ́дъ мо́й и҆ и҆зба́ви мѧ̀: словесѐ ра́ди твоегѡ̀ живи́ мѧ.
155
Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
155
Дале́че ѿ грѣ̑шникъ спⷭ҇нїе, ꙗ҆́кѡ ѡ҆правда́нїй твои́хъ не взыска́ша.
156
Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
156
Щедрѡ́ты твоѧ̑ мнѡ́ги, гдⷭ҇и: по сꙋдбѣ̀ твое́й живи́ мѧ.
157
Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
157
Мно́зи и҆згонѧ́щїи мѧ̀ и҆ стꙋжа́ющїи мѝ: ѿ свидѣ́нїй твои́хъ не оу҆клони́хсѧ.
158
Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
158
Ви́дѣхъ неразꙋмѣва́ющыѧ и҆ и҆ста́ѧхъ: ꙗ҆́кѡ слове́съ твои́хъ не сохрани́ша.
159
Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
159
Ви́ждь, ꙗ҆́кѡ за́пѡвѣди твоѧ̑ возлюби́хъ: гдⷭ҇и, по млⷭ҇ти твое́й живи́ мѧ.
160
Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
160
Нача́ло слове́съ твои́хъ и҆́стина, и҆ во вѣ́къ всѧ̑ сꙋдбы̑ пра́вды твоеѧ̀.
161
Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
161
Кнѧ̑зи погна́ша мѧ̀ тꙋ́не: и҆ ѿ слове́съ твои́хъ оу҆боѧ́сѧ се́рдце моѐ.
162
Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
162
Возра́дꙋюсѧ а҆́зъ ѡ҆ словесѣ́хъ твои́хъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣта́ѧй коры́сть мно́гꙋ.
163
Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
163
Непра́вдꙋ возненави́дѣхъ и҆ ѡ҆мерзи́хъ: зако́нъ же тво́й возлюби́хъ.
164
Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
164
Седмери́цею дне́мъ хвали́хъ тѧ̀ ѡ҆ сꙋдба́хъ пра́вды твоеѧ̀.
165
Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
165
Ми́ръ мно́гъ лю́бѧщымъ зако́нъ тво́й, и҆ нѣ́сть и҆̀мъ собла́зна.
166
Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
166
Ча́ѧхъ спⷭ҇нїѧ твоегѡ̀, гдⷭ҇и, и҆ за́пѡвѣди твоѧ̑ возлюби́хъ.
167
Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
167
Сохранѝ дꙋша̀ моѧ̀ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑ и҆ возлюбѝ ѧ҆̀ ѕѣлѡ̀.
168
Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
168
Сохрани́хъ за́пѡвѣди твоѧ̑ и҆ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑, ꙗ҆́кѡ всѝ пꙋтїѐ моѝ пред̾ тобо́ю, гдⷭ҇и.
169
Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
169
Да прибли́житсѧ моле́нїе моѐ пред̾ тѧ̀, гдⷭ҇и: по словесѝ твоемꙋ̀ вразꙋми́ мѧ.
170
Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
170
Да вни́детъ проше́нїе моѐ пред̾ тѧ̀: гдⷭ҇и, по словесѝ твоемꙋ̀ и҆зба́ви мѧ̀.
171
Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
171
Ѿры́гнꙋтъ оу҆стнѣ̀ моѝ пѣ́нїе, є҆гда̀ наꙋчи́ши мѧ̀ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ.
172
Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
172
Провѣща́етъ ѧ҆зы́къ мо́й словеса̀ твоѧ̑, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ за́пѡвѣди твоѧ̑ пра́вда.
173
Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
173
Да бꙋ́детъ рꙋка̀ твоѧ̀ є҆́же спⷭ҇ти́ мѧ, ꙗ҆́кѡ за́пѡвѣди твоѧ̑ и҆зво́лихъ.
174
Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
174
Возжела́хъ спⷭ҇нїе твоѐ, гдⷭ҇и, и҆ зако́нъ тво́й поꙋче́нїе моѐ є҆́сть.
175
Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
175
Жива̀ бꙋ́детъ дꙋша̀ моѧ̀ и҆ восхва́литъ тѧ̀: и҆ сꙋдбы̑ твоѧ̑ помо́гꙋтъ мнѣ̀.
176
Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.
176
Заблꙋди́хъ ꙗ҆́кѡ ѻ҆вча̀ поги́бшее: взыщѝ раба̀ твоего̀, ꙗ҆́кѡ за́повѣдїй твои́хъ не забы́хъ.
1003
Слава…
Сла́ва: