0

Пісня ступенів.

Пѣ́снь степе́ней, р҃к҃е҃.

¹

Коли повертав Господь з полону Сион, нам здавалося, що то був сон.

¹

Внегда̀ возврати́ти гдⷭ҇ꙋ плѣ́нъ сїѡ́нь, бы́хомъ ꙗ҆́кѡ оу҆тѣ́шени.

²

Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами говорили: «Велике сотворив Господь над ними».

²

Тогда̀ и҆спо́лнишасѧ ра́дости оу҆ста̀ на̑ша, и҆ ѧ҆зы́къ на́шъ весе́лїѧ: тогда̀ рекꙋ́тъ во ꙗ҆зы́цѣхъ: возвели́чилъ є҆́сть гдⷭ҇ь сотвори́ти съ ни́ми.

³

Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем.

³

Возвели́чилъ є҆́сть гдⷭ҇ь сотвори́ти съ на́ми: бы́хомъ веселѧ́щесѧ.

⁴

Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь.

⁴

Возвратѝ, гдⷭ҇и, плѣне́нїе на́ше, ꙗ҆́кѡ пото́ки ю҆́гомъ.

⁵

Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю.

⁵

Сѣ́ющїи слеза́ми, ра́достїю по́жнꙋтъ.

⁶

Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої.

⁶

Ходѧ́щїи хожда́хꙋ и҆ пла́кахꙋсѧ, мета́юще сѣ́мена своѧ̑: грѧдꙋ́ще же прїи́дꙋтъ ра́достїю, взе́млюще рꙋкоѧ̑ти своѧ̑.